Прочитав статтю польською мовою, швидко переклав її українською і спішу поділитися а також обговорити. 

Вибачте за неточності в перекладі. Стаття на тему розповсюдження контенту в мережі інтернет. Досить довга. Короткий зміст: в Євросоюзі відбувається створення нових правових актів, які передбачають захист контенту правовласників, а також кару за нелегальне розповсюдження цього контенту. Подані випадки, коли особу

звинувачували у користуванні клієнтом Torrent і вилучали комп'ютери. Як з цим справи в Україні?

Щоб знайти піратів, канцелярії обшукують мережу.

І надсилають десятки тисяч викликів до сплати і повідомлень про скоєння злочину. Більшість інтернет-користувачів  платять, бо не знають авторського права і хочуть скоріше повернути свої комп'ютери. 

Шоста ранку. Дзвінок у двері

- Хто там?

- Поліція. Прошу відкрити!

Поліцейські перевіряють паспортні дані всіх  присутніх. Інформують, що ведеться процес у справі нелегального стягання

 і поширення файлів. Тебе охоплює паніка. Щось я скачував? Може діти? Чому я не відповів на мейл, який прийшов два місяці тому? Якась 

юридична канцелярія остерігала, що мене вистежили і я повинен заплатити відшкодування. Повідомили поліцію і прокуратуру.

Поліцейські повідомляють, що приїхали на обшук і за устаткуванням, щоб "забезпечити докази". Але забирають всі 

комп'ютери, які є в домі. Навіть ті, що належать дітям. Радять доброзичливо, щоб домовитися з юридичною канцелярією,

 яка склала донесення. - Краще підписати угоду і заплатити, і канцелярія вилучить пропозицію про переслідування. 

Тоді комп'ютер ми повернемо - повідомляють.

Потім був допит в прокуратурі. Питаєшся, коли віддадуть комп'ютер? Чи комп'ютер вилучать, якщо щось на нім опиниться?! 

Адже коштував купу грошей!

Взагалі важко собі нагадати, що коли зкачувалося. І чи то взагалі було нелегальне?

Принаймні програмне забезпечення я маю ліцензійне, нагадую собі з полегшенням. Але де та ліцензія від Windows? Невідомо, де я заховав коробку з нею. Як довести, що я не є піратом?!

Найгірше, коли комп'ютер служить для роботи, на ньому є докторська праця чи диплом бакалавра. Або ціла бухгалтерія фірми!

Трагедія!

Після допиту в прокуратурі ти чекаєш на результат експертизи. Тижнями. Головою бігають думки: чи вони переглядають

 мою пошту? Я писав відверті листи до дівчини. Ідіот - робив їй фото, коли вона купалася! Чи вони оглядають наше приватне відео? А якщо нічого не знайдуть, то що? Хтось мені поверне гроші за нездійснені через фірму 

доручення або віддадуть за новий комп'ютер, який потрібно було купити?

Якщо заплатиш, ми не складемо донесення.

На початку кожної з цих історій є мейл від юридичної канцелярії, яка є представником Організації Управління Авторськими Правами (ОУАП).

З цього мейлу дізнаєшся, що ти є піратом. Бо ти порушив авторські права через зкачування або розповсюдження в вмережі музичних творів, книг або комп'ютерних програм.

Канцелярії обшукують мережу, щоб знайти піратів. Коли когось вистежують, пробують вимусити адміністраторів сервісів до його

 виявлення його особових даних. Якщо невдається, зобов'язують їм переказ на мейловий рахунок інтернет-користувача "виклику до сплати" - вирахуваного відшкодування власниками авторських прав.

Тепер сотні таких листів потрапляють до тих, хто користувалися сервісом Chomikuj.pl (Дослівний переклад - "збирай, як ховрах"). У виклику ясно повідомлено: якщо ти заплатиш, ми не складемо донесення до прокурора. Якщо ти не платиш, 

до справи долучимо прокурора (повідомлений через юристів ОУАП) і і поліцію.Тоді канцелярія надсилає наступний лист, вже на домашню адресу, коротко зміст: триває прокурорська справа, заплати, і ми вилучимо справу про переслідування.

Звідки  мають особові дані? Так от складаючи донесення про злочин, виступають як уповноваженіпостраждалого і дістають за згодою прокурора доступ доактів справи. І там знаходять всіляку інформацію прогаданого пірата.

Небагато інтернет-користувачів витримує і чекає на погашення судової справи. Більшість платить, бо не знає авторського права або мають "певні гріхи" на совісті. Вважають, що так буде дешевше.

Так як деякі з інтернет-користувачів, які розповіли мені про свої перипетії з правосуддям.

Підозрюваний номер 1: За кожен файл 40 грошів

Поліцейських було двох, в цивільному. Прийшли близько 20-ої, представили наказ прокуратури з міста Пулави на обшук приміщення. Були навіть милі, викликали довіру. Сказали нам витягнути диски з комп'ютера. На моє питання, що з моїми особистими файлами, допомогли написати лист

 з проханням, щоб мені їх перезаписали. Попередили, що як експерт щось знайде, диски пропадуть, а мені погрожує кримінальна справа. 

Якщо ми хочемо її уникнути, то ми можемо підписати з фірмами угоди. За нелегальну Windowsa близько 700 злотих.

 На щастя я маю легальне програмне забезпечення. За кожен файл платиться близько 40 грошів.

Підозрюваний номер 2: Не можу дозволити собі вирок

Я є однією з осіб, упійманих через канцелярію з Варшави. Минулого тижня поліцейські вилучили жорсткі диски з мого комп'ютера. Я користувався DC (безкоштовна програма обміну файлів P2P - DirectConnect) і 

відкривав до доступу цифрові копії дисків, яких оригінали я маю в домі.

Поліцейські сказали, що я повинен поспілкуватися з юридичною канцелярією. Домовлюсь як і всі  інші і обвинувачення будуть зняті. 

У телефонній розмові з цією організацією я дізнався, що у тому числі місяці і в цей день я відкривав доступ до декількох тисяч найменувань і винен їм майже 7 тис. злотих. І не має значення, що я маю оригінали диску, що я заплатив за нього великі 

гроші, що я не отримував жодних матеріальних вигод з надання для доступу до цифрових копій. Якщо я хочу, щоб було вилучено справу, то мушу підписати угоду, платячи мінімум половину "належної" квоти.

Потім я отримав виклик до поліції як "свідок у справі про злочин зі ст. 116 авторського права". При нагоді поліцейські моргнули до мене оком, що якщо я не мав би вже цих дисків в комп'ютері,

 то вони звернулися б з пропозицією з приводу погашення справи.

Я вважаю, що я став жертвою канцелярії, яка використовує неточні записи закону, тому що існує брак визначення, що то є "нелегальне розповсюдження". Згідно з критеріями, прийнятим ОУАП, якщо я ввімкну голосно музику в автомобілі чи в домі і почують її 

інші, то також я підлягаю цьому закону про авторські права.

Я працюю в самоврядуванні, я не можу собі дозволити який-небудь засуджуючий вирок, бо я втрачу роботу. Я мушу укласти угоду. У надісланій мені пропозиції є запис, що забороняється

будь-кому повідомляти про неї і про її зміст - також цікава подробиця.

Вважаю, що канцелярії використовують у власних інтересах прокуратуру та поліцію. Вони не зацікавлені у переслідуванні осіб, що справді роблять злочини, але натомість зацікавлені на згрібанні якнайбільшої кількості грошей від непоінформованих інтернет-користувачів. А поліцейські ще й сприяють їм. Цікаве, чи і як канцелярії "віддячують" прокурорам і поліцейським?

Підозрюваний номер 3: Поліцейські намовляли, щоб зізнався

В квітні минулого року я одержав лист, що я зкачував а також поширював через програму Torrent музику групи Boys 

і що пропонують сплату за це порушення в розмірі 700 злотих. В момент, коли це могло відбутися, я був під'єднаний до інтернету через роутер. Ймовірно хтось підключився через мій комп'ютер і з мого IP 

одержав якісь файли. Існують певні програми, завдяки яким кожен може відтворити собі мою ІР адресу.

Після ігнорування виклику до сплати в січні цього року найшли мене пани поліцейські і забрали комп'ютер. І з моменту, 

коли повинно було відбутися розповсюдження музики, я змінив вже два рази комп'ютер, отже той, 

який забрали, не має нічого спільного з тим, з якого мала поширюватися музика.

Минулого тижня я одержав виклик на допит. Поліцейські намовляли мене, щоб зізнався у провині. Я відмовив. Експерт 

повинен тепер перевірити диск. Я чекаю, що буде далі.

Підозрюваний номер 5: Прокурор устаткуванням завалений

У серпні 2011 р. я одержав з канцелярії в Біалимстоку виклик до сплати. Мабуть 20.02.2011 я зробив доступним якийсь файл. Я подзвонив до них (така розмова записується). Спитав, чи я можу заплатити поетапно. Пані, яка зі мною розмовляла, відповіла, що не має проблеми, я мушу подати в мейлі свої дані, паспортні дані, номер телефону і чекати на відповідь і угоду.

По обдумуванню я вирішив однак не сплачувати. У листопаді прийшов лист з прокуратури з вимогою, щоб я добровільно віддав моє устаткування з метою викриття винуватця порушення. Очевидно я вичистив ноутбук зі всіх можливих файлів. На поліції прослуховували також дружину. Заохочували до угоди.

Після двох тижнів я подзвонив, щоб дізнатися, як виглядає справа. Ноутбук ще не був досліджений експертом, бо поліція завалена такими справами. Я почув, що як я зацікавлений, то повинен з цією канцелярією домовитися. Я не зробив цього.

Минув місяць, знову дзвоню. Поліцейський питає, чи я продумав справу і чи я визнаюсь в провині. Я відповідаю: ні.

У січні я пішов до прокуратури. І дізнався, що хто зізнається в провині, матиме умовно погашену справу і повернення устаткування. В кімнаті прокурора стояло кільканадцять комп'ютерів.

Підозрювана номер 6: Забрали устаткування незрячій

25 січня 2012 року відвідали мене поліцейські з прокурорським наказом. Три місяці раніше я одержала з канцелярії виклик

 до сплати 700 злотих, що ніби я скачувала і розповсюдила на Torren якийсь твір disco поло. Вилучили мій комп'ютер. Я є неповносправною (майже бачу, маю І інвалідну групу) особою, устаткування я одержала 

з ресурсів PFRON разом із спеціалізованим програмним забезпеченням для незрячих осіб. Від шести років я працюю удома.

У січні саме закінчилася мені угода, і вилучення комп'ютера утруднило мені пошук роботи (я мусила позичити, бо мого мені ще не віддали).

Я неслухаю такої музики і жоден з моїх домочадців також не слухає! Я не переймаюсь тим, що щось знайдуть на моєму комп'ютері. Нічого там просто не має. Але я міркую, чи я маю 

взагалі якісь права і чи канцелярія, яка мене обвинуватила, понесе кару за безпідставне звинувачення.

Канцелярії безкарні...

Канцелярія кари скоріше не понесе. Кожен має право заявити до прокуратури донесення про підозру скоєння злочину. 

Не несе за те жодних наслідків, хіба що за навмисне складання фальшивого донесення (що очевидно потрібно довести). То прокуратура вирішує, чи розпочне справу.

- Інтернет -користувач, який поніс шкоду, бо не розірвав складені угоди, не реалізував доручень або втратив роботу з приводу забирання

комп'ютера через поліцію, може виступити до суду, але проти державної казни (про відшкодування). Мусить однак довести,

що правоохоронні органи діяли беззаконно - пояснює меценат Славомир Waliduda. І додає: - Натомість всі власники

комп'ютерів, які чекають тижнями на експертизу експерта і закінчення розслідування, мають право поскаржитися 

на тривалість справи прокуратури, тобто скористатися законом сторони до тобто скористатися законом з 17 червня 2004 р. про скаргу 

на порушення права сторони до розгляду справи в судовому розгляді без необґрунтованої затримки.

Якщо суд постановить, що справа супроводжувалася тривало, визнає законне відшкодування, максимально 20 тис. злотих.

...у Білостоці надіслали 13 тис. повідомлень

Канцелярії надсилають десятки тисяч викликів до сплати і повідомлень про скоєння злочину.

Ми "склали близько 13 тис. повідомлень до прокуратури в Білостоці" - хвалився у вересні минулого року в " Метро" (інтернет-видання) Дарій Шидловскі з юридичної канцелярії Pro Bono.

- З ідеї охорони інтелектуальної власності зроблено дуже прибутковий бізнес - говорить пані Марія, підозрювана з Варшави. - Є постачальник послуг - юридичні канцелярії. Є послуга - електронний захист. Є клієнти - творці і організації управління авторськими правами, і є ті, хто повинен платити - користувачі.

Однак до повні щастя чогось бракує електронним захисникам. Брак безпосереднього доступу до особових даних користувачів. Це обмежує їм можливість швидкого і масового надсилання цивільних позовів. Мусять використовувати прокуратуру і поліцію, щоб отримати як уповноважені постраждалого доступ до цієї інформації. Потім вже можуть заробляти.

Якби доступ до даних вони отримали, отримали б до поділу величезний ринок і величезні гроші. 

В кінці минулого року "Gazeta Wyborcza" виявила, що в Мінкультури і Національного Спадку ведуться роботи над створенням документу "Угода про співробітництво і взаємну допомогу у справі охорони прав інтелектуальної власності в 

цифровому середовищі".

Хто конкретно з цим задумом до міністерства прийшов, ніхто до кінця не певний. Працюють над цим документом тактично.

Його зміст знали автори ідеї: організації управління авторськими правами, які співпрацюють з Групою Інтернет, які діють при Міністрові Культури і Національного Спадку.

У роботах брали участь також представники декількох інших міністерств, поліції, прикордонної охорони і торговельних палат.

6 жовтня була представлена остаточна версія угоди. 

Я пробувала дізнатися, навіщо створено таку угоду. Мінкультури на мої докладні питання не відповіло. Я одержала всього лише загальну відповідь, що міністркультури

 не мав з ним нічого спільного.

Натомість суб'єкти угоди, що не підписали, її, повідомили : "суб'єкти угоди взаємно обмінюватимуться інформацією про факти порушень прав", які виявляють.

Що ж криється за цією думкою? Обмін особовими даними користувачів?

Войцех Рафаїл Вивєрувскі (Wojciech Rafa Wiewirowski), генеральний інспектор охорони особових даних, вважає: - Якщо закладено, що до домовленості 

долучаться телекомунікаційні оператори, постачальники інтернет-послуг і організації управління авторськими правами,

 то яку інформацію вони можуть передавати?

- А може суб'єкти угоди мали намір обмінюватися лише статистикою? - міркую я.

- З такого приводу не підписується такого широкого змісту угода - відповідає Вивєрувскі. 

- Бо за момент мала бути підписана угода ACTA іпроблема б розв'язався? - допитуюсь.

- Стаття 27 параграфів 3 і 4 трактату ACTA повинна була спричинити - на думку деяких - що угода отримала б юридичний статус.

- Чи угода часом не полягала в інтересі приватних фірм, хоч патронувало їй Мінкультури?

- Важко в цей момент оцінити, в чиїх інтересах укладають угоду - говорить Катерина Шимелевич (Katarzyna Szymielewicz) з Panoptykonu, фонду, який займається охороною прав людини в контексті нових технологій. 

- Чи в інтересах виробників, творців і видавців, об'єднаних в організаціях управління авторськими правами,

 бо вони втрачають гроші? Чи на таку думку натрапили захисники інтелектуальної власності ,щоб більше і швидше заробити? Певно однак, щоміністерство стало жертвою одностороннього лобіювання.

З глибокого, чарівного, незабутнього, безтурботного дитинства виринають казкові спогади про "Іванка та Марічку". Здавалося би, мушу забути ту казку під екзабайтами інформації, яку переробив за роки свого життя, мушу забути через всі ті фантастичні ігри, в які грав і в яких виступають вічні казкові архетипи з нареченою, з її вимогливим до кандидатів на шлюб батьком, зі скарбом, який кандидат на шлюб повинен принести з лігва Чорта, з підземелля, з потойбічного світу мертвих. І там кандидат на шлюб отримує завдання вже від Чорта - якесь нереальне завдання - розгребти гору землі або засіяти і зібрати урожай в одну ніч тощо. І так всіма цими архетипами просякнуті більшість фантастичних історій. І так цей Іванко сідає сумний перед працею і знає, що ночі недостатньо, щоб зробити цю роботу і потім йде на службу до Чорта або раптово отримує допомогу від іншої надприродної сили... Так само я сиджу зараз перед своєю презентацією "Cold war cooperation in Scandinavia - EFTA, Nordek, Nordic Council", яку мушу відшліфувати до ідеального стану до ранку, до 9 години.       

Сьогодні скористався з послуг перекладу двох сервісів - "<МЕТА> Перекладач та Перекладач Google". Звісно, більше довіряю другому і частіше користуюсь, бо дружній інтерфейс, швидко перекладає. пропонує різні варіанти, можливість редагування і служба підтримки працює оперативно, якщо англійською до них написати. Натомість все назване відсутнє в національному перекладачі. Тож, перекладав фразу з польської мови "Rezyser petersburskiego przedstawienia postawil zas przede wszystkim na gigantomanie". Нічого складного - тільки слово "zas" збило з толку. Тож <МЕТА> видає наступний варіант перекладу "Режисер петербурзької вистави поставив же перш за все на гігантоманію". Досить красиво і логічно. Натомість Google подав іншу версію "Директор Санкт-Петербурга, щоб представити перший набір гігантів". Це як??? Польська фраза взята звідси. 

Адміністрація цієї нової пошукової української системи не відповідає. Добре, може у них вихідні... Вже третій день користуюся пошуковою системою, яка розроблена виключно українськими спеціалістами і це тішить. Shukalka.com.ua функціонує в мене за замовчуванням. Але одразу впадають в вічі і дивують наступні речі, про які я з вами, мої читачі, хочу поговорити і обговорити їх. Емблема мені одразу нагадує Яндекс - перша літера червона і наступні чорні - це кольори бренду. Доменне ім'я досить дивне для повноцінної пошукової системи - ім'я другого рівня com.ua, після кожного пошуку з'являється праворуч надпис "Пошук реалізований за допомогою технології Шукалки, Яндекс та ін.". Клацнувши на цей надпис відкривається головна сторінка російського Яндекса - навіть не українського. Взагалі пошук, як на мене, заточений під Яндекс. От захотів я знайти інформацію про групу готелів Cendant. Набираю в Шукалці і в Яндексі і бачу більшість ідентичних результатів, які збігаються. При тому, що Гугл і Бінг видають зовсім інші результати, навіть коли у параметрах виставлена українська і російська мови пошуку. Написав листа до адміністрації - не відповідають, написав на офіційну сторінку на Фейсбуці - не відповідають. Тобто не довідався ані про таємничу технологію Шукалки, ані про технології індексації нової пошукової системи, ані про потужності серверів, ані взагалі нічого. Може це чергова спроба керівництва Яндекса підкорити підкорити український інтернет-ринок? Як думаєте? Бо оформлена Шукалка гарно, а от як працює вона всередині - не знаю і починаю подумувати про перехід до попередньої системи, хоч вона далеко не українська. Чому я так парюся - українська чи не українська - все дуже просто - все одно до якого магазину ходити. Іноземні пошукові системи не платять у нас податків, але ми генеруємо трафік (принаймні певний відсоток у світовому масштабі), а за залучає рекламодавців і фінанси осідають на іноземних біржах. 

Найчастіше я чую розмови про подібність слов'янських мов. З моєї точки зору вони настільки подібні, наскільки й відмінні між собою. До глибокого аналізу вдатися не маю жодної можливості, розглядаючи лексику, морфологію, синтаксис та ін., тому це питання залишаю для фахівців і пропоную до розгляду власні спостереження на тему подібності/відмінності української та польської мов. Для чого я взагалі це пишу? Якщо б не було чогось подібного в цих мовах, то не писав би. А якщо так подумати, то за більше ніж 1000 років окремого розвитку ці мови все ж таки зберегли якісь схожі речі між собою. От це і вражає і є причиною написання цієї замітки. Тож почну з такого виразу польською мовою - "Oni czekali rok" (Оні чекалі рок) - "Вони чекали рік" практично ідентично звучить українською, хоча коли цей вираз вимовляють поляки - то зовсім не ідентично. Далі слово "mozliwosci" (можлівошьчі) - можливості - відмінність ну максимум у двох звуках, але й наголос змінюється на передостанній і є сталим у польській мові. "Juz nie podlega" (юж нє подлєга) - вже не підлягає. "Bawi sie" (бавічь шє) - бавитися. Roznica (ружніца) - різниця, opracowanie (опрацованє) - опрацювання і багато, багато інших слів та виразів. Проте існує вагомий контраргумент, коли в польській мові існує величезна кількість слів з латинської мови, таких як sukses, akceptacja, rekrutacja, legitymacja, decyzja, та ін. Це зрозуміло - вплив католицизму. Також це можна прослідкувати за іменами, які змінилися у Польщі після прийняття християнства. Мешко, Болеслав, Семомисл, Тчибор, Добрава, Семовит - суто слов'янські імена, які поступово зникли після 11 століття. З іншої сторони в польській мові існує багато власних слів, таких як samochod (автомобіль), elektrownia (електростанція) та інші. Звичайно, поверхнево, мови подібні, але все-таки глибинні основи дуже різні. Ми користуємося вже створеними мовами, і на їхній процес творення впливали такі чинники як клімат, їжа, умови життя, міжнародні стосунки їхніх творців. І на скільки всі ці умови відрізнялися у поляків та українців за більше, ніж 1000 років окремого життя, настільки ж відрізняються й їхні мови. Про це давно вже писав Хайдегер. Тож у висновку потрібно сказати, що по-перше мова може похвалитися особливостями, а вже потім потрібно шукати аналогії з іншими кровними мовами.    

Все почалося ще з самого ранку. До автотреку з'їжджалися вантажівками зі звірами-болідами, які ніби спали, як леви перед полюванням. Першими приїхали журналісти та інші представники медіа - їм роздали спеціальні яскраві костюми, задля безпеки під час перегонів. З великих фургонів розвантажували об'ємні рекламні банери, які накачували гелієм і вони рвалися в повітря. Сонце вже повністю освітило автотрек і ніби оповіщування про початок надзвичайного дня. Кожні 15 хвилин коло автостадіону пролітав пасажирський літак. За деревами розташовувався аеропорт або "льотніско" польською, власне як і українською у правописі 30-их років. Автостоянка машин глядачів почала заповнюватися. Від машин лунала музика різних стилів. Незабаром ввімкнули музику на автотреку. 6 великих колонок охоплювали пів автотреку - власне місце для глядачів та суддів. Ведучий почав перевірку звуку. Здалеку почали лунати верески заведених двигунів дріфт-болідів. В цей момент я був на автостоянці і з неї вид на автотрек приховувався лісом, так що чутно було лише звук. Тож звук літаків, які піднімалися в повітря мало чим відрізнявся від звуку дріфтуючих авто. До цього ж звук дріфту доповнювався вереском гуми, а потім ще й її паленим запахом. Коли всі приготування були завершені, битва почалася. Ведучий невтомно коментував кожну мить перегонів, представляв учасників, яких було 16 зі своїми різними автомобілями, називав спонсорів, спілкувався з суддями і глядачами. Суддівський склад був з Бельгії та Польщі. Глядацькі трибуни були розташовані так, що можна було оглядати все, що відбувається на автотреку. Дріфт-боліди стартували зі східної сторони стадіону, розігрівалися, входили у перший поворот і починали змагатися. Сила тисячі гепардів була в кожній з цих машин, а в деяких ще й більше (цікаво було вимірювати силу авто саме в не в кінських силах, а в силах гепарда). З кожного повороту боліди виривалися, ніби з тяжкого полону і шалено і швидко ринули вперед. Кожен заїзд відбувався не більше 20 секунд, але ця 20-секундна битва нагадувала гладіаторські змагання. Дим від коліс заповнював стадіон, інколи авто з'їжджали з траси і декілька метрів проїжджали по ґрунту, піднімаючи 30-метрові струмені пилюки. Ведучий захоплено розповідав, наскільки добре повинні бути збудовані ці боліди, щоб витримувати подібні випробовування. Так пройшли 5 годин незабутньої дріфт-битви, за які відбулися різноманітні події, які варті опису, але набагато більшого. На завершення ведучий повідомив, що тепер можна запрошувати королів дріфту зі Сполучених Штатів та Японії. Фотоальбом до цієї події можна переглянути за лінком.       

Мої перші поверхневі враження від перебування в польському місті Познань. Перше, що так впадає у вічі після України - так це автомобілі (просто я цікавлюся цим, тому цю тему розглядаю першою). Що не так з автомобілями в Польщі? Я не знайомий з польською статистикою, але тут я не спостерігаю такої великої кількості розкішних автомобілів або серед загальної атмосфери вони не помітні. якщо в своєму Запоріжжі я бачу просто пачками Порші Каєни, Мерседеси S500, Ленд Крузери, Доджі, Міцубіші Еволюшени, Бумери Х6 то в Познані такого не спостерігаю або, знову ж таки, не помічаю через невідомі мені причини. Натомість тут на дорогах не зустрінути дуже старого авта і бензин у них двох марок - А92 та А95. Потрібно сказати, що рух у Познані досить жвавий, багато підземних переходів. світлофорів і це лише у місті, в якому мешкає 500 тисяч людей. Але все ж кожного дня, подорожуючи містом (поки що у трамваї ), зустрічаю на дорогах жвавих "звірів". Вчора з визгом по перехрестю пролетіла, здається якась чорна Ферарі, не встиг роздивитися, але машинка була весела. Сьогодні у пробці стояв здається Додж Вайпер або якийсь Лотус жовтого кольору. Його величезні колеса виділяли з натовпу звичайних (посполитих )  машин. Я себе зловив на тій думці, що не орієнтуюся серед таких машин  . Через зупинку трамвай поламався і всі вийшли - я наткнувся на плакат реклами чемпіонату з Дріфт-битви в Познані. Як швидко матеріалізуються  думки. Думаю, про авто досить. Загалом можна сказати, що ціновий діапазон автівок в Польщі наближений до середини, тоді як в нас дуже розтягнутий - від убогих 40-річних розвалюх до розкішних ексклюзивних авто. 

Норвегія. 2008 рік. Як би точніше сказати - легенди про кам'яних створінь - тролів, не те щоби оживають, а розсекречуються! Хто зацікавлений у приховуванні правдивості давніх легенд? Уряд. Хто зацікавлений у достовірності цих легенд? Студенти - кінорежисери-початківці. The Troll Hunter. Оригінальна норвежська назва - Trolljegeren - сьогодні таких фільмів не вистачає, де присутній пригодницький дух та безпосередній зв'язок з легендою. Студенти подорожують Норвегією в пошуках хоч би якигось зачіпок існування троллів. І знаходять не лише факти їхнього життя, а й мисливця за троллями, який присвятим цьому своє життя. Студенти разом подорожують з Хансом - мисливцем і зустрічаються лоб в лоб з давніми кам'яними своріннями. Методи боротьби такі ж самі, як і в легендах - виманити тролля і дочекатися сходу сонця. Ханс використовує потужний спалах - і троллі перетворюються на каміння. Є інший вид цих створінь - печерні троллі - вони менші і живуть в старих копальнях... Фільм незвичайний, але просто НАПОЛЯГАЮ його переглянути! 

На сторіці zamkova.info знайшов цікаве опитування, де задається просте питання про щастя. Цікаве опитування тим, що більшість (31%) відповіла, що для щастя їм необхідна впевненість у завтрашньому дні. Виходить, впевненості у завтрашньому дні немає у більшості. Далі за рейтингом (15%) йде сім'я, любов (12%), свобода/незалежність (10%), гроші (10%) і решта - незначний відсоток. Особисто я обрав варіант чиста совість, відсоток відповідей якого був найнижчим. І вибрав його не через це, а що справді, уявивши себе в ситуації, коли я впевнений у завтрашньому дні, я когось кохаю і в мене сім'я - на одній чаші. І якщо на іншій чаші особисто в мене була нечиста совість, то рівноваги не було б. Як ви думаєте? 

ТИ все-ще вважаєш, що Інтернет вільний? Тоді читай! Компанія OpenNet Initiative зробила цікаве дослідження і опублікувала його на сторінці.  А саме, де Інтернет підлягає цензурі, зображено на малюнку. Як би ми не дивувалися, але Інтернет-діяльність багатьох африканських держав не підлягає цензурі, тобто держави зображені синім кольором. От тільки Еритреї не пощастило, де Інтернет під наглядом, а Єгипет і Туніс взагалі страждають, про що свідчать останні події в цих країнах. США, і Європа в цілому, окрім балканських держав, мають деяку цензуру, що зображається жовтим кольором. Китай, Північна Корея, Іран та деякі інші держави повністю контролюють Інтернет-діяльність. Зі всього Інтернет-різманіття за статистикою найбільше моніториться діяльність блогів (20%), сайтів політичних партій (19%), індивідуальних сайтів, приватного бізнесу та медіа та інші. Звичйно, статистика і дослідження не досконалі.