В Киеве застрелился мужчина, которому отказали в трудоустройстве 19.06.11 // 08:07

В Киеве из самодельного огнестрельного устройства застрелился мужчина, которому в очередной раз отказали в трудоустройстве, сославшись на его 45-летний возраст.

Как передает УНИАН, в Центре общественных связей ГУ МВД Украины сообщили, что трагедия произошла вчера утром в Соломенском районе столицы.

Мужчина накануне вечером встретил с работы жену, проинформировал ее что ему в очередной раз отказали в трудоустройстве из-за его возраста. «Около пяти часов утра женщина нашла мужчину в комнате мертвым с ранением грудной клетки», - отметили в главке, подчеркнув, что оперативная группа, которая прибыла на место происшествия обнаружила рядом с мужчиной самодельное огнестрельное устройство, из которого был осуществлен выстрел.

По факту произошедшего проводится проверка.

А что говорить о женщинах.....если даже для молодых, критериями отбора есть длина ног и доступность.....

Очевидно, що прес-конференція   в Національному прес-клубі (Вашингтон, США)  компанії Covington & Burling LLP,  і оприлюднення  результатів  стосовно фактів, за якими влада України розпочала кримінальне переслідування екс-прем'єр-міністра Юлії Тимошенко, викликали не аби який інформаційний вибух.Звичайно влада подала лохократу свою версію, вирізавши фрази з контексту.

По всім інформаційним сайтам розмножено цю нісенітницю http://blog.i.ua/community/1764/731484/?p=1#advA_advC_731484_12775937

Потім  Інтер виходить з цим сюжетом http://podrobnosti.ua/podrobnosti/2011/06/18/776142.html, ключовим посилом, там штука баксів за годину, лохократ в захваті, в повний ріст пішли дискусії про Луї Віттони http://blog.i.ua/community/1764/732031/

А це переклад з оригінального тексту прес-конференції http://blog.i.ua/community/3034/731945/?p=2#advA_advC_731945_12776637, очевидно що американці мають на увазі , що вони не отримали документів від Уряду УкраЇни, а тому вимушені користуватися інформацією з відкритих інтернет-джерел.

Зашел тудаhttp://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=40402 , не знаю куда, начал читать и прозрел. ..... Может я и дуб....и на лбу большими буквами написаны милые власти три буквы.(ЛОХ)...но не до такой же степени. 298.1. Платники податку не є платниками таких

податків і зборів:

а)податку на прибуток підприємств;

б) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів

(об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою; ........и так дальше

Тогда поясните на куй это: підрозділ 1 доповнити новим пунктом такого змісту:

“6. На період з 1 липня 2011 року до 1 січня 2016 року фізичні особи — підприємці, які до 1 липня 2011 року були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку та з введенням в дію глави 1 розділу XIV цього Кодексу втратили право перебувати на спрощеній системі оподаткування, оподатковуються податком на доходи фізичних осіб за ставкою 50 відсотків ставки, визначеної в абзаці першому пункту 167.1 статті 167 цього Кодексу.(167.1. Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.) См конец предложения   (С этими игарть бесполезно)

Таке право надається фізичним особам — підприємцям за сукупністю таких умов: здійснення виключно тих видів господарської діяльності, що провадились на спрощеній системі оподаткування; річний обсяг доходу не перевищує 500 тис. грн.; кількість осіб, що перебувають з такою фізичною особою — підприємцем у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб (включаючи членів сім`ї такої особи).При цьому, якщо платники податку, які застосовують норми цього пункту, у будь-якому звітному періоді перестали відповідати хоча б одній з вищезазначених умов такі платники податку зобов’язані оподатковувати дохід, отриманий у такому звітному періоді, у загальному порядку, за ставками, встановленими розділом IV цього Кодексу.”;
фактически меня приравняли к тем, у кого доход в районе 5 млн, да и наемников 50.... , значит будет три ППшника и у каждого доход в районе 100 тысяч . И все оформятся инвалидами и не будут ничего платить... Но все заводы перейдут на упрощенку, три четыре подразделения....и можно спать спокойно, вот из-за кого и количество упрощенцев не уменьшилось, а увеличилось, знали это однако.... Избранные забьют на бюджет окончательно....А всем остальным - проверки ......Дурдом.

Могет я не понял, но все, что я платил в фонды - должен платить и дальше, а вместо единого 86грн за себя и 86, за двух наемников, должен буду заплатить еще до20% от зароботной платы(на усмотрение местных советов), а это2400 в год ,и не исключает того, что до конца года не введут ешо, так как не отменили декларацию расходов  короче - пипец полный, за все нужно платить....за "ПОКРАЩЕННЯ" придется в тройне....Эти гады могут не отчитываться за тарты меньше 150 тыс, а у меня совокупный должен не превышать эту сумму или турма

Послухати
нашу владу то вже давно настало покращення. Тільки кваліфікований
народ ніяк не відчує і не може зрозуміти і знайти. Але наша влада
вперто розповідає як вони вже покращили нам життя. І вона, сама та
влада, та ще дехто в це все ще вірить.
 
[ Читати далі ]

Змієподібне викладення, що символізує зв'язок між мертвим і живим світом.


"Наїзд" нашої ініціативної групи на археологів. Пояснили, що "дослідження" за допомогою бульдозерів ми не допустимо.


А це саме та унікальна стела, яку намагалися "Граніт Групп" загорнути бульдозером.

В г. Димитров Донецкой области городские власти обязывают работников предприятий «добровольно-принудительно» перечислить свой дневной заработок на строительство в городе православного храма Московского патриархата. Об этом корреспонденту УНИАН сообщил депутат

Димитровского городского совета Виктор Трифонов, который также является председателем местной организации Независимого профсоюза горняков Украины (НПГУ) городов Селидово и Новогродовка (входят шахты ГП «Селидовуголь») и председателем Димитровской городской общественной организации «Родина. Честь. Достоинство».По его словам, «сейчас в городе Димитрове под девизом: «Возродим духовность, воздвигнем храм вместе» разворачивается строительство храма святого великомученика Пантелеймона», и руководство города «проводит работу» с руководителями предприятий, чтобы работники перечислили свой дневной заработок в фонд строительства этого храма.«Ну, строительство храма – ради Бога, – мы не против. Но мы не согласны с теми методами, которыми собирают деньги на этот храм», – сказал В.Трифонов.Он рассказал, что, например, на шахты, которые входят в ГП «Красноармейскуголь», приезжают руководители города вместе с представителями духовенства и говорят, «чтобы рабочие, шахтеры перечислили однодневный заработок на строительство храма».«Вы же понимаете, что делается это добровольно-принудительно, чтобы руководители предприятий на людей как бы подействовали… Получается, что на шахте работают и мусульмане, и греко-католики, и иудеи, – и все должны перечислять на строительство православного храма Московского патриархата?», - возмутился В.Трифонов.При этом он отметил, что «по шахтам собрать эти деньги будет труднее - там два профсоюза». «А вот где легко людей «ломали» – это по больницам, по школам: они же все бюджетники, подчиняются городскому голове. Там с людьми не церемонятся», – отметил активист.В.Трифонов сообщил, что он также является заместителем председателя Общественного совета, созданного при горсовете г. Димитрова, и поэтому считает, что данный вопрос о сборе средств на строительство упомянутого храма должен выноситься на обсуждение совета.«Почему этот вопрос не вынесли на рассмотрение Общественного совета? В него входят и представители духовенства города... Почему вместо этого по всему городу власть только нажимает на руководителей?», - заявил депутат горсовета.«Наша позиция такая: мы не против строительства храма, но это должно проходить цивилизованно, по желанию. Пусть бы поставили пластмассовый ящик, написали, для чего собираете деньги, дали в газете расчетный счет, и каждый человек сам примет решение… Многие разделяют эту позицию», – добавил В.Трифонов.Он также сообщил, что уже написал и зарегистрировал два письма к Димитровскому городскому председателю, в которых изложил свою позицию по этому вопросу.

УНИАН

СВІТЛОЇ ПАМ'ЯТІ ІВАНА МИКОЛАЙЧУКА

Два кольори мої, два кольори:
Червоний – то любов,
А чорний – то журба...
З пiснi (слова Д.Павличка)

Ой чорно душi моїй, чорно –
червоного майже нема,
журба мене давить потворно,
любов, як була – загула...
Ой чорно, ой чорно, ой чорно...
Дерева, трава – все зола!
Журба та моя невимовна –
до себе всю душу взяла...
А я ж так тягнувсь до любовi!
А я ж так моливсь до життя!
Чому ж тодi чорно, так чорно?
Червонi ж слова небуття...
Простiть цю трагiчнiсть в промовi,
та згасла у небі зоря...
І в горi, великому горі
застигла Вкраїна моя.



Іван Миколайчук [Фильмография]
http://www.ex.ua/view/1445204?r=82473,80934

ThaRidah, 20:31, 3 червня 2010, 23:45, 10 липня 2010

Іван Васильович Миколайчук (*15 червня 1941, Чортория — †3 серпня 1987) — український актор, режисер, сценарист.
34 ролі в кіно, 9 сценаріїв, та 2 режисерські роботи. Його називали обличчям і душею українського поетичного кіно, аристократом духу, блискучим самородком.
Іван Миколайчук був кінозіркою 60-70 х років. В ті роки майже жоден фільм не обходився без його участі. Він був особливий, народний, справжній, найкращий. «Я не знаю більш національного народного генія…До нього це був Довженко» — казав про Миколайчука великий Параджанов.
В його особі українська нація має світового невмирущого позитивного героя, який пробуджував національний дух українців. Проте звання народного артиста Івану Миколайчуку так і не присвоїли, бо тодішні ідеологи винесли акторові вирок — «націоналіст». Державну Шевченківську премію Іван Миколайчук отримав вже посмертно.
Народився в с. Чортория Чернівецької області.
У 1957 р. закінчив Чернівецьке музичне училище, в 1961-му — театр-студію при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О. Кобилянської.
1965 — Закінчив кіноакторський факультет Київського інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого (майстерня В.Івченка).
В кіно дебютував ще студентом, в курсовій режисерській роботі Леоніда Осики «Двоє». В гарному обличчі, тонкій усмішці та приглушеному голосі героя молодого Миколайчука не можна непомітити якоїсь таємниці, недоказаності, глибини — тих рис, які ляжуть через 2-3 роки, в основу феномена особистості великого актора.
Ролі молодого Тараса Шевченка у фільмі «Сон» та Івана Палійчука у «Тінях забутих предків» одразу принесли Миколайчукові загальне визнання. Особливо кінострічка «Тіні забутих предків», яка здобула близько десяти радянських та зарубіжних призів та нагород, й була визнанана однією з двадцяти найкращих картин світу. Безперечно, успіхові цього фільму сприяла участь у ньому талановитих митців та, передусім, Івана Миколайчука.
А тоді, після блискучого дебюту в кіно, його знімали часто, й він запам'ятовувався в більшості картинах. Запам'ятовувався навіть тоді, коли йому по суті, й не було чого грати, але він «витягував» роль завдяки своїй особистості і вмінню створити образ майже з повітря, створити його з нічого. Реальний і міфічний, ніжний і жорстокий, багатоликий і багатоманітний, в головній ролі чи в епізодичній, він міг внести у кінострічку щось неповторне, своє, те, що не виходило в інших. Про феномен Миколайчука свідчить бодай те, що кожен український фільм з його участю відрізняється від тих, де він не знятий. «Коли б нині запитали, чи міг би інший актор зіграти роль Івана Палійчука в „Тінях забутих предків“, я б відповіла б: „Ні-ні! Тільки Миколайчук!“. Інакше то був би інший фільм, і було б все інше» — говорить Лариса Кадочнікова, та сама Марічка з «Тіней…».
Іван Миколайчук відзначався допитливістю, прагненням до акторських вирішень. Ці риси допомогли акторові стати самобутнім митцем. Так, у фільмі «Комісари» він зіграв комісара Громова із загостреною моральною сприйнятливістю і духовним максималізмом. Своєю індивідуальністю, дивовижною переконливістю, виправданням пропонованих обставин Миколайчук заражав глядачів, примушував співпереживати і вірити. Картина ця стала помітним явищем у нашому кіноматографі, вона ж довела, що Миколайчук схильний до тонкого психологізму, до несподіваних контрастів і навіть парадоксів характеру.
Він не задовольнявся тою міркою, котру ми так часто до себе прикладаємо: бути не гірш від сусіда. Миколайчук уособлював яскравого романтика, націленого на вертикальний рух — вгору, ввись! З фільму «Білий птах з чорною ознакою» (1971) починається нова сторінка у творчості Миколайчука-актора — він стає ще й сценаристом.
У яскравому фільмі Бориса Івченка «Пропала грамота» Іван не тільки виконавець колоритної ролі козака Василя, а й фактичний співрежисер. Він працював над музичним оформленням фільму. Слід згадати, що Миколайчук зіграв неостанню роль у створенні відомого на той час тріо «Золоті ключі» (Ніна Матвієнко, Марічка Миколайчук (дружина Івана Миколайчука), Валентина Ковалевська). Це тріо й супроводжувало піснями кінострічку «Пропала грамота». В «Пропалій грамоті» Іван Миколайчук дав нове життя звучанню бандури, — в жодному фільмі не використовувалися такі можливості цього інструмента. Миколайчук завжди шукав нові інтонації голосу, музики, мови, щоб це вражало й хвилювало. Він відходив від традиційного кіно, віддаючи перевагу філософському.
У сімдесяті почалися гоніння на діячів культури. Сильним ударом для українського кіноматографа стало вилучення з кіно, а потім і арешт Сергія Параджанова. Торкнулося це й Івана. В 68- му під час зйомок «Аннички» хтось звинуватив його у націоналізмі. У відповідь Миколайчук спалахнув, намагаючись пояснити різницю між націоналізмом і патріотизмом. Інцидент закінчився доносом у Київ, де Миколайчука кваліфікували як людину ворожої ідеології. А після фільму «Білий птах з чорною ознакою» життя Миколайчука зовсім ускладнилося. Адже стрічка, котра здобула Золотий приз Московського міжнародного кінофестивалю, була сприйнята як мало не випад ворожих націоналістичних сил. Не раз доводилося акторові пояснювати свою позицію в різних інстанціях та «органах». Він відчував себе зацькованим та обкладеним з усіх боків.
Поклали на полицю і «Тіні забутих предків». Лише в роки краху радянської імперії вийшла на екрани і кінострічка «Пропала грамота». Так поступово Івана Миколайчука починають відлучати від творчого процесу. Протягом п'яти років чиновницька рука за вказівкою партійних «босів» викреслювала його прізвище з усіх знімальних груп, хоча багато режисерів хотіли бачити відомого актора у своєму майбутньому фільмі.
Й досі залишається загадкою, як у 1979-му Івану Миколайчуку вдалося втілити давню мрію — зняти свій фільм. «Вавілон ХХ» прозвучав як вибух в українському кіноматографі. Яскравий, наповнений фантастичними і водночас реальними образами фільм увібрав в себе все найкраще, що міг їй дати Миколайчук-сценарист, Миколайчук-режисер і нарешті Миколайчук-актор. Хтось із кінокритиків назвав «Вавілон ХХ» трагіфарсом, хтось кваліфікував його стилістику як народне барокко. Зрештою такого оригінального фільму на кіностудії імені Довженка не з'являлося дуже давно. У 1980 р. картина завойовує приз «За кращу режисуру» на Всесоюзному кінофестивалі у Душанбе.
Подальшу долю митця затьмарили адміністративні утиски поетичного кіно, що сприймалося як «націоналістичний ухил» у культурі. Миколайчуку більше не давали знімати. Хоч у нього й були спроби продовжити себе в режисурі. Однак, його стрічка «Така пізня, така тепла осінь» вже не мала такого успіху як «Вавілон ХХ».
У 1983-му були написані «Небилиці про Івана», а у 1984-му режисер готувався до роботи над фільмом за цим сценарієм, та постановку «Небилиць…» було дозволено тільки восени 1986 року. На жаль, через важку хворобу, розпочати зйомки фільму він так і не зміг.
Постійні потрясіння, заборони творчих задумів, «табу» на фільми зіграли не останню роль у долі молодого актора. 3 серпня 1987 року Івана Миколайчука не стало.
У житті цього актора, режисера та сценариста було все, щоб стати міфом не лише національного, але й світового кінематографу — якби жив він не в закритому суспільстві. Дитинство у маленькому гуцульському селі, раннє кохання, рання слава, рання смерть. А ще — майже містичні стосунки з кіно: він розділив долі своїх перших героїв — Івана Палійчука («Тіні забутих предків») і Тараса Шевченка («Сон»). Розділив Іван і драму українського поетичного кіно в цілому, яке здійснило в середині 60-х крутий поворот від офіційної ідеології до народної культурної традиції. Про все це Іван Миколайчук розповідає сам — за допомогою ролей, що зіграні в кіно.
Кажуть, того року, коли він помер, на стави його рідного села Чорторий прилетіли лебеді. Люди назвали їх Івановими.

Фільмографія:

роли в кино
1986 На острие меча :: генерал Турчин
Последняя работа в кино
(роль озвучена другим актёром)
1986 Жменяки
1983 Миргород и его обитатели :: Курочка
1983 Легенда о княгине Ольге :: Владимир Красное Солнышко :: главная роль
"Память - это совесть, это - судья, это - мерило бытия. У кого нет памяти - тот мёртв".
1982 Возвращение Баттерфляй :: Антон :: главная роль
1981 Такая поздняя, такая теплая осень :: Григор Корчак
1981 Лесная песня. Мавка | Лісова пісня. Мавка
1979 Вавилон ХХ :: Фабиан
1978 Под созвездием Близнецов
1978 Море :: Симохин
1978 Искупление чужих грехов :: Русин
1976 Тревожный месяц вересень :: Гнат
юродивый-немой
1975 Канал :: главная роль
1975 Волны Черного моря :: Терентий :: главная роль
"Белеет парус одинокий"
"Зимний ветер"
1974 Марина :: дирижер
1973 Про Витю, про Машу и морскую пехоту :: Вакула
1973 Повесть о женщине :: писатель
1973 Когда человек улыбнулся :: Алексей :: главная роль
1972 Пропавшая грамота :: казак Василь :: главная роль
1972 Наперекор всему | Живети заинат (СССР, Югославия) :: Иоко
1971 Лада из страны берендеев :: Рей
волшебник
1971 Захар Беркут :: Любомир
1970 Белая птица с черной отметиной :: Петр Звонарь
1969 Комиссары :: Григорий Громов :: главная роль
1968,1970,1971 Освобождение :: сержант Савчук
1968 Разведчики :: Виктор Курганов :: главная роль
"Бородатый", капитан-лейтенант, командир разведгруппы
в титрах Иван Николайчук
1968 Ошибка Оноре де Бальзака :: Левко
крепостной лакей графини Эвелины Ганской
1968 Каменный крест :: Микола
сын
1968 Аннычка :: Роман Дерич
жених Аннычки, молодой гуцул, ставший немецким полицаем и охранником в лагере для военнопленных
1967 Киевские мелодии (документальный) :: Композитор
1967 Две смерти (короткометражный)
1966 Бурьян :: Давид Мотузка :: главная роль
коммунист, герой 20-х годов
1965 Гадюка :: белогвардеец Брыкин
(в титрах И.Николайчук)
1964 Тени забытых предков | Тіні забутих предків :: Иван Палийчук :: главная роль
гуцул, пронесший через все муки и страдания, через всю жизнь свою неугасимую любовь
1964 Сон :: Тарас Шевченко :: главная роль

Режиссер
1981 Такая поздняя, такая теплая осень
1979 Вавилон ХХ

Сценарист
1990 Небылицы про Ивана
1986 И в звуках память отзовется
1981 Такая поздняя, такая теплая осень
1979 Вавилон ХХ
1978 Под созвездием Близнецов
1977 Бирюк
1974 Мечтать и жить
1970 Белая птица с черной отметиной

Композитор
1979 Вавилон ХХ
1970 Белая птица с черной отметиной

Спасибо всем,чьи релизы здесь использованы!