Днепродзержинский академический музыкально-драматический театр им. Леси Украинки расположен в исторической части города, в одном из самых красивых и гармоничных зданий Днепродзержинска – бывшей Народной аудитории, построенной в 1900 году. Здание является памятником истории и архитектуры городского значения. Его появлению, как впрочем, и появлению всех общественных строений Верхней колонии Каменского (так до 1936 г. назывался Днепродзержинск), мы обязаны Игнатию Ясюковичу – директору-распорядителю Днепровского металлургического завода. (с)
Польсько-бельгійське акціонерне товариство «Південноруське Дніпровське металургійне товариство» заснувало Дніпровський металургійний завод на правому березі Дніпра в Кам'янському (сучасний Дніпродзержинськ), на якому 2 березня 1889 року введено першу доменну піч. На початку 20 сторіччя Дніпровський завод став найбільшим в Україні.
У 1913 році тут діяло 5 доменних печей, 10 мартенівських, 9 прокатних станів.
1 вересня 1888 року був запрошений для керування справами Південно-Російського Дніпровського металургійного товариства, яке очолював понад 25 років поспіль.
1889 товариство відкрило у селі Каменському на березі Дніпра потужний металургійний завод, який став одним із найбільших промислових підприємств півдня Російської імперії.
Далі ми пройшлись біля центральної прохідної комбінату, яка збереглась з тих часів. Цікаво було уявити, як гуде гудок, закликаючи працівників на чергову зміну і люди потоком йдуть на роботу. Але ми були в неділю і там була така тиша, що можна було подумати, що це якийсь Город призраков
Один з цих призраків стояв і виглядав на нас з-за кущів
А на протилежній стороні я запримітила стару водонапірну вежу, яка теж збереглась до наших часів з 1884 року, але не знаю чи працює вона. Вона нічого особливого з себе не представила, але ж для історії ми її зафотали
Наш маленький гномик ще з костьолу просив щось пожувати і навіть став хвилюватись чи в цьому місті взагалі люди їдять? бо починаючи з Прометея ми ніде не побачили магазинів, а йому вже хотілось щось гризонуть. Отже побачивши надпис АТБ він значно пожвавішав і одразу посипались замовлення що саме йому треба придбати )))
Ну от така у нас вийшла цікава і не очікувано прекрасна подорож вихідного дня.
Дякуємо Дніпродзержинську за цікаві збережені історичні об"єкти.
й товаришами. Тут частина з них розміщалася по тридцятьох восьми куренях, в самій Січі, а частина поза нею, по власних будинках. Окрім того, що козаки були військовими, їм звичайно потрібно було і тримати військо, кормити його. Отже тут і виникають ремесла і промисли. Козаки вміли займатися всіляким ремеслами. Особливо їм подобалося виготовляти свічки, зброю, посуд, приладдя та інвентар, меблі, лікарське обладнання, люльки, пляшки, діжки, мотузки, ковальське начиння, кінне спорядження, одяг, взуття, папір, порох, ядра, гармати, човни, весла та сіті, рибальські речі, мисливську амуніцію, будівельні засоби.
Споруда зведена за проектом і під керівництвом будапештського архітектора Яноша Бабули-молодшого.
Позаглядала в цікаві закоулочки
А це водостоки поближче, на них зображений мукачивський замок
Половила гав з місцевим трубочистом і його кицькою
І в Мукачівській кав"ярні попила каву зі смачнючими тістечками. На вітрині залишилось мало смаколиків, бо вже був кінець робочого дня і народ під"їв тістечка
Там пропонують декілька різновидів голубців. І цікаво ж що вдома ми звикли до класичних голубців і чомусь не придумали начинити іншими начинками. Я спробувала з печінкою і грибами, та з баношем (кукурудзяна каша з сиром). Ну як на мене банош треба їсти сам по собі, а от з печінкою і горіхами прикольна начинка.
Потім я пройшла далі і натрапила на рай для солодкоїжок Від аромату, який там розноситься слюнки текли аж до полу І навіть зараз, дивлячись фото і згадуючи те місто вже знову течуть слюнки Ну на закусон після голубців я взяла декілька екземплярів цих смаколиків
От такі діла малята
І на останок фото зі стін санаторію з цікавими мудрими словами
Ну от і всі мої розповіді з чудової подорожі. Бажаю всим прекрасних подорожей, наповнених душевністю, цікавинками і незабутніми спогадами
Очень интересно вспоминать школу. В школу я любила ходить. Училась нормально, без тройбанов, но самое главное никогда ничего не зубрила. Если я чего-то не понимаю, то должна либо понять и докопаться до истины, либо на фиг забить и забыть , но ни в коем случае не зубрить. Вот не знаю предмет, а меня вызвали, встала и честно сказала, что не выучила, двойка так двойка.
Был один случай: заставила меня классный руководитель выступать на какой-то праздник, а я ужас как не любила этого в школе. Нас было трое, каждый должен был выучить по куплету из стиха и по очереди их рассказать. Вышли мы, стали на сцене в рядочек, я по середине. Первая рассказала свой куплет, я рассказала половину и всё - вырубило, не помню ни слова . Говорю той, которая следом за мной, рассказывай свой куплет. Она - нет, ты еще свое не дорассказала, начни сначала и до конца договори. Я ей говорю, что я дурочка повторять несколько раз... , или продолжай или я вообще выйду из середины и уйду со сцены. В общем развернулись мы и благополучно втроем ушли со сцены
Уроки дома я учила быстро, чтобы побольше погулять на улице ))). Больше всего любила математику, а подробнее - геометрию. Самыми интересными для меня были - биология (зоология, ботаника), химия и труды. Самыми весёлыми - физ-ра и история. Хоть я и любила алгебру с геометрией, и решала по 2 варианта на контрольной, но учительница сказала мне, что никогда не поставит мне 5. А почему? Потому что я решаю себе не полностью, а потом решаю своему рядом сидящему Ваське другой вариант. Вот когда я стану думать только о себе и не буду отвлекаться на Васькин вариант, тогда у меня будет 5. Естественно без радумий я выбрала Ваську . Вот еще честно не знаю как у меня по литературам (украинской и русской) были 4 и 5, я ничего не помню как я читала. Но я всё время отвечала на уроках и получала хорошие оценки
А еще вот: я любила рисовать и у меня не плохо получалось, но вот наш учитель по рисованию был пристрастен к хорошо оформленным девичьим формам, а так как я была не столь выдающаяся, то и оценки у меня были не важные. Хотя мои рисунки, которые я рисовала выдающимся девочкам получали 5 баллов
Про клички учителей: Физкультурник у нас был - Мочалка, потому что у него волосы были как копна мочалок
Чертежник, он же учитель рисования - Циркуль, он действительно был длинноногий как циркуль )))
Физичка - Молекула, она была маленькая и кругленькая
Историк - Хамза, был похож на восточного хана ))) А еще, когда мы были в ЛТО, он всё время прикалывался и танцевал под песню "Али-Баба"
А вообще я даже не знаю что мне не нравилось в школе. Мне там нравилось, потому что там было прикольно и весело. На предметах мне было интересно слушать, на переменках было интересно бегать, гулять, общаться. И вообще я не любила каникулы, потому что скучала за половиной класса. То ли дело в школе. Сидишь на уроке, глядь назад, а там хлопцы увлеченно играют в точечки или морской бой. И так увлечены, что вокруг ничего не замечают. А мы со Светкой так и ловим момент где бы пошкодить. Ручку кинули под парту, типа она сама упала, наклонились искать её, а в это время хлопцам шнурки развязали А когда-то на 1 апреля вообще грандиозную шкоду сделали: У нас была политинформация и мы не пошли на неё, а в это время по-быстрому в раздевалке зашили рукава хлопцам . Пришли на 1 урок, нас распирает, в голову ничего не лезет, мы в предвкушении конца дня. И так проходили целый день, никому не выдавая тайну, даже девченкам, чтоб не проболтались. И только перед последним уроком нескольким рассказали. И тут звонок с последнего урока. Все бегут к раздевалке, хлопцы быстрее всех. Хватают одежду, одевать, а там заблокировано, они в шоке непонимания что случилось, а мы валяемся со смеху. Даже классная руководительница не выдержала. Да и хлопцы друг с друга ржали. Потом они немножко посердились на нас, но так как мы всегда с хлопцами дружили всё вернулось на круги своя , потому что шутка есть шутка, а особенно если шутка на 1 апреля - это вообще святое. Училась я 8 классов, а потом ушла в техникум. Сначала хотела быть учителем младших классов, но слава Богу меня отговорили. Потом хотела быть модельером, фармацевтом или медиком, но меня не пустили учиться в другой город, о чем я жалею... Хотя, жизнь мудрее нас и она наверное сама нас ставит на нужное место.
И главное: Ура, что мои дети, несколько лет назад, закончили учиться в школе, потому что их школу я не любила Всем у кого дети еще ходят в школу, желаю выдержки, терпения и детям успехов.
Фотки с первого класса не нашла, наверное у родителей, но вот фотка с самой старшей группы садика, после лета я пошла в школу. Я слева
Это фотка после третьего класса, в пионерлагере. Я в первом ряду средняя, скривленная от солнца
А это комсомолка, активистка из 8-го класса
Ушла я со школы с 8-го класса, и это уже фотка в техникуме, по школьному был бы 10-тый класс
И еще вот, один из самых классных периодов моей жизни. Я была две смены пионервожатой в лагере. Как-будто опять вернулась в школу и бегала с детворой как одногодка
Британський письменник Террі Пратчетт помітив:
«Люди — дивні істоти. У світі, повному чудес, їм вдалося вигадати нудьгу».
Острів Маргарита, Венесуела
Будинок біля води
Один з пташенят лебедя, яке рано вилупилося, купається у воді садка в селі Ебботсбері, Англія
Найдовший міст Європи: Васко да Гама
Величезна змія з ліхтарів на вулицях Сінгапуру
Норвегія
Острів Маргарита, Венесуела
Наближення весни, Мисак, Японія
Виверження вулкана Етна, Італія
Пандан
Схід Місяця
Доріжка вінілової платівки, збільшення в 1000 разів
Боротьба весни з зимою
Альпи, Швейцарія
Острів Сеня, Норвегія
Водоспад Мітчелл, Австралія
Льодовиковий водоспад, Шпіцберген
http://www.blitz.if.ua/news/24106
Гарного настрою, шановні!
Каплиця Боїмів — пам'ятка сакральної архітектури у Львові на площі Катедральній, була збудована у 1609-1615 роках (за іншими даними у 1606-1615 роках) над фамільним гробівцем родини львівських пвтриціїв угорського походження Боїмів. Ззовні каплиця своєю архітектурно-об'ємною композицією нагадує прикарпатські церкви XVII-го століття.
Найнасиченішим декоративними елементами є головний, західний бік каплиці. Відомо, що скульптурну декорацію західного фасаду створено на другому етапі будівництва каплиці. Фасадна стіна каплиці вкрита суцільним кам’яним різьбленням на тему Страстей і фігурами святих Петра і Павла. Інтер’єр будівлі є не менш пишно декорований. При створенні багатофігурних композицій за звичаєм того часу використовували як моделей звичайних людей. Таким чином ми маємо тут нагоду побачити обличчя справжніх людей давньої епохи.
Інтер'єр каплиці композиційно і стилістично пов'язаний з її зовнішнім виглядом. Завдяки майстерності архітекторів, зсередини каплиця виглядає значно більшою і вищою, аніж ззовні. Вівтарна стіна, що зливається з чашою куполу каплиці, створює атмосферу піднесення. Головна тема вівтарних композицій — Страсті Христові. Центральною композицією є "Моляння про чашу". На невеликій площі авторам вдалося розмістити всіх учасників подій у Гетсиманському саду.
Внутрішня чаша купола каплиці є одним з найважливіших елементів ансамблю, який довершує цілісність комплексу. У нижній частині купола — три ряди кесонів, по дванадцять у кожному ряді. Розміри кесонів зменшуються з наближенням до верхівки купола. Таке їх розташування, вдало вибраний блакитний колір тла, а також восьмигранний світловий ліхтар, створюють враження значно більшої висоти каплиці, аніж вона є насправді.
Освітлення внутрішнього простору каплиці забезпечують також три круглі вікна. Два з них — у верхній частині північної стіни та ще одне — у вехній частині підкупольного восьмерика на західному фасаді. Додаткове освітлення нижнього ярусу забезпечують чотири нижніх вікна головного фасаду.
Мені дуже сподобалась вирізблена композиція на правій стіні каплиці. І от що про неї пишуть: Деякі скульптурні композиції створені з застосуванням чорного мармуру та білого або сірого алебастру, який на той час був відомий під назвою «русинський мармур». Жіночка, яка наглядає карлицю саме так і сказала, що ця композиція з алебастру.
Наступний об"єкт була Латинська Катедра.
Архикатедральна базиліка Успіння Пресвятої Діви Марії, або Латинський катедральний собор, або Катедра — католицька базиліка, головний храм Львівської архідієцезії Римо-Католицької Церкви на Катедральній площі. Пам'ятка сакральної архітектури 14-18 століття. Латинський катедральний собор - чи не єдина вціліла готична пам"ятка архітектури древнього Львова. Впродовж століть катедра неодноразово зазнавала реставрвцій і добудов, які змінювали її вигляд, внаслідок чого собор увібрав в себе риси кількох стилів розпочинаючи від готики , закінчуючи бароко, ренесансом і сецесією. Суворі й величні форми собору гармонійно вписуються в ансамбль середньовічного міста, а стіни пам"ятають багато цікавих, захоплюючих, а часом і трагічних подій та історичних фактів, що відбувались на території Львова.
Атмосфера в храмі дуже заспокійлива, таке ж відчуття у мене було в Петропавлівському костьолі Кам"янця-Подільського http://blog.i.ua/user/729788/1708560/ Я сиділа на лавочці і роздивлялась навколишнє убранство храму, фрески, вітражі, різблені і вибиті з каменю скульптури. Всередині храм значно величніший ніж ззовні. І так само як і в каплиці Боїмів всередині він виглядає великим.
Інтер"єр храму, як і всі готичні споруди, вражає високими архітектурними елементами, елегантною вишуканістю, пишним скульптурним оформленням, прекрасними розписами стін та витонченою різьбою та ліпниною. У храмі зберігся орган з 1839 року. Своїм мелодійним звуком він і нині милує слух прихожан.
Далі йду до Храму святих апостолів Петра і Павла, відомий як костел Єзуїтів. Храм споруджений у 1610-1630 роках. Костел — одна з найбільших культових будівель Львова.
Центральний вхід в костел и скульптура на фасаді
В цей день у Храмі велись якісь зйомки і в принципі туди нікого не пускали, але люди крадькома заходили в бічні двері, проходили повз табличку "Вхід лише зйомочній групі" і тихенько навшпиньках йшли роздивлятись храм всередині.
Порівняно з Латинською катедрою в цьому костелі звичайно стан на багато гірший. Коли я по ньому ходила було глибоке відчуття жалості, таке відчуття неначе я біля сильно хворого. І так стою і розумію, що я нічим не можу допомогти і від цього же гірше на душі. Але ж як я роздивилась, реставрація там по-тихеньку іде, отже хворого лікують. Пішла я звідти з надією, що все ж таки храм вилікують і він буде радувати своєю величністю.
Внутрішній інтер"єр храму:
Дерев"яні вирізблені меблі
Центральна частина храму, в якій стоять ліси і йде реставрація.
А ці сходи вели як раз туди, де і велись зйомки, бо віддтіля доносились знімальні команди: "мотор" "дубль надцять" і т.п.... Дуже жаль, що не можна було туди позаглядати
Якийсь час храм використовували як склад, а від 1970-х років передали Львівській науковій бібліотеці ім. В.Стефаника НАН України під книгосховище обмінного фонду (станом на жовтень 2011 р. у ньому знаходилось понад 2,3 млн книг). Експлуатація будівлі храму у якості книгосховища дала можливість уникнути значних руйнувань інтер'єру, хоча вповні зберегти внутрішню оздобу не вдалось. Так через поганий стан покрівлі храму всередину потрапляла волога, це стало причиною втрати цінних фресок центрального склепіння та в бічних навах. Наприкінці 1990-х років провели археологічні розкопки у криптах під центральною навою та відреставрували приміщення сутерен під південною навою. Храм став першою пам'яткою барокової архітектури у Львові.
Фото з інету: процес вивезення книг з храму.
Храми Львова віддзеркалюють складну конфесійну структуру цього релігійного центру всеукраїнського значення. Львів завжди славився красою своїх храмів і різноманітністю стилів. У Львові представлені громади усіх конфесій християнства, які упродовж віків побудували в місті декілька десятків церков, що входять до числених пам'ятників архітектури.