хочу сюди!
 

Наташа

49 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 44-53 років

Замітки з міткою «криза»

Про головні ролі у драмі Конституційного Суду


В цей час всі новини присвячені Конституційній кризі в Україні та виборам в США. Останнє - далеко, а криза - тут. Її вже назвали "війною Зеленського з КСУ", і маємо багато спекуляцій на цій темі. Про деталі не будемо - про це вже і так багато написано. Хочеться сказати кілька слів про розподіл головних ролей у цій драмі. 

Є судді Конституційного Суду (корумповані), які весь цей тиждень виймають козирі з колоди: розгляд закону про продаж землі, закон про мову. По жодному питанню на засіданнях рішення вони НЕ приймають, але підігрівають атмосферу тим, ЯКІ САМЕ вони можуть прийняти рішення з цих вибухо-небезпечних питань. Іншими словами, ведуться торги. Втім, головні питання не ці, а те, чи будуть судді, які скасували антикорупційну реформу, звільнені. В цілому - це лише питання часу і того, у який саме спосіб вони будуть звільнені. 

Наразі ми маємо: 1. законопроект Зеленського, який пропонує ВР розігнати цих судей. 2. звернення нардепів (226 підписів) до судей з пропозицією добровільно піти у відставку. 

Тут і влада і опозиція з усіма ОПЗЖ і соросятами стоять на одному: судді мають піти. І цікаво тут те, що народ вважає так само: довіри до КСУ більш нема. А знаєте чого нема? Ні, не через те, що вони підірвали своїм рішенням основи антикорупційних інституцій - це звучить пафосно і цікавить лише спонсоров цих інституцій (читай - західних партнерів). Народу це не цікаво, всі знають, що головні корупціонери - це борці з корупцією. Цікаво те, що судді скасовуючи антикорупційні норми, в першу чергу прагнули не дати НАПК право перевіряти судей, і складати на них справи (а такі таких є багато). З точки зору права, ніби вони й праві, адже розподіл і незалежність трьох гілок влади ніхто не відміняв. А от з точки зору народу: недоторкані корупціонери-товстосуми хочуть ще більшої недоторканості. Яка ж тут довіра?

Ще одні дійові особи: це Порошенко, ОПЗЖ, соросята та інші ситуативні союзники. Порошенко - як завжди грає за Захід, яким дуже потрібно розпустити КСУ, а новий його склад наповнити "своїми" людьми, переважно з числа соросят (тому соросята тут в одному човні з Петром Олексійовичем, як завжди, негласно), і залишити дієвими якомога більше антикорупційних інституцій, у нинішній формі, які ВЖЕ складаються з соросят. Ну і репутаційно у цій війні Зеленський поки виступає не дуже успішно, що дуже на руку Порошенкові, якій марить надією скинути Зеленського і "врятувати" Україну самотужки. ОПЗЖ наразі має більш прагматичні ставки: просто користуватися можливими наслідками цієї війни. Адже, тиснучи на Зеленського, суд може прийняти рішення по "мові", "землі", "децентралізації", які розвалять всю програму і реформи "слуг", а ОПЗЖ навпаки отримає вигідні для себе рішення КСУ, які в іншій ситуації, ніколи б не були прийняті. 

Ну і останнє: Зеленський і Разумков. Тут виключно мої спостереження. Президент чи не вперше за все своє правління почав вести СВОЮ гру і робити високі ставки. Вище вже сказано, що репутаційно Зеленський у цій ситуації програє - це основний сьогоднішній меседж наших ЗМІ. Але чи це справді так? Наразі Зеленський почав грати за правилами великої політики: ситуація з КСУ - це демонстрація Заходу, що домовлятися тепер потрібно з Зеленським, а не з Порошенко. Адже, в цілому, яка різниця хто лобіюватиме їхні інтереси. І тут ставка на Зеленського дуже приваблива. Адже Заходу значно простіше інвестувати у дійсного президента, який має монобільшість в парламенті, свій уряд і найважливіше - підтримку народу (можете багато казати про падіння його рейтингу, але він летить в прірву у всіх політиків), аніж в одіозного олігарха, який вже перетворився на того самого мертвого коня, з якого давно слід злізти. 

І у цьому контексті кілька слів про його законопроект, який всі називають антиконституційним, де він прагне звільнити суддів. Повторюся ще раз: суддів звільнять у будь-якому випадку. Лишається лише правильно це оформити і наторгувати дивіденди всім учасникам. Так, законопроект неконституційний, і йому в альтернативу поданий законопроект від Разумкова, більш законнний, більш лояльний, і плюсом до нього - звернення від Нардепів до суддів про добровільну відставку. Результат - один, шляхи різні. 

Тут багато говорять про роль Разумкова у цій ситуації: як він тягне ковдру на себе і консолідує навколо себе "Слуг народу", мовляв, аби забрати владу у Зеленського. Одна ремарка: він консолідує навколо себе не лише "Слуг", але й противників Зеленського, які заради того, аби повалити президента, підтримують "розкол" всередині "Слуг". Їхній прорахунок лише в тому, що Разумков - в одному човні з Зеленським, в одній команді, якщо хочете. Всі ці чутки і "інсайди" їм лише на користь: така собі ілюзія незалежності Ради від Президента. Разумков НЕ грає проти Зеленського, а його власний рейтинг - це рейтинг "Слуг" і президента.  

Світовому туризму гаплик

Коронавірус буде коштувати туризму до семи років зростання, - UNWTO
Новини » Коронавірус     30.03.2020 - 18:04
Коронавірус буде коштувати туризму до семи років зростання, - UNWTO
Ілюстративне фото (УНІАН)

У 2020 році число міжнародних туристів скоротиться на 20-30%

У Всесвітній туристичній організації ООН (UNWTO) прогнозують, що в цьому році число міжнародних туристів скоротиться на 20-30% в порівнянні з показниками 2019 року через пандемії коронавируса . Про це йдеться в звіті UNWTO .

При цьому наголошується, що таке падіння буде коштувати галузі 5-7 років розвитку.

Очікуване падіння на 20-30% може привести до зниження надходжень від міжнародного туризму (експорту) в розмірі 300-450 млрд доларів, що становить майже третину від 1,5 трильйона доларів, отриманих в минулому році.

У той же час повідомляється, що в 2009 році на тлі глобальної економічної кризи міжнародні туристичні потоки скоротилися лише на 4%, тоді як спалах атипової пневмонії в 2003 році призвела до зниження лише на 0,4%.

Генеральний секретар організації Зураб Пололікашвілі зазначив, що туризм - один з найбільш постраждалих від коронавируса секторів економіки.

При цьому він додав, що мільйони робочих місць в цьому секторі знаходяться під загрозою втрати. Близько 80% всіх туристичних підприємств є малими і середніми, і цей сектор відіграє провідну роль у забезпеченні зайнятості та інших можливостей для жінок, молоді та сільських громад.

У Ави є плани значно далі за МВСУ

Отримати транш від МВФ і дати безробітним по 100 доларів. 
Аваков озвучив антикризовий план
Арсен Аваков запропонував ряд ініціатив. Фото: прес-служба Кабміну

Глава МВС Арсен Аваков виступив за впровадження в Україні виплат в розмірі 2,5-3 тисяч гривень за вимушеної безробіттю, яку спровокував насувається на Україну економічний колапс, пов'язаний із закриттям величезної кількості підприємств через тотального карантину, одним з ідеологів якого є сам Аваков . 

Про це міністр написав у своєму пості в ніч на 23 березня.

"Будемо чесними - більшість людей в Україні живуть, не маючи істотних фінансових накопичень - багато сімей живуть, що називається від зарплати до зарплати. А у нас коронавірус і карантин. Багато підприємств зупиняються, карантинні заходи змушують закриватися примусово багато маленьких компаній і бізнесів", - пише глава МВС.

На його думку, пройде місяць і у людей може банально не вистачати коштів, щоб підтримати себе, сім'ю - купити їжу і ліки: "Для багатьох це проблема і страх №1 зараз. Це - на жаль факт, який не можна не враховувати".

Він стверджує, що разом з прем'єром і президентом ця проблема обговорюється і впевнений в знаходженні рішення.

"Ні, не так, як при комунізмі - кожному за потребами, ми на жаль занадто бідні як країна для цього - але без коштів для існування не повинен залишитися в цей кризовий час жодна людина! Вам вже відомо про президентське пропозиції доплат 1000 грн пенсіонерам . Але розробляються і інші заходи ", - пише міністр.

Крім того, він озвучив ряд своїх ініціатив. Наводимо текст міністра повністю:

Міра №1

Повинні бути введені спеціальні виплати з державного бюджету - як кризовий забезпечення по вимушеної безробіття. Для тих, хто в період карантину залишився без засобів існування повинен бути розроблений механізм доступною, простою допомоги - без черг в соцзабезах і бюрократії.

Скільки? Не знаю, не впевнений - потрібен прорахувати з можливостей бюджету і продумати весь ланцюжок наслідків. Але, беручи до уваги пільги на комуналку під час карантину та інші заходи - про які скажу далі - вважаю державна допомога на продукти і ліки - як посібник по вимушеної безробіттю, на час карантину, повинна скласти близько 2500-3000 грн в місяць.

міра №2

На час карантину передбачити пільги по ряду комунальних платежів до 50-75%.

міра №3

На державному рівні, на час карантину, зупинити нарахування процентних ставок за категоріями кредитів для приватних осіб - домовившись з банками-кредиторами в рамках механізму можливого компенсаторного регулювання фіскального навантаження.

Зупинити виконавчі провадження щодо вилучення боргів і майна у приватних осіб на час дії карантину.

міра №4

На державних підприємствах і держслужбі, підприємствах бюджетного фінансування заборонити звільнення працівників або відправку їх в неоплачувані відпустки. Компенсації втрат і витрат на цих підприємствах відрегулювати в міжбюджетних та господарських відносинах- не перекладаючи це на людей.

Звернутися до підприємств інших форм власності - по можливості (ясно, що маленькі не зможуть) - дотримуватися подібних дій.

**************

Ні, я не комуніст, чи не фантазер - і реально розумію, що у держави і зараз бюджет тріщить по швах - грошей немає, а на тлі кризи, що насувається світової економічної кризи і зовсім труднощі катастрофічні ... Доведеться на пару місяців піти на екстраординарні кроки. Макро-фінансові та економічні.

Які? Моя позиція:

1. Негайно Верховною Радою - переглянути Державний бюджет: створити спеціальний стабілізаційний фонд з якого профінансувати антикризові заходи.

2. Збільшити дефіцит держбюджету - істотно, треба вважати, але, як мені здається, мільярдів на 200 як мінімум. Не соромлячись! - такий виклик часу. Мені шкода, але доведеться.

3. Провести секвестр бюджету - скоротивши витрати на некритичні по теперішній час вкладення та інвестиції. Чи не допускаючи шкоди по лінії оборони і безпеки. Мені шкода, але доведеться.

4. Обов'язково укласти угоду з МВФ, заручившись підтримкою в антикризових заходах і, отримавши фінансування за програмами допомоги, в тому числі за програмою підтримки в зв'язку з пандемією коронавируса.

5. Негайно, і в найкоротші терміни, провести реструктуризацію зовнішніх боргів України, істотно скоротивши навантаження з виплат відсотків і основного боргу в найближчі роки.

6. Жорстко припиняти спекуляції на валютному ринку і висновок антикризової гривневої маси на валютний ринок, застосовуючи законодавчі і зв'язуючі механізми.

6. Ні в якому разі не згортати великі інвестиційні проекти по країні - відразу після закінчення карантину - ті проекти, які дають мультиплікатор для всієї економіки - дороги, іпотека, металургія, енергетика, машинобудування ..

7. Прийняти спеціальну програму доступних кредитних ресурсів для бізнесу - від малого до великого - за низькими ставками 5-7% річних через рефінансування комерційних банків з боку Національного банку України.

8. Передбачити спеціальні заходи по встановленню паритету в зовнішньоторговельному балансі, стимулюючи імпортозаміщення ", - написав Аваков.

Підсумки п'яти місяців роботи нового парламенту.

Нинішня податкова політика держави важко хвора й глибоко недемократична
12 лютого, 
Випуск №1281, 8 лютого-14 лютого

Підсумки п'яти місяців роботи нового парламенту.


Завершилася друга сесія роботи українського парламенту дев'ятого скликання. П'ять місяців позаду. Багато комітетів і народних обранців звітують про результати своєї діяльності. Нормативний турборежим, будучи ознакою кількості змін законодавчого поля, так і не став ознакою їхньої якості, компетенції. А в низці сфер ситуація взагалі викликає крайній ступінь тривоги. Наприклад, державна податкова політика, яка стала відвертим аутсайдером модернізацій у країні. Чому?..

По-перше, присутній крайній ступінь персоналізації, що дедалі більше нагадує монополію — персональну та партійну — на прийняття рішень у сфері податків. Із 15 проєктів, прийнятих парламентом у цілому як закон, понад половину (вісім проєктів — №1051, 1057, 1072, 1073, 1210, 2047-д, 2317 і 2358) ініційовано одним депутатом. Більш того, лише один проєкт зміг стати законом, будучи ініційованим представником не партії "Слуга народу", але при цьому дружнього останній "Голосу" (№314-IX від 3 грудня 2019 року). Опозиційні законопроєкти просто відміталися.

По-друге, ми зіштовхнулися із самоусуненням однієї з головних дієвих осіб, яка володіє функцією формування державної податкової політики, — Міністерства фінансів України, що примудрилося за п'ять місяців діяльності стати ініціатором лише двох законів (№322-IX і 323-IX від 3 грудня 2019 року), підготовлених, до речі, при минулому уряді в рамках міжнародних зобов'язань України за договором зі США. Дві вищі посадові особи країни — президент і прем'єр-міністр — також, на жаль, не виявили інтересу до питань податків, принаймні реалізованого у формі законопроєктів.

По-третє, більшість новацій мають слабкий стосунок до ключових проблем бізнесу — спрощення податкової системи, зниження адміністративного, податкового та регуляторного тягаря. У питаннях, що стали вже принциповими, — про зниження податків на працю та впровадження податку на виведений капітал — економічна влада зайняла очікувально-обіцяльну позицію. Мовляв, стануть елементами податкової реформи-2020 після "виснажливих розрахунків" і консультацій із глобальним кредитором — МВФ. Призабуто передвиборні обіцянки щодо здійснення амністії капіталів (нульова декларація для бізнесу), не кажучи вже про "прості та зрозумілі податки" (звідки їм узятися при тотальній фіскалізації від закону №129 і при законопроєкті №1210, що ухвалений як закон і пропонує нові складні процедури адміністрування, збільшуючи обсяг Податкового кодексу ще на 10%). При цьому, наприклад, підняття річних порогів для платників єдиного податку виглядає як "трагічна випадковість", а не системний підхід.

По-четверте, є підстави говорити про те, що нова комплексна реформа контролюючих органів зазнає фіаско. Потік гучних корупційних скандалів свідчить, що "магістральні" хвороби (корупція та бюрократія) стали спадковими, і рішення прем'єр-міністра провести тотальну переатестацію співробітників податкової служби України — яскраве цьому підтвердження. Але ж року не минуло…

Ще один симптом — відмова профільного комітету парламенту від ліквідації податкової міліції (законопроєкт №1208-2 про Бюро фінансових розслідувань, прийнятий у першому читанні, парламент відхилив 17 січня).

***

У сухому залишку — нинішня податкова політика держави важко хвора й глибоко недемократична. Тонус реформ ледь чутний. Найбільш економічно невільна держава Європи з 4 мільйонами наших співгромадян, залучених у трудову міграцію, залишається 2020 року з недружньою, швидко змінюваною та багато в чому репресивною податковою системою, що обслуговується нереформованими контролюючими органами. Ніщо із зазначеного не спроможне породити українське економічне диво. І це потрібно терміново виправляти.

Можливо, допоки не пізно, настав час для жорстких кадрових висновків і ротацій?

Агресивна податкова модель
21 січня, 14:22Роздрукувати
Випуск №1278, 18 січня-24 січня

В Україні будують непередбачувану і недружню до платників податків та інвесторів податкову систему

© depositphotos / minervastock
Прогресор і великий друг України Каха Бендукідзе одного разу тонко зауважив: влада так улаштована, що вона хоче вирішувати проблеми, які, як їй здається, нині актуальні або які, як їй здається, є актуальними для людей.

Нинішня податкова політика української держави як ніколи точно підпорядковується подібній логіці. Як виявилося, тандем із профільного комітету парламенту, Міністерства фінансів і податкової служби об'єднує спільна ідеологія, що відповідає часам могутнього керівника податкової служби часів Кучми — Миколи Азарова. Її суть можна охарактеризувати словами засновниці американського об'єктивізму Айн Ренд: "Видайте закони, яких не можна ні дотримуватися, ні провадити в життя, ні об'єктивно трактувати, і ви отримаєте націю порушників, а значить, зможете заробити на злочинах".

Нині під гаслом нормативного "турборежиму" приймають таку кількість законів, що бізнесмен і роботодавець не зможуть існувати, не порушуючи їх. При цьому симптоми "захворювання" підживлюються дедалі більш ультимативними вимогами глобального кредитора країни (МВФ), світовими вітрами деофшоризації та податкової прозорості, а також електорально корисними закликами до боротьби з олігархами.

На сьогодні безальтернативними вершинами нової податкової політики ("страна должна цвести построже") стали сумно відомі закони №128 і 129, які впроваджують політику тотальної фіскалізації розрахунків у країні, а також законопроєкт №1210, ухвалений парламентом як закон 16 січня цього року. Останній потребує окремої характеристики.

Реінкарнація "судових війн"

Під благими намірами виконання міжнародних зобов'язань України в рамках глобальної ініціативи OECD/G20 BEPS і Угоди про асоціацію з ЄС впроваджуються такі ініціативи.

1. Правило "тонкої капіталізації" (обмеження на відрахування відсотків): у цивілізованому світі це ефективний метод усунення масової практики виведення прибутку за кордон через кредитування місцевих компаній іноземними суб'єктами, які їх і контролюють. До цього в нашій країні норма приблизно так і працювала, але тепер на нас очікує поширення процедури на боргові зобов'язання з усіма нерезидентами, а не лише з тими, які контролювали свою українську структуру. Кредит майже неможливо взяти всередині країни, а тепер його отримання з-за кордону супроводжуватиметься ще й додатковими ризиками неприємної зустрічі з контролюючими органами.

2. Механізм коригування фінансового результату на основі концепції "розумної економічної причини (ділової мети)": впровадження нової податкової різниці, яка дає змогу податковій службі коригувати базу оподаткування податку на прибуток, визнаючи неправомірними ті або інші витрати, понесені платником податків на користь нерезидентів, якщо такі операції не мають так званої ділової мети. Пам'ятаєте "нікчемні угоди" і "нереальні (уявні) операції", що спровокували масові штрафи та судові спори? Отже, українських експортерів багато в чому очікує реінкарнація "судових війн" із питань правомірності витрат, понесених платником податків на користь нерезидентів, якщо такі операції не мають так званої ділової мети.

3. Норми щодо запобігання ухиляння нерезидентами реєстрації постійними представництвами: спостерігаємо відкриття "сезону полювання" на незареєстрованних нерезидентів. Будь-які підозри в здійсненні ними (або їхніми представниками) господарської діяльності на території країни в інтересах нерезидента дають можливість податковому органу: розпочати позапланову документальну перевірку, оформити акт перевірки зі штрафом у 100 тисяч гривень і санкціями аж до адміністративного арешту майна нерезидента. Ну й наостанок примусово, на підставі лише акта перевірки та без волевиявлення суб'єкта, взяти його на податковий облік з усіма принадами українського податкового та кримінального законодавства. Понад те, для іноземних компаній ініціюється введення поняття "місце ефективного управління", що дає змогу визнавати їх платниками податків — резидентами, і це, поза сумнівом, провокуватиме судові спори та не сприятиме поліпшенню інвестиційного клімату в Україні (нагадаю, що все зазначене впроваджується на тлі антирекордів останніх років із залучення прямих іноземних інвестицій).

4. Впровадження правила контрольованої іноземної компанії (КІК): стягнення податку з нерозподіленого прибутку іноземних компаній, контрольованих (керованих) резидентами України, як фізичними, так і юридичними особами. На перший погляд, справа хороша, та от халепа: дослідженням фахівців ОЕСР установлено, що КІК безпосередньо не приносить істотного зростання податкових надходжень і в основному застосовується як додатковий стримуючий захід, тобто забезпечує профілактичний ефект у рамках більш комплексного плану дій (як ми знаємо, плану дотепер немає). А ще однією "некорисною" властивістю КІК є те, що частина заможних українських громадян вважатиме за потрібне змінити свою резидентність, щоб не підпадати під дію складних і дорогих процедур адміністрування та не платити в збільшеному розмірі податків в Україні. Простіше кажучи, вони віддадуть перевагу іншому громадянству й почнуть платити податки в іншій державі. Для наочності озвучених висновків приклад результатів роботи з КІК держави-агресора 2017 року: було подано 4 тисячі звітів, до бюджету додатково надійшло 100 мільйонів доларів США (нагадую, наша економіка вдесятеро менша, отже, і податків отримаємо від сили на чверть мільярда гривень). При цьому не менше третини учасників рейтингу Forbes того самого року залишили країну.

Невеликий відступ щодо більшості запропонованих вище змін. Ініціативу antiBEPS було свого часу адаптовано Європейським Союзом у Директиву 2016/1164 (ATAD). При цьому держави — члени ЄС почали застосовувати окремі її положення лише через два з половиною роки від дня прийняття (з 1 січня 2019-го), а відносно правила тонкої капіталізації застосування заплановано не пізніше 1 січня 2024 року (період адаптації — 7,5 року!). Україна ж хоче впроваджувати все це або відразу, або з відстрочкою лише на рік.

Трактат із демонології

Перелічені новації не відображають усієї палітри запропонованих законопроєктом №1210 змін. Є ще правило "конструктивних (або умовних) дивідендів"; уведення поняття "навмисне діяння", спрямованого на посилене покарання за невиконання вимог податкового законодавства; 200-відсоткове зростання деяких штрафів; скорочення строків (удвічі!) для платників податків — боржників на самостійну сплату податкової вимоги (із 60 до 30 календарних днів) і оцінку свого майна (із двох місяців до одного) і багато чого іншого. Хоча, задля справедливості, депутатський корпус і бізнес-співтовариство кілька місяців щосили намагалися виправити цей документ, — майже 1100 сторінок поправок до другого читання та "пробачливе" підняття граничних значень доходу для суб'єктів спрощеної системи оподаткування. Але за всього бажання з Malleus Maleficrum (трактату з демонології про належні методи переслідування відьом) ніколи не зможе вийти Велика хартія вільностей. Тому навіть при істотному зниженні токсичності проєкту закону №1210 платники податків отримують от що.

1. Україна свідомо та добровільно в значно більшому обсязі, ніж її фактичні міжнародні зобов'язання, і в нерозумні строки впроваджує громіздкі та обтяжливі процедури, які призведуть до істотного зростання адміністративного тиску на платників податків, створять загрозу втрати інвестицій і можливої втечі інвесторів при скромних перспективах наповнення бюджету.

2. В основу діяльності нової податкової служби, що, як і раніше, нереформована та страждає на недуги своїх попередників (зі старої ДФС до нової служби переведено 92% співробітників!), закладається агресивна модель взаємодії з бізнесом, також їй надаються "свіжі" дискреційні повноваження, які від початку дисонують із політикою побудови служби сервісу і породжують широке поле для корупції та зловживань.

Викладене в комбінації з відмовою профільного комітету парламенту від ліквідації податкової міліції (йдеться про нейтралізацію прийняття в другому читанні законопроєкту №1208-2 про бюро фінансових розслідувань, що перекреслила тримісячну роботу експертів, представників бізнес-співтовариства та депутатів) унеможливлює успішну комплексну реформу контролюючих органів.

У Йосипа Бродського є влучна метафора, яка оцінює діяльність поета серед похмурої радянської дійсності як "опыт борьбы с удушьем". Цілком ідентичну характеристику можна дати податковій системі, яку будують для України:

— надто некомфортна з тенденцією до подальшого ускладнення;
— непередбачувана й недружня до платника податків та інвесторів;
— така, що не відповідає або прямо протиставляє себе завданням побудови вільної та успішної економіки України.

https://dt.ua/economic-security/agresivna-podatkova-model-336201_.html

Напрямки виходу з кризи

Декілька думок у відповідь на коментарі попереднього посту “Криза держави” Криза виникла з богатьох причин і одна з вагомих- це невиконанн функцій  належним чином правоохоронною системою (ПОС)

Щоб правоохоронна система працювала чітко, потрібно усвідомлювати які закони і як система повинна нас захищати Спочатку розберемось з якістю законів, а потім поговоримо про якість правоохорнної системи.

Закони прийняті ВР повинні бути справедливими, чіткими і базуватися на кращому досвіді і здоровому глузді. А головне вони повинні бути справедливими, тобто давати рівні можливості свободи і розвитку усім особистостям і формам власності і в той же час карати за попрання інтиресів громади, нації. Покарання повинні відповідати рівності усіх перед законом., щоб ні політичні ні фінансові можливості, ні родинні зв'язки не порушували цього принципу.

Чіткість закону полягає в тому щоб там був один термін і сума покарання, а не велике размаїття, як зараз і що саме дає можливість суддям приймати корупційні та не справедливі вироки.

Админістративні штрафи, які прив'язані до необкладаэмого мінімуму в 17 грн, це наглядний приклад як система захищає правопорушників. Такий показник був прийнятий в 2003  році . За 16 років зросла мінімальна зарплата, змінився курс валюти, а штрафи тіж самі. Це зовсім не спонукає дотримуватись закону і саме так зменшується виховний ефект і зростає кількість правопорушень..

Ще одне важливе зауваження . Світовий досвід різних країн пітвержує, що злочинність зменшується тільке тоді коли наступає невідворотність покарання, а саме цього в Україні не спостерігається. Тому на цьому принципі повинна бути засереджена уся ПОС. починаючі з маленькіх штрафів за незначні порушення до пожиттевого ув'язнення за важкі кримінальні злочини. Саме так відбудеться захист прав правопослужних громадян.Поки що в Україні навпаки , злочинці уникають покарань із-за корупціїї поліцейських, слідчих, прокурорів,суддів. Дуже злить, коли це відбувається щляхом порушення процесуальних норм що встановлюють адвокати захисту і таким чином злочин

 не розглядається по суті. А колись це вирішувалось раціонально, за злодійство -розгляд і покарання злочинцю, а за порушення при затриманні і слідстві- приватне визначення суда до службовців які це допустили з відповідними наслідками для них.

Якщо ПОС буде діяти саме за всіма ціми принципами, то правова і кримінальна ситуація в країні швидко виправиться. Як цього добитися, щоб вона так діяла, поміркуємо в наступному посту.


Дива не сталося: Зеленський – не лох! На жаль

Дива не сталося: Зеленський – не лох! На жаль

(Записи анархіста 21 ст. від 05.11.19 р.) 

При тому, що я від самого початку виборчого процесу був проти Володимира Зеленського та всього іншого, що вже сталося, але певна надія і в мене жевріла: а раптом?! А раптом станеться неймовірне і ця когорта маловідомих людей зробить фундаментальний прорив у економічній, політичній і структурній конструкції у  розбудові Української Держави!.. Але не сталося, чого бажалося. Наразі ми в унітазі, як співалось в одній з пісень Скрябіна-Кузьменка.
Можливо, що мало часу ще пройшло…
Можливо, що коли стане всім зрозуміло що до чого – буде вже запізно…
Можливо, що все буде добре і передвиборче гасло Зе-кодла: «За все добре проти всього поганого» – здійсниться…
Можливо все!– є моїм улюбленим гаслом віднедавна, бо а що лишається робити, як не вірити у неймовірне.
Тепер про наболіле: хоча я є від початку серпня 2013 року ( див. моє «З народу до народу») і дотепер прихильником Петра Порошенка, проте я не є його фаном, що все сприймає беззастережно як істину у найвищій інстанції з усього, що від нього походить. То окрема тема і вона складна. Питання в іншому: я щиро бажаю успіху пану Зеленському і його Зе-команді, бо їх успіх є успіхом України, а більшого мені не потрібно. Ніколи не був прихильником тези: «Чим гірше – тим краще!» – тільки тому, що то є мої політичні суперники. Навпаки, мені дуже сумно і соромно за всі «проколи» та «приколи» від правлячої партії «Слуга народу» і особисто пана Зеленського. Його нещодавній вислів на фронті перед військовими: – Мені 42-ва і я не лох!– можна трактувати як завгодно і перевести у «стьоб»: чоловік явно відстав у розвитку, бо йому вже 42, а він досі не лох… А мав би ним бути, як оті 73% відсотки, що проголосували за нього, а потім і за СН до ВРУ.  Хоча насправді все набагато сумніше: Володимир Зеленський явно відстав у розумовому розвитку, коли дав згоду стати Президентом України – це однозначно.
Простий приклад: уявіть, що в синочка чи коханої дружини пана Володимира стався приступ апендициту і йому дають усе потрібне хірургічне причандалля щоб зробити конче потрібну операцію по видаленню того небезпечно запалення. Даю не 73, а всі 100%, що пан Володимир відмовиться від того, щоб робити особисто цю над потрібну і відповідальну операцію, бо ж чудово сам розуміє, що не має належного фаху хірурга. Відмовиться не тому, що він не любить свого сина чи дружину, а саме тому, що їх любить! Він буде шукати фахівця і буде рятувати їх як має бути в нормальний спосіб, а не самотужки. То не підлягає жодному сумніву! Якщо ти розумієш, що в хірургії є лох!
Або не настільки особистий приклад: людина гарно їздить на велосипеді, отож їй запропонували сісти керувати авіалайнером – а чом би й ні? Що тут складного? Сів, включив «автопілот» і літак сам злетів, сам пролетів та прилетів куди потрібно, сам сів і всі задоволені… Але ж насправді усе далеко не так, хто в авіації мастак, а не мудак! 
Начебто я дав розуміння по-факту щодо людини, яка при здоровому начебто розумі береться керувати великою державою не маючи і найменшого практичного розуміння, що то є таке насправді. При цьому можна бути дуже хорошою людиною і щиро бажати добра, але якщо не знаєшся фахово і берешся за справу, то це жахливо!
На жаль, але я споглядаю, що «авіалайнер Україна» явно очікує доля МН-17 і це мені не байдуже, бо і я у ньому! І мої рідні! І ви всі, хто тут є! Ось усе, що я хотів сказати на тему «мені 42-а і я не лох». Дива не сталося.

Богдан Гордасевич
Львів
Записи анархіста 21 ст. Богдана Гордасевича про його життя-буття в Україні від 5 листопада 2019 р.  (7527)

Криза стосунків...

Одного вечора дружина побачила на столі записку від свого чоловіка:

«Вибач, дорога, але ти повинна мене зрозуміти ... Тобі вже 45 років і ти не здатна задовольнити всі мої чоловічі потреби. Так що сьогодні я проведу час зі своєю 20-річною секретаркою. Прийду десь біля півночі ».

     Коли чоловік повернувся додому, на тому ж місці він побачив послання у відповідь:

«Дорогий, я, звичайно, пам'ятаю про те, що мені 45, але і ти не забувай, що тобі стільки ж. І ти, по правді кажучи, теж трішечки не справляєшся ... Тому я проведу цю ніч зі своїм студентом, ровесником твоєї секретарки. І як викладач математики я можу з упевненістю сказати тобі тільки одне: число 20 входить в 45 набагато більше разів, ніж 45 в 20, тому не чекай мене до ранку ».

Криза в НАЗКа

Київ28 вересня 2017
Керівництво держави робить все для того, щоб НАЗК та електронне декларування не запрацювали повноцінно – Олександра Дрік
Керівництво держави робить все для того, щоб НАЗК та електронне декларування не запрацювали повноцінно – Олександра Дрік
    Київ, 28 вересня 2017.

«Умовою перерахування наступних траншів є конкретні показники, якими ЄС моніторить виконання Україною своїх зобов’язань. У випадку із НАЗК, від України очікують незалежності цього органу і спроможності його функціонувати. У випадку із системою е-декларування, це – конкретні показники у вигляді перевірених декларацій, їх результатів, зокрема, висунуті підозри посадовцям у незаконному збагаченні та подальші дії щодо них», – роз’яснила Олександра Дрік. «Найвище керівництво держави звітує до Європейського Союзу про формальне виконання своїх зобов’язань, проте тут, в Україні, робить все можливе для того, щоб антикорупційний орган і антикорупційний інструмент фактично не могли запрацювати», – підкреслила вона.

Одна з головних проблем – НАЗК не стала незалежним органом. Олександра Дрік нагадала, що конкурс з відбору керівництва органу проводив Кабінет Міністрів; конкурсна комісія з відбору членів НАЗК більше року не могла обрати п’ятого члена. Як наслідок – роботу комісії забезпечував Секретаріат Кабінету Міністрів України.

Олександра Дрік також наголосила, що система електронного декларування перебуває під контролем не НАЗК, а «Держспецзв’язку» – органу, який очолює генерал СБУ. «Для того, щоб віддати систему під контроль «Держспецзв’язку», коли система запускалася, навіть фальсифікували її злам. Тепер, контролюючи систему, структура «Держспецзв’язку» може безконтрольно в неї втручатися, вносити зміни, видаляти декларації прокурорів і, взагалі, призвести до того, що система не буде працювати», – зауважила Олександра Дрік.

Нещодавно «Держспецзв’язок» заявив про необхідність розробити нову систему – через надмірно погану якість вже створеної. «Там навіть порахували, скільки це коштуватиме – 12 мільйонів доларів і 4 роки роботи, – розказала пані Дрік. – Перш ніж витратити 12 мільйонів доларів із бюджетних коштів, тобто із коштів платників податків, ми запропонували провести незалежну експертизу, яка б відповіла на питання, що з системою, наскільки вона відповідає тим вимогам, які ставилися перед нею, наскільки вона здатна виконувати ті завдання, які зараз перед нею стоять, зокрема запуск автоматизованої перевірки, і зрозуміти, хто втручався в неї і до яких наслідків це призвело». НАЗК прийняло рішення про проведення незалежної експертизи, Кабмін його погодив, але  Держспецзв’язок заблокував процедуру. «Держспецзв’язок» відмовляється брати участь у проведенні цієї експертизи, або надавати доступ незалежним експертам для проведення цієї експертизи. Що дивно у цій ситуації – Кабмін, замість того, щоб проконтролювати виконання свого власного доручення, за наявною інформацією, запустив альтернативну експертизу, і доручив її проведення  «Держспецзв’язку»,  – зауважила Олександра Дрік.

Третя проблема – відсутність у НАЗК доступу до всіх необхідних державних реєстрів для перевірки поданих декларацій. Серед тих, хто відмовляє у доступі – Міністерство юстиції України, обґрунтовуючи це тим, що задля надання доступу до реєстрів потрібно вносити зміни до наявного законодавства.

Щоб виправити ситуацію, по перше, Парламент має проголосувати законопроект №6387, який дозволить перезапустити НАЗК та обрати нове керівництво. Уряд повинен забезпечити проведення незалежної експертизи системи електронного декларування, що дозволить запустити автоматизовану перевірку декларацій. НАЗК та Мін’юст мають змінити та затвердити порядок проведення перевірки декларацій. Також потрібно, щоб ДФС, Мін’юст та інші органи надали НАЗК доступ до всіх державних реєстрів. «Також потрібно забрати систему електронного декларування із рук спецслужб. Поки система під контролем спецслужб, вона буде постійно під загрозою неповноцінної роботи і зриву», – наголосила Олександра Дрік.

Вона додала, що 17 жовтня антикорупційні активісти планують організувати протест на підтримку необхідних антикорупційних кроків.

Ситуація в РФ під час війни з Україною

Крим вже не допомагає Путіну, в Росії назріває буря - приватна розвідка США

Молоде покоління вже не задовольнити байками, що Путін врятував Росію з хаосу 90-х

 Владислав Кудрик Вівторок, 4 липня 2017

Молоде покоління вже не задовольнити байками, що Путін врятував Росію з хаосу 90-х Уряд президента Росії Володимира Путіна починає застарівати Фото: Михаил Глаголев

35photo.ru

Незважаючи на демонстрацію сили президентом РФ Володимиром Путіним, його влада починає застарівати. Росія зіткнулася з небезпечним протестним рухом проти системи Путіна, і він відповів жорстокими репресіями і бадьорими публічними виступами. Послання Кремля прозоре: Путін – сильний лідер і людина з народу. Але ця байка, як і патріотизм, викликаний анексією Криму, починають втрачати новизну, і розплата може замаячити на горизонті. Про це йдеться в матеріалі американської розвідувально-аналітичної компанії Stratfor, який є в розпорядженні "Апострофа".

Ще до приходу до влади Володимир Путін і його еліти формували історію російського лідера. Згідно з їхньою версією, під час президентства Бориса Єльцина Путін вивів державу з хаосу, відсунувши подалі групу непокірних політиків. Будучи главою Федеральної служби безпеки (ФСБ), а потім і прем'єр-міністром, Путін осадив норовливі регіони, за допомогою військ придушив заколот на Кавказі. Пересівши в президентське крісло в 2000 році, він консолідував владу, витіснивши незгодних олігархів і повернувши державі стратегічні й прибуткові активи. Путін почав перебудовувати та реорганізовувати військові служби та служби безпеки, перетворюючи їх на ключові інструменти. Він очистив політичну систему від нелояльних партій і політиків. У цілому під час першого президентства Путіна Росія стала більш сильною і стабільною країною, і повага до нього з боку людей росла. Послання Кремля було зрозумілим: Путін врятував Росію.

Спираючись на створену ним систему і підтримку переважної більшості людей, Путін став грати російськими м'язами на міжнародному рівні. У 2006 році він припинив (тимчасово, - "Апостроф") енергопостачання України і Європи. У 2007 році Путін виступив з агресивною промовою на Мюнхенській конференції з безпеки в Німеччині, засудивши глобальне панування США і їх "надмірне застосування сили". Незабаром Росія вийшла з Договору про звичайні збройні сили в Європі, а наступного року РФ вторглася в Грузію. Кремль давав сигнал, що Путін відновив міць і положення Росії в світі.

Але повернення Росії на глобальну арену зустріло сильний опір з боку Заходу і багатьох колишніх радянських держав. Захід протидіяв, втручаючись в російські справи; в Україні спалахнули протести і конфлікти; Сполучені Штати і Європейський союз ввели санкції; НАТО розгорнуло свої сили біля кордонів Росії. Кремль відповів націоналістичною і патріотичною риторикою, що згуртувала росіян навколо Путіна, який представлявся захисником батьківщини. Цей патріотизм досяг найвищого ступеня під час анексії Росією українського Криму.

Пісенька застаріла

Зараз цей посил починає валитися, оскільки Кремль і Путін зіткнулися з безліччю криз. Захід зробив ставку на економічний тиск, і Росія впала в рецесію через низькі ціни на нафту. Російські еліти вважають, що вони втрачають гроші й мають менше можливостей для помітного споживання. Зменшення "пирога" спричинило боротьбу за владу, гроші і активи, що створило для Путіна небезпечну ситуацію, адже серед своїх вірнопідданих він вибирає того, хто досяг успіху або вижив. Російського народу рецесія торкнулася більше, ніж держави і її еліти. Безробіття, невиплата зарплат зростають, як і рівень бідності. Після відповідних російських санкцій вартість продуктів різко зросла. Більшість середньостатистичних і малозабезпечених росіян витрачають половину своїх доходів на харчування.

Під час попередніх економічних і соціальних криз за Путіна Кремль закликав країну згадати безлад 1990-х років часів Єльцина – лякаючу для росіян перспективу – і побачити, що остання криза була не такою вже поганою. Але меседж міг вичерпати себе, оскільки в Росії відбулася зміна поколінь. Близько чверті росіян народилися після розпаду Радянського Союзу, і ті, хто зараз в підлітковому віці або кому лише недавно перевалило за 20, знають лише Путіна як свого лідера. Спогади про хаос 1990-х років і ідея про Путіна як спасителя починають танути.

У той час, як старий наратив здається порожнім значній частині цього нового покоління, більшість молодих людей не є антипутінськими або дико ліберальними, але вони хочуть мати різноманітну політичну систему.

Лідер опозиції Олексій Навальний скористався зростаючим рухом незадоволеної молоді завдяки своєму меседжу про боротьбу з корупцією, яка має включати реформування політичних структур, очищення уряду, забезпечення економічної підтримки і легітимність виборчої системи. Навальний створює платформу для того, щоб повести за собою нове покоління, десятки тисяч представників якого приєдналися до протестів 12 червня в 150 містах Росії. Більшість демонстрантів були молодими людьми. Їх розворушили соціальні мережі, які Кремль з усіх сил намагався контролювати.

Десятки тисяч людей приєдналися до протестів 12 червня в 150 містах Росії Фото: Євген Фельдман для проекту "Це Навальний"
Влада і піар

Реакція Кремля на зростаючий опір була подвійною. По-перше, вона стала креативною за рахунок публічного іміджу Путіна. Сприйняття російського президента в останні тижні вміло розгорнули не тільки для росіян, але й для всього світу. По-друге, Кремль вхопився за владу мертвою хваткою.

Для цього Путін продовжує переводити керівництво Росією в глибоко самодержавну модель, залежну від його особистої влади. Він створив свою власну гвардію з 400 тис. надлояльних солдатів (Національну гвардію Росії, – "Апостроф"), які йому безпосередньо підпорядковані. Держдума РФ ухвалила драконівські закони, які розглядають дисидентів як терористів і значною мірою регулюють соціальні медіа та комунікації. Путін позбувся деяких представників найвпливовіших еліт в Кремлі. Майже тисячу осіб затримали в Москві і Санкт-Петербурзі під час нещодавніх протестів. Росія також не відмовляється від свого напруженого протистояння з Заходом. Кремль, як і раніше, підтримує військове втручання в Сирії і Україні, нарощує збройні сили вздовж своїх кордонів, продовжує поширювати пропаганду та дезінформацію і псує переговори з таких гарячих питань, як Північна Корея.

Одночасно Путін почав незвичайний рекламний тур за кілька місяців до того, як він піде на переобрання, намагаючись сформувати більш позитивну і правдоподібну думку про себе. 10 травня він запросив західних журналістів подивитися, як грає в хокей на льоду. Перед цим він дав несподіване й незвичайне інтерв'ю CBS News, сміючись над звинуваченнями у втручанні у вибори в США та участю у звільненні директора ФБР Джеймса Комі. У цей час міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров і посол РФ в США Сергій Кисляк зустрічалися з американським президентом Дональдом Трампом у Білому домі, незважаючи на шквал звинувачень у втручанні Росії в американські вибори. Російські дипломати випромінювали тепло і посміхалися. Крім того, схоже, що єдиним фотографом в кімнаті був співробітник російських державних ЗМІ, так що Росія могла сформувати сприйняття тієї зустрічі.

Путін запросив західних журналістів подивитися, як він грає в хокей на льоду Фото: kremlin.ru

Путінський медіа-тур для Заходу продовжився за кілька тижнів. Путін на початку червня дав інтерв'ю журналістці NBC Мегин Келлі на полях найбільшого в Росії економічного форуму в Санкт-Петербурзі. Багатьом Путін здався чарівним, коли викладав причини, із яких Росія нібито не є тим злом, яким її малює американська преса.

Але найбільш значною подією став документальний фільм у чотирьох частинах американського режисера Олівера Стоуна, який за більш ніж три роки провів з Путіним кілька інтерв'ю. "Інтерв'ю Путіна" стали рідкісною можливістю зазирнути під путінські покрови. Як правило, його особисте і професійне життя залишаються за кадром, за винятком тих рідкісних випадків, коли висвітлення організовано самим Путіним. Стоун мав близький доступ до Путіна, хоча і на умовах президента. Путін спритно переказав історію холодної війни з точки зору Москви, побіжно натякаючи на агресію США проти СРСР. Говорячи про Сполучені Штати, він використовував слово "партнер", демонструючи бажання Москви працювати з Вашингтоном, який того не хоче.

Документальний фільм здобрений кадрами того, як Путін керує, робить вправи, грає у хокей, їздить на конях, розповідає про онуків і жартує над Стоуном – що в результаті олюднює фігуру одного з найбільш багатих і корумпованих представників світових еліт. У інтерв'ю Путін спробував уявити Росію частиною всесвітньої історії, показати, що країна та її народ відіграють у світі вагому роль. Історія повторюється

Об'єднуючи образ сильного лідера з чаруючим і відкритим посилом, Путін прагне продовжити життя своєї адміністрації. Він не готовий найближчим часом відмовитися від влади, і у нього немає плану щодо наступності влади в осяжній перспективі. Подвійний меседж залишає Кремлю простір для маневру, щоб змінити тактику, коли це буде необхідно. Кремль не сліпий, він бачить виклики, що виникають навколо нього: зміну поколінь, зростаючий протестний рух, боротьбу між кремлівською елітою, застійну економіку і західний тиск.

Росія зіткнулася з аналогічними проблемами в 1905 році за царя Миколи II і в епоху генерального секретаря Леоніда Брежнєва у 1964-1982 роках. Обидва режими трималися у владі протягом десятиліття після їх криз, коливаючись між репресіями і поступками. Але в обох випадках у Москви не вистачало опцій, вона запускала реформи, які порушували систему. Наразі проблем недостатньо, щоб зламати путінську адміністрацію, але назріває буря.

Владислав Кудрик

Дзвіночок глобальної кризи

Давно колись престаріла бабуся повідала легенду-переказ, що за воду платитимуть гроші, далі – будь-які гроші, а ще далі - деякі платитимуть душею. Хочеш пити, продай душу за печать на лоба, тобто стань слугою зла. Таке не забулося. І в 2009 році у зв’язку з загостренням «хохлосрачу», тобто зіткнення національних українських інтересів з російськими імперсько-шовіністичними провокаціями, уявилося, що вода – це духовність, яку хотять знищити у нас в Україні. Тому й виникла ця тривожна зарисовка  «Джерела…». Однак вода сьогодні - не тільки духовність (як гадав), але й тіло духовності – фізіологія як функція живого.



«Джерела вод життя" (Апокаліпсис)          

Води, води хочеться. Боже, як душі пити хочеться! Я ходжу по Україні з простою кружкою, як жебрак.

Одеса. Там вода хлорована, як завжди.

Простую, жагою гнаний, на схід України, простягаю кружку. Вода перетворюється на камінь – довгу брилу від півночі до півдня сходу.

Столиця. Але із Києва витікають два великих струмені  на схід і на захід. Течуть  наче й не високо у повітрі (та не дістати) і губляться над землею. І вашим, і нашим.

Іду до Львова. Там вода. Струмінь тече у Європу і там губиться, як і київські в Україні. Я підстрибував до високого струменя. Не дістав. Якась крапля впала на дно кружки та й усохла.

Я ходжу по Батьківщині.

Повертаю ноги до Криму. Але там кажуть: «Ми й самі води не маємо і п'ємо з Росії».

Як пити хочеться!

У центрі України, бачу, сидить великий Диявол. Перед ним джерело чистої, прозорої , пахучої зоров'ям води. «Джерело вод життя», яку підступно захопила Звірина.

Диявол сміється, передбачаючи безвихідь прибульця. Ми знаємо одне одного ще з легенди «Про Воду, Печать і Диявола».

Між нами фонтанує джерело, а Диявол сміється. Зна Гад, що я у спразі прийду до цього витоку.

Як пахне свіжою, іскристою водою!

Білі зуби Хама наче відбілені. Сам у здоров'ї і наче каже: «Ну, що? Моя печать на лоба   -- і напувайся».

Я плачу. Моя душа вмирає.

Знічев*я оглянувся я наче шукаючи допомоги:

-- Христосе!

Але позаду суцільна темінь. Обертаюся вперед. Лице у Диявола зле. Очі люті.

Я наче підріс. І ми стоїмо один проти одного вічно (2009)
(Читать полностью: http://h.ua/story/192943/#ixzz4d1JFpV6z)

 По суті «Джерела…» (де течії були вгорі, а не на землі) були навіяні сном…, хоча тоді ще не сприймалося серйозно, що настане російська анексоокупантська агресія. Ну, та з окупантами вчиняй, як з окупантами. Тут інше: цими днями виникає проблема дефіциту чистої питної води у країнах. Ця проблема лишень уявляється смогиком-туманцем глобальної кризи на планеті. І тільки зараз пригадалося  з того переказу ключове слово… А гадалося, як це води мало?! А опріснювати?! А айсбергувати до країн тощо? Але основне слово було «…ЗГІРКНЕ» (передбачення хімічної атаки, природної чи штучної, й повсюдного зараження; динозаври, мабуть, тому й зникли). Отже, люди з часом тяжко переживатимуть брак питної води... Однак хай це залишиться переказом, казкою!..


Сторінки:
1
2
3
5
попередня
наступна