За злочини в Україні буде кара РФ - Макрон

Росії доведеться відповісти за злочини в Бучі - Макрон
2490
Росії доведеться відповісти за злочини в Бучі - Макрон
Російські звірства у Бучі
У Бучі на Київщині після звільнення від окупантів у братських могилах поховали 280 людей.

Президент Франції Еммануель Макрон відреагував на жорстокі вбивства російськими військовими мирних жителів у Бучі.

За його словами, російській владі доведеться за це відповісти.

"Фото, які приходять до нас з Бучі, звільненого містечка під Києвом, нестерпні. На вулицях сотні вбитих мирних жителів. Моє співчуття до постраждалих, моя солідарність з українцями. Відповісти за ці злочини доведеться російській владі", - зазначив Макрон у Twitter.

Нагадаємо, що Євросоюз обіцяє допомогти Україні розслідувати військові злочини, вчинені армією РФ на півночі Київської області.

Мер Бучі Анатолій Федорук повідомив, що у місті у братських могилах поховано 280 людей.

У Генштабі розповіли про плани військ РФ

У Генштабі розповіли про плани військ РФ
У Генштабі розповіли про плани військ РФ
Фото: Генштаб ЗСУ / Facebook
Росія вже зазнала суттєвих втрат у техніці та живій силі
У складі угруповань окупаційних сил для виконання бойових завдань на території України залучено до 75 БТГр. Нині на відновленні боєздатності перебуває до 34 БТГр, повністю знищено – 16 БТГр.

Російські загарбники продовжують ведення повномасштабної збройної агресії проти України. Ворог хоче оточити угруповання Об'єднаних сил та вийти на адміністративні кордони Луганської та Донецької областей. Про це повідомляє Генеральний штаб ЗСУ у суботу, 2 квітня.

Афганізації в Україні не буде - ВП

"За наявною інформацією, ворог має намір оточити угруповання Об'єднаних сил та вихід на адміністративні кордони Луганської та Донецької областей. З метою сковування дій наших військ продовжуватиме утримання окремих рубежів на тимчасово зайнятих територіях Київської та Чернігівської областей, ймовірно, в районах у безпосередній близькості від державної кордони України (з республікою Білорусь та РФ відповідно)", – йдеться у повідомленні.

У Генштабі зазначили, що у підрозділах ЗС Білорусі продовжуються посилені заходи оперативної та бойової підготовки. Ворог здійснює нарощування системи протиповітряної оборони у прикордонних районах з Україною.

Також на Поліському напрямку противник продовжує переміщення окремих підрозділів на територію Білорусі. Для уповільнення просування наших підрозділів окупанти здійснюють мінування.

"З Броварського напрямку на територію Курської області РФ було виведено частину підрозділів зі складу 2-ї загальновійськової армії. Інші підрозділи перебувають у готовності до висування у напрямку російського кордону", - сказано в повідомленні.

Зазначається, що окремі ворожі залишаються на Сіверському напрямку для блокування міста Чернігова, основну частину угруповання загарбників вже зосереджено для відходу на територію РФ.

Також продовжується вороже блокування Харкова. Армія РФ вистає продовжити наступ на Ізюмському напрямку.

"На Південнобузькому напрямку ворог проводить штурмові дії з метою виходу на адміністративні кордони Херсонської області", – повідомили у Генштабі ЗСУ.

На Донецькому напрямку противник зосереджує основні зусилля на взятті під контроль населених пунктів Рубіжне, Сєвєродонецьк, Попасна, Троїцьке, Авдіївка, Мар'їнка, Красногорівка, а також намагається встановити повний контроль над містом Маріуполь.

Загалом у складі угруповань окупаційних сил для виконання бойових завдань на території України залучено до 75 БТГр, на відновлення боєздатності знаходиться до 34 БТГр, повністю знищено – 16 БТГр (інформація уточнюється).

Раніше президент Володимир Зеленський заявив, що на Донбас та харківський напрямок, де готує потужні удари. Глава держави чекає на складні битви, але Україна готується до активної оборони.

Також повідомлялося, що в області, що межують із Україною. За інформацією, якою володіють ЗСУ, до Білгородської області прибув залізничний ешелон.

Росія керує своєю військовою кампанією проти України з Москви, не маючи єдиного воєначальника на місці, який міг би віддавати накази і приймати рішення.
 
Захід, який відводив Україні лише два-три дні на оборону після атаки російських військ, намагається зрозуміти, чому конфлікт затягнувся вже на 37 днів. Західні країни визнають, що переоцінили сили російської армії та намагаються проаналізувати, що ж у неї пішло не так. Наприклад, The New York Times виділяє одразу три ключові проблеми російських військ.
 
 
Хто керує?
 
Росія керує своєю військовою кампанією проти України з Москви, не маючи єдиного воєначальника на місці, який міг би віддавати накази і приймати рішення. Такого висновку дійшли представники держструктур США, які вивчають перебіг війни, яка триває вже п'ять тижнів, пише The New York Times.
 
За їхніми словами, такий централізований підхід може багато в чому пояснити, чому російська військова кампанія угрузнула перед жорсткішим, ніж очікувалося, опором українців.
 
Відсутність єдиного воєначальника в Україні означає, що російські повітряні, наземні і морські підрозділи не є синхронізованими. Їхні роз'єднані бойові операції страждають через погану логістику, падіння бойового духу і загибель від 7 000 до 15 000 військовослужбовців, стверджують високопоставлені американські чиновники і незалежні аналітики. Україна ж оцінює втрати російської армії навіть у понад 17 тисяч осіб.
Дух і ініціатива. Чому Україна воює краще за РФ
 
 
З цією проблемою частково також пов'язана загибель щонайменше семи російських генералів, адже високопоставлених офіцерів виштовхують на передову для вирішення тактичних проблем, які західні збройні сили довірили молодшим офіцерам або старшому рядовому складу.
 
Один з високопосадовців США відзначив, що представники НАТО та розвідспільноти тижнями чекали появи російського топ-воєначальника в Україні. Ніхто так і не з'явився, тому західні офіційні особи дійшли висновку, що рішення ухвалюють особи, що перебувають далеко від фронту, у Москві: міністр оборони Сергій Шойгу; начальник Генерального штабу російської армії генерал Валерій Герасимов і президент Володимир Путін.
 
Втім, вести військову кампанію з відстані 500 миль (понад 8 тисяч км. – Ред.) складно, кажуть американські військові чиновники. Сама собою така дистанція вже може призвести до неузгодженості між військами, що ведуть бої, і військовими планами, які розробляє Москва. За їхніми словами, замість того, щоб упорядкувати процес, Росія створила військову машину, яка не здатна адаптуватися до швидкого і гнучкого опору України.
 
 
Офіцери – раби
 
Ще один високопоставлений американський чиновник сказав, що російські солдати, яких привчили не ступати ні кроку без чітких вказівок начальства, розгублено залишилися на полях битв, тоді як Путін, Шойгу і генерал Герасимов продовжували вибудовувати дедалі більш відірвані від реальності стратегії.
 
Такий вертикальний підхід означає, що Москва спускає інструкції генералам на місцях, які потім передають їх військам, наказуючи тим дотримуватися цих інструкцій незалежно від ситуації на місцях.
 
На нижньому рівні російські військові не мають права вказувати на недоліки в стратегії, які не можуть не бути очевидними.
 
Військові аналітики стверджують, що до загибелі російських генералів призвів складний ланцюг подій, витоки якого — у структурі командування, яка розвалилася і яка бере свій початок у Москві.
 
"Я не бачу злагодженої організаційної архітектури, створення якої можна було б очікувати, враховуючи місяці навчань і, ймовірно, ще триваліший період планування (війни) перед вторгненням”, — заявив у коментарі NYT генерал у відставці Девід Петреус, який обіймав посаду глави Центрального командування Збройних сил США і головнокомандувача сил в Іраку й Афганістані.
 
В американській військовій структурі командування чотиризірковий воєначальник у полі координував би і синхронізував би всі підлеглі йому повітряні, наземні і військово-морські сили, а також спеціальні операції та кібероперації. Кампанія мала б головну мету, свого роду центр тяжіння, інші операції працювали б на підтримку цієї мети.
 

Тоді як, у разі загибелі деяких російських генералів, причина всіх проблем була далеко від поля бою, адже Москва не змогла досить швидко відреагувати (на оперативну ситуацію) на тлі того, що Україна заглушила російські комунікації.

Московія - імперія зла і геноциду

Московія - імперія зла і геноциду



***
А я, неначе крамолу,
В душі несу,
Що площу звали Красною
Не за красу.
Лиш дурень повірить відразу,
Що тут початок землі.
... Крик передсмертний Разіна
Було чути в Кремлі.
Хай на доноси майстер
Точить перо,
Та звали Москву матір'ю
Не за добро..
Не стану критись з думками -
Вони ж не нові:
Стоїть вона, білокамінна, 
На сльозах та крові. 
Було над Москваю димно, 
Та блискучі ж слова! 
Прославилася Ходинкою 
Красуня Москва. 
А може, про це не будемо 
Замнем до пори! 
Займатися словоблуддям 
Усі ми майстри.
7.11.1967р.
(с) Галина Гордасевич



Значення України в Світі

Руслан Андрійчук
 Хотів поділитися для тих, кому цікаво, через що вся ця метушня.
Для тих, хто запитує: «Чому Україна?»

Україна займає місце:
1-е місце в Європі за доведеними запасами уранових руд;
2 місце в Європі та 10 місце у світі за запасами титанової руди;
2 місце у світі за розвіданими запасами марганцевих руд (2,3 млрд т, або 12% світових запасів);
2-е місце у світі за запасами залізняку (30 млрд тонн);
2 місце в Європі за запасами ртутної руди;
3 місце у Європі (13 місце у світі) за запасами сланцевого газу (22 трлн куб. м)
4 місце у світі за загальною вартістю природних ресурсів;
7 місце у світі за запасами вугілля (33,9 млрд тонн)
Україна - важлива аграрна країна:
1 місце в Європі за площею ріллі;
3 місце у світі за площею чорноземів (25% світового обсягу);
1 місце у світі з експорту соняшнику та олії;
2 місце у світі з виробництва ячменю та 4 місце з експорту ячменю;
3-й за величиною виробник та 4-й за величиною експортер кукурудзи у світі;
4 місце у світі з виробництва картоплі;
5 місце у світі з виробництва жита;
5 місце у світі з виробництва бджіл (75 000 тонн);
8 місце у світі з експорту пшениці;
9 місце у світі з виробництва курячих яєць;
16 місце у світі з експорту сиру.

Україна може задовольнити потреби у продуктах харчування 600 мільйонів людей.
 Україна є важливою промислово розвиненою країною:
1 місце у Європі з виробництва аміаку;
Друга за величиною в Європі та четверта у світі газопровідна система;
3 місце у Європі та 8 місце у світі за встановленою потужністю АЕС;
3 місце у Європі та 11 місце у світі за протяжністю залізничної мережі (21 700 км);
3 місце у світі (після США та Франції) з виробництва локаторів та локаційного обладнання;
3 місце у світі з експорту заліза;
4 місце у світі з експорту турбін для АЕС;
4 місце у світі з виробництва ракетних установок;
4 місце у світі з експорту глини;
4 місце у світі з експорту титану;
8 місце у світі з експорту руд та концентратів;
9 місце у світі з експорту продукції ВПК;
10 місце у світі з виробництва сталі (32,4 млн. тонн).

Україна має значення! Саме тому її незалежність важлива для решти світу!



Ruslan Andriychuk
 I wanted to share for those who are wondering what all this fuss is about.
For those who ask: "Why Ukraine?"

Ukraine ranks:
1st place in Europe in terms of proven recoverable uranium ore reserves;
2nd place in Europe and 10th place in the world in terms of titanium ore reserves;
2nd place in the world in terms of explored reserves of manganese ores (2.3 billion tons, or 12% of world reserves);
2nd place in the world in terms of iron ore reserves (30 billion tons);
2nd place in Europe in terms of mercury ore reserves;
3rd place in Europe (13th in the world) in terms of shale gas reserves (22 trillion cubic meters)
4th place in the world in terms of the total cost of natural resources;
7th place in the world in terms of coal reserves (33.9 billion tons)
Ukraine is an important agricultural country:
1st place in Europe in terms of arable land;
3rd place in the world in terms of black soil area (25% of the world volume);
1st place in the world in the export of sunflower and sunflower oil;
2nd place in the world in the production of barley and 4th place in the export of barley;
3rd largest producer and 4th largest exporter of corn in the world;
4th place in the world in potato production;
5th place in the world in the production of rye;
5th place in the world in the production of bees (75,000 tons);
8th place in the world in wheat export;
9th place in the world in the production of chicken eggs;
16th place in the world in cheese export.

Ukraine can meet the food needs of 600 million people.
 Ukraine is an important industrialized country:
1st place in Europe for the production of ammonia;
The second largest gas pipeline system in Europe and the fourth largest in the world;
3rd place in Europe and 8th place in the world in terms of installed NPP capacity;
3rd place in Europe and 11th in the world in terms of the length of the railway network (21,700 km);
3rd place in the world (after the USA and France) in the production of locators and location equipment;
3rd place in the world in iron export;
4th place in the world in the export of turbines for nuclear power plants;
4th place in the world in the production of rocket launchers;
4th place in the world in the export of clay;
4th place in the world in titanium export;
8th place in the world in terms of export of ores and concentrates;
9th place in the world in terms of exports of military-industrial complex products;
10th place in the world in steel production (32.4 million tons).

Ukraine matters! That is why its independence is important to the rest of the world!

"І сказав Ісус" Галини Гордасевич (ч.1)

Галина Гордасевич

І СКАЗАВ ІСУС

Поезії

Присвячується світлій пам’яті двох прекрасних українок,  що
передчасно трагічно пішли з життя: Аллі Горській та Соломії Павличко 

Від автора

Коли мені ще й двох років не було, – я цього, звичайно, не пам’ятаю, це згадувала мама, – отож, коли мама приходила в церкву зі мною на руках, я, ще не вміючи як слід вимовляти слова, вже тягнула за хором:”Осі, милю!” – що мало означати:”Господи, помилуй!”
По батькові я належу до спадкового роду духовенства. В Острозі в церкві служив мій прадід Павло. Священиком був мій дід Олександр; арештований в 1940 році, він не повернувся додому. Священиком був мій батько Леонід, якого арештували в 1946 році, і в Україну він повернувся  з Колими лише через 23 роки. Він і помер від інфаркту в дорозі до церкви, де мав правити службу.
Біблію, – і то церковно-слов’янською мовою, – я прочитала, коли мені було років десять. Звичайно, я тоді ще не була в змозі осягнути всю мудрість цієї геніальної книги, але дитячий розум міцно запам’ятав зміст, і колись я вже писала, що Біблія – це одна з чотирьох прочитаних в дитинстві книг, на яких базується вся моя  освіта.
Тому мої вірші релігійної тематики – це не данина моді, вони виношувалися в моїй підсвідомості все життя, щоб у потрібний момент появитися на світ. В більшості випадків народження цих віршів не пов’язане з якимись конкретними подіями. Хоча “Звізда Полин” таки викликана Чорнобилем, але написана через три роки. “Остання вечеря” написалася мені незадовго після “Різдва”, а вірш “Кажуть: пустеля цей ниций світ” прийшов до мене в березні 1991 року, коли я була в Литві і слухала концерт місцевої єврейської молоді.
В збірку ввійшли також кілька віршів, які просто є роздумами над сенсом життя і його минучістю, бо такі роздуми обов’язково приводять нас до вічного питання: то ж чи є над нами якась Вища Сила?


Молитва

Ангеле Божий, хоронителю мій! 
Бережи мене і вночі, і вдень, 
Коли сонце пече і коли сніговій,
Від хижих звірів і злих людей.

Ангеле Божий, Хоронителю мій! 
Коли горе чорний день принесе, 
Коли сльози пекучі підступлять до вій, 
Дай мені силу знести усе.

Ангеле Божий, хоронителю мій! 
Над  Тобою небо ж таке голубе! 
Коли в серці моїм загніздиться змій, 
Дай мені силу здолати себе.


Каїн виправдовується

Хіба я сторож брата свого? 
Він десь в дорозі загубився, 
Коли натомлений відстав.

Хіба я сторож брата свого? 
Я й сам заледве не загинув 
У тій дорозі без кінця.

Хіба я сторож брата свого?

Та й сам Ти, Господи,  казав, 
Що без Твоєї волі й волос, 
Єдиний волос, не спаде. 
Чи ж міг я йти супроти Тебе?

Хіба я сторож брата свого?


Перстень царя Соломона

Поверни, царю, 
круг пальця мене. 
Повір, премудрий, –
і це мине,

Образливо?.. Гірко?.. 
Біль серце тне? 
Треба потерпіть –
і це мине.

А цариця Савська 
була ж наче пальма... 
А цар персня 
зриває з пальця. 
А з персті земної 
ще раз змигне:
– І це мине!


Дружина Лота

Покірно ішла за Лотом –
За мужем своїм і паном. 
Пісок засмоктував ноги болотом,
І небо гуділо мідним тимпаном.

– Стомилась... На мить присяду... 
Лот квапить: – Хвилина кожна...
– А позаду?.. Що там позаду?..
– Озиратись, – Лот каже, – не можна.

А пісок засмоктує ноги.
Вже давно згубила сандалі.
Лот каже: – Погибнуть многі...
І все далі веде, все далі...

А позаду – там рідне місто, 
Батько, мати, брати і сестри, 
Як грішили – то не навмисно,   
А тепер мають кару понести?

Зойк розпачний лунає у вухах. 
Світ багряним палає в зіницях.
– Доню! Донечко! Хоч послухай!
– Сестро! Сестронько! Хоч озирнися! 

Не стерпіла. І повернулась 
Обличчям до тої бурі, 
І бачить: земля прогнулась, 
Крутять смерчі криваво-бурі.

Там шаліють – помітити встигла –
Пекла жар і страшна мерзлота.
...І навіки в пустелі застигла 
Неслухняна дружина Лота.

Ну, а Лот? Він не стишив кроку, 
Навіть коли хлинули зливи. 
Він заказ не порушив нівроку. 
Він завжди був богобоязливий.

Хібащо згадав про комори, 
Що були джерелом достатку.
... Після згину Содому й Гомори 
Оце б хоч малісіньку хатку!

Уставали тумани білії,
В небі місяць просвічував злотом. 
І навіть упорядники Біблії 
Не знають, що сталося з Лотом.


Різдво

А як зірка зійшла – народила Марія,
Так, без болю, без муки, 
лиш зітхнула глибоко.
Тоді над пустелею вітер повіяв, 
І зірка дивилась, як Боже око.

А воно ще таке мале й безпомічне, 
Бо яке ще зміститься в жіночому лоні?
Та вже на личку святе щось і вічне 
І хресна дорога на маленькій долоні.

А Марія злякалась: звісно – мати. 
Сказала: – Не треба ні влади, ні слави. 
Я буду його при собі тримати, 
А зросте – хай майструє столи і лави.

А віку дійде – ожениться гарно,
Я буду тоді доглядати онуків.
...Та знаку підтвердження ждала намарно,
Хоч ніч була повна таємних звуків.

А до першої зірки сходились інші,
Темряву ночі розганяли старанно, 
Наливались червоним, неначе вишні
Або майбутні Христові рани.

А Марія дитя загортала в ряднини, 
Казала: – Нічого, мій синку, не бійся. 
Ось в цій яскині діждемося днини
І підем додому, до свого обійстя.

Там хата вікнами нам зазоріє, 
Там сад зустріне в зеленім вітті. ... 
Ти так над Христом молилась, Маріє, 
Як донині усі матері на світі.


Вхід Господень в Єрусалим 

І дорогу встеляли гіллям пальмовим, 
І співали йому: – Осанна! 
Зір вертався сліпим і слово – немовам, 
І вабила мета осіянна.
На малім віслючку, а шати – білі 
Їхав цар новий Іудеї. 
Ах, як вони його всі любили –
Втілення їх ідеї,
Що прийде і справедливо розсудить, 
Всемогутній і всеблагий,
І стане страви поверх посуди,
І отримає одяг нагий,
В багатого праведника побільшає злота,
А грішному в пеклі горіти.
І жінки, – згадайте дружину Лота –
Збігались Його узріти.
Все стало минулим: Соломон і Давид,
І хтиві старці і Сусанна.
Він Їхав, трохи сумний на вид,
І співали Йому: – Осанна!
І радо гукали усі прочани:
– Радість – добрим! Погибель – злим! 
Ще жодного царя так не зустрічали, 
Як вступав Він в Єрусалим.

...І день минув, і другий, і третій,
А життя все ж таке убоге.
І питають його, нетерплячі і вперті:
– Де ж обіцяне царство Боже?
А Він їм каже: – Отець мій на небі.
Тут й самі збудувати б могли...

І стали вони від гніву вишневі,
І на суд Його потягли.
І найняті синедріоном за плату,
І безплатно, немудрі, вони
З такою злобою кричали Пілату:
– Розіпни його! Розіпни!


Остання вечеря

І сказав Ісус: – Накрийте стiл
На дванадцять чоловiк!
А на скатертi вiзерунок з хрестiв
І у нього печаль з-пiд повiк.

– Раввi, таж маєш дванадцять учнiв!
Вам мiсця не вистачить всiм.
І сказав Ісус: – На сій учтi
Я слугуватиму їм.

Поставили тарiлки з дзвiнкої глини,
Обпаленої на вогнi.
І нестерпно довго тягнулись хвилини:
Прийдуть усi чи нi?

Поклали хлiб i дванадцять рибинок –
Скромною учта була.
І лише вино дорогоцiнним рубiном
Іскрилося серед стола.

Учнi входили один за одним –
Їх шлях нелегкий стомив.
І Ісус їм, стомленим i голодним,
Ноги з любов'ю обмив.

За стiл сiдали, берегли мовчання,
Чекали премудрих слiв.
А їм Ісус замiсть повчання
Подав переломаний хлiб.

– Їжте,– сказав їм,– се моє тiло,
Бо в ньому любов моя.
І щось таке над столом пролетiло –
Ангел а чи зоря.

Вино наливав, і рука затремтіла.
– Пийте! Се кров моя.
І знову щось над столом пролетiло –
Ангел а чи зоря.

– Раввi, щось дуже збудженi люди,–
В тривозi сказав Петро.
Щоб усе записати, в учня Іуди
Було наготовi перо.

Ісус мовчав. Йому все болiло
Вiд чола до пiдошов:
Мiсце одне за столом темнiло,
Учень один не прийшов.

Той наймолодший, найбiльше любий,
Що був, як на серцi печать.
В Ісуса знову здригнулися губи,
І знов з-пiд повiк печаль.

Галiлеянки прекрасної очi
Вчинили, що все вiн забув.
Учень один останньої ночi
На останнiй вечерi не був.

О, як вiн буде потiм ридати,
Собi не простить повiк,
Бо саме йому мав Ісус передати
Останнiй свiй заповiт.

В усьому винуваті бобри! Або Бог його знає...

Liubov Marynovych
37 хв  · 
Десь у перші дні війни, після 24 лютого, я побачила й почула в «Єдиних новинах» розмову з астрологинею-українкою, яка жила в Таїланді чи на Тайвані, приїхала до родини в Київ й через обстріли тут лишилася. Вона казала, що Україна в цій війні переможе й набуде зовсім нової якості як держава, що ядерних ударів не буде тощо. Але особливо цікавим для мене було її протиставлення Путіна й Зеленського як чогось віджилого і чогось нового: першого вона назвала «нафталіновим дідуганом», а другого, усміхнувшись, – молодим «джокером».
І тут мені здалося, що я нарешті отримала відповідь на питання, яке мордувало не лише мене, а й багатьох свідомих українців: «Як Бог міг допустити, що президентом обрано таку непідходящу особу, яка не відчуває душу України?». Очевидно, Бог, як Господь історії, знав, що дорога до справжнього преображення України і перетворення її на вільну й потужну державу лежить через величезну жертву українців – криваву війну з дикими варварами-росіянцями, яка начисто відібє ті сентименти до цих останніх, що ще лишалася в багатьох. Тому Він призначив речником героїчного українського народу дуже нестандартну особу, яка зацікавила світ, – молодого й енергійного чоловіка, колишнього актора (до того ж єврея, що цілковито нівелює кремлівські брехні про «нацистську» українську владу) в напіввійськовій формі, який під обстрілами промовляє рішуче й вимогливо до всього світу.
Справді, промови Зеленського дуже непогані, навіть потужні (очевидно, йому допомагає якийсь анонімний поки що талановитий спічрайтер). Він не боїться Путіна, як деякі західні чиновники, що показали себе нікчемами. Його заклики «поговорити по-чоловічому» дідугана бісять, а мені нагадують задерикувате «Леопольд, виході!» з відомого мультика або «Іду на ви!» київських князів.
Однак… Однак сумніви лишаються. Чому досі в ОП дуже підозрілий Єрмак? Чому переговірником призначено не мудрого Валерія Чалого, а Олександра Чалого (який підписав ганебні «12 кроків» Мюнхенської угоди, проти чого українці протестували)? Як і Софія Федина, я обурена словами генпрокурорки, що справа Порошенка не закрита і що він нікуди не втече з України, бо має призовний вік. Попереду в прокуратури величезний огром роботи з виявленням і засудженням воєнних злочинців, засланих в Україну путінських диверсантів, справжніх зрадників України, з оцінкою провокаторської діяльності ОПЗЖ й інших партій, а також філії Московського патріархату в Україні – а вони збираються й далі переслідувати Порошенка?  Якщо це триватиме, то наша влада, з якою весь народ зараз обєднався, матиме після нашої перемоги великі проблеми – а може, й скандали.
Не одній мені вся Україна нагадує зараз величезний Майдан, бо разом з нашими «титановими воїнами», як назвав ЗСУ один західний оглядач, за перемогу бореться весь народ – креативно, люто, самовіддано, жертовно і… з невмирущим гумором. Як і на Майданах, кожен сам знаходить спосіб зробити свій внесок у спільну перемогу, не чекаючи вказівок згори. Але після перемоги в нашій оновленій державі треба нам навчитися контролювати владу не Майданами, а постійно, як це є в демократичних країнах.

НАТО - не бійся росії, Україна тебе захистить!

Ми повинні боротися, нам не можна випалювати емоції, щоб не перегоріти – звернення Президента України

28 березня 2022 року - 23:55

Ми повинні боротися, нам не можна випалювати емоції, щоб не перегоріти – звернення Президента України

Мудрий народе міцної країни!

Сьогодні в нас хороша новина. Наші захисники просуваються на Київщині, повертають контроль над українською територією.

Звільнили Ірпінь. Молодці! Вдячний кожному і кожній – усім, хто працював на цей результат. Окупантів відштовхують від Ірпеня. Відштовхують від Києва.

Проте все ж зарано говорити про безпеку в цій частині нашої області. Бойові дії тривають.

Російські війська утримують під своїм контролем північ Київщини, мають ресурси й живу силу. Намагаються відновлювати розбиті підрозділи. Рівень їхніх втрат навіть у 90% не є для них аргументом, щоб зупинятися. Сотні й сотні одиниць спаленої та залишеної ворожої техніки не переконують їх, що так буде з кожним.

Чернігівщина, Сумщина, Харківщина, Донбас, південь України – ситуація всюди залишається напруженою, дуже складною.

Це безжальна війна проти нашого народу, проти наших людей, проти наших дітей.

Станом на цей день відомо про загибель 143 дітей. Маріуполь так і залишається заблокованим. Російські війська не дали організувати сьогодні жодного гуманітарного коридору, не дали «тишу». Тому ситуацію зараз треба сприймати врівноважено, мудро. Наскільки це можливо. Без надмірної ейфорії від успіхів. Але й без самонакручування. Нам ще потрібен час. Нам ще потрібна зброя. Ми ще повинні боротися, повинні терпіти. Нам не можна випалювати емоції зараз. Не можна завищувати очікування. Просто щоб не перегоріти.

Говорив з лідерами держав-партнерів. Був дуже активний дипломатичний день.

Прем'єр-міністр Великої Британії Джонсон, Прем'єр-міністр Канади Трюдо, канцлер Німеччини Шольц, Прем'єр-міністр Італії Драґі та Президент Азербайджану Ільхам Алієв.

Домовилися з Британією про ще більшу підтримку нашої оборони й посилення санкцій проти Російської Федерації. Канада також підтримує більш жорстке реагування світу на катастрофу, створену російськими військами в українських містах.

У розмові з канцлером Німеччини Шольцом також приділив значну увагу необхідності посилити санаційний тиск на Росію.

Подякував Президенту Азербайджану за надану Україні гуманітарну підтримку, поінформував про стан справ на територіях, куди зайшли російські війська.

Італія погодилася стати одним з гарантів безпеки України у відповідній новій системі гарантій, яку ми опрацьовуємо.

Завтра продовжу цю активність. Говоритиму з іншими лідерами світу. Буду працювати і з міжнародними організаціями, з народами Європи та світу.

Україна не може погодитись і не буде погоджуватися з пасивною санкційною позицією деяких суб'єктів щодо Росії. Не повинно бути жодних «підвішених» санкційних пакетів – мовляв, якщо російські війська зроблять щось, то тоді буде якась відповідь...

Ми вже пройшли цю історію в минулому році, коли ми говорили, що потрібні потужні превентивні санкції проти Росії, щоб не було вторгнення. Превентивний пакет не зробили. Повномасштабна війна почалася. Зараз багато натяків і попереджень про те, що нібито посилення санкцій, наприклад у вигляді ембарго на постачання російської нафти у Європу, буде у разі, якщо Росія застосує хімічну зброю. Просто немає слів.

Лише вдумайтеся, до чого це все дійшло. Чекати на хімічну зброю... Ми, живі люди, повинні чекати… А хіба все, що російські військові роблять до цього і вже зробили, не заслуговує на нафтове ембарго? Фосфорні бомби не заслуговують? Обстріляне хімічне виробництво чи обстріляна атомна станція не заслуговують?

Для нас важливо, щоб санкційні пакети були дієвими й достатньо серйозними, зважаючи на те, що вже робиться проти України Російською Федерацією.

Якщо ж санкційні пакети слабкі або працюють недостатньо, якщо їх можна обходити, то це створює в керівництва Росії небезпечну ілюзію, ніби вони можуть дозволяти собі й надалі те, що роблять зараз. А за це платять українці – своїми життями. Тисячами життів.

Тому вже з цього тижня ми створюємо при Офісі Президента групу експертів – українських і міжнародних, які на постійній основі будуть аналізувати застосовані проти Росії санкції – на що вони реально впливають.

Наша мета – щоб санкції працювали так, як це й задумувалось. І щоб не було жодної можливості їх обходити. Це має бути метою й для всього демократичного світу – без жодних винятків. Жодних.

Протягом тижня виступатиму в парламентах країн-партнерів: Данія, Норвегія, Нідерланди, Греція, Австралія. Важливо, що це виступи не просто перед політиками, це виступи перед суспільствами.

Перед мільйонами людей, які хочуть почути Україну й готові почути її, щоб допомогти, підтримати. Які відчувають, що ми боремось за нашу спільну свободу. Одну для всіх людей на нашій землі.

Всюди підкреслюватиму, що ніхто не має права використовувати життя українців, щоб урятувати якісь прибутки в Росії чи спільні з Росією. І українці не повинні гинути тільки через те, що дехто не може знайти в собі сміливість, щоб передати Україні необхідну зброю.

Страх завжди робить співвідповідальним. Якщо хтось боїться Росії, якщо боїться ухвалити необхідні важливі для нас рішення, зокрема для того, щоб ми отримали літаки, танки, необхідну артилерію, снаряди, то це робить цих людей співвідповідальними за катастрофу, яку російські війська створили в наших містах.

Бо якщо могли врятувати – повинні були врятувати.

Народи Європи, народи світу точно мене почують і точно підтримають. А всім політикам варто подумати вже зараз, що в них залишиться, якщо вони не відповідатимуть позиції свого народу.

І наостанок. Вже традиційне.

Щойно перед тим, як записувати це звернення до вас, рідні українці, я підписав два важливих укази про нагородження військовослужбовців Збройних Сил України державними нагородами. За поданням нашого Головнокомандувача нагороджуються 302 наших захисники.

Дякую за службу вам всім!

Слава всім нашим героям!

Слава Україні!

Зеля на 21 лютого 2022 року очима чужими


Гуморист, який став президентом, серйозно задурений

КИЇВ, Україна — Неважко здогадатися, чого саме зараз жадає президент України Володимир Зеленський: одного звичайного дня.

Комік, який став президентом, звичайно, ніколи не уявляв, що робота буде настільки напруженою. По-перше, він заплутався в імпічменті Дональда Трампа. Тоді йому довелося боротися з пандемією Covid. А тепер перед ним стоїть перспектива повномасштабного вторгнення Росії.

Росія, звісно, веде війну на сході України з 2014 року. Але зараз загроза повна: біля кордонів України та в сепаратистських регіонах зібралося до 190 тис. російських військ, і вторгнення, що принесе спустошення та катастрофу, може статися будь-який час. Це дуже серйозна ситуація. А пан Зеленський, який більшу частину свого життя виступає в ролі коміка , у нього на голові.

Коли пан Зеленський прийшов до влади в Україні у 2019 році, перетворивши свою телевізійну славу на зіркову політичну кар’єру, ніхто не знав, чого очікувати. Його опоненти казали, що він настільки недосвідчений, що неминуче стане катастрофою . Його прихильники думали, що він відірветься від старих шляхів і покінчить з корупцією. Його найжорсткіші критики стверджували, що пан Зеленський, російськомовний чоловік, народжений на сході України, майже продасть країну Росії. Інші казали, що він маріонетка олігарха .

Проте правда більш прозаїчна. Пана Зеленського, шоумена та виконавця, розкрила реальність. І це виявило, що він жахливо посередній.

Після майже трьох років перебування на посаді стає зрозумілим, у чому проблема: тенденція пана Зеленського ставитися до всього як до шоу. Жести для нього важливіші за наслідки. Стратегічні цілі приносяться в жертву короткостроковим вигодам. Слова, які він використовує, не мають значення, якщо вони розважальні. А коли відгуки погані, він перестає слухати і оточує себе шанувальниками.

Він почав яскраво. На початку свого перебування на посаді пан Зеленський володів більшою владою, ніж будь-хто з його попередників. Його популярність і привабливість проти істеблішменту дали йому парламентську більшість, добірний кабінет і мандат на реформу. Спочатку здавалося, що це працює. Його уряд відкрив ринок сільськогосподарських угідь і розширив цифрові послуги по всій країні. Він розпочав величезну програму будівництва доріг , заявивши, що хоче, щоб його пам’ятали як президента, який нарешті побудував хороші дороги в Україні.

Але успіхи в основному на цьому зупинилися. Інший великий проект пана Зеленського, кампанія, яку він називає «деолігархізацією», яка спрямована на обмеження впливу дуже багатих, виглядає більше як піар-хід, ніж серйозна політика. Незважаючи на його передвиборні обіцянки, прогресу в боротьбі з корупцією не досягнуто. За даними Transparency International, Україна залишається третьою найбільш корумпованою країною в Європі після Росії та Азербайджану. Антикорупційні та правоохоронні органи або гальмують , або керують лояльними , призначеними президентом.

Здається, корупція не дуже хвилює пана Зеленського — принаймні, коли причетні до нього близькі. У березні 2020 року, коли брата його керівника апарату спіймали на тому, що він пропонував державні посади за гроші, пан Зеленський нічого не зробив. Зовсім нещодавно високопоставлений депутат потрапив на камеру , коли він п’яний пропонував хабар поліцейському на місці автомобільної аварії, яку він міг спричинити. Громадськість обурилася, але пан Зеленський пробурмотів несхвальний коментар і пішов далі. Навіть красиві нещодавно побудовані президентські дороги викликають суперечки . Вважається, що процес закупівлі сфальсифікований , а ціни зависокі .

Скандали та толерантність до корупції підірвали популярність пана Зеленського. Шістдесят два відсотки українців не хочуть, щоб він балотувався на вибори, і якби вибори відбулися сьогодні, він набрав би близько 25 відсотків голосів – менше, ніж 30 відсотків, які він легко виграв у першому турі. вибори 2019 року. Він, швидше за все, виграє, але історичні 73 відсотки, які він набрав у другому раунді, нагадують нам далекий спогад.

Не допомагають і напружені стосунки президента з пресою. Колишній актор, який звик до оплесків, пан Зеленський, як відомо, тонкошкірий, коли йдеться про критику та складні запитання. Він помітно роздратований традиційними журналістами: у листопаді цей крихкий підхід призвів до непристойних конфронтацій на прес-конференції.

Не тільки медіа, з якими пану Зеленському важко працювати. Перший рік його керівництва був хаотичним. Його наспіх зібрана команда швидко розпалася , і вчорашні союзники перетворилися на деяких із його найсуворіших критиків. Постійно відбувалися перестановки . Новим міністрам давали дуже мало часу, щоб проявити себе, і їх виганяли, якщо вони цього не робили.

Згодом відтік припинився, але дорогою ціною. Пан Зеленський, вражений наслідками, почав в основному покладатися на лояльних, а не на кваліфікованих. Колишній кінопродюсер і давній друг був призначений головою апарату, приєднавшись до інших друзів і довірених осіб пана Зеленського у володінні величезною владою. Службу безпеки контролює друг дитинства , колишній корпоративний юрист, а партією президента в парламенті керує лояльний колишній ІТ-бізнесмен . Коло навколо президента стало луною.

У процесі пан Зеленський перетворився на версію політика, проти якого він агітував: острівний, замкнутий, оточений чоловіками. За звичайних обставин цього було б досить погано. Але зараз, коли Україні загрожує Росія, це може вплинути на рішення пана Зеленського.

Останніми тижнями це стає дедалі зрозумілішим. Оскільки Захід застосовував мегафонну дипломатію, щоб перешкодити вторгненню, пан Зеленський намагався применшити загрозу . Але це зрозуміле намагання спроектувати спокійні та стійкі невпевнені ринки було підірвано його ефектним стилем.

У січні, наприклад, у неголосному зверненні пан Зеленський фактично висміяв українців за їхню схильність до паніки та висміяв можливе вторгнення. Вже наступного дня він заявив, що Росія може вторгнутися до Харкова , другого за величиною міста України. Замість того, щоб втішитися, країна була розгублена. Не дивно, що 53 відсотки українців вважають, що пан Зеленський не зможе захистити країну, якщо буде вторгнення.

Проте поведінка пана Зеленського, дивна аж до безладної, приховує істину: у нього немає хороших варіантів. З одного боку, будь-які поступки Росії, зокрема щодо конфлікту на сході України, ймовірно, виведуть сотні тисяч людей на вулиці, погрожуючи йому долею Віктора Януковича , президента, поваленого революцією в 2014 році. З іншого боку, рух проти Росії ризикує дати Кремлю привід для смертельної вторгнення.

Шоу, звісно, має тривати. Криза триває. Але виступ президента — напружений, незграбний, часто недоречний — навряд чи допомагає.