Нина умерла
- 11.11.12, 16:45
Поздно вечером позвонила ко мне экс-свекровь. Видно, ей не спалось. Она долго говорила о том, о сем, вспоминала молодые годы.Останні статті
- Єгипет 2016. IV. Іще один день в Макаді
27.08.2016, 19:03 - Повернення в минуле
12.08.2016, 23:03 - Єгипет 2016. III. БОЛІВАР
16.06.2016, 22:24
Свіжі фотографії
Поздно вечером позвонила ко мне экс-свекровь. Видно, ей не спалось. Она долго говорила о том, о сем, вспоминала молодые годы.Поетам-формаліс
- 10.11.12, 18:48
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Відштовхнувши оди й сонети,
Загорнувшись у пледи амбіцій,
Виринають з пітьми поети -
Палачі віршовИх інквізицій.
В дикім шалі рахують метри,
У бажанні хвастнути умінням.
Не у милях - у кілометрах
Відміряють віршів безгоміння.
Наче й форма, і зміст у вірша,
І натягнуті рими, як нитки.
Тільки зникла із творів душа,
А у них не виспівують скрипки...
Загорнути б той опус плащем,
Пригорнути б до серця близенько -
І пролитись сльозами-дощем,
Щоб полити квіт-віршик рясненько!
Щоб побачивши квітку-вірша,
Від краси неземної зомліла,
І тужила б, й співала душа,
І, розбуджена, щиро б раділа!
Загорнувшись у пледи амбіцій,
Виринають з пітьми поети -
Палачі віршовИх інквізицій.
В дикім шалі рахують метри,
У бажанні хвастнути умінням.
Не у милях - у кілометрах
Відміряють віршів безгоміння.
Наче й форма, і зміст у вірша,
І натягнуті рими, як нитки.
Тільки зникла із творів душа,
А у них не виспівують скрипки...
Загорнути б той опус плащем,
Пригорнути б до серця близенько -
І пролитись сльозами-дощем,
Щоб полити квіт-віршик рясненько!
Щоб побачивши квітку-вірша,
Від краси неземної зомліла,
І тужила б, й співала душа,
І, розбуджена, щиро б раділа!
Рисует осень...
- 07.11.12, 09:50
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Застыло солнце на листе,
Рисует осень на холсте:
Я, молодая, налегке,
Иду с тобой - рука в руке.
Играет зайчик в волосах,
Пылают искорки в глазах.
И на двоих нам сорок лет,
Там, впереди, - любви рассвет.
Желание счастливой стать,
Шутить, смеяться и ваять
Красивый замок из ...песка.
В твоей руке - моя рука...
Геометрія вокзалу
- 05.11.12, 15:29
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Заліплює сніг, молодий, пелехатий,
Прозорі тарелі нічних ліхтарів.
Зима поділила перон на квадрати
Однаково білих пустих кольорів.
Вирує вокзал, проводжає в дорогу,
До зустрічей звиклий й до болю розлук.
Витають в повітрі печалі й тривоги,
Усмішки і сльози, і помахи рук...
А потяги-монстри в агонії шалу
Помчать пасажирів у дальні світи.
І знов геометрія: рейки і шпали...
Й обірвана фраза: "Прощай і прости..."
Двірник спозаранку старою мітлою
Змете із перону тривоги й жалі.
Вокзали нуртують - нема їм спокою,
Допоки існує життя на землі!
Я знову на душу вуаль одягаю (Гімалаї)
- 03.11.12, 14:27
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Гималаи - обитель людей и богов
Я знову на душу вуаль одягаю,
Мені ж бо так легше: страждання ховаю.
[ Читати далі ]
Безсоння
- 01.11.12, 01:08
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Відчахнутий тобою день сконав,
Дзьобає ніч незбиране зерно.
Самотність тисне, скроні стугонять.
Пірну в страждання - тиші все одно.
Болить душа - і вже думки не сплять.
Саднять думки - людина безборонна...
Минає біль - і пахне сіножать
Нових чуттів, симфонії безсоння.
Дощ-фаворит
- 31.10.12, 00:36
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Зненацька виринув з кленового тунелю
Галантний дощ у авангардному плащі.
ВВібрав терпкий і свіжий подих скверу
І став нашіптувать берізонькам вірші.
А потім соснам юним руки цілував! -
Осики ті тремтіли від п'янкого шалу:
Буть поруч з ним! А він вже вигравав
Сонату Осені як королеві балу.
Листки летіли вниз, немов метеорити,
І потрапляли там під владу ліхтарів.
Дощ на балу був справжнім фаворитом -
Він цілував, впокорював і жебонів...
На скронях в тебе паморозь зимова
- 29.10.12, 20:24
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
На скронях в тебе паморозь зимова.
Застигли зморшки близ сумних очей.
Й така ж інтимна, стишена розмова,
До болю рідні порухи плечей...
Колись в руках твоїх я тріпотіла,
Повільно танула в обіймах воском.
На вістрі почуттів вогнем горіла -
І розсував залізні рамки простір.
А зараз теплу душу відморозить
Боюсь, бо дихаєш уже зимою.
На перехрестях чи у переходах
Давно ми розминулися з тобою...
На скронях в тебе паморозь зимова.
В минулому лишилася розмова...
Застигли зморшки близ сумних очей.
Й така ж інтимна, стишена розмова,
До болю рідні порухи плечей...
Колись в руках твоїх я тріпотіла,
Повільно танула в обіймах воском.
На вістрі почуттів вогнем горіла -
І розсував залізні рамки простір.
А зараз теплу душу відморозить
Боюсь, бо дихаєш уже зимою.
На перехрестях чи у переходах
Давно ми розминулися з тобою...
На скронях в тебе паморозь зимова.
В минулому лишилася розмова...
На те воно й сонечко
- 27.10.12, 16:18
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Заплуталось сонце у павутинні,
Скуштувало роси із туману.
Підморгнуло рожевій жоржині
І пузце павучку лоскотало.
В гамаку нитянім розгойдалось,
Дістаючи з небес промінці,
І з розгону на плесо упало,
Там скупалось в холодній ріці.
Піднялося чимдуж над землею
Й роздавало листочкам усмішки.
А статечні кленові алеї
І собі усміхалися нишком.
Привіталось з корівками в лузі,
Обігріло в ставку жабенят.
Бо на те воно й сонечко, друзі,
Щоб усіх на землі обіймать.
Григорій Сковорода
- 25.10.12, 00:51
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
"Світ ловив мене, та не спіймав" - ці слова викарбувані на надгробку
славетного українського філософа Г.С. Сковороди.
Непересічна особистість в українській культурі. Схиляю голову...
"Світ ловив мене, та не спіймав", -
Карбуються в пам'яті вічні слова.
Григорій Савович... Сковорода -
Мудрий філософ, яснА голова!...
[ Читати далі ]
