У Києві відбувся перший півфінал пісенного конкурсу Євробачення-2017 на головній арені у Міжнародному виставковому центрі. Шоу транслювалося в прямому ефірі на телеканалі UA:Перший.

В мережі також можна було подивитися трансляцію у форматі HD на сайті Eurovision.ua для українських глядачів, та на сайті Eurovision.tv для користувачів з Європи та майже з усього світу.

Також українські організатори вирішили повторити вдалий минулорічний експеримент зі Стокгольмом, коли одночасно з концертною програмою відбувалась трансляція з коментаторської кабінки на офіційному youtube-каналі UA:Перший.

У першому півфіналі 9 травня виступили представники таких країн: Чорногорії, Фінляндії, Грузії, Португалії, Бельгії, Швеції, Албанії, Азербайджану, Австралії, Кіпру, Словенії, Вірменії, Молдови, Чеської Республіки, Латвії, Ісландії, Греції та Польщі.

Незважаючи на те, що у півфіналах виступають тільки по 18 країн, шоу транслюють всі 42 країни-учасниці Євробачення-2017, а також  Косово і Казахстан (усього 44 країни). До речі, у день фіналу Євробачення-2017 до трансляції пісенного конкурсу приєднаються США та Китай.

Також у Міжнародному виставковому центрі організовано 37 коментаторських позицій. Це надало можливість коментаторам із 27 різних країн працювати наживо під час першого шоу Євробачення-2017. Вся коментаторська команда Євробачення-2017 налічує більше 120 осіб. Пісенний конкурс коментували в усіх країнах, де відбувалась пряма трансляція півфіналу, навіть якщо коментатори не знаходяться в Києві, організатори конкурсу максимально створили умови, щоб дистанційно було можливо висвітлювати Євробачення.

Трансляцію на офіційній сторінці Facebook – Євробачення в Україні, подивилися більше 79 000 користувачів. Відео за лаштунками Євробачення з кабінки українських коментаторів конкурсу на офіційному YouTube-каналі UA:Перший набрало 78 878 переглядів.

Нагадаємо, другий півфінал пісенного конкурсу Євробачення-2017 відбудеться 11 травня, гранд фінал пісенного конкурсу – 13  травня на головній арені у Міжнародному виставковому центрі.

 Найсвіжіші новини, найцікавіші подробиці та ексклюзивні прямі трансляції подій Євробачення-2017 читайте на Eurovision.ua.

Сергій Іванчук та Іван Дєєв. Кадри відео

Юрій Бутусов
журналіст, редактор сайту “Цензор.нет”

(FB)

Військовополонених [із 8-го полку ССО ЗСУ, затриманих бойовиками в Луганській області] під тортурами змусили зізнатися в диверсіях, щоб прикрити ліквідацію Пасічником на замовлення Курченка конкурентів із керівництва “народної міліції ЛНР”.

10 березня “глава МГБ ЛНР” Леонід Пасічник виклав виступ двох полонених українських військовослужбовців зі складу 8-го полку спецназу Сергія Іванчука та Івана Дєєва, де вони розповідають, як нібито вони 4 лютого підірвали в Луганську “начальника управління народної міліції ЛНР” Олега Анащенка.
У свою чергу, влада України категорично спростовує ці звинувачення.

Треба відзначити, що ще 11 лютого командування ЗСУ заявило про зникнення розвідгрупи на фронті.

Сьогодні заявлено, що йшлося саме про Іванчука і Дєєва.

Незважаючи на те, що як версія ліквідація Анащенко українськими спецслужбами цілком могла б розглядатися, проте в реальності, подивімося, чи можуть мати до цього відношення Іванчук і Дєєв?

1. Про захоплення диверсантів, які вбили Анащенка, російські спецслужби “ЛНР” заявили відразу після вибуху 5 лютого. Однак відео допиту українських військових опубліковано тільки 10 березня.
На обличчях військових помітні сліди побоїв. При цьому опубліковано відео, що нібито на їх конспіративних квартирах виявлено зброю та вибухівку.
Чому ці визнання були зроблені відразу – чому більше місяця тягнули? Очевидно, спочатку вибивали зізнання, а потім чекали, коли з облич хоча б трохи зійдуть побої.

2. Іванчук – начальник інженерної служби 8-го полку. Ну який сенс посилати його на завдання на кілька місяців як командира диверсійно-розвідувальної групи?
У полку цілих три батальйони, безліч груп, кожна з них здатна зробити цілком нескладну операцію із закладення вибухівки, начальника інженерної служби посилати сенсу немає.

3. Російські спецслужби показали вибухівку і зброю. Але де ж фальшиві документи, як же протягом багатьох місяців могли вільно переміщатися по Луганську диверсанти? Яка легенда? Як проникли? І це теж виглядає дуже підозріло.
За Анащенком тривалий час стежили, було організовано ретельне спостереження за місцевістю. Це могли зробити тільки добре законспіровані агенти. Або самі російські спецслужби.

Читайте також:
CБУ відповіла “ЛНР”. Оприлюдено алібі українських полонених спецпризначенців

Набагато серйознішими аргументами проти версії з причетністю ЗСУ до вбивства Анащенка є самі події в “ЛНР” і кривава боротьба за владу між бандформуваннями. І тут вибудовується абсолютно очевидний логічний ланцюжок:

1. 17 жовтня 2015 року “глава МГБ ЛНР” Леонід Пасічник (колишній офіцер СБУ – “Н”) затримав “міністра палива та енергетики ЛНР” Дмитра Ляміна.

2. 18 жовтня 2015 року “глава ради міністрів ЛНР” Геннадій Ципкалов звинуватив Пасічника в тому, що арешт Ляміна – це усунення конкурентів на паливному ринку:
“Арешт міністра Ляміна безпосередньо пов’язаний з його жорсткою позицією щодо протидії монополізації ринку ПММ, яка проводилася компаніями, пов’язаними з українським олігархом-втікачем Сергієм Курченком… Завтра ж міністр держбезпеки Пасічник повинен пояснити дії своїх підлеглих, а в разі, якщо вагомих доказів вини Ляміна не буде, то вибачитись перед ним і негайно звільнити”.

“Голова народної ради ЛНР” Олексій Карякін також звинуватив Пасічника: “Те, що глава МГБ звинувачує Ляміна у зв’язках з (кримінальним авторитетом) Юрієм Єнакіївським, ще раз підтверджує дуже поширену версію про те, що глава МГБ, на жаль, дійсно вплутався в боротьбу українських олігархів. Як відомо, Єнакіївський з часів Кучми контролював на нашій території ряд промислових активів. Відомо також, що Курченко хотів їх захопити. Хочу впевнено заявити: надра і промисловість Луганщини служитимуть її народу. І ні Курченко, ні “Єнакіївський” нашу землю грабувати не будуть”.
Ось джерело – російське державне агентство ТАСС.

3. Однак Курченко, судячи з подальших подій, зумів руками Плотницького та Пасічника усунути конкурентів. Ципкалов і Карякін спочатку втратили посади.

4. А 20 вересня 2016-го в Луганську стався дивний замах на Ігоря Плотницького – “глава ЛНР” відбувся переляком. Однак відразу ж оголосив про “спробу перевороту в ЛНР” і приступив до репресій.

5. 24 вересня 2016 – через рік після виступу проти Курченка – був схоплений і вбитий у в’язниці Ципкалов. “Прокуратура ЛНР” заявила, що він покінчив життя самогубством.

6. А 25 вересня був схоплений і вбитий “заступник начальника народної міліції ЛНР” Віталій Кисельов.

Однак вражає, що вбивство Кисельова – позивний “Комуніст” – тривалий час не визнавалося Плотницьким. Підтвердження в російській пресі з’явилися тільки 1 березня 2017 року в одному з найбільш інформованих російських видань “Газета.ру”. Де розповіли приголомшливу історію, як Плотницкий і Пасічник приховували вбивство Кисельова.

Відразу після повідомлення про вбивство в “Луганськ-онлайн”, 26 вересня на прес-конференцію був запрошений рідний брат “Комуніста”, який не вимовив ні слова, і його “прокуратура ЛНР” назвала Віталієм Кисельовим.

Російське видання називає причини ліквідації “Комуніста” те, що він займався підпільним постачанням сигарет та інших тютюнових виробів у “республіку”, а також мав дохід від незаконної торгівлі зброєю й боєприпасами. Ципкалов і Карякін були пов’язані з контрабандними поставками вугілля в Україну”, – розповів співрозмовник “Газети.ру”.

7. Знищений 4 лютого в Луганську “начальник управління народної міліції ЛНР” Олег Анащенко був другом убитого Кисельова, який служив у штабі разом із ним.

8. Аудиоперехоплення розмови Анащенка, яке виклала СБУ, показує, що він стурбований замахом на Сергія В’язового – “військового комісара ЛНР” у Ровеньках. У розмові згадується Ігор Кулькін – польовий командир однієї з банд бойовиків із Ровеньків.

21 січня 2015-го банди Кулькіна і В’язового були з боєм роззброєні бандами, підлеглими Плотницькому.

У цей час Анащенко – позивний “Спец” – не міг брати участі в боротьбі за владу. “Народна міліція” – це назва “2-го армійського корпусу ЛНР”, який входить до складу російських окупаційних військ. Анащенко очолював бойову групу, яка штурмувала Дебальцеве. Плотницький скористався відволіканням уваги своїх конкурентів і зачистив неугодних.

Таким чином, існують вагомі підстави припустити, що ліквідація Анащенка стала черговим кроком із зачистеи нелояльних до Плотницького й Пасічника авторитетних польових командирів.

Мотивація цих вбивств була спочатку озвучена Ципкаловим ще у зв’язку з арештом Ляміна: колишній український, а нині російський олігарх Сергій Курченко намагається об’єднати в своїх руках керівництво всіма промисловими активами на окупованій території Донбасу.

Великі гроші стоять за ліквідацією всіх бойовиків, хто чинить опір цим планам і “кришує” ті чи інші підприємства. Курченко руками Пасічника й Плотницького знищує бандитські “дахи” і розчищає собі шлях.

Апеляційний суд Київської області реабілітував холодноярських отаманів, які боролися за незалежність України та загинули під час спроби звільнення з Лук’янівської в’язниці. Про це в соцмережі написав президент Історичного клубу “Холодний Яр” Роман Коваль.

Історик виклав ухвалу суду, яку підписав головуючий суддя Микола Авраменко, датовану 18 жовтням 2016 року.

“Щойно з Апеляційного суду Київської області зателефонував член Історичного клубу “Холодний Яр” Микола Тихонов і повідомив, що сьогодні, 18 жовтня 2016 р., у судовому засіданні реабілітовано холодноярських отаманів, їхніх козаків і товаришів”, – написав Роман Коваль.

“Судове засідання у справі про реабілітацію Холодноярських отаманів закінчилося встановленням історичної справедливості.

Засудженні герої Холодного Яру: Завгородній (Загородній) Іларіон Захарович, Голик Мефодій Фокич, Гупало Деонісій (Денис) Мусійович, Компанієць Тимофій Архипович, Добровольський Олексій Трохимович, Ткаченко Василь Федотович, Дробатковський Юрій Володимирович, Здобуда (Здобудь-Воля, він же Блоха) Костянтин Якович, Яковенко Григорій Федорович, Ляшенко Іван Миколайович, Мушкет Леонід Павлович (насправді його прізвища немає в рішенні суду – “Н”) – визнані реабілітованими.

Нагадаємо, справа № 1136/1923 розглядається в суді за позовом прокуратури (до генерального прокурора Юрій Луценко надійшло звернення громадян з приводу реабілітації холодноярських повстанців), сторона прокуратури висловлює свою позицію в тому ключі, що це були герої України, а не злочинці, і треба б суду відновити історичну справедливість”, – зазначає Національний центр правозахисту.

Ларіон Загородній, головний отаман Холодного Яру в 1922 р.

Із заявою до суду про реабілітацію холодноярців у порядку ст. 7 закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій” звертався прокурор Київської області Дмитро Чібісов.

Як зазначає Коваль, спираючись на ст. 2 Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”, яка визнає [комуно-російський] тоталітарний режим 1917 – 1991 років в Україні злочинним, таким, що “здійснював політику державного терору”, колегія суддів визнала, що засуджені отамани й козаки “чинили супротив цьому режимові, в тому числі й шляхом збройного протистояння”.

Колегія суддів визнала, що “зазначені особи були фактично засуджені за боротьбу за незалежність України, яка проявилась в участі й керівництві озброєними загонами УНР”. Через це колегія суддів ухвалила рішення про “необхідність визнання необґрунтованості їх засудження із подальшою їх реабілітацією”.

“Ухвала оскарженню не підлягає”, – йдеться в повідомленні.

“Радість від рішення колегії суддів затьмарена тим, що судді чомусь забули реабілітувати інженера-винахідника Леоніда Мушкета, засудженого у тій же справі на 10 років. Може, його вже реабілітовано?.. Спробую з’ясувати”, – додав історик.

холодноярець Денис Гупало

Як повідомляє “Укрінформ” , Коваль ще в 1997 році “дістав можливість – усупереч закону – ознайомитися зі справами на нереабілітованих отаманів, відтоді й почав боротьбу за їхню реабілітацію”.

“Писав і генеральним прокурорам, і головам ВР України, прем’єр-міністрам, президентам… І ні від кого не дістав відповіді, взагалі ніякої відповіді. Не раз звертався і до депутатів Верховної Ради з проханням прийняти новий закон про реабілітацію жертв політичних репресій, бо ж досі діє закон СССР, згідно з яким всі, хто зі зброєю в руках боровся проти радянської влади, є бандитом і реабілітації не підлягає. Але за 25 років незалежної України ніхто цього не зробив”, – написав Росвн Коваль.

За словами активіста Юрія Ботнара, до цієї історичної перемоги української патріотичної громади, крім Історичного клубу “Холодний Яр”, причетні Український інститут національної пам’яті та Черкаська обласна рада, за зверненням якої, власне, зрушився процес офіційної реабілітації.