Як ми всі знаємо, агітувати за кандидатів чи політсили у день виборів заборонено.
Але ніхто нам не забороняє в цей день агітувати за Україну.
Тому пропоную започаткувати всеукраїнський флешмоб –
«Йдучи на вибори, вдягни вишиванку!»
P.S. Може йздригнеться рука в якогось манкурта чи просто втомленого життям совка і не поставлять вони хрестик за відверто антиукраїнську силу….
Соціологи перелякані! Вони БОЯТЬСЯ озвучити останні результати соціологічних досліджень, адже за результатами вересневих опитувань "Свобода" проходить до ВР...
Що робити владі? Для них "Фсьо пропало"???
У бібліотечці Історичного клубу “Холодний Яр” вийшла нова книжка Юрія Горліса-Горського "Ми ще повернемось!".
Юрій Горліс-Горський – автор знаменитих спогадів “Холодний Яр”. І ось вийшла нова його книжка – “Ми ще повернемось!”. Її упорядник Роман Коваль зібрав під однією палітуркою всі твори та спогади визначного письменника, більшість яких невідомі сучасному читачеві.
Читачам пропонується такі твори письменника-повстанця: “Великдень на сусідах”, “До характеристики московського наїзду на Україну”, “У ворожому таборі”, “В казематах ҐПУ”, “Отаман Хмара”, “Їх прийшло дванадцять”, “Ave, diсtator!”, “Колгосп над Інгулом”, “Час вибиратися за кордон”, “Подорожні зиґзаґи”, “Печене порося (китайська легенда)”, “Фінляндія. Країна скель і крицевих людей”, “Донька Петлюри”, а також “Тюремні поезії”.
Окрім згаданих творів у книжці вміщено документи, які стосуються біографії Юрія Горліса-Горського (справжнє прізвище Городянин) у час перебування його в Армії Української Народної Республіки.
Опубліковано й низку документів з особової справи письменника за 1939 рік, коли він перебував у Карпатській Україні, серед них і власноручний життєпис. Розшукала справу в Державному архіві Закарпатської області Ірина Гармасій.
Опубліковано і спогади про Юрія Горліса-Горського.
Звертаюся до побратимів із ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ОБ'ЄДНАННЯ "СВОБОДА", звертаюся до лідера націоналістичного об'єднання Олега Тягнибока!
Уважно прочитавши програму ВО "Свобода" "Своя влада – Своя власність – Своя гідність – на СВОїй, БОгом ДАній, землі" , хотіла б зазначити:
Я є частиною тієї ГРОМАДИ, яка не вважає себе тимчасовим гостем на СВОїй, БОгом ДАній, землі... і тому я не дозволю за красивими гаслами про об"єднання і про принцип «взаємного непоборення» рейдерам-кандидатам від ОО "ОО" БЕСЧЕСНО і НАХАБНО задурювати голови довірливим виборцям на, чи не єдиному, правобережному "київському" окрузі № 223 (Шевченківський район).
Це МІЙ рідний ОКРУГ! В цьому окрузі балатуються такі гниди, як Бузина, Віктор Пилипишин, Ігор Шаповал (КПУ). Тут потрібна СИЛЬНА НАЦІОНАЛІСТИЧНА ПРОТИВАГА!
Згідно з поділом округів в Україні між ОО"Батьківщина" і "Свободою" саме цей округ № 223 припав на ЄДИНОГО УЗГОДЖЕНОГО з ОО КАНДИДАТА від "Свободи" Юрія Левченка ( ДАЮ ПОСИЛАННЯ НА ОКРУГ >>>>ТИСНИ)
Юрій вже провів кілька зустрічей з виборцями
Уважно подивіться на агітаційний плакат. Тут чітко і зрозуміло написано: Єдиний кандидат від опозиції
Але, нещодавно на всіх стовпах (на кожному!!!) мого округу з"явилися ось такі агітки:
Зверніть, шановні, увагу на плакат Юрія Левченка, де він призначає зустріч виборцям на розі вулиць Тешебаєва і Вільгельма Піка і на останнє фото, де агітка пана Лебедівського ( ВО Батьківщина) висить як раз на цьому самому РОЗІ!!! (Там видно адресу Тешебаєва 58).
А от плакати ЛЕВЧЕНКА із цих стовпів вирвали разом із "м"ясом", наразі, Святе місце пустим не буває...саме тому в ОДНУ НІЧ всі плакати Юрія Левченка дивним чином перетворилися на агітки пана Лебедівського.
Також, хочу запитати, чому агітатори в палатках ВО "Батьківщина" агітують не за "єдиного кандидата від опозиції" Левченка, а за "самовисуванця" Лебедівського???
Я, від імені національносвідомої громади Шевченківського району, яка твердо вірить у ДОЦІЛЬНІСТЬ і ПРИНЦИПОВІСТЬ програми ВО "Свобода" "Своя влада – Своя власність – Своя гідність – на СВОїй, БОгом ДАній, землі" прошу КЕРІВНИЦТВО ВО "Свобода" відстояти право громади ОБИРАТИ ВИЗНАЧЕНОГО і ВИЗНАНОГО таким, що є Єдиним від опозиції, КАНДИДАТА Юрія Левченка!
З повагою, Юлія Танета.
Автор: frankensstein
Луганская область в очередной раз оказалась в хвосте рейтинга украинских регионов, заняв в нем «почетное» последнее 27-е место.
Издание «Комментарии», проанализировав официальную статистику, снова пришло к неутешительному выводу – Луганщина продолжает деградировать. Впрочем, чтобы понять это, луганчанам не обязательно читать «Комментарии». Достаточно просто проехаться по области и оглянуться по сторонам.
В трибунных речах областного руководства Донбасс предстает эдаким кормильцем всея Украины, регионом-тружеником, наполняющим бюджет, но слова чиновников разбиваются о голые цифры.
За шесть месяцев прибыль прибыльных предприятий Луганщины составила 946,6 млн. грн., а убыток убыточных равнялся 4 млрд. 260 млн. грн. Таким образом, отрицательное сальдо луганской экономики составило 3,3 млрд. грн. По этим показателям Луганская область оказалась худшей в Украине.
Экономика области валится буквально на глазах. Если раньше Луганщину тянул назад в основном убыточный и дотационный углепром, то теперь работают в минус также химия и металлургия.
Флагманы экономики региона – Северодонецк, Алчевск, Лисичанск погружаются в депрессию. В Стаханове остановил производство завод ферросплавов, объявивший о сокращении 1800 человек. За первую половину 2012 года химпром получил убытки в 1,2 млрд грн, а металлургия – в 343 млн.
Дымящие трубы и грозные монолиты заводских цехов более не являются символами мощи луганского региона – теперь они скорее выглядят символами его немощи. В печах комбинатов ежедневно сгорают миллионы гривен.
Промышленность Донбасса, как зимнее солнце – светит, но не греет, и при взгляде на фото чадящего предприятия на ум теперь в первую очередь приходят мысли не об индустриальном могуществе Донбасса, а о долгах по зарплате и онкологических заболеваниях.
История государств мира доказывает – наличие природных богатств вовсе не всегда обеспечивает высокий уровень жизни населения той или иной страны или территории. Иметь хороших управленцев гораздо важнее, чем хорошие ресурсы.
К сожалению, как раз с управленцами у Луганской области и возникли проблемы. Деловые качества представителей луганских элит настолько ничтожны, что отвращают даже не блещущих умом соратников по партии, постепенно выдавливающих луганскую команду из власти.
Лишь население по каким-то неведомым причинам продолжает с завидным упорством наступать на любимые грабли, раз за разом доверяя область бездарям, ведущим область к полному банкротству.
Наличие богатейших природных ресурсов отнюдь не делает Луганскую область зажиточной. Что с того, что - по данным Государственного управления охраны окружающей среды - в Луганской области насчитывается 590 всевозможных месторождений?
Что с того, что в области есть природный газ, уголь, песок, мел, гранит, залежи охры, цементного сырья и даже золота? В руках никудышных руководителей все это оказалось бесполезным. Ископаемые разворовываются, государственные шахты банкротятся, инвесторы обходят область стороной, ожидая более благоприятных времен.
Последствия правления группировки Ефремова – Тихонова, установивших над Луганской областью контроль в середине 90-х, сложно переоценить. Последствия их хозяйствования буквально прокатились по Луганщине чумой, опустошив целые поселки.
В год Луганская область теряет вследствие естественной убыли почти 1% населения. Это страшная цифра.
За бесстрастным словосочетанием «естественная убыль» кроются самые разные причины. Бедность, болезни, алкоголь, некачественные лекарства, производственный травматизм, самоубийства…
В каждом отдельном случае виноватых нет. За жизни подростков, умерших от наркоты или нелегальных шахтеров, утонувших в угольной норе, спросить не с кого. Или все-таки есть? Есть кто-то, кто должен ответить за множащиеся на луганских кладбищах могилы?
Масштабы вымирания области подтверждают и показатели еще одной отрасли экономики – строительства. По темпам строительства нового жилья область заняла в Украине последнее место.
И не удивительно – строить тут попросту не для кого. Население луганских городов массово переезжает на кладбища. Те, кто вовремя понял, к чему все идет – перебираются в другие регионы и государства.
Самым заметным и динамично строящимся зданием Луганска ныне является церковь, подмявшая под себя часть городского сквера в самом центре. Действительно, луганчанам, в упор не желающим искать выход из сложившегося положения, остается только молиться, а их правителям – замаливать многочисленные грехи.
Феномен луганской группировки, почти два десятилетия назад установившей контроль над областью, сложно объяснить до сих пор. За какие качества этим людям доверили регион, почему до сих пор терпят их бездарное руководство, граничащее с саботажем?
Плохие ораторы, отвратительные управленцы, никуда не годные экономисты, по каким-то неведомым причинам до сих пор пользуются народным доверием. Или, может, доверия никакого нет, а есть лишь иллюзия доверия? Умело созданная декорация народной поддержки, слепленная из проплаченных митингов, добровольно-принудительных субботников, ярких билбордов, заказных статей, смонтированных передач на несвободных телеканалах и сфальсифицированных выборов? Декорация, держащаяся на страхе, лени и неверии людей в свои силы?
Может быть, и монолит админресурса на самом деле не такой уж и монолит, а шаткая халабуда кое-как битая из подручных материалов?
Возможно, чиновничий синдикат, устроивший из Луганщины резервацию мошенничества и воровства, держится в своих креслах лишь потому, что никто ни разу всерьез не попросил их покинуть свои кабинеты? Так не пора ли встать и твердо сказать этим ребятам «Давай, до свиданья!», решительно и навсегда?
А для убедительности сунуть под нос статистические показатели области. В конце концов, должен же у населения Луганской области быть элементарный инстинкт самосохранения.
Никому ведь не хочется попадать в тот самый ежегодный 1%.
Привіт друзі. Ось Ваш покірний слуга Фредько Перенко( на барикадах більш відомий як "Рама") виставляє фотозвіт з мітинга-реквієм що відбувається що року на протязі 23рьох років у с. Новий Загорів(Локачинський р-н, Волинської області).
В неділю з ранку погода не тішила стабільністю. З ранку моросив дощ, а добиратись в Загорів я вирішив мотоциклом. Було холоднувато. Біля самого монастиря зустрів побратимів та друзів.
З часом погода змінилась і стало тепліше
Все було як завжди, лишнього смутку додала мала кількість людей, та саме головне:
всі входи в монастир були закриті, об*єкт в аварійному стані...
Та почався мітинг реквієм.
Виступив священник, за ним голова братства ОУН-УПА
який сказав, що не реконструювавши монастир, і зберігши його в даному вигляді, радянщина зробила безцінний подарунок, лишивши пам*ять про бій, який стер міф про "бандєравцев-калабарацианістав". Можливо він й правий...
Опісля виступив кандидат в народні депутати по виборчому округу №19 Євген Мельник, у промові закликав єднатись за ради України, бути готовим до будь якого розвитку подій, та до готовності захистити свій голос
Через деякий час, я залишив Загорів, та вирушив до дому. Вирішивши скоротити поїхав через польову дорогу повз місцевий ліс. Спокуса була надто велика, і я зупинився. Пішов осіннім лісом. Тихо, самотньо, затишно...
І ось на що натрапив:) Полюбляю "тихе полюання", тому на трішки затримався
Так зібрав наплечник маслюків та підберезників, і попрямував до дому. Позитивний був день, та смачна юшка;)
США замовчували злочини СРСР в Катині – нові документи
Національний архів США оприлюднив нові документи, які підтверджують, що адміністрація Рузвельта допомогла приховати провину Радянського Союзу за розстріл у 1940 році в Катині польських офіцерів.
Як повідомляє Associated Press, нові дані посилюють підозру, що США не хотіли дратувати свого тодішнього військового союзника Сталіна.
За наказом Сталіна в Катині НКВД розстріляло понад 22 000 поляків.
Понад півстоліття Радянська Росія звинувачувала в злочині нацистів і визнала провину лише в 1990 році.
Архіви свідчать, що в 1943 році американські військовополонені надсилали до Вашингтона закодовані повідомлення, описуючи, що бачили напіврозкладені трупи в Катинському лісі біля Смоленська, в Західній Росії. На місце злочину їх та британських полонених силою привезли нацисти, щоб вони засвідчили наслідки події.
Ця інформація доводить, що вбивства вчинили не нацисти, які лише незадовго до того окупували цю територію.
"Серйозні сумніви"
Як передає з Вашингтона кореспондент ВВС Кім Ґаттас, близько тисячі сторінок нових матеріалів допоможуть зрозуміти, що і коли було відомо США.
Історики вже давно вважають, що президент Франклін Делано Рузвельт не хотів оскаржувати версію подій, висунуту Сталіним – союзником, на якого американці розраховували у боротьбі проти Німеччини і Японії.
За повідомленням Associated Press, інформацію про різанину приховували на найвищих рівнях Вашингтона.
Експерт з Катині Аллен Пол каже, що певної частини матеріалів немає в записах слухань Конгресу, проведених у 1951-1952 рр., аби розслідувати вбивства. Це, на думку експерта, означає, що документи навмисне приховали.
Серед нових свідчень – доповідь, яку президентові Рузвельту надіслав тодішній британським прем'єр-міністр Вінстон Черчиль – який також не оскаржував позицію Сталіна – де йдеться про провину Радянського Союзу.
Автор тієї доповіді – Овен О'Меллі, посол Британії при польському уряді у вигнанні, що базувався в Лондоні.
"Нині ми маємо доволі багато негативних свідчень, загальний висновок з яких кине серйозний сумнів на небажання Росії визнати відповідальність за різанину", - пише пан О'Меллі.
Жертви вбивств у Катині – польська еліта, в тому числі офіцери, політики та митці. Їх убивали пострілами в полити лицю, а тіла ховали у масових могилах.
|
У Лондоні завершилися Паралімпійські Ігри-2012.
На першій сходинці команда Китаю (95, 71, 65), на другій - Росія (36, 38, 28), третє місце у британців (34, 43, 43).
В рамках громадської ініціативи «Жодного голосу владі!» оголошено конкурс на кращу агітаційну продукцію для всеукраїнської кампанії «Дай копняка регіоналам». Про це повідомили ініціатори конкурсу ГІ «Оновлення країни» та ВМГО «Молодіжний Націоналістичний Конгрес».