Заклик до повстання
вірші - націоналізм - патріотизм - політика - україна
Опльована, обкрадена
Плаче Україна.
Де був спокій і достаток –
Хаос та руїна.
Бидло й злодії при владі
Каламутять воду.
Роздирають Її тіло
Москві на догоду.
Не почуєш рідну мову
На Півдні та Сході,
Бо ж то бути патріотом
В нас тепер не в моді.
Українець – значить ворог.
Спробуй походити
По Одесі в вишиванці.
За це можуть вбити.
Фашистами називають
Націоналістів.
Зате дуже поважають
Сексотів-рашистів.
Справедливості не знайдеш,
Закон не працює.
В кого гроші – того й правда.
Бідних Бог не чує.
А народ наш толерантний.
Плюнеш – він утреться.
Гноблять, нищать – а він терпить…
Мо само минеться…
Не минеться! Якщо будем
По хатах сидіти
Та пошепки між собою
На долю жалітись.
В наших жилах Дух повстанців
Вшануєм їх Славу!
Козаків, стрільців, опришків
Продовжимо справу.
Не чекаймо на Бандеру,
Лідера, месію.
Проженем жидів в Ізраїль
Кацапню – в Росію.
Не дамо всіляким зайдам
Нами керувати.
Час вже нам в своїй країні
Владу здобувати.
Піднімаймось! Геть вагання!
Ставаймо у лави!
Відвоюймо Славу і Велич
Нації й держави!
//Орест Непоборний// 30.09.2010 Моя Україна
Oliviya
http://blog.i.ua/community/1878/475717/?p=3#advA_advC_475717_8857386
«Встань з колін, Україно! – чомусь
закликають,–
Піднімися, вже годі покори століть…»
Тільки я України такої не знаю,
Що скорилась і що на колінах стоїть…
Ні, моя Україна не падала в ноги,
Не покірною була рабинею, ні!
Україна моя крізь всі терни-дороги
Йшла із піснею й вірою, хай і в вогні!
Україна моя всі свої небокраї
Умивала від крові поранених душ
Своїх дочок й синів… і всміхалась… Я знаю
Україну нескорену – тільки таку!
Хоронити мою Україну не треба!
Бо не плаче вона – лиш вмиває дощем
Своє серце, щоб зорями в ясному небі,
Щоби сонцем ясніш усміхатись іще!
І якщо Україна у вас напівмертва
На колінах ридає неначе маля,
То живемо ми з вами на різних планетах,
І навряд чи, шановні, ми з вами рідня…
29/05/10
...А что ж оно нынче так скребло, будто не Победы был праздник, а Кремля,
да под сталинской дланью?
Но тут получила эсэмэской от друга что-то очень созвучное – как
выяснилось, авторства дочери покойного Ивана Сподаренко.
Крик торжества і лід очей з-під лоба...
В кривавім шумовинні прапорів
Із пекла суне Сталіна подоба,
Обпершись на рамена упирів.
А ті щасні – їх славлять владоможці,
В медалях ювілейних аж лищать,
Дублери самозвані Переможців,
Тих, Істинних, що у землі лежать.
З бравурним маршем, під легенів свисти,
У сутінку "залізної руки"
Крокують СМЕРШівці, енкаведисти,
"Заградотрядівці", політруки.
Вусатий вишкір на кривавім стягу
Трима побожно сталінський корсар.
В старечім роті слідчого ГУЛАГу
Сичить зловісно "Біломорканал".
Повний текст статті Коробової тут
Йо Тен
Час важкий… Час останній…Доля?
Та
невже ж нам набридла
Воля?
Чи вже
звикли бути
Рабами?
Що ж то
сталося люди
З вами?
Україна розп`ята
Стогне.
Догорає
свободи
Вогник.
Під жидом,
москалем
В своїх стінах.
Наш народ
стоїть
На колінах.
Станьмо!
Досить катам
Коритись
Порятунок…
Він є –
Битись!
Проллємо чорну
кров
Ворожу.
Знайдем Волю і славу
Примножим!
***
Зажурилась Україна
Зажурилися Черкаси,Київ, Львів, Прилуки.
Заграбастав Україну
Зек у грязні руки.
Ще й на «трон» він не сідав,
А його вандали,
Серед ночі у парку
Шевченка ламали.
І затягне Україну
До Союзу знову,
А чужими «языками»
Знищить рідну мову.
І тризуб він нам замінить
На пташок з дзьобами.
Знову стануть українці
Для них лиш хохлами.
Забувайте про Європу,
Незалежність, мову
Малоросією буде
Україна знову.
Запанують москалики
По всій Україні.
Не одягнеш вишиванку
На свята, як нині.
Українськії Герої
Для них – всі фашисти.
Їх не люблять януковці,
Також комуністи.
І Шухевич, і Бандера
Для них лиш - бандити.
Українцям, як на світі,
Без Героїв жити?
Незалежність здобував хто:
В УПА, на майдані -
Шанси мають ліс валити
Десь у Магадані.
«Двуязычье» Янукович
Ввести намір має.
Герман – щира українка,
Йому помагає.
«Голубим» вона продалась
Тепер рідну мову
Хоче здати на поталу
Москаликам знову.
Янукович вже планує
Як « царство » ділити,
Як розтрачені мільйони
Швиденько « відбити ».
Дачу, вкрадену в Держави,
Собі все ж залишу,
Решту можна віддавати
Москалям за « крышу ».
Що там дача – Межигір’я
Ви, за Крим забудьте
І навіки з москалями
Знов братами будьте.
Шлях в Європу швидко вкриє
Януковська крига.
Вже в минуле відкотилась
Ющенка відлига.
Заслабким був бідолаха -
Ющенко у владі,
Не навів він лад в Країні
А тим більше в Раді.
Януковці вже святкують
Свою перемогу?!
В опозицію піде
Юлька мабуть знову.
Дух і Волю не зламає
Януковська зміна,
Вже не стане на коліна Ненька – Україна!
Слава! ж , слава! тим Героям,Що життя віддали!!
Щоб нащадки запорожців Все ж державу мали!!!
Анатолій ПАНЧЕНКО
і ще додаю буду тут і збирати всіх сучасних українських талановитих поетів
дебіл – наш президент........((((((((((
***
Якщо дебіл державою керує, -
Мабудь, Господь згадав про неї всує…
Але чому він так її згадав,
І з нас, вкраїнців, зле пожартував?..
Чи то самі із себе насміхались,
Коли в день вибору без вибору зостались:
«Ми – проти всіх, - кричали. – В цьому сила!»
І от – отримали бандита і дебіла!
Невже у цьому принцип «чистих рук»?
Чи принцип цей – лишень порожній звук?!
Найбільше ж боляче, що дати по заслузі
Бандиту не змогли і «любі друзі»…
Життя триває… Але в цей момент
Ви тільки вдумайтесь: дебіл – наш президент!
Ганьба і сором нині ріжуть душу…
Розради не знаходжу… Але – мушу!
Хоч нині СОРОМНО мені за Україну,
Та рідну землю, все одно, не кину –
Не дочекається бандитськая «сімя»…
Мені НЕ СОРОМНО, що УКРАЇНЕЦЬ – Я!!!
Andy-Chief
додано 24/02/10 з
http://blog.i.ua/user/2513455/406603/
