Історія одного серця
- 13.10.10, 23:08
- Поезія сучасних авторів.
Плакала осінь дощами,
Вічність булА поміж нами.
Зранене серце мовчало,
Холодним, як лід, воно стало.
Всі мрії, мов скло, розбились,
Лиш пустка у нім залишилась.
Лиш спогадів біль пекучий
Ночами жорстоко мучив.
А вранці сльозу ховала
Й привітну усмІшку вдягала.
Душевних сил в Бога благала,
Та слабкості не допускала.
Зима вкрила пам'ять снігами,
Та ще кровотОчили рани.
Хтось стукав до серця несміло,
А хтось мріяв тільки про тіло.
Та серце лиш тихо сміялось,
В байдужість воно заховалось.
І марно його добивались,
Від кохання воно відрікалось…
Кружляли сріблясті сніжинки,
А в серці топились льодинки.
Я злилась тоді на ті очі,
Що щастя мені напророчать.
А потім була розлука,
І в серці солодкі муки.
І білі, мов ніжність, троянди,
І перше твоє зізнання.
Два серця в одне зливались,
В гармонії душі сплітались.
Та доля чомусь не вгавала,
Страждання новІ дарувала.
Зайшовши за межі душевного болю,
Я серце в долонях твоЇх заспокою.
Пробач за твій смуток, за біль, за розлуку,
Кохання своЄ лиш в твоЇ віддам руки.
Золотом осінь землю вкриває,
Ангел любові над нами кружляє.
А на руці золота безкінечність, -
Символ кохання і вірності серця.