"Сетевой бизнес".

Це фінансова свобода?

Це самореалізація?

Це суцільний обман?

Багато віртуальних друзів  в Інтернеті є у мене, як у багатьох із вас.

Це цікава і нова форма спілкування. Особливо в соціальних мережах.

Для більшої довіри і спрощення контактів люди залишають на своїх сторінках телефони, адреси проживання, скайп…

Минулого місяця до мене зателефонувала  жіночка з приємним голосом і повідомила, що вона у Трускавці.  А оскільки мої друзі в інтернетпросторі, то вона хоче ближче познайомитись. Якщо у мене є бажання та змога, то можемо випити кави у Трускавці.

Вгадайте за три рази що я зробив? Спочатку зайшов в Інтернет  і вичитав про неї все, що тільки знайшов. Це ще більше підсилило бажання зустрітись. Тоді ще телефонував і домовився про зустріч.

Вікторія виявилась набагато приємнішою співрозмовницею, ніж через мережу. А ще ми вирішити розпочати спільний бізнес проект в мережі.

Через кілька днів після наших зустрічей на курорті Вікторія поїхала додому, а мені зателефонував мій віртуальний бізнес-партнер із Кривого Рогу. Віталій з дружиною приїхав у Східницю на відпочинок. Звичайно, я скористався нагодою і побував у них в гостях. 

Потім ми спільно  з’їздили в Львів на бізнес зустріч, де були люди з шести міст України.

З Віталієм зустрічались часто і кожен раз робили наступний крок до створення і розкрути мого та його бізнесу в Інтернеті. 

Я в основному вчився теорії і практики. За кілька наших зустрічей навчився більше, ніж за місяці самостійного навчання в мережі. Кому цікаво, можете глянути, що з цього вийшло:http://vasylmirchuk.com/

Варто взяти на озброєння: якщо їдеш в інший край, подивись, хто із твоїх віртуальних друзів там проживає. Ї нагода зустрітись із ними і перевести знайомство і дружбу на вищий рівень.

Делегирование полномочий: берем рюкзак и взваливаем его на плечи друга "Работаю круглосуточно, но не успеваю!"  "Времени нет постоять и опомниться!"  "Как мне найти 25 час в сутках?"  "Ни на что не хватает времени!" Вы слышали что-то подобное? А сами говорили?  Выдержка из статьи Чарльза Хаммеля "Не мечтали ли вы когда-нибудь о тридцатичасовых сутках? Дополнительное время сняло бы то тяжелое напряжение, в котором мы живем.  Наша жизнь оставляет за собой широкий шлейф неоконченных дел: письма, на которые мы не ответили; друзья, которых мы не навестили; статьи, которые мы не написали; книги, которые мы не прочитали... Мысли о них преследуют нас, стоит нам остановиться на мгновение, чтобы подвести итоги. Нам хочется вырваться из этой трясины, но, увы, мы еще больше погрязаем в ней, и нет спасения. Но разве тридцатичасовые сутки действительно смогли бы нам помочь? Разве вскоре не стали бы мы вновь удручены той же самой проблемой, что и при двадцати четырех часах? Ведь заботам матери никогда не видно конца, так же как работе студента, учителя, пастора или кого-нибудь другого, кого мы знаем. Дополнительное время нас вряд ли спасет. Детей становится больше, они взрослеют, и времени для них требуется все больше и больше. С умножением профессионального и церковного опыта усложняются наши задачи, и увеличивается наша ответственность. Так что получается, что работаем мы все больше, а радости это приносит все меньше Несколько лет назад я услышал от одного умудренного опытом человека, директора хлопковой фабрики: "Самая большая опасность заключается в том, что вы позволяете срочным делам мешать выполнению важных". И уже не скажешь: "Мой дом - моя крепость", ибо он не в состоянии укрыть нас от срочных дел - телефонные звонки требовательно врываются в наш покой и увлекают в пучину неотложных действий. В тот момент нам кажется, что противостоять им невозможно, они съедают все наши силы. Но проходит время, мы понимаем обманчивость их первоочередности, при мысли об отложенных важных делах нас наполняет чувство потери. Мы с ужасом осознаем, что стали рабами, придавленными гнетом срочных дел" Помните замечательную повесть братьев Стругацких "Понедельник начинается в субботу"? Вы никогда не мечтали о том, чтобы вот так же щелкнув пальцами, создать десяток дублей и разогнать их по делам, чтобы самому заняться чем-то действительно важным? Для тех, кто вдруг, по какой-то причине не знаком с книгой иллюстрация: "Дубль - это очень интересная штука. Как правило, это довольно точная копия своего творца. Не хватает, скажем, человеку рук - он создает себе дубля безмозглого, безответного, только и умеющего, что паять контакты, или таскать тяжести, или писать под диктовку, но зато уж умеющего это делать хорошо. Или нужна человеку модель-антропоид для какого-нибудь эксперимента - он создает себе дубля, безмозглого, безответного, только и умеющего ходить по потолку или принимать телепатемы, но зато уж умеющего хорошо. Или самый простой случай. Собирается, скажем, человек получить зарплату, а времени терять ему не хочется, и он посылает вместо себя своего дубля, только и умеющего что никого без очереди не пропускать, расписываться в ведомости и сосчитать деньги, не отходя от кассы" Именно так я и ощущала себя в выходной: вот было б классно, если бы кто-то занялся обедом и уборкой, кто-то отверстал в Corel детский учебник, кто-то наладил компьютеры друзьям, кто-то в Интернете нашел бабушке информацию и разъяснил про что это, кто-то в фотошопе сварганил аватарку сынуле, а кто-то… а кто-то…, а кто-то… Но чуда не случилось - пришлось разруливать самостоятельно. Делегирование полномочий: берем рюкзак и взваливаем его на плечи друга У Екатерины II на приеме послы зарубежных государств спросили:  - Как Вы добиваетесь, что Ваши свободолюбивые дворяне охотно выполняют Ваши приказания?  Императрица ответила:  - Я стараюсь отдавать такие приказания, которые выгодно выполнять моим подданным. Что же я сделала? Перво-наперво, остановилась. Сварила кофе, взяла бумагу, ручку и села планировать. Вот так вот банально написала все, что нужно было сделать вообще. Потом нарисовала табличку и распределила дела по ячейкам.  Важные дела Неважные дела Срочные дела Верстка учебника Ремонт одного компьютера Настройка второго компьютера Поиск необходимой информации для бабушки Уборка квартиры Стирка Приготовление пищи Несрочные дела Постановка целей Планирование Работа с командой Подготовка выпуска рассылки Подготовка презентации Чтение романа Аватарка сыну Просмотр фильма Разговоры Просмотрев эту таблицу, каждый человек заметит, что «важные-срочные» дела мы чаще всего делаем наравне с «неважными-срочными делами», для «важных-несрочных дел», скорее всего, времени не хватает, так как мы знаем, что это мы можем сделать завтра. «Неважные-несрочные» дела чаще всего тоже присутствуют в нашей жизни. Если же нам хочется сделать нашу жизнь более эффективной в плане планирования, то можно распределить дела, которые мы наметили на следующую неделю (или следующий месяц) в таблице. Как только мы распределили наши дела по степени срочности и важности, сразу можно сделать выводы: Срочные важные дела необходимо делать (никуда не денешься!). Важные несрочные дела - это наш путь к успеху (делать обязательно!). Неважные срочные дела необходимо делегировать. От неважных и несрочных следует избавляться. После анализа таблицы дела из ячейки делегировала все, что смогла: Муж занялся обедом и ужином - ну и что ж, что были просто макароны с консервой, никто не отравился - зато сколько времени сэкономлено! Младший сын взял на себя бабушку с Интернетом - замечательно! Она его угостила тортиком. Старшему пришлось со своими аватарками разбираться самостоятельно. Получилось - не фонтан! Но, во-первых, это опыт, во-вторых - мое сэкономленное время. Уборку делегировали детям - что-то получилось, что-то не очень - но опыт приобретен. Один компьютер удалось делегировать знакомому мальчику - он увлечен дочерью хозяйки, т.ч. ему даже интересно было показать себя во всей красе. Второй комп переадресовать не получилось - четыре часа времени ушло на отладку и настройку. Почему так много? Решила выделить это время, чтобы научить человека азам для того, чтобы в следующий раз мне достаточно было по телефону объяснить схему действий. Больше всего времени отнял учебник - его делегировать было просто некому, среди моих знакомых не нашлось человека, знакомого с Corel Draw. Т.ч. верстать пришлось самой Выводы "Недостаточно накопить опыт, его надо взвесить и обсудить, надо его переварить и обдумать, чтобы извлечь из него все возможные доводы и выводы" М. Монтень Вывод 1. И почему я раньше была такой дурой? Давно надо было это практиковать Вывод 2. Все не будет сделано "по-моему", но с этим нужно просто смириться - никто ничему не научится, если не будет делать, а "идеально" - понятие весьма относительное. Вывод 3. Проще и быстрее сделать самому, но это означает, что в следующий раз опять придут по мою душу. Поэтому лучше уделить время обучению, зато сэкономить его в будущем. Теперь вопрос: так почему же, если это так здорово, мы не делаем это постоянно? Есть тому несколько причин: Неорганизованность-    Неумение планировать-    Неумение расставлять приоритеты в делах Нежелание или неумение делегировать полномочия-    страсть у руководству и жажда власти  Нередко человек просто боится потерять авторитет, передавая часть своих полномочий. Ведь распространено мнение, что он потому и стал руководителем, что только ему по плечу соответствующие функции-    перфекционизм Постоянное стремление к совершенству (свойственно в основном меланхоликам), убеждение в том, что если хочешь, чтобы все было сделано как надо - сделай это сам. Недоверие, не удовлетворенность качеством работы.  Первая и главная причина нехватки времени - неумение грамотно расставить приоритеты, чтобы распланировать время и правильно организовать работу. У всех у нас на все про все 24 часа. Поэтому свой миллион дел нужно грамотно распределить по времени и не только по своим рукам, ногам, голове, хвосту, носу и прочим частям тела. Нужно часть работы переложить на другие плечи. Умные люди говорят: лучше я буду иметь 1% от усилий 100 людей, чем 100% от своих собственных. Есть два вида делегирования полномочий Перепоручение механической работы без цели развития человека. Очень часто применяется лидерами менеджерского типа, руководителями, не желающими плодить конкурентов. Используется практически повсеместно Поручение творческой работы с целью развития. Применяется настоящими лидерами, не боящимися конкуренции, либо лидерами, жаждущими видеть в команде лидеров более сильных, нежели он сам. Первый вариант используется в обучении мастерами своих учеников-наследников, последний вариант возможен лишь в одном виде бизнеса - сетевом маркетинге. Как это сделать? Сядьте и составьте список дел - 5 минут планирования сэкономят вам часы потерянного на вспоминание времени Начертите табличку и разнесите дела по ячейкам Составьте перечень задач, которые необходимо делегировать.  Для решения этих задач тщательно подберите потенциальных исполнителей.  При этом постарайтесь, чтобы порученные задания не только могли быть успешно выполнены человеком, но и содействовали развитию его способностей и/или несли какую-то выгоду. Обязательно укажите, как будут отмечены его успехи в случае качественного и своевременного выполнения задания. Расскажите, с какими документами он должен ознакомиться. Определите, каких результатов вы ждете от него в конце работы. Выясните, какую помощь вы можете оказать человеку. В случае неудачи - считайте виновным себя, а в случае успеха - передавайте лавры исполнителю. Передача полномочий не снимает с вас ответственности за результаты работы.  Хороший лидер не тот, кто может все сделать сам на высочайшем уровне, а тот, кто руководит так, что каждый из его команды делает свое дело наилучшим образом. Дополнительные материалы Сделай себя сам. Скачать дополнительные материалы можно по этим адресам: скачать: Делегировать или Умереть! (Керк Ректор) Десять шагов для эффективного делегирования, когда Вы понимаете, что не справитесь в одиночку! - это содержательная и мотивирующая к действию аудиокнига известного эксперта Кёрка Ректора - бизнес консультанта и советника по корпоративным стратегиям, получившего образование в Гарвардском университете. Книга будет одинаково полезна студентам, преподавателям, предпринимателям, домохозяйкам - всем, кому нужно сделать больше, чем может осилить один человек. Простой процесс из 10 шагов, о котором рассказывает Кёрк Ректор, поможет Вам эффективно и успешно делегировать и наконец освободиться от гнета Вашей дилеммы!  Разместил: Lola | Дата: 27.01.2009

© http://net-way.org

Догана бездоганності ОСББ

В мене були сумніви, чи можна про це розповідати, бо журналісти, як адвокати чи лікарі, можуть знати багато, але не все мають право розголошувати, особливо якщо це стосується когось приватно, зокрема його бізнесову таємницю. Водночас і мовчати не можна, коли це стає надто вагомою темою. Одного часу я активно досліджував тему комунального господарства в Україні і, зокрема, тему ОСББ (Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку).  http://blog.i.ua/community/662/1974822/
В той час я познайомився з чоловіком, який розповів мені про унікальну людину-реформатора і його досягнення в цій комунальній сфері, але суто по-секрету і далі ви здогадаєтесь чому. Так само я знаю приблизну схему, а не реальність як таку, бо то відбувалось в іншому місті, але для мене то була вражаюча інтелектуальна знахідка. У нас зараз (як і завжди!) є чимало базік, що на словах палаци з повітря збудують, але якщо постає запитання: Чому ж коли ви (вибачне на слові: с-с-суки!) був при владі і параді, то самі нічого не зробили?! Чому не вирішили проблемне питання так, щоб ми про нього більше і не згадували? – відповіді конкретної немає, або ж безпомічно розводять руками, що ситуація не дозволяла і лякала тощо. Маю, зокрема,  на увазі занадто балакучого екс-міністра комунального господарства Кучеренка і ще більшу «народну захисницю» щодо газу та комунальних тарифів екс-прем’єр-міністра Юлію Тимошенко, щоправда захисницю після втрати посади, а не під час свого прем'єрства. Також на противагу негативним прикладам назву унікальну людину, царство їй небесне, – Георгія Кирпу, який чи не єдиний рухав, будував і відкривав у часи, коли все довкола в Україні зупинялося і закривалося, а далі – руйнувалося і розкрадалося. Тобто одні в найгірші часи у жахливих  обставинах могли робити і зробили, а інші – не змогли і не зможуть ніколи. Висновки з того робить самі.
Герой моєї розповіді був інженером-будівельником, що лишився без роботи у кризові 90-ті роки псевдо-реформ Леоніда Кучми, коли в державі Україні майже все встало на «мертвий (в буквальному розумінні цього слова і вислову!) якір», особливо ж – будівництво припинилось повністю. Розпочинав «човником»-торгашем до Туреччини, а тоді трапилась нагода під замовлення будувати приватні котеджі ясно що не простим людям, під час чого завів потрібні знайомства, щоб змогти відкрити власну будівельну фірму, яку зайве не опікали владні установи з податкової та прокуратури і їм подібні рекетири при владі, а ще тоді можна було знайти земельні ділянки під забудову в досить прийнятний спосіб. Хто знається на темі – той все зрозуміє, а хто не знає, тому не пояснити в двох словах, а довго – ніколи. Після кількох вдалих оборудок з котеджами та окремими багатоповерховими будинками він, можливо, перший вийшов на проект побудови наразі вже поширеного будівництва комплексу, або інакше: цілого кварталу. Зараз у Львові такого багато, але не чув про інше, що було головним в задумі цього будівничого, про що і хочу розповісти.
Використати тему Закону про ОСББ в якості «фірми-прокладки» здогадались чимало бізнесменів, які будували багатоквартирний дім, приватизували на підставні особи квартири, створювали власне ОСББ і обирали-призначали його керівництво, після чого продавали квартири справжнім власниками, але при цьому по-суті примушували їх ставати членами вже діючого псевдо-ОСББ за фактом його існування. Реально будинок обслуговувався  найближчою з житлово-комунальних контор чи подібною організацією, з якими укладався від імені правління ОСББ відповідний договір, що було вигідно для керівництва комунальних підприємств, як значний додатковий прибуток при тій самій рабсилі і ресурсах. Таким чином гроші з мешканців будинку збирало псевдо-ОСББ, з того всього 20-40% лишало собі, а інше переказувало на рахунок комунальників і так до безкінечності. Чистий прибуток до кишені власника забудови на тривалий час гарантовано без зайвих витрат. Зокрема таким чином у Києві діяли будівельні фірми підпорядковані олігарху Живаго і не тільки його. Власне тут і проявилось найогидніше звіряче обличчя Закону про ОСББ, тому що правління цього колгоспу обрати простим співмешканцям будинку є досить важко, а переобрати – майже неможливо. Саме тому у новобудовах комунальні послуги завжди дорожчі за середній рівень по місту. Причому навіть за чесного утворення  і керівництва ОСББ, що мене особисто дивує, але то інша розмова.
Одразу зазначу, що не маю зайвого захоплення перед цією людиною, якої ніколи не знав, як не обожнюю надто Георгія Кирпу, з яким довелось безпосередньо бачитися кілька раз. Річ у тому, що на моє тверде переконання ще з армії: керівник не має бути добрим і альтруїстом, а має бути розумним і справедливим. Цього достатньо! Я поважаю людину, якщо вона справу вміло робить з прибутком, людям дає заробити і собі особисто добрий шмат залишає цілком заслуженого бабла (грошей). Так, добрий керівник часто є жорсткою і навіть жорстокою людиною, але це обумовлено всім стилем його роботи і посади, а точніше – з сукупності домовленостей, зобов'язань,   відповідальності та ризиків. Я не уявляю ситуації, щоб людина була доброю і стала багатою завдяки бізнесу. Бізнес – то є війна, нехай і економічна, а на війні головним є вижити і залишитись людиною, ну і, звичайно, – перемагати. Проте залишитись  Людиною для керівника завдання не з простих. Такою справжньою людиною  я вважаю героя моєї оповіді, який загинув під час відпустки кілька років тому, коли займався дайвінгом і досліджував з друзями уламки затонулого корабля. Його бізнесу я вже якоїсь значної шкоди не зроблю, розповідаючи про його унікальні знахідки в системі ОСББ, хоча по-суті то є антитеза існуючому закону. І гарна догана бездоганності цього закону про ОСББ, який аж занадто чомусь популяризують і майже не критикують в ЗМІ.
Тепер почну про головне: ним було збудовано чотири дев’ятиповерхових будинків на чотири під’їзди у вигляді чотирикутника (каре), посередині спортивний і дитячий майданчики, кілька продуктових «мапів» (магазинчіки) і кнайп (кафе), а найголовніше – збудовано окрему централізовану систему опалення та водопостачання. Ви скажете: – Ну і що тут дивного? Отож бо і воно, що всі так вважали: звичайна котельна і не більше. А воно зовсім незвичайна. Зрозуміло, що тут прийшлось людині чимало обмізкувати і ризикувати, бо тоді термальне тепло було для України диковинкою як, врешті, і зараз. Під час будівництва котельні були запрошені фахівці (недешеві!), які пробурили глибинні шурфи і встановили апаратуру термального теплопостачання. Ще на належній відстані було зроблено артезіанські свердловини, які було об'єднано в єдину автоматизовану систему з двома середньої потужності газовими котлами. Також було облаштовано на даху котельні сонячні батареї, а в середині акумуляторний відсік та ще два дизельні електрогенератори: один меншої потужний для аварійного підключення і другий досить потужний на випадок відключення централізованого електропостачання від міста для всього комплексу, бо ж все на електриці функціонувало. Також було прокладені мережі централізованого водопостачання,  водовідведення (каналізація) і газопостачання. Але самі будинки не були газифіковані, а все в них було виключно на електриці і то було дуже мудро з кількох причин: по-перше, ніхто з жильців апріорі не міг самостійно встановити собі автономне опалення; по-друге, це значно зменшувало залежність від різних контролюючих інстанцій по-газу; нарешті, по-третє, гарантувало високий рівень безпеки у багатоквартирній будові від вибухів побутового газу і пожеж. Досить і досить важлива річ, що завжди гарно сприймається мешканцями, як і для промоції при продажі квартир добре діє. Здавалось на перший погляд, що нічого особливого в тому немає, але давайте уважно придивимось і підрахуємо.
Одна справа: збудував, продав, прибутки зібрав і забув. Інша справа, якщо  після продажу доходи далі продовжують надходити, але не як у фірм-«прокладок» типу псевдо-ОСББ, а як все нормально якісно своє комунальне забезпечення. Звичайно, що була певна «хімія», коли створювались і функціонувало це своєрідне приватне ОСББ,  але інакшого наше українське законодавство не дозволяло, тому що управляючі компанії дотепер є тільки на папері в якості законопроектів. Тут все було досить законно! В кожному будинку до половини квартир продавалось, ще частина здавалась у довготермінову оренду, а ще інша частина йшла на по-добову здачу. Тобто частка квартир забудовника була достатня для обрання правління ОСББ, отже всім тим господарством по будинку займався офіційний голова правління ОСББ, а насправді – призначений забудовником управляючий, якому виділялась службова квартира і досить непогана зарплатня з гарними бонусами від прибутку. Маю зазначити, що демпінговими цінами тут не займалися, щоб не нажити ворогів, але в цілому ціни були середні за ринковими, при досить значних внутрішніх пільгах. Можна було мати нижчі розцінки за комуналку, але тоді це б викликало непотрібну підозру та зацікавленість різними інстанціями, чого не хотілось. Врешті, все було досить прибутковим навіть за низьких тарифів на газ, а коли тарифи почали шалено зростати – це стало просто «золотою жилою»! Додам, що кому потрібно – грошики заносили, бо то традиція в українців – «засіяти» в кабінетах чиновників, щоб як у нас кажуть: «Не треба від держави допомоги – головне, щоб не заважала». Мусів бути як всі на той час, щоб не постати під прицілом в переносному і прямому значення цього слова. Всіляке бувало. Повторюсь, що не роблю свого героя таким вже Героєм – я просто  втішався з того, що не просто когось з людей наших тупо обкрадають, а чесно розумом гроші хороші заробляють! Люди сплачували ті самі гроші, що і всі! Просто на газові котли приходило нагріта термальним теплом вода і її тільки підігрівали на потрібний градус та запускали в систему, а гроша рахували як за нагріту воду за розцінками, що і в усіх котельнях міста. Нечесно? Чому? Хіба втрати з тепломереж, які ми  так само оплачуємо, є чесно? Отож…
Скажу відверто, що коли зустрічаю подібні схеми збагачення, то щиро захоплююсь ними. Просто я мав надто багато справ зі справді геніальними схемами розкрадання бюджетних коштів, тобто обкрадання нас з вами. Чомусь багато хто вважає, що держава і її бюджет щось далеке від нього особисто, тоді як насправді це все наші з вами гроші – наші гроші! Власне тому я і поважаю людей, які стають багатими не торкаючись до бюджету держави. Вкрасти, звичайно, також треба вміння, але честі в тому немає, а тут чоловік просто додавав до основного централізованого джерела ще свою вироблену воду, тепло- та електроенергію і навіть послуги безпеки та кабельного телебачення – все чесно і достойно! Молодчина! Шкода, що мало таких у нас розумників. Зовні все так просто начебто виглядає: у кожного власника квартири його домофон окрім прямої дії впускати до під’їзду мав додаткову функцію внутрішнього зв'язку з операторами і будь-яку свою проблему чи потребу жилець міг миттєво їм передати, а ті так само швидко доводили все потрібному управляючому в цілодобовому режимі, бо ж той тут і жив в цьому будинку! Далі всі проблеми оперативно вирішував сам управляючий без додаткових коштів з мешканців будинку, окрім серйозних ремонтів, але то інакше не буває. Всі були задоволені, жили тихо і мирно, чого і всім іншим бажаємо.   
На завершення ще дещо так чисто раціональне: у так званій «котельні» все було автоматизовано, але і оператор про всяк випадок мав чергувати, щоб в разі чогось надзвичайного міг зреагувати, або передзвонити кому потрібно. Причому навіть оператори не знали про систему термального водопостачання та артезіанські свердловини! А навіщо їм те знати? Головне для них було знати, які коли кнопки на диспетчерському пульті натискати. Тільки спеціаліст з налаштування всієї тої автоматики все знав, а я його знав і сподіваюсь – не здав. Так от щоб оператори не сиділи дурно коло тої автоматики, цей чоловік порадив, а той забудовник його послухав щодо внутрішньої мережі з домофонів, а ще наставив відеокамер по периметру будинків і навіть у під'їздах на поверхах. Камери були об'єднано в єдину систему, вони йшли до запису на комп'ютери і виходили на цілу стіну моніторів перед операторами, які, в разі потреби, переключали відеоспостереження, тобто так би мовити «вели потрібний об'єкт» і одночасно, за потребою, викликали охорону. Вона також була своя, бо за безкоштовне користування місцевим тренажерним залом мешканцями мікрорайону «спортивної статури» існувала своєрідна такса охороняти місцевість «за викликом», що всіх влаштовувало: тут живу, тренуюсь і охороняю. Просто і розумно! Головне: правильна організація! Тоді є спокій і порядок. І задоволення від життя. Зрозуміло, що в дуже особливих моментах викликали поліцію чи там рятувальників. Водночас де б господар не мандрував, він завжди міг увійти в Інтернеті на свій сайт і його засекречену функцію аби переглянути відеокамери і простежити, що там у нього робиться в це час. І реагував моментально. Або пізніше. Або не було потреби йому втручатися, раз без нього гарно справлялись. Але він знав усе – техніка все фіксувала…
Більше додати не маю чого, хоч і певен, що було в такого чоловіка (на жаль, не маю права оприлюднити хто це і де це) багато інших задумів та досягнень, але розповів те, що про нього знав. І то взнав випадково в приватній розмові. Хочеться дуже, щоб такого позитиву було побільше у нас в Україні, як і на користь людей в більшому обширі це діяло, але то залежить він самих людей: не будьте наївними простаками і не мрійте, що хтось вам зробить добре за так – ніколи не зробить! Популізм – це система гарних, але брехливих за виконанням обіцянок заради того, щоб тільки дорватися до влади. І оте скигління: – А ми йому повірили…– залишіть немудрим, бо вірити можна тільки в Бога і в себе! Ставайте самі мудрими і самі робіть щось подібне до того, що зумів зробити цей чоловік. Будьмо!

Богдан Гордасевич
м. Львів, 04.12.2016

http://svet-it.dp.ua/ - Комп'ютерні послуги (мій основний заробіток, найулюбленіша справа -- мрія життя!)

http://haniki.com.ua/ - Інтреннет-портал прикрас та витворів ручної роботи (приємне хоббі + невеличкий заробіток)

http://sclinic.dp.ua/ - проект для моєї мами, допомагаю розвивати її бізнес. Схудення, лікування зайвої ваги.

Кому не складно, прошу підтримати ці проекти - відвідати, ознайомитись, надати якісь рекомендації.

Ми багатшими європейців! В Україні продано найдорожчі в історії машини

Попри всі запевнення владної еліти про тотальну налаштованість на реформи, завдання-максимум для правлячої влади – залишити державу дієздатною та не зробити непоправних помилок, які б призвели до втрати суверенітету держави. Сьогоднішні "реформи" просто ремонтують існуючу малоефективну систему та консервують ситуацію у політиці.Необхідно почекати хоча б ще 5-7 років, протягом яких неприватизовані суспільні ресурси нарешті знайдуть своїх власників, і великий бізнес побачить, як його інтереси стрімко розходяться з інтересами корумпованої номенклатури. Тоді у країни з’явиться шанс на системні зміни.

Якість життя українців на останніх позиціяхОчевидною метою усіх реформ має стати більш висока якість життя громадян. З точки зору усього світу, за великою кількістю показників, які описують цю якість життя, Україна знаходиться на останніх місцях.В Україні не найгірші у світі показники з точки зору злочинності або освіченості. Однак, маємо одну з найгірших ситуацій в царині державного управління, корупції та демократії.Україна займає четверте місце у рейтингу найгірших економік світу за версією журналу "Форбс", 134 місце з 178 за рівнем корумпованості за оцінкою "Трансперенсі Інтернешнл", 145 місце за рейтингом Світового банку з легкості ведення бізнесу. У рейтингу "Фрідом Хауз", що вимірює демократичність політичного режиму, Україна впала до рівня "частково вільних" країн. Тож реформи або модернізація країни очевидно потрібні.

[ Читати далі ]

Багато часу проводжу в Інтернеті.  Отримую досить багато пропозицій про співпрацю.Часто повторюються ті самі пропозиції від різних осіб. А не так давно – в квітні місяці Лена Ушакова з Росії запропонувала розглянути пропозицію щодо бізнесу із компанію «Манлура». Для реєстрації не треба було вкладати грошей. Тому погодився. Лена сама мене зареєструвала. Час йде невпинно. І щотижня мені приходять листи з компанії про те, як просувається мій  кар’єрний ріст.

Звітують вони переді мною скільки грошей заробила моя команда. Адже в цій компанії цікавий спосіб реєстрації. Всі люди, які реєструються після тебе, утворюють твою команду. Відповідно ти можеш отримати комісійну винагороду за роботу команди з цілого світу. Коли суми були малими, то  не звертав уваги. А коли перейшли меду п’яти тисяч вічно зелених, тоді швидко знайшов контакти до Лени.

У мене до Лени булло два запитання:

1.     Чи правда те, що пишуть мені?

2.     Якщо все так і є, то як отримати свої комісійні:

Залишаю Вам варіанти відповідей. Обговоримо версії.

Подивимось, хто і що про все це думає і хто буде правий в кінцевому результаті.

А для нетерплячих даю посилання на мій сайт в цій компанії.

http://mivasily.mandurarep.com

Дивно, що при такій значній кількості тривожних сигналів власники українських активів досі не зрозуміли: ступінь захищеності їх майна залежить від рівня політичної незалежності держави. Найбільші промисловці України за російськими мірками - гравці другої ліги. У разі прискорення інтеграції країн там вони і опиняться

Геополітичне прагнення Росії інтегрувати в себе Україну добре відоме. Значна частина політичної еліти сусідньої країни за 20 років так і не звикла до того, що Україна - окрема держава. Політичних заяв і дій, які підтверджують цю тезу, чимало.

Настав час проаналізувати, як такі настрої були реалізовані в Україні в економічній площині. А вони таки були реалізовані, хоча і не завжди вдало.При об'єктивному аналізі навіть приватні російські інвестиції в Україну потрібно розглядати як наполовину державні: право ведення хоч якогось помітного бізнесу у себе на батьківщині російські бізнесмени отримують в Москві на рівні президента і прем'єра, і керівникам РФ компанії часто більш підзвітні, ніж власним акціонерам.

Хто більше  Почати варто з даних офіційної статистики російських інвестицій в Україну. У ситуації, коли найбільшим інвестором України є Кіпр, називати російськими інвестиціями лише гроші, які прийшли з території Росії, некоректно. Більш-менш точну цифру російських інвестицій в Україну зможуть назвати хіба що компетентні органи, тому правильніше буде проаналізувати явище російської присутності в економіці на прикладі низки знакових підприємств країни. Крім аналізу фінансового стану куплених росіянами підприємств і їх відносин з державою, слід проаналізувати культуру ведення справ, принесену інвесторами.

[ Читати далі ]