хочу сюди!
 

ИРИНА

50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 45-54 років

Замітки з міткою «незалежність»

Yesterday after tomorrow

В 1991-му році через об'єктивні причини відбувся розпад СРСР і з'явилася нова держава - Україна. Причини три - економічна, культурна, політична:

- вся економічна міць трималася на продажу нафти і газу, більшість підприємств насправді були дотаційними, а ті що працювали на оборонку тим паче - оскільки на них виділялися величезні ресурси;

- культурні обмеження через пропаганду комуністичного ідеалу та заборону іноземних фільмів, музики, літератури плекали ріст протестних настроїв та ненависті до режиму;

- етнічно в складі СРСР існувало багато різноплемінних народів, що належать до Азії і Європи, що викликало великі протиріччя і врешті-решт викликало вибух;

Українці мають радіти за розпад режимної держави - оскільки завдяки цьому в руках нації опинилася власна доля, ми стали паном на своїй землі. Але нажаль з реалізацією в нас пішло не дуже - не те що не дуже, а ще гірше за інших.

Можна багато розмовляти ЧОМУ -
але тим не менш винні МИ - кожен із нас, а не кацапи, жиди, "загниваючий Захід" чи Усама бен Ладен. МИ допустили до влади нічого не тямлячих в економіці, дисидентів та колишніх комуністів. У перших проблема - в економіці не "бум-бум", а у других відсутність ініціативи і звичка "прогинатися" - хоч під Москву, хоч під Вашингтон, а тепер і під Брюсель.

Колишні "рухівці" показали себе як хрєнові економісти - мабуть все-ж таки громадський діяч і економіст це зовсім інші речі й не треба їх змішувати. Країні потрібні і ті і інші, але кожен має займатися своєю справою. Колишня совдепія показала себе як хитрого хамелеона - що міняє колір моментально, а головне втихаря 3,14здить те, що погано лежить.

Давайте подивимося на сьогоднішню економіку України - ринкових умов як таких немає, вся гра ведеться непрозоро, іноземний капітал тікає від нас. Українські підприємства вміють виробляти лише низькотехнологічний, сировинний товар - як в Африці, але в більших об'ємах. Зарплати нижчі від китайських! Можете зі мною посперечатися?

Корупція проникла в кожен куточок нашого життя - починаючи від депутатів і закінчуючи лікарями, міліціонерами й простими громадянами. Кожен із нас знає як "приватизуються" українські підприємства, кожен знає, що для того аби лікували в лікарні треба заплатити в "фонд лікарні", кожен знає про те що мєнти садять невинних людей на замовлення третіх осіб, судді в вільний час катаються на спортивних авто... можна багато чого написати ще, але думаю кожен із вас може написати щось своє.

КОЖЕН наш Президент був або комсомольцем, або комуністом! КОЖЕН - тобто ми вибирали тих хто в радянські часи боявся й пискнути без згоди свого начальства - що "безхребетне" нам може запропонувати? Ми можемо знову посперечатися, але ЖОДНИЙ з чотирьох не зробив щось на краще - вони лише ділили неподілене набиваючи свої кишені і розказували нам казки.

Незнаю як ВИ, але я вважаю що у всьому винні МИ з ВАМИ - винні у тому, що дозволили комуністам влаштувати "дерибан", дозволили неукам йти у владу, дозволили продажність і химерство. МИ можемо це виправити, але для початку давайте визнаємо - НАС ОБ'ЄДНУЄ ТЕ, ЩО ЖИВЕМО МИ ХРЄНОВО І ТРЕБА ЩОСЬ ЗМІНЮВАТИ. Давайте визнаємо і те, що нас хочуть роз'єднати - по різним питанням - політичним, культурним... І поки МИ не об'єднаємось - нічого не зміниться.

Хватит ссориться.

P.S. В 90-ті роки Захід досить неоднозначно сприйняв незалежність України - економісти прогнозували неймовірний економічний рост, а значить конкуренцію для ЄС і США, за прогнозами наша економіка мала за десять років увійти у вісімку найбільших в світі... Але вони дійсно недооцінили нас з вами і наші можливості...

Декалог Українського Націоналіста

  / http://oun-upa.org.ua/documents/dekalog.html /  Я дух одвічної стихії, що зберіг Тебе від татарської потопи й поставив на грані двох світів творити нове життя:  1. Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за Неї.  2. Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі Твоєї Нації.  3. Пам'ятай про великі дні наших Визвольних змагань.  4. Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового Тризуба.  5. Пімсти смерть Великих Лицарів.  6. Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба.  7. Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.  8. Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів Твоєї Нації.  9. Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни. 

10. Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору Української Держави.

За вказаною вище адресою, я сторінку не знайшов. Можливо теж арешт?

19-та річниця референдума "Україні Бути!"

Всеукраїнський референдум щодо проголошення незалежності України відбувся 1 грудня 1991 року. На референдум було винесено одне питання: "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?"
Текст Акту проголошення незалежності України, що був прийнятий Верховною Радою 24 серпня 1991 року, було наведено у виборчому бюлетені.

Громадяни України висловились на підтримку незалежності. У референдумі взяли участь 31 891 742 (або 84,18%) виборців, з яких 28 804 071 (або 90,32%) проголосували "За".

Одночасно з референдумом відбулись вибори Президента України, на яких на посаду Президента був обраний Леонід Кравчук.

Результати референдуму по областях

Акт проголошення незалежності України було підтримано в усіх 27 адміністративних регіонах України: 24 області, 1 автономна республіка, та 2 міста зі спеціальним статусом. До бюлетеня було внесено запитання: "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?". Ствердно на це запитання відповіли 28 міл 804 тис. українців (або 90,32%), взяли участь у голосуванні 31 міл 891 тис.громадян (або 84,18%)

Адміністративні регіони України?     "Так, підтверджую" %?

Автономна республіка Крим     54.19
Вінницька область     95.43
Волинська область     96.32
Дніпропетровська область     90.36
Донецька область     83.90
Житомирська область     95.06
Закарпатська область     92.59
Запорізька область     90.66
Івано-Франківська область     98.42
Київ     92.87
Київська область     95.52
Кіровоградська область     93.88
Луганська область     83.86
Львівська область     97.46
Миколаївська область     89.45
Одеська область     85.38
Полтавська область     94.93
Рівненська область     95.96
Севастополь     57.07
Сумська область     92.61
Тернопільська область     98.67
Харківська область     75.83
Херсонська область     90.13
Хмельницька область     96.30
Черкаська область     96.03
Чернівецька область     92.78
Чернігівська область     93.74

Україна в цілому             90.32


Не вважаю за потрібне зараз давати якісь свої тлумачення події, а просто хочу навести вірш поетеси Галина Гордасевич із її збірки поезій  "ПРАВО   НА  ПІСНЮ", що, на мою думку, гарно передає всі почуття і враження, які збуджує в душі цей день і спогад про ту незабутню подію.

 
ТОВАРИСТВО


Яке товариство зібралось!
Яке товариство, братове!
Давайте піднімемо чарки,
Щоб вічною дружба була.
Ти нас не лишай ніколи,
Наша незрадна любове!
Ти ж, чорна, недобра думко,
Нам не затьмарюй чола!

Яке товариство зібралось -
Добірне, немов перемите!
Давайте сядемо ближче,
Тісніше плече до плеча!
Пройшли ми круті дороги,
Сплатили нелегке мито.
Не марне ж в очах наших ясних
Навік залягла печаль.

Та зараз про це не будем.
Нам зараз не до печалі.
Ви чуєте: на гітарі
Вже забриніла струна!
Давайте разом заспіваєм!
Ми набто довго мовчали!
Ми маєм право на пісню -
Нехай зазвучить вона!

Це пісня віри й надії,
Любові й гіркої муки,
Це пісня по тих, хто вижив
І хто не вийшов з пітьми.
Візьмімось за руки, братове,
Подаймо сусідам руки!
Жили ми нелегко, та чесно,
Нікого не зрадили ми.

Хай судять нас наші діти,
Хай судять нас наші внуки,
Лиш правнуки зрозуміють,
Як воно справді було.
Ми долю собі вибирали
По совісті - не з принуки,
Ми вірили в те, що правда
Таки переможе зло.

І хоч сивина на скронях,
Та серце летіть готове
Туди, де з-за туч похмурих
Майбутнього сонця встає.
Яке товариство зібралось!
Яке товариство, братове!
Дякую, що зібрались!
Дякую, що ви є!

Український культурологічний Центр
Донецьк, 1996

93%, 25 голосів

0%, 0 голосів

7%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Абсолютно незалежна жінка...

"...Жила-была Абсолютно Независимая Женщина. Примерно год назад стала она таковой - абсолютно независимой. Чем ужасно гордилась. Она просыпалась по звонку будильника и никогда не валялась в постели.

Ей было всё равно, пить кофе или чай: она долго преодолевала зависимость от кофеина. И преодолела, заодно изгнав из своего рациона всё сладкое, калорийное и неполезное. Поэтому она пила утром воду и ела несладкую и несолёную овсянку.

Она рассталась с подругами, потому что ей не хотелось от них зависеть. Она совершенно равнодушно относилась к шопингу - и никто не посмел бы упрекнуть её в том, что из-за блестящей тряпки она способна потерять голову. Да что там шопинг! Она не теряла голову и от мужчин. С тех пор как она прогнала своего любимого (а ведь чуть было не попала в зависимость от него) прошло уже много месяцев.

Короче говоря, Абсолютно Независимая Женщина чувствовала, что ещё немного - и она станет Идеальной Женщиной. 

Субботним утром за ее дверью послышался шорох. Она отворила. Шатаясь от усталости, на пороге стояла Кошка. Женщина всмотрелась и ахнула:
- Ты?! Но... Как же? Триста сорок километров?!
- Я шла год, - и Кошка, войдя в дом, обессиленно прислонилась к ножке кресла.
- Зачем?
- Соскучилась, - подняла глаза Кошка. - Я не могу жить ни без тебя, ни без нашего дома, ни без нашего мужчины. Кстати, где он?

- Но ведь я отвезла тебя к тётке в деревню... Ты не обиделась?
- Поначалу да, - вздохнула Кошка. - Но потом простила. Я же понимаю: ты так хотела стать независимой...
- И стала! - Голос Женщины вдруг предательски дрогнул.
- Что ж, поздравляю, прошептала Кошка. - Ничего не поделаешь. Я отдохну день-два и пойду обратно.

Ночью Женщина, вздрогнув, открыла глаза - она всегда просыпалась от непонятного ощущения тоскливой пустоты в груди. Около сердца было холодно - словно кто-то внутри включил вентилятор. По привычке она протянула руку за успокоительным - и наткнулась на теплую шерстку. Кошка мягко протопала по одеялу, улеглась под боком, замурчала. Вскоре холодный вентилятор в груди исчез.

...Прошло три дня. Женщина проснулась. Полчаса повалялась в кровати, затем помчалась в кухню, предвкушая крепчайший кофе с чёрным шоколадом. Потом она потянулась к мобилке и задала своему любимому мужчине самый важный вопрос: "Ты где?" - всего таких звоноков она вчера сделала штук сто. Затем назначила встречу подружке в кафе. И вдруг она увидела Кошку, сидящую у двери.

- Выпусти меня, пожалуйста, - попросила та.
- Ты уходишь?! - в глазах Женщины заблестели слёзы. - Но теперь я не смогу без тебя!

- Успокойся, - произнесла Кошка. - Я просто иду погулять, скоро вернусь. И не запирай, пожалуйста, дверь. Ведь независимость - это вовсе не отсутствие зависимостей, как тебе казалось. Это - знание того, что дверь открыта. А ещё независимость - это счастье от того, что у тебя есть кто-то, к кому ты готова триста сорок километров идти пешком...

И Кошка вышла за порог, ободряюще улыбнувшись Абсолютно Нормальной Женщине..."

Державна мова

Якщо на вулиці  хтось заговорить до нас російською, ми враз переходимо на російську. Чому?? Чому переходимо на його мову, коли бачимо, що він навіть не намагається сказати хоча бслово по нашому? Бо він росіянин?? Бо він не знає української?? Бо він російськомовний українець?? Але за такої ситуації росіяни і всілякі російськомовні   коні троянські  завжди  будуть вважати себе кращими за нас. І навіть через  200 років  нічого не змінимо, а світ буде вважати, що Україна  - це одна із російськомовних країн.

                                  ****  ****   ****   ****

Прийшов Человік до місцевого відділку реєстрації громадян, щоб улагодити дуже важливу, термінову справу. 

--Здравствуйте – сказав  самовпевнено.

--...?? – відповів Чиновник.

--Что ви молчите? Я сказал здравствуйте! – розсердився  Человік.

--…??   у відповідь знову німе запитання.

--Я хотел уладить очень важное,  очень срочное дело! – майже крикнув відвідувач.

Тиша...

--Я хотел уладить очень важное, срочное дело!! – повторив Человік неприємним голосом, бо ця ситуація  вже почала його дратувати. 

Чиновник нарешті озвався:

--Але про що ви говорите? Я вас не розумію. Звідки ви приїхали? З Болгарії? Чи,може, із Сербії?  Вибачте, та я не знаю чужих мов. 

Здивований відвідувач  в першу мить  притих ... Коли ж  оговтався, то   став репетувати:

--Вы не понимаете, что я говорю?? Как это может быть!? Ведь я говорю на нашем языке! Почему вы делаете вид, что меня непонимаете? Я вызовувашего  начальника!

--А може покличете Президента?  - іронічно запитав чиновникі продовжив:-- Чи ви не чули про нові закони!? В державних установах  говоримо тільки українською мовою. Кожному,  хто на державній службі   спілкується російською, загрожує п’ять років в’язниці. Тому ідіть геть звідси! Та не повертайтеся, поки ненавчитеся  користуватися українською!  Інакше  покличу не тільки начальника, але й прокурора. І розлючений чиновник схопив  слухавку:  - Прокурор? Прийшов сюди якийсь провокатор, приїжджайте чимскоріш!

Наляканий чоловік кинувся навтьоки. Потім довго не міг второпати, що сталося. Вдома розповів про все  дружині. Вона також не змогла розібрати вчому річ. Увімкнули телевізор, дивляться -- а по телебаченню всі говорять українською. Увімкнули радіо – тесаме.  Нічого не розуміють… Нарешті спало їм на думку, щоб увімкнути радіо Москва. Якраз почули такі новини:

«…..На Украине  вступил вдействие  новый закон о языке.Запрещается  разговаривать на  русском  в государственных учереждениях, в армии,  милиции, средствах массовой информации,   учебных заведениях   и тому подобное. Каждому,  кто  нарушит закон, угрожает не менее пяти  лет  тюрьмы….»

Чоловік, мовчки, глянув на дружину -дружина на чоловіка.... Що ж робити? Дружина,  дещо мудріша за свого чоловіка, зметикувала  і придумала:

--Тебе надозаписать на бумаге то,  что нужно сказать в отделении   на украинском языке. Пойдёш туда ещё раз, возьмёш шпаргалку и будешь читать. Пусть наш сосед  поможет  Тебе  составить  несколько предложений. Нет другого выхода.

Человік зробив так, як порадила йому дружина. Сусід добре не знав української мови, але  з неабиякими зусиллями  написав на аркуші паперу всі можливі запитання чиновника і відповіді на ці запитання. І Человік знову вирушив  до відділку реєстрації громадян. Коли увійшов, то побачив  того самого Чиновника --  і   трохи  злякався. Але його справа була термінова, тому зважився підійти. Взяв  у руку шпаргалку і став читати:  

--Добрий день… я хотіти… улагодити… вкрай… важлива… справа…

Чиновник  привітався у відповідь та  привітно посміхнувся:

--  І навіщо  було вам гарячкувати? Бачите, якщо людина дуже чогось хоче, тоді може це зробити.  Чим  я можу вам допомогти?

--… мені… треба… паспорт… я... хотіти... їхати... до Росія – сказав Человік звеликими складнощами і зітхнув, немов переплив  через  ріку, в якій повно крокодилів.

--А на який термінви хочете їхати до Росії?

--... – занімів у відповідь Человік. 

Такого запитання у шпаргалці не було…Человік стояв, дивлячись  у  свою картку…   і нічого не міг сказати. Не був упевнений, чи те, що було в нього написане стосується цього запитання. Розмірковував  подумки, чи відзиватися, чи, може, зновувтекти.  Але наважився і невпевненим голосом, що зазвучав неначе погано настроєна скрипка, заговорив:

--Я… хотіти… їхати… і... моя… дружина… також… я просити… ви… дати… мені…паспорт…- прочитав Человік не дуже впевнений у собі. Подивився на Чиновника зі страхом в очах, бо здалось йому, що той хоче взяти до руки слухавку і знову покликати міліцію або прокурора. Але ні. Цього разу Чиновник був стриманим і терплячим.Человік зітхнув та подумав, криво посміхнувшись: «Видно у него сегодня хорошее настроение». 

Чиновник угледів цю посмішку:

--З чого ви смієтеся!? Чи бачите тут щось смішне!? Скажіть, що тут такогосмішного?  – запитав розсерджено.

Піт з’явився на лобі  відвідувача. Вже всерйоз наляканий,  він намагався щось сказати, але згадав, що російською  не слід говорити:

--Я... я... – зумів промовити тільки  дваслова.

  -- Що за «Я..я...»? – запитав грізно чиновник- Я поставив просте запитання: «На скільки часу ви хочете їхати до Росії», а нез ким ви їдете! – кричав чиновник. Чоловік, відчуваючи щораз більший страх іневпевненість у собі, стояв, дивився на чиновника і не знав, що відповісти. Нарешті наважився: ще раз підняв тремтячими руками свій папір  і трусячись  почав читати:

--Я… хотіти… їхати… і… моя… дружина… також…

--Годі! – пробив криком тишу чиновник. Ви так знаєте українську, як я китайську. Але для таких, як ви, ми робимо виняток. Даємо паспорти навіть тоді, коли в них таке знання української, як у вас. Причому то паспорти одноразового використання.  Поїдете тільки в один напрямок - туди. Без можливості повернення…

                                      ****    ****  ****  ****

.. І смішно і грішно…  Якби ж то наша влада булла іншою.. Якби  президентом не була  маріонетка без власних  поглядів, а рішучий і безоглядний політик,  справжній патріот…  

Або заведемо відповідні закони, або повік-віків будемо жити в дусі Радянського Союзу: вже назавжди в тіні Росії.  Прокиньмося! Бойкотуймо людей, які нав’язують  нам думку, що наша мова гірша. Не купуймо у крамницях, де не говорять українською, не відповідаймо людям на вулицях, коли питають в нас про що-небуть російською, не дозволяймо нашим дітям гратися з дітьми, яких батьки не хочуть навчати української мови, не читаймо газет, не дивімося телебачення, не слухаймо радіо на російській мові, не читаймо блогів, писаних російською, оминаймо десятою дорогою підприємства, в яких не говорять українською!   З такими людьми слід поводитися рішуче - не говорімо з ними! Просто  бойкотуймо їх всіх!! Рано, чи пізно вони будуть змушені  навчитися української або переселяться  звідси, якщо не зможуть нічого залагодити, не знаючи нашої мови. Показуймо завжди і всюди нашу українську гідність! Влада в нас така, яка є, зараз її не змінимо. Але влада - це не Народ. Бо Народ  - це звичайні люди, це ми! Показуймо всім, що ми українці і пишаймося нашою Батьківщиною!

Я знаю, що тепер нема такого політика, відважного, хороброго, який зумів би розбудити українській народ. Але  вірю, що така людина з’явиться.

Я вірю, що наша Україна зрештою стане справжньою Україною!

 

«Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми браття козацького роду!»

Не забуваймо слів нашого чудового гімну, не забуваймо, що ми українці, пишаймося нашою українською мовою і нашою  Україною!

 

PS - Нехтую коментарі писані російською мовою!!!! 

 

 

 

Народ український має свою рідну мову!

Народ український має свою рідну мову!

Хтось може здивовано запитати - "Що це за речення?? Що тут написано?? Звісно, що на Україні є своя рідна мова!"  Але не для всіх це  так очевидно. Чому  багато українців бажають говорити російською мовою?  Цікава річ: якщо  хтось  голосно скаже, що на Україні  треба говорити українською мовою, що рідна мова одна, що не треба нам російської,  то  почує у відповідь, що він націоналіст чи  бандерівець. Але що має наголошувати СПРАВЖНІЙ патріот?? Що рідною мовою України  є російська?     

Росія  - це держава, яка ніяк не може змиритися, що колишні країни Радянського Союзу стали незалежними. Держава, яка з давніх-давен намагається, щоб її сусіди повністю підкорювалися їй. І  протягом багатьох віків, це їй  вдавалося.   В 90-их роках Україна, Білорусь, Литва та інші республіки здобули незалежність і  почали будувати своє політичне та економічне життя самостійно. Здавалося б, що українці, звільнившись нарешті від Росії, почнуть робити все, щоб Україна стала Україною, щоб світ не думав про неї, як про російську провінцію. Здавалося б... Але є люди, українці(?), яким байдуже, чи тут буде ПОВНІСТЮ незалежна Українська , чи завжди будемо залежними від Росії.

Як можна підкорюватися державі, яка протягом віків  різними способами намагалася знищити нашу Батьківщину, спотворити   нашу історію, пам'ять про наших героїв, про наших письменників, нашу чудову  мову? ( Був такий час, коли  можна було втратити життя, тільки тому, що розмовляєш українською мовою.) Знищити нашу духовність, нашу віру, пам`ять про наших предків, тобто водночас  і  нас…     Згадаймо лишень гоніння Греко-католицької церкви, священики якої були розстріляні або заслані до Сибіру, а сама церква на довгі роки загнана у підпілля. А чому? Тільки тому, що не погоджувалася з комуністичною владою, що прагнула  зберегти свою віру, культуру, тому, що була українською  і не хотіла співпрацювати з чужою владою. Владою, яка прийшла до нашої країни  загарбником  і  ґвалтом  заводила тут свої закони.

У 30-их роках, на Україні втратили життя мільйони людей. На селах люди вмирали від голоду, бо селяни також не хотіли підкоритися новим законом влади. Уявляєте? Вмирати від голоду на селах, у державі, яка могла б харчувати всю Європу? Від селян забирали  їхній урожай, а хто не хотів віддати, того вбивали… Жорстока політика, жорстокої, радянської влади... Все цілеспрямовано... Коли був найбільший голод, кожного, хто про те сказав вголос, розмовляв про те - або висилали  до ГУЛагу, або просто розстрілювали. Скільки українців втратило своє життя у  ГУЛагах, тюрмах, катівнях НКВД ?   А тепер нащадки цих людей не хочуть говорити українською мовою, вони говорять мовою своїх колишніх катів...

Як можна коритися державі, яка влаштувала нам Великий Голодомор, страждання?? Адже народ український постраждав найбільш з усіх народів,  що належали Росії! Бо так потрібно називати Радянський Союз  -   «Росія і народи, які їй належали»…

Звісно, кожен хто скаже, що не можна постійно жити історією, має рацію. Про історію треба пам'ятати, але не можна постійно нею жити. Треба намагатися жити у злагоді. Але як це робити з Росією, коли в неї своєрідне розуміння цієї злагоди? Вона дружбу розуміє так - ви робитимете все так, як ми вам накажемо, а взамін ми заведемо у вас наші закони. Здавалося б, що  давні страшні часи минули -  але ні!!!   РУСИФІКАЦІЯ  увесь час ПРОДОВЖУЄТЬСЯ!!!  Бо підкоритися чужій державі може влада, але якщо народ є проти, якщо народ намагається захищати свою традицію, мову, тоді можна сказати, що все гаразд, це здоровий народ. Але що, коли народ,  звичайні  прості  люди  охоче приймають все, що російське? Тоді треба відверто сказати - щось тут не так!  Наш народ хворий, а хвороба називається   РУСИФІКАЦІЯ.  А Путін радіє. Саме той Путін - вірний учень КГБ, колишнього НКВД, людей, які, протягом багатьох років, влаштовували Україні та українцям (і не тільки) голод, смерть, ГУЛ-аги...  Путін радіє, бо успішно продовжує русифікацію України.  Це страшно - великий жаль і жах... А ще хворий народ зробив президентом Януковича, маріонетку Путіна, маріонетку вірного учня КГБ... Треба нам доброго лікаря, щоб  вибратись  на правильний шлях.

Пишу зараз до російськомовних українців - люди, у нашій державі є чудова рідна мова, пізнаваймо нашу історію, літературу, культуру,  просто – будьмо українцями!! Якщо почуваєш себе українцем - говори українською!  Звісно, у нас живе багато росіян. І що з того?? Людина, яка живе не у своїй державі, має навчитися рідної мови цієї держави. Як би це було, коли  б дехто переселився  до Швеції, мешкав там років 50, і не вивчив би шведської мови?   Чи хтось переймався б, що в нього проблема, щоб наприклад зробити закупки у крамниці? Ні!  Я якщо б  ця людина не дозволяла своїм дітям та онукам вивчали шведську? І ще мала б претензії до всіх навколо, що не говорять її мовою? Тоді це було б звичайне нахабство...    Тобто, український росіянине, російськомовний українцю - не хочеш говорити моєю рідною мовою в моїй державі? Тоді взагалі не будемо розмовляти. Бо якщо Тобі не хочеться вшанувати моєї мови, навчитися її, попри те, що живеш тут зроду-віку, тоді мені з тобою не хочеться бесідувати. Ти гребуєш мною, гордуєш, тому і я гребую тобою. І все. Їдь туди, де будуть тебе розуміти. Те саме стосується цих політиків, для яких українська мова гірша, які вважають, що у Верховній Раді треба користуватися російською, бо, на їхню думку, так годиться. А може вони, просто, не знають української?? Тоді чимскоріш викинути їх з політики! Всяких російськомовних, чи то росіян, чи українців нам не треба. Не треба і край! Політики, чи уявляєте, що у Верховній Раді Їзраїля говорять німецькою? Або, що збирається Верховна Рада Норвегії і депутати враз починають бесідувати мовою індіанців з Амазонії? Як би це виглядало? Визнаєте, що смішно? З вас також всі сміються, маріонетки російсько-радянсько-путінської влади. А якщо заведете закони, щоб російська мова стала другою офіційною на Україні, тоді надіюсь, що в наступних виборах люди покажуть вам, де ваше місце. Хотілося б написати, що у стоці, але не напишу того, бо вмію себе стримати...

У Чехії, після першої світової війни, багато хто говорив німецькою мовою. Але чеська влада була дуже рішуча. Вона видала  спеціальні закони, згідно з якими, кожен, хто не володів чеською мовою, не міг, наприклад, стати чиновником, підприємцем, не кажучи вже про те, щоб бути політиком. Людина, яка володіла німецькою, але не знала чеської не могла піднятися на вищий рівень в соціумі. А якщо хотіла покращати своє життя, тоді мусила вивчити чеську мову. Протягом десяти років, німецької мови майже взагалі не було чути у Чехії. Але, щоб те зробити, треба бути рішучим, відважним, а не мати вдачу російського офіціанта, який на таці приносить кожне замовлення російської влади.  Ми живемо у нашій державі Україні  і маємо розмовляти  НАШОЮ українською  мовою. Бо інакше ніколи не звільнимося  від   впливу Путіна, М`єдв`єд`єва та інших. 

Українська мова, безперечно, -  одна з найгарніших мов у світі!  Повноцінна, з чудовою граматикою, надзвичайно багатим та  розмаїтим  ресурсом слів.   Гноблена  впродовж віків, вона перетривала всі протистояння і зараз -  існує, розвивається, гарнішає.  Наша мова не загинула завдяки великим людям: письменникам, історикам, юристам, лікарям, вчителям та простим смертним, які любили її, щоденно користувалися нею... Чому сьогодні стільки людей нею гребує? Чому можна зустріти українців, які соромляться своєї мови?  Встидатися  рідної мови -  це найбільший сором... Чому, коли іноземець приїжджає на Україну, то спершу намагається говорити російською? Бо він часто не знає, що в нас є своя мова... І це нам треба  змінювати.

Україною, українською мовою, українською історією треба пишатися у всьому світі! Народ, який забуває свою мову та історію, невдовзі не буде народом  --  а групою людей, в яких не буде ніякої мети, ніяких зв'язків чи спільних справ,  групою людей, яка завжди буде гірша за інших, яка завжди буде прислуговувати іншим, робити все, що захоче, в нашому випадку, Росія. Немов табун баранів, безглуздих, яких ведуть до бійні, а вони ще радіють, бо думають, що йдуть з ними на прогулянку... Так, будьмо в дружніх стосунках з Росією, але завжди, наголошуймо - треба нам пам'ятати, що ми не гірші, що ми на такому самому рівні, маємо гідність, честь! Згадуймо про наших великих письменників, наших народних героїв та пишаймося ними, щоб наша  люба  Батьківщина назавжди була незалежною і постійно  міцнішала у своїй незалежності!

До всіх, хто буде читати те, що тут написано:  Якщо ти російськомовний українець, тоді зосереджено обдумай все, що прочитав.   Подумай, хто ти - чи українець, чи росіянин? Може дійдеш до якихось висновків. Почни у своєму середовищі користуватися українською мовою, переконай своїх знайомих, що вона вартує того, щоб вважати її своєю рідною. Навчай своїх дітей мови, історії, культури української. Мабуть, не знаєш історії або мови, тоді  прочитай, навчися! Напевне дізнаєшся, що нашою історією можеш хвалитися всюди. А якщо не погоджуєшся з тим, що тут написане, тоді напиши якісь вагомі аргументи, щоб переконати інших, що маєш рацію. Якщо спаде тобі на думку  лаятися, тоді доведеш, що твоя культура знаходиться на дуже низькому рівні, у стоці, немов  у щура. А то значить - не варто з тобою розмовляти, опускатися до твого рівня. А може, випадково, опиниться на цій сторінці росіянин - кінь троянський, який не хоче вивчити української мови, хоч живе тут здавна, тоді хай краще чимскоріш вийде звідси.  З такими людьми не говоримо. Вони є тут persona non grata.

І наостанок  ще раз повторю речення, написане з самого початку - народ український має свою рідну мову,  і свою історію, і свою культуру.  Наша Батьківщина у нас тільки одна. Пишаймося нею, бо вона заслуговує, щоб нею пишатися, оспівувати її та любити!!

 

Прощальні пісні політичних пігмеїв Піндостану

 
"Не, ребят, эпоха политических пигмеев, работающих на пиндостан, прошла навсегда. Усе. Пускай, если хотят, споют на прощанье..."
Віктор Пелєвін

Від Русі до Піндостану
"Вони не всіх вивезли, трохи нас лишилося, трохи нас лишилося, вони не все спалили, вони не все забрали, вони не всіх загризли, вони нас любили, вони нам помогли"
Юрій Андрухович, "Рекреації"
Протягом трьох минулих століть, після поразки від Петра І під Полтавою в 1709 році, над руською нацією проводилася "негативна селекція".
Відразу ж після закінчення полтавської сутички спеціально відібрані люди з меншиковської орди взялися за грабіж території Русі, яка потрапила в зону їхнього контролю. Церкви, храми, монастирі з каплицями й багатими маєтками, включно зі знаменитою в Європі Києво-Могилянською Академією, були повністю розграбовані.
На десятках тисяч гарб, возів потягнулися до півночі, у Московію, усі історико-культурні та найцінніші матеріальні цінності.
Туди ж погнали й національну еліту, знаменитих руських вчених.
Ті ж, хто опиралися, чинили спротив - густо усіяли своїми тілами шибениці, споруджені як на деревах і землі, так і на воді.
Відтоді перед природними лідерами нації, талановитими вченими, діячами культури постала дилема. Або ти вірно служиш Піндостану, або тебе знищують фізично, і навіть, намагаються очорнити пам'ять про тебе.
Так поступово древня руська нація перетворилася на юрбу.
Її окремі одиниці й досі не в змозі бути незалежними в особистому мисленні. І особливо - у дослідженні історичного минулого наших предків.
19 років тому на порожні голови безініціативно-аполітичної юрби раптом впала з неба формальна незалежність. Україна отримала її не в результаті перемоги національно-визвольної боротьби, а випадково - Єльцин, щоб зіпхнути Горбачова, з бодуна одчинив ворота піндостанської кошари.
І виявилось - в Україні повністю відсутні політичні лідери, які здатні діяти самостійно, приймати вольові рішення.
До влади прийшли не рішучі лідери народної революції чи визвольної війни, а політичні пігмеї, котрі все своє свідоме життя лише виконували інструкції. Вони виявилися неспроможними в принципі розв'язувати державотворчі завдання, які стоять перед нацією.
Політичні близнюки або ілюзія вибору
"... если вас достаточно удовлетворит стратегия, которая заменит этих на Юлю, то меня такая стратегия не устроит и не заинтересует - как абсолютно близорукая".
З коментарів на УП
Вибір "Янукович чи Тимошенко" у другому турі президентських виборів, дуже нагадує дилему, яку було поставлено перед сумнозвісним Чапаєвим у однойменному фільмі: "А Ви за кого Васілій Івановіч, за большевіков алі за коммуністов?"
Очевидно, що обидва політики зробили ставку на Москву.
Проте, якщо Янукович цього й не приховував, відверто декларуючи свою "проросійськість" чи, за виразом Михайла Нічоги, "євразійство", то Тимошенко, задля здобуття електорату Заходу і Центру, намагалася це всіляко маскувати.
Однак, з точки зору ідеології, позиції ПР та БЮТ повністю збігаються.
Саме тому так легко скачуть, немов дітлахи з кімнати до кімнати - туди-сюди, сюди-туди - депутати-тушканчики БЮТу й ПР. Ще й отримують нагороди до Дня незалежності, в якості компенсації за принизливий титул "тушка".
Як відомо, у 2005 році з Партії регіонів до Тимошенко перекинулося чимало тих, хто турбується про свій бізнес - той же горезвісний Лозинський, або Королевська та їм подібні. "Тимошенко із задоволенням брала всіх, як вона тоді говорила, "на перевиховання". Сьогодні багато хто з них вже повернулися в "рідні пенати" "перевиховуватися" заново", - зазначає Анатолій Герасимчук.
Ніхто не зможе відняти в Тимошенко той вклад, який вона зробила в розбудову демократичної української держави протягом 1999-2005 років. Значною мірою завдяки її невичерпній енергії восени-взимку 2004-го українське суспільство відчуло свою здатність впливати на політичні процеси в країні.
Однак із вересня 2005 року, після поїздки до Москви, де, за словами Тимошенко, з неї знімаються всі звинувачення генпрокуратури РФ, Юлію Володимирівну з її "хі-хі" перед Путіним, ніби підмінили.
Москва зробила ставку... ще й на Тимошенко, а та у свою чергу - на Москву.
Залишилися суто зовнішні, декларативні прояви українства, які були настільки ж справжніми, як "заплетена коса". Саме тоді, а не в 2010-му, "усно" і почало "пропадати".
Першою несподіванкою для багатьох виявилося об'єднання помаранчевої та блакитної стрічок в ефірі каналу "Інтер" 9 вересня 2005 року, такий собі - національний "талісманчик".
Патологічна нещирість, загравання з Москвою, маніакальна жадоба влади, змови з Регіонами - ПРіБЮТ, спільні голосування з ключових питань, закон про кабмін тощо - призвело до втрати Юлією Володимирівною своїх давніх прибічників. Натомість новим, створеним за допомогою адміністративного та фінансового ресурсу, - забракло переконаності та переконливості.
У підсумку, це вартувало президентської посади в 2010 році.
Для перемоги на виборах їй забракло дрібниці - любові до України...
Ерзац-українство БЮТівського розливу
Ще Конфуцій застерігав, що коли речі в країні не відповідають своїм назвам, то наступає безлад, хаос.
Так, після І світової війни, у часи гіперінфляції в переможеній Німеччині - одночасно з мільярдними банкнотами почали широко застосовувати замінники продуктів: ерзац-кава, ерзац-масло тощо.
Нині в українському політичному просторі стараннями Тимошенко з'явився новий продукт - "ерзац-українство", зі смаком істотно відмінним від натурального.
Так нещодавно, виступаючи на мітингу, Юлія Володимирівна, людина з дитинства російськомовна, зачитуючи Харківські угоди, зауважила, що їй важко читати "нерідною" російською мовою. Аякже! Ще пам'ятні дні, коли пані Юля закликала "не галасувати за Януковічя".
Очевидно, саме труднощі спілкування "нерідною" мовою призвели до підписання в січні 2009 року в Москві угод, які стали справжнім "газовим зашморгом" замість обіцяного "українського прориву".
Вона тоді запевняла всіх, у першу чергу себе, що підписала надзвичайно вигідні для України газові угоди, а виходить - не розуміла, що підписувала. Чому ж було не взяти перекладача, як колишній міністр закордонних справ Володимир Огризко?
Спробуємо простежити: що ж зробила Юлія Тимошенко в царині "рідної" культурної політики за часи свого перебування при владі?
За словами Оксани Забужко, реальні реформаторські кроки в цій галузі були зроблені лише одного разу, коли при владі був уряд Єханурова, а віце-прем'єром з гуманітарних питань В'ячеслав Кириленко. "Уперше за три покоління, від сталінського перевороту починаючи, українці отримали змогу дивитися кіно рідною мовою. І для підтримки національного книговидання тоді було запущено програму, яка включала цілий комплекс заходів - від оновлення бібліотечних фондів до організації книжкових ярмарків, і наш бідолашний книжковий ринок був трошки ожив...
Але минулого року уряд Тимошенко всі ті програми закрив. Тобто зробив акурат те саме, що в 2004 році уряд Януковича, - здираючи шкуру з національного виробника, за одним заходом зіпхнув книговидання в прірву, як "найслабшу ланку". Абсолютно аналогічним методом".
"Нещирістю та лицемірством світ пройдеш, та назад не повернешся", - застерігає народна мудрість.
Отож і виходить, що, обираючи поміж Януковичем та Тимошенко, ми все одне вибираємо "Інтернаціонал", як відповів герой радянських анекдотів, міфологічний комдив Чапаєв, виплутуючись зі скрутного становища.
Від юрби до нації
"Українці та їхні керманичі продовжують жити в ледь модернізованій УРСР. Чому українським політикам бракує політичної волі раз і назавжди розпрощатися з колишньою метрополією?
...Почати діяти мають ті, хто вважає себе українцями, хто є патріотами Української держави".
Олег Романчук
Багатовіковий колоніальний статус України перетворив наших політиків на меншовартісний гібрид холопа царського із совко-бараном. Ще 20 років тому вони вели нас до "світлого майбутнього", а нині, схоже, повертають у "темне минуле".
Руками донбаських кишенькових злодіїв-щипачів і решти багатомільйонної армії п'ятиколонників-москвофілів, в авральному темпі, мало не галопом, вони намагаються форсувати повернення, як їм здається, овець паршивих до кошари московитського улусу.
Однак за нами - листопад 2004 року.
Його головна цінність полягає в тому, що народ уперше із часів УНР усвідомив свою політичну силу, здатність впливати на процеси в державі.
Майдан став першим кроком до перетворення юрби в націю.
Вона ще з козацьких часів славилася своїм нескореним, повстанським духом. От тільки завойовані плоди випускала, мов пісок крізь пальці.
Мабуть, уже варто, нарешті, затямити, що переможне повстання - це не омріяний рай, а лише початок. Шанс мати шанс...
Годі дорікати. Геть із великими сподіваннями на гегемонів, які самі все влаштують!
Наспіла пора прощання з політичними пігмеями колоніального Піндостану, які так ніколи й не стануть лідерами європейської України-Русі ІІІ тисячоліття.
Кожний, для кого Русь-Україна за 19 років стала єдиною Батьківщиною, долучайся до активного громадського й політичного життя, щоб відстояти власні права та свободи!

Лише тоді, те, що сьогодні здається поразкою демократичного проекту України, насправді стане тим, необхідним випробуванням, яке зміцнить, загартує й мобілізує енергію нації до невідворотного й незворотного етапу державотворення.
Настає час зробити другий крок...

Роман Ревчук, спеціально для УП
http://www.pravda.com.ua/columns/2010/09/7/5359536/

Вітаю З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ))))))))

Всіх вітаю з чим чудовим історичним святом!!!!!!!applauseapplauseapplausebokali
Нехай живе наша ненька Україна вільно і незалежно ще сотні років!!!!!
Нехай подолає всі труднощі (з допомогою свого чудового народу)!!!!!!!
СЛАВА НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ!!!!!!!!!!!!!!preyapplauseapplausebokali

(залпи гармати)

УРА!! УРА!!!!!! УРА!!!!!!!!applauseapplauseapplause



В цей день...

24 липня 1990го за рішенням президії
Київської міськради на флагшток перед нинішньою мерією
урочисто підняли майбутній Державний прапор України.

http://www.slovo.crimea.ua/images/09.12.4%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D1%80.jpg


Слава Україні!

Зробимо Інтернет жовто-блакитним!

Друзі  до святкування дня незалежності  України  плануються такі заходи в Інтернеті від  Українського Віртуального Опору.

Перше   виставити  одинакові аватори на  свої канали  оформити  їх  в жовто-блакитний колір  , також на всіх каналах  де є можливо,  на головну сторінку  виставити гімн України у  You Tube   включити  автомат  на відео . 

Поставте ці аватарки "вконтакті", на "і.юа", на "фейсбуці". Неподобаються аватари - придумайте самі, діліться придуманими авами - поширюйте. Для нашої держави настав дуже важкий час, час коли ми повинні пам"ятати про свою єдність, пам"ятати що ми українці. Так зробимо-ж Інтернет жовто-блакитним принаймні на Наше з Вами свято!

ВСІ АВАТАРИ МОЖНА СКАЧАТИ ТУТ http://sites.google.com/site/fotoanukovic/

Аватор  № 1

Аватор №2
Аватор № 3  для  You Tube
Лінк  на гімн     у  You Tube              http://www.youtube.com/watch?v=p_e1oM7x41o Лінк на гімн у  В  контакті                http://vkontakte.ru/video-17566318_146512856

Просимо  друзі  підтримати  акцію    пов’язану  з днем   незалежності нашої   держави.

Слава Україні ! 

                                                                                                                                             

                                                  

Координаційна рада  УВО яка  ухвалила  рішення .

http://www.youtube.com/user/Bucovinets          http://narod.i.ua/user/2453771/

http://www.youtube.com/user/astrabest http://www.youtube.com/user/vitaliydoctor http://www.youtube.com/user/Rus8911             http://Independence.narod.i.ua/ http://www.youtube.com/user/VoliaABOsmerti   http://vkontakte.ru/id63528499  http://uvo.cv.ua/toshu/

http://uvo.cv.ua/profile.php?user=kharakternyk