Блог sonce-33

Вид:: короткий; повний

Замітки:

Зимовий бал

Казкова тиша землю полонила,
Манили зорі світ у теплі сни.
Зима холодна літом теплим снила,
Дні довгі рахувала до весни.

Величний місяць посеред пітьми
Й нічого більше - ні паркету, зали...
І раптом серед холоду й зими
Сніжинки в бальних сукнях закружляли!

Впокорені у сніг німі дерева
Вже не тримались гордо-величаво.
А у землі, німої королеви,
Горіли очі. Скрізь лунало: "Браво!"

Це був насправді бал, мені повірте!
Та щезли звуки, зникли голоси...
Зостався злет душі і подих вітру
Над безгомінням білої краси.

Коментарі: 52

sonce-33

Кохаю - значить жива!

Говориш: "Ілюзії... Ними не тішся.
Навіщо даремно втрачаєш літа?"
Але без любові не пишуться вірші,
Без неї душа в височінь не зліта.

Ти кажеш: "Не вартий...Залиш у минулім..."
Пусте... Головне, що у грудях щемить.
Погано, коли почуття вже заснули,
Коли всередИні мовчить, не саднить.

Людина повинна сміятися, плакать,
І марить минулим, в майбутнє зирнути.
Щось гарне знайти, а потім утратить,
І знов з головою в кохання пірнути.

А пам'ять події з екрана не стерла:
Нечасті побачення, вічні слова...
Коли я страждаю - кохання не вмерло,
Коли я кохаю - то значить жива!

Коментарі: 78

sonce-33

Непроханий, непрощений, шалений...

Непроханий, непрощений, шалений
З'явився на порозі мого дому.
В грудневий день, морозний і студений,
Божився, що нелегко буть одному.

Казав: "На вічній ковзанці життя
Ще жоден не вберігся від падіння..."
Здавалось щирим пізнє каяття,
І зашпорами входило сумління.

Даремно в душу стукали слова -
Луна котилась сніжними полями.
Колись любов моя була жива,
Тепер вона покрилась кураями...

Не повернути чистоти стосунків,
Щемливих, недолюблених ночей...
"Прости...", - підставив лоба для цілунку -
Спіткнувся враз об паморозь очей.

*Кураї - рослина типу перекотиполе.

Коментарі: 129

sonce-33

Вітер-казанова

Сині присмерки осінню землю
Зоряним окутають серпанком.
Винограду пишні лабрекени
Занавісять паркову альтанку.

Модернові ліхтарі освітять
Лабіринти хащ, пусті алеї,
Личка відвертатимуть від вітру
Засоромлені стрункі космеї.

Адже вітер, пустотливий вітер,
Твердив, що краса їх безборонна,
Говорив, що облітав півсвіту,-
З ними почувається, мов вдома.

І повірять квіти, що з них взяти:
Молоді і зовсім ще зелені...
А назавтра зникне друг крилатий,
До пригод і авантюр шалений.

Бо хіба можливо казанові
Замінити домом степ широкий?
І летить уже в легкій обнові
На коні вітрище одинокий!

Коментарі: 64

sonce-33

Янголята

На рік Новий маленькі янголята
(Це правда, в снах їх бачать малюки!) -
Біленькі льолі, стомлені крилята -
Розвішують на небі зірочки.

Вони приносять діткам подарунки
І тихо під подушечки кладуть.
А потім білі-білі візерунки
На шибах вікон інеєм прядуть.

І, запаливши вогники ялинки,
Приклавши пальчики до ніжних вуст,
Виходять з дому янголи навшпиньках.
Ви чули, певно, снігу тихий хруст?

Коментарі: 94

sonce-33

Нечитаний роман

Нечитаним романом частенько нас сприймають
Гортають сторінки, а зайве пропускають,
Їм не цікаві описи, епіграфи, прологи,
Дібравшись кульмінації, лишають епілоги...

Ми ж вечорами прагнемо, щоб хтось нас прочитав,
Нудьгуючи над чтивом, романа не відклав.
Щоб десь на середИні не прибирав закладку,
На розвитку чуттів не ставив жирну крапку...

Коментарі: 88

sonce-33

Бездумно починаємо стосунки...

Бездумно починаємо стосунки,
Пірнаючи у вир нових чуттів.
Зникаємо пізніше за лаштунки
Не довгих днів, не місяців - років...

Кохані ж наші, ті, що у минулім,
Вночі вуста зімкнувши воскові,
Гортають почуття, ні, не заснулі,
До болю рідні, свіжі і - живі...

А ми приходимо до них у мріях,
У щемних споминах і світлих снах.
Лишаємось дощем на мокрих віях
І прОщенням в молИтвених словах...

Коментарі: 73

sonce-33

Дерева узимку

Грудень зомбує дерева погідні -
Злото, шарлат їм уже не потрібні.
В білі вдягає їх муфти та шуби,
Вітром холодним цілує у губи.

Березень юний одягне у зелень
Ніжну берізку, тополю і клена.
Знову ошатною стане їх врода,
Знов оживе первоздана природа!

Коментарі: 80

sonce-33

Біле "люблю"..

В біле впокорені ніжні берізки,
Білі у скверах і парках доріжки,
Біля під'їздів білесенькі лавки,
Білі у котика хвостик і лапки.

Біла пташина сьогодні мені
Пише життєпис зими на вікні.
Через міста, океани, світи
Біле "люблю" зранку вимовив ти.

Коментарі: 75

sonce-33

І знов руйнація...І знов Руїна...

Картина "Державотворення"

О, якби Шевченко встав... (За мотивами поезій Т. Шевченка)

А й справді, що калікою зовуть,
Під руки матір бідну ледь ведуть -
Спустошену, розхристану, убогу...
Серед шляхів широких, верстових,
Серед полів вкраїнських, не своїх,
Навпомацки стара шука дорогу...

Від жиру ледь не репають сини,
Зняли бешкЕт, як глум під час чуми:
Кричать, і верещать, і лементують.
Зробили з Ради сороміцьке шоу,
Забули Бога, матір, совість, мову...
На кістяках історії танцюють...

Торгують правдою, дітьми, собою,
Горілкою, жінками, наркотою
І топчуть в бруд священну Україну...
Вбивають, ріжуть, кривдять і гвалтують,
І перед виборами репетують
Про те, хто більше дбає про країну.

А в матері колись терпець урветься,
Лишиться пустка замість серця,
Ще трохи - і сконає сиротина...
Сплюндрована, згвалтована чужими,
Спотворена, окрадена своїми...
І знов руйнація... І знов Руїна...

Коментарі: 140

Профіль

Шукати в архіві

Важливі замітки

Останні статті

Свіжі фотографії

Замітки:

Зимовий бал

Кохаю - значить жива!

Непроханий, непрощений, шалений...

Вітер-казанова

Янголята

Нечитаний роман

Бездумно починаємо стосунки...

Дерева узимку

Біле "люблю"..

І знов руйнація...І знов Руїна...