Народный депутат Украины, первый заместитель Председателя парламентской фракции Партии регионов Михаил Чечетов заявил, что на минувшей неделе украинскому руководству удалось провести три блестящие политические шахматные партии. Об этом он сказал в пятницу, 21 октября, комментируя события в Донецке, Санкт-Петербурге и Брюсселе.

«На этой неделе Украина играла одновременно на нескольких шахматных политических досках и блестяще провела эти политические партии», – отметил депутат.

«Первая шахматная политическая доска в Донецке, вторая – в Санкт-Петербурге», – пояснил он. «Были максимально синхронизированы две встречи: в Донецке – президенты России и Украины, в Санкт-Петербурге – премьеры стран-членов СНГ», – добавил Михаил Чечетов.

Ефір «Шустер-live» від 30 вересня завдяки неабияким старанням ведучого явив собою яскравий приклад перетворення українського телебачення, зокрема його Першого Національного (!) каналу, на антинаціональний, українофобський рупор.

Протягом передачі шустерівські вуста настирливо й безапеляційно, вимагаючи вибачень, звинувачували нас, українців як націю, у жахливих злочинах проти людства і людяності, яких ми не скоювали. Такі закиди українці, які самі мільйонами ставали безневинними жертвами організованих і планомірно здійснюваних злодійств, що були спрямовані на знищення українства та української ідентичності, чули з державного телеканалу своєї країни від земшарної людини, яка колобком котиться цілим світом, зупиняючись там, де можна добре заробити.

«Чи мають українці вибачитися перед євреями за участь в Голокості?» - саме так звучало запитання, винесене Шустером на голосування студійної аудиторії. Судячи з постановки фрази, сама участь українців в Голокості вже виступає доконаним фактом, який не підлягає сумнівам. Питання лише в тім, чи повинні вибачатися?

Оце так… Ти диви, який «шустрий»! Ще один «цадик» знайшовся! А ти хто взагалі такий, щоб докоряти не комусь персонально, а цілій нації!? Може десь міжнародний трибунал над українцями, на зразок Нюрнбергського, відбувся, де нас як останніх гітлерівців у гнобителі євреїв записали, а ми про це ще не знаємо?

І як в того Шустера язик повернувся вимовити таке кощунство?! А якщо вже повернувся, то цій темі мала б бути присвячена ціла програма за участю науковців, фахівців, дослідників, експертів в галузі історії, а не далеких від глибинної суті питання політиків, які досі, ніби печерні люди, знаходяться під впливом нав’язаних радянською пропагандою стереотипів та таких самих журналістів.

От тоді, після завершення змістовної дискусії, яка б всебічно висвітлила винесену для обговорення тему українсько-єврейських відносин, можна було б ставити на голосування  питання щодо вибачень. Впевнений, що саме для такого його формулювання не лишилося б найменших підстав. А можливо, з’явилося б інше – хто перед ким має вибачатися?

В даному ж випадку, як це сталося в ефірі 30 вересня, така постановка питання виглядає відвертою маніпуляцією, яка переслідує мету нав’язати українцям комплекс провини, зробити їх винними невідомо в чому та ще й змусити вибачитися.

За що? За те, що вони воювали з фашизмом і зазнали найбільших зпоміж народів СРСР втрат? Причому, боролися як в лавах радянської армії так і УПА! За те, що серед воїнів-повстанців було чимало єврейських лікарів, які добровільно йшли в націоналістичне підпілля, аби помститися Гітлеру за своїх кровних братів? За те, що українці так само як і євреї піддавалися тортурам й помирали в концтаборах? За те, що українці наражаючи на смертельну загрозу цілі свої сім’ї, знаходили мужність приховувати в себе євреїв, за що потім і були оголошені праведниками? Зокрема, як це робила родина Шухевичів.

Чи може нам вибачатися за Бабин Яр, де українців розстрілювали разом з євреями, росіянами, циганами та представниками інших національностей? За те, що українці  разом з ними йшли на смерть? За те, що в Бабиному Яру було знищено сотні підпільників ОУН, в тому числі - представників творчої інтелігенції, квіту нації? За те, що українці ніколи не чинили безсовісно й бездоказово приписуваних їм антиукраїнською більшовицькою владою погромів і тим більше розстрілів єврейського населення?

А якщо ж хтось і траплявся з українським прізвищем серед тих, хто розстрілював мирне населення, то це ще не дає жодних підстав звинувачувати в Голокості цілу націю! Випадки колабораціонізму мали місце повсюдно. В цьому плані не є виключенням жоден європейський народ. Бо в сім’ї, як то кажуть, не без виродка. Такі знаходилися у всіх. До того ж, українські виродки стріляли не лише в євреїв, а й в своїх – українців. Адже їх не наймали навмисно для того, аби цілеспрямовано нищити тільки якусь одну націю.

Зажадати вибачень за такі випадки від цілої нації – все одно що, припустимо, вимагати в англійців покаятися перед усім світом за їхнього Джека-різника. Так, не всі українці – ангели. І серед них є злочинці, душогуби, масові вбивці, маніяки. Їх вистачало у всі часи. Так що, може і за них почати каятися перед усім світом? А як щодо таких самих злодіїв інших національностей, в інших країнах?

Та повернімося до ефіру. Досить показовою і характерною стала реакція Шустера на спробу «свободівця» Андрія Іллєнка заступитися за свій народ. Щойно той подав голос, як Шустер озвіріло накинувся на нього, мовляв, знову ця «Свобода» зараз буде щось заперечувати. У «цадика» стався справжній спалах роздратування. І не пригадаєш, коли останнього разу він був настільки нестримним і щиросердним у своєму гніві. Мабуть кровушка заграла? Та, що вимагає вибачень незрозуміло за що.

Неадекватність поведінки Савіка підсилюється ще й тим, що це була реакція ведучого програми на прохання про репліку запрошеного до студії. Причому, Іллєнко весь час до цього моменту мовчав і брав слово вперше. То навіщо ж тоді його було запрошувати? Щоб продемонструвати ненависть до гостя, зумовлену самою лише його спробою приєднатися до дискусії? Ну і Шустер. Звідки ж і чому в нього така ненависть до представника української патріотичної сили?

«Свободівець», відвоювавши право репліки, почав аргументовано доводити некоректність постановки питання про вибачення українців перед євреями. Іллєнко ніяк не міг второпати за що він має вибачатися, якщо його дід воював з фашистською Німеччиною? То в чому і перед ким полягає дідівська провина? Така сама історія і в мільйонів інших сімей. Яку кривду українці завдали євреям своєю героїчною боротьбою з гітлеризмом? 

Оригінальним чином на це відреагував інший учасник передачі – Євген Червоненко. Він сказав, що його дід теж воював і здобув чимало нагород. А ще навів відомі йому приклади змішаних українсько-єврейських шлюбів та таких самих розстрілів під час війни, коли німці розстрілювали українців та євреїв разом. Ну, то що він цим хотів сказати? Хіба це не підтвердження відсутності в українців провини перед євреями? Чи і тут українці мали б вибачатися... що їх постріляли поряд?

Свої «5 копійок» вставив і, сказати б, національно-патріотичний олігарх Петро Порошенко. Опонуючи  Іллєнку, він розмахував книгою Анатолія Кузнецова про Бабин Яр, перевиданою коштом одного з топ-менеджерів концерна «Рошен». Виходить, і наш «солодкий знак якості» теж вважає українців злочинцями перед євреями? Несподіваний кульбіт. Власник П'ятого не дивиться передачі, в тому числі науково-пізнавальні, просвітницькі на історичну тематику, свого ж каналу? Чи може причина такої позиції - та сама, що і в студійного «цадика»?                

Впродовж дискусії Андрій Іллєнко акцентував, що чекістська легенда про нібито причетність до розстрілу євреїв в Бабиному Яру українських націоналістів з Буковинського куреню повністю спростована дослідженнями історика Віталія Нахамановича.

Науковець, філософ Мирослав Попович поділився власними дитячими спогадами про війну та впродовж теми  доречності принесення українцями вибачень запропонував наступний приклад: якщо під час участі в програмі у Шустера, пограбують домівку когось з присутніх в студії, то хіба мав би в такому випадку приносити свої вибачення ведучий Савік Шустер?

Належну відсіч антиукраїнським закидам дав і присутній в студії Дмитро Корчинський. Висловивши євреям свої співчуття з приводу жахливої трагедії Голокосту та Бабиного Яру зокрема, лідер «Братства» пригадав, що цього року правильніше було б відзначати не сімдесяти а вісімдесятиліття масових розстрілів, розпочатих у тому самому місці ще в тридцяті роки. Щоправда, як він зауважив, тоді  розстрілювали в основному українців.

Також він навів приклади вірного служіння гітлерівському Вермахту самих євреїв, коли деякі дослужувалися аж до залізних хрестів. «Чи вибачилися євреї за Голокост перед євреями?»– поставив запитання Дмитро Корчинський.

Згадав він і єврейських керівників більшовицької партії та слідчих-енкаведистів, що організовували в Україні Голодомор. То чи не час євреям вибачитися перед українцями за голодний геноцид, а державі Ізраїль - офіційно визнати Голодомор геноцидом, так само як Україна визнає геноцидом Голокост?

Таке ж побажання (щодо визнання Голодомору геноцидом) адресували ізраїльській владі екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко та перший президент України Леонід Кравчук. Останній до речі, нагадав, що будучи головою Верховної Ради України та президентом вже приносив єврейському народу від імені українського співчуття та вибачення.

То що ж від нас, українців, ще хотіти? Ніколи переслідування євреїв не було складовою державної ідеології чи політики.  Натомість, чимало євреїв брали участь в національно-визвольних змаганнях українців під час Другої світової війни, розв’язаної однаково тоталітарними і людиноненависницькими режимами Гітлера і Сталіна.

То за що і замість кого мають вибачатися нещасні але не скорені українці, які як ніхто інші доклалися до перемоги над фашизмом і боротьби з московським комунно-більшовизмом?

Після подібних голослівних, нічим не вмотивованих та у вищому ступені  цинічних, образливих, зневажливих до національних почуттів, хамських висловів ведучого, у країнах з розвинутим громадянським суспільством біля будівлі телекомпанії, в ефірі якої стався б цей ганебний випадок, вже б за декілька годин зібрався багатотисячний натовп з вимогою негайного вибачення ведучого та його пожиттєвого відсторонення від ефіру. А керівництво каналу наввипередки взялося б каятися перед людьми за недостойний інцидент і кадрову помилку.

Дуже шкода, що це не про нас і перед Першим Національним ніхто не вийде і не проскандує «Шустер, забирайся геть!». Так і будемо цього «цадика» терпіти допоки він сам не звалить,  підшукавши собі місце в якійсь іншій країні для кращого заробітку.

В Умані, куди зі всього світу на могилу свого духовного наставника ребе Нахмана, як той заповідав, з'їжджаються, кожного року вселенський срач влаштовують; в Дніпропетровську найбільший в світі (!) єврейський центр "Менора" будують; ледь не всіма телеканалами в Україні володіють, не кажучи вже про "заводи, газети, пароходи"; наш Голодомор геноцидом не визнають, а за свій Голокост в українців ще й вибачень вимагають.

То за що ж нам таке "щастя" на рідній землі і коли воно врешті-решт закінчиться?

Олексій Мазур

Официальные мероприятия по празднованию легенды Бабьего Яра из-за веселого еврейского Нового года перенесли с 29 сентября на 3 октября - чтобы веселый праздник не омрачать.

Сегодня 29 сентября по версии творцов мифа про Бабий Яр в Киеве в 1941 году расстреляли евреев. Количество расстрелянных за один день евреев по этой версии равно трем пехотным дивизиям, трем полкам и двум батальонам.

И вот якобы эти три дивизии и три полка собрались в 8 утра на углу двух маленьких улиц, потом пришли в Бабий Яр - и там их расстреляли с другой стороны яра из пулеметов с расстояния 80 м. До сих пор не нашли ни одного трупа, фамилии "расстрелянных" также неизвестны, хотя по видимому все их можно найти в эвакуационных списках.

Но так как сегодня еврейский Новый год и надо веселиться, торжества по поводу "расстрела" перенесли на 3 октября.

Гои, и после этого вы продолжаете верить что в Бабьем Яре расстреляли кого-то из евреев?

Президент РФ Дмитрий Медведев провел в четверг совещание по вопросам жизни студентов в Российском университете дружбы народов. Медведев подчеркнул, что проблема, поднятая на совещании, очень сложная.

"В чем-то это может быть даже сложнее, чем наладить учебный процесс", - заметил он. "Поэтому я желаю министру образования в этом успехов", - обратился он к Фурсенко.

"И желаю вам, чтобы студенты к вам относились добрее, не как к министру образования Украины, который получил по физиономии от девушки букетом", - с улыбкой добавил президент.

"Может быть, он вызвал особо добрые чувства у нее, и она не смогла ничего с собой сделать?" - предположил глава российского государства.

Студентка Национального университета "Киево-Могилянская академия" ударила министра образования Дмитрия Табачника букетом цветов во время Форума министров образования европейских стран, который проходит в четверг в Киеве.

Министерство просвещения Франции пытается вычеркнуть из школьных программ слово "Холокост". Об этом заявил французский режиссер еврей Клод Ланцман, снявший сомнительный фильм "Холокост".

В опубликованной им в газете Le Monde статье Ланцман утверждает, что цель министерства – лишить исключительности мнимый геноцид еврейского народа, приравняв его к прочим военным преступлениям, таким, например, как неоправданное разрушение немецких городов авиацией союзников.

По утверждению режиссера-еврея, он лично видел циркуляр министерства просвещения, где учителям предлагают более не использовать слово "Холокост" на уроках истории. Министерство просвещения Франции  пообещало Ланцману, что подобные инструкции никогда опубликованы не будут.

Ланцман и глава Совета еврейских организаций Франции Ришар Праскье провели личную встречу с главой министерства. После встречи Праскье сказал, что определенные силы в министерстве просвещения, отвечающие за программу средней школы, на самом деле выступают против использования слова "Холокост".

По словам Праскье, эти чиновники утверждают, что евреи "используют исключительность Холокоста", чтобы продвигать свои сионистские цели, а потому использование термина необходимо прекратить.

"Цель всей этой дискуссии очевидна. Они не отрицают Холокост, но желают сузить масштабы этого мнимого явления до масштабов других народных трагедий 20 века, чтобы уравнять Катастрофу евреев с трагедией палестинцев", – объяснил лидер французских евреев.

Патриархи четырех старейших Церквей мира и Предстоятель автокефальной Церкви Кипра призвали Русскую Православную Церковь придерживаться своей канонической территории

"Из-за событий, которые недавно имели место в Православной Церкви" Собор подчеркнул необходимость для всех православных Церквей уважать и строго соблюдать географические границы своих юрисдикций "в том виде, как они определены священными канонами и Томосами об учреждении этих Церквей".

Как сообщает risu.org.ua, этими словами пентархия намекнула на непризнание канонического статуса УПЦ (МП) в качестве "неотъемлемой части" Московского Патриархата, поскольку в Томосе об автокефалии Православной Церкви в Польше, изданном в 1924 г., Константинопольский Патриархат констатировал, что никогда законным образом не отказывался от своей юрисдикции над Киевской митрополией. Что касается всей Московской Патриархии и ее канонических границ Константинопольский Собор придерживается Томоса 1589 г., согласно которому территория нынешней Украины не входит в состав Московского Патриархата.

В контексте вышесказанного следует упомянуть комментарий УПЦ КП, который говорит, что пентархия – это способ Константинопольского Патриархата дать понять РПЦ "кто в доме хозяин".

 У цих матеріалах – жодного натяку на заперечення Голокосту, що, до речі, заборонено законодавством багатьох країн. Утім автор, Герберт Тідеманн, критично ставиться до окремих сторінок історії, які не тільки стали загальновідомими легендами, але й з часом обросли величезною кількістю вигадок та пропагандистської брехні.

Чи відомо, наприклад, читачеві, що трагедію у Бабиному Яру свого часу заперечував Микита Хрущов? Чи відомо, що докази масових вбивств євреїв у цьому місці не ліпляться докупи? Інша теза: заявлена кількість жертв не співпадає з кількістю євреїв, які станом на 1941-й рік могли перебувати у Києві під німецькою окупацією. Саме на цьому ґрунтуються твердження автора про те, що насправді Бабин Яр є більше новітнім міфом, аніж об’єктивною правдою.

Але що може стояти за такою неправдою? Намагання перебільшити трагедію? Намагання московської влади перекласти відповідальність за свої злочини на будь-яку іншу сторону? Нам сьогодні вже відомі подібні факти, коли за у розстрілі польських офіцерів біля Катині Москва звинувачувала гітлерівців. І так само з’являються роздмухані процеси як у випадку з Іваном Дем’янюком. Нарешті, і звинувачення проти вояків УПА виглядають як намагання перекласти чиюсь вину на плечі тієї воюючої сторони, яка не опинилася у числі переможців Другої світової війни.

Пропонуємо читачеві ознайомитися з твором Герберта Тідеманна та спробувати самостійно визначитися з оцінками його об’єктивності.

Завантажити матеріали ТУТ :

Герберт Тідеманн. Бабин Яр: Критичні питання та коментарі

Вас багато що вразить. Особисто мене найбільше вразили два моменти.

Перший - яким чином можна було плакатом, розклеєним у палаючому Києві 28 вересня повідомити ВСІХ євреїв про те що на 8.00 29 вересня потрібно зібратися З РЕЧАМИ? ДЕКІЛЬКОМ ДЕСЯТКАМ ТИСЯЧ ЄВРЕЇВ ЗІБРАТИСЯ З РЕЧАМИ НА РОЗІ МАЛЕНЬКИХ ВУЛИЦЬ? Ви собі уявлеєте таке? Я - ні.

Друге. Дійсно, а чому євреї ЖОДНОГО разу не вимагали проведення криміналістичних експертиз, розкриття поховань і опознання? На відміну від тих же поляків які багато років вимагають такого на рівні Президентів в Катині, Биківні, Харкові? І ще, чому ми стільки років шануємо невідомо що в Бабиному Яру і не вшанвуємо біля ВСТАНОВЛЕНИХ ПОХОВАНЬ Биківні сотні тисяч наших громадян закатованих ЧК/НКВС? Я вже уявляю ту істеричну клоунаду що почнеться наприкінці вересня в Бабиному Яру...

Знов з нас будуть робити дурнів, а ми будемо підігравати...

Первый национальный телеканал, а также некоторые областные государственные телекомпании показали 30-минутный фильм Украденный попкорн, который, по убеждению партии Батьківщина, компрометирует ее лидера Юлию Тимошенко

Об этом сообщает Украинская служба Би-би-си.

Один из лидеров общественного движения Спільна справа Игорь Пилипчук утверждает, что указание показать этот фильм получило руководство всех телерадиокомпаний.

«В субботу, 13 августа, мне продемонстрировали свежие записи эфиров Закарпатской ОГТРК Тиса-1 и Херсонской ОГТРК Скифия, которые транслировали Украденный попкорн. Этот образец черного пиара был презентован еще в разгар прошлой президентской кампании», – сообщил он.

«Нам удалось установить, что и другие областные ТРК также транслируют этот фильм, начиная с прошлой недели. Выяснилось, что существует указание каждой ОГТРК продемонстрировать Украденный попкорн 10 раз и исключительно в прайм-тайм», – сказал Пилипчук.

Как удалось выяснить Би-би-си, областные телекомпании показали фильм в рамках сотрудничества с государственной компанией УТР (Всемирная служба Украинское телевидение и радиовещание), которая, в свою очередь, показывала Украденный попкорн согласно соглашению, заключенному с заказчиком. Им оказалась общественная организация Общевоинский союз Украины, которую возглавляет регионал Олег Калашников. Именно он является одним из организаторов акций протеста против Тимошенко под стенами Печерского райсуда в Киеве.

«Художественный совет рассмотрел предложение, после чего мы заключили соглашение. Это нормальная практика. Мы имеем план зарабатывания денег, так называемое наполнения специального фонда. Естественно, если дают материалы, которые не нарушают закон, мы берем их в эфир. Это средства, за которые мы живем», – сказал генеральный директор УТР Василий Юрычко.

Фильм Украденный попкорн создан американскими журналистами. Впервые он появился на экранах во время президентской кампании 2010 года. Авторы фильма утверждают, что главной целью было показать механизмы коррупции, действовавшие в Украине во времена премьерства Павла Лазаренко. Фильм доказывает, что коррупционная сеть в Украине действовала на государственном уровне и что Тимошенко была задействована в этих схемах как бывший руководитель компании Единые энергетические системы Украины.

Тимошенко в фильме названа «сообщницей» Лазаренко, которая «контролировала газовый кран с богатой ресурсами России в бедную ресурсами Украину». Авторы фильма доказывают, что половина доходов от деятельности ЕЭСУ пересчитывалась на счета Лазаренко и что такие условия в 90-х годах были предпосылкой ведения бизнеса в Украине. В фильме также указывается, что вина Тимошенко не доказана.

Почему власть за деньги налогоплательшика запускает черный пиар против Тимошенко?? Тогда покажите мне на УТ-1 фильм как Янукович сидел в тюрьме!

Арешт колишнього прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко 5 серпня був цілком передбачуваним, та все ж він став неприємним сюрпризом. Він був передбачуваним не через те, що вона щось зробила або не зробила, а через те, якою людиною є президент України Віктор Янукович: жорсткою, мстивою, яка керується кодексом поведінки кримінального світу. Він став сюрпризом, тому що Янукович – прагматична людина, а арешт його найбільшого політичного ворога принесе йому більше лиха, ніж користі.

Переслідування Тимошенко режимом розпочалось майже одразу після того, як вона програла (із дуже незначним відривом) на минулорічних президентських виборах. По-перше, Янукович найняв іноземних детективів та адвокатів, які мали накопати на неї якійсь бруд. Але їм це не вдалось. Тому у травні прокуратура звинуватила Тимошенко у перевищенні посадових повноважень при підписанні газової угоди з Росією в 2009 році.

Результат цього виявися дуже незвичним, адже це викликало гнів як у Росії, так і у Європейського Союзу. Росія сприйняла ці звинувачення як непряму атаку на свого прем’єр-міністра Володимира Путіна, який підписав цю угоду з Тимошенко. ЄС був незадоволений, тому що він отримав вигоду від цієї угоди, яка поклала краї суперечці, що змусила замерзати частину континенту. 

Формальною причиною арешту Тимошенко минулого тижня була «неповага до суду». Але насправді, як зазначає більшість спостерігачів, це була неповага до самого Януковича та його людей, які кинули її за ґрати. Тимошенко використала судовий процес, щоб перетворити свідків обвинувачення на посміховисько. Коли чинний прем’єр-міністр України Микола Азаров відмовився задовольнити її вимоги про те, щоб він давав свідчення українською, а не російською, вона попросила перекладача. Високопосадовцям вона ставила запитання про їхні сімейні бізнесові інтереси та причетність до газового посередника РосУкрЕнерго. 

У разі визнання винною, що здається все більш вірогідним, Тимошенко загрожує до 10 років в’язниці. Її можуть амністувати або зменшити їй термін. Але обвинувальний вирок не дасть їй конкурувати на виборах з Януковичем, під час яких вона, безумовно, висміюватиме його кримінальне минуле та безглузді висловлювання, яких він так часто припускається.

Але, зводячи рахунки, Янукович може завдати серйозної шкоди самому собі. За даними опитувань, Тимошенко, яка сама – далеко не янгол, і якій не довіряє багато українців, не становить серйозної загрози Януковичу. Але вони також припускають, що Янукович може програти вибори іншому опоненту, скажімо, Арсенію Яценюку, колишньому голові Національного банку та колишньому спікеру парламенту. За словами редактора тижневика «Дзеркало тижня» Юлії Мостової, посадивши Тимошенко за ґрати, Янукович втратив корисного спаринг-партнера та об’єднав роз’єднану опозицію.

Фото Тимошенко, яку виводять із зали суду, та озброєних бійців спецпідрозділів, які розганяють невеликі протести під будівлею суду, підтвердили найгірші страхи багатьох людей щодо Януковича. Кинувши Тимошенко за ґрати ще до завершення суду, він перетнув межу. І в цьому він подібний до Володимира Путіна під час його першого президентського терміну в Росії, коли він у 2003 році вирішив заарештувати нафтового магната Михайла Ходорковського. 

Різниця в тому, що Путін знав, що він робить. Янукович же, здається, перейшов Рубікон, навіть не помітивши цього. Та все ж, в Україні, як і в Росії, проблема таких актів розплати полягає в тому, що вони роблять мирну передачу влади від одного лідера до іншого набагато менш вірогідною.

The Еconomist

На сессии горсовета Горловки (Донецкая область) депутаты-идиоты не поддержали установление в городе бюста поэта-диссидента Василия Стуса возле школы, где он учительствовал.

При обсуждении этого вопроса депутаты-кретины от Партии регионов назвали писателя "бандеровцем", "фашистом" и обвинили в "убийстве наших детей".

Всего на сессии зарегистрировались 68 депутатов. Голоса за установление бюста отдали лишь 13 депутатов из необходимых 39. Стоит отметить, что ни город, ни бюджет не понесли бы никаких затрат на установку бюста. Все средства должна была предоставить Горловская городская партийная организация ВО "Свобода".

Николай Пыжов, выступавший против установления бюста, заявил, что в Горловке уже есть музей Стуса и одна из школ города названа его именем, хотя "для социально-экономического развития города Горловки Стус ничего не сделал". Вместо этого депутат предложил установить памятники людям, которые жили, работали, защищали Родину от немецко-фашистских захватчиков. По словам Пыжова, это и "маршал Советского Союза Иван Пересыпкин, Герой Советского Союза Борис Котов и другие".

Чтобы выяснить, какими все-таки мотивами руководствовались местные «регионалы», голосуя «против», мы обратились к депутату Горловского городского совета от ПР Василию Гречину: «У нас уже есть музей Стуса. Депутаты городского совета сошлись на том, что есть и другие знаковые люди, которые сделали для города больше, чем Стус: Павел Солтус (шахтер — Герой Украины), Александр Волков (летчик-космонавт, Герой СССР). У нас много героев, которые добывали уголь, совершали героические подвиги, спасали жизнь других людей, имеют большие заслуги перед родным городом, участвовали в военных конфликтах, — они тоже заслуживают памятных знаков. К сожалению, у нас нет средств для этого. А если у «Свободы» есть деньги, так что, нам теперь повсюду выставить бюсты? А потом, когда мы захотим поставить бюст кому-нибудь другому, — место занято. Как в Советском Союзе: Ленину везде поставили бюсты, а сейчас и убирать вроде бы нельзя, и все места заняты. Что касается «Свободы». Не важно, кто выступил с инициативой — не стоит политизировать этот вопрос. Если окажется, что Стус сделал что-то еще для нашего города, то мы с большим удовольствием пересмотрим наше решение и, может быть, примем. К сожалению, я о Стусе впервые узнал, когда в Горловке открыли его музей. Я начал читать его стихи только перед сессией городского совета, когда рассматривался этот вопрос. Читал его все произведения в интернете, но честно вам скажу... Вот если бы за Пушкина — я бы проголосовал. Безусловно, Стус сделал много: описал страдание людей, переживания. Что касается того, что знают мало. К сожалению, наш народ здесь действительно страдает от отсутствия информации: не потому что не хочет знать, а потому что не так преподносят. Если вы приедете в Горловку и проведете здесь какую-то работу по поводу Стуса, чтобы люди больше знали, может быть, тогда мы поймем, что он сделал намного больше, чем нам кажется».

Напомним, Василий Стус (1938 - 1985 гг.) - украинский поэт, диссидент, политзаключенный, умер в заключении. С 2005 года - Герой Украины.

Справка. Выдающийся писатель, правозащитник Василий Стус родился 6 января 1938 года. Он стал символом украинского сопротивления второй половины ХХ века. За правозащитную деятельность, за выступления по поводу репрессий против украинской интеллигенции в сентябре 1980 года поэт был осужден к десяти годам заключения и пяти годам ссылки.

Стус умер в ночь с 3 на 4 сентября 1985 года в карцере лагеря.

За свою короткую жизнь поэт, член Украинского Хельсинского союза, Василий Стус оставил 6 томов произведений, большинство из которых переведены на английский и напечатаны на Западе.

В 1991 году за сборник избранных стихотворных произведений "Дорога боли" Василию Стусу присуждена Государственная премия Украины им. Т. Г. Шевченко (посмертно).

Как мы сообщали, сын поэта Дмитрий Стус заявлял, что в Украине произведения его отца оказались никому не нужными.

"По случаю юбилея, 70-летия со дня рождения Василия Стуса, я неоднократно обращался к государственным мужам за материальной помощью в издании "Лагерной тетради", и все отказывались, мол, и так проводим различные мероприятия. Поэтому профинансировал проект сын поэта, Дмитрий Стус", - сказал главный редактор издательства "Факт" Леонид Финкельштейн.

Леонид Финкельштейн отмечает, что в Украине практически не издают украинскую классику, и это стало большой проблемой как книгоиздательств, так и государства в целом: "Книжный рынок государства должна формировать классика, которую у нас не издают".

 

 партия рецидивистов