Блог sonce-33

Вид:: короткий; повний

Замітки:

Не будіть в мені

Не будіть в мені давно заснуле,
Не тривожте згасле і минуле.
Тільки вчора вами одболіла,
Не чіпайте душу збайдужілу.

Тиша не розбудить в душах грому,
Пристрасть не замінить серця втому.
Чи межу потрібно переходить,
Щоб назавтра очі не відводить?

Щось не те, я знаю - і страждаю,
Щось не так, проте молю, благаю:
Не буди минуле, ой, не треба...
Захисти ...Спаси мене... Від себе.

Коментарі: 64

sonce-33

Вже у вирій летять журавлі...

Вже у вирій летять журавлі,
А сніжинки - мені на долоні...
Всі проблеми такі малі
В порівнЯнні із небом бездонним.

Будуть інші кохані не спать,
Обійнявшись, до самого ранку.
Будуть інші пташок зустрічать
Й будувати повітряні замки.

І отак проводжать журавлів
Ген далеко, за обрій, у хмари...
Може, проміжок часу малий
Пощастить їм лишитися в парі...

Коментарі: 90

sonce-33

Другові

Тривожить біль необережно.
Просію сумніви крізь сито -
Прийду і сяду біля тебе,
Погладжу скроні, снігом вкриті.

Відкину геть скорботи квіти,
Вдихну здоров'я в твоє тіло.
І сонце усміхом освітить
Передосіннє надвечір'я.

Внесу в твій дім жмуток натхнення -
Тобі відразу стане легше.
Покриють промені черлені
Статечний погляд, сильні плечі.

І ти одужаєш відразу -
Запахне вересень медами.
А ми нікому не розкажем,
Що нить незрима є між нами.

Коментарі: 104

sonce-33

У рідному краї

Ми говоримо на кожному кроці, як у нас погано в людському
суспільстві, і забуваємо про те, якою ж гарною створив
Господь землю нашу, для нас, Людей...

У рідному краї і зорі яскраві,
В нім сонечко пестить долоні землі.
І трепетно носять у рідному краї
Журавлики весни на світлім крилі.

У рідному краї хліба колосяться,
А маки червоні вплелися в жита.
Тут бані церков в небесах золотяться,
Колишуть молитви на теплих вітрах.

Вітчизни я іншої в світі не знаю,
Вбираю у себе духмяність лугів.
До пісні, до мови її припадаю,
Яку пронесу крізь буремність віків.

Коментарі: 95

sonce-33

Травинушці -2

Любій Травинушці присвячую
http://blog.i.ua/user/4635149/1076383
http://blog.i.ua/user/4635149/ - останнє звернення до блогерів

Ця дівчинка з нету для мене як свято,
По-дружньому, щиро її я люблю
За миле бажання всю землю обняти
І в кожного душу вдихнути свою.

До неї навік прикипаєш душею,
Цінуєш за світлі і чисті думки,
За милу дитинність, віршів панацею,
За сльози, неначе весняні струмки,

Що ллє мимоволі, як лихо побачить.
За запал юнацький і максималізм,
За розум холодний, а серце гаряче,
М'яке милосердя, стрімкий альтруїзм.

З такою зустрітись - справжнісіньке щастя:
Крилата, мов птаха, злітає увись.
І хочеться просто торкнутись зап'ястка
І тихо сказати: "Світланко, вернись..."

Коментарі: 79

sonce-33

Час не повернути...

17.11.12, 01:27
СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

«З усіх утрат втрата часу найтяжча» (Г.Сковорода)

"Стук - стук", - життя рахує звично дні,
Немов ворони жолуді у листі.
Ячать пташки у дальній стороні,
Знімає осінь золоте намисто.

Сталеві стрілки не вернуть назад -
Так день за днем минають сиві будні.
Сліпим дощем стікає листопад,
А на поріг стає безжально грудень.

Оголені дерева, мов дроти,
Їм хочеться забути - і забутись...
Дрижать від холоду і самоти.
А час іде... Його не повернути...

Коментарі: 134

sonce-33

Світи, світи, місяцю...

Світи, світи, місяцю, не вискочи, серце,
Сяду я до човника - золоте весельце.
Буде річка човника вусебіч хитати,
А на тому березі мила зустрічати.

Я ступлю на світлую зоряну доріжку:
- Не змочи, коханая, у росиці ніжки.
Не турбуйсь, лебедонько, пташко сіроока.
- То візьми на рученьки мене, ясний сокіл!

- Понесу до скирдоньки, де духмяне сіно,
Доторкнусь вустами до рученьок білих.
Розведу я, любая, сум-печаль руками,
Спалах-блискавиця промайне між нами.

Ніжністю покрию всю з голови до ніг,
Лоскотами слів своїх розбуджу твій сміх.
У розмовах щирих просидим до ранку.
У міцних обіймах заснеш на світанку.

Коментарі: 101

sonce-33

Лже-королева

Неначе все прорахувала,
Як в шахах, звірила ходи.
Включила логіку - замало:
Душа лишила назавжди.

Вона ревіла, мов тигриця,
І нумо грати шматувать!
Щось заважало помолитись,
Могла лиш вусебіч кричать.

А чорний хтось манив до прірви
І шепотів: "Як я, роби:
Бажай чоловіків без міри,
Але нікого не люби..."

І захлиналася в екстазі
Під час стихійного злиття.
Думки роїлися щоразу
Про тимчасовість почуття...

Так існувала: в клітці - й вільна,
На місяць вила, наче звір.
А думала, що королівна...
Таку зустрінеш - їй не вір!

Коментарі: 103

sonce-33

Королева

13.11.12, 13:17
СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

К. Васильев. ОЖИДАНИЕ

Колись, із небесної зліплена глини,
Вона назавжди полонила мужчину.
За жінку кохану у шалі відваги
Тріщали доспіхи, ламалися шпаги.
З ім'ям дорогим на вустах помирали.
Відомі поети їй оди складали.
І зараз плетуть їй віночки-сонети,
Впокорюють в рамки жіночі портрети.
Але непокірною в радості й в гніві
Лишилася зАгадка-жінка й понині.
Тремтять тонкі ніздрі, палають вуста...
"Звичайна", - хтось скаже. О, ні, не проста!
Дружина, і Мати, і Леді сталева.
Вона - Берегиня. Вона - Королева!

Коментарі: 91

sonce-33

Кожному - своє...

ПолонИть жебраків, королів
Безборонна і чиста краса.
Вабить біле лелек, журавлів,
А ворону зове чорнота.

Манить райдуга бідних сліпців,
Білосніжні шпилі - альпіністів.
Музикантів - мелодії снів,
Світло рампи і сцена - артистів.

Зрада - вихід для підлих нікчем,
Заздрість - мрія слабких і убогих.
Злодій плаче за ломом й ключем,
Що дорожчі за честь і свободу.

Гільйотина над ним нависа,
Кров і падаль шакалів зовуть...
Де потворність - зникає краса,
Де краса - там троянди цвітуть!

Коментарі: 62

Профіль

Шукати в архіві

Важливі замітки

Останні статті

Свіжі фотографії

Замітки:

Не будіть в мені

Вже у вирій летять журавлі...

Другові

У рідному краї

Травинушці -2

Час не повернути...

Світи, світи, місяцю...

Лже-королева

Королева

Кожному - своє...