Всі давно знали, що в цієї влади не вистачає інтелекту, втім багато хто сподівався, що в них вистачіть рішучості і волі проведення реформ. Проте, виявилося що партія рецидівістів просто не знає що робити - вони виявилися настількі тупими, що досі не знають що саме робити. Проведення реформ передбачає потужної інтелектуальної і законодавчої роботи, але досі не існує навіть концепцій реформування, не кажу вже про реформаторські закони.

Прочитав оцю статтю "Админпонты" і зрозумів що РЕФОРМ В УКРАЇНІ ЗА ЦІЄЇ ВЛАДИ НЕ БУДЕ.

Реформи ще не починалися, але й не почнуться. Їх нема кому здійснювати, вони не знають що треба робити.

Тому вони вдаються до єдиного що вони вміють - до провокацій і розколу України.

Вони зруйнували економику, через відсутність реформ МВФ перестал давати їм кредити (на яких вони протримались рік), тому злочинці Янукович та Азаров включили друкувальний станок.

Ціни почали стрімко зростати, скоро обвалиться гривна.

Восени вже вся країна зрозуміє, що у владі знаходяться нікчеми, здатні лише грабувати Україну.

Міністерство освіти відмовилося надати текст підручника з історії України для 11 класів, який готується до друку.

Вже зрозуміло, що влада готує 22 червня нові провокації у Львові. Про це, по-перше, проговорився Допа, сказав що поїде з якимись отморозками у Львів ходити під червоними прапорами, по-друге, вчора сесія Луганської облради (читай Партія регіонів) прийняла звернення щодо вивішування 22 червня  червоних прапорів смерті. По-третє, депутат Верховної Ради від КПУ Євген Царьков (автор закону про червоний прапор смерті) заявив, що 22 червня, в річницю початку Великої Вітчизняної війни, КПУ і КПРФ планують спільну акцію у Львові, де пройдуть ще більш масштабні заходи з використанням червоних прапорів, ніж були 9 травня. Тут же якась російська молодіжна організація заявила, що надішле ло Львову 1000 своїх молодих фашистів із червоними прапорами.

Тобто готується серйозна різанина, в цій ситуації потрібно бити у всі дзвони. Сьогодні прочитав у блозі Андрія Окари:

12.05.2011 12:42 _ Андрій Окара

Очевидно лишь, что те, кто на полном серьезе говорит о побоище во Львове в категориях того, что, мол, не предадим память о погибших в ВОВ (поэтому мы с красным флагом), либо не дадим осквернять красным флагом многострадальную галицкую землю, – все эти люди либо НАИВНЫЕ, либо ТУПЫЕ ИДИОТЫ, либо ГНИДЫ И ПОДОНКИ.

Речь идет всего лишь о технологиях УПРАВЛЯЕМОГО ХАОСА (интересно, Ефремов недавно произносил это словосочетание – правда, по другому поводу; почему сейчас молчит, когда такая технология ПО-НАСТОЯЩЕМУ РЕАЛИЗОВАНА?).

Главные события надо ожидать 22 июня.

Технологии по реальному расколу Украины  ЗАПУЩЕНЫ.

Неужели кто-то способен на этом фоне говорить о том, что речь идет о прошлом (памяти павших)?

Речь идет О БУДУЩЕМ

Сначала Допа проговорился и сказал что он лично поедет во Львов и пройдет там с красным знаменем по городу - как он сказал "на день начала Великой войны" ( для львовян война началась 1 сентября 1939 года).

А сегодня Луганский облсовет принял решение считать целесообразным в дни до 22 июня 2011 года вывешивать Красное знамя Победы над административными и общественными зданиями на территории области.

Также депутат областного совета Валерий Филипов обратился к присутствующим на сессии руководителям территорий с предложением продлить акцию «Георгиевская ленточка» - по его мнению, территории имеют возможность найти внебюджетные средства для этого.

-----------

Все понятно! Совпадений не бывает! готовим на 22-е июня красные флаги, дымовые шашки и пистолеты с резиновами пулями. Будет бойня, власть готовит новую провокацию.

Значит до сентября мы будем втянуты в провокацию, т.е. вопросы ЖКХ, повышения цен, предпринимательской деятельности, пенсионной реформы мы обсуждать не будем. Эти вопросы власть обсудит без нас. А мы будем выяснять кто из нас фашист и залечивать синяки.

Повторюсь.

Я там была. 9-го числа.Пишу то,что видела.

Ветеранам  должно быть от 87-ми до 90 и более лет.

Таковых я там в тот день не наблюдала.

Также не видела,что их бьют.И ни в одну больницу Львова в тот день ни один ветеран не попал.

И нету ни на одном так называемом "ролике" кадров,где бьют людей этого возраста.

И фоток тоже таких нема.

Я подошла к людям  с ленточками,возраст приблизительно 27-28-29 лет.Спросила:"Перепрошую,а ви звідки приїхали?"

Ответ был таким:"Какая тебе разница,сука,бл..дь,нах,откуда мы приехали?Бандеровка"... Я-ВРАГ? НАЦИК? КТО?

остальное опишу отдельным постом.

"Своей отставкой Михаил Цымбалюк выразил протест против действий правоохранительных органов, которые вопреки решению суда о запрете митингов фактически под конвоем завели в город провокаторов, которые реализовали сценарий, написанный за пределами Украины".

По его словам, ни губернатор, ни другие руководители города не знали, что правоохранительные органы "по прямому указанию министра впустили автобусы с провокаторами, которые были утром задержаны в окрестностях Львова".

По информации нардепа, в этих автобусах находилось "полторы сотни российских шовинистов, которым милиция позволила спокойно провести митинг на Холме Славы и развернуть красный флаг, чем прямо нарушила закон".

У переддень 9 травня, на Михайлівській площі пройшла акція «Так — пам'яті, ні — тоталітаризму!», повідомляє Олена Білозерська.

Спочатку відбулася панахида за загиблими у війні, яку відправив ігумен Амвросій із ченцями Михайлівського Золотоверхого монастиря УПЦ КП. Хор «Гомін» співав «Червону калину».
Було багато виступів, один з промовців, зокрема, розповів, що 9 травня 1945 року відбулася маленька перемога українців — загони УПА відбили на Кубані політв'язнів.

Кульмінаційним моментом акції стало викидання у «Смітник історії» портретів Гітлера і Сталіна, а також червоного прапору, на якому були одночасно зображені серп і молот та свастика.

Учасники мітингу оприлюднили заяву такого змісту:

ЗАЯВА
українських громадських організацій та політичних партій
щодо вшанування пам 'яті полеглих у Другій світовій війні та застереження
проти тоталітаризму як головного винуватця війни

8–9 травня світ відзначає річницю перемоги над нацизмом та вшановує пам'ять полеглих у Другій світовій війні. Ці дні Генеральна Асамблея ООН Резолюцією № А/RES/59/26 від 22 листопада 2004 року оголосила днями пам'яті та примирення. Проте в Україні окремі політичні сили прагнуть перетворити пам'ять про війну на політичну провокацію. Їхня мета очевидна -дискредитація держави та народу. Опорою для провокаційних дій є ініційоване комуністами та підтримане провладною коаліцією рішення Верховної Ради про вивішування червоних прапорів 9 травня на державних установах України.

Це законодавче нововведення має мало спільного із вшануванням пам'яті про перемогу над нацизмом. Адже перемога була здобута антигітлерівською коаліцією, в яку входило кілька десятків держав, що об'єднували багато народів. І прапорами перемоги є національні прапори тих націй, що боролись і перемогли коричневий тоталітаризм. Тому прапором перемоги є не червоний, а національні прапори України, Росії, Білорусії, Казахстану, Грузії, Сербії, Хорватії, інших народів, які входили до складу СРСР, Югославії, Чехословаччини, прапори США, Великобританії, Франції, Польщі, Норвегії, інших держав антигітлерівської коаліції та народів, що боролись зі зброєю в руках проти нацизму. Варто додати, що українці проти нацизму боролись не лише у складі Червоної/Радянської армії, але й у військах Польщі, США, Канади, загонах Руху опору у Західній Європі, Скандинавії, на Балканах тощо. А одразу проти двох тоталітарних режимів — нацистського і комуністичного — українці боролись у лавах Української Повстанської Армії.

З іншого боку, сталінський режим співвідповідальний за розпалювання Другої світової війни. Під червоними прапорами у 1939 році був підписаний пакт Рібентропа-Молотова та проводилися спільні паради нацистських та радянських військових частин. Червоний прапор є і символом агресії та воєнних злочинів, які здійснювались сталінськими посіпаками під час війни. Тож рішення нинішньої влади є неприхованою спробою реабілітації сталінізму, радянського тоталітаризму, воно спрямоване на посилення протистояння в українському суспільстві.
Ми, представники українських громадських організацій та політичних партій, закликаємо всіх громадян України до гідного відзначення річниці перемоги над нацистським тоталітаризмом та вшанування пам'яті всіх полеглих у найстрашнішій війні в історії людства. Водночас ми закликаємо не забувати, що ця війна була розв'язана двома тоталітарними режимами: гітлерівським та сталінським.

Ми переконані, що найвища шана полеглим — збереження миру і розбудова держави, а не брязкання зброєю, істеричні крики чи політичні провокації.

Київська міська організація «Меморіал ім. В. Стуса»
Київське міське відділення Всеукраїнського об'єднання ветеранів
Центр Національного Відродження
Комітет визволення політв'язнів
Молодіжний Націоналістичний Конгрес
Асоціація дослідників голодоморів в Україні
Холодноярська ініціатива
Суспільна Служба України
Рада козацьких отаманів України
ВО «Тризуб» ім. С. Бандери
УНА-УНСО
Молодий Народний Рух
ОУН(д)
Українська Народна партія
Конгрес Українських Націоналістів
Українська республіканська партія
Українська партія

  Додаток: Червоний прапор сталінізму -прапор агресії і злочинів проти людяності

Сталінський режим співвідповідальний за розпалювання Другої світової війни. Тож червоний прапор є і символом агресії та воєнних злочинів, які здійснювались сталінськими посіпаками під час війни.
Не забуваймо, що:
— під червоним прапором у серпні 1939 року укладено пакт Рібентропа-Молотова, яким розв'язано Другу світову війну;
— під червоним прапором у вересні 1939 року проходили спільні військові паради нацистських та радянських армій на території окупованої польської держави;

— під червоним прапором у 1939 — 1941 роках щоденно потяги із Радянського Союзу доставляли нацистському режиму необхідну сировину для ведення війни;
— під червоним прапором у 1939 — 1940 рр. сталінським режимом здійснено агресію проти незалежної Фінляндії;
— під червоним прапором у 1940 році сталінським режимом окуповано незалежні держави Прибалтики;
— під червоним прапором улітку 1941 року вбито тисячі в'язнів тюрем в Західній та Центральній Україні;
— під червоним прапором восени 1941 року радянські диверсанти підірвали Хрещатик;
— під червоним прапором «заградотряди» НКВД стріляли у спини солдат радянської армії;
— під червоним прапором у 1943 — 1944 роках насильно мобілізованих українських селян, без будь-якої підготовки, а нерідко без зброї і, навіть, без одностроїв, гнали на штурм нацистських укріплень;
— під червоним прапором у 1944 році із споконвічних земель були депортовані цілі народи: кримські татари, чеченці, інгуші та інші;
— під червоним прапором, солдатів і офіцерів, тих хто вирвався із оточень чи нацистських концтаборів відправляли у радянські концтабори чи у «штрафні батальйони»..
— під червоним прапором бездарне керівництво Сталіна та його генералів у 1941 — 1945 роках призводили до величезних людських втрат, які досі не пораховані.
— зрештою, влада під червоним прапором за всі подальші десятиліття свого правління не спромоглась не лише згадати поіменно усіх полеглих, а навіть визначити загальну кількість загублених людських життів у
найстрашнішій війні XX століття.