Уже не одноразово помічаю в руках футбольних фанатів дурновате гасло, виписане в безграмотній, репаній формі: «Вперед Україна!», хоча потрібно було б, відповідно до форм і норм літературної української мови, написати так: «Уперед, Україно!». Невже ж таке скудоумство в наших футбольних функціонерів, які б мали опікуватися цими зовнішніми факторами напередодні поїздки збірної України на футбольний чемпіонат ЄВРО-2016 до Франції? Хіба ж вони не знають, що на подібний кшталт загалом скроєний лозунг збірної Московітів – «Россия, вперед!» І не сьогодні це, до речі, зроблено, а давно. Тому повторюватись – означає ще раз ганебно мавпувати перед рашою. Хіба ж, не вистачає власних мізків, аби подалі відійти від кличу проклятих ординців, згидувати ним? Чи, власне, можливо, саме таке завдання й стоїть перед зрадницькою «п’ятою колоною», яка сформована в Федерації футболу України (ФФУ), щоб далеко не відбігати зі своїми патріотичними неокозацькими, свіжо українськими гаслами від ворогів наших заклятих. Бути в їхньому сірому руслі, як переконливо свідчить це нинішнє гасло?  Чи навіть точніше буде сказати – під ними. Позаяк мені розповідали знаючі люди, вся документація в ФФУ і далі ведеться несуразною мовою окупантів. Усі наради також. Більше того, ні в ФФУ, ні в тренерському штабі збірної так ніхто й не може вголос сказати, визнати, що під національні кольори наших збірних не можуть запрошуватись спортсмени, які останнім часом, покинувши Україну, потяглися за довшим доларом США в футбольні клуби ненависної Росії, фактично зрадили інтереси нашого народу, українських уболівальників. Продалися московітам, тепер звідти просяться, б’ють копитами, пропонуючи себе під штандарти української збірної. Бо ж нікому вони там не потрібні, навіть тоді, коли вважають себе геніями і класиками гри в шкіряний м’яч. Та й тут, після зради, - ТАКОЖ.

І пора запитати з того, хто дав дозвіл в молодіжну футбольну збірну гукнути якогось там Зінченка, здається з затрапезної їхньої Уфи. Того самого, котрого, за чиїмось там закулісним повелінням уже було навіть випускали на поле в матчі основної збірної команди. Одне слово, перетворюють головну команду в доповнення до збірної недолугого Башкорстану, звідки приїжджає той нічим не примітний хлопчина. Подібного за рівнем та класом гри якому десятки є в Україні.

                Особливо прикро з того, що примітивне, упосліджуване ворогам нашим футбольне гасло цими днями довелося помітити навіть у руках великого футболіста і українця-патріота Артема Федецького. Аж досадно стало. Невже не має кращих закликів, відозв, хлопці-футболісти? Хоч би цей безсмертний клич – «Слава Україні!». Та він, як промінь сонця над усіма стадіонами міг би зійти. Коли й це гасло не подобається, ще е є час, аби придумати, навіть конкурс оголосити на найкращий клич для футбольної дружини України. Тільки ж не повторяйте московітське скотодумство. Не сподобляйтесь золотій орді!

Той примітив, який побачив у руках Федецього, нагадав мені, що саме з цим зросійщеним лозунгом, якщо пригадуєте, не так давно на парламентських виборах бігала кукурудзяними полями Київщини такий собі недалекий політик Наталя Королевська. Скільки їй не підказували, як потрібно правильно вимовляти клич – «Уперед, Україно!», вона на московський копил ліпила одне безглузде – «Украина, вперед!» Ну, не збагнути людині. Не дано…

Найбільш парадоксальним у тій смішній і дрімучій ситуації було те, що в підручник у пані Королевської тоді вшивався, як ви думаєте, хто? Та, звичайно ж, колишній футболіст київського "Динамо" та італійського «Мілана» Андрій Шевченко. Хитра бестія політик, змусила його викласти з власної кишені на розкручування її недолугого проекту аж десять мільйонів гривень! Своєрідну плату за депутатський мандат, який Андрію лише снився. Краще б він багатодітним сім’ям вулицю шикарних котеджів купив. А так всі грошики на вітер пустив, під неоковирний і репаний лозунг, на московський копил. На що від людей навіть спасибі не заслужив.

Як дивно все в історії повторюється. Знову звучить повсюдно зліплений з москальського багна гнилий, гидкий і неоковирний лозунг. На флагштоках повторення безграмотного гасла «Вперед Україна!», і Андрій Шевченко цього разу вже один з тренерів футбольної дружини, яка під цим дурнуватим кличем має виходити на футбольні поля Європи. Чи знайдеться той, хто поламає повторення попереднього провалу відомого футболіста, а за одне з ним і фіаско всієї футбольної України. Бо в енергії кличу від московітів та недалекої Н. Королевської стовідсотково закладена поразка. Нам же ж потрібна: "Слава Україні!" І Героям-футболістам Слава"!

Не мовчіть, друзі! 

Керманич збірної України Олег Блохін поділився враженнями про старт чемпіонату України. Тренера бентежить той факт, що не збільшено ліміт на легіонерів.
"Якість нашого чемпіонату - це, звичайно, добре, але не забувайте, що у мене трохи інші критерії оцінки. Адже мені українці потрібні! І конче потрібні, кров з носу! А в цьому відношенні у нас нічого не помінялося.
Ліміт на легіонерів залишився тим самим - сім душ на команду", - сказав Блохін.
Також Олег Володимирович здивований тим, що Виконком ФФУ скасував правило, згідно якого футболісти-легіонери, які змінили громадянство на українське, але не можуть грати за збірну України, тепер не вважатимуться легіонерами.
"Чесно кажучи, сподівався, що реформу переглянуть. Який сенс виключати зчисла легіонерів людей, які навіть теоретично не можуть бути заграні за головну команду країни? Крім того, для мене завжди було загадкою: чому у
гравців, які отримали паспорт громадянина України, не відбирають паспорт рідної держави? Наскільки я знаю, наша конституція повністю виключає можливість подвійного громадянства", - заявив Блохін.

Дивлюся матч Україна - Франція, який проходить у Донецьку, бачу у віп-ложі татарина Ахметова та жида Суркіса і не чую підримки трибун. Донецьких уболівальникив (як і все місцеве населення) давно за гроші Ахметова перетворили у манкуртів, які не розуміють у якій країні вони живуть і які не можуть вивчвавити з себе слово "Україна".

Нещодавно на тому ж донецькому стадіоні збірна України програла грекам 0:1 - багато в чому через байдуже ставлення до рідної збірної з боку зазомбованих бандою Ахметова-Януковича місцевих уболівальних, з їх ворожим ставленням до України. Коли потрібно - вони вміють уболівати за свій "Шахтар".

Скоріше б добудували стадіони у Львові та Києві щоб українці нарешті отримали можливість підтримати рідну збірну.

І ніколи не потрібно проводити матчі збірної України у татарському Донецьку.