13 жовтня 2018 року - 13:30
Президент Петро Порошенко особливо наголошує на важливості утворення єдиної помісної православної української церкви, яка є одним із значущих елементів державотворення. «Одним із важливих елементів державотворення є наша українська помісна православна церква», - сказав Петро Порошенко під час виступу на урочистій посвяті курсантів Херсонської морської академії поповнення 2018 року.
Присутній на урочистостях Архієпископ Симферопольський і Кримський, керуючий Кримською і Херсонською єпархіями Української Православної Церкви Київського патріархату Климент подякував Главі держави за його зусилля для ухвалення Синодом Вселенського Патріархату рішення про надання українській церкві автокефалії.
«Я згадую жовтень ( насправді: 27 лютого - Б.Г.) 2014 року, коли вночі, під кулями автоматів Ви стояли у сімферопольському аеропорту. Ви були єдиним українським політиком, який наважився прибути в Крим. Тоді Ви нічого не могли зробити, бо були один. Але з Вами був Бог і він благословив Вас стати Президентом України», - зауважив Архієпископ.
Архієпископ Климент наголосив: «Сьогодні, під час війни, Ви намагаєтеся об'єднати український народ навколо єдиної помісної української церкви. Ви не один – з Вами Бог і український народ. Прийміть нашу подяку і молитву, щоб Господь благословив Вас і всіх нас у славі Божій».
Глава держави зазначив, що 1030 років минуло з часу хрещення України святим рівноапостольним князем Володимиром, а Україна не мала своєї церкви: «З початку ми були в лоні Матері-церкви Константинополя, потім 332 роки Москва вкрала нашу незалежність…».
«І на сьогоднішній день вперше українцям повертається омріяне, мрія поколінь українців. Я думаю, що 11 жовтня день, коли Синод Вселенського Патріархату прийняв історичне рішення про надання українській церкві автокефалії назавжди золотими літерами буде вписаний в історію України», - підкреслив Петро Порошенко.
https://www.president.gov.ua/news/arhiyepiskop-simferopolskij-i-krimskij-podyakuvav-prezidentu-50426
Вселенський Патріарх Варфоломій: «Нехай не забувається, що
Константинополь ніколи не видавав дозволу передавати території України
будь-кому».
Через тиждень після візиту на Фанар делегації
українського екзархату РПЦ в Україні (УПЦ МП) в супроводі народного
депутата В.Новинського, Варфоломій 1 липня, виступаючи у Тронному залі
своєї резиденції після поминального богослужіння, значну частину промови
присвятив українському питанню. Про це повідомляє Прес-служба Патріархату.
Вселенський Патріарх:
--- І сьогодні на часі врегулювання українського церковного питання,
тому що це логічно, і ми бажаємо, як Мати-Церква, відновлення єдності в
Україні розділеного церковного тіла - десятків мільйонів вірних,
хрещених і просвічених безпосередньою турботою і місіонерською
діяльністю Вселенського Престолу. Крім того, в минулому,
Константинопольська Церква, діючи в рамках канонів і пастирської опіки,
вирішувала важкі і складні церковні питання, завжди керувалась
інтересами народу Божого і збереженням Всеправославної єдності.
Достатньо згадати нещодавню участь і допомогу Вселенського Патріархату у
вирішенні проблем, які були в Церквах Кіпру, Єрусалиму, Албанії тощо.
Так Константинопольська Велика і Свята Церква Христова діє в дусі
істинної любові, бореться і сьогодні для остаточного вирішення церковних
справ в Україні.
В подальшому Вселенський Патріарх нагадав про духовні та канонічні права Вселенського Престолу стосовно України:
--- Нехай не забувається, що Константинополь ніколи не видавав дозволу
передавати території України будь-кому, крім права хіротонії
(висвячення) Київського митрополита у Москві на умовах його обрання
соборно в Києві на місцевому Соборі та при безумовному згадуванні
Вселенського Патріарха. Це сказано у Томосі про автокефалію, що
Мати-Церква дарувала Польській церкві: Наш Престол не визнав відділення
Київської Митрополії і залежних від неї православних Церков Литви та
Польщі та їх приєднання до Московської Церкви, що було здійснено проти
канонів та не були дотримані права Київського митрополита, який мав
титул Екзарха Вселенського Престолу.
Зміст заяви зосереджений на
тому, що Константинополь не визнає факту канонічної передачі Київської
Митрополії Московському Патріархату - навпаки, Патріархат вважає владу
Московської патріархії отриманою в неканонічний спосіб, про що записано в
Томосі про автокефалію Церкви в Польщі (1924 р.), уривок з якого
спеціально процитовано в промові.
Цією промовою Патріарх ще раз
засвідчує рішуче налаштування розв‘язати українське церковне питання.
Свого часу Патріарх успішно діяв у розв‘язанні кризових ситуацій в
Церквах Албанській, Кіпрській, Єрусалимській. А отже, не відповідають
дійсності твердження, ніби Вселенський Патріарх після візиту до нього
делегації МП з України згідний «відкласти справу».
Архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій (в миру – Іван Володимирович Зоря). Речник УПЦ КП.
В отличие от католиков, у православных нет единоначалия. Все 14
православных Церквей, признающих друг друга, находятся в определенных
отношениях, а Константинопольский патриархат все-таки на правах
материнской Церквы, но при равных отношениях.
В истории был
прецедент Великого раскола (схизмы) 1054 года, когда православные
разошлись с католиками и прокляли друг друга. В 1965 году анафемы были
обоюдно сняты, но раскол остался. Богословы с обеих сторон немало
поспорили о различиях в символах веры, но при непредвзятом взгляде
причины раскола оказываются вполне земными.
Согласно каноническому
праву, а также по ряду исторических причин Вселенский
(Константинопольский) Патриархат единственный в православном мире имеет
признанное другими Церквами право предоставлять автокефалию. За
исключением Александрийского, Антиохийского и Иерусалимского
патриархатов, остальные автокефалии - бывшие территории Вселенского
Патриархата (ВП), отпущенные им.
Вселенский
(Константинопольский) патриархат постоянно и последовательно
расшатывается Московским патриархатом. МП вообще давно «копает» под
Константинопольскую Церкву в надежде занять центральное место.
После 1917 года, на территории, контролируемой Советами, православная
Церковь была разгромлена, а духовенство уничтожено или выслано. Уцелели
лишь те, кто объявил о безусловной лояльности советской власти, но с
1935 года их также накрыла волна арестов, причем, это коснулось как
епископата и духовенства, так и активных мирян.
Осенью 1943
года Сталин принял решение использовать в политических целях русскую
эмиграцию, а также организовать блок стран Восточной Европы и Балкан. С
этой целью было принято решение восстановить РПЦ как один из
инструментов государственной политики и формирования образа СССР как
нового издания Третьего Рима. Сталин решил создать РПЦ под пристальным
присмотром КГБ. Он вызвал в Кремль трех уцелевших митрополитов из
сергианской группировки: Сергия (Страгородского), Алексия (Симанского) и
Николая (Ярушевича). Выделив им правительственный самолет, он приказал
собрать по лагерям оставшихся в живых епископов, необходимых для
проведения Собора и избрания нового патриарха. Но выживших епископов
было мало, чтобы придать сталинской постановке убедительный вид.
Пришлось провести несколько экстренных и крайне сомнительных хиротоний,
нарушающих правила. В итоге, 19 человек, в нарушение целого списка норм
православия, организовали Собор, учредили Русскую православную Церковь
(РПЦ) Московского Патриархата и провозгласили Сергия Страгородского
Патриархом всея Руси. Речь шла именно о новом учреждении, поскольку с
1721 года Синод управлял Церковью и Московского патриархата не
существовало. Новая православная Церковь строилась по прямым директивам
Сталина, как филиал спецслужб. Все священнослужители, работавшие с
прихожанами-мирянами, в обязательном порядке вербовались КГБ.
Конфликты, в которых неизменно принимали участие спецслужбы СССР,
происходили в связи с признанием автокефалий Польской, Грузинской
Церквей, а также православной Церкви в Америке.
Общая тенденция
налицо: московские попы, плотно сросшиеся с московскими спецслужбами,
хотят потеснить Константинополь и начать рулить мировым православием.
Занять место «первых среди равных» московские попы стремились и до 1917
года. Например, конфликт вокруг Болгарской автокефалии в 1872 году
использовался Петербургом для изоляции болгар, с тем, чтобы пристегнуть
их к союзу с Россией.
В рамках подготовки к Всеправославному Собору
2016 года вопрос автокефалии был вброшен в обсуждение Московским
патриархатом и максимально подогрет, чтобы не дать возможности
Украинской Церкви получить автокефалию. Константинопольский патриархат
пошёл тогда на компромисс, согласившись с тем, чтобы автокефалии
предоставлялись только при согласии и по просьбе церкви, в составе
которой находится часть, претендующая на самостоятельное существование.
Иными словами – с согласия Московского патриархата. Но РПЦ хотела
добиться еще и совместного провозглашения новых автокефалий всеми
Патриархатами, то есть, фактически торпедировать Константинопольский
патриархат, лишив его первенства уже окончательно. «Жадность фраера
сгубила!»
В итоге, переговоры зашли в тупик. Вопрос был исключён из
рассмотрения Всеправославным собором, а сам собор в Колимвари на Крите
прошел в урезанном формате. Из 14 признающих друг друга православных
автокефальных Церквей в нем, из-за московских интриг, не участвовали
Антиохийская, Грузинская, Болгарская и Московская Церквы. Война,
дестабилизация, терроризм, интриги, разброд и шатание – это обычное
состояние «империи зла», которая медленно, но уверенно движется к своей
кончине.
6 июня 2016 года, незадолго до открытия Собора,
Верховная Рада приняла обращение к Константинопольскому Патриарху
Варфоломею с просьбой признать недействительным акт 1686 года о передаче
Киевской митрополии из подчинения Константинополю к Московскому
патриархату, а также «Принять активное участие в преодолении последствий
церковного разделения путем созыва под эгидой Вселенского Патриархата
Всеукраинского объединительного собора с целью решения всех спорных
вопросов и объединения украинского православия».
Собор в
Колимвари не рассматривал, не комментировал украинский вопрос, но
полномочный представитель Собора архиепископ Телмисский Иов
(Константинопольский патриархат) заявил, что Вселенский Патриарх не раз
заявлял, что Константинополь является Матерью-Церковью для Украинской
Церкви и, что решением Константинопольского Синода вопрос был передан
специальной комиссии для изучения этого вопроса.
В акте 1686
года, об отмене которого в 2016 году ходатайствовала Рада,
предполагалось, что Московский патриархат (МП) выступит как наместник
Вселенского (Константинопольского) патриархата (ВП) в Киеве, где будет
исполнять только некоторые его функции, сохраняя при этом все права
Киевской митрополии, и, особенно, право избрания в Киеве митрополита.
Все это было грубо порушено Москвой. Не существует документа, который
давал бы право МП на территорию нынешней Украины. Киевская митрополии
1686 года не соотносится к современной Украине.
Автокефалию
Грузинской православной церкви МП предоставил в 1943 году. Это был
способ утвердить себя и утереть нос ВП, который признал грузинскую
автокефалию только в 1990 году. Такую же двойную роль выполняла операция
по признанию МП автокефалии Православной Церкви в Америке в 1970 году.
С одной стороны, это ослабило ВП, уменьшив его влияние в США, с другой -
дало КГБ СССР дополнительный канал влияния и площадку для работы в
стране противника.
Все три конфликта вокруг грузинской,
польской и американской автокефалий при внимательном изучении фактов и
документов не оставляют и тени сомнения в том, что это операции
спецслужб, проводившиеся под церковной "крышей".
Оказывал
давление МП на ВП и по украинскому вопросу. Когда в 2008 году патриарх
Варфоломей приезжал в Киев, предполагалось, что он заявит, что Украина
находится в канонической юрисдикции Константинополя. Это, по замыслу
президента Ющенко, должно было стать началом процесса получения
автокефалии.
Но Кремль, использовав свои связи, оказал на Варфоломея
давление, и вопрос был отложен. Тогда, как и в 2016 году, Кремль
использовал российские спецслужбы, российский МИД и МП как три
инструмента для удержания Украины в поле своего влияния. Но рано или
поздно московским враждебным интригам придет конец и этот конец уже
показался на горизонте.
Знаменна дата 28 липня 2018 року -- 1030-ліття Хрещення Русі-України.
Вселенський Патріархат у Стамбулі прийняв до розгляду запит України,
щодо надання автокефалії УПЦ і розпочав процедуру оформлення Томосу
української автокефалії.
19-20 квітня 2018 р. в Стамбулі у
резиденції Вселенського Патріарха в районі Фанар відбулося засідання
Святого і Священного Синоду Константинопольського Патріархату.
Як
раніше вже повідомлялося, заступник глави Адміністрації Ростислав
Павленко в ці дні перебував у Стамбулі, де передав офіційні звернення
щодо Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні від
єпископатів УПЦ Київського Патріархату та УАПЦ, а також було підтримане
рішенням Верховної Ради.
За підсумками роботи Синоду на сайті Патріархату опубліковане наступне повідомлення:
«Комюніке Святого і Священного Синоду (22.04.2018)
Святий і Священний Синод під головуванням Його Всесвятості Вселенського
Патріарха Варфоломія завершив своє чергове засідання, яке відбулося з
четверга, 19 квітня, до п'ятниці, 20 квітня. Всі питання порядку денного
були розглянуті та обговорені, та прийняті відповідні рішення.
Відповідно до Божественних і Святих Канонів, а також вікового церковного
порядку і Священного Передання, Вселенський Патріархат зацікавлений в
збереженні всеправославної єдності та турбується про Православні Церкви у
всьому світі, особливо Українського Православного Народу, який отримав
від Константинополя спасительну християнську віру і святе хрещення.
Таким чином, як істинна Матір Церква, він розглянув питання, що
стосуються церковної ситуації в Україні, як це було зроблено в
попередніх синодальних засіданнях, і отримав (прийняв) від церковної і
цивільної влади, які представляють мільйони Українських Православних
Християн, - звернення, яке вимагає надання автокефалії, вирішив тісно
спілкуватися та координувати зі своїми сестринськими Православними
Церквами щодо цього питання.
У Вселенському Патріархаті, 22 квітня 2018 року.
Від Головного Секретаріату.»
КОМЕНТАР
1. Зазначене повідомлення засвідчує, що усі звернення - церковні (від українських архиєреїв) та світські (від влади) були офіційно прийняті до розгляду, що є формальним початком процедури проголошення Томосу.
2. Так як раніше було сповіщено, що до Вселенського Патріарха звернулися архієреї УПЦ Київського Патріархату і УАПЦ в повному складі, важливо відзначити, що саме суб’єкти звернення іменуються «церковною ... владою, яка представляє мільйони Українських Православних Християн». Цим повністю спростовується твердження представників Московського Патріархату, що виключно вони представляють Українське Православ’я. Зазначеним повідомленням Синоду підтверджується, що мільйони православних християн України представляють ієрархи, які просять Вселенського Патріарха видати Томос про автокефалію.
3. Вище зазначеним також спростовується твердження, що лише МП в Україні може звертатися з питань автокефалії - як бачимо, Синод прийняв до розгляду звернення від УПЦ КП і УАПЦ, а також від Президента і Парламенту, в той час як Церква МП в Україні такого звернення не надсилала.
4. Синод ще раз підтвердив, що виключно Константинопольський Патріархат є Церквою-Матір’ю для України, і як така Церква, а також як Патріархат, наділений особливим обов‘язком всеправославного піклування про порядок і єдність - він бере до розгляду зазначені прохання про автокефалію. Таким чином відкидається твердження Московського Патріархату про те, що «українське церковне питання» є його «внутрішнім питанням» і не стосується компетенції Вселенського Патріарха.
5. Синод засвідчив, що буде інформувати інші Помісні Церкви та координувати з ними свої зусилля - що відповідає підкресленому вище обов’язку турбуватися про всеправославну єдність. Однак це жодним чином не означає, що Вселенський Патріарх зобов’язується вирішувати це питання виключно «на основі консенсусу», тобто лише за згодою РПЦ, яка такої згоди не дасть.
Підтвердженням того, що саме так у Константинопольському Патріархаті розглядають «інформування і координацію» є проведення Всеправославного Собору на Криті попри заперечення РПЦ і ще трьох Церков.
6. Очевидно, що РПЦ буде вкрай жорстко реагувати на кроки Константинопольського Патріархату щодо автокефалії Церкви в Україні, тому Вселенський Патріарх має об’єктивно інформувати інші Церкви про стан справ і разом з ними протидіяти антиканонічним крокам з Москви.
7. Важливо також зазначити, що у
повідомленні не згадується РПЦ чи її представники в Україні, а також про
«розкол» чи «розділення», що означало б зміщення акцентів у позиції
Фанару -- констатації негативних аспектів української проблематики, як
це було раніше, до висвітлення позитивних тенденцій, якими є церковні та
світські звернення щодо автокефалії.
* * *
Враховуючи, що
зазвичай Константинопольський Синод взагалі обмежується лише
інформуванням про свої засідання без зазначення подробиць - наведене
вище комюніке самим фактом своєї публікації є вагомим позитивним
сигналом про істотні зрушення та готовність Вселенського Патріархату
довести розпочату справу до логічного позитивного завершення.
Наступне чергове засідання Синоду очікується наприкінці травня цього року.
Прес-центр Київської Патріархії
Президент Петро Порошенко заявляє, що питання надання Томосу про автокефалію Українській Православній Церкві виходить за межі суто церковних справ. Про це він сказав, виступаючи у Верховній Раді.
ЗА ТЕМОЮ"Йдеться про наше остаточне унезалежнення від Москви. Тут не лише релігія, тут – геополітика. А для мене справа утвердження незалежної помісної церкви – такої ж ваги, як вже здобуті безвіз та Угода про асоціацію з Євросоюзом", – сказав Президент.
Він додав: "Усі помісні церкви нового та новітнього часу були визнані лише шляхом активного залучення держави до цього процесу. Такими є традиція і вимога Вселенського Патріаршого Престолу. По суті, автокефалію надають не стільки конкретній Церкві, скільки країні".
Петро Порошенко підкреслив, що саме тому для нього, як Президента, для народних депутатів, залишатися осторонь значило би підтримати статус-кво, який вигідний Москві.
Президент також наголосив, що об'єднана Українська православна церква може стати найбільшою з-поміж існуючих нині: "Наша об'єднана Українська православна церква може стати найбільшою в усьому православному світі. І про цю перспективу я говорив поточного тижня з предстоятелями усіх трьох православних церков України".
Порошенко також висловив переконання, що надання Томосу про автокефалію Єдиної Української Православної Церкви Вселенським Патріархом зміцнить незалежність нашої держави.
"Такий Томос, дорогі мої, зміцнить нашу незалежність. Він видалить рудименти того політичного проекту, який називається "Русским миром" і який придумали, до речі, саме ієрархи РПЦ. То вже потім цю небезпечну для України політичну єресь взяла на озброєння влада Російської Федерації", – також наголосив він.
Як повідомляв 5.UA, сьогодні раніше 19 квітня Верховна Рада проголосувала за звернення про створення в Україні єдиної помісної церкви.
Константинополь вернет автокефалию Украине впервые за 330 лет на VIII Вселенском Соборе, который проходить на греческом острове Крит.
Это очень важное историческое событие со времен 1686 года, когда указом
Константинополя киевская церковь была присоединена к Московскому
патриархату. В случае принятия данного решения Украина сможет преодолеть
церковный раскол в стране.
С 19 по 27 июня на острове Крит в Православной Академии в Колимбари пройдет VIII Вселенский Православный Собор.
Официально мероприятие начнется 19 июня в день Пятидесятницы, и
продлится до 27 июня под юрисдикцией предстоятеля Константинопольской
Церкви Его Божественного Всесвятейшества Архиепископа Константинополя,
Нового Рима и Вселенского Патриарха Варфоломея.
Всеправославный Собор призван объединить лидеров 14 независимых
православных церквей для установления единства среди 300 миллионов
православных христиан.
Последний раз православные церковные лидеры
проводили такую встречу в 787 году. После 1054 года, когда состоялся
«великий раскол» между православными и католиками, такие соборы больше
не проводились.
На Украине канонический статус имеет только Украинская православная церковь Московского патриархата.
Одной из главных тем будет рассматриваться «украинский вопрос». В
частности, отмена Указа Константинополя 1686 года, который присоединил
киевскую Церковь к Московскому Патриархату.
Таким образом,
украинская православная церковь получает автокефалию, то есть
независимость от Московского патриархата и переходит на прямое
подчинение Константинополю и, следовательно, становится равным среди
равных. Все имущество и влияние Московского патриархата на территории
Украины перейдет к УПЦ и будет разрублен Гордиев узел.
Главное беспокойство РПЦ — это потеря контроля над частью территорий и влияния на украинских верующих.
На данном этапе русское православие отказывается принимать условия и
правила, которым раньше подчинялась РПЦ, кроме того, давление на ряд
православных конфессий привело к отказу от участия в Соборе
Антиохийской, Грузинской, Болгарской церквей.
Также на Православном Соборе будут рассматриваться и множество других вопросов. В частности, стандартизация дат, одежда для священнослужителей, обязательно или нет носить бороду. Подробнее можно ознакомится на официальном сайте «Собор-2016».
Народився 20 березня 1864. Початкову освіту здобув в Уманській бурсі. У 1890 році — у віці двадцяти п'яти років — Василя Липківського призначено законовчителем Черкаської гімназії, а через рік — 20 жовтня 1891 року — його було висвячено на священика. У 1905 році його обирають головою з'їзду духовенства Київщини, який своїм рішенням ухвалив запровадити українську мову у церковне богослужіння і викладання у духовних школах. Але із закінченням революції настав період реакції офіційної влади, тож до 1917 року Липківський жив під постійним наглядом поліції, займаючись, здебільшого, парафіяльною роботою, а також викладанням у кількох школах.
Зусиллями Липківського і його однодумців 14 жовтня 1921 року на Свято Покрови у Софії Київській нарешті було скликано перший Всеукраїнський Церковний Собор, який підтвердив постанову ВПЦР (Всеукраїнської Православної Церковної Ради) від 5 травня 1920 року про автокефалію Української православної церкви. … 21 жовтня протоієрей отець Василь (Липківський) таємним голосуванням майже одноголосно був обраний на посаду єпископа-митрополита.
Всеукраїнський церковний собор, за практикою стародавньої Александрійської церкви — покладанням рук усього духовенства — висвятив свого першого єпископа Василя (Липківського) й обрав його главою Української автокефальної православної церкви — Митрополитом Київським і всієї України. Після цього була висвячена українська ієрархія й затверджені головні засади життя Української церкви, такі, як автокефалія, відокремлення від держави, соборність, а також — рідна мова в храмах та в церковних школах. Таким древнім християнським чином отець Василь (Липківський) став митрополитом і приступив до реформації УАПЦ.
>
>
