хочу сюда!
 

маргарита

40 лет, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 35-48 лет

Чистилище

    В кожного своя думка, але я особисто вважаю, що в приході до влади Януковича є не лише негативні сторони, але й достатньо позитивних. Ми самі того не бажаючи відкрили очі на безліч задавнених хвороб, які повільно вбивали державно-суспільний організм ще з самого початку незалежності. А з 2000-х, коли більшість закладених за союзу фондів остаточно розікрали і розвалили, їх симптоми стали проявлятись особливо болюче.     Імітація реальної політичної конкуренції. Увесь цей час боротьба за «корито» йшла між одними і тими ж совками, просто одні начепили собі біло-голубі прапори, а інші біло-сердечні. Помаранчевих можна не враховувати, бо останні два були плодом їхнього розкладу. Та й опозиції як такої немає, є лише «апазіция» - в смислі, колишня влада. Всі однакові, хоч і звучить як моветон. І цьому є об’єктивне пояснення – ви коли-небудь пробували садити квіти посеред заростей буряну? Думаю, результат зрозумілий. А прополоти поле не було кому. Та й врешті-решт, бажання ні в кого немає. Все чекаємо на месію.      Демагогія і популізм. Тут і пояснювати немає чого, «таміфлюшенко» і контрактну армію за півроку пам’ятаєте? А газифікацію всіх сіл? Чи може «канікули» для бізнесу? Або натовпи «дітей війни»? Бидло, яке цілує черевики панам за 100 грн. надбавки до пенсії, мабуть не здогадується, що коли загнеться від «покращення», похорони обійдуться їхнім безробітним дітям значно дорожче, та й тепер, кажуть, навіть в цій галузі треба «золотити ручку».      Вождизм. Портрети Януковича якого Боха Данєцка і всяго Даунбасу вже стали класикою фотошаржів. А повні площі ревучих даунів з біло-сердечними прапорцями і міні-іконками Воної в руках теж в’їлись в пам'ять надовго. Немає, і ще не скоро з’явиться у нас політична сила американського типу, коли лідера визначає праймеріз, і він щоразу міняється. Є лише припорошені пилом, обплутані павутиною нафталінові вожді, витягнуті з роздовбаної шафи райкому Партії. З усіх чотирьох наших Президентів, всі четверо свого часу мали партквиток КПРС. От і не вір після цього в теорію змов.      Відсутність соціального ліфту. Близько половини тих покидьків, які провела у владу Тимошенко, стали «тушками». Ті, хто ще декілька років тому демонстрували вірність одним ідеалам, так легко змінили погляди, а разом з ними і прапори. Та придивившись уважніше, і проаналізувавши біографії, стане зрозуміло, що це одні і ті ж люди. Одне і те ж оточення, одні і ті ж прізвища. Доступ іншим в цей клуб закритий, а якщо навіть випадково туди і потрапляє сторонній, система це швидко виправляє. Конюктурщина і пристосуванство зведені в ранг мистецтва – хто при владі, на того і моляться.      Замість реальної роботи бал правлять піар-менеджери, достатньо глянути хоча б на «бурхливу діяльність» Сєні Пєтровіча. Його войовнича риторика так і залишається риторикою. Жаль, що не врахував досвід попередниці.    І ще безліч інших дрібних і масштабних проблем, з результати впливу яких ми зіштовхуємось щодня.    Та все ж, міняються люди. Якщо в тому ж 2004-му мені було всього 16, то тепер вже 23, і можливості та знання неспівмірні. Виросло і досягло повноліття ціле покоління і, водночас, не менше відійшло в небуття.      Схоже, проти природи не попреш, і біло-голубі так назавжди і застряли десь на рівні 2004-го, не усвідомивши, що мають справу з тією ж країною, але зовсім іншими людьми. І в той час як найбільш активна частина «ядрьоного» електорату внаслідок покращення відійшло в інший світ, покоління незалежності якраз увійшло в фазу найбільшої активності, усвідомлення себе і держави. Все ж, з червонопрапорною гвардією довго не проскачеш – коні швидко дохнуть.      Стала очевидною і нікчемність того ж зомболохторату Тимошенко. Плюючись слиною на кухні і доходячи до істерики в Інтернеті, в Час X адепти братства Тієї-що-Працює, заледве зуміли зібрати купку пенсіонерів на підтримку екс-прем’єра, та й то, швидше за все проплачених.     Свого часу Юлія Володимирівна зробила вибір між двома Вікторами на користь «послідовного», і спаливши Ющенка згоріла разом із ним. Замість реформ – профанація, замість реальної роботи – популізм і демагогія. Брехня і шоуменство занадто довго крокувало по країні, щоб все могло минутися просто так. Час збирати каміння.     Януковичу не легше. Навіть більше – в історії України це наразі єдиний політик, тим-паче найвищого рівня, який загнав себе в настільки безвихідне становище. Абсурдність дій влади донецького клану схоже увійде в підручники психіатричної медицини як приклад справді хрестоматійного, клінічного ідіотизму. Одне лякає – на що він піде, коли його остаточно заженуть в глухий кут?     Тим не менш, насправді, анархія і занепад – в наших головах. Смішно чути від пересічних людей фрази типу «все зміниться, бо коли спитати їх: «а хто ж міняти буде?», відповіді не почуєш. І за 20 років, тим у кого в голові не опилки, думаю, це вже давно стало зрозуміло.      Та й на осінні переміни надіятись не варто, з упевненістю можу сказати, що нічого не зміниться. Точніше зміниться, але тільки в гіршу сторону. Бо економіка держави, яка навіть сірники купує у сусідів, а заводи розтягують на металолом їхні ж робітники, буде занепадати все швидшими темпами. І в будь-якої адекватно мислячої людини, нехай би якою чесною і відданою ідеї вона не була, будь-яке бажання працювати на благо суспільства зникне після першого ж прискіпливого погляду на це саме суспільство.      Всього лише за два роки правління Януковича стало зрозуміло хто є хто. З найтемніших кутків повилазили паразити, які так довго чекали свого часу. Загострюються акценти, тепер вже важко тримати нейтралітет – або ти справді патріот своєї держави, або собака, яка забравшись в чужу хату, забилась в куток і оскаженіло гавкає на хазяїна.     Ми мусимо пройти через це чистилище, і процес не буде блискавичним. Коли організм очищується від шлаків, це аж ніяк не назвеш задоволенням, але зате з’являється надія на здорове майбутнє. Немає сенсу роками заліковувати недугу, не зрозумівши і не усунувши її причини. А їх, якщо не свідомо, то принаймні на інтуїтивному рівні, для себе вже визначив кожен. І тепер від кожного особисто залежить, чи вистачить у нас сил і розуму об’єднатись задля спільної мети, і нарешті вирвати з корінням і спалити той бур’ян, яким так густо поросло поле наших надій. А вже потім можна сіяти зерна.                                                                                                                                                                 "Безсилля мільйонів породжує свавілля одиниць."  

46

Комментарии

11.05.12, 19:27

Без прополки сіяти мароно. Це було зрозуміло і в 91-му, на жаль -- небагатьом.

    Гость: lkjmn

    21.05.12, 19:27

    Час вже трохи прополоти.

      31.05.12, 19:29

      интересно, но думать надо. сейчас - облом. Отложу на завтра.

        41.05.12, 19:31

          51.05.12, 19:31

          На покоління незалежності як раз найбільша надія! Не підведіть!

            61.05.12, 19:34Ответ на 1 от я Бандерівець

            Без прополки сіяти мароно. Це було зрозуміло і в 91-му, на жаль -- небагатьом.зовсім не багатьом....та без крові дитина не народжується...

              Гость: lkjmn

              71.05.12, 19:37

              А взагалі, радує той факт, що наступне покоління мудріше і вільніше за попереднє. Вас не народжували під звуки маршів і не лякали тюрмою, ви точно знаєте, що ви вже вдома.

                81.05.12, 19:51

                Ну що ж, ми повинні чесно визнати, що всі чотири президенти України - це повне лайно, абсолютно не варте поста президента. І чи могло бути інакше? Адже після розвалу совка Україна не провела люстрації, як це зробили країни Східної Європи. В результаті вони піднялися до рівня Євросоюзу, а ми залишилися там, де й були - в повній дупі. І при владі всьо тє же не обтяжені інтеллектом обличчя, в яких хвататєльний рефлекс заміняє розум. Ми вимушені вже 20 років спостерігати підтвердження закону фізики, що лайно спливає догори. В той же самий час Грузія, обравши президента Саакашвілі, змінилася в кращий бік за 8 років набагато більше, ніж Україна за 20 років незалежності. То невже ми настільки дурніші чи нещасливіші, ніж грузини?

                  91.05.12, 20:11Ответ на 7 от Гость: lkjmn

                  воно може і так, але в мене на роботі 26літній дівчині я сказав що не святкую 9 травня, бо для моєї сімї ця дата принесла нещастя. Знаєте що вона відповіла? Що я неофашист! На контагрумент що премогу над фашизмом у Європі святкують 8 травня, відповіді не почув. А теоретично вона мала відповідати вашому коменту : "бути вільнішою, її не лякали тюрмою, і вона повинна бути впевнена що вона вдома.

                    101.05.12, 20:15Ответ на 8 от Gaydamaka

                    Ну що ж, ми повинні чесно визнати, що всі чотири президенти України - це повне лайно, абсолютно не варте поста президента. І чи могло бути інакше? Адже після розвалу совка Україна не провела люстрації, як це зробили країни Східної Європи. В результаті вони піднялися до рівня Євросоюзу, а ми залишилися там, де й були - в повній дупі. І при владі всьо тє же не обтяжені інтеллектом обличчя, в яких хвататєльний рефлекс заміняє розум. Ми вимушені вже 20 років спостерігати підтвердження закону фізики, що лайно спливає догори. В той же самий час Грузія, обравши президента Саакашвілі, змінилася в кращий бік за 8 років набагато більше, ніж Україна за 20 років незалежності. То невже ми настільки дурніші чи нещасливіші, ніж грузини?

                      Страницы:
                      1
                      2
                      3
                      4
                      5
                      6
                      7
                      8
                      12
                      предыдущая
                      следующая