Пройшли дні, тижні місяці.Шалені дуелі, пишні бали, таємні місії лишилися позаду. Перепочинок, відпустка і... повернення до епопеї?

Як він зрозумів, то лише початок... початок нової невідомості, що народилася тоді десь у глибинах сердечного спокою і позбавила рівноваги.

Після останнього балу Портос вирішив перепочити і зазирнути до власного маєтку.

Мірабо добряче старався. Клопотання мадам О`Хари далися взнаки і господарство прямо ожило, порівняно з минулими часами, коли Портос власноруч навіть доглядав за всім. Та про все по порядку...

                                             *                                            *                                                 *

Ліниво стискаючи рукоять шпаги я неквапливо наблизився до воріт маєтку . "Давненько ж мене тут не було, певно той старий лінивець геть усе запустив." За мить, пройшовши на подвір`я, змінив свою думку.

- Чвак..! - Глянув, прийнявши ногу. - О, чорт!!! Мірабо!!! Що за лайно під ногами?!!

- Пане Портос! - Почулось за мить.

Із хліва вибіг, хекаючи, з вилами Мірабо. - Пане Портос, я такий радий, що Ви прибули нарешті... - Кинувся в обійми

- Но-но! - зупинив я його. - Поки здоров, а обійматися потім, приведи себе в порядок.., та й мені чан води нагрій, з дороги тре відкиснути.

- Аякже пане Портос, зараз Стефі скажу...

- Кому-кому?!

- Стефі, ну... - Зиркнувши у мої великі очі, Мірабо зніяковів.

- Мадам О`Хара, ну, і по господарству помогла і от, ну, Стефанія - дружина моя...

- О-о?!!

- Вибачте, що без вашого дозволу... - Мірабо упав на коліна і склав благально руки, що змусило вже мене зніяковіти.

- Мадам О`Хара благословила нас, сказала, що Ви не будете проти, пояснить Вам...

- Годі-годі вже, добре... - Моє лице розійшлось у привітній посмішці.  З дверей будинку виглянула миловидна жіночка, років сорока.

- Милий, що там сталось?

- Та от Стефаніє, господар прибув, грій воду на купання, на стіл щось там. - Хазяйновито розпоряджався вже Мірабо, звівшись на ноги. - А я пане Портос, зараз же миттю допораюсь!

- О-о?!!

І тільки зараз, коли глянув услід спішучого до роботи Мірабо (ледаря і затятого холостяка ще зовсім недавно), я осягнув усю глибину перемін, що стались в маєтку...

Кудахкали кури, гагакали гуси, рохкали свині, корови...

- О-о?!!... Сила любові - і тисяча чортів не перепре... прости Господи. - Я й справді був ошелешений.

Не те, щоб геть до цього не керував маєтком, але мої стусани і рявкання не доходили до слуги так, як лагідність і тепло душі мадам О`Хари.

- Чудасія... Ех..!!! - Солодко потягнувшись, попрямував до дверей домівки і тут... завмер наче вкопаний.

Прополоті, охайні - кущі троянд аж сяяли на клумбі біля входу. Дивилися на світ своїми очима-пелюстками і раділи ніжним доторкам сонячного проміння. А поруч, довкола троянд, квітли сонечка-ромашки...

В серці моєму щось добряче таки тьохнуло і почало немилосердно гупати - "Ну от.., коник і допригався..."

Далі все покотилось і полетіло швидкими кадрами старого кіно. Години влились у дні, дні у тижні. Вогонь деколи глушився на зустрічах і полюваннях з друзями дитинства із сусідніх маєтностей, але загасити його нічого не було в силі.

Часто життя просто завмирало і я подовгу сидів перед каміном, бездумно вдивляючись у полум`я, з непочатим бокалом вина у руці. Мірабо і Стефанія про щось перешіптувались лишень між собою, не насмілюючись у такі моменти і підходити.

Невідомо скільки б це тривало і чим би воно закінчилось, але одного вечора до маєтку на змиленому коні примчав такий же захеканий Рене - слуга Атоса...

- Живий?!

- Так пане Портос, Живий-живісінький.

- Атос живий!!! - Громовий клич радості зворушив стіни будинку.

За хвильку Рене вже безпомічно пручався в моїх обіймах.

- Ура!!!

- Так-так, це Ви краще вже при зустрічі продовжите з Атосом, - кряхтів Рене. - От Вам іще пакет.

- Пакет який?

- Це Атос наказав віддати Вам особисто.

Я взяв згорток і, жадібно прямо таки, ковтнув його зміст.

- Ну, що ж... Почалось... - Чуєте почалось!

Мірабо і стефанія отетеріло глипали на мене, а Рене, із компетентним виглядом, задоволено умгукнув.

- Так, завтра на коней і в дорогу. - Звернувся я до слуги Атоса. - Мірабо, стели постіль гостю!

Зранку вийшов на ганок і поглянув на квіти. Отже ж, знов заціпило...

Рене шваркнувся на ходу лобом мені в спину.

- Що з Вами пане Портосе?!

- Що-що... Заліт.., і то по самі вуха...

- О-о?!!

- Та не "О-о?!!", - підморгнув йому. - ...а сідлаймо коней!

_-_-_-_---___-----___---_-_-_-_

---

Верховіття твоїх думок...

Чи відкрию ключем замок?

Руки тягнуться до зірок,

Я від сяйва твого за крок...

---

Символічне твоє письмо,

Ми між відстаней стоїмо,

І тепер уже все одно...

Що в уяві лиш горимо

---

І по сходинках вгору-вниз,

Твої очі я бачу скрізь...

Помічаю приємний блиск

І у серці жаданий тиск

---

Пофорбовані снами дні,

Подаровані ждуть вони.

Наче в світі ми лиш одні,

Я і Ти, і весна по зимі...

---

Зафіксовані дати подій

Прямотою дороги до мрій.

Не скоряюся оклику "Стій!"

Вир жаданості схожий на рій

---

Запалати в тобі вогнем,

Серце збудити ключем,

Бути вічністю, а не днем,

СполохАти солодкий щем...

---

Верховіття твоїх думок...

Таємниці відкрити замок.

Руки тягнуться до зірок,

Я від сяйва твого за крок...

---

...

територія краю простягається на сотні кілометрів.., основна її частина знаходиться в межах Волинської, Рівненської та Житомирської областей... єдина природа, вимова, культурні традиції... А чому би нам не об'єднатись?  на кількості чиновників хоча би зекономили 

Ну,то таке, а поки вірш для земляків... люблю, от, саме цей край найбільше 

--------------------------

---

Заграва палає на заході дня,

Стріляють на сполох громи...

Дерева і трави, то наче рідня

І так повелось з давнини...

---

Блакитні озера і шелест дібров,

Потоки річок нешвидкі...

Гаряча нестримана юності кров

Звивається поміж рядків

---

Любов і розлука, і смерть, і життя -

Земля все пізнала в собі...

І мій перший крок, і нове відкриття,

І перший маяк у пітьмі...

---

Батьківські пісні і, на новий мотив,

Сплетіння і доль, і стремлінь.

Князівські герби і вже наших часів...

Навічно у серці - Волинь..!

---

Так то десь якось.., а коли хто не в курсі, то волиняни завжди, як кажуть, раді гостям і не тільки на Світязі    Хіба нетак? 

хочу просто аби все у вас було добре.., у всіх! Коли трапиться нагода, зловіть мене на слові, що обіцявся у віршах зробити щось хороше, нехай і не дослівно те що тут написано...  

в смислі - про дослівно, то вже коханих турбуйте, коли що

ну, і всіх Оксан з днем Оксани вітаю щиро, міцно і сильно

--- 

Весни твоєї квіти ніжно обійму,

Снігами талими красу твою омию

І вечори сумні назавжди прожену

До серця сонячне віконце привідкрию...

---

Трави зеленої простелені думки...

Чи буде так? - Не сумнівайся - буде!

Природи пробудимої струмки

І шепіт вітру весняний розбудить...

---

Навколо тихо так, - в чеканні майбуття

І поруч голос прагне теплоти і ласки...

Даруєш материнські почуття...

Твоє єство - у вічності прекрасне

---

Прости мені, у віршах лиш живу...

Пробач, в реальності, такій от, віртуальній

Та прийде час і в долі все ж з`явлюсь,

У кожній з вас, й нехай не-ідеально...

---

-------

Потрапляю деколи на замітку... Ага, ясно - рання юність, любов - щасна чи нещасна, але вихід емоцій... не відшліфовано, просто, читати, з темпу по десять разів зриваєшся... Звісно більше уваги до поезії... Притому ж що не явний тупізм або що... є ж жилка. Буває просто совість не дозволяє, щось не сказати і не натиснути на плюс.

Чому?.. Згадую свої тринадцять років...  надибав трохи писанини того періоду... Спочатку ржав, наївність і певна сліпота, яка там рифма! здавалось, що все ідеально написано і хто б не зрозумів, то назвав би дурнем...      Да.., любов осліплює, особливо перша...

А що?! Не вірите, що так АМА-ХХХ писав?  ТОді любуйтесь, і згадайте свої тринадцять 

---___---___-----------____---____---___---

Солнце ясное, ты прекрасная...

Среди бела дня ты слепучая звезда!

Затмеваеш солнце днём и луну вночи.

Ослепила ты меня, златорунная судьба!

--- 

мало?  от ще витвір...

---

Мчишь ты белым конём

Моя мечта, возьми с собой.

Без тебя я сам не свой,

Буду счастлив лишь с тобой!

Лишь с тобой, милая, одной...

---

ну, тут ще так сяк... і от ще таке 

---

Шехиризада, здесь течёт река,

Шехиризада, мы витаем в облаках...

Здесь высокие горы и равнины

Ты уйдёшь, исчезнет всё, всё отойдет в пустыню

Шехиризада,Шехиризада...

Без тебя и ночью и днём терплю я муки ада...

Ты птица райского сада,

Моя богиня, моя Шехиризада!

---

чекаю аплодисментів чи закидання гнилими помідорами, але спогад ранньої юності того вартий... правда ж     ...)))

ну і на останок, на біс  

---

Прости, может это некстати...

Прости, но без тебя смысла в жизни нет.

Слово жизнь мелькает на закате,

Но его заслонила сила любви, да и весь белый свет...

---

кланяюсь, шарк-шарк і бігом за куліси...   

...

серіал пов`язаний з ім`ям "славетно" відомого персонажу побив усі мильні опери i.ua за останні дні... нейтральних мешканців порталу щодо цього навіть важко уявити... є люди, котрі обурюються,типу "а чого це до Нескупова така велика увага, мовляв піар, а я от б`юсь щоб стати відомим і як риба об лід..." є й інші, але більшість активних учасників порталу висловила своє негативне ставлення до даної особи, що зіграє основну завершальну роль в його історії.

Чому? Чому на сайті люди (не ніки чи акаунти, а особистості!) виступили активно проти не стільки самого Нескупова, скільки проти самого явища НЕСКУПОВЩИНИ...? 

основна його позиція - обгадити якомога більше людей на сайті і прицьому бути безнаказаним. Посміятися в лице кожному і крізь зуби вицідити - ти в ігнорі і на моє лайно ніяк не можеш відреагувати

Оглянімось навколо... а в житті? Хіба це не пов`язано з реалом кожного з нас?! Хіба не обгаджують нас щогодинно..?!

- холодні квартири зимою - нас ігнорять і сміються в лице...

- долар виріс в двічі і простих українців "кинули" заігноривши аналогічно...

- ціни виросли, зарплати (за курсом лолара) впали, але жодних пропорційних підвищень... хто отримував 3 тисячі в місяць зараз фактично півтори-дві...

- когось покарають за мішок лахів крадених, а хтось спокійно тягає по два мільйони долларів... система правосуддя - система ігнору для ураїнського народу... людей винних у смерті десятків людей на шахтах, під час вибухів газу і т.п. відпускають на законних підставах... Дорожні "славнозвісні ДТП" - жодних наслідків...

висновок - кради, вбивай, - викладуй лайно на голови людей і тобі за це нічого не буде!!! народ в "ігнорі"..!!!

Саме на основі таких мисленевих умовиводів "шановший" Нескупов (названий в народі УГ) вирішив поширювати свою діяльність.

АЛЕ ОБЛОМ вийшов... На i.ua виявилось, що не пройде вивалювати лайно на хороших людей і бути безкарним... та і люди ці не просто особи із штампом у паспорті, а особистості - здатні постояти за себе і своїх друзів, за порядок і моральні цінності взаємоповаги і справедливості.

Люди, що часто гаркались між собою з приводу чи без, але люди з поняттями свободи, честі і гідності, об`єднались і висловоли своє негативне ставлення до спроби завалити наш портал справді "гавном" і ще й людей обгадити, які тут є.., встановити свої закони й порядки Нескупівські.

ОТ чому замітки висять у ТОПі, от чому ми не байдужі до цього...

---------

Ще раз... про ФАКТИ...

№1. Нескупов порушив авторські права ордного з авторів порталу, виклавши фотографії без дозволу у своєму блозі на загальний огляд.., з відкрито образливим негативним підтекстом

№2. Самого автора, як і особи з даного використаного фотоальбому, над якими вирішили поглумитись, на сайті не було, а замітку свою НЕскупов при ліпшій нагоді тикав у замітку часу...

№3. Людей, які вирішили нагадати УГ про елементарні правила поведінки в суспільстві, якусь культуру і етику, Нескупов відразу викидав в ігнор мотивуючи це не зовсім естетичними натяками на недолугість опонентів.., а свої коменти з нецензурними словами видаляв, наприклад...

№4. При детальному розгляді виявилось, що ця людина пропагує вживання наркотиків... тут без коментарів як кажуть...

певен, що є ще багато кому до цього, ще що додати

---

ОТже...

Погрози, натяки і ігнор - стосовно усіх учасників сайту, що поважають людську гідність... а втой же час нескінченні потоки бруду та лайна...

---

мінусовий рейтинг, замітки серед популярних стрічок на сайті, коменти - блогери i.ua  висловили своє ставлення

---

Шановні АДМІНІСТРАТОРИ сайту, чи погоджуєтесь ВИ з НЕСКУПІВЩИНОЮ (не з Нескуповим, а саме з нескупівщиною) у себе? стрічка блогів  у протестних замітках!

ви маєте відреагувати і вирішити ситуацію, інакше на цьому справа не завершиться...сподіваємось рішення буде справедливим і узгодженим з думкою суспільства порталу i.ua  та відновиться нормальна робота сайту

---

пошта заглохла, повідомлень не отримую, так що якщо питання були, то відповідей від мене навряд... вибачте коли що...

P.S.

...пішов за кувалдою

-----------------------

----

- Вставай...

- Що?

- Під`йом кажу..)

- Та ти що?! Сім же годин ранку, я в дві години спати ліг, і взагалі сова... Ще й 12 годин сну на добу саме кайф... 

- Жодних сов і кайфів!! До роботи! 

- Ну, от як завжди... - І мусив ото вставати таки в сім годин і написати вірша... муза й.т.п.

_-_-_-_-_-_---_--_-_--_---_-_-_-_-_-_

Серце вийнявши з грудей,

Біль тамую смаком ночі...

Починаю новий день,

Просинатися ж не хочу

---

В попіл кидаю слова,

Наздогнавши долі вітер...

Сон один, а може й два

У сузір`яному вітті...

---

Ласк обійми поглядові

Ніжно складені в мотиви,

Трепет голосу любовно

Враз проймає ніби злива

---

І поглинула стихія,

Волю скутавши туманом...

Чи насправді то прозрів я?

Чи позбувся сну зарано...

---

  ...

не певен, але чи то муза з`явилась чи то весна скоро чи ще що... 

а тільки здогадуюсь 

--- ТИ - МРІЯ---

_-_-_-_---_---_-_-_-_---_---_-_-_-_

Сльозинку зняти з вій твоїх

І поглядом окрилити...

І так, щоб навіть вітер стих,

Кохати тебе й вірити...

---

Горнути і леліяти

Тепло теплом стрічаючи

І разом так, щоб мріяти

У небо враз злітаючи...

---

Сплітати вірші іскрами

В серцях вогнем палаючим

І так, щоб щастя бризками

Стікало омиваючи...

---

Любовними серпанками,

Веселками весняними...

Ходити разом ранками

І травами росяними...

---

Піймати поцілунок з уст

 І поєднатись хвилею,

І так, щоб нескінченно спуск

З тобою наче з мрією...

---

...)))

_-_-_-_-_-___-----___-----_-----___-----___----_-_-_-_-_-_

Вогнем Тебе зігріти з висоти...

У подиху зловити мить реалій,

Стинаючи повітряні мости,

Крильми живити щастя світу й далі...

---

Приходити до тебе лише в снах,

Будити стиха сонячним промінням...

Назавжди відректи від всього зла,

Позбавити нараз від самотиння...

---

Розвіяти сумні твої думки,

Забутися у пристрасних обіймах...

Слова приємні й спогади легкі..,

І розписи мальовані на стінах...

---

20.12.08 і назавжди

...