Кто учился в школе,тот должен помнить,а кто нет,тому расскажу.Был такой себе вчоный - Иван Павлов. Ставил себе опыты над бедной животиной, а именно давал есть только когда у него было электричество и горела лампа ( не Ильича - тот тогда ещё был не у дел!). И,видно,электричество у него было часто,так что он быстро добился того,что при включённой лампе у собак начинал вырабатываться желудочный сок. Как он это узнавал,спросите вы? Лучше вам этого не знать - нервы будут крепче... Суть не в этом,суть в том,что он добился рефлекса!
 Так вот...Есть у меня кот.Скотыняка очень привередливая к месту своего почивания - а именно : спать будет там,где ему вздумается! При чём может потребовать,чтобы ему постелили...ну это тоже так - отступление... А в зале у меня на окнах жалюзи - вот это уже существенно.А так как кот спит вне всякого графика,т.е. когда ему вздумается, он и просыпается соответственно так же - вне зависимости от времени суток...И ещё одна беда : в зале ,на стене,висят часы, но кот в них ни бум-бум и для того,чтобы понять СКОКА ВРЕМЯ? ему нужно выглянуть в окно! Вот кумовьям с Дуськой,в этом плане лучше! Так как она ,в этом случае,подходит к боковому краю жалюзи,поддевает их носом ,залазит между ними и стеклом и лицезреет...Мой же никогда не опуститься до такого уровня! Он запрыгивает на подоконник и начинает бить лапой по жалюзи, шо тот Садко по цимбалам! Хош - не хош,а приходиться просыпаться и переться в зал,поднимать шторку, если не забыл и не сделал этого сутра...
А в последнее время я заметил новую тенденцию: Кот бьёт по жалюзи,я выхожу в зал,а он спрыгивает с окна и бежит ко входной двери!...Ну не сука , как вам такое понравится?!!

Так вот я и думаю - кто, в моём случае, Павлов?!!

Ні, не нашим. Звісно, якимсь своїм героям... А й справді, як це Вольфович не догледів? Того, що під егідою ЛДПР на санкціонованому мітингу провокативно висловлюються такі речі, що абсолютно йдуть в розріз з  її ідеологією. Про якісь "республіки", уламки великої російської держави...

Виявляється, що в основі партійної символіки ЛДПР те саме поєднання кольорів, що і в національній українській. Не цікавився, не знав і ніколи б не подумав.

Ксенофобія, патріотизм, справедливість, Хазарський Каганат, подвійні стандарти путінської влади, "бЕндерівці", також про "вряд лі рускаго царя", про "наш Крим". І на останок, не маленький плагіат, а просто букет плагіату. Скоро вони скажуть, що гасло "Слава героям!" плід усної народної творчості, і взагалі, споконвічний російський винахід.

) каша в голові - хай бог милує, але було цікаво послухати.

http://www.youtube.com/watch?v=BuYGK0o1lsk

Одне з моїх перших київських вражень — тридцятилітньої давнини — стосується мови. Я заходжу до ліфта, яким їде молода пара. Вони розмовляють між собою українською, я їх запитую — також українською — "котра година?" — і вони відповідають: "Половіна второго".

Згодом я став свідком безлічі подібних ситуацій. Ось колега-письменник каже ірпінській офіціантці: "Два кохвє, пожалуста!". Ось поважний чиновник, який розмовляє зі мною українською, просить свою обухівську секретарку "нє бєспокоїть". Ось знайомий українолюбний нардеп наказує своєму суржикомовному шоферу "ждать возлє міністєрства".

Чужинець подумав би, що всі ці люди ламають навзаєм якусь комедію, тобто — придурюються. Але я знаю, що вони поводяться раціонально. Як собаки. Ті, що академік Павлов виховував електричним струмом. Струму може й не бути, головне — аби собака знав, що він є. І що може вдарити. А тому краще деяких дротиків не чіпати.

Я їх запитую українською — "котра година?" — і вони відповідають: "Половіна второго"

Українських собак відучували від мови не лише репресіями й систематичними нагінками на так званих буржуазних націоналістів — себто всіх більш-менш національно притомних. Їх відучували насамперед на побутовому рівні — глузуваннями, гримасами, вдаваним нерозумінням. І зовсім не конче, щоб струмом било кожного дня і на кожному кроці. Кмітливому собаці досить одного удару, аби запам'ятати назавше, від якого саме дротика слід триматись подалі.

Сьогодні дресирування триває — і в школі, і на вулиці, і в так званому українському війську. Собака знає, що кожен лайнюк при посаді може безкарно обізвати його мову "телячою", а його самого — "недорасою". Собака знає, в чиїх руках електроди в цій країні. А тому й далі на моє підступне запитання відповідає: "Половіна второго".

http://gazeta.ua/ru/articles/ryabchuk/_sobaki-pavlova/451633

 Русский человек, не знаю почему, не стремится понять то, что он видит. Он не задает вопросов с тем, чтобы овладеть предметом, чего никогда не допустит иностранец. Иностранец никогда не удержится от вопроса. Бывали у меня одновременно и русские, и иностранцы. И в то время, как русский поддакивает, на самом деле не понимая, иностранец непременно допытывается до корня дела. И это проходит насквозь красной нитью через все.