хочу сюда!
 

Оленька

36 лет, козерог, познакомится с парнем в возрасте 26-50 лет

Симбіонти


Симбіонти, організми двох різних видів, що перебувають в тривалому тісному співжитті.
Wiki  


   Минулого року друг розказував мені, як на зустрічі мера з жителями міста, де міський очільник відчитувався перед громадянами, в сторону його колеги, що задавав питання меру, якийсь з присутніх пенсіонерів кинув фразу «що ти там знаєш, сопляк!». Той на це просто не відреагував, а я подумав, що все ж дідок був правий. Він, з його колгоспним досвідом і десятиліттями рабського існування і холуйського тремтіння перед «хозяевами жизни», знає куди більше, ніж якийсь там 30-ти річний «сопляк», який очолює ГО, куди входить більше сотні таких же юнців, що займаються нікому не потрібним справами, на кшталт збору підписів щодо повернення задля студентів знятого з рейсу потягу, чи організацією Дня пам’яті Голодомору. 
   І «молодої генерації» політиків в цій країні в озорому майбутньому не буде (хіба що з тими самими прізвищами). Просто, перш ніж в розумінні пострадянського люмпену вони перестануть бути «сопляками», це покоління просто встигне покинути гетто, і освоїться на чужій землі, ставши частинкою суспільства, яке готове їх прийняти.
   Тоді і починаєш розуміти, що бидло знає свої стайні і худоба заслужила того, щоб називатись худобою. Бо важко знайти слова задля визначення тієї групи людей, які за шматок гнилої ковбаси, готові дозволити забрати майбутнє у своїх же дітей. 
   Чому акцент на пенсіонерів? Перегляньте статистику відносно середнього віку українського парламентарія, зайдіть на сесію міської ради, чи врешті-решт перегляньте обличчя і дати на передвиборчих агітках.
   В тому, що в 90-х, коли поляки і прибалти повертались у європейську колиску, Україна дрейфувала на своєму Титаніку в Азіопу, винне аж ніяк не моє покоління, якому тоді було 5-6 років. І зовсім не ті, хто зараз лише отримує свій перший паспорт.
   Правлячий клас тих, кому зараз за 60, не боїться втратити свої виплати, бо кожен новий «покращувач» обов’язково докине їм на корм. Тому знову і знову радянські полки йдуть на дільниці і ставлять галочки за тих, за кого звикли останні 20 років, або як вкажуть. За тих, без кого вже не уявляють свого життя, що дарують їм так важко вистраждану Стабільність. І лише одиниці розуміють, що стабільність – це смерть. Бо життя – це завжди рух. 
   І цей невеликий відсоток тих, хто спостерігає, розуміє і аналізує, здебільшого вже не мають ні можливостей щось змінити, ні часу щоб виправити допущені помилки. Життя вже позаду, а 5 років правління донецького клану більшість громадян такого віку просто не переживуть. Точніше, переживуть його здебільшого ті, кого регулярно підгодовують крупою і грошовими дотаціями на мітингах.
   Тотальна недовіра, заздрість і взаємне поборення – все це вже перейшло в розряд національної катастрофи. Толерування корупції, пристосуванство і безпринципність – в цьому корені проблеми. Банальну тупість переважної частини базового «лохторату» відкинемо – це швидко лікується ротацією поколінь і еліт.
   Та що робити, якщо сам пацієнт випльовує ліки, називаючи лікаря «сопляком» і шарлатаном? Риторичне питання. 
   І влада, і опозиція, і українське суспільство, якщо його взагалі можна називати суспільством, є симбіонтами, які тісно пов’язані між собою. Якщо замінити один з компонентів цієї тріади якісно іншим – ті, що залишились, вже ніколи не зможуть існувати в своєму звичному вигляді. І за десятки років цей союз став настільки тісним, що відрив одного організму від іншого, схожий на операцію з роз’єднання сіамських близнюків – результат може стати фатальним. Причому для цього немає потреби наводити якісь складні приклади. Як думаєте, якщо українських громадян замінити американцями чи німцями, довго проіснує режим Януковича?! Думаю, графік можна навести в годинах.
   А якщо на місце «апазіциї» замість недолугих, хворих на клептоманію і нарцисизм клоунів, прийдуть адекватні і чесні люди, які справді люблять свою країну? В цьому випадку падіння автократичного українофобного режиму теж стане питанням дуже короткого періоду часу. А Янукович з ду-у-уже великою вірогідністю став би Янушеску.
   Теза про те, що політика – «брудна справа», і є прерогативою лише для нечистих на руку людців - всього лиш міф. Інакше навколо були б одні лише Лукашенки/Берлусконі, а Вацлав Гавел чи Михаїл Саакашвілі не могли б з’явитись апріорі. І поширюється та підігрівається цей міф тією ж кастою, яка окупувала вищі ешелони. Задля чистоти рядів. Не хочеться розбавляти бочку дьогтю ложкою меду, бо якщо останнього стане забагато – дьоготь прийдеться відфільтрувати.
   Так само комічна «апазіция» на фоні адекватної і успішної влади виглядала б настільки убого, що неодмінно дуже швидко зійшла б на маргінес і втратила доступ «до корита». Щось схоже відбувалось в Грузії, де видатна «захисниця» демократичного устрою Ніно Бурджанадзе їздила на рахунок цього радитись з Путіним, щоб руками колись звільнених ментів і чиновників, відсторонити від влади кровожерний режим Саакашвілі, задля «всєобщєго» ж блага.
   Та й у випадку сильної влади з послідовним проєвропейським курсом, і не менш ефективної опозиції, яка не давала б цій владі захворіти на «зоряну хворобу», українському суспільству в його теперішньому образі прийшов би неминучий Армагедєц. Справжнє Чистилище, пекельні муки чекали б на кожного – пенсіонери залишилися б без гречки, студентам прийшлось би вчитись, а викладачам – перестати брати хабарі. Чиновники вимерли б з голоду як клас, разом з армією «любих друзів». Медсестри б мріяли про колишні «шоколадні» часи, а міліціонери до кінця боролись за своє право торгувати марихуаною і кришувати проституток. «Кровавиє бандєровци» точили б сокири у Верховній Раді, під несамовиті крики Табачника з підземних казематів. Кожен чесний пролетар міг би підвести під сумнів легітимність Богом даної влади, а гармонійні вибоїни на дорогах, через які проглядають благодатні чорноземи, навіки були б закриті бездушним шаром асфальту. Вулиці міст Русскаго Міра заполонили б натовпи європейців, а «загнівающій Запад» відкрив би свої кордони. Бідний, вбитий горем Кремль, здавав би на металолом рештки «вєлікаго і магучєго» Чорноморського флоту, а російські прикордонники щоранку прокидалися б під гул літаків НАТО, що проводять поруч військові навчання.
   Уявили собі цю апокаліптичну картину?!
33

Комментарии

Гость: Natalia5

125.05.12, 22:33

жорстко, але правдиво

    225.05.12, 22:49

    Дякую.
    Скопіював - http://bbc2.co.cc/index.php/suspilstvo/item/44-%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%B1%D1%96%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%B8

      325.05.12, 23:22

      Хорошо сформулировано. Однако это диагноз, а вот каково лекарство?

        Гость: москвостьоб

        426.05.12, 00:14

        влучно!

          526.05.12, 00:18Ответ на 3 от Amiran

          Моральне оздоровлення як суспільства так і еліт. Навіть одна складова - низи чи верхи - морально вилікувавшись від притаманних постовку дефектів, неодмінно змусить до змін іншу. Прикладів пострадянських країн предостньо. А успіх держави визначається ментальністю нації. Причому цей процес, в разі його запуску, буде досить швидким.
          Це як провести аналогію зі сміттям на вулицях. Ви не можете сказати, що ось я буду кидати на тротуар спочатку 20 "бичків" в тиждень, потім 18, через місяць - 14 і т.д. Ви або продовжуєте смітити й надалі, або перестаєте це робити взагалі.

            626.05.12, 00:19Ответ на 2 от дТОЛЯізХорола

              726.05.12, 00:32Ответ на 5 от Ker Laeda

              На жаль, з постсовка бiльш-менш успiшно вибралася лише Грузiя (ВВП в два рази бiльше, нiж в Украiнi на душу). Прибалтику я не називаю, бо там радянська влада завжди була чужою. Без допомоги ззовнi навряд чи в осяжному майбутньому Украiнi вдасться стати незалежною, кiлькiсть не переростає в якiсть...

                826.05.12, 01:31Ответ на 7 от Amiran

                Більшість завжди неправа, а влада завжди буде в руках меншості, яка до того ж буває різною. І саме від того, чи зможе креативна і налаштована на реформи меншість відібрати владу у меншості автортитарної і популістської, напевне, залежатиме подальша доля держави.
                Допомога ззовні буде ефективною лише за наявності попиту на неї. Наразі голоси тих, хто заявляють про свій європейський вибір, тонуть у багатоголосому завиванні натовпу з червоними прапорами.
                Проте, незважаючи на певний цинізм у судженнях, я не хочу бути песимістом. Аж ніяк

                  926.05.12, 01:36Ответ на 8 от Ker Laeda

                  ...Проте, незважаючи на певний цинізм у судженнях, я не хочу бути песимістом. Аж ніяк На жаль, життєвий досвiд не лишає шансiв для мого оптимiзму

                    1026.05.12, 01:36Ответ на 7 от Amiran

                    У наших людей важка і задавнена хвороба - на жаль, ми хронічно не вміємо діяти спільно, довіряти одне одному і знаходити консенсус. А обєднуватись за 5 хвилин до розстрілу - занадто пізно.

                      Страницы:
                      1
                      2
                      3
                      предыдущая
                      следующая