Афоризми про Бога, людину



Ніяке суспільство не може існувати без моралі, а справжня мораль немислима поза  релігією. Отже, міцну і постійну підтримку державі дає лише релігія. Суспільство без віри схоже на корабель, позбавлений компаса.          

Наполеон

Я переконаний, що Біблія – це найкращий дарунок Бога людині. Все найкраще від Спасителя світу дається нам через цю книгу.

Авраам Лінкольн

Існування Біблії як книги є найціннішим з-поміж усього, що людство пізнало за всі часи. Будь-яка спроба зменшити значення  Біблії є злочином проти людства.

Емануїл Кант

Вірний християнин шукає правду, слухає правду, вивчає правду, любить правду, захищає правду аж до смерті.

Ян Гус

Суть будь-якої віри полягає у тому, що вона надає життю такого сенсу, котрий не знищується смертю.

Л. М. Толстой

Наука допомагає проливати світло на велич Бога Творця.

Р.Стівенсон (інженер)

Іноді важче управляти однією людиною, ніж великим народом.

Люк де Вовенарг

Віра в себе робить людину сильною, а віра в Бога – могутньою.

Алішер Файз

Люди поділяються на праведників, які вважають себе грішниками, та грішників, які вважають себе праведниками.

Блез Паскаль

Посередня людина  стурбована тим, як би їй вбити час, талановита ж – прагне його використати.

Артур Шопенгауер

Чим людина розумніша i добріша, тим більше помічає добра в інших людях.

Блез Паскаль

Не сумуй, що люди не знають тебе, але сумуй, що ти не знаєш людей.

Конфуцій

Єтільки один спосіб здивувати людей в Україні — заговорити чистою українською.

Володимир Шамша

Прожив уже на світі 33 роки, а розіп'яти його немає за що.

Василь Захарченко

Навіщо нам вороги? Ми самі собі вороги.

Іван Драч

Хто спить на землі, не боїться упасти.

Іван Драч

Кожній людині властиво помилятися, але нікому, крім дурнів, не властиво бути впертим у помилці.

Аристотель

                                                

Бабуся й котик



Зайшло за обрій блідо-жовте сонце.
Сніжком доріжки замітає рясно.
Бабуся позирає у віконце,
Радіє, що удома тепло й щасно.

Плете старенька чи то сон, чи казку -
Потрібно у теплі тримати ніжки...
Клубок нитОк, кругленький, наче м'ячик,
Малий муркотик закотив під ліжко.
               
І буркотить бабуся на малого:
"Немає з ним ні тиші, ні спокОю.."
А вечір пледом вкриє бабці плечі, 
Прикриє очі теплою рукою.

У ліжку, де вмостилася дрімота,
На подушкАх м'якеньких і перині
Засне бабусенька. А поруч - котик

Мурчатиме казки їй старовинні.
            
                  

Вітер-Воєвода Верховодить




ітероєвода Верховодить,
Він Вербичкам Віти Ворохобить,
Весняний, Відрадний, Вередливий.
Велич Вітру - Верховенства Вияв.
Видній, Вбраній Ввечері Венері
Вітер-Вітровій Везе Вечерю.
Веснонька-Венера Вимітає
Віничком Візити Вітрограю.
Витинає Винограду Віти, 
Виглядає Вісточки Від Вітру.
Вдалині Вервечкою - Великдень,
Вишиванки Визолить Весільні.

Голуб і голубка цілувались



Снігу намела зима сердита,
Просівала борошно із сита.
На пероні біля стін вокзалу
Голуб і голубка цілувались.

Гамір, шум доносились зусюди.
Збайдужілі до краси й облуди,
Люди обминали, озирались:
Голуб і голубка цілувались.

Враз неначе рух призупинився:
Трішечки добрішим світ зробився
( А чи так тоді мені здавалось):
Голуб і голубка цілувались!


Лише крок...





- Піду від тебе... - То іди...
- Вже не кохаю... - І я теж...
- ОбрАз лишилися сліди...
- Тобі все байдуже? - Авжеж!

   Зніму із стінки твій портрет!
- Якщо так хочеш - то знімай!
- Забуду очі й силует.
- Тоді навіки прощавай!

Розпався світ на декілька світів...
Розмова - двом  закоханим урок:
Чомусь ніхто не захотів
Назустріч крок зробити... Лише крок.

Портрет Прекрасної Панянки

ортрет Прекрасної Панянки
                      Пташині Пишуть Поквапом Пуанти.
                         Пришестя Перелітних Пілігримів
                    Покрило Плечі Пледом-Палантином.

                   Палаючий Покорить Подив Перстень,
                              Плющ Повиває Пругкі Перса.
                 ПелЮстки-Перса Перехоплять Подих -
                   Підхопить Панночку Поземки Потяг...


                      

                                                     
  

Ромашка



Високий  темп, стриптиз думок, моралі,
Рік модерновий у шаленім герці...
Через асфальт уперто проростає
Тендітна квітка з сонцем замість серця.

Вона неначе з іншого століття,
Де зеленіють спориші і м'ята,
Де мальва біля хати пишно квітне
І деревій терпкий тамує запах.

Біленька квітка, лагідна ромашка,
Мене зненацька вчора зупинила.
Жаги життя (це зрозуміть неважко)
Людину квітка сонячна навчила!



Скаче Сніг Сьогодні Степом

телить Сонце Стежку Світлу -
        Скаче Сніг Сьогодні Світом.
        Сіє Самоцвіти Сині,
        Світлий Стан Скує Стежині.
        Скрекотять Сороки Соснам.
        Сердоліком Спалах Сонця -
        Серце Сплин Стрімкий Стискає:
        Смуга Сковзає Смеркання,
        Сповиває Степ Спотайна.
        Соловіє Світ Спонтанно.
        Споглядають Сосни Смерком:
        Скаче Сніг Сьогодні Степом.
        Сплеск Сльоти - Снігів Сюїту
        Синій Сон Станцює Світу...

         
          


Старий альбом

Потріскують дрівця в моїм каміні.
Відсуну вбік і суєту, й турботи,
Візьму альбои у руки старовинний.
"Привіт", - звернусь до чорно-білих фото.

Ось мила бабця дивиться у вічі
На мене щиро-добрими очима...
Дідусь... Молодшим став за мене вдвічі,
На  Другій світовій солдат загинув...

Тут мама юна, моя люба ненька,
І кісниками зв'язані дві кіски...
Ось я, тонесенька і молоденька,
Жену на поле неслухняну кізку...

А ось манюсінькі мої дівчатка,
Від них так пахне молочком, квітками...
Сміються, ніби сонячні курчатка
На жовтому крилі у курки-мами...

Ретроальбом неквапно загортаю -
В нім я уся, в оцих старих світлинах.
Нехай надійно пам'ять зберігає

Ці найщасливіші в житті хвилини...


Стерня тоді серденько не колола...




Стерня тоді серденько не колола
І сонце душу не пекло безжально.
Були побачення й сльоза солона
За першим втраченим коханням.

Короткі ночі, зорепадів чудо.
Під стук коліс далеких поїздів
Ридав Ромео (більше так не буде),
Чуттєвість і любов в мені будив...

Тепер вже наші діти чи онуки
Вслід потягам махатимуть рукою.
І запах матіоли, птаства згуки
Їм не даватимуть вночі покою.

І це природньо: крутиться планета -
Старієм ми, а їм ще жить і жить...
Проста циклічність, нескладні сюжети...
Але чому серденько так щемить?