Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Таки да!

  • 26.11.18, 18:13
Кравчук, Кучма і Ющенко: Воєнний стан затягнули до часу, коли вибори на носі
17:59 26.11.2018


Колишні президенти України Леонід Кравчук, Леонід Кучма та Віктор Ющенко висловилися щодо доцільності введення воєнного стану у зв'язку з агресією Росію у Керченській протоці.

Відповідну заяву зачитав перед журналістами у понеділок, 26 листопаду, Леонід Кравчук, повідомляє Українська правда.

У документі висловлювалися сумніви щодо  оголошення воєнного стану, як найкращої відповіді на агресивні дії Росії у морі.

Зазначалося, що оскільки воєнний стан обмежує права і свободи громадян і є ризик щодо створення хаосу у державі, президенти висловлюють сумнів щодо доцільності таких дій.

"Чи виправдані ці ризики? Чи допоможе реальному протистоянню агресору? За 5 років були ситуації, коли введення воєнного стану було доцільним і можливим - захоплення Криму, Дебальцівський та Іловайський котел, де були тисячі загиблих", - зачитав Кравчук.

Він додав, що наразі велика частина суспільства вважає, що подібні дії є загрозою демократії, чим може скористатися ворог.

На думку трьох президентів, якщо депутати вирішать що воєнний стан можливий, то вони мають скасувати норму про відміну виборів та обмеження прав і свобод людей.

"Верховна рада має ухвалити постанову про проведення виборів 31 березня 2019 року. Настав момент, коли від мудрості народних обранців залежить доля держави", - процитував  Кравчук спільну заяву.

Перший президент зазначив, що питання введення воєнного стану не треба було затягувати до моменту, коли на носі вибори, щоб не сіяти підозри і не сіяти хаос у суспільстві.

Як повідомлялося, Президент Петро Порошенко своїм указом ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 26 листопада 2018 року "Про надзвичайні заходи щодо забезпечення державного суверенітету і незалежності України та запровадження воєнного стану в Україні".

Парламентський комітет з питань нацбезпеки і оборони підтримав рішення щодо ведення воєнного стану.

Наразі указ має розглянути Верховна рада на позачерговому пленарному засіданні.

Агресія РФ в Азовському морі

Агресія РФ в Азовському морі: до чого призведе конфлікт
 26 листопада 2018, 11:10
Денис Поповичжурналіст

У понеділок, 26 листопада, в Україні може бути запроваджений воєнний стан. Рішення має ухвалити парламент. Приводом до цього стали драматичні події в Керченській протоці, під час яких три українські кораблі, включаючи два новітніх бронекатери, були захоплені російськими військовослужбовцями.

У ніч на 26 листопада РНБО підтримала пропозиції президента Петра Порошенка просити Раду про запровадження воєнного стану на території всієї України терміном на 60 днів. Приводом до таких дій стали драматичні події в Керченській протоці, під час яких три українських кораблі, включаючи два новітніх бронекатери, були захоплені російськими військовослужбовцями. Тепер відповідне рішення має затвердити Верховна Рада, яка збирається на позачергове засідання о 1.

Як відомо, в неділю, 25 листопада, два українських бронекатери «Нікополь» і «Бердянськ», а також рейдовий буксир «Яни Капу» висунулися з Одеси до Маріуполя. Щоб потрапити в точку призначення, кораблям потрібно було пройти через контрольовану Росією Керченську протоку. За твердженнями української сторони, всі відповідні попередження росіянам вони надіслали.

Проте спроба проходу була заблокована російськими військовими, які таранили буксир «Яни Капу». До вечора 25 листопада українські кораблі почали відхід із Керченської протоки, але були атаковані, обстріляні й захоплені російськими військовими. Під час короткочасного морського бою шість українських моряків отримали поранення. Ці події, власне кажучи, й спричинили намір запровадити воєнний стан на території всієї країни.

На що ж розраховувала Україна, відправляючи свої кораблі до Керченської протоки? По-перше, юридично Крим, як і раніше, є частиною нашої країни, тому рух українських кораблів через протоку, теоретично, взагалі не мав зустріти жодних перешкод. По-друге, наприкінці вересня так воно й вийшло – Україна успішно переправила до Маріуполя пошуково-рятувальне судно «Донбас» і морський буксир «Корець» для створення військової бази на Азові. Однак ті кораблі – все-таки не бронекатери з ракетно-артилерійським озброєнням.

Провокації РФ в Азовському морі: хроніка подій (доповнено)Зранку неділі, 25 листопада прикордонний корабель РФ протаранив буксир українського військового флоту.25 листопада 2018, 21:45

Тому можливість конфлікту з імовірністю захоплення українських кораблів все ж можна було прорахувати. Якщо, звичайно, метою морського походу в Керченську протоку якраз і було створення умов, за яких РФ спровокує конфлікт.

Тому що в цьому випадку українська сторона отримує безліч політичних плюсів. По-перше, це чіткий і задокументований доказ агресивних дій саме російських військових (не «зелених чоловічків», «іхтамнетов» або «відпускників»). По-друге, можливість вимагати посилення санкцій щодо Росії. І, нарешті, по-третє «домагатися від міжнародного співтовариства більш активної участі в знятті блокади Азовського моря, яку Росія утримує останні півроку, затримуючи й оглядаючи торгові судна, які прямують до портів Маріуполя й Бердянська, а також із цих портів.

На внутрішній арені правовий режим воєнного стану дозволяє не лише перенести вибори глави держави, які чинний президент Петро Порошенко ризикує не виграти (проведення виборів прямо заборонене статтею 19 закону України про правовий режим воєнного стану), але й на абсолютно законних підставах навести лад у країні «залізною рукою».

По-перше, припинити масові акції протесту «євробляхерів», які активно блокують дороги та прикордонні переходи на західному кордоні, а по-друге, припинити діяльність організацій, політичних сил або засобів масової інформації, які чинна влада вважатиме такими, що загрожують національній безпеці країни. Такі дії допускаються пунктами 8 і 11 статті 8 закону України про правовий режим воєнного стану. При цьому українські моряки послужили своєрідною принадою, що, без сумніву, викликає питання до моральної сторони цієї справи.

Якщо ж жодного «хитрого плану» не було, то похід до Керченської протоки виглядає погано спланованою операцією, яка призвела до втрат кораблів, яких і так мало в українських ВМС, і полону особового складу. І зараз українська сторона поспіхом намагається отримати дивіденди від цієї ситуації. З військової точки зору, конфлікт у Керченській протоці навряд чи призведе до серйозного загострення на лінії розмежування.

Денис Попович, спеціально для «Слова і Діла»

Події піл час ХІ Світового конгресу українців

Ми разом творимо зараз нову і вільну Україну – Президент учасникам ХІ Світового конгресу українців

25 листопада 2018 року - 19:04

Ми разом творимо зараз нову і вільну Україну – Президент учасникам ХІ Світового конгресу українців

Президент Петро Порошенко взяв участь у ХІ Світовому конгресі українців, який відбувається в Києві. Глава держави привітав українців з різних країн світу – учасників конгресу.

«Ми цінуємо внесок кожного українця, де б він не жив, у справу розбудови нашої держави, підтримки її у світі. Наша єдність і солідарність є запорукою спільної перемоги над російською агресією, зміцнення економіки, подолання бідності, утвердження верховенства права», - звернувся Петро Порошенко до учасників заходу.

«Ми разом з вами, дорогі учасники Світового конгресу українців і закордонним українством, яке ви представляєте, творимо зараз нову і вільну Україну. Ми будемо пишатися нашою спільною працею в ім’я нашого великого українського народу», - наголосив Президент.

Глава держави зауважив, що зовсім скоро всі в державі відзначатимуть 100 років Злуки, коли вперше в новітній історії України наш народ об’єднався в єдиній державі. «Українська революція яскраво спалахнула надією – ніякі нав’язані нам кордони не будуть розділяти єдиний народ. Що ж – тоді, на жаль, не судилося. Але та надія надзвичайно зміцнила почуття обов’язку перед Україною у тих, кого бурі ХХ століття розкидали по світах. Але їхні брати і сестри тут, у великій Україні, завжди знали, що за кордоном живе їхня рідня», - зауважив він.

Президент особливо підкреслив, що був дуже довгий час, коли саме українській еміграції довелося стати хранителем великих пластів національної ідентичності і національної пам’яті. «Ваші предки здійснили колосальну роботу із збереження національної культури, освіти, традицій. Завдяки саме діаспорі марними виявилися зусилля радянської імперії із знищення героїчних сторінок української історії – визвольних змагань 1918-1921 років, боротьби УПА проти нацистського і комуністичного режимів», - сказав Петро Порошенко.

«Все світове українство довгі десятиліття невтомно нагадувало урядам і громадськості про героїчну боротьбу проти поневолення України, про злочини радянської імперії, про переслідування і вбивства кращих синів і дочок нашого народу. Наші співвітчизники за кордоном першими вступили у протистояння з Росією в інформаційній війні, викривали кремлівські «фейкові новини» тоді, коли вони ще так не називалися. Збережена в архівах, книгах, спогадах правда про нашу славну історію – перемогла», - підкреслив Глава держави.

Петро Порошенко також підкреслив, що сьогодні учасники Світового конгресу українців перебувають в Україні, яка завершує декомунізацію. «З площ зникли ідоли Леніна і його поплічників. Український закон відновив справедливість щодо борців за незалежність України у ХХ столітті, зокрема і воїнів УПА, визнаних тепер на державному рівні», - додав він.

https://www.president.gov.ua/news/mi-razom-tvorimo-zaraz-novu-i-vilnu-ukrayinu-prezident-uchas-51310

Страшна новина!

  • 25.11.18, 17:25
Тимошенко вдвічі випереджає конкурентів у президентських рейтингах
Тимошенко вдвічі випереджає конкурентів у президентських рейтингах
Фото: Юлія Тимошенко (ba.org.ua)

Тимошенко залишається лідером президентського рейтингу

Лідером президентського рейтингу залишається Юлія Тимошенко, яка з перевагою у майже 2 рази випереджає своїх найближчих конкурентів.  Про це свідчать результати соціологічного опитування, проведеного відразу трьома компаніями - КМІС, Центром Разумкова та групою "Рейтинг".

У ході дослідження було опитано 10 000 респондентів, тоді як зазвичай вибірка складає лише 2000 опитаних.

Відповідно до результатів, за Тимошенко готові віддати свої голоси 21% тих, хто визначився з вибором і має намір взяти участь в голосуванні. На другому місці із результатом в 11% - Володимир Зеленський. Чинний президент Петро Порошенко ділить 3 і 4 місце з Анатолієм Гриценком - їх готові підтримати по 10% українців. Впритул до них ідуть Юрій Бойко і Олег Ляшко (9% і 8% відповідно). Святослав Вакарчук набере 6%, якщо піде на вибори.

Соціологи відзначають, що за останні півроку помітне зростання рейтингу демонструє тільки Тимошенко. При цьому вона в лідерах електоральних симпатій в усіх макрорегіонах країни за винятком Донбасу.

Моделювання другого туру виборів демонструє, що Тимошенко перемагає в усіх можливих електоральних парах. Натомість Петро Порошенко програє усім можливим кандидатам на вихід у другий тур виборів.

Спільне опитування КМІС, Центру Разумкова та соціологічної групи "Рейтинг" проведене з 19 жовтня по 2 листопада 2018 року. Опитано 10 000 респондентів в усіх областях України (без врахування населення АР Крим та окупованих територій Донецької та Луганської областей). Статистична похибка складає не більше 1%.

Ми вистояли! Україна вистояла! Вітаю зі святом нашої Гідності.

Сьогодні 21 листопада 2018 року збіглося багато важливих свят: найперше - свято Архистратига Михаїла і Десантно-штурмових військ України, а ще ми відзначаємо 5-річчя початку Революції Гідності.
Для мене важливим є відзначення дати 5-річчя Революції Гідності вже за самим фактом, бо ж могло і не бути цього свята, якби... Тому головним є те, що ми вистояли! Україна вистояла!



Я хочу відпочатку подякувати всій тій українській молоді, яка першою піднялася на захист своєї гідності, а вже потім, коли цих дітей побили сили спецназу за наказом влади, тоді піднялася вся свідома українська громада і звершила величну Революцію Гідності. Молодь була першою і на початку - єдиною в своїх протестах щодо грубого припинення процесу євроінтеграції України урядовою командою тодішнього Президента України Віктора Януковича. Дякую щиро всій українській молоді і вітаю зі святом Революції Гідності найбільше.



Наступним я хочу подякувати всім учасникам подій на Євромайдані від початку 21 листопада 2013 р. до його закінчення 20 лютого 2014 р. Всі ці люди - герої, що відстояли гідність особисту і країни.



Тепер я дякую всім учасникам бойових дій на сучасній українсько-російській війні на Сході України, які і зараз зі зброєю в руках і ризиком для власного життя відстоюють нашу свободу і право на гідність.



А тепер я дуже і дуже хочу подякувати діючому Президенту України Петру Порошенку, тому що він зробив просто неймовірне: втримав начисто зруйнованою армією і обкраденою державою підступну агресію дуже могутнього ворога - Російської Федерації.

Ще раз вітаю всіх зі святом 5-річчя Революції Гідності.


Богдан Гордасевич, м. Львів, учасник Євромайдану в Києві з 11 по 15 грудня 2013 року
11:49 21.11.2018


Український «пірат» Віктор Губарев з Донбасу

Український «пірат» Віктор Губарев з Донбасу: Одіссея капітана Блада змінила моє життя




Віктор Губарев

Письменника, публіциста, історика Віктора Губарева російсько-українська війна і все що з нею пов’язано змусило переселитися з Донбасу на Львівщину, звідки родом його дружина. Він приїхав сюди не сам – привіз із собою піратів: вітрила напнуті у Пиратино!

Віктор Губарев народився у Сіверськодонецьку, мешкав з батьками у Рівному й Мелітополі, де закінчив середню школу, навчався у Донецькому університеті на історичному факультеті, захистив дисертацію з екзотичної теми про впливи піратських заходів на експансію європейців у Вест-Індії, викладав історію в школі і у виші, писав книги про відомих піратів – і вони виходили в серії «ЖЗЛ», перекладав та творив свої афоризми, які й поширюються завдяки влучному дотепному слову… Та сталася інша експансія, рани якої не так легко гоїти і про яку важко не думати, і саме вона спонукала переїхати чотири роки тому в село Пиратин на Радехівщині Львівської області, звідки походить дружина Віктора – Богдана, викладач української мови та літератури…

Нещодавно у книгарні «Є» Віктор Губарев прочитав цікаву лекцію про піратство і піратів для читачів, серед яких переважали юнаки й дівчата саме такого віку, яким був сам письменник і перекладач, коли (свідомо чи напівсвідомо) уже позначав коло своїх уподобань через… книгу.
 

– Це правда, що книга про піратські пригоди так на Вас вплинула в юні літа, аж скерувала до вибору професії?

– Повірте, мені в цьому пощастило. Колись я мріяв бути геологом, мандрувати і шукати корисні копалини (переважно золото, срібло, коштовні каміння); потім загорівся ідеєю поступити до Херсонської морехідного училища (бо там курсанти проходили практику на вітрильному судні «Товариш»), стати штурманом далекого плавання і, знову ж таки, мандрувати світами. Але у восьмому класі хтось із друзів «підсунув» роман Р. Сабатіні «Одіссея капітана Блада», і ця подія круто змінила усі мої плани й усе моє життя. Прочитавши про захопливі пригоди піратів Карибського моря, я захотів більше дізнатися про справжніх піратів, корсарів і флібустьєрів, про острів Тортугу і Генрі Моргана, про судна, зброю, спосіб життя та звичаї морських розбійників. Тобто від белетристики я перейшов до літератури іншого ґатунку: науково-популярних та наукових праць з історії піратства. Першими книжками про справжніх піратів, які я прочитав, були «Пірати Америки» А.О. Ексквемеліна та «Історія морського піратства» Я. Маховського. Потім перечитав майже все, що можна було знайти про піратів у наших бібліотеках, і вирішив вивчитися на професійного історика. Бо хто ж іще може бути дотичним до цієї теми?! До речі, за цю пристрасть друзі прозвали мене Френсісом Дрейком – на честь славетного британського корсара. Поступивши на історичний факультет Донецького університету, щороку писав курсові роботи з історії піратства, брав участь у студентських наукових конференціях, захистив дипломну роботу з історії англійських корсарів часів королеви Елізабет I Тюдор, а згодом – у 1987 році – і першу (на нинішньому пострадянському просторі) кандидатську дисертацію «Морський розбій та його роль у колоніальний експансії європейських держав у Вест-Індії в XVII ст.».

– Сміливе рішення навіть на ті часи, коли вже оголосили перебудову… Але від глибокого наукового вивчення піратства Ви перейшли до його літературної інтерпретації у текстах знаменитих зарубіжних авторів – з якого дива? Хотілося чогось іншого?

– До цеху перекладачів я потрапив вимушено. Коли почав серйозно займатися вивченням історії морського розбою, зрозумів, що мені не вистачає інформації: адже в СРСР книжок на цю тему майже не було, в наукових журналах про піратів теж не писали. Змушений був звертатися до іноземних джерел: книжки англійською, французькою, іспанською та іншими мовами можна було замовити через МБА – міжбібліотечний абонемент. Я замовляв потрібні мені праці, які присилали до університетської бібліотеки терміном на місяць (або у вигляді паперових книжок, або – частіше – у вигляді мікрофільмів), і старанно їх вивчав, конспектуючи фактичний матеріал в окремих зошитах. Звичайно, мусив озброїтися словниками та підручниками і самотужки вивчати іноземні мови. Це було і цікаво, і корисно. Відчував себе Колумбом, який відкриває для себе і співвітчизників terra incognita. Поступово зрозумів, що наші люди практично нічого не знають про реальних піратів і корсарів, задовольняючись міфами та неправдивими історіями про цих «лицарів абордажної сокири». Треба було наставити їх «на шлях істини».

– Чому пірати з їхніми звичаями та розбишацьким життям такі цікаві читачам?

– Мабуть, це пов’язано із закладеним у нас з дитинства потягом до пригод. Коли люди читають книжки, дивляться фільми про піратів або грають у комп’ютерні ігри на піратську тематику, вони ніби переносяться в інші світи та епохи, уявляють себе то на палубі розбійничої шхуни, то на далекому тропічному острові, де заховано величезні скарби. Романтика, еге ж!

– В деяких художніх творах про піратів згадуються піратські закони або правила поведінки. Наскільки це відповідає дійсності?)

– В книжках та фільмах про піратів намішано стільки міфів, що буває складно відрізнити правду від вигадок. Якщо людина не має знань про реальних піратів, корсарів чи флібустьєрів, не знає їхньої історії, способу життя, побуту та звичаїв, вона охоче вірить усьому, що їй підсовує ринок в яскравій обгортці. Але щодо існування у джентльменів удачі власних статутів, правил поведінки і звичаїв читач або глядач може не сумніватися. Сумніви можуть мати місце лише стосовно змісту згаданих правил та звичаїв. Деякі з них вигадані белетристами та фальсифікаторами піратських історій (наприклад, «чорний знак», покарання у вигляді «прогулянки по дошці» тощо), деякі існували в реальному житті (наприклад, обрання капітана на піратській раді). Свою місію якраз бачу в тому, щоб доносити до широкого загалу історично підтверджену інформацію про піратів різних епох та регіонів.

– І таки виникла спокуса самому написати піратський сюжет?

– Так, маю у своєму доробку два романи – «Ямайський флібустьєр» і «Череп на прапорі». Раніше вони виходили російською мовою, зараз хочу видати українською. Пропоную видавцям…

– Ви мали своє живильне середовище, що важливо і для наукової творчості, і для творчості будь-якої … А як складається зараз?

– Війна круто змінила звичний спосіб життя мільйонів людей. 2014 року ми змушені були переїхати на малу батьківщину моєї дружини Богдани – до села Пиратин на Радехівщині.

– Отож пірат потрапив до Пиратина…

– Діти зараз працюють у Львові, ми «господаримо» в селі. Богдана доглядає за братом-інвалідом, я допомагаю їй та займаюся своєю улюбленою справою: збираю матеріал, пишу книжки, перекладаю, інколи читаю у Львові лекції (з історії піратства, Великих географічних відкриттів та колоніальної експансії). Видавництво «Урбіно» планує тривале співробітництво – після «Острова скарбів» запланували підготувати до друку ще кілька цікавих книг про піратів та флібустьєрів. Отже, нудьгувати нема коли. Вітрила напнуті погожим вітром, і на всіх нас чекають нові пригоди і нові відкриття.

– Дякую Вам за Ваш оптимізм. Сподіваюся, що Ви у своїх афоризмах обіграєте: пірати – Пиратин… І цим прославите село на Львівщині.

Оксана Думанська, 
письменниця