хочу сюди!
 

Маша

50 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 37-65 років

Замітки з міткою «терор»

Попурі_6





Побудував Будинок із Пляшок... 
Цікаво, ким вважають його Сусіди ?


Але знайомлю зі Стусом


Він вів смертельний бій. 
Про Василя Стуса

04 Вересень 2017, 


Василь Стус очима художника Юрія Журавля


Малюк нетерпляче репетує.

– Терпи, терпець тебе шліфує, – кажу на автоматі, поки дістаю для малечі бажане.

Скільки було йому, коли він це почув вперше? 6 днів?

А мені?

Це десь почулося, вивчилося і прошилося.

І прожилося.

Хоча. Дякувати Богу, дідам і батькам, мені прожилося менше, аніж їм. Тож колишу сина, вчу терплячки і уповаю, що його життя зашліфує менше. Але знайомлю зі Стусом. Це ніколи не рано. Особливо на цій землі.

Нам не дано знати, а отже й не личить судити про розмір і вагу хреста ближнього.

Але автор рядка про терпець – Василь Стус – сходив на Голготу з високо піднятим чолом.

Він не один. Таких – мільйони. Він – один. Такого в нас ще не було.

Гладкий, зашліфований до ковзкості льоду, шмат уділеного йому дерева, уявний, але від того не невагомий, висковзував, мабуть, йому з рук. А нести треба було, і хилити голову, навіть, щоб знову підняти свій власний хрест – йому не личило.

Василю Стусу стало снаги не лише отак пройти, а й залишити нам спогад. Пам’ять про себе, про нас колись і навіть нас нинішніх. Про пережите.

Скороминущий ачи ні, стусовий витесаний із слів, гострий і різкий, хрест залишається пам’ятником Україні та українцям, всьому прожитому, терпцем відшліфованому, люттю поруйнованому, любов’ю скріпленому і вірою освяченому.

Василь Стус
Василь Стус

Поет та лицар, Василь Стус став наріжним каменем нашої пам’яті про ХХ століття. Войовничий поет, який не схибив і не схилився, який воював і творив – уособлення мільйонів. Він увібрав у себе біль командирів за непрожиті життя їхніх солдат. Явився запальною стихією юного таланту митця, квасного, гіркого, але такого непересічного, як молоде вино. Вічно юного таланту сотень митців, полеглих за свободу.

Це в нас, в Україні ХХ століття, епітафії поетів та воїнів однакові. Тож полеглий у бою з ворогом поет Василь Стус мусів і мав стати і одним, і другим. Навіть не взявши зброї до рук, він виконав життєве покликання.

Стус вів смертельний бій, і хрест, даний йому Богом і відточений його власним талантом, був зброєю в руках поета. Стус жбурляв ним у ворога і ницість, у зло і байдужість, цілився у зневіру і зневагу.

І не хилив чоло…

Здавалося, оця ноша стала частиною людини, а людина стала частиною хреста…

Врешті сам Стус став хрестом для нашого народу. Який ми досі не в силі підняти і встановити, як пам’ятник. Який ми не зможемо підняти, поки не покараємо зло. Бо ж непокаране зло зростає.

Набуває вибагливих форм і ранить все більше людей.

І поки воно ще й ходить на перемовини, Україна далі народжує воїнів-поетів. Чи режисерів.

Але яка врешті різниця там, на небесах і на Сибіру? Яка врешті різниця ТИМ.

Питання ж насправді до нас. Стусові побратими, які винесли його неписані рядки із в’язниць, втримали окопи нашої свободи. В поту, крові і сльозах вони не забули ні Василя, ні віршів, і теж здійснили своє покликання.

А заразом – прожили забране життя Поета. Прожили ті мільйони українських доль, які поет витяг із небуття.

Стус міцно засів у голові Сверстюка, чи Овсієнка, чи… та в багатьох. Звільнені рядки врешті оселилися і у моїй голові. Мабуть, і у вашій, якщо читаєте про Стуса. Відтак вони стали отим спільним прожиттям для нашого колективного «ми». Спогадом про історію всіх наших батьків і прадідів. Спільним спогадом про спільну історію. Навіть не пам’яттю, а цим прошитим-прожитим дитячим спомином.

Про те, що дорога йдеться. Про те, що свободу не ув’язнити. Про те, що терпець шліфує зброю.

Терпи, терпи – терпець тебе шліфує,

сталить твій дух – тож і терпи, терпи.

Ніхто тебе з недолі не врятує,

ніхто не зіб’є з власної тропи.

На ній і стій, і стрій – допоки скону,

допоки світу й сонця – стій і стій.

Хай шлях – до раю, пекла чи полону –

усе пройди і винести зумій.

Торуй свій шлях – той, що твоїм назвався,

той, що обрав тебе навіки вік.

До нього змалку ти заповідався

до нього сам Господь тебе прирік.

Ярина Ясиневич – керівник програм Центру досліджень визвольного руху

Закатовано рефами 3-х полонених воїнів ЗСУ

На Світлодарській дузі взяли в полон трьох українських військових, їх по-звірячому катували і вбили - волонтер
23 грудня 2016



На Світлодарській дузі поблизу Дебальцевого Донецької області в полоні у бойовиків загинули троє українських військовослужбовців. Провести обмін не вдалося

Про це повідомив волонтер та координатор проекту "СтопТеррор" Семен Кабакаєв в Facebook. "Трагічна ситуація на Светлодарской дузі. Трьох наших хлопців немає в живих. Двоє були на полі, їх забрали чи то місцеві бойовики, чи то найманці з РФ, поки невідомо. Бійці були поранені, їх зняли на відео і передали нашим, як підтвердження того, що вони у супротивника. Внесу поправку: противник гідний поваги, а ці – ні. Провести обмін не вдалося, ворог не захотів, і наші не знайшли, з ким говорити. Там кожен – командир, і знайти відповідального за зупинку вогню було нереально. Потім їх перевезли у Дебальцеве, знущалися і катували. В результаті вбили. Звірячі фото з тортурами і тілами відразу прислали нам, як підтвердження того, що вони "200-і", – написав він.

 Він зазначив, що ще один український військовий вважався зниклим без вісті. "Третій нібито зник безвісти. Ми подали запит і виявилося, що за їх даними він у полоні, але підтвердження ми не знайшли. Кілька годин тому третій опинився у нас, кілька пострілів у голову. Зараз на ресурсах противника ОРДЛО і РФ поширюються ці фотографії і відео", – заявив Кабакаєв.


Детальніше читайте на УНІАН: http://www.unian.ua/war/1694057-na-svitlodarskiy-duzi-vzyali-v-polon-troh-ukrajinskih-viyskovih-jih-po-zviryachomu-katuvali-i-vbili-volonter.html

КГБ организовал мировой исламский террор.



Генерал-лейтенант Ион Михай Пацепа рассказал о том, как КГБ создало палестинский и мировой исламский террор. Как придумали захватывать самолеты и убивать евреев вдали от Израиля.
Сегодняшний международный терроризм был замыслен в лубянских кабинетах КГБ сразу после шестидневной войны, в 1967 году. В качестве генерала разведки, я был свидетелем рождения этого "дьявола".
Тогда израильская победа опозорила режимы Сирии и Египта -- стран, неуклюже раздутыми «советниками» советской разведки. Вот тогда-то Кремль и решил вооружить враждебных Израилю палестинцев и вовлечь их в террористическую войну против еврейского государства.
Генерал Александр Сахаровский, создавший разведывательные структуры коммунистической Румынии и поднявшийся до уровня главы всей зарубежной разведки СССР, часто пояснял мне: «В сегодняшнем мире, где ядерное оружие сделало невозможным употребление военной силы, терроризм должен стать нашим главным оружием».
В семидесятых годах, только разведслужбы Румынии дважды в неделю отправляли самолёт с военными грузами палестинским террористам в Ливан. После падения коммунизма в Восточной Германии, разведывательные архивы Stasi открыли, что в одном только 1983 году германская разведка отправила в Ливан патронов для АК-47 на сумму 1877600 долларов. Как сообщил Вацлав Гавел, коммунистическая Чехословакия отгрузила тысячу тонн лишённой запаха взрывчатки Semtex-H исламским террористам (эта взрывчатка не может быть обнаружена собаками) – этого количества террористам вдоволь хватит на 150 лет.

Террористическая война, как таковая, была развязана в конце 1968 года, когда КГБ впервые превратило захват пассажирских самолётов в инструмент террора. Эта же тактика использовалась и для атаки в США 11 сентября 2001 года.
Только в 1969 году в мире было захвачено 82 самолёта; эти акты были совершены организациями, которое финансировались из кассы КГБ. В 1971 году, когда я посетил Сахаровского в его лубянском офисе, он привлёк моё внимание к морю красных флажков, пришпиленных к карте мира, висевшей на стене кабинета. Каждый флажок обозначал захваченный террористами самолёт. «Захват самолётов – моё изобретение», - похвастался он.
Политический «успех», связанный с похищением самолётов, послужил для 13-го Отдела КГБ, известного, как «Отдел Мокрых Дел», возможностью расширения операций за счёт организации «публичных казней» -- терактов в аэропортах, на вокзалах и в других публичных местах.
В 1969 году Джордж Хабаш, марионетка КГБ, объяснял: «Убийство одного еврея вдалеке от основного места сражений является более эффективным методом, чем убийство сотни евреев на поле боя, поскольку это привлекает больше внимания».
К концу 1960-х годов КГБ был глубоко вовлечён в массовый террор против евреев, выполняемый руками разнообразных палестинских организаций- клиентов. Вот некоторые из террористических актов, которые следует отнести на счёт КГБ, за то время, когда я всё ещё находился в Румынии: ноябрь 1969 года – вооруженная атака на контору израильской авиакомпании Ел-Аль в Афинах (один убитый, 14 раненных); 30 мая 1972 года – атака на тель-авивский аэропорт Бен Гуриона (22 убитых, 76 раненных); декабрь 1974 года – взрыв тель-авивского кинотеатра (2 убитых, 66 раненных); март 1975 года – нападение на тель-авивский отель (25 убитых, 6 раненных); май 1975 года – организация взрыва в Иерусалиме (1 убит, 3 раненных); 4 июля 1975 года – организация взрыва на Площади Сиона в Иерусалиме (15 убитых, 62 раненных); апрель 1978 года – нападение на Брюссельский аэропорт (12 раненных); май 1978 года – нападение на самолёт Ел-Аль в Париже (12 раненных).

В 1971 году КГБ начало осуществление операции «Тайфун», направленной на дестабилизацию Западной Европы. Банда Баадер-Майнхоф, Фракции Красных Бригад (RAF) и другие марксистские организации- клиенты КГБ развязали волну анти- американского террора, который потряс Западную Европу.
Ричард Уэлш, заведовавший офисом ЦРУ в Афинах, был застрелен в Греции 23 декабря 1975 года. Генерал Александр Хэйг, командовавший силами НАТО в Брюсселе, был ранен взрывом бомбы, уничтожившей его бронированный Мерседес. Генерал Фредерик Кроусен, командовавший силами США в Европе, остался чудом жив после атаки в сентябре 1981 года. Альфред Херрхаузен, глава Немецкого Банка, благожелательно настроенный по отношению к Америке, был убит взрывом гранаты в ноябре 1989 года. Ганс Нёйсель, министр внутренних дел Западной Германии, был ранен во время террористического акта в июле 1990 года.

В 1972 году Кремль принял решение обратить весь мусульманский мир против Израиля и Соединённых Штатов. Как говорил мне Юрий Андропов, что миллиард врагов могут нанести Америке гораздо больший ущерб, чем несколько миллионов -- вот это размах...
Нам предписывалось внедрить в мусульманский мир ненависть к евреям, сходную с той, которую разжигали нацисты, и использовать эту ненависть в качестве оружия массового кровопролития против Израиля и его главного партнёра – Соединённых Штатов. План заключался в том, чтобы никто "в американо- сионистской сфере влияния" не мог больше чувствовать себя в безопасности.
Согласно Андропову, мир ислама был питательным раствором, в который следовало внести и вырастить бациллу смертельной анти-американской ненависти, взращённую на дрожжах марксизма- ленинизма. И действительно, антисемитизм глубоко привился в естественной для него питательной среде ислама. Мусульманам привычен вкус национализма, джингоизма и жертвенности. Их безграмотные, подавленные массы несложно возбудить до точки истерии.
"Ислам помешан на предотвращении захвата нечестивыми территорий Ближнего Востока; он воспримет с готовностью наши лозунги о Конгрессе США как о злобном орудии сионистов, превращающих весь мир в свои владения" -- высказывался Андропов.

В середине 1970-х КГБ приказало моей службе, DIE, наряду с аналогичными службами других восточно-европейских разведок, прочесать страну в поисках надёжных активистов, принадлежавших к различным мусульманским этническим группам, обучить их искусству дезинформации и террористическим операциям и внедрить в страны «нашей сферы влияния». Их задачей был экспорт ненависти к "Американскому Сионизму".
До того, как я навсегда покинул Румынию в 1978 году, мой отдел отправил около пятисот таких скрытых агентов в мусульманские страны. Согласно грубой оценке, полученной из Москвы, разведками восточного блока в исламский мир было заслано в общей сложности около четырёх тысяч таких агентов влияния.
Мы также распространяли сфабрикованную КГБ статью на арабском языке, где говорилось, что Израиль и его главный спонсор США – сионистские страны, намеревающиеся обратить весь исламский мир в еврейскую колонию.
Мы старались завоевать умы людей, понимая, что нам не светит выиграть открытую войну. Трудно сказать наверняка, каковы длительные результаты операции СИГ, но накопительный эффект распространения сотен тысяч копий фальшивок, изображающих Израиль и США смертельными врагами ислама, наверняка были конструктивной мерой для достижения наших целей.

Россия не отказалась от порочного политического курса, лжи, клеветы, разжигания вражды, дестабилизации отношений, продолжения терроризма, как средства политического шантажа. Очень скоро, после прихода к власти, Путин начал возвращать свою страну к привычному террористическому бизнесу.
В марте 2002 года он без лишнего шума восстановил продажу оружия иранскому диктатору, покровителю террористов Айатолле Хаменеи. Россия ввязалась в строительство 1000-мегаваттного ядерного реактора в Бушейре, с корпусом переработки урана, способным производить расщепляющиеся материалы для ядерного оружия. Сотни русских инженеров и техников начали также помогать Ирану в разработке ракеты с радиусом действия более 1250 миль Шахаб-4 - ракеты, которая может служить носителем ядерных боеголовок и угрожать всему Ближнему Востоку и Европе.
После распада СССР Россия оказалась трансформированной беспрецедентным образом, но вера в то, что советское враждебное наследие противостояния будет так же искоренено после холодной войны, как искоренён был нацизм в конце Второй Мировой войны, не оправдалось, к сожалению.

Автор этой статьи - генерал-лейтенант Ион Михай Пацепа (Ion Mihai Pacepa), – самый высокопоставленный офицер разведки стран Варшавского Договора, сбежавший из Советского Блока на Запад, где написал книгу «Красные Горизонты», изданную в 27 странах мира.
Эта статья была опубликована 24 августа 2006 года в NationalReviewOnline.


Перепост с блогов. Заявление герцога Анжуйского.

Заявление Герцога Анжуйского
  • 12.01.15, 20:08
«Я пойду против эмоционального течения и отделю себя от движения «Я Шарли». Нет, я не шарли, потому что я никогда не любил эту манихейскую газету.

Charlie Hebdo является обычной бумажкой, презирающей любое мнение, кроме своего собственного, которая под прикрытием свободы выражения мнений позволяем всем совершать провокационные действия. Charlie Hebdo является агрессивной газетой, которая создаёт ненависть между религиями через якобы юмор. Charlie Hebdo является образом европейского атеистического общества, которая создаёт обиду и врагов вместо уважения и братства между народами и людьми, независимо от их различий, расы, цвета кожи, религии.

Так что я отказываюсь принимать участие в “республиканском священном союзе” про-Шарли, потому что я просто не понимаю, что я должен защищать.

Я не проявляю неуважения или непочтительности и не хочу обижать память погибших рисовальщиков. Нет слов, чтобы высказать ужас нападения, произошедшего на редакцию газеты. Я осуждаю этот варварский акт и выражаю свои глубочайшие соболезнования родным и близким покойных.

Я осуждаю эту попытку национального единства и лицемерие граждан, которые никогда не читали эту юмористическую еженедельную газету.

Почтить память жертв, да.

Отдать дань Charlie Hebdo, нет.»

Читаючи спогади академіка Георгія Арбатова

Читаючи спогади академіка Георгія Арбатова, що був одним з розумних кремлівських царедворців за Хрущова та Брежнєва, натрапив у його "Свидетельство современника"  на повне дежавю сучасності, тому подаю просто сторінки з книги без особистого коментування за принципом латинського прислів'я, що "для розумного сказано досить"

Текст (якість не дуже, але то не ружжо, щоб все блищало, - прочитати можна, хто забажає)



А тепер контекст





100%, 10 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

чорний гумор

Информация для поляков: все высшее руководство России собирается посетить Крым. Уточнение для голландцев: самолетом.

Важливі мітки минулої доби

В Україні дуже гаряче, і не можна ігнорувати такі повідомлення, навіть якщо це приватна інтуїтивна думка
http://news.eizvestia.com/news_abroad/full/431-v-blizhajshee-vremya-kreml-nachnet-massirovannoe-voennoe-nastuplenie-na-ukrainu-borovoj

Невже доведеться все-таки битися проти регулярної армії рф?

http://censor.net.ua/news/283878/rossiyiskaya_armiya_stroit_paromnuyu_perepravu_mejdu_kavkazom_i_krymom_smi

Втім метод диверсійно-терористичної війни у москалів ще не вичерпаний. Судячи з усього, вчора на Луганщині стало на одну гарячу точку більше. Місто Антрацит грозить повторити шлях Славянська.
http://antratsit.net/news/1562-segodnya-vozle-rayadministracii.html

Пам’яті в’язнів "Другого соловецького етапу"

До 75-ліття від дня загибелі

Згідно з директивою наркома Н. Єжова, у 1937 році мало бути розстріляно 1200 в’язнів
Соловецької тюрми. Засуджених до розстрілу розділили на три частини. Перший етап в
числі 1116 в’язнів вивезли з острова наприкінці жовтня до м. Медвежегорськ і розстріляли в урочищі Сандармох.

Другий соловецький етап сформували приблизно з 500 осіб. В'язнів повантажили на
корабель на початку грудня. «На цей раз засуджених відправили до Ленінграда. Збереглося розпорядження, дане комендантові Ленінградського управління НКВД: "Прибывших из Соловецкой тюрьмы рас стрелять". Чи довезли приречених до Пітера, невідомо, прямих підтверджень цьому немає. Можливо, їх було розстріляно десь в іншому місці, яке ще потрібно відшукати» (Наталья Одинцова. Родом с Соловков. АиФ Петербург, вып. 43 (636) от 26.10.2005).

За однією з версій, місцем розстрілу другого соловецького етапу могло бути
пустище Койранкангас біля Токсово, в 15 км від Петербурга. 

Про долю третього етапу невідомо практично нічого. Людей (приблизно 200 осіб) не
встигли вивезти на материк до закінчення судноплавного сезону, тому вони були розстріляні десь на островах. Місце їх захоронення досі не виявлено.


Символічний хрест, встановлений на Левашовському кладовищі в пам’ять про українців, розстріляних в околицях Петербурга. Фото: dytyna

Список українців, що загинули 8 грудня 1937 року в околицях Ленінграда

Арсененко Денис Онисимович, 1900 р. н., уродженець с. Кугринівка Запорізького р-ну
Дніпропетровської обл., українець, безпартійний, агроном Облтрактороцентру, проживав: м. Дніпропетровськ. Колегією ОГПУ 11.03.1933 р. засуджений за ст. 58-4-6-7-10 КК РСФСР на 10 років тюрми. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-2-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Бердник Павло Олександрович, 1908 р. н. Уродженець м. Сталіно УРСР, українець,
безпартійний, робітник. Колегією ОГПУ 17.10.1932 р. засуджений за ст. 59-3 КК РСФСР до розстрілу, з заміною на 10 років ВТТ. 10.07.1934 переведений в штрафізолятор на 2 роки. Відбував покарання на Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Березовський Григорій Андрійович, 1900 р. н., уродженець с. Кидрасівка Бершадського р-ну УРСР, українець. Судової трійкою ГПУ УРСР 20.09.1930 р. засуджений за ст. 54-2 КК УРСР на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в'язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 10.11.1937 р. засуджений за ст. 58-2-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Биков Павло Олександрович, 1905 р. н., уродженець с. Луначарське Гуляй-Пільського р-ну Запорізького окр. УРСР, українець, із селян, безпартійний. Запорізьким окрсудом 8.05.1929 р. засуджений за ст. 82-1, 138 КК УРСР на 8 років позбавлення волі. Колегією ОГПУ 15.08.1933 р. за ст. 82-1 КК УРСР термін збільшено на 2 роки. Відбував покарання на Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Білооченко Денис Петрович, 1889 р. н., уродженець с. Веселка Новопразького р-ну
Дніпропетровської обл., українець, безпартійний, службовець. Колегією ОГПУ 21.04.1933 р. засуджений за ст. 58-2-11 КК РСФСР до розстрілу з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в'язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-2-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Білий Йосип Степанович, 1890 р. н. Уродженець с. Чудин Радомишльського р-ну УРСР, українець, із селян, безпартійний. Колегією ОГПУ 1.02.1932 р. засуджений за ст. 59-3 КК РСФСР до розстрілу, з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання на Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Боберський Йосип Олександрович, 1902 р. н., уродженець м. Серет (Буковина, Австрія), українець, колишній член КП(б)У. Особливою нарадою при НКВД СССР 28.12.1935 р. засуджений "за контрреволюційну діяльність" на 5 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в'язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Борей Омелян Олександрович (він же Музичук Яків Михайлович), 1910 р. н., уродженець с. Клепачі Славутського р-ну Вінницької обл. УРСР, українець, безпартійний. Особливою нарадою при НКВД СССР 3.06.1935 р. засуджений "за нелегальний перехід кордону" до 5 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в'язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-6-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Букшований Осип Іванович, 1890 р. н., уродженець Галичини, українець, колишній член КП Західної України, службовець. Судової трійкою при Колегії ГПУ УРСР 23.09.1933 р. засуджений за ст. 54-10-11 КК УРСР на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в'язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Бутько Михайло Якович, 1910 р. н., уродженець с. Олександрівка Корюківського р-ну УРСР, українець, безпартійний, із селян. Колегією ОГПУ 3.04.1932 р. засуджений за ст. 59-3 КК РСФСР до розстрілу з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в'язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-2-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Вражливий-Штанько Василь Якович (Василь Вражливий), 1903 р. н., уродженець м. Опішня Полтавської губ., українець, безпартійний, літератор. Виїзною сесією Військової колегії Верховного суду СССР 28.03.1935 р. засуджений за ст. 54-8-11 КК УРСР на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в'язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-8-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Гілов Іван Тимофійович, 1906 р. н., уродженець с. Андріївське Харківської обл., українець, колишній член ВКП(б), уповноважений особливого відділу Свердловського УНКВД, проживав: м. Свердловськ. Особливою нарадою при НКВД СССР 26.04.1935 р. засуджений на 5 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в'язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Гордієнко Іван Федорович, 1913 р. н., уродженець сл. Данилівська Камишинського округу Нижньо-Волзького краю, українець, безпартійний, рахівник, проживав: м. Москва. Трійкою ПП ОГПУ у Московській обл. 25.09.1933 р. засуджений за ст. 58-8-10 КК РСФСР на 5 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в'язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 10.11.1937 р. засуджений за ст. 58-8-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Дрига Петро Семенович, 1902 р. н., уродженець м. Бердичів, українець, колишній член
ВКП(б), пом. командира 12-го полку з госпчастини. Колегією ОГПУ 13.10.1932 р. засуджений "як аферист" до розстрілу, з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання на Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений до вищої міри
покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Дубровин Діомід Опанасович, 1899 р. н., уродженець с. Любівка Валківського р-ну
Харківської обл., українець, гол. бухгалтер Трактороцентру, проживав: м. Москва. Колегією ОГПУ 11.03.1933 р. засуджений за ст. 58-4-6-7 КК РСФСР на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 10.11.1937 р. засуджений за ст. 58-2-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Камурка Михайло Михайлович, 1889 р. н., уродженець с. Калужине Лихівського р-ну УРСР, українець, селянин. Колегією ОГПУ 14.01.1932 р. засуджений за ст. 58-2-11 КК РСФСР до розстрілу з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 10.11.1937 р. засуджений за ст. 58-2-11 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Компанець Степан Семенович, 1912 р. н., уродженець с. Олександрівка Корюківського р-ну Чернігівської обл., українець, селянин-кравець. Колегією ОГПУ 3.04.1932 р. засуджений за ст. 59-3 КК РСФСР до розстрілу, з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання на Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Корінь Василь Оверкович, 1887 р. н., уродженець с. Блистова Менського р-ну Чернігівської обл., українець, селянин. Колегією ОГПУ 3.04.1932 р. засуджений за ст. 59-3 КК РСФСР до розстрілу, з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання на Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Кривуля Іван Андрійович, 1911 р. н., уродженець с. Троїцьке Кадіївського р-ну (Донбас), українець, безпартійний, військовослужбовець. Військовим трибуналом МВО 10.06.1934 р. засуджений на 5 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Крупський Петро Іродіонович, 1893 р. н., уродженець м. Тараща, українець, безпартійний, зоотехнік, колишній співробітник Ленінградської обл. с.-г. дослідної станції. Особливою нарадою при НКВД СССР засуджений до 5 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 10.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р. 

Крушельницька Володимира (в табірних документах Вольдеміра) Антонівна, 1903 р. н., уродженка м. Коломия (Галичина), українка (у табірних документах полька), лікар,
проживала: м. Харків. Особливою нарадою при НКВД СССР 10.04.1935 р. засуджена за ст. 54-8 КК УРСР на 5 років ВТТ. Відбувала покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджена за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляна у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Куліш Мефодій Пилипович, 1909 р. н., уродженець с. Пруси Рокитнянського р-ну Київської обл., українець, селянин. Колегією ОГПУ 13.02.1932 р. засуджений за ст. 59-3 КК РСФСР до розстрілу з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-6-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Куций Кіндрат Васильович, 1899 р. н., уродженець м. Острожець, українець, безпартійний, робітник заводу ім. Сталіна, проживав: м. Москва. Колегією ОГПУ 29.12.1933 р. засуджений до 8 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Куцюберда Іван Сидорович, 1905 р. н., уродженець с. Первомайське (Запоріжжя), українець, колишній член ВКП(б), службовець. Колегією ОГПУ 22.08.1933 р. засуджений за ст. 58-2-11 КК РСФСР на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Лебідь Ананій Дмитрович, 1898 р. н., уродженець м. Веркиївка Чернігівській обл., українець, літературознавець, викладач Київського університету, проживав: м. Київ. Військовим трибуналом Київського ВО 4.04.1936 р. засуджений за ст. 54-8-11 КК УРСР до 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Левицький Василь Іванович, 1902 р. н., уродженець та мешканець м. Харків, українець, літературний редактор видавництва «Сельхозгиз». Особливою нарадою при НКВД СССР 26.03.1935 р. засуджений "за участь у контрреволюційній організації" до 5 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Лоза Тарас Васильович, 1913 р. н., уродженець с. Петриків Тарнопольського в-ва (Польща), українець, електромонтер. Колегією ОГПУ 29.12.1933 р. засуджений за ст. 58-6 КК РСФСР до розстрілу з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-6-11 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Лозинський Іван Костянтинович, 1897 р. н., уродженець ст. Слобідка Подільської губ.,
українець, безпартійний, агроном радгоспу. Колегією ОГПУ 28.05.1933 р. засуджений
за ст. 58-7-11 КК РСФСР до розстрілу з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання у
Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 10.11.1937 р. засуджений за ст. 58-2-11 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Луговий Олександр Лукич, 1898 р. н., уродженець ст-ці Петропавлівська Північно-
Кавказького краю, українець, черговий телеграфіст ст. Гойтх Північно-Кавказької залізниці. Колегією ОДПУ 28.06.1932 р. засуджений за ст. 58-2-11 КК РСФСР до розстрілу з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 10.11.1937 р. засуджений за ст. 58-2-11 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Лукомський Володимир Степанович, 1901 р. н., уродженець м. Львів (насправді м.
Миколаїв), українець, інженер-конструктор, проживав: м. Харків. Судової трійкою при
Колегії ГПУ УРСР 24.02.1934 р. засуджений за ст. 54-11 КК УРСР до 3 років ВТТ, у 1935
р. повторно засуджений відділенням Далекосхідного крайсуду при Бамлазі НКВД на 8
років позбавлення волі. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Любченко Микола Петрович (літ. псевд. Кость Котко), 1896 р. н., уродженець та мешканець м. Київ, українець, член редакції газети "Комуніст". Військовою колегією Верховного суду СССР 28.03.1935 р. засуджений за ст. 54-8-11 КК УРСР до 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Макаренко Роман Ігорович, 1906 р. н., уродженець с. Добрівляни (Польща), українець,
ветлікар. Судовою трійкою при Колегії ГПУ УРСР 26.02.1933 р. засуджений за ст. 54-6-11 КК УРСР до 5 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-6-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Мартишевський Дмитро Рафаїлович (в суд. докум. 1935 р. Марташевський), 1909 (1906) р. н., уродженець с. Дорогуста? Холмської губ., українець, безпартійний, економіст-плановик. Навчався на Гірських курсах в Києві, згодом в медінституті (не закінчив), вступив до Інституту кіно в Києві (виключений за неуспішність). Проживав: м. Київ, вул. Дика, б. 7, кв. 2. Заарештований 8.07.1935 за звинуваченням в участі в контрреволюційній терористичній групі. Військовим трибуналом Київського ВО 22.10.1935 р. засуджений за ст. 54-2-8-11 КК УРСР до 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-8-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Марцинюк Антон Андрійович, 1892 р. н., уродженець с. Добромірка Збаразького пов.
(Галичина), українець, безпартійний, журналіст. Судовою трійкою при Колегії ГПУ УРСР 1.10.1933 р. засуджений за ст. 54-11 КК УРСР до 5 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Мельниченко Максим Федорович, 1898 р. н., уродженець м. Васильків, українець, агроном Житомирського облплодколгоспцентру. Колегією ОГПУ 2.03.1933 р. засуджений за ст. 58-4-6-7 КК РСФСР до 8 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-2-11 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Мондок Іван Ілліч, 1893 р. н., уродженець м. Грабовець, українець, колишній член КП
Чехословаччини і КП України, член Виконкому Комінтерну, політемігрант від 1930 р.,
аспірант Харківського інституту червоної професури. Судовою трійкою при Колегії ГПУ
УРСР 28.02.1934 р. засуджений за ст. 54-11 КК УРСР до 5 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Мосцевенко Антонін Тимофійович, 1896 р. н., уродженець с. Губарівка Богодухівського р-ну Харківської обл., українець, бухгалтер. Військовим трибуналом Київського ВО 24.07.1935 р. засуджений за ст. 54-2-8-9-10-11 КК УРСР до 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-8-11 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Нагорний Степан Севастянович, 1898 р. н., уродженець м. Спичинці Бердичівського округу УРСР, українець, шофер. Колегією ОГПУ 13.03.1932 р. засуджений за ст. 58-6 КК РСФСР до розстрілу з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-6-11 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Нарушевич Микола Ферапонтович, 1902 р. н., уродженець с. Василівка Теофіпольського р-ну Вінницької обл. УРСР, українець, літератор, проживав: м. Вінниця. Судовою трійкою ПП ОГПУ УРСР 27.10.1933 р. засуджений за ст. 54-11 КК УРСР до 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Николенко (Миколенко) Никифор Миронович, 1888 р. н., уродженець с. Шилівка
Путивльського пов. Курської губернії (тепер в межах м. Буринь Сумської обл.), українець, колишній член ВКП(б), педагог, проживав: м. Київ. Судовою трійкою при Колегії ГПУ УРСР 14.01.1934 р. засуджений за ст. 54-11 КК УРСР до 5 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Омелянченко Никон Кузьмич, 1882 р. н., уродженець с. Ольшаниця Рокитнянського р-ну Київської обл., українець, колгоспник. Колегією ОГПУ 13.02.1932 р. засуджений за ст. 58-2-11 КК РСФСР до розстрілу з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 10.11.1937 р. засуджений за ст. 58-2-11 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Отаманенко Микола Іванович, 1912 р. н., уродженець с. Вишевичі Київської обл., українець, безпартійний, селянин. Колегією ОГПУ 1.02.1932 р. засуджений за ст. 59-3 КК РСФСР до розстрілу, з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання на Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Отаманенко Федір Іванович, 1898 р. н. Уродженець с. Вишевичі Київської обл., українець, безпартійний, селянин. Колегією ОГПУ 1.02.1932 р. засуджений за ст. 59-3 КК РСФСР до розстрілу, з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання на Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Панасевич Омелян Іванович, 1875 р. н., уродженець с. Обща? Люблінської губ., українець, безпартійний, священик Тихвинської полкової церкви, проживав: м. Тихвин Ленінградської обл., Пролетарська вул., б. 18. (Раніше відбув покарання у Соловецьких таборах). Арештований 29.09.1937 р. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 3.12.1937 р.

Пархоменко Гаврило Іванович, 1912 р. н., уродженець с. Тараси Хабнянского р-ну Київської обл., українець, безпартійний, кухар. Тричі втікав з табору. Колегією ОГПУ 16.06.1934 р. засуджений за ст. 59-8, 82 КК РСФСР до розстрілу, з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання на Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Пасунько (Посунько) Іван Хомич, 1896 р. н., уродженець Підгаєцького повіту (Сх.
Галичина), українець, безпартійний, службовець. Судової трійкою при Колегії ГПУ УРСР 9.05.1933 р. засуджений за ст. 54-2-11 КК УРСР на 5 років концтаборів. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Патуй Василь Іванович, 1912 р. н., уродженець м. Херсон, українець, безпартійний, студент Художнього технікуму, проживав: м. Москва. Військовим трибуналом МВО 29.05.1935 р. засуджений за ст. 58-8 КК РСФСР на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-8-11 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Перебийніс Трохим Дмитрович, 1884 р. н., уродженець с. Скакунка Липовецького р-ну
Вінницької обл., українець, безпартійний, селянин-середняк, одноосібник. Колегією ОГПУ 28.12.1932 р. засуджений за ст. 58-2-11 КК РСФСР до розстрілу з заміною на 10 років концтаборів. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-2-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Пилипенко Іван Максимович, 1914 р. н., уродженець м. Кременчук, українець, безпартійний, з робітників, без певних занять. Особливою трійкою УНКВД Харківської обл. 2.10.1937 р. засуджений за ст. 170 КК УРСР до 5 років ВТТ. Відправлений на Соловки. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-2-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Побережний Феодосій Васильович, 1885 р. н., уродженець Китайгородського р-ну
Кам’янець-Подільського окр. УРСР, українець, безпартійний, селянин. Нарсудом Кам’янець-Подільського р-ну 28.02.1929 р. засуджений за ст. 54-6-24; 80 КК УРСР до 10 років ВТТ. Відбував покарання в Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-6-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Попович Олександр Іванович, 1894 р. н., уродженець с. Вотюри (?) Ярославського р-
ну (Глухівського окр.?), українець, безпартійний, робітник. Колегією ОГПУ 16.11.1932
р. засуджений за ст. 59-3 КК РСФСР до розстрілу, з заміною на 10 років ВТТ. Відбував
покарання на Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Пороховников Олександр Якович, 1892 р. н., уродженець м. Рибниця Балтського пов.
Подільської губ., українець, безпартійний, інструктор-будівельник Транспортцентру.
Колегією ОГПУ 11.03.1933 р. засуджений за ст. 58-4-6-7 КК РСФСР до 10 років тюрми.
Відбував покарання в Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-6-11 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Примак Герасим Іванович, 1908 р. н., уродженець с. Блистова Менського р-ну УРСР,
українець, безпартійний, селянин. Колегією ОГПУ 3.04.1932 р. засуджений за ст. 59-3
КК РСФСР до розстрілу, з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання на Соловках.
Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений до вищої міри покарання.
Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Пупко Самуїл Дем’янович, 1890 р. н., уродженець с. Березова Лука Гадяцького р-ну
Полтавської обл., українець, службовець. Колегією ОГПУ 11.03.1933 р. засуджений за ст. 58-4-6-7 КК РСФСР на 8 лет в’язниці. Відбував покарання в Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 10.11.1937 р. засуджений за ст. 58-2-11 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Пушкар Іван Федорович, 1882 р. н., уродженець с. Жабокрич Брацлавського р-ну Вінницької обл., українець, безпартійний, селянин. Колегією ОГПУ 1.02.1932 р. засуджений за ст. 59-3 КК РСФСР до розстрілу, з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання на Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Савчук Петро Григорович, 1900 р. н., уродженець с. Злинці Волинської губ., українець,
колишній член ВКП(б), голова Сочинського будкому "Красный стрелок", проживав: м. Сочи. Особливою нарадою при НКВД СССР 7.01.1936 р. засуджений за ст. 19-58-6 КК РСФСР на 5 років ВТТ. Відбував покарання в Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-6-11 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Сапожников Володимир Іванович, 1893 р. н., уродженець м. Могилів-Подільський
Вінницької обл. УРСР, українець, безпартійний, ст. агроном радгоспу Укрсадвинтресту.
Колегією ОГПУ 11.03.1933 р. засуджений за ст. 58-6-7 КК РСФСР до 10 років тюремного ув’язнення. Відбував покарання в Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-6-11 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Стрільбицький Ярослав Теодорович, 1900 р. н., уродженець м. Збараж (Галичина), українець, безпартійний, інженер-конструктор Харківського турбогенераторного заводу. Трійкою при Колегії ГПУ УРСР 24.02.1934 р. засуджений за ст. 54-11 КК УРСР до 3 років ВТТ, відділенням Далекосхідного крайового суду 25.10.1935 р. повторно засуджений за ст. 58-10 до 5 років. Відбував покарання в Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Ступак Яків Андрійович, 1903 р. н., уродженець с. Бурівка Городнянського р-ну Київської обл., українець, безпартійний, селянин-одноосібник. Колегією ОГПУ 22.04.1932 р. засуджений за ст. 58-2; 59-3 КК РСФСР до розстрілу з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання в Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 10.11.1937 р. засуджений за ст. 58-2-11 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р. 

Суходільський Денис Іванович, 1880 р. н., уродженець Радомишльского р-ну Київської обл., українець, безпартійний, робітник. Колегією ОГПУ 1.02.1932 р. засуджений за ст. 59-3 КК РСФСР до розстрілу, з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання на Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Терлецький Михайло Андрійович, 1907 р. н., уродженець Галичини, українець,
безпартійний, робітник, проживав: м. Харків. Судовою трійкою при Колегії ГПУ УРСР 
10.11.1933 р. засуджений за ст. 54-11 КК УРСР до 10 років ВТТ. Відбував покарання в
Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Толстой Андрій Минович, 1911 р. н., уродженець с. Печі Ніжинського р-ну Чернігівської обл., українець, безпартійний, кухар. Колегією ОГПУ 16.04.1933 р. засуджений за ст. 59-3 КК РСФСР на 10 лет ВТТ. Відбував покарання на Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Удовенко Володимир Васильович, 1881 р. н., уродженець і мешканець м. Київ (УРСР), українець, безпартійний, професор-медик. Верховним судом УРСР 19.04.1930 р. засуджений за ст. 54-2-11 КК УРСР до 8 років ВТТ. Відбував покарання в Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Холодний Федір Юрійович, 1897 р. н., уродженець с. Маховики Чернігівської обл. УРСР, українець, колишній член КП(б)У, службовець. Особливою нарадою при НКВД УРСР 10.04.1935 р. засуджений за ст. 54-11 КК УРСР до 5 років ВТТ. Відбував покарання в Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Шевченко Кузьма Кузьмич, 1901 р. н., уродженець Аккерманського пов. Бессарабської губ., українець, безпартійний, робітник. Колегією ОГПУ 15.11.1932 р. засуджений за ст. 58-6; 82 КК РСФСР до розстрілу з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання в Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-6; 82 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Шкурупій Георгій Данилович (Гео Шкурупій), 1903 р. н., уродженець м. Балта Бессарабської губ., українець, безпартійний, літератор, проживав: м. Київ. Військовим трибуналом УкрВО 27.04.1935 р. засуджений за ст. 54-2-8-11 КК УРСР до 10 років ВТТ. Відбував покарання в Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-8-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Яворський Микола Віссаріонович, 1900 р. н., уродженець м. Володимир-Волинський,
українець, колишній член КП Західної України, робітник, персонально політобмінний.
Судовою трійкою при Колегії ГПУ УРСР 25.05.1934 р. засуджений за ст. 54-8-11 КК
УРСР до 10 років ВТТ. Відбував покарання в Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою
УНКВД ЛО 10.11.1937 р. засуджений за ст. 58-8-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Якушевський Микита Кирилович, 1893 р. н., уродженець с. Дорогоща Заславського р-
ну Вінницької обл. УРСР, українець, безпартійний, з селян. Колегією ОГПУ 4.12.1932 р.
засуджений за ст. 58-6-11 КК РСФСР до розстрілу з заміною на 10 років ВТТ. Відбував
покарання в Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-6-11 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Янко Іван Романович, 1896 р. н., уродженець с. Угли Ковельського пов. Волинської губ., українець, колишній член КП Західної України і КП(б)У, службовець. Колегією ГПУ УРСР 25.02.1934 р. засуджений за ст. 54-4-8-11 КК УРСР до 10 років ВТТ. Відбував покарання в Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-8-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Ярославенко-Придун Степан Семенович, 1893 р. н., уродженець с. Княгинине (Сх.
Галичина), українець, колишній член ВКП(б), проживав на Україні. Судовою трійкою
при Колегії ГПУ УРСР 29.05.1934 р. засуджений за ст. 54-8-11 КК УРСР до 5 років ВТТ.
Відбував покарання в Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Ярошенко Федір Іванович, 1916 р. н., уродженець м. Полтава, українець, безпартійний, з робітників. Нарсудом 28.05.1937 р. засуджений за ст. 70-69 ч. 2 КК УРСР до 6 років, 1 місяць і 16 днів позбавлення волі. З Полтавської в’язниці скерований на Соловки. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Список підготовано на основі публікації на сайті http://www.solovki.ca

Сандармох: 75 років від дня загибелі, ч. 5


4
листопада 1937 р. 

Останній день «роботи» капітана Матвєєва

Баранник Михайло, 1900 р.н., Авдіївка Макіївск.р-ну Донецьк.обл. — 04.11.1937, Сандармох. Проректор і доцент сов.права, заст.ректора з АГЧ Всесоюзного ком.с/г унів. ім. Сталіна, член ВКП(б). Засуджений 28.12.1936, строк: 10. Засуджений до розстрілу 10.10.1937

Волков Василь, 1902 р.н., Шенгаріївка Грунськ.р-ну Харків.обл. — 04.11.1937, Сандармох. Наук.працівник Укр.АН, член ВКП(б). Засуджений 03.09.1936, строк: 5. Засуджений до розстрілу 10.10.1937

Козловський Борис, 1887 р.н., Миколаїв — 04.11.1937, Сандармох. Член ВКП(б). Засуджений 23.12.1936, строк: 10. Засуджений до розстрілу 10.10.1937

Неврли-Янсон (Лисоченко) Поляна (Пелагея), 1896 р.н., Кульбакіне Донської обл. — 04.11.1937, Сандармох. Викладачка історії в Москві, член ВКП(б). Засуджена 10.11.1936, строк: 10. Засуджений до розстрілу 10.10.1937

Павлов Михайло, 1898 р.н., Миколаїв — 04.11.1937, Сандармох. Офіцер РІА, заст.нач. Управління с-г обліку УССР. Засуджений 01.04.1935, строк: 5. Засуджений до розстрілу 10.10.1937

Семенчук Василь, 1911 р.н., Дегтярівка Новошепелицьк.р-ну Київ.обл. — 04.11.1937, Сандармох. Виконроб Свердловського будтресту, кандидат в члени ВКП(б). Засуджений 20.11.1936, строк: 10. Засуджений до розстрілу 10.10.1937

Пам’ятний знак в селищі Соловецькому. 2009


За 5 днів було розстріляно 1111 осіб. Цю групу в’язнів зараз називають «першим соловецьким етапом». Був ще сформований «другий» і «третій». Третій вивезти з островів не встигли — вже замерзло Біле море. 2009 року представники музею на Соловках твердили, що сліди розстрілу «третього соловецького етапу» так і не знайдено. Не думаю, що за той час щось могло змінитися.


Списки загиблих укладено на основі публікації у книзі Сандармох. Убієнним синам України. — Петрозаводск: Скандинавия, 2006.

Сторінки:
1
2
3
попередня
наступна