Табачникъ. Welcome to Russia!
- 02.06.11, 10:33
Росіянин Андрій Окара пише на УНІАН:
Послухав по «Эху Москвы» розмову з міністром освіти, науки, молоді і чогось ще України Дмитром Табачником.
Приємно слухати таку чудову і розумну людину - справжнього патріота Росії та подвижника «російської» (за його власними словами) мови і культури.
Я і сам люблю обговорювати з розумними людьми змістовні питання про освіту: яка логіка побудови середньої і вищої освіти в умовах кризи «модерніті» і постмодерну, чого більше від «болонської» системи - добра чи лиха, про те, чим інститути повинні відрізнятися від університетів, про стратегію підготовки фахівців, здатних не тільки на сприйняття, а й на генерацію інновацій. До речі, я теж вважаю, що система тестів виключно з галочками і без перебігу думки - це шлях до дебілізму і соціальної архаїзації. І радянська система освіти була за багатьма параметрами (зовсім не за всіма!) кращою в світі - саме тому, що розвивала креативні здібності за межами формальної логіки і була заснована на гуманістичних цінностях.
Я сам ще років 10 тому придумав концепцію - в якій формі і в якому обсязі російська літературна мова і російська література повинні викладатися в усіх без винятку школах України. Головний принцип у моїй концепції - це деідеологізація російської літературної мови: російська мова - це одна з розвинених літературних мов, яка дає змогу передавати тонкі відтінки думок і відчуттів, має велику літературну традицію і запитана в комунікації. При цьому, оскільки в ній домінують морфологічний і історичний (а не фонетичний - як в українській) принципи побудови орфографії, було б правильно, щоб усі жителі України вміли грамотно писати російською. До речі, прямий предок російської літературної мови - славено-російська книжкова мова - була створена саме українськими вченими в XVI-XVII століттях і походить з Галичини.
Все. Крапка.
Російська мова - як засіб спілкування, але не як символ братерського єднання і старшобратської вищості, не як знак любові до Росії, не як індикатор величі російської культури, не як квиток до «Русскаго Міра», не як пам`ять про спільне минуле, не як мрія про спільне майбутнє. І ні слова про те, якою мовою писав Гоголь! Просто перетирати це в 1001-й раз ну просто нестерпно!
Тільки ось обговорювати це все з Табачником чомусь не хочу.
Я намагався почути від нього хоч слово, хоч натяк на підтримку української мови і культури.
До речі, в УРСР ще зі сталінських часів саме середня школа і відповідне міністерство були мало не єдиним масовим генератором української культурної ідентичності (не рахуючи національного радіо, театрів і книговидання). Коли б не масова українська школа (в т.ч. і російськомовна) в пік епохи «модерніті», українці, судячи з усього, були б не окремим народом, а субетносом - як нині кубанські чорноморські козаки.
Мабуть, у національної мови і культури повинен бути якийсь символічний хранитель - можливо, це одна з обов`язкових функцій міністра освіти.
Але головний гуманітарний міністр говорив чомусь про інше: про сувору боротьбу - з провінціалізмом (або з провінціалістичною мовою), з неконкурентоспроможністю (провінціаломовних театрів), з націоналістами (які заважають білгородцям здобувати освіту в ХАДІ) і багато про що ще. Загалом, світ повний дивовижних речей, друже Гораціо.
Ну, а насамкінець ефіру (це не ввійшло до стенограми) зачитали повідомлення когось із слухачів - мовляв, вас би, такого пречудового, та до нас в Росію міністром!
І, до речі, це думка! Адже дуже багато жителів Росії вважають, що росіяни (великороси) в РФ принижені, обійдені, непропорційно мало представлені в найвищих органах влади, що російська культура зазнає постійних утисків і принижень, що в телевізорі, уряді й на ринку - засилля неросіян, що бути росіянином (особливо в неслов`янських регіонах) не престижно, а часом і небезпечно.
Хоч би як там було, деякі підстави для таких висновків справді мають місце бути.
А що, може і справді, Дмитра Володимировича - та до Росії?
Адже якщо російську мову і культуру захищає український міністр Табачник, то в такому разі українську повинен захищати російський міністр Андрій Фурсенко. Що-що, а прізвище у нього саме відповідне.
P.S.
Этот текст был написан вчера, а сегодня один мой московский знакомый (не имеющий никаких украинских пристрастий или симпатий), тоже слушавший этот эфир, спросил у меня: "Это что, был отчет украинского министра о проделанной работе? Так такое, кажись, в Кремле надо говорить или на Лубянке, а не на "Эхе".
Я сказал, что министру виднее – на то он и министр, и перевел разговор на другую тему...
партия рецидивистов
