1. Перш ніж діагностувати у себе депресію і занижену самооцінку, переконайтеся, що ви не оточені ідіотами.

2. Єдине збочення - це відсутність сексу. Все інше - справа вибору кожного.

3. Людина ніколи ні від чого не відмовляється, вона просто одне задоволення замінює іншим.

4. Чим бездоганні людина зовні, тим більше демонів у нього всередині.

5. Ми приходимо в світ самотніми і самотніми залишаємо його.

6. Ти не перестаєш шукати сили і впевненість ззовні, а шукати слід в собі. Вони там і завжди там були .

7. Маси ніколи не знали спраги істини. Вони вимагають ілюзій, без яких вони не можуть жити .

8. Досвід вчить, що у більшості людей є межа, за якою їх конституція відмовляється слідувати за вимогами культури. Всі бажаючі бути благородніше, аніж дозволяє їх природа, впадають в невроз; вони би себе краще почували, якби їм залишили можливість бути гіршими .

9. Голос інтелекту тихий,  але він не втомлюється повторювати - і слухачі знаходяться.

10. Якщо людина починає цікавитися сенсом життя або її цінністю, це означає, що вона хвора.

11. Ідеальна, вічна, очищена від ненависті любов існує тільки між нарко-залежним і наркотиком.

12. Ми зустрічаємо тільки тих, хто вже існує в нашій підсвідомості.

13. Шлюбний чоловік для жінки- майже завжди лише замінник коханого чоловіка, а не сам цей чоловік.

14. Люди в цілому нещирі в сексуальних питаннях. Вони не демонструють відкрито свою сексуальність, а ховають її, одягаючи на себе щільне пальто, пошите з матерії під назвою «брехня», неначе в світі сексуальних відносин триває погана погода .

15. Кому не вистачає сексу - говорить про секс, голодний говорить про їжу, людина, у якого немає грошей - про гроші, а наші олігархи і банкіри говорять про мораль.

16. Таємниця людської душі заключена в психічних драмах дитинства. Докопайтеся до цих драм, і зцілення прийде.

17. Коли мене критикують, я зможу себе захистити, але проти похвал я безсилий...

18. До зайнятої людини рідко ходять в гості нероби - до киплячого горщика мухи не летять.

19. Люблячий багатьох - знає жінок, люблячий одну - пізнає любов.

20. Єдина людина, з яким ви повинні порівнювати себе - це ви в минулому. І єдина людина, краще якої ви повинні бути - це ви зараз.

17. Хто все перевіряв на терезах ума,

Для того жоден день не проминув дарма:

Або вимолював собі прощення в Бога,

Або за глек державсь руками обома.

18.Коли ви зійдетесь у злагоді та згоді,

Милуйтесь друзями, дивуйтесь їхній вроді!

Коли ж підчаший вам налле вина хмільного,-

Й мене, нещасного, згадайте при нагоді.

19. Я вивчив образи живого й неживого,

Проник у саму суть високого й низького,

Але без сорому я визнаю, що досі

Від хмелю кращого я не знайшов нічого.

20. Із тих, що рушили в дорогу невідому,

Хто звістку нам подав, хто повернув додому?

Нічого не лишай на цім розпутті спраги,

Бо повернутися не пощастить нікому!

21. Коли напровесні красуня біля гаю

Мені в коновочку наллє вина до краю,

(Хай вибачать мені це непристойне слово) -

Будь я собакою, коли про рай згадаю!

22. Мене не радує тверезість, а пиття

Вселяє в мозок мій шкідливе сум'яття.

Та є середній стан - не перше і не друге.

Я вічний раб його, бо він і є життя.

23. Блажен, хто ці часи прожив на вольній волі,

Нічим не дорікав ні Богові, ні Долі,

Хто кожну мить життя приймав як подарунок,

Не спав, шукав забав і мав вина доволі.

24. Ця піала вина - всіх вір і раю варта,

А крапелька його - вінця Китаю варта.

Всіх радощів життя ця дивная гіркота,

Що в чарку з глечика я наливаю, варта.

25. Чи є людина, щоб не мала плями,

Не ошерхалась у рови та ями?

Якщо за зло мене ти злом караєш,

Яка різниця, Пресвятий, між нами?

26. Плює услід мені судьба моя проклята.

Як не стараюся, дарма, все йде до ката.

Душа збирається. «Побудь»,- кажу - і чую:

«Де ж я тулитимусь? Розвалюється хата!»

27.  В одне вікно дивилися двоє.

 Один побачив дощ і бруд.

Інший - листків зелених в'язь,

весну і небо голубеє.

В одне вікно дивилися двоє…

28. Я думаю, що краще одиноким буть,

Чим жар душі «кому-небудь» дарить.

Безцінний дар віддав кому попало,

Зустрівши рідного, не зможеш полюбить.

29. Дарить себе - не означає продавати.

І поруч спати - не значить переспати.

І не помститися - не означає все пробачить.

Як і не поруч бути - не значить не любить.

30. Один не відчува троянди подих,

31. Хто зрозумів життя, той більш не поспішає,

Смакує кожну мить, спостерігає,

як спить дитина, молиться старий,

як дощ іде, і як сніжинка тане ..

1. Цей гордий небосхил, байдужий лиходій,

       Ще жодному із нас не підживляв надій:

       Де знайде зігнуту під тягарем людину,

       Іще один тягар накидає він їй.

2. Ні, не гнітять мене перестороги і жалі,

       Що вмерти мушу я, що строки в нас малі:

       Того, що суджено, боятися не треба.

       Боюсь неправедно прожити на землі.

3. Коли єство моє ліпив Творець із глини,

       Зарані відав він про всі мої провини.

       Якщо від нього й гріх, чому мене він хоче

       В день суду ввергнути в палаючі глибини?

4. Недоброзичливість ніколи не могла

Узяти верх: до злих вертались їх діла.

   Я зичу благ тобі - ти зла мені бажаєш:

Ти благ не діждешся, я не побачу зла!

5. Минають весни, зими пробігають,

Листочки книги нашої гортають.

Пий, не журись! I лікарі, крім хмелю,

Ніяких ліків од журби не знають.

6.Не ті тепер часи, щоб друзів добирати.

З людьми на відстані привчайся розмовляти.

До найвірнішого пригляньсь розумним оком -

Дивись і ворога зумієш в ньому розпізнати.

7. Що Небо виграло, вдихнувши в мене душу?

Коли піду я геть, що в світі я порушу?

Кого я не питав, ніхто не пояснив,

Чому я в світ прийшов, чому я зникнуть мушу.

8. Я не шукаю втіхи у вині,

Аж поки горе не наллє мені;

В чужу солянку не вмочу я хліба,

Аж поки серце не спряжу у вогні.

9. До гончара недавно я забрів,

Що з глини би й Бога виліпить зумів.

Та бачив я (сліпий хіба не бачив),

Що він не глину мне, а прах батьків.

10. Як скажуть вам, що я лихий пияк,

Невірний і найгірший із гуляк,-

Це правда. В кожного своя вподоба.

I в мене теж. Такий у мене смак!

11. Чи діждемо жаданого спокою,

Чи дійдемо до хати над водою?

О, як я хочу після тисяч років

Зійти на землю хоч травичкою малою!

12. Вино нам вічність одкриває - пий!

Від нього серце оживає - пий!

Хоч палить, як вогонь, зате турботи,

Немов жива вода, змиває - пий!

13. Хвилину радості в турботах не губи,

На порох не стирай під жорнами журби!

Немає жодного, хто б угадав майбутнє.

Тож пий, і розважайсь, і дівчину люби!

14. Я хворий, для душі вже плоть моя тісна.

Живу без випивки - чи виживу, хто зна?

Та найдивніше те, що від ції хвороби

Немає й засобу, крім доброго вина.

15. Душа моя болить, я думаю про друга,

А в друга милого на серці інша туга.

Навіщо ж гойнії тепер шукати ліки,

Коли вже й лікаря перемогла недуга?

16. Хоч землю я пройшов і в мандрах натомився,

Але від того світ на краще не змінився.

Я радий і тому, що на шляху важкому,

Не знавши радості, не дуже вже й журився.

17. Ті, що вірують сліпо, - шляху не знайдуть,

      Тих, хто мислить, - сумніви вічно гнітуть.

      Боюсь я, що голос прогримить колись:

      "О, невігласи! Дорога не там і не тут! "

Що таке любов? Є безліч визначень, але жодне з них не є і не може бути достатнім, бо це інтимно неповторне почуття, неповторна людська доля. З’являється    нізвідки і невідомо куди веде. Може, це самопосвята: Жінці, Батьківщині, Справі, Призначенню. А може, це спрага повноти. Людині властива потреба ділитися з іншою безмежно близькою людиною — і добром, і в горі. Ділитися життям, жити «на двох». Пригадуєте прадавнє уявлення про те, що є в світі дві половинки, які шукають одна одну і мають поєднатися? Наївне і майже смішне, як на теперішні часи, уявлення, але скільки у світі страждань і трагедій від того, що ті дві половинки не знайшли одна одну і все життя колотяться, кидаючись наосліп за примарами!