Про співтовариство

Український Віртуальний Опір - це добровільна, аполітична організація, що бореться з українофобськими настроями в інтернеті та підтримує українську ідею, що поширюється через світову мережу.

Наш офсайт www.uvo.cv.ua

ПРИЄДНУЙСЯ ДО НАС!

Чому саме нам Росія продає газ за найвищу ціну?





         Минуло
двадцять років нашої незалежності, а ми й досі не визначилися: чи йти
нам шляхом демократичного розвитку, чи повертатися туди, де були 






 


Європа таких, як ми
є, — з нашим беззаконням, корупцією, авторитаризмом із тенденцією до
толітаризму й іншими багатьма нашими «здобутками» — прийняти до себе
нас не може. Росія ж не приховує своїх намірів повернути в «дружну
сім’ю» ті території, які було втрачено під час розпаду Радянського
Союзу. А найголовнішою ланкою в цьому її прагненні є Україна. Бо без
України відновити вплив Росії у світі хоча б приблизно такий, який мав
Радянський Союз, неможливо. І Росія, особливо путінська, намагається
повернути Україну у свої «міцні обійми». Для неї найважливішим
завданням є — не допустити Україну до Європи. Бо якщо Україна стане
членом Європейського Союзу, Росія назавжди втратить можливість
повернути собі колишню колонію, якою Україна була протягом століть,
починаючи від 1654 року.

Поставимо собі питання. Чому саме нам Росія продає газ за найвищою
ціною, тоді як Україна розташована найближче до Росії, є найбільшим
споживачем та ще й транзитером цього газу до Європи?

Звісно, висока ціна на газ, й це зрозуміло, вигідна Росії з
економічної точки зору, й звинувачувати її в цьому не можна. Та головне
полягає в іншому. Така висока ціна є потужним важелем доведення нашої
економіки до колапсу, повного розвалу. Що якраз і допоможе Росії
досягти своєї стратегічної мети. Прийняти Україну в омріяну сім’ю
«народів-братів». Росію і тут можна зрозуміти. Вона діє у своїх
інтересах.
А в чиїх інтересах протягом двадцяти років діє Україна?
Із цього приводу дозволю собі навести розлогу цитатузі свого листа дворічної давнини.
«День» № 225 від 11 грудня 2009 року:

«Взяти хоча б нашу енергетичну залежність від Росії. Це — зашморг на
шиї України. Чому ж тоді ми не розробляємо своїх родовищ енергоносіїв?!

Із нашої преси відомо, що ми маємо унікальне явище — газові викиди
Чорного моря, що їх було відкрито експедицією Інституту біології
південних морів у 1989—1991 роках. Загальна потужність цих викидів із
донних порід досягає одного мільярда кубометрів на добу. Явище настільки
очевидне, що в районі острова Зміїний викиди досягають поверхні води, і
море тут «кипить». Дослідження наших і закордонних спеціалістів, що
проводилися тут, говорять про те, що чорноморський шельф містить нафти й
газу більше, ніж Каспійське чи Північне море.

Відомо також, що наприкінці 70-х років ХХ століття були відкриті
величезні родовища природного газу (близько 120 трильйонів метрів
кубічних) у так званому лиманському трикутнику: Слов’янськ —
Старобільськ — Луганськ. Цього вистачило б, щоб повністю задовольнити
потреби всієї України протягом декількох століть.

І, звичайно, не випадково антиукраїнські сепаратисти за підтримки й
безпосередньої участі чільних посадовців із Москви обрали саме
Сєверодонецьк для проголошення у грудні 2004 року так званої автономної
республіки ПІСУАР на території суверенної України. Адже поряд з цим
містом — предмет величезної зацікавленості тих, які ненавидять незалежну
Україну.
Відомо також, що в
1993 році в Україну приїздив американський нафтопромисловець Річард
Харт. Він вивчив усі відповідні дані американських досліджень NASA, а
також підсумки досліджень, виконані ще радянською геологічною
розвідкою, які дивним чином потрапили на Захід із Мінгеології СРСР.
Після ознайомлення із ситуацією Харт заявив: «У вас тут море нафти,
крім того, двокілометровий шар газогідрату метану та й ще метровий шар
антрациту. Я запропонував вам вигідні умови: 10% добутої нафти — мені,
90% — вам. Але мені було відмовлено. Мабуть, у вас є достатньо
зацікавлених у тому, щоб тримати Україну в залежності від імпортних
енергоносіїв».
Керуючий Одеським
регіональним відділом Національної академії наук України академік
Георгій Лапін якось говорив: «Сьогодні, коли неоціненні результати
геологічної розвідки осіли в спецсховищах Мінгеології Росії, в Києві
вдають, немовби нічого не знають про наші підземні комори, а обізнаним
та особливо настирливим відповідають: «Немає коштів». Значить, є кошти,
щоб купувати чуже, а видобувати своє — нема?!».

Із цього всього робимо висновок. В Україні нема проблем з
енергоносіями. У нас є великі проблеми з антиукраїнським саботажем, з
антидержавною п’ятою колоною!

Якщо ми боїмося американців, а самі не можемо освоїти наші родовища, то
чому не запросити когось іншого, наприклад, норвежців, які мають
великий досвід добування нафти й газу в Північному морі. І можна бути
впевненими, що норвежці нас не колонізують.

Енергетична залежність наша від Росії — це найпотужніший економічний
фактор впливу на Україну, та далеко не єдиний. Засоби масової інформації
(дезінформації) — як електронні, так і друковані — повністю
господарюють тут. Книги, кіно, телебачення майже все російське або
проросійське. Дуже потужні сили активно діють проти нас, і різноманітний
їхній арсенал. А ми такі беззахисні своєю роз’єднаністю. Щоб вистояти в
таких умовах і зберегти поступ України до справжньої незалежності, а
українців — до достойного життя, всі ми (або переважна більшість нас)
повинні консолідуватися і не чекати «в хаті, що скраю», та хоч обирати
собі в поводирі патріотів, а не яничар та чужинців.

А якраз об’єднання — це є найтяжчим, майже неможливим завданням для
нас. Бо наші поневолювачі за багато століть, а особливо — за останні
десятиліття перед здобуттям незалежності вичавили з нас, українців,
любов до свободи та відчуття національної гордості. Це вже в наших
генах. Ми й народжуємося з відчуттям меншовартості — йди й сідай нам на
шию. Тож так похабно з нами і поводяться».
Так я писав два роки тому.
А що ж ми маємо сьогодні?
Чи змінилося за ці два роки щось в нашому житті?

Найбільшою нашою бідою і тепер залишається те, що суспільство, як і
раніше, є неконсолідованим, не об’єднаним метою побудови демократичної,
справді незалежної держави. Як результат цієї неконсолідованості
суспільства, ми маємо більшість у Верховній Раді, уряд і Президента, які
не зацікавлені в досягненні цієї мети! Навіть, навпаки, відверто діють
на шкоду Україні. Красномовний з цього приводу приклад — процес проти
Тимошенко.
Цей процес був
задуманий, щоб убити двох зайців. По-перше, нейтралізувати Тимошенко як
політичного конкурента Януковича. По-друге, зробити так, щоб Угоду про
асоціацію з ЄС було не підписано й не ратифіковано. І щоб це виглядало
не відвертим саботажем цієї Угоди. А те, що останні місяці перед
самітом наші високопосадовці постійно, особливо — Президент,
проголошували європейський вибір України, не що інше, як демагогія,
розрахована на простаків.
Непідписання ж цієї Угоди відкинуло Україну назад від Європи, до якої ми, начебто, були так близько.
Діло зроблено. Мету досягнуто. «Доброзичливці» наші задоволені.
А народ і опозиція сплять.

Хіба можуть ті, хто в грудні 2004 року відривав Східну Україну від
нашої держави, проголошуючи так звану автономну республіку ПІСУАР; ті,
що мають королівські маєтки тут і за кордоном чи мають мільярдні кошти в
офшорах, вести Україну в Європу, де високопосадовець за
найменшою підозрою в неправових вчинках відразу подає у відставку?!!

Наших можновладців можна зрозуміти з позицій людей, для яких багатство
і можливості, які дають це багатство, є головним у житті. Вони
відчувають себе напівбогами і мають від цього найвище задоволення. Але
чи можливо при таких очільниках побудувати правову державу?
А що ж народ? Як він реагує на стан справ у своїй державі?

Ми й досі не виросли із патерналістських постгеноцидних штанців.
Чекаємо таку владу, яка кине нам якийсь матеріальний мінімум, — і ми
задоволені. А керманичі нехай роблять що хочуть. Не розуміємо, що треба
будувати таку державу, де влада буде залежати від народу, а не навпаки.
Де всі діють в рамках закону, де захищені права громадян. Де бізнес
працює в рамках закону, де вільна конкуренція і нема рейдерства, тільки в
таких умовах зростатиме економіка країни, а значить, і добробут її
громадян.
Якби ми, громадяни
України, усвідомили це, ми б обов’язково об’єдналися і не сиділи б,
чекаючи подачки від влади, і рішуче стали б на шлях побудови потрібного
нам суспільства, поки це можливо зробити шляхом мирним, шляхом чесних і
прозорих виборів.
А то опозиція, бачте, й та начебто за ці самі ідеї, а домовитися між собою не може.
Шановні опозиціонери!

Невже ви не бачите (не усвідомлюєте), що країна (поки ще не колонія)
стоїть на краю прірви, а ви не можете вгамувати свої амбіції й
врешті-решт стати пліч-о-пліч, щоб рішуче діяти разом і повести
співвітчизників на справедливі (наскільки це можливо при новому законі)
вибори?!!
Перебуваючи протягом
двох десятиліть на межі між світами-антиподами, демократичним та
антидемократичним, балансуючи на цьому рубежі, як на вістрі ножа,
Україна, нарешті, повинна вибрати свій шлях, бо подальше перебування в
підвішеному стані дуже небезпечне.

Якщо до вас не доходить голос України, яка стогне під тягарем проблем,
гадаю, й це звернення із найвіддаленішої глибинки ви проігноруєте, то,
може, почуєте голос Великого Тараса:
Подивіться на рай тихий,
на свою країну,
Полюбіте щирим серцем
велику руїну!
Розкуйтеся, братайтеся —
і в чужому краю
Не питайте, не шукайте
того, що немає
І на небі, а не тільки
на чужому полі.
В своїй хаті — своя
правда, і сила, і воля!..
Із глибокою пошаною, Віктор ЗОЛОТИЙ, с. Василівка Миколаївської обл.



Прийшла PIPA-SOPA.Чи стане інтернет зоною тотального контролю ?

  • 21.01.12, 20:13
Надибав цю замітку.....



Отже, закрили MegaUpload.

Паралельно
Америці і по всьому світу йде запекла боротьба противників і
прихильників законопроектів PIPA (Protect Intellectual Property Act) і
SOPA (Stop Online Piracy Act).
Проти - найбільші інтернет-імперії. За - американські спецслужби, ряд політиків, власники інтелектуальної власності.

Хто переможе?

У перспективі, переконаний, сопа з піпою. Суспільство стає все більш проглядаємим й прослуховуємим, подобається нам це чи ні. Зараз мета заявлена блага: смерть флібустьєрам. Потім можна буде придумати ще більш благу -  боротьбу з сумнівними фінансовими операціями. А
вже якщо дійде до антитерору, так взагалі всі погодяться навіть з
чимось настільки радикальним, що ...
Структурування суспільства під приводом боротьби з правопорушеннями - неминуча річ. Було в оффлайні, зараз приходить сюди, до нас, таких вільних і розкутих.

І інтернет - насправді! - дає набагато більше можливостей для тотального стеження і викриття, ніж мутний і непередбачуваний реал. Все-таки тут знайти можна практично кого завгодно, та й довести що завгодно дуже легко. Комп'ютерні мережі запросто можуть перетворитися в самий тоталітарний простір в історії. Тим більше що й мислезлочини в ньому практично завжди викриваємі. Спецслужби, до речі, дарма піпу з сопою так вже захищають - вони можуть виявитися не потрібні. Програми будуть стежити, програми доводити, програми складати звинувачення. А там і вирок виносити, і приводити його у виконання. Наприклад, відключати людину від системи розрахунків, а готівки в нього вже не залишиться. Помре, нещасний, голодною смертю. Привіт вам, члени самої вільної спільноти! Не сумуйте, готуйтеся! ))

В.Ч.

РадіоВоля. Актуальне інтерв'ю. Володимир В'ятрович.

Інтерв'ю з Володимиром В'ятровичем - українським науковцем-істориком, публіцистом, дослідником історії визвольного руху. Кандидатом історичних наук, головою вченої ради Центру досліджень визвольного руху (Львів), членом наглядової ради Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького», екс-директором Архіву Служби безпеки України (2008—2010), редактором наукового збірника «Український визвольний рух» (2003—2008). РадіоВоляhttp://volya.cv.ua/

Володимир В'ятрович- актуальне інтерв'ю. РадіоВоля

Наступним учасником спільного проекту УВО-Новин та Радіо Воля "Актуальне інтерв'ю" став український науковець-історик, публіцист, дослідник історії визвольного руху, кандидат історичних наук, голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху (Львів), член наглядової ради Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького», екс-директор Архіву Служби безпеки України (2008—2010), редактор наукового збірника «Український визвольний рух» (2003—2008) Володимир В'ятрович.

 

Ефір передачі за участю Володимира В'ятровича  відбудеться в неділю 01 січня  на Радіо Воля(http://radio.volya.cv.ua/ ) о 20.00, а тому вмикайте наше радіо і дізнаєтесь, що непокоїть творчих людей сьогодні.

 

Повтори ефірів  для тих, хто   1-го січня буде святкувати, відбудуться в понеділок 02 січня та середу 04 січня о 21.00 також на нашому радіо.

 

Трохи згодом в любий час ви зможете прослухати запис ефіру на YOU-Tube.

 

А тепер анонсуємо інтерв'ю з паном Олександром мовою цитат:

  Теперішня опозиція себе скомпрометувала, вона не реалізувала надані їм можливості. На заміну ним ( опозиції) прийшли нелюди,  жорсткі, прагматичні, часто цинічні, які прикриваються іноді демократичними гаслами, і розглядають державний ресурс  для самозбагачення, тому Україна робить героїчні ривки назад у світле минуле.

 Влада, яка є антиукраїнською, не може  відзначити, не може вважати героєм того, який є символом боротьби України за незалежність.

Степан Бандера є народним героєм.

 Сучасна влада не є українською, а тому є тимчасовою.

 Вирок 9-ти хлопцям (  ідеться про  винних у  знищенні пам’ятника Сталіну) – це вирок владі, бо пам’ятника не повинно було бути і за це повинна була відповідати влада.

Підручник з історії за 2011 рік схуднув на 100 сторінок за рахунок матеріалів з історії Українського визвольного  руху та УПА.

 Розколу в ОУН не могло не бути ( ідеться мова про мельниківців та бандерівців).  Розкол стався внаслідок багатьох причин, - ОУН складалось з різних людей та поколінь.

 Попри трагічність розколу, попри те, що він послабив визвольний рух, він мав позитивні риси, з’явилось нове крило на чолі з Бандерою.

Локальність боротьби  Українського визвольного руху в роки  другої світової війни – це міф. Похідні групи були створені обома крилами і бандерівцями і мельниківцями і діяли вони в роки війни і в  Києві і в Харкові, де були створені структури.

 Сьогоднішню опозицію не можна порівнювати з людьми, які боролись в 40-кові роки, теперішні  представники показали свою абсолютну неготовність реалізувати ті засади, що вони виголошують.

 Також пан Володимир надав інформацію про роботу Центру Визвольного руху в 2012 році. Зокрема, передбачено випуск книги історика  Івана Петруляка «Перемога або смерть. Український визвольний рух 1939-1960 роки», яка присвячена  70-тій річниці УПА. Також буде видаватись спеціалізований збірник Українського визвольного руху, буде проходити інформаційно-просвітницька робота, - передбачено експонування фото і документальної виставки про провідників  українського визвольного руху.

Якщо хочете дізнатись більше, то вмикайте 01 січня наше радіо (http://radio.volya.cv.ua/ ) або в понеділок чи середу на наступному тижні.

 

Також шукайте запис ефіру в мережі на сайті YOU-Tube трохи згодом.

 

Якщо у вас є ідея радіопередачі і ми можете взятись за її реалізацію, то Український Віртуальний Опір розгляне будь-які пропозиції та надасть вам радіоефір.

Анонс інтерв'ю з Сашком Лірником.

Ефір передачі за участю Сашка Лірника відбудеться в неділю 25 грудня на Радіо Воля о 20.00.

Анонс інтерв'ю з Сашком Лірником: через казки діти сприймають світ.
Наступним учасником спільного проекту УВО-Новин та Радіо Воля "Актуальне інтерв'ю" став казкар-лірник, інженер та учасник київського гурту "Вій", сценарист, актор, телеведучий, автор телепрограм.

Ефір передачі за участю Сашка Лірника відбудеться в неділю 25 грудня на Радіо Воля

(http://radio.volya.cv.ua/) о 20.00, а тому вмикайте наше радіо і дізнаєтесь, що непокоїть творчих людей сьогодні. Повтори ефірів відбудуться в понеділок 26 грудня та середу 28 грудня о 21.00 також на нашому радіо.

Трохи згодом в любий час ви зможете прослухати запис ефіру на YOU-Tube.

А тепер анонсуємо інтерв'ю з паном Олександром мовою цитат:

Через казки діти сприймають світ.

З наших дітей формують однакових споживачів.

Медіа-простір України завойований не українцями і не для України. Він готує наше населення бути сірим споживацьким бидлом.

Нас готують до зникнення, як нації, бо нація сама себе може боронити на своїй території.

Зараз відбувається боротьба за покоління. За 25 років людство можна позбавивши культури повернути до печер.

Україна – перлина корони Російської імперії, тому іде боротьба за неї.

При владі залишились комуністи, які просто перефарбувались.

В Україні всі національні потуги були каналізовані.

Україна зараз – абсолютно типова колонія.

В Україні немає комплексу меншовартості. Люди не ділять Україну, її ділить інформаційний простір. Це все нав'язано технологами.

Всі телекомпанії належать не українцям і працюють не на Україну.

Російська федерація заснована на ідеї російського націоналізму.

Україна – колонія, Уряд – окупаційна адміністрація.

Більшість активних пасіонарних людей виїхало х України і будуть виїжджати.

Українські дитячі передачі закривають, моя була остання (про закриття дитячої передачі на каналі ІСТВ).

Якщо хочете дізнатись більше, то вмикайте сьогодні 25 грудня наше радіо (http://radio.volya.cv.ua/) або в понеділок чи середу на наступному тижні. Також шукайте запис ефіру в мережі на сайті YOU-Tube трохи згодом.

Якщо у вас є ідея радіопередачі і ми можете взятись за її реалізацію, то Український Віртуальний Опір розгляне будь-які пропозиції та надасть вам радіоефір.

Наступним учасником "Актуального інтерв'ю" буде Олесь Доній. Ми планували ефір за участю пана Олеся цієї неділі, але по технічним причинам ефір переноситься на інший час. 

Анонс інтерв’ю з Олександром Бригинцем: Поплавський – це панк-му

Наступним учасником  спільного проекту УВО-Новин та Радіо Воля   «Актуальне інтерв’ю» став  відомий поет, прозаїк, журналіст, продюсер та депутат Київської міської ради, голова постiйної комiсiї Київської міської ради з питань культури та туризму, президент Мистецької агенції «Територія А» Олександр Бригинець ( http://www.facebook.com/ bryhynets  ).

 Ефір передачі за  участю    Пана Олександра відбудеться  в неділю 18 грудня  на  Радіо Воля

 (  http://radio.volya.cv.ua/   )   о 20.00, а тому вмикайте наше радіо та слухайте  ґрунтовну розмову на тему  української культури і що з нею діється сьогодні. Повтори ефірів відбудуться  в понеділок  19 грудня  та середу   21 грудня   о 21.00 також на нашому радіо.

А тепер анонсуємо інтерв’ю з паном Олександром   мовою цитат:

Сьогодні не можна говорити  про те, що наша  національна культура є альтернативою  до нашої української  «масмедійної гламурної культури», а вона є альтернативою  до «масмедійної гламурної» російської культури чи американської культури.

Попса -   масмедійна гламурна культура.

 Вітчизняні художники та митці ( більшість)  ототожнювали себе з імперською  культурою.  Художників і композиторів ми відбирали у російської культури.

 Час модерну в Україні був затриманий. Наш модерн є реакцією на постмодерн, який був у Європі.

Поплавський – це панк-музика. ТІК - це панк-музика.

Помаранчева революція не народила нового мистецтва та нових митців. Революційні хіти висміяли.

 Глибинних перемін, які повинні були відбутися в митцях  на рівні короткого жанру,  не з’явилося.  Помаранчева революція є лише   прелюдією до революції.

 В Україні за останні 7 років відбулось принаймні  5 революцій по суті.

Сьогодні ми чекаємо, коли Донецьк розчарується в тому, в чому був зачарований. Янукович повторить шлях Ющенка.

Кривава революція можлива тільки тоді, коли є на що опиратися, зараз вона неможлива.

 Ющенко мав 3 теми:  трипілля, козацтво, Голодомор.

 Якби Ющенко  маючи  під контролем гуманітарну частину Уряду зробив купу серіалів про голодомор, то ні в кого  не виникало б сумніву, що таке Голодомор. Потрібно використовувати сучасні  мистецькі кроки а не  використовувати досвід 100-літньої давності.

Інформація, як  розповсюджують її провладні ЗМІ, завжди смішно, тупо і як правило однозначно і нецікаво.

Перемагає той, хто створює правила гри.

 Довженко не грав за правилами інших країн, він знімав малобюджетне кіно, не використовував зірок, він був креативщиком. Українське кіно народжувалось з Довженка.

 Сьогодні музиканта, який витягнув  «сіль» з української національної музики і додав би її в європейський коктейль і став зіркою, немає.  Краще за всіх розуміють «сіль» української національної музики ТНМК, де є баланс  світової і української національної музики.

 Сьогодні сказати, що існує сучасна українська література в світовому контексті або слов’янська, не можна.

 Весь інформаційний простір належить іншим «культурним» угрупуванням.

 Олігархи  ніколи нічого не виробляли, вони є «торбешниками», вони купують те, що їм не належало дешево, а продають дорого. Велике лоббі «перекупшиків», яке існує в Україні заважає нам у всьому, не тільки в культурі.

 Книжки  видавництва Абабагаламага  продаються  з 3-кратною націнкою.  Найменша  накрутка на українську книжку складає 100%.

 Держава планово знищує українського виробника.

 Олігархам дуже тяжко збідніти, єдиною небезпекою для них є народ.

 

 

Якщо хочете дізнатись більше, то вмикайте  18 грудня    наше радіо о 20.00 (http://radio.volya.cv.ua/     )  або  в понеділок чи  середу о 21.00 на наступному тижні.

Якщо у вас є ідея радіопередачі і ми можете взятись за її реалізацію, то  Український Віртуальний опір розгляне будь-які пропозиції та надасть вам радіоефір.

 Наступним учасником   «Актуального  інтерв’ю»  буде  Олесь Доній.


Як розпізнати “троля”?

  • 17.12.11, 08:54
1. Висміювання. Маніпулятивна тактика полягає в тому, що учасник дискусії явно починає насміхатися над опонентом, називаючи кумедними його докази, твердження, а часто – навіть його самого. При цьому зазвичай коментатор не в стані пояснити, що ж такого смішного він побачив у словах опонента. Обґрунтувати свою точку зору він неспроможний. Але як правило – такої цілі і не стоїть. Маніпулятори ґрунтуються не на здоровому глузді, а на емоціях, які вони намагаються викликати у опонента, а також інших людей, які також спостерігають за дискусією. 2. Зверхність. Прийом чимось схожий на висміювання, хоча сам принцип „сміху” у ньому може й не використовуватися. Принцип полягає в тому, що критик намагається дати відчути супернику свою повну інтелектуальну та моральну перевагу. При цьому в хід йдуть будь-які особисті образи. Опонента можуть називати людиною обмеженою, дурнуватою, тупою чи й взагалі неадекватною. При цьому тон критика завжди звучить зверхньо. Він кидає свої „докази”, як милостиню. Оскільки його правота, начебто, повинна була б бути зрозумілою навіть якби він взагалі не брав участь у дискусії. 3. Приписування негативних якостей. Полягає в тому, щоб будь-яку ознаку людини перетворити на негативну. Ця тактика належить до улюблених серед маніпуляторів, оскільки не існує практично жодної якості, яка при достатньому рівні гіпертрофування не перетворилася б на негативну. Наприклад, якщо ви обережні – то вас можна назвати боягузом; якщо ви дотепні – скажуть що ви претендуєте на дотепність; якщо ви схильні до простих і конкретних висновків – можна сказати, що ви посередні і тривіальні; якщо ж навпаки, ви оперуєте абстрактними категоріями – можна звинуватити вас у надмірному філософствуванні та відірваності від реальності. Продовжувати можна скільки завгодно. А критику-маніпуляторові тільки залишається словесно перетворити кожну вашу перевагу на недолік.

4. Підміна. Четвертий прийом полягає в тому, що читачеві підсувається якась пекельна „тварюка”, яка не має нічого спільного з опонентом, після чого цей „вигаданий персонаж” знищується. Наприклад, починають заперечуватися (і доволі обгрунтовано) думки, які реальному опонентові ніколи навіть в голову не приходили. Ставка робиться на те, що читачі мало знають про опонента і повірять в те, що всі ці дурні ідеї справді йому належать. Таким чином опонентові показують, що він бовдур, яких ще земля не бачила, приводячи в приклад дійсно дурні та помилкові тези, які, втім, насправді належать вигадці самих критиків.

5. „Я знаю про тебе все”. Це один з різновидів підміни, який особисто мені зустрічався частіше, ніж всі інші. Він передбачає, що критик, начебто, знає автора краще, ніж сам автор. Автор говорить, що він не мав цього на увазі або ніколи не висловлював тих чи інших думок! Але критик не погоджується – він же знає автора краще (і відчуває своїм святим обов’язком розповісти про це іншим)! Іноді ситуація доходить до такого абсурду, що критик починає робити висновки про звички, риси характеру, навіть особисте життя автора, не зважаючи на те, що він ніколи не бачив його особисто. 6. Ігнорування деталей та фактів. Теж один з улюблених маніпуляторських прийомів, коли береться тільки одна деталь, яка підходить для розгортання критичної полеміки, а всі інші факти, які суперечать їй, попросту ігноруються. Наприклад, якщо маніпуляторові вигідно виставити вас заядлим монетизатором, який думає тільки про власний прибуток і ні про що інше – він може причепитися до якоїсь вашої статті, де ви пояснюєте, як правильно працювати з біржами лінків і ігнорувати велетенський масив іншої інформації, в якій ви пояснюєте, чому не варто вести блоги тільки заради грошей і т. п. При цьому всі ваші докази, що критик помиляється, абсолютно марні. Адже у відповідності до попереднього пункту, він знає вас краще, ніж ви самі. 7. Заперечення. Прийом полягає в тому, що ваші докази заперечуються, але саме заперечення не обґрунтовується. В хід ідуть фрази на зразок: „Навіть мала дитина давно знає, що це не так”; „Вже давно доведено протилежне” чи „Це давно вже пройдений етап”. Але спробуйте копнути глибше, і ви зразу виявите, що за словами маніпулятора абсолютно нічого не стоїть.

http://blogosphere.com.ua/2009/04/06/manipulative-tactics-in-comments/

Актуальне інтерв’ю від УВО-Новин. Олесь Доній.

Наступним учасником спільного проекту Радіо Воля ( http://radio.volya.cv.ua/ )та УВО-Новин

 ( http://www.facebook.com/ groups/uvo.novyny/  ) «Актуальне інтерв’ю» буде відомий громадський та культурний діяч, політик, народний депутат України Олесь Доній

 ( http://www.facebook.com/ oles.doniy?ref=ts  )

 Якщо ви маєте бажання задати питання пану Олесю, то ви можете це зробити в  гілці на фейсбуці:  http://www.facebook.com/events/243257255739566/  

попередньо вступивши в групу УВО-Новини на фейсбуці в строк до 20 грудня цього року.

 Всі ваші питання ми переадресуємо пану Олесю, який в ефірі Радіо Воля дасть вам вичерпні відповіді. Ефір планується на вечір 25 грудня цього року. Слідкуйте за анонсами.

 

Вибори по-російськи!

  • 05.12.11, 15:41
Сьогодні мені показали цікаву фотографію що стосується вчорашніх виборів в Росії до Думи і я вирішив з Вами нею поділитися. Тим паче що нас теж таке чекає в наступному році
 


Як Вам така активність виборців? Особисто мене вразила. І що тут дивуватися коли на виборах Янука в східних областях була 100% явка виборців. То виходить що нашим фальсифікаторам ще потрібно кашу їсти і в підгузки какати у порівнянні з росіянами.  Ось як потрібно працювати.

14%, 3 голоси

0%, 0 голосів

86%, 19 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.