Не спинити мою свободу -крок вперед всім чортам назло.Серед вогнищ шукаю водутут сміливість, як ремеслонеобхідна. В часи задухипрожене вона горе геть.Добра доля протягне руки -забирайся, старуха-смерть!

[Приєднана картинка]Жизнь поделилась на мелкие слайды -сложно увидеть себя среди них.Рамки и правила крикнули: "Знай ты - четко расписан каждый твой чих".Я посылаю занудин подальшеИ улетаю в мир без границ.В сказку свободы без планов и фальши,где перед страхом не падают ниц.Картиночка из сети (не знаю кто автор)

Хто я є? Яка відповідь правильна? Хто взагалі цю відповідь може дати? Я шукаю її вже більш ніж 10 років. А раніше навіть не шукала. Бо була впевнена, що я ніхто і ніщо. Хотіла вбити себе. Мріяла про швидкий та безболісний спосіб. Тому що так казала підсвідомість. Крім рендомних пісень з минулого, які вона включає зранку в голові, там є ще багато чогось. Чогось, що контролює все життя. Нав'язує модель поведінки. Навіть, якщо ти цього не хочеш. Не замислюєшся над цим. Бо ніхто не знає, що...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Вісім років все без зміни - ти мій особистий кат. Знов без почуття провини мене кидаєшь назад. Там, в багажнику сірому твого стильного життя, наче в трилері старому кинуті немов сміття сподівання і надії, теплі, ніжні почуття. Ріжуть душу рештки мрії. Краще б ти забрав життя...Картинка з сайту www.drive2.com

Реальність знов мене вбиває Цинічним молотом образ Чому ніколи не буває Щоб спільним став мій світ для нас Його вигадую роками І в мріях цих ховаю те, Чого насправді не буває. Любов ніколи не прийде Зате прийде розчарування Воно захопить кожну мить. Не треба цього існування Мені вже навіть не болить. Я хочу зникнути навічно З цієї лютої землі. Тортури мріями - це звично Але вони вже призвели Мене до страху, жалю, сказу До божевільної межі. Без тебе краще я...

Читати далі...

Пегас на железной цепи бьется, в нем кровь кипит. Пол темницы разбит искры из-под копыт Выбраться не судьба - комплексы прячут ключ. Надежда, как лунный луч - призрачна и слаба. Как отпустить себя вдаль за предел миров, страхи и боль унять, вырваться из оков?

Я не буду боготворить ни тебя, ни кого-то еще. Я надежде скажу - гори, а мечта снова не в счет. Я не буду строить дома из песка, сказок и слёз или ждать без конца май, где полюбит меня Крёз. Но навстречу тебе иду, повернуть просто нет сил. Мою нежность возьми - ту,о которой и не просил.

Квітки пелюстки в долоні - невагомим шовком казки. Ніч зі смаком сліз солоних - це від щастя. Твої ласки як тихенький теплий вітер огортають обережно... В іншому існую світі, де кохають так безмежно.

Душа вимагає спокою тільки я не дозволю. Вистачить сили з кокону вибратися на волю. Доля - постійно діяти, права нема мовчати. Поки без крил і мрії ти гине країна-мати. Чорно-червоний битви знак справжніх до бою кличе в пеклі палаючих цих атак відвага тобі так личить.

Сховалась в обіймах ніжних від привідів чорнокнижних. Хай погляди, сміх, долоні тримають мене в полоні. Легенько торкнулась тіла - подякувати хотіла. Мій захист, моя відрада, осяє зірок плеяда твій образ безмежно милий. Натхнення дарує сили.