Про співтовариство

Співтовариство має на меті подавати матеріали з важливими знаннями для думаючих людей. Все має бути українською мовою за рідкісними винятками цитування в оригіналі.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Знання є сила

Що відбувалося в Одесі 2 травня 2014р.

Від дня одеської трагедії 2 травня минуло п’ять років. Як це було? Чим закінчилося розслідування?
02.05.2019 Марин

Сьогодні виповнюється п’ять років з дня трагедії 2 травня 2014 року в Одесі. У той день загинуло 48 осіб – такої кількості жертв місто не бачило з часів Другої світової війни. В країні з тих пір відбулося чимало трагічних подій, але одесити продовжують згадувати 2 травня. Тим більше що суд у цій справі закінчився, по суті, нічим.

ЩО СТАЛОСЯ 2 ТРАВНЯ? Будь-які висновки і оцінки про те, що сталося в Одесі 2 травня 2014 року, беруться під сумнів. Що стосується фактів і хронології подій того дня, то найбільш повно і достовірно вони описані в матеріалах «Групи 2 травня», яка об’єднала експертів, громадських активістів і журналістів, які дотримуються різних, в тому числі й проросійських, поглядів (хоча більшість з них – прихильники європейського шляху України).

ПЕРЕДІСТОРІЯ. До початку травня 2014 року в Одесі склалися протиборчі структури Євромайдану і Антимайдану. Сили другого розташувалися в наметовому таборі на площі Куликове поле, неподалік від залізничного вокзалу. Це не влаштовувало багатьох, в тому числі главу ОДА Володимира Немирівського, який хотів провести на Куликовому полі військовий парад 9 травня. За даними дослідників трагедії, наметове містечко хотіли ліквідувати. На це була згодна і частини самих антимайданівців, які 30 квітня перенесли частину наметів з Куликового поля в Меморіальний парк 411-ї батареї на околиці Одеси.

За негласними домовленостями, передбачалося, що табір на Куликовому полі демонтують болільники-«ультрас» після закінчення футбольного матчу «Чорноморець» – «Металіст» в Одесі пізно ввечері 2 травня 2014 року. А правоохоронці повинні були без зайвих проявів сили затримати антимайданівців.

ХРОНІКА ОСНОВНИХ ПОДІЙ (детально – тут). 
1

В районі Грецької площі. Зранку 2 травня до 15.00 в Одесу прибували вболівальники «Металіста» (Харків). Перед матчем з «Чорноморцем» вони планували пройти по місту Маршем єдності України, про що було оголошено в ЗМІ.

Близько 13.30 антимайданівці почали збиратися на Олександрівському проспекті, недалеко від Грецької площі. Міліціонерам, які підійшли, вони сказали, що у них є інформація, ніби вболівальники мають намір знести табір на Куликовому полі.

До 15.00 на Соборній площі (теж неподалік від Грецької площі, але з іншого боку) зібралося не менше тисячі чоловік з українською символікою, атрибутикою «Чорноморця» і «Металіста». Там же була «Самооборона» (організована злочинна група активістів одеського Євромайдану в касках, зі щитами і кийками) – понад сто осіб. 
Прихильники Антимайдану і проукраїнські активісти сформували колони і спочатку рухалися в різні боки. Однак антимайданівці раптово поміняли напрям і, обігнавши міліціонерів, які супроводжували їх, рушили до Соборної площі. О 15.29 обидві колони зустрілися на вулиці Грецькій, і на ділянці між Російським драмтеатром і кафе «Жарю-парю» відбулися перші зіткнення. Обидві сторони почали кидати каміння, полетіли петарди з вражаючими елементами, димові шашки, зазвучали перші постріли.

Незабаром Грецька площа, провулок Віце-адмірала Жукова і прилегла частина вулиці Дерибасівської стали зоною бойових дій. О 16.10 на розі Дерибасівської та Віце-адмірала Жукова, імовірно з автомата АКС-74У, смертельно поранили активіста Правого сектора Ігоря Іванова. Через 15 хвилин був смертельно поранений євромайдановець Андрій Бірюков.

О 17.30-18.00 був пік протистояння в районі Грецької площі. З обох сторін використовувалося каміння, «коктейлі Молотова», вибухові пристрої. В результаті стрілянини з мисливської рушниці були вбиті активісти Антимайдану Олександр Жульков і Микола Яворський і поранено кілька людей, включаючи головного редактора видання «Думська» Олега Константинова і міліціонерів.

Бій тривав, але антимайданівці почали відступати. О 18.50 групи ультрас і проукраїнських активістів попрямували в бік Куликового поля (від Грецької площі – близько 3 км), щоб знищити табір Антимайдану. О 19.20 в ТЦ «Афіна» на Грецькій площі спецназ міліції затримав групу прихильників Антимайдану.
2На Куликовому полі (детально – тут). У табір Антимайдану на Куликовому полі надходила інформація про зіткнення на Грецькій площі і про те, що в їхній бік рушили ультрас. Але о 18.50 в таборі вирішили забарикадуватися в Будинку профспілок, що  знаходився на Куликовому полі, і тримати його оборону. Антимайданівці почали заносити в Будинок профспілок речі з наметового табору, в тому числі електрогенератор і пальне, а також каміння.

О 19.20 на площу почали прибувати проукраїнські активісти, а антимайданівці сховалися в Будинку профспілок. Прибулі почали знищувати намети і те, що в них було. З даху і з вікон Будинку профспілок в них полетіло каміння, «коктейлі» і вибухові пристрої. Атакуючі відповідали тим самим.

О 19.45 почалася пожежа в Будинку профспілок, і на гарячу лінію 101 надійшло перше повідомлення. О 19.54 розгорівся сильний вогонь у вестибюлі і на сходах біля центрального входу. Пожежа посилювалася, люди вистрибували з вікон.

О 20.14 прибула перша пожежна машина, о 20.18 – друга, притому що пожежна частина знаходиться за 500 метрів від Куликового поля.

О 20.50 основну пожежу було погашено, пожежники  гасили локальні осередки. Пожежники говорять про 20-30 загиблих всередині будівлі. Близько 23.00 експерти судово-медичної експертизи почали огляд тіл.

ЗАГИБЛІ. На Грецькій площі і на Куликовому полі (в тому числі в Будинку профспілок) 2 травня 2014 року загинули 48 осіб. Список загиблих – тут.

Кілька сотень людей отримали поранення.

РОЗСЛІДУВАННЯ. Після трагедії Одеська прокуратура і поліція почали розслідування. Слідчі дії велися з великим запізненням – комунальні служби Одеси прибрали сліди трагедії і вичистили місто вже наступного дня, 3 травня. Також розслідування розпочала Генпрокуратура.

Учасники «Групи 2 травня» відзначають, що розслідування трагічних подій велося дивно і, м’яко кажучи, непрофесійно. Наприклад, перше місце зіткнень, Грецьку площу, слідчі оглянули тільки через два тижні після події. В процесі розслідування цієї справи взагалі багато прогалин. Спочатку було близько 120 затриманих, під час ведення слідства їх кількість скоротилася до 22 осіб.

ВСІ ПІДСУДНІ БУЛИ ВИПРАВДАНІ за рішенням Іллічівського міського суду (Чорноморськ, Одеська обл.) У вересні 2017 року: суд визнав неспроможними докази обвинувачення. При цьому двох фігурантів «Справи 2 травня» – одесита Сергія Долженкова і громадянина РФ Євгена Мефьодова, виправданих судом у справі про масові заворушення, – знову затримали в суді за звинуваченням у посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110 КК). Вони всі під арештом, а Мефедов є кандидатом для обміну на українських заручників в РФ.

По суті, справа 2 травня розвалилася, хоча в травні 2018 року Генпрокуратура направила до суду обвинувальний акт проти трьох правоохоронців-учасників тих подій. У чому причина невдалого розслідування? Один з учасників «Групи 2 травня», журналіст Сергій Дібров назвав її: це корупція.

ЧИ Є ШАНСИ НА НОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ? У 2015-2016 роках експертам, які відстежують справу 2 травня, стало ясно, що офіційне розслідування ведеться неякісно і може не привести до покарання винних. Вже тоді лунали заклики до проведення незалежного розслідування. Наприклад, до цього закликав глава представництва ЄС в Україні Ян Томбінський.

Тим не менш, у даний час нове розслідування не проводиться, і чи буде воно розпочато – невідомо.

МАТЕРІАЛИ ПРО ТРАГЕДІЮ. Про справу 2 травня, передумови трагедії та її наслідки створили безліч телепередач і публікацій в ЗМІ. З них найбільш об’єктивними, на наш погляд, є матеріали згаданої «Групи 2 травня». Про дослідження трагедії розповідається на сайті групи, там так само представлено документальний фільм «Одеська трагедія: кривавий слід «російської весни» і створений за матеріалами розслідування «Групи 2 травня» документальний фільм «2 травня. Без міфів». Перший доступний з російським озвученням і англійськими та німецькими субтитрами, а також з озвученням на італійській, іспанській, грецькій і французькій мовах. Другий фільм озвучений російською, англійською та німецькою мовами. 

https://uk.etcetera.media/8244-429.html

Вибори другий тур 21 квітня 2019 р.

Результати голосування  По Україні Перейти до голосування 31.03.2019
% опрацьованих протоколів по Україні 100.00
Кількість виборців, які взяли участь у голосуванні по Україні 18 491 837
% виборчих бюлетенів, визнаних недійсними по Україні 2.31
Кандидат Графік % голосів виборців, поданих за кандидата Кількість голосів виборців, поданих за кандидата
Зеленський
Володимир
73.22 13 541 528
Порошенко
Петро
24.45 4 522 450
% опрацьованих протоколів по Україні100.00
Кількість виборців, які взяли участь у голосуванні по Україні18 491 837
% виборчих бюлетенів, визнаних недійсними по Україні2.31

КандидатГрафік% голосів виборців, поданих за кандидатаКількість голосів виборців, поданих за кандидата
Зеленський
Володимир
73.2213 541 528
Порошенко
Петро
24.454 522 450

Вибори 31 березня 2019 р підсумки

Результати голосування  По Україні Перейти до повторного голосування 21.04.2019
% опрацьованих протоколів по Україні 100.00
Кількість виборців, які взяли участь у голосуванні по Україні 18 893 864
% виборчих бюлетенів, визнаних недійсними по Україні 1.18
Кандидат Графік % голосів виборців, поданих за кандидата Кількість голосів виборців, поданих за кандидата
Зеленський
Володимир
30.24 5 714 034
Порошенко
Петро
15.95 3 014 609
Тимошенко
Юлія
13.40 2 532 452
Бойко
Юрій
11.67 2 206 216
Гриценко
Анатолій
6.91 1 306 450
Смешко
Ігор
6.04 1 141 332
Ляшко
Олег
5.48 1 036 003
Вілкул
Олександр
4.15 784 274
Кошулинський
Руслан
1.62 307 244
Тимошенко
Юрій
0.62 117 693
Шевченко
Олександр
0.57 109 078
Наливайченко
Валентин
0.22 43 239
Богомолець
Ольга
0.17 33 966
Балашов
Геннадій
0.17 32 872
Безсмертний
Роман
0.14 27 182
Бондар
Віктор
0.11 22 564
Литвиненко
Юлія
0.10 20 014
Дерев’янко
Юрій
0.10 19 542
Тарута
Сергій
0.10 18 918
Шевченко
Ігор
0.09 18 667
Богословська
Інна
0.09 18 482
Кармазін
Юрій
0.08 15 965
Петров
Володимир
0.08 15 587
Скоцик
Віталій
0.08 15 118
Каплін
Сергій
0.07 14 532
Мороз
Олександр
0.06 13 139
Кривенко
Віктор
0.04 9 243
Журавльов
Василь
0.04 8 453
Кива
Ілля
0.03 5 869
Новак
Андрій
0.02 5 587
Ващенко
Олександр
0.02 5 503
Габер
Микола
0.02 5 433
Соловйов
Олександр
0.02 5 331
Ригованов
Руслан
0.02 5 230
Данилюк
Олександр
0.02 4 648
Купрій
Віталій
0.02 4 508
Корнацький
Аркадій
0.02 4 494
Носенко
Сергій
0.01 3 114
Насіров
Роман
0.01 2 579

Нарешті! Яка гарна відповідь Хуйлустану

Польща не запросила Путіна на 80-ті роковини Другої світової війни
Польща не запросила Путіна на 80-ті роковини Другої світової війни

Володимир Путін

КИЇВ. 19 березня. УНН. Канцелярія президента Польщі Анджея Дуди не запросила Президента Россійської Федерації Володимира Путіна на урочисті заходи з нагоди 80-х роковин початку Другої світової війни. Про це заявив речник Дуди Блажей Спихальський, передає УНН з посиланням на Польське Радіо.

“Серед запрошених країн Росії немає”, — сказав Спихальський.

За його словами, на урочисті заходи до Польщі мають бути запрошені тільки члени Європейського Союзу, НАТО та держави Східного партнерства (Білорусь, Молдова, Україна, Вірменія, Азербайджан, Грузія) — без Росії.

“Запрошення мають сучасний, а не історичний характер”, — додав Спихальський.

Зазначимо, урочисті заходи до 80-річчя початку Другої світової війни заплановані на 23 серпня, а також на 1 та 17 вересня.

Як повідомляв УНН, уряд Польщі вважає, що країна не повинна знаходитись в залежності від російського газу через будівництво “Північного потоку-2”.

Джерело: УНН

Хто обезброїв Україну? Корупціонери чи феесбешні "правдолюби"?

Експертиза виявила розбіжності між інформацією «Наших грошей» та вмістом телефонів фігурантів справи - Луценко
За словами генерального прокурора України Юрія Луценка, експертний аналіз інформації, яка є на телефонах фігурантів справи щодо розкрадання в оборонній сфері, показав розбіжності із журналістським розслідуванням проекту Деніса Бігуса «Наші гроші».
Експертиза виявила розбіжності між інформацією «Наших грошей» та вмістом телефонів фігурантів справи - Луценко

Про це Луценко заявив під час засідання тимчасової слідчої комісії щодо розкрадань у війську, передаєZIK.

«Я не вповноважений зараз проводити аналіз змісту того, чого немає на дисках, а є у Бігуса, але лише зазначу побіжно, що прокурори зазначають про те, що показані журналістом розмови між [Віталієм] Жуковим і керівником концерну "Укроборонпром" Павлом Букіним в телефонах не виявлено. Усе це має стати предметом роботи ДБР, адже тільки вони мають допуск до оригінальних носіїв інформації», - сказав він.

Генпрокурор зазначив, що екпертизу трьох телефонів і одного диску, який був за допомогою спеціалістів МВС скачаний з цих телефонів, на предмет непідробності листування провів Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції за поданням ГПУ.

«Експертиза встановила, що інформація, скачана із трьох телефонів у середині 2017 року на диск, не була монтованою і до неї не було жодного стороннього втручання. Це означає, що тепер ця інформація може стати предметом слідства НАБУ, якщо Агентство, зрештою, захоче почати це слідство по своїй підслідності про розкрадання коштів або зловживання посадовими обов’язками. А також предметом слідства для ДБР щодо ймовірних корупційних дій будь-яких правоохоронців – із ГПУ, НАБУ, ДФС та інших», - додав Луценко.

Як писав «Детектор медіа», 25 лютого було оприлюднено дві перші серіїрозслідування «Друзі президента крадуть на оборонці (секретні переписки)» проекту Дениса Бігуса «Наші гроші». Авторка матеріалу – журналістка Леся Іванова. Розслідування - про суми «відкатів» і схеми розкрадання мільйонів в оборонній сфері. За даними журналістів, безпосереднім учасником цих схем був син заступника секретаря Ради нацбезпеки і оборони Олега Гладковського - Ігор Гладковський.

26 лютого президент України Петро Порошенко закликав правоохоронні органи перевірити інформацію, викладену в програмі «Наші гроші», щодо корупції в оборонному секторі держави, та підтримав відсторонення першого заступника секретаря РНБО Олега Гладковського на час проведення розслідування.

Син Олега Гладковського. Ігор Гладковський, сказав, що подаватиме на журналістів до суду. У державному концерні «Укроборонпром» заявили, що журналісти «здійснили маніпулятивний виклад окремих розрізнених даних і не вказали джерел її отримання інформації».

За повідомленням РНБО, Олег Гладковський звернувся до НАБУ та ГПУ з проханням перевірити викладену в розслідуванні інформацію. На час розслідування його повноваження першого заступника секретаря РНБО будуть призупинені.

27 лютого Національне антикорупційне бюро України повідомило, що детективи бюро внесли відомості до ЄРДР і розпочали досудове розслідування за частиною викладених журналістами програми «Наші гроші» фактів про корупцію в оборонному секторі держави. 

4 березня Президент України Петро Порошенко звільнив Олега Гладковського з посади першого заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони.

Увечері 4 березня в ефір вийшла наступна частина розслідування «Друзі президента крадуть на оборонці (секретні переписки)». Ігор Гладковський у відповідь «Нашим грошам» запустив фейсбук-проект «Ваші гроші»

5 березня стало відомо, що Ігор Гладковський подав до суду на керівника програми «Наші гроші» Дениса Бігуса та журналістку-розслідувачку Лесю Іванову.

6 березня Петро Порошенко анонсував міжнародний аудит «Укроборонпрому» як наслідок розслідування програми «Наші гроші». 

10 березня генпрокурор Юрій Луценко заявив, що генінспекція за допомогою поліграфа шукає, хто злив журналістам інформацію про «Укроборонпром».

11 березня вийшла четверта серія розслідування, в якій журналісти розповіли, що організатори корупційної схеми давали хабарі представникам правоохоронних органів, зокрема ГПУ, СБУ, ДФСУ та НАБУ, аби ті не проводили досудові розслідування та не притягували вказаних осіб до відповідальності за незаконні дії. 

Речниця ГПУ Лариса Сарган після виходу серії в ефір заперечила інформацію про хабарі та затягування справи. 

12 березня Рада громадського контролю (РГК) при НАБУ закликала директора НАБУ Артема Ситника відсторонити працівників, які фігурують у розслідуванні. Він, у свою чергу, записав відеозвернення, в якому заявив про неточності в інформації журналістів. Згодом на сайті НАБУ з'явилося роз'яснення ситуації, в якому сказано, що звинувачення журналістів на адресу Нацбюро є безпідставними, також було оприлюднено листування з «Укроборонпромом» та журналісткою «Наших грошей».

Ще до виходу розслідування, 22 лютого, Денис Бігус заявляв, що за офісом редакції стежать невідомі особи, він пов’язував це з анонсованим раніше сюжетом журналістки Лесі Іванової про корупцію в оборонній сфері України. 

https://detector.media/infospace/article/164074/2019-03-13-ekspertiza-viyavila-rozbizhnosti-mizh-informatsieyu-nashikh-groshei-ta-vmistom-telefoniv-figurantiv-spravi-lutsenko/

Продажні суки ФСБ РФ хто? Журналісти Bihus.info

Розкрадання в "оборонці": НАБУ вважає безпідставними звинувачення у пособництві корупційним схемам
Розкрадання в "оборонці": НАБУ вважає безпідставними звинувачення у пособництві корупційним схемам

КИЇВ. 13 березня. УНН.У Національному антикорупційному бюро України заявили, що в останній частині розслідування Bihus.info були допущені неточності та маніпуляції, паралельно відкинувши звинувачення щодо причетності бюро до покривання оборудок, пов’язаних з фігурантами журналістського сюжету. Про це повідомляє УННз посиланням на прес-службу НАБУ.

У прес-службі підкреслюється, що боро не вповноважене давати довідки про фіктивність підприємства та формувати чи вести перелік/реєстр компаній, які є фіктивними.

У прес-службі заявили, що: “НАБУ, як будь-який державний орган, зобов’язане відповідати на запити. Впродовж 2016-2017 рр. державний концерн “Укроборонпром” неодноразово звертався до НАБУ з проханням надати інформацію щодо компаній-контрагентів. Відповіді НАБУ стосувалися виключно тих компаній, про які запитував “Укроборонпром”.

НАБУ зазначає, що ТОВ “Оптимумспецдеталь” згадується у 4 листах від агентства до “Укроборонпрому”. Бюро підкреслює, що у жодному з них не спростовується факт того, що компанія займається протиправною діяльністю. “Натомість наводяться конкретні, документально підтверджені на той момент факти. Ці дані зібрані під час досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом заволодіння грошовими коштами ДП „Харківський бронетанковий завод“ („ХБТЗ“) при постачанні впродовж 2014-2016 рр. запчастин і комплектуючих до бронетанкової техніки”, — вказано у повідомленні прес-служби агентства.

Нагадуємо, у НАБУ розпочали службове розслідування за фактами телесюжету.

Викрито Інтернет-мережу ворогів

СБУ выявила на Донбассе сеть «Сапфир», созданную российским Генштабом

12 марта 2019 16:14


СБУ разоблачила группу "Сапфир"
СБУ выявила на Донбассе сеть «Сапфир», созданную российским Генштабом

Сотрудники военной контрразведки Службы безопасности Украины разоблачили и задокументировали деятельность созданного Главным Управлением Генштаба Вооруженных сил РФ в Луганске специального информационного подразделения и агентурной сети спецслужб России на подконтрольных украинской власти территориях

Об этом, как передают «Донбасс. Комментарии», сообщает пресс-центр СБУ.

Группа под кодовым названием «Сапфир» по заданию российских кураторов организовывала подготовку и проведение антиукраинских информационных кампаний. Участники группы также занимались сбором и анализом информации о высшем руководстве Украины, Вооруженных Сил и других воинских формирований, сбором разведывательной информации о силах и средствах, задействованных в операции Объединенных сил.

Группа значительно активизировалась накануне выборов Президента Украины.

Сотрудники военной контрразведки СБУ идентифицировали «куратора» этого информационного подразделения, кадрового сотрудника ГУ ГШ ВС РФ подполковника Сазонова Александра Алексеевича, оперативный псевдоним - «Павел Бодров».

«Мы установили, что он занимает должность руководителя оперативной группы в составе разведывательного центра российской военной разведки в Луганске», - уточнил руководитель военной контрразведки СБУ Сергей Левченко.

Выяснилось, что в состав подразделения «Сапфир» входят 15 идентифицированных членов незаконного вооруженного формирования «народной милиции «ЛНР». Возглавляет группу завербованная военной разведкой России гражданка Украины - Василина Екатерина Геннадьевна.

Для координации работы группы «Сапфир» с «органами власти и управления «ЛНР» и содействия ее работе представители российской военной разведки использовали завербованного ими «советника правительства «ЛНР», гражданина Украины Тимохина Андрея Владимировича по прозвищу «Князь».

Для дискредитации руководства Украины участники группы «Сапфир» осуществляли подготовку и распространение в социальных сетях фейковых материалов. В частности фейковый приказ Министерства обороны Украины о якобы приостановлении начисления всех дополнительных выплат военнослужащим Вооруженных Сил. Агитаторы также размещали в соцсетях фейковые призывы от имени якобы патриотических сил к антиправительственным акциям, направленных на борьбу с коррупцией и импичмент Президента Украины, в том числе накануне выборов.

Кроме этого одной из основных задач группы было разжигание межконфессиональной вражды. В частности, ими систематически распространялись материалы для формирования общественного мнения о невозможности предоставления Украине Томосу об автокефалии.

Группа «Сапфир» постоянно занималась дискредитацией Программы СБУ «Тебя ждут дома» и созданием в обществе негативного имиджа Службы.

Поставленные российской разведкой задачу группа выполняла, создав в общей сложности более 50 аккаунтов и 130 групп в соцсетях.

Всего за время своего существования «Сапфир» сфабриковала и опубликовала в социальных сетях почти 12 тыс. фейковых информационных материалов антиукраинского характера.

Злоумышленники также рассылали открытки и СМС-сообщения провокационного содержания украинским военным.

Для непосредственного сбора разведывательной информации с подконтрольной украинской власти территории кураторами из РФ была задействована агентурная сеть военной разведки Российской Федерации в составе четырех человек. Сеть использовали сотрудники военной разведки РФ Александр Сазонов и завербованный резидент Андрей Тимохин.



Агенты-информаторы уже задержаны. Во время проведения обысков по месту жительства злоумышленников правоохранители изъяли более 20 устройств для связи, используемых для проведения шпионской деятельности, средства фото- и видеофиксации с размещенной на них информацией о военной технике, инженерно-защитных сооружениях ВС Украины, флэш-накопители и др.

В рамках уголовного производства, начатого по ч. 1 ст. 258-3 Уголовного кодекса Украины, фигурантам дела объявлено о подозрении в совершении преступления и избрана мера пресечения в виде содержания под стражей.

Смешко заявив про ВО "Свободу" керовану з Донбасу

Смешко заявив, що ФБР незабаром оприлюднить факти співпраці керівництва партії "Свобода" з екс-президентом Януковичем
Під час розслідування справи американського політтехнолога Пола Манафорта співробітники Федерального бюро розслідувань задокументували факти співпраці керівництва української партії "Свобода" і екс-президента Віктора Януковича, заявив екс-голова Служби безпеки України і кандидат у президенти Ігор Смешко.



Смешко: Зв'язки між Януковичем і керівництвом правої опозиції стануть справжнім шоком для українського суспільства 

Федеральне бюро розслідувань США має факти про співпрацю української партії "Свобода" з екс-президентом України Віктором Януковичем. Про це в ефірі телеканала ZIK заявив екс-начальник Головного управління військової розвідки Міноборони, колишній голова Служби безпеки, генерал-полковник, кандидат у президенти України Ігор Смешко.

За його словами, верхівка партії "Свобода" співпрацювала й отримувала фінансування від Януковича. А ФБР, яке веде розслідування українського сліду у справі американського політтехнолога Пола Манафорта, найближчим часом оприлюднить ці відомості.

Він висловив думку, що зв'язки між Януковичем і керівництвом правої опозиції "стануть справжнім шоком для українського суспільства".

Він також розповів, що, за даними розслідування ФБР, політична еліта часів Януковича обговорювала з Манафортом питання, зокрема, як штучно створювати в Україні антисемітські настрої.

Кандидат у президенти наголосив, що винним доведеться відповідати за зв'язки, які на сьогодні вже задокументували правоохоронні органи.
Більше читайте тут: https://gordonua.com/ukr/news/politics/smeshko-zajaviv-shcho-fbr-nezabarom-opriljudnit-fakti-spivpratsi-kerivnitstva-partiji-svoboda-z-eks-prezidentom-janukovichem-791258.html

Україна і Томос 2019 рік

НАВІЩО УКРАЇНІ ПОТРІБЕН ТОМОС?
Сергій ІЩЕНКО



Слова з церковного лексикону міцно увійшли в ужиток навіть тих українців, які далекі від релігії. А поява 
в Україні помісної православної церкви стала головною (або, в усякому разі, найбільш обговорюваною) новиною останніх місяців.Чому церковні справи стали 
такими важливими для країни і суспільства?
ТОМОС ДЛЯ ЦЕРКВИ 

Для Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП) та Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) отримання томосу - дійсно важлива подія.Раніше ці церкви були канонічними. Це означає, що решта православного світу їх не визнавала. Отже, здійснювані в цих церквах таїнства (хрещення, рукоположення в священики, вінчання) вважалися недійсними. 
Тепер вони об'єдналися в нову Православну церкву України, яка отримала визнання від Константинопольського патріархату. 

А ось в Українській православній церкві Московського патріархату (УПЦ МП) 
не задоволені. І справа тут не тільки в конкуренції за прихожан. Верховна Рада прийняла закон, який зобов'язує УПЦ МП вказати в назві приналежність до Росії.Якщо церква цього не зробить, вона втратить державну реєстрацію. Отже - не зможе володіти майном в Україні і взагалі опиниться поза законом. 
УПЦ МП перейменовуватись не хоче і оскаржила рішення депутатів у суді. 

ТОМОС ДЛЯ УКРАЇНИ 

Створення помісної церкви - це крок, який зміцнює незалежність країни. Було несправедливим, що Україна не мала своєї незалежної церкви, тоді як багато країн, в яких православних набагато менше, - мають.Церковне питання стало особливо важливим після початку російської агресії проти України. Багатьох віруючих обурювало, що центр найбільшої української церкви знаходиться в столиці держави-агресора. Тим більше що близькі зв'язки Московської патріархії з російським керівництвом - загальновідомий факт. 
Крім того, незалежність української церкви відновить історичну справедливість. Протягом семи століть православна митрополія в Києві перебувала в складі Константинопольського патріархату і тільки в 1686 році була приєднана до Російської православної церкви. Причому - з грубим порушенням церковних правил.
ТОМОС ДЛЯ ПОЛІТИКІВ
Незалежна від Москви українська церква, єдина і визнана іншим православним світом, протягом декількох десятиліть була мрією для виборців, які традиційно голосують за націонал-демократичні сили. Домогтися церковної незалежності намагалися і Леонід Кравчук, і Віктор Ющенко, але вийшло це тільки у Петра Порошенка. Таким чином, нинішній Президент напередодні виборів значно зміцнив свої позиції. У нього з'явився серйозний козир 
у протистоянні з конкурентами з патріотичного табору. 
Але і для противників нинішнього курсу держави томос, насправді, - 
теж приємний подарунок. Опозиціонери можуть виступити в ролі захисників прав УПЦ МП і залучити на свій бік її прихожан. 
Незважаючи на те що церква в Україні за законом відокремлена від держави, вона впливає на політику, в тому числі на вибори. За даними соціологічних опитувань, майже 60% українців довіряють церкві більше, ніж Президенту, депутатам і партіям.Отже, слово священика може виявитися вирішальним під час вибору, за кого голосувати. Ну а головні українські церкви, схоже, вже визначилися, кого підтримуватимуть на виборах. 
Нарешті, деякі експерти вважають, що політики спеціально роздувають ажіотаж навколо церковних питань - щоб відволікти увагу українців 
від більш насущних проблем. 

ТОМОС ДЛЯ УКРАЇНЦІВ 

Для прихожан колишніх УПЦ КП і УАПЦ життя стане простішим. Зараз нерідкі випадки, коли різні церкви не визнають обряди один одного, вважаючи хрещення дитини або відспівування небіжчика в «чужій» церкві неправильним. 
У січні 2018 року в Запоріжжі навіть був випадок, коли священик Московського патріархату відмовився відспівувати загиблу дитину через те, що ту хрестили 
в церкві Київського патріархату. Тепер страх, що когось 
«неправильно» охрестили або поховали, - зникне. 
Ну а для невіруючих і прихильників інших релігій
не зміниться абсолютно нічого. 

ТРИ ЗАГРОЗИ ТОМОСУ 
ДЛЯ УКРАЇНИ
Для мільйонів патріотично налаштованих віруючих створення незалежної української церкви - це радісна подія. 
Але експерти переконані: це - не тільки привід для радості. Отримання томосу може нести і загрози 
для українського суспільства.
Загроза перша: ЗАНАДТО БАГАТО ПОЛІТИКИ 
З самого початку питання створення української православної церкви було не тільки і не стільки церковним, скільки політичним. У деяких експертів навіть склалося враження, що політики проявили в цьому питанні навіть більше завзяття, ніж священики. Одеський громадський активіст Павло Паламарчук вважає, що це - неправильний шлях. На його думку, є небезпека, що нова Православна церква України буде займатися не проповідями і порятунком душ віруючих, а політінформацією і агітацією. 
Загроза друга: ВСУПЕРЕЧ КОНСТИТУЦІЇ
Згідно з Конституцією, Україна - світська країна, в якій церква відділена від держави, а школа - від церкви. Проте релігійні організації користуються чималими перевагами. Вони не платять податок на нерухомість, оплачують комуналку за пільговим тарифом, мають право відкривати школи і видавати дипломи державного зразка. Чиновники і політики всіляко демонструють свою релігійність. Всеукраїнська рада церков активно втручається в процес прийняття законів, а в Івано-Франківській області облрада рекомендувала школам починати навчальний тиждень з молитви. На думку правозахисників, все це призводить до того, що віруючі і невіруючі опиняються в нерівному положенні. Поява помісної церкви (до того ж, створеної за активної участі Президента 
і правлячої коаліції) може ще більше погіршити ситуацію. 
Тим більше що перед очима в українських політиків - приклад Росії, де православна церква фактично є державною. 

Загроза третя: МИ ЇХ ВТРАЧАЄМО
У захопленому Росією Криму православна єпархія залишається в складі Української православної церкви Московського патріархату і підпорядковується митрополиту в Києві. Така ж ситуація - в непідконтрольних районах Донбасу. Таким чином, місцеві православні парафії вважаються частиною здебільшого 
не російської, а української (хоча й підпорядкованої Москві) церкви. А це - певний зв'язок окупованих регіонів з Україною. Після створення Православної церкви України і рішення Верховної Ради про перейменування УПЦ МП 
цей зв'язок може бути розірваним. 
Загалом, окрім очевидного позитиву, в незалежності української церкви є й «темний бік». 
Втім, чи збудуться побоювання експертів - більше залежить від політиків, чиновників і самого українського суспільства, ніж від церкви. 
ЯК ВЛАШТОВАНЕ СВІТОВЕ ПРАВОСЛАВ'Я?
Зараз у світі існує 14 незалежних православних церков. Це Константинопольська (Туреччина), Олександрійська (Єгипет), Антіохійська (Сирія і Ліван), Єрусалимська (Ізраїль і Палестина), Російська, Грузинська, Сербська, Румунська, Болгарська, Кіпрська, Елладська (Греція), Албанська і Польська православні церкви, а також Православна церква Чеських земель і Словаччини. Ці церкви - різні за рівнем свого впливу і за кількістю віруючих. Наприклад, у Російській православній церкві - близько 100 млн прихожан, 
а в чеській - всього 150 тисяч. 
Проте вони вважаються рівними і визнають один одного. Взаємне визнання підтверджується тим, що під час богослужіння глава однієї з церков молиться за керівників усіх інших. Якогось єдиного керівника (на кшталт Папи Римського у католиків) у православних немає. У той же час, так історично склалося, що константинопольський патріарх вважається «вселенським», тобто володіє особливим статусом «першого серед рівних». 
УКРАЇНА НЕ ПЕРША
В історії були випадки, коли Константинопольський патріархат надавав незалежність національним церквам. Наприклад, у 1831 році автокефалію отримала Сербська православна церква, в 1850 році - Грецька, в 1937 році - Албанська, а в 1945 році - Болгарська. А в 1996 році навколо статусу православної церкви в Естонії розгорівся скандал, схожий на нинішній український. Константинопольський патріарх дав місцевій церкві автономію, але в Москві з цим не погодилися. Зрештою, патріархи досягли компромісу. Зараз в Естонії існують дві автономні православні церкви: одна в підпорядкуванні Константинополя, інша - в підпорядкуванні Москви. Відносини між ними складно назвати дружніми. До речі, в світі досить багато православних церков, які ніким не визнані і борються за право вважатися канонічними. Це, наприклад, Македонська і Чорногорська Православні церкви. Є й такі церкви, канонічність яких визнається не всіма. Наприклад, Православна церква в Америці визнана тільки Російською та кількома іншими православними церквами, проте константинопольський патріарх не вважає її незалежною. 

ЩО В РЕЗУЛЬТАТІ?
Православна церква України створена, але все вийшло не зовсім так, 
як розраховували в Києві. 

По-перше,деякі пункти статуту нової церкви дають підстави вважати, що вона буде не цілком незалежна. Наприклад, українська церква не зможе визнати людину святою без згоди Константинопольського патріарха, буде купувати в Константинополі миро (олію для церковних таїнств), 
а главою церкви став не патріарх, а митрополит. 

По-друге, конфлікт з Московською патріархією так і не залагоджено. Москва як і раніше відмовляє українській церкві в праві на існування, а інші православні церкви не поспішають визнавати її незалежність. 

По-третє,передбачалося, що до складу нової церкви увійде більшість 
парафій УПЦ МП. Однак в об'єднавчому соборі взяли участь тільки двоє з майже 
90 єпископів Московського патріархату, а перехід громад у Православну церкву України спостерігається тільки в центральних і західних областях. 

По-четверте,за умовами угоди з Константинополем українська церква втратила зарубіжні парафії. Їх існує близько 80 (вісімдесяти). Згідно з томосом, вони повинні перейти в безпосереднє підпорядкування Константинополя, минаючи Київ. 
Тобто, православні в українській діаспорі залишаться за межами української помісної церквии.
ЦЕРКОВНИЙ СЛОВНИЧОК 

АВТОКЕФАЛІЯ – незалежність церкви. 

ЄВХАРИСТІЙНЕ СПІЛКУВАННЯ –взаємне визнання церков. Це означає, 
що священики різних церков можуть разом проводити богослужіння, 
а віруючі - разом причащатися. 

ЄПАРХІЯ –церковний округ, керований єпископом або архієпископом. 

ПОМІСНА ЦЕРКВА –незалежна церква зі своєю організацією 
в межах незалежної держави. 

СТАВРОПІГІЯ –особливий статус монастиря чи храму. Він означає, що храм незалежний від місцевого церковного начальства. Наприклад, Андріївська церква в Києві підпорядковується не українській церковній владі, 
а Константинопольському патріархату. 

ТОМОС –указ, який видається головою помісної церкви. 
Зазвичай томос видають з питань, що стосуються церковного устрою.

https://lr.etcetera.media/page4900450.html?utm_referrer=https%3a%2f%2flr.etcetera.media%2fpage4900794.html%3futm_source%3diua2%26utm_referrer%3dhttps%253a%252f%252fwww.i.ua%252f

Історія України та міфи Росії

Історія України та міфи Росії: слова Путіна є промовистими
21 Січень 2019, 22:35
Кам’яні баби на околиці міста Ізюм Харківської області. Навпроти них прапор України та монумент жертвам Голодомору-геноциду на вершині гори Кременець. А ліворуч християнський храм
Кам’яні баби на околиці міста Ізюм Харківської області. Навпроти них прапор України та монумент 

Починаючи з перших років незалежності в Україні точилися часто природні, а незрідка й спровоковані дискусії про те, яка візія історичного минулого потрібна самостійній державі. Були високопосадові прихильники збереження російсько-радянської історичної парадигми, найяскравіший представник – Дмитро Табачник, були прихильники патріотичної візії, були і промоутери нібито компромісного варіанту. Останній уособлював колишній секретар Донецької міської ради (нині широко представлений на багатьох московських телеекранах) Микола Левченко. Він пропонував залишити кожному регіону України право на власне історичне бачення, на власний пантеон героїв і на власні оцінки минулого безвідносно до решти України.

Отже, йшлося про декілька зовсім різних варіантів історичної пам’яті, на кожному з яких мала сформуватися з часом окрема національна ідентичність. Саме тому на Донбасі стверджувався культ російсько-комуністичних героїв (за цілковитого несприйняття власне українських, над усе борців за самостійну Україну), постійно відтворювалася ностальгія за Радянським Союзом і нав’язувалася ідеологема особливого «народу Донбасу». Російські війська прийшли в 2014 році на вже добре підготовлений ґрунт у роки незалежної України за байдужості, а інколи прямого сприяння офіційного Києва. Життя продемонструвало, що національна єдність передбачає спільну історію і спільний пантеон героїв, єдину політику національної пам’яті. Плюралізм у цій сфері не дає позитивних перспектив. Так чи інакше два різні пантеони героїв, дві різні історичні пам’яті неминуче призведуть до утворення різних націй і країн.

Фрагмент обкладинки брошури, виданої Національним музеєм «Меморіал жертв Голодомору» до 85-х роковин геноциду
Фрагмент обкладинки брошури, виданої Національним музеєм «Меморіал жертв Голодомору» до 85-х роковин геноциду

Активісти модної ідеї «зшивання країни» також пропонували мирне співіснування різних історій в Україні, забуваючи, що різні історичні наративи не є однаково українськими. Один із них справді український, а протилежні йому сформовано колонізатором і нав’язано українцям. Тому тривале співіснування несумісних концепцій не є можливим, бо є чимось протиприродним. Адже радянська і російська історична візія на сході України цілком закономірно призвела до виникнення сепаратистських так званих «республік» під цілковитим контролем Кремля. Зрозуміло, що не тільки вона, але ця візія виступала могутнім ідеологічним супроводом радикальних антиукраїнських дій. А події 2014 року поставили суспільство України перед необхідністю чіткого вибору і розмежування з агресором, проведення демаркації між «своїм» і «не своїм» в історії.

Єдність національна і єдність імперська

Нещодавно на запитання: «Де закінчуються кордони Росії?» – Володимир Путінвідповів так: «Кордони Росії не закінчуються ніде». Так, імперії страшенно не полюбляють чітких кордонів і меж, вони завжди готові до розширення їх. Саме тому РФ відмовлялася від прикордонної демаркації акваторії Чорного і Азовського морів, від облаштування російсько-українського кордону на суходолі. Але історія потребує чіткого розмежування не менше, ніж території і геополітика.

Плакат на акції протесту проти агресії Росії стосовно України. Вашингтон, 6 березня 2014 року
Плакат на акції протесту проти агресії Росії стосовно України. Вашингтон, 6 березня 2014 року

СРСР, а нині РФ накидали і накидають Україні своє тлумачення української історії, спекулюючи на деяких діячах українського походження в Росії і російського походження в Україні під гаслом: «Та ми ж так переплетені, змішані, ми практично один народ». Спекулюючи і на тому, що чимало українців волею історії були змушені брати участь в розбудові Російської імперії. Але то не було добровільним вибором (за певними винятками). Древні євреї до виходу з Єгипту брали участь у будівництві пірамід, але їхні нащадки не вбачають тут підстав для гордості й задоволення. Єгипетський полон – то справді був полон, неволя, рабство. Тому досі пам’ятають знамениту фразу, сказану єгипетському фараону від імені єврейських учасників будівництва: «Відпусти мій народ!»

А багатьох українців досі не відпускають імперські історичні міфи…

Поміж українських будівничих російських «пірамід» було чимало видатних, талановитих, а часом і геніальних синів України. Згадаймо Корольова, Глушка, Челомея, Янгеля (і це лише у сфері космонавтики і ракетобудування). Звісно, такі факти можуть гріти українську душу, приємно лоскотати національне самолюбство. Можна згадувати національні українські сентименти цих людей, українську мову, яку вони не забували, українські пісні, які вони любили. Проте вони будували саме російські «піраміди»… Вони працювали на імперію, на її силу і велич. Де в усьому цьому Україна? Вона аж ніяк не була бенефіціаром зусиль цих діячів.

Згадаймо тих українців, що робили з дикої Московії європеїзовану Російську імперію і здобували там високі посади, звання і регалії: головного ідеолога реформПетра Першого і колишнього Київського митрополита Феофана Прокоповича, вихованця Києво-Могилянської академії канцлера Російської імперії графа Безбородька і фактичного предстоятеля РПЦ Стефана Яворського – яка користь Україні від їхньої справді титанічної діяльності на чужій ниві? А елементи спільної історії метрополії і колонії є у будь-якої в минулому колоніальної країни – Ірландія, США, Індія мають чимало таких спільних моментів із Британською імперією. Україна тут не унікальна. Проте Україна повинна чітко бачити свої кордони не тільки на землі, в повітрі й на морі, а й у власному історичному минулому.

Київ. Пам’ятник Київській княгині Ользі, яка у 957 році прийняла християнство, Святому Апостолу Андрію Первозванному і творцям слов'янської азбуки Кирилу і Мефодію
Київ. Пам’ятник Київській княгині Ользі, яка у 957 році прийняла християнство, Святому Апостолу Андрію Первозванному і творцям слов'янської азбуки Кирилу і Мефодію
Небезпека російського варіанту «спільної» історії

2014 року Російська Федерація в Криму і на Донбасі активно використовувала неструктуровану, нечітку, розмиту і хаотичну свідомість значної частини місцевого населення, що не знала жодного культурного та й політичного кордону між українським і російським. Те населення щиро сприймало озброєних іноземців з-за «поребрика» як «наших». Цьому сприяла багаторічна специфічна місцева, а часом і загальнодержавна політика історичної пам’яті. Зокрема гучні свята на честь перемог російської зброї, на честь звитяг сталінської Червоної армії, на честь царських і радянських генералів і адміралів. Завдяки цьому зникала здатність розуміти, що військові з Росії є громадянами іншої держави, що вони незаконно перебувають на чужій території. В Україні 22 роки нищили не лише армію і ВПК, а й систему національно-культурного і національно-політичного розпізнавання «свій-чужий». Нині, між іншим, така ситуація сформувалася в сусідній Білорусі зусиллями перш за все її президента, вона в будь-який момент може створити цій державі великі проблеми.

Отже, українська візія історії не повинна об’єднуватися з антиукраїнськими візіями, вона має їх перемагати і вже перемагає. Колись гасло: «Слава Україні! – Героям слава!» вважали західноукраїнським, пов’язаним лише з боротьбою ОУН-УПА. Нині воно стало всеукраїнським, його можна почути в Краматорську, Слов’янську, Маріуполі, причому не лише від українців але й від етнічних росіян, євреїв, кримських татар, білорусів і багатьох інших. Це ще раз перекреслює вигаданий «за поребриком» міф про «декілька різних Україн»... А творцям усіляких кабінетних концепцій варто пам’ятати: не треба об’єднувати те, що не об’єднується і синтезувати те, що не синтезується. Як казав незабутній Іван Плющ: «Ну то чого ж його пхати, як воно не лізе?»

Ігор Лосєв, кандидат філософських наук, доцент кафедри культурології НаУКМА