чи таке буває?..

_-_-_-_-_-_-_-_-_-_-_---------

Зустріч...

- ОПА! Невже?! Привіт!

- Ти ба! Здоров! За скільки літ...

- Мозоль робочий і костюмчик...

- Та да.., найшов погожий стульчик

- А я в завод.., поки спецівка...

- Та що ж, до діла теж криївка.

- По сто? Чи як? Чи за кермом?

- Чого ж, водила із автом...

- За зустріч друже, аж приємно!

- Давай! Учились недаремно.

- То точно... І по другій мо?..

- За те!.. Лиш раз ми живемо!

- Дружина як? А діти є?..

- Маруся? Добре. Син окей!

Директором одного з банків,

Удався в батька до останку.

- А мій в таксі вернЕ баранку,

Дочка на швейну йде щоранку.

Дружина поки не працює,

На ринку деколи торгує...

- Таке життя. Ой, вибач, звонять...

Що-що?! Сто тисяч?! То вже гонять!

Бери стодвадцять і не менше,

Вже не надурять як уперше!

Ти вибач друже, час спішити...

І поскоріш усе рішити...

Пішов дружбан... Заліз у мерс,

Помчав ловити долі сенс...

А інший, вуха лиш почухав,

Покірно скільки винні слухав

І розплатився за обох...

Приємно ж час провЕли вдвох.

---

Такі то справи... Випадок?.. Буває...

Щось часто платить той, хто менше має

...

грані...

Потужний розряд... Шок... Спалах перед очима...

Коридор вгору, сходи. Піднімаюсь. Рука позаду.., не пускає.

- Ти? - Не обертаючись.

- Так...

- Чого тобі?

- Не йди...

Відчуваю по спині тепло... Пригорнулась.

- Не йди... - На вухо.

- Я... Вже незнаю... Там двері.

- Нехай... Не йди... - Руками обняла груди.

- Двері вже відчиняються.

- Не пущу...

- Там світло...

- Тут теж.

Повернув голову.., мить провалля, летимо вниз, разом...

- Пульс! З`явився пульс... Житиме.

В погляд врізалось сліпуче світло, люди в білому. Свідомість туманилась.

Доторк губ до щоки. Щось вологе. Сльоза...

- Я поруч.

Моя рука в обіймах її долонь... Таки житиму

то таке звісно...але свята нині...)))

...чорт.., знов втратив музу.., тепер вже безповоротно...

так мало можна зустріти у світі жінок, що розпалюють жагу творення, так легко все розвалюється, ніби з піску... чи здатись уже.., просто виконати свій обов`язок...,

нє-є-є.., тре любов. до біса ту відбувальщину... Новий Рік таки, а в ньому й все буде по новому, і музи, і вірші чи інше що.., але буде..)

- - -

...Хочу подякувати всім друзям за новорічні привітання, взагалі всім хорошим людям за те, що ви є... постараюсь наверстати все, що прийшло в повідомленнях...

Хай доля щедро наповнює для ВАС келихи щастя, натхнення окрилює на подвиги, любов і розуміння близьких дають наснагу у житті! З 2009-м шановне товариство i.ua!!! - він таки прийшов)))

скільки російська меншина буде в Україні панівна?.. дістало

я не крайній націоналіст.., але не всіх же українців переморили голодом і позасилали далеко...

напиши на українському сайті "я нелюблю українську"  хто нею говорить той - козел (перефразовано для ясності), і "ля" ти - золото...

то що.., УКРАЇНОМОВНІ - МИ КОЗЛИ, з чим нас і вітаю...

перечитаю... Джой і Джоєподібні, що у нас пупи землі?.., ще й плачуть що росіян у нас притісняють

прощай...

Даним-давно, в одному з найгарніших міст України сталася ось така історія... історія якогось шаленого потягу, юнацького пориву, що згадується чогось подекуди й зараз... може то й було справжнє?.. відповіді на це уже ніхто не отримає...

----------............---------

_-_--_--_--_-----_---__-----_--_--_--_--_-_

Навіщо я сказав тобі слова?

Чому аж дотепер болить душа?

Ти просто розвернулась і пішла,

Ходою тихо погляд спокуша...

---

Чому сказав тоді тобі - "Іди..."

Навіщо захотілось самоти,

Крізь простори, шукаючи світи,

Невже отак стомився вже іти?

---

Ти сяяла вогнем тоді зорі

І вірив я тобі, а ти мені...

І доля хвилювалася вгорі,

Прощальні полум`яніли вогні...

---

Цілунок твій солодкий на вустах,

Стрічалися з тобою навіть в снах,

Обійми вечорові назавжди...

Казала всім своїм єством  - "Зажди..."

---

Не вірилось, що може бути так,

Хмільний любові надто був той смак

І розгубили в крихтах сірих днів

Кохання юних літ... нема уже слідів

---

Чому ж тоді болить моя душа?

І я пішов тоді, і ти пішла...

Сказавши одне одному слова,

Яких ніхто казати не хотів...

---

Прощай...

така весна... під Новий Рік

Вже недовго і вбрані ялинки замерехтять вогнями різнокольорових гірлянд... Подарунки, посмішки близьких і, просто, знайомих і незнайомих людей, Новорічні чудеса... але невже без снігу?!!

Та чи в ному головна радість свята?

___----__------__---------__-------__-------_----_--

Така весна...

Її краса неопалима.

Чогось сумна,

Чогось дощить нестримно

---

Її душа

За хмарами живе.

Вогонь в очах

Когось жадано зве...

---

Така весна

Ще до зими з`явилась.

Чому? - Хто зна

І ніби як... приснилась

---

Огорнута

Сподіваними днями,

Схвильовано

Чекає ночі з нами...

---

Така вона...

Прийшла ще до зими

І не біда, що не пора,

Аби в серцях світив вогонь її...

-----

      

я живу лиш тобою...

---__--__--__--__---__--___--___--__---

зажадалося позитиву.., ну, от...

це те що з цього вийшло)))       

---

Я живу лиш тобою...

Моє серце готове до бою

У часи непривітні

Твої очі стрічаю блакитні...

---

Погляд твій береже...

Наче щит, що рятує від зла

І слова - ніби меч,

І любов тільки з часом зросла

---

Серед днів майбуття

Невідомі часи не злякають...

Наші долі сплелись у життя

Й найтемніші години минають

---

Сонце плаче в росі,

Осяває щасливі світанки...

Твою руку тримаю в руці,

Віддаюся тобі до останку

---

Я живу лиш тобою...

...

от і весна прийшла... та мрія вже народилась))

___--_--_--__----_____-------

Гарно все почалось... морозець, зоряне небо, білий пухнастий сніг зранку. Крокуєш по ньому і відчуваєш неймовірне полегшення після осінньої слякоті. Дерева навіюють казкові думки. Не зоглядаєшся, як пролітають кілометри пішої дороги і ти потрапляєш у робочий кабінет...

Саме в цей час... таки саме в цей недавній сніговий період з`явилася мрія про авто. Раніше не було потрібно, але йти через зимовий вітрюган півдесятка кілометрів не захоплює. Незавжди ж погода спокійна, особливо взимку   ...

Чи машини не їздять? Їздять... наразі знайомий мільйонер мерсом на роботу підвозить... хороше авто    . Але незручно якось перед людиною, це можна назвати причиною № 2 до появи мрії  ...

Знання автомобілів у мене відсутнє, хоч і проїхався колись на тракторі метрів десять (і то, правда, не за кермом, а просто в кабіні), щоб отримати в 11 класі права тракториста   . То ж починати треба з нуля... майже бо на велику, скутері і мотоциклі політав чимало .

Взуття в такій дорозі зношується швидко, а тратити  кілька тисяч на кілька його пар за сезон не бачу резону. То вважайте другорядна причина №3  ...

Глянув в інеті на ціни авто. ну, більш-менш нормальне десь в районі 120 тисяч гривень коштує  ... Якщо вкласти першопочатковий капітал у 600-700 гривень, то за три роки купити реально

Є варіант більш дешевший десь на 70-80 тисяч...

Можна взяти БеУ (БеВ) за півціни, проблеми відомі...

Ціни дивився на Міцубісі... Деу - знаю, що за штука три роки і свалка...

Радили тут місцеві водії машини японського чи німецького виробництва...

Як у вас із цим? Може знаєте кращі варіанти?

Буду дуже вдячний за інформацію бо в цьому питанні геть нема досвіду  


29%, 5 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

53%, 9 голосів

18%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

майже поема...))) майже дописана

__---___---___---___---__

Ніч осипає нас інієм снів,

Час там не в силі бажання спинити.

Казку тобі нашепоче без слів

Доля омріяна з юності світу

---

Промені сонячні зранку зустрінеш,

Коси розчешеш і в справи поринеш...

Посмішки друзів, знайомі привіти,

Хтось подарує букетик із квітів...

---

Хтось замилується просто - тобою.

Ти гарна, чарівна й сама є собою...

Так день промине і дома надвечір

Спогадом цим ти окутаєш плечі

---

Ходить десь світом сам саме той,

Твоїх сподівань і чекань він герой.

На сторінках, що із серця в житті...

Він справжній друг, друге "Я" твого "ТИ"

---

І знову у ніч, що приносить нам сни...

Сни, що як зорі у небі ясні...

Там де душа без буденних турбот,

Там для мелодій не треба нам нот...

---

***********

-----------------------------------

Загублене світло…

--__--__--__--__--____

Я загубив твоє світло,

Не відчуваю твого проміння…

В душі зів`янула квітка,

Її хтось вирвав з корінням

---

Багнюка вкрила осіння

Опалі ніжні пелюстки…

В очах моїх павутиння,

На серці погляду згусток

---

Для тебе гра це як завжди.

Ти виграєш у фіналі…

Та тільки не цього разу,

Немає тут п`єдесталів

---

Покрила курява зустріч,

Мені на те все начхати…

Тепер той час на узбіччі

І просто ліньки спинятись

---

Розкрита муза раділа,

Здійснилось чиєсь бажання…

Але раптово й зітліла,

Перемогло зволікання

----

21.11.2008

----------------