Дивно, що при такій значній кількості тривожних сигналів власники українських активів досі не зрозуміли: ступінь захищеності їх майна залежить від рівня політичної незалежності держави. Найбільші промисловці України за російськими мірками - гравці другої ліги. У разі прискорення інтеграції країн там вони і опиняться

Геополітичне прагнення Росії інтегрувати в себе Україну добре відоме. Значна частина політичної еліти сусідньої країни за 20 років так і не звикла до того, що Україна - окрема держава. Політичних заяв і дій, які підтверджують цю тезу, чимало.

Настав час проаналізувати, як такі настрої були реалізовані в Україні в економічній площині. А вони таки були реалізовані, хоча і не завжди вдало.При об'єктивному аналізі навіть приватні російські інвестиції в Україну потрібно розглядати як наполовину державні: право ведення хоч якогось помітного бізнесу у себе на батьківщині російські бізнесмени отримують в Москві на рівні президента і прем'єра, і керівникам РФ компанії часто більш підзвітні, ніж власним акціонерам.

Хто більше  Почати варто з даних офіційної статистики російських інвестицій в Україну. У ситуації, коли найбільшим інвестором України є Кіпр, називати російськими інвестиціями лише гроші, які прийшли з території Росії, некоректно. Більш-менш точну цифру російських інвестицій в Україну зможуть назвати хіба що компетентні органи, тому правильніше буде проаналізувати явище російської присутності в економіці на прикладі низки знакових підприємств країни. Крім аналізу фінансового стану куплених росіянами підприємств і їх відносин з державою, слід проаналізувати культуру ведення справ, принесену інвесторами.

Микола Княжицький.

Голова російського громадського об`єднання «Демократичний вибір», співголова незареєстрованої "Партії народної свободи" (ПАРНАС) Володимир Мілов відвідав УНІАН.

Володимире, нещодавно вам і вашому соратнику, російському опозиціонеру Борису Нємцову на шість місяців заборонили виїздити з Росії...

-Так. Моя сьогоднішня поїздка до України багато в чому пов`язана з тим, щоб просто перевірити: випустять мене чи ні.

І як, на кордоні пропустили без проблем?

Так. Нормально. Це рішення було пов`язане з моїм судом з другом Путіна бізнесменом Геннадієм Тимченком. Він просив прибрати слово “Тимченко” з контексту нашої доповіді “Путін. Підсумки”. Причому проти решти змісту доповіді про корупцію він не заперечував. Представникам Тимченка не сподобався шрифт заголовку в цьому спростуванні. І вони попросили закрити нам виїзд з РФ строком на шість місяців за те, що шрифт у заголовку не такий. Це перший в історії Росії прецедент, коли закривають виїзд у нематеріальних справах.

Іронія ще полягає в тому, що сам Тимченко не є громадянином Росії. Він громадянин Фінляндії. Громадянин Фінляндії просить службу судових приставів закрити громадянинові Росії виїзд, і служба судових приставів задовольняє його вимогу за один день. Але владі не сподобався галас, який одразу навколо цього піднявся. І вони зробили крок назад. Але не виключено, що буде продовження історії.

Нещодавно голова правління Газпрому Олексій Міллер в черговий раз заявив, що Газпром знизить ціну на газ для України тільки в разі об`єднання з Нафтогазом. Ви вважаєте можливим таку спорідненість активів, яку так бурхливо обговорюють останнім часом, і які політичні наслідки для України від такого злиття?

Міллер ще загрожував, що газ для України буде по 500 доларів.  Я вважаю ідею злиття Газпрому з Нафтогазом і спроби встановити контроль над Нафтогазом - ідіотськими, вони просто суперечать інтересам Росії.

Нафтогаз - це юридична особа, зі своєю бухгалтерією, зі своєю фінансовою історією, зі своїми зобов`язаннями, які ми беремо на свій фінансовий баланс, якщо ми зливаємося. У мене великі питання, навіщо нам це “щастя” треба. Я б не назвав Нафтогаз комерційною мегауспішною компанією, м`яко кажучи. Скоріше навпаки. До того ж система газопроводів Нафтогазу не в дуже доброму стані, вона сильно зношена і потребує великих вкладень у модернізацію. А у нас в Росії купа своїх проблем, у тому числі і в самого Газпрому, в рішення яких теж треба гроші вкладати. Мені здається, це скоріше буде для Росії головний біль.

Якщо Нафтогаз такий вже комерційно непривабливий, то чому Кремлю так кортить дістати українську трубу?

Правда, интересная практика? Проиграл полковник сражение, а ему сразу дают командовать армией.

Воистину, это выглядит каким-то новаторским подходом в сфере административно-бюрократического управления. Ноу-хау, которое нужно срочно патентовать.Но если подумать, то тут мы видим проявление серьезной тенденции, имеющей более глубокие корни, чем могло бы показаться на первый взгляд.

Конечно,  это не снимает вопроса, как же фигуранту удалось так быстро «восстановить пошатнувшееся доверие», вернувшись в «первый эшелон»? Очевидно, благодаря крайне продуманным действиям. Во-первых, г-н. Саратов грамотно прокомментировал свою отставку, заявив, что: 1) полностью согласен с решением президента; 2)полностью берет на себя ответственность за падение рейтинга в городе. Во-вторых, грамотно выдержал последующую паузу, воздерживаясь от любых политических действий или комментариев, спокойно дождавшись назначения.

Что интересно, повысил тарифы г-нСаратов, руководствуясь указаниями из Киева. Но об этом он скромно умолчал.Очевидно, от греха подальше.Данное политическое поведение можно признать «идеальным» с позиций правящей команды. Постоянно демонстрировать свою никчемность на фоне начальства. Подчеркивать, что ты лишь «проводник» мудрой политики. Виниться перед руководством за «попранное доверие».

   Как это все контрастирует с резкими заявлениями некоторых других видных в прошлом регионалов, которые до сих пор находятся в «почетной ссылке» в СНБО. Они, очевидно, не поняли вовремяправил игры, за что понесли наказание. Итак, алгоритм действий для отечественного чиновника, который «играет в команде» прост: 1) если делают «козлом отпущения», то лучше сразу начать подыгрывать; 2) брать ответственность на себя; 3) постоянно повторять что начальство право; 4) как можно больше публично унижаться.Тогда есть вероятность, что преданность заметят, оценят и вознаградят.

Как тут не вспомнить практику вручению ярлыков на княжение в «Золотой Орде», где Русские князья подвергались  унижениям и издевательствам (подолгу стояли на коленях,  кланялись идолам, их могли обидеть словом и действием даже простые воины). Те, кто унижения не терпел, устранялись. Зато те, кто хорошо и долго кланялись, могли вполне получить «ярлык». Последний, однако, могли отозвать в любой момент (из «профилактических» соображений), заставляя «выклянчивать» его по второму кругу.

Главное, чтобы подчиненный сам постоянно подчеркивал, что он никто, признавал, что он ни на что не способен, без «мудрого руководства», был бы готов унижаться и «посыпать голову пеплом».Такие кадры системе нужны, и не остаются долго без работы.А вот от лиц, имеющих какую-то позицию, и готовых ееотстаивать, приходится быстро избавляться.

Цьому маленькому народові вдалося вибороти собі державу саме тоді, коли ми її втратили

"Може не треба танків, може не треба літаків, але парад саксували, я думаю, що це слабкість. І це, якщо хочете, малоросіянство, що ми в 20років незалежності боїмося на центральній площі незалежності заявити про себе, що ми є Українська держава", - зазначив віце-спікер.

"Я вважаю, що парад потрібний, тому що коли 20 років незалежності, і миповажаємо власну державу, то ми повинні не у квартирах ховатися і на шашлики їздити. А ми повинні на центральну площу столиці України вийти із гордістю сказати, що ми нація, яка заслужила право бути незалежною державою", - додав він.

Нагадаємо, 15 липня Янукович скасував проведення парадів військ у Києві, Керчі, Одесі, Севастополі, а також місцях, де розміщені штаби оперативних командувань і видів Збройних сил, які повинні були пройти 24серпня до 20-річчя незалежності України.

Як повідомляло раніше Міноборони, їм не вистачає коштів на проведення військових парадів з нагоди 20-ї річниці Незалежності. За даними «Дзеркала тижня», міністр Єжель оцінював його проведення у 320 млн гривень. Хоча, у 2008 і 2009 роках військові паради на День Незалежності обійшлися приблизно у 70 млн грн.

Народний депутат від НУНС, голова парламентського комітету з питань національної безпеки й оборони Анатолій Гриценко вважає безвідповідальним рішення Януковича про скасування військового параду до 20-річчя незалежності України.

У свою чергу народний депутат від Партії регіонів Василь Горбаль вважає, що українці повинні зробити свій внесок у святкування Дня незалежності.