Осінь листям золотим землю покриває, Різнобарвні кИлими до ніг простеляє. А в очах твоїх іскряться золоті краплинки – То душі твоЄї сяйво, серця намистИнки. Золотою фарбою зорі ніч малює, А я золото кохання тобі подарую. Найцінніший скарб у світі, подарунок неба – То великий дар любові, то душі потреба. Золотою квіткою серце розквітає, Бо його твоє кохання ніжно зігріває. Золотим ключем світанок новий день відчинить, Знов мелодії любові із сердець полинуть. ...

Читати далі...

Ти підеш, не лишивши й слідів, озирнутись назад не посмієш, а я буду сльозами віршів розмивати сполохані мрії… Ти підеш, залишивши мені лиш думки, дико сплутані снами, що стікатимуть знову по склі то чорнилом, то сіро дощами. Ти підеш… Я присплю крадькома всі бажання і пристрасті ночі, та коли тебе поруч нема, то чомусь не всміхаються очі… Ти пробач… за цей сум у рядках, за ці сльози дощу і чорнила… Ти від мене втікай, але так, щоб тебе я знайти не зуміла…

Зупинюсь. Обніму. Пригорнуся. Помовчу разом з серцем твоїм. Миті вітром повз нас пронесуться, А ми будемо заздрити їм. Поцілую тихенько у щічку І сховаю тебе я від лих. Ти не став нашим мріям ще свічку, Краще, знаєш, повірити в них. Нездійсненні... Нехай нездійснені! Та які! Але скільки в них нас! – Світ в долоні і ти біля мене, А все інше – дрібниці і фарс... Світ в долоні… Мов крихітна зірка, Та яка! Як вогнем пломенить! Блиску, шарму в ній, пристрасті скільки!.. Світ ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Прокрадись в мои сны на рассвете, Позови за собой тихим шёпотом. И разлейся в них лучиком света, Разбуди своим ласковым голосом. Подари мне улыбку солнышка, А губам моим – привкус радости. Пусть душа воспарит лёгким пёрышком В небеса твоей страстной сладости. Пусть в огне твоих рук тело плавится, Обжигай! Растерзай поцелуями! Мне пожары безумно нравятся Своей пылкостью непредсказуемой. Изумрудной стрелой в твоё сердце вонжусь, Разольюсь...

Читати далі...

В душі поета муза грає На струнах справжнього кохання. Вона застигне і сховає Любові ніжної бажання. Душа говорить: муза вічна. Цвіте кохання, дозріває. Немов вода живильна, свіжа Смарагдами життя співає. Зелене листя, цвіт блакиті, Рожевими стрічками мріє Проміння тепле та привітне. Зоря горить - а сонце гріє. Світає. Соловей заводить, Коханням серце наливає, Ковтком надій цілющих годить, - Поет мій музу не ховає. Зітхає лихо непомітно, морозом...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Плакала осінь дощами, Вічність булА поміж нами. Зранене серце мовчало, Холодним, як лід, воно стало. Всі мрії, мов скло, розбились, Лиш пустка у нім залишилась. Лиш спогадів біль пекучий Ночами жорстоко мучив. А вранці сльозу ховала Й привітну усмІшку вдягала. Душевних сил в Бога благала, Та слабкості не допускала. Зима вкрила пам'ять снігами, Та ще кровотОчили рани. Хтось стукав до серця несміло, А хтось мріяв тільки про тіло. ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Блакитне сяйво зоряної ночі, Ясне проміння сонячного дня, Перлинки неба – найніжніші в світі очі… Стежинку мрії в них знайшла любов моЯ. Спасибі, сонечко, за кожне тепле слово, За те, що полум’я сердець оберігав Від пересудів, від плітОк і вітру злого. В долонях сильних почуття наші тримав. Легких доріг до щастя не буває. На перехресті часу ми обрали шлях. Тепер щось більше, ніж кохання, нас єднає, А відповідь ти вже знайшов в моїх очах.

В запітніллому промені ночі Подивися на тінь тіла мого, як згоряють засліплені очі від одного лиш подиху твого. Дотокнись до обличчя рукою й загуби у волоссі цілунки, і на тілі своєю жагою намалюй із бажань візерунки Подарованим ніччю серпанком, ледь торкнувшись, тебе залоскочу, буду в світі найкраща коханка, якщо тільки ти цього захочеш. Я збиратиму краплі в долоні Й буду струмом по тілу горіти... Що тоді всі табу й заборони, коли двоє в загубленім світі!

Ловлю проміння сонечка в долоні І п’ю тепло бажання бути небом Я вже давно у осені в полоні І визволяти мене ні, не треба! Візьму осінніх нот тривожних жменьку й мелодії насмілюся творити і будуть хай вони сумні й простенькі, та з сподіванням в радість перелитись. Черпну з очей смарагдових натхнення і намалюю усмішками вітер, щоб викласти любові фраз знамення з багряно-золотих листочків-літер. Любитиму цю осінь до безкраю й вдихатиму життя на повні груди і хай у нім не все...

Читати далі...

Я дякую, Боже, за всі стежки долі, За ночі самотні, холодні й сумні. За те, що ховав Ти за хмарами зорі , Гартуючи дух, наче сталь у вогні. Я дякую, Боже, за терня колюче, За зранену душу і біль від обрАз. За морок нічний і за хащі дрімучі, Куди міражі затягАли не раз. Я дякую, Боже, за всі буревії, Що душу шмагали, неначе бичем. За сльози пекучі в обмІн на довіру, За втрату, що серце пробила мечем. Я дякую, Боже, за всі перешкоди, За “липових” друзів, за...

Читати далі...