ЧИТАТИ ВСІМ !!!

«Україна є республікою», - так визначає ст.5 Конституції України . Республіка (від лат. res publica) — справа громади .
Перше речення ч.1 статті 13. Конституції України ,яке встановлює, що : « Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права ВЛАСНОСТІ Українського народу», ГРОМАДЯН України всіх національностей ( за реченням першим преамбули Конституції України ) , що і є власністю держави Україна за нормами ст.14 Конституції України в якій вказано- земля є основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави і що право власності на землю набувається і реалізується державою виключно відповідно до закону.
Абзац 1 ч.1 ст.1 ЗУ “Про місцеве самоврядування” визначає: 
« Жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями - область, район, місто, район у місті, селище, село є територіальною громадою.» 
Згідно абз.2 п.1.2 ПОРЯДКУ реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів (Наказ МВС України від 22.11.2012 N 1077 Зареєстрований в Міністерстві юстиції України18 грудня 2012 р. за N 2109/22421) відомості про місце проживання та місце перебування особи вносяться до паспорта громадянина України. Тобто жителями є громадяни України ,які і є Українським народом за першим реченням Преамбули Конституції України.
Стаття 142 Конституції України визначає матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування - рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у ВЛАСНОСТІ територіальних громад.
З огляду на те ,що саме Український НАРОД разом із своєю власністю на національне багатство у тому числі і на власність територіальних громад за ст. 13 та 14 та ст.142 Конституції України і є ДЕРЖАВОЮ УКРАЇНА.
Право ж спільної сумісної власності за ч.1 та 2 статті 368 ЦК України визначено ,як спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності і визначено ,що суб'єктами права спільної сумісної ВЛАСНОСТІ можуть бути ДЕРЖАВА , ТЕРИТОРІАЛЬНІ ГРОМАДИ , якщо інше не встановлено законом.
Стаття 318. «Суб'єкти права власності» ЦК України визначає , що суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, такі , як ДЕРЖАВА УКРАЇНА , ТЕРИТОРІАЛЬНІ ГРОМАДИ, іноземні держави та інші суб'єкти ПУБЛІЧНОГО ПРАВА власності ( за статтею 2 «Учасники цивільних відносин» Цивільного кодексу України ). 
Із норм ст.316 та 318 ЦК України випливає , що і держава Україна і територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах держави Україна , є юридичними ОСОБАМИ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА власності ,як це, до речі, існує у всьому світі.
Цивільним кодексом України визначено публічне , (від лат. Publica- громада )право власності держави України,яке складається з землі, її надр, атмосферноно повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу за статтею 324. Право власності Українського народу ЦК України ; майно, у тому числі грошові кошти ( державний бюджет за ст.95 Конституції ), яке належить державі Україна за статтею 326. Право державної власності ЦК України та майно, у тому числі грошові кошти ( місцевий бюджет за ст.142 Конституці) , яке належить територіальній громаді за ст.327 Право комунальної власності ЦК України.
Тому ніякої іншої власності ніж власність Українського народу ,яка дорівнює власність держави Україна неіснує ні в Конституції , ні в Цивільному кодексі ,як би не рвали на куски, всі ті куски легко ,як пазли вкладаються в Конституційне поняття власності держави Україна.
Від імені власника Українського народу , держави Україна ( юридичної ОСОБИ публічного права ) права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України за ст.13 Конституції України та ст. 324. , ст.325,ст.326 ЦК України ,а управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування за ст.143 Конституції України та за ст.327 Право комунальної власності ЦК України.
Стаття 95. Конституції України встановлено ,що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Тому державний бюджеть він і забезпечує “ бідні “ як ви пишете громади субвенціями із держбюджету ,як це робиться у всьому світі: існують місцеві бюджети і субсидіарні і у нас не виключення.
«Україна є республікою», - так визначає ст.5 Конституції України . Республіка (від лат. res publica) — справа громади.
Отже, держава Україна, за формою державного правління - республіка і є справою громади. Громади - це спільне проживання громадян України на своїй території пов,язаних спільною власністю та спільною працею. 
Таким чином, республіканський лад в Україні передбачає функціонування територіальної громади держави Україна утвореної із територіальних громад -власників адміністративно-територіальних одиниць власності громадян України всіх національностей за першим реченням Конституції України. 
Згідно статті 4 Конституції в державі Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом. 
Стаття 1. ЗУ “Про громадянство України “ визначає поняття «громадянство України» , як правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках . 
Дорослі громадяни України з 16 років мають паспорт громадянина України .
Для громадян України , які з народження є громадянами України відповідно до норм ч.8 ст.7 Набуття громадянства України ЗУ “Про громадянство України” і мають вік до 16 років статтею 5 Документи, що підтверджують громадянство України ЗУ “Про громадянство України” не визначено будь-якого документа ,що посвідчував би громадянство України дитини -українця до 16 років ????
За ст.5 Документи, що підтверджують громадянство України ЗУ “Про громадянство України” встановлено такий документ тільки для дорослих - паспорт громадянина України . 
Дорослі ж громадяни України отримавши паспорт громадянина України , що посвідчує особу власника України і підтверджує громадянство України за першим реченням Положення про паспорт громадянина України на останній сторінці паспорта громадянина України та ст.13,ст.14 ст.142 та ст.143 Конституції позбавитись статусу громадянина України можуть лише у випадку встановленому статтею 19. Підстави для втрати громадянства України ЗУ “Про громадянство України” датою видання відповідного указу про позбавлення громадянства України Президента України . 
І тому тільки у випадку видання відповідного указу Президента України про позбавлення громадянства України громадянин України знов становиться фізичною особою. І тому кожен громадянин України в будь-яких відносинах виступає ВИКЛЮЧНО ,як громадянин України.
За Конституцією республіки ( справа громади ) України визначено , що Український народ- це громадян України всіх національностей ( перше та друге речення Преамбули та ст.13 Конституції України ) .
Тому представники і української нації, і представники всіх інших національностей, національних меншин , корінних народів мають особисте природне право на індивідуальність, яке надано їм від народження та гарантоване першим та другим реченням Преамбули , ст.11 Конституції України та ст.300 Цивільного кодексу України , якими встановлено :
1.” Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення” ( перше та друге речення Преамбули Конституції України ); 
2. “Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України” ( ст.11 Конституції України ). 
3.”Фізична особа має право на індивідуальність. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, ... мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства( ст. 300 Цивільного кодексу України ). 
Статтею 1. ЗУ “Про громадянство України “ визначано поняття «громадянство України» , як правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках . Документом, що підтверджує громадянство України за ст.5 ЗУ “Про громадянство України” визначено - паспорт громадянина України . 
Але у паспортах громадян України всіх національностей ,відсутня індивідуальна і ознака про приналежність громадянина до представників відповідної нації національної держави Унітарна республіка Україна ( далі держава УКРАЇНА ).
Тому до паспортів громадян України , представників відповідної нації національної держави Україна на підставі п.2 ч.4 та п.8 ч.6 Постанови Верховної ради України “Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон” від 26 червня 1992 року N 2503-XII,необхідно внести додаткову інформацію на вклеюваних аркушах про національність . 
І тільки після оформлення у паспорті відомостей про національність кожного українця виникає Український народ , громадяни всіх національностей України ,як ВЛАСНИКИ спільної сумісної власності на власність територіальної громади і державу , а саме,
По – перше, ВЛАСНОСТІ Українського народу на ВЛАСНІСТЬ територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Для реалізації територіальною громадою свого права на безпосереднє управління своєю власністю (ст.. 140 Конституції України), ст..142 визначає матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування - рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у ВЛАСНОСТІ територіальних громад.
Абз.1 ч.1 ст.1 ЗУ “Про місцеве самоврядування” визначає: 
« Жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями - область, район, місто, район у місті, селище, село є територіальною громадою.» Згідно абз.2 п.1.2 ПОРЯДКУ реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів (Наказ МВС України від 22.11.2012 N 1077 Зареєстрований в Міністерстві юстиції України18 грудня 2012 р. за N 2109/22421) відомості про місце проживання та місце перебування особи вносяться до паспорта громадянина України. 
Територіальні громади села ,селища , міста ( жителі , Український народ , громадяни України, до паспорта яких внесено місце проживання у селі, селищі, місті ) управляють майном, що є в комунальній ( підприємств (об'єднань ), організацій і установ за нормами ст.126 Основного закону Конституції УРСР ) ВЛАСНОСТІ :
1. БЕЗПОСЕРЕДНЬО ;
2. або через утворені ними органи місцевого самоврядування;
( стаття 143 Конституції України ) . 
Фактично ж жодної територіальної громади – власника в державі Україна не створено, тому, до цього часу починаючи з 28.06.96 року республіка Україна проголошена, але не відбулася, як справа громади. 
По-друге, ВЛАСНОСТІ Українського народу. Перше речення ч.1 статті 13. Конституції України ,яке встанолює, що : « Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права ВЛАСНОСТІ Українського народу», ГРОМАДЯН України всіх національностей ( за реченням першим преамбули Конституції України ) , що і є власністю держави Україна за нормами ст.14 Конституції України в якій вказано ,що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави і що право власності на землю набувається і реалізується державою виключно відповідно до закону. 
Носієм суверенітету України ,що поширюється на всю територію України , і єдиним джерелом влади в Україні є народ. НАРОД здійснює ВЛАДУ :
1. БЕЗПОСЕРЕДНЬО ;
2. і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування ;
( за нормами ст.2 та 5 Конституції України ).
Власна ВОЛЯ власника національного багатства України і є джерелом ВЛАДИ Українського народу з огляду на наступне.
За ст. 317. «Зміст права власності» ЦК України, ВЛАСНИКОВІ належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном та встановлено ,що на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. 
Поняття права ВЛАСНОСТІ визначено ст.316 « Право власності» ЦК України ,як право ОСОБИ на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю ВОЛЕЮ , незалежно від ВОЛІ інших осіб.
Співвласники майна ,що є у спільній сумісній власності ВОЛОДІЮТЬ ,КОРИСТУЮТЬСЯ ним спільно і РОЗПОРЯДЖАЮТЬСЯ за згодою всіх співвласників ,якщо не встановлено домовленістю між ними за нормами ч.1 та 2 статті 369 «Здійснення права спільної сумісної власності» ЦК України . 
Право ж спільної сумісної власності за ч.1 та 2 статті 368 ЦК України визначено ,як спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності і визначено ,що суб'єктами права спільної сумісної ВЛАСНОСТІ можуть бути ДЕРЖАВА , ТЕРИТОРІАЛЬНІ ГРОМАДИ , якщо інше не встановлено законом.
Стаття 318. «Суб'єкти права власності» ЦК України визначає , що суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, такі , як ДЕРЖАВА УКРАЇНА , ТЕРИТОРІАЛЬНІ ГРОМАДИ та інші суб'єкти ПУБЛІЧНОГО ПРАВА ( за статтею 2 «Учасники цивільних відносин» Цивільного кодексу України ). 
Із норм ст.316 та 318 ЦК України випливає , що і держава Україна і територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах держави Україна , є юридичними ОСОБАМИ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА,як це, до речі, існує у всьому світі.
Цивільним кодексом України визначено публічне право власності держави України,яке складається з землі, її надр, атмосферноно повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу за статтею 324. Право власності Українського народу ЦК України ; майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна за статтею 326. Право державної власності ЦК України та майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді за ст.327 Право комунальної власності ЦК України.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України за ст.13 Конституції України та ст. 324. , ст.325,ст.326 ЦК України ,а управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування за ст.143 Конституції України та за ст.327 Право комунальної власності ЦК України.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад за статтею 142. Конституції України. 
Конституційною основою правового господарського порядку в Україні становлять: право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України; за ч.2 ст.5 Господарського кодексу України.
Економіка (від дав.-гр. «закон дому », «управління домогосподарством») — комплекс суспільних наукових дисциплін про господарство, а саме — про організацію та управління матеріальним виробництвом, ефективне використання ресурсів, розподіл, обмін, збут і споживання товарів та послуг.
Власність ЗОБОВЯЗУЄ, як встановлено в ст.13 Конститтуції України та ч.4 ст.319 ЦК України 
І тому досягнувши 18 річного віку , ми, громадяни України всіх національностей - Український народ становимося виборцями і здійснюємо своє волевиявлення через вибори, референдуми та інші форми безпосередньої демократії. (ст..69-70 Конституції України). Ці форми демократії нам потрібні не інакше, як для досягнення спільної згоди у процесі управління нашої спільною власністю – комунальною та власністю територіальних громад у межах територіальних громад, та ї власності Українського народу , у межах держави унітарної республіки Україна. Тобто, наше спільне майно , використовується нами спільно для забезпечення матеріальних, духовних умов нашого співжиття та забезпечення суспільного порядку.
Тому, НАРОДНЕ ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ на місцевих до органів місцевого самоврядування і загальнодержавних виборах до органів державної влади та референдумах і є власною ВОЛЕЮ 46 млн. Громадян України та їх згодою, як співвласників по передачі у керування ( управління ) обраним органам влади. , щодо здійснення свого права володіння, користування і РОЗПОРЯДЖЕННЯ спільною сумісною власністю на об,єкти власності ( державу Україну) Українського народу ( громадян України всіх національностей) та власність територіальних громад адміністративно- територіальних одиниць , де проживають громадяни України і є джерелом ВОЛІ — джерелом ВЛАДИ .
З огляду на те ,що саме Український НАРОД разом із своєю власністю на національне багатство за ст. 13 та 14 Конституції України і є ДЕРЖАВОЮ УКРАЇНА і як наслідок НАРОД є джерелом ВЛАДИ і здійснює ВЛАДУ безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування за ст. 5 Конституції України .
То виходить логічним , що ДЕРЖАВНА ВЛАДА ( ВОЛЯ Українського НАРОДУ- власника національного багатства держави Україна) в Україні за частина 1 статті 6. Конституції України здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову та за частиною 2 ст.6 та ч.2 ст.19 Конституці України ОРГАНИ державної влади : законодавчої, виконавчої та судової та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.
За реченням другим ч.2 статті 13. Конституції України Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. 
Порядок БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО здійснення ВОЛІ Українського народу , громадян України ,що досягли 18 років встановлено Постановою Верховної Ради України “Про затвердження Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні”.
І коли органи влади не виконують своїх повноважень і обов,язків встановлених законом громадяни України зобов,язані взяти відповідальність за ради майбутнього і створити республіку - справу громади держави України.

Ріма Білоцерківська.

Яценюк передаст таможни Западной Украины иностранной компании

Не верите? И напрасно ;)Приписываемая фраза о Сибири[править | править вики-текст]

В России Мадлен Олбрайт часто приписывают утверждение, что единоличное обладание Россией Сибирью якобы «несправедливо» и Сибирь следует поставить под международный контроль. Эту цитату регулярно упоминают в своих интервью ряд российских государственных деятелей: директор ФСБНиколай Патрушев[8][9], вице-премьер РФ Дмитрий Рогозин[10][11], председатель Комитета Государственной Думы РФ по международным делам Алексей Пушков[12] и другие. Никаких ссылок на источник цитаты никто из упоминавших её никогда не даёт.

Упоминал эту цитату и Президент РФ. Так, в октябре 2007 года на передаче Прямая линия с Владимиром Путиным механик из Новосибирска попросил Президента России прокомментировать фразу Олбрайт, что «колоссальные естественные богатства Сибири несправедливо принадлежат одной России».Владимир Путин ответил: «Я не знаком с этим высказываем госпожи Олбрайт, но знаю, что такие идеи в головах некоторых политиков бродят»[13]. В 2014 году Владимир Путин на своей пресс-конференции, объясняя экономические трудности страны после присоединения Крыма, вновь упомянул эту цитату: «Нет, это не расплата за Крым. Это расплата, это плата, вернее, за наше естественное желание самосохраниться как нация, как цивилизация, как государство. […] Ведь мы же почти от официальных лиц слышали многократно, что несправедливо, что Сибирь с её неизмеримыми богатствами вся принадлежит России. Как несправедливо? А отхапать у Мексики Техас — это справедливо?»[14].

Цитата привлекла внимание СМИ, но обнаружить её источник в англоязычном Интернете журналистам различных изданий так и не удалось[15][16][17][18]. Наиболее раннее из обнаруженных упоминаний этой цитаты в российских СМИ[18] — 9 февраля 2005 года — дата выхода интервью кинорежиссёраНикиты Михалкова в газете «Аргументы и факты», в котором он возмущается этим высказыванием Олбрайт[19]. Также удалось выяснить и источник появления этой «цитаты». Так, в декабре 2006 года в «Российской газете» было опубликовано интервью генерал-майора запаса Федеральной службы охраны РФ Б. К. Ратникова, в котором он рассказал, что ещё в 1999 году ФСО занималось прослушиванием мыслей американских политиков, в том числе М. Олбрайт[20]:

За пару недель до начала бомбардировок Югославии авиацией США мы провели сеанс подключения к подсознанию госсекретаря Олбрайт. Подробно пересказывать её мысли не стану. Отмечу лишь наиболее характерные моменты, подтвердившиеся уже после начала агрессии НАТО в Сербии. Во-первых, в мыслях мадам Олбрайт мы обнаружили патологическую ненависть к славянам. Ещё её возмущало то, что Россия обладает самыми большими в мире запасами полезных ископаемых. По её мнению, в будущем российскими запасами должна распоряжаться не одна страна, а всё человечество под присмотром, конечно же, США.

Сама Олбрайт категорически отрицала приписываемую ей фразу, заявив: «Я не делала этого заявления, и при том я никогда не думала так»[21][22].

Вот откуда вся "честная"  инфа в российских новостях. Распятые мальчики, плачущие коровы и прочие снегири с березками. 

Желая этого, или нет мы невольно, помимо своей воли,. оказались втянутыми в украинский политический скандал  Исходя из этого, мы хотим внести ясность в причины этой ситуации. 

Неделю назад в Службу безопасности Украины нами были переданы копии донесений источников Службы внешней разведки РФ в ВС Украины. Судя по характеру сообщений  источники имеют прямой доступ к материалам ГШ Украины и принимают участие в непосредственном  планировании операций украинской армии. Кроме того, некоторые коственные детали свидетельствовали о том, что потеря украинскими ВС стратегически важного транспортного узла н.п Дебальцево являлось результатом сговора высшего коммандования ВСУ и руководства ВС РФ. 

Не имея доступа в секретной информации ВСУ и естественно, возможности точно и достоверно идентифицировать агентов СВР РФ  мы посчитали , что СБ Украины справится с этим вопросом лучше нас. 

Все что произошло потом не может быть расценено нами иначе, как попыткой Президента Украины Порошенко вывести из-под удара, очевидно, очень близких ему людей в ГШ ВС  Украины, не допустив  проведение контразведывательной операции по обнаружению и изоляции враждебной агентуры. 

Г-н Порошенко, вы опоздали. Все документы по этому вопросу переданы личным предствителем г-на Наливайченко правительству США. И судя по реакции они получили должную оценку. Отставка, смерть, несчастный случай с г-ном Наливайченко уже ничего не изменят в вашей собственной судьбе.

Мы приносим глубокие извинения перед народом Украины за вмешательство во внутренние дела вашей страны."

Аналізуючи Закон України «Про добровільне об’єднання громад», складається враження, що наші законотворці грають з народом в наперстки. 
Згадаймо психологію учасників гри в наперстки. Наперсточник закликає взяти участь в простій грі. Всього лише потрібно вгадати під яким наперстком сховано кульку. Здавалося б все просто. Уважно дивишся, як переміщуються на дошці ці наперстки і вказуєш на той наперсток, де повинна бути кулька. От тільки фокус полягає в тому, що в результаті, який би наперсток не вибрав учасник гри, не буде кульки під жодним наперстком, завдяки спритності рук гравця. Так і з законом про так зване «добровільне» об’єднання громад. Законотворці наполягають, що цей закон передбачає децентралізацію влади і покращить надання послуг громадянам. За приклад беруть позитивний досвід Польщі.
Що ж насправді приховується за цим законом? Перші чотири статті цього закону не викликають жодних заперечень, оскільки вони регламентують відносини і принцип добровільного об’єднання громад, а також дають визначення терміну територіальних громад. Відповідно до ст.140 Конституції України Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Але вже в статті 5 цього Закону з’являється термін сільська, селищна, міська рада, яка приймає безпосередню участь у формуванні нового органу об’єднаної територіальної громади. Що викликає здивування.
Оскільки сільські, селищні, міські ради повинні були б утворені саме територіальною громадою, та повинні бути наділеними повноваженнями управляти майном територіальних громад. Так склалося, що на сьогодні жоден орган місцевого самоврядування не утворений відповідно до Конституції і законів України. Відсутні будь-які протоколи загальних зборів про утворення рад усіх рівнів, а також делегування їм повноважень. Але, всупереч вимогам Конституції України, на сьогоднішній день сільські, селищні, міські ради вже виконують функції представницьких органів сіл, селищ. І тоді постає питання: «Так що ж мають об’єднати цим законом - територіальні громади, чи їх представницькі органи - ради?»
Йдемо далі. Яким чином буде забезпечене пряме народовладдя, що передбачене ст.5, 140-143 Конституції України, в питанні управління майном територіальної громади? Цим Законом не передбачено прийняття рішення, важливого для територіальної громади, загальними зборами. Усі повноваження передаються виконавчим органам.
А хто ж саме буде делегований для забезпечення виконання певних потреб жителів сіл, селищ, міста? В ч.3 прикінцевих положень цього Закону пропонується внести зміни до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме до ст.141 - внести новий термін «Староста», який буде представляти інтереси села, селища у виконавчих органах відповідної ради.
Тобто, термін «територіальна громада», в розумінні Конституції України, зникає. Замість цього з’являється виконавчий орган – рада і територіальна одиниця. Яким чином буде в подальшому реалізоване право територіальної громади (жителів територіально-адміністративної одиниці) здійснювати пряме народовладдя в управлінні спільною власністю? Законом не передбачено. Також не передбачено Законом дострокове припинення повноважень відповідних органів місцевого самоврядування у випадку не ефективного управління спільною власністю громади. Таким чином спостерігається звуження прав окремих громадян у прийнятті спільного рішення щодо управління і вирішення нагальних питань громади. Оскільки їх участь обмежується тільки правом прийти один раз на п’ять років на відповідну виборчу дільницю і обрати того, або іншого управлінця.
От в результаті і маємо – яким би чином не були об’єднані громади, а в результаті громадяни в будь-якому випадку позбавляються права управляти спільним майном і приймати безпосередню участь у вирішенні питань громади.

Римма Белоцерковская ТЕРИТОРІЯ власності Українського народу .

Відповідно до Конституції України :

- від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією ( ст.13 Конституції України) та статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством та встановлені межі повноважень держави здійснювати від імені Українського народу право власника ,охорону землі, відповідно до того ,що земля перебуває під особливою охороною держави.

Конституцією України жодному державному органу визначеному ст.6 Конституції України ні законодавчому ( який має повноваження 85 ст.Конституції України і про повноваження по землі там нічого немає ) ,ні виконавчому , ні судовому щодо Основного Національного багатства України , землі не надано інших повноважень, ніж ОСОБЛИВА ЇЇ ОХОРОНА.

Тому підписанням Закону про продаж землі Президентом України буде фактично змінений конституційний лад , що є узурпацією державної влади і як слідство державною зрадою.

Відповідно до повноважень ВР України є повноваження провести процедуру імпічменту Президента України у разі його державної зради , але до того ,як підпише цей Закон Президент його проголосує ВР України і тому конституційний лад буде змінений і ВР України і Президентом України тому до н ВРУ звертатись про проведення процедури імпічменту Президента України буде не логічно .

Логічно звернутись до ст. 5 Конституції Українив ч.2 , якої “Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами”.

Конституція України не дозволяє продавати землю ні органам державної влади ,ні органам місцевого самоврядування .

Тому кожного разу коли приходить в хвору голову ,якогось чергового українського діяча, або ввести черговий мораторій , або провести референдум з питання не продажу землі то виникає небезпека використати його НАВПАКИ в інтересах олігархів ,як доказ того ,що провели референду і можна вносити зміни про продаж землі в Конституцію.

Відповідно до того ,що за ст.13 та 14 Конституції України земля -є Основним національним багатством та виключною власністю Українського народу , то виконавши Конституцію України і оформивши територіальні громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста ,району в місті з районним поділом у статусі публічного власника на землю території держави України відповідно до ст.80 Конституції України та ст.133 , ст.142 Конституції України ми фактично спасемо Основу держави , землю — наше Основне національне багатство України. Золото-валютний запас держави ,який і нагодує ,і одягне ,і забезпечить прийдешні покоління УКРАЇНЦІВ сповна.