хочу сюди!
 

Sveta

33 роки, телець, познайомиться з хлопцем у віці 29-39 років

Замітки з міткою «украинцы»

Інформаційна оборона: На захист мови.

До уваги адміністрації i.uа!

Розміщую це вдруге. Вперше ця інформація зникла без пояснення причин.

Застерігаю: Тільки спробуйте зняти - я і співтовариство українських патріотів це просто так не залишимо!

Картинку знайшов на сайті http://zaua.org/

Там оголошено конкурс.

Немного истины об Украине.

Немного истины об Украине.
Любая нация – это некое этническое единство. И любую нацию объединяют три группы признаков.  фенотипические: цвет кожи, форма глаз, цвет волос. В общем, всё, что касается общих генов. Следующая группа признаков – этатическая, это общая история, общая религия, общие предки. И, далее, собственно, этническая группа признаков – это культура и язык. Именно две последние группы признаков стали главными ударными точками «украинского проекта».   Основной удар был нанесён по истории и языку. .................. очень интересная статья..см по ссылке..
  http://mikle1.livejournal.com/4053620.html

Про що мовчать розумні українці

Дурні кричать, а розумні мовчать. Мовчать про те, чому за Порошенка проголосувало так багато. Мовчать про те, чому в Україні зараз такий "сплеск патріотизму".
Таємниця полягає в тому, що в Україні ситуативно, перед зовнішньою загрозою – об'єднались дві групи. Ті, хто любить українську націю та українське як якісний зміст держави Україна – і ті, хто любить саму державу Україна як порожню політичну конструкцію на цій території.
Перші думають, що українці будують Україну як українську державу, у якій можуть проживати представники інших національностей, другі – вважають, що громадяни України будують Україну як "нічию державу для всіх".
Для перших, Україна – держава, що розвиває українську національну культуру, при цьому не перешкоджаючи діаспорам, зберігати власні культури.
Другі – переважно русифіковані українці, які втратили свою національну ідентичність і стали "радянськими людьми", "одеситами", "дончанами", "просто людьми", "громадянами світу" тощо. Вони, як і кожна спільнота, зацікавлені в примножені собі подібних і тому для них небажаний розвиток будь-яких "національних культур". Ідеальна держава для них – безнаціональна, щось на кшталт США.
Перші, скажімо так, "змістовні", другі – "порожні" патріоти. Різниця колосальна, але зараз вони об'єднались проти тих, хто, живучи в Україні, є російським шовіністом і хоче щоб, територія, на якій він живе, була територією Росії та тих, хто є патріотом "України" як ще однієї російської держави на зразок Білорусі чи Придністров'я.
Саме голоси "порожніх" патріотів, з яких більшість колишні виборці Януковича – дали Порошенку такий результат.
Чи є вони патріотами України? Звичайно! Бо патріотизм – це почуття любові/вірності людей будь-якої нації лише до держави, у якій вони живуть у цей момент.
Сьогодні болгарин є громадянином України, живе в Києві і є патріотом України, завтра він громадянин США, живе в Нью-Йорку і є патріотом США, а післязавтра…
Для "порожніх" патріотів патріотизм більш пафосний, показний, бо це єдина "почесна", державно-схвалена ідентифікація, яку вони мають.
Для "змістовних патріотів" патріотизм другорядний, оскільки вони мають більш глибоке почуття – любов до своєї нації, її культури, мови – націоналізм. Ця основа дозволяла народам виживати тоді, коли вони жили не у своїх державах, а циганам – навіть не особливо прагнути її.
Історія українців свідчить, що вони частіше за інших жили в не своїх державах. У них народжувались, росли; ці держави їх лікували, годували, учили. Але при цьому українці всіляко прагли збудувати державу, що опікувалась би українською культурою. Там, де українці становили однозначну меншість – Чехія, Канада тощо – для збереження мови й культури утворювали організовану діаспору.
Патріотизм українців часто був ситуативним, тимчасовим, оскільки держави, у яких вони жили, були не українськими.
Наприклад, Богдан Хмельницький народився й виріс у польській Речі Посполитій. Його батько проливав кров за цю державу. Але чи були Хмельницькі, як і мільйони українців-"громадян" Речі Посполитої, її патріотами?
Чи були патріотами СРСР її громадяни Стус, Чорновіл чи Ющенко? Чи були патріотами Польщі вояки УПА, які народились й виросли в Польщі, і навіть захищали її від нападу Німеччини в 1939 році?
Тимчасово – можливо. Але в не українських за змістом державах українці є найгіршими ворогами патріотів, любителів "єдності та цілісності", бо в зручний для себе момент зрадять. Тому "патріоти" Речі Посполитої, українці-козаки на службі польської армії в критичні моменти переходили на бік одноплемінних повсталих козаків.
Лише тоді, коли українці здобували можливість будувати українську державу під різними назвами – "Військо Запорізьке", Велике князівство Руське, УНР, ЗУНР, "Карпатська Україна" тощо – патріотизм українців ставав змістовним. Хоч через брак державницької практики та часу ми не встигали повірити у власні держави й втрачали їх під натиском держав чужих народів.
Тому зараз ключове питання для українців – чи Україна є українська за змістом держава, покликана для забезпечення на цій території життя й розвитку української культури, мови? Чи це лише чергова, чужа або "нічия" держава, у якій вони виросли, яка їх виховала й навчила?
Лише відповідь на це питання дасть відповідь на питання, яке мовчки задають розумні люди.
Наприклад, такі, як керівник групи "Крила Феніксу", що надає допомогу військовим на Сході. 22 червня він записав у Фейсбуці: "Зачем мы делаем нашу работу… Зачем парни служат там, на передовой… Зачем они идут вперед и гибнут… Зачем… Риторические вопросы".
Дійсно, за що ми вбиваємо інших людей на Сході України, як надісланих туди "своїх", так і "чужих"? За українську державу Україна, як польська Польща? Чи за "порожню", нічию державу "Україна", як США, де українська культура як індіанська є лише етнографічно-музейною екзотикою? Обидва варіанти можливі. Але мотивація вбивства за них абсолютно різна.
"Порожні" держави існують там, де місцеву культуру винищено – переважно в Америці, Австралії, частково Африці. Нема необхідності боронити свою національно-культурну ідентичність – її нема. І лишаються лише інтереси держави як бізнес-корпорації.
Тому патріоти "порожніх" держав воюють за державні інтереси, які є лише економічними – за якусь територію з будь-яким населенням, або без нього, як за економічний ресурс.
Це можуть бути й копалини, і виходи до водних комунікацій, і населення як суб'єкти, що мають купівельну спроможність. Воюють також за поширення економічного впливу держави, через політичне й військове домінування, на території, які неможливо приєднати.
Це може подаватись як боротьба за "демократію", "миротворчу місію".
У нас теж є патріоти, які бачать Україну як порожню державу-корпорацію й готові вбивати інших людей за територію, окреслену юристами, як таку, на якій ця держава матиме визнане іншими державами право використання донецького вугілля, сланцевого газу, заводів, населення з його купівельною спроможністю та робітничим потенціалом тощо.
На словах це звучить: "воюю за мир", "за цілісність та єдність".
Думаю, доля "порожніх" патріотів у нас близько 20-30%. Вони русифіковані і є носіями "русского міра", донорами та споживачами російської культури. Але через те, що ментально вони все ж українці, для них неприйнятна держава Росія з її рабсько-імперським духом. Тому вони є патріотами "порожньої" України.
Російську мову вони захищатимуть з утилітарних міркувань, через небажання докладати зусиль для переходу на українську й нерозуміння потреби такого переходу. Російська мова в побуті й роботі, література цією мовою, фільми, естрада для них є комфортним середовищем – але поки що не культурною цінністю, на відміну від патріотів Росії.
Для збереження української мови й культури вони не будуть нічого робити, аргументуючи "какая разница, лиш бы"… Варіанти: "человек был хорошим", "платили хорошую зарплату", "был мир во всем мире".
Психологи стверджують, що це виховане століттями малоросійство, психологічний захист комплексу "меншовартості". Серед цієї категорії найбільший відсоток готових стати патріотами будь-якої держави, де "гарно жити".
Для таких патріотів прийнятніше начепити прапорець на машину чи на сайт – банер на підтримку армії, ніж сказати пару речень українською до власної дитини чи зробити україномовну версію сайту. Для них українська мова й уся національна культура – непотріб, музейна екзотика, мертвий світ давно мертвих предків.
Спільно з російськими націоналістами, русифіковані "порожні" патріоти України складають "русскій мір", який культурно домінує в державі "Україна". Тому, наприклад, робити в Україні сайт "Розетка" з українською версією так само не потрібно, як і в Монголії чи Перу.
І все ж, перед "порожніми" патріотами стоїть завдання при збереженні незалежної від Росії держави знищити українську культуру та "змістовних" патріотів: або фізично, або за своїм зразком денаціоналізувати їх через русифікацію. А це не так просто, зважаючи на Західну Україну з багатомільйонним населенням, яке репродукує українську культуру й успішно протидіє русифікації.
Держави зі змістом – це держави Європи та Азії, які протягом історії оберігають свої національні культури, мови, використовуючи для цього економіку, політику, армію. При цьому економічні та політичні моделі в цих державах можуть змінюватись. Нації в таких державах можуть воювати за "державну територію" у двох випадках:
1. Коли мова йде про державну територію, яка співпадає з територією, на якій проживає нація, як носій певної культури й мови.
Наприклад, коли козаки хотіли вирвати в Речі Посполитої території для власної держави, то мова йшла лише про території, на яких більшість населення говорило українською мовою. У цих випадках захист території держави рівнозначний захисту нації. Люди захищають себе та "своїх" від "чужих".
Людей, які вважають Донбас і Крим територіями, на яких живуть носії української культури та мови і яких треба захистити від окупації "чужою" культурою, думаю, не більше 5%. Їхня проблема в тому, що вони не бачать реальності, а живуть фантазіями, або історичною пам'яттю. Часто ці люди в різних державах мріють про "повернення" якихось історичних територій, незважаючи на думку сучасного населення цих територій.
2. Коли йде війна за частину "державної території", на якій відсутні або знаходяться в абсолютній меншості представники нації, яка створила державу.
Мова йде про насильницьке утримання однією нацією території, на якій проживає населення "чужого" народу. Це модель імперій. При цьому нація, що створила "імперію", має бути готова до проблем. Населення захопленої території необхідно або винищити фізично, або національно асимілювати – русифікувати, германізувати, українізувати тощо, або бути готовим до можливого сепаратизму та силового втримання цих територій, у залежності від кількості окупованого населення.
Таких патріотів української України, що думають по-українськи "перетравити Крим та Донбас", близько 30-40%. Проблема цих людей у тому, що статистика свідчить, що українська культура гине не лише в Криму чи Донбасі, а й у центрі України. Тут триває русифікація. Лише кожна третя дитина з україномовної сім'ї продовжує життя української мови.
Загалом усіх патріотів, і "порожніх" і "змістовних", в обох їх версіях близько 60-70%.
Зараз влада держави "Україна" посилає людей на війну за територію при відсутності позиції, навіщо вона державі – крім дурної патетики: за "демократію", "щастя людей".
Влада робить хаотичні кроки, намагаючись догодити всім патріотам України.
Якщо безперспективність зовнішньополітичної багатовекторності вже змусила зробити євровибір, то безперспективність багатовекторності у внутрішній політиці поки не усвідомлюється. Повторюється мантра про захист окресленої юристами території, хоч це не дає відповідь на принципове питання сенсу держави "Україна".
Сенсу, який можна набути, лише знищивши в будь-який спосіб російських шовіністів та одну із двох груп патріотів України:
– або русифікувати українців;
– або українізувати русифікованих українців.
Інакше життя трьох груп в одній державі буде постійно розривати її культурно, політично, військово.
Радив би зробити ставку на традиційні в Європі моделі національних держав, які толерантно ставляться до існування діаспор інших народів і поступово українізовувати русифікованих українців, асимілюючи патріотів сусідніх держав. Розмір та обрис території має другорядне значення.
Не забуваймо, що найстрашніше, що могла б зробити Росія Україні – це віддати Крим, Кубань, Стародубщину та "українські етнічні землі" Слобожанщини. Або взагалі самоліквідуватись та приєднатись до України. Тоді територія держави "Україна" значно зросте, але вона остаточно перестане бути українською.
Олег Скрипка нещодавно сказав: "Якщо люди йдуть на барикади, а потім навідуються в караоке та співають "А бєлий лєбєдь на пруду…", значить, нам ще багато що необхідно змінити в собі… Війни можна було б уникнути. Якби ми всі разом були українцями, знали мову, власну історію, ходили на українські концерти, читали українські книги – неможливо було б створити п'яту колону й спиратися на російськомовних людей, щоб знищувати країну й убивати патріотів на вулицях…
Була б Україна українська, як Франція французька або як Чехія чеська, – цих проблем би не було".
Слава Україні, українській Україні, українській Україні в якій існують діаспори інших народів!
Станіслав Біличенко, спеціально для УП

Рогозин: Украинские военспецы просят дать им гражданство РФ

Вице-премьер РФ Дмитрий Рогозин предлагает в особом льготном порядке рассматривать заявления на получение гражданства РФ гражданам Украины, работающих в настоящее время на предприятиях российского оборонно-промышленного комплекса. Об этом он заявил в пятницу в Новосибирске на встрече со студентами.



"Сейчас остро стоит вопрос по гражданам Украины, которых очень много на оборонных предприятиях России, особенно на судоверфях на Дальнем Востоке. Люди говорят: "Мы обратно не поедем, хотим получить гражданство России"", — сказал Рогозин.
 
Он отметил, что такие специалисты России очень нужны.
 
"Я думаю, мы пойдем на то, чтобы обеспечить льготное гражданство для всех высококлассных специалистов, которые хотят стать россиянами. Есть нежелательная миграция, а это называется желательной миграцией", — сказал Рогозин.
Вице-премьер добавил, что люди российских ментальных ценностей, культуры и языка должны иметь возможность быстро стать россиянами.

Источник: http://warfiles.ru/show-51675-rogozin-ukrainskie-voenspecy-prosyat-dat-im-grazhdanstvo-rf.html


Русских порвало...


Путин открыл ворота Ада. Так пусть туда уйдет весь его народ!
Прямая речь: - Я русский, никогда не думал, что доживу до времени, когда нквдшники нас, россиян, будут на войну с братским украинским народом "в бой вести".
Как же мы опустились.
Не хватает нам восьмой части суши всей планеты Земля, загадили это наше богатство в прямом и переносном смысле, живем как скоты, беспрерывно лжем, лаем на всех, все у нас враги.
Зачем нам еще земля?
И ее засрать?

Смерть кацапам! Слава Украине!



- Россия открыла туристический сезон в Крыму.

Р.Виктюк - жителям Донбасса

Роман Виктюк:
"Хочу жителям Донбасса сказать только одно: вы живете вне Бога, вы Его не слышите. На секунду выключите все телеканалы, закройте глаза и побудьте в тишине. Без зла, без насилия, без убийства. В этой тишине, приобщившись к Небу, может быть, в вашей душе что-то произойдет. Должно произойти, если вы украинцы.
Если вы не граждане Украины, даже эта тишина вам не поможет, тогда оставьте Украину в покое".

Еще пару слов о выборах и выборе

Какого-то черта 28 октября я ходил на выборы. И пока что единственное, что меня морально поддерживает и может сподвигнуть сделать это еще раз в обозримом будущем - это призрачная возможность оппозиции добиться от своих оппонентов соблюдения 84 статьи Конституции о персональном голосовании.

Сразу признаюсь в проступке -  перед написанием этого блога я все-таки начал просматривать последние новости, пытаясь подвести какой-то итог, вспомнить примеры того, что можно назвать самым важным, пока не осознал, что совершаю старую ошибку. Ошибку игрока, который, после выпадения несколько раз подряд красного или черного, пытается предугадать следующий результат, вероятность которого по-прежнему составляет чуть менее 50% (поскольку есть еще "зеро").

Приступ антисемитизма от "Свободы", Каськив с испанскими инвесторами, доллар с Арбузовым, скандалы, происшествия (вставьте что-угодно) - случайные новости создают иллюзию знания, которое якобы можно систематизировать, чтобы затем делать прогнозы и давать типа объективные оценки.

К слову говоря, есть такой надежный способ избежать уличных мошенников или разнообразных гопников "с подходом" - просто не реагировать на их претензии и предложения, словно этих людей и не существует в природе. И это на самом деле работает, поскольку любое мошенничество предусматривает "игру", так сказать заранее предусмотренный отклик лоха. Нет взаимодействия - нет влияния.

То же самое с новостями, которые могут как принести знание мира и происходящих в нем событий, так и оказаться инструментом манипуляции. Не уверен в своих силах - не читай, не смотри, не слушай. Есть способности отличать правдоподобное от бредового - смотри, читай, слушай, но только в таком количестве (и качестве!), которое можешь переварить.

В школьном возрасте частенько бывало, что, придя к бабушке с дедушкой в гости, я начинал читать всевозможные газеты, которые они выписывали. И поскольку уже с детства чтение было одной из моих ключевых привычек, то я любил затем прокручивать прочитанное в голове, пытаясь как-то систематизировать новую информацию, разобраться в ней.

И если после книг Жюля Верна, Джека Лондона, Майна Рида, Капитана Мариэтта, Луи Буссенара, Рафаэля Сабатини, Даниэля Дефо, Уилки Коллинза, Вальтера Скотта, Роберта Стивенсона, Алистера Маклина, Александра Дюма, Генриха Сенкевича и т.д. я мог с уверенностью сказать, что мне понравилось, что нового я узнал о, например, географии, о истории, о мужестве и предательстве, о дружбе и любви, о борьбе за выживание, о принципах.То после чтения бабушкиных газет (не самых худших из возможных, между прочим, поскольку она и Корреспондент выписывала, когда он только появился) я поднимал голову и чувствовал в голове сосущую пустоту. Нет, это не было так, как от чтения непонятного учебника - в отдельности все было даже чересчур просто и что-то мне казалось интересным, но затем...

- Какой смысл читать газеты? - Как-то спросил я у дедушки, который в это время сидел в кресле, перелистывая "Факты".
- Чтобы знать, что в мире происходит. - Ответил он, не прерывая занятия.
- Но у меня не получается запомнить ничего из прочитанного. - Пожаловался я.
- А зачем тебе всякую чепуху помнить? - Пожал плечами дед.

Прошли годы, моей работой стала вычитка новостей, я научился гораздо лучше отделять зерно от плевел. Проблема в одном - если раньше мне сором казались все новости подряд, то теперь эти самые "зерна" кажутся сором особенного сорта.

Хм, я снова отвлекся. Так вот, о выборах и выборе.

Как известно всем и каждому, обучение чему-либо движется от простого к сложному. Если человек не понимает основ, то дальнейшая учеба лишена какого либо смысла. Это факт номер 1.

Факт номер 2 - ребенок в утробе матери начинает мочиться на 14-й неделе беременности, а слышать окружающие звуки только на 16-17-й.

Факт номер 3 - каждый человек имеет право зайти в любое кафе просто для того, чтобы справить естественную нужду.

Факт номер 4 - всякий разумный человек выбирает при прочих равных условиях лучшее из того, что может получить.

Итак, изучим оправданность всеобщего избирательного права в Украине на основе простого опыта, который может проделать любой житель Киева, а также приведенных выше фактов.

Для этого необходимо немного - просто зайти в час пик в туалет Макдональдса, после чего, для сравнения, посетить туалет любого другого приличного кафе или ресторана поблизости.

В первом случае мы столкнемся с длиннющей очередью, с придурками, которые вместо того, чтобы подождать за дверью, сопят за спиной, пока ты стоишь у писсуара, вонью продуктов мочевой и пищеварительной систем, смешанной с особым приторным запахом самого Мака.

А во втором - пустое и чистое помещение, где из крана течет горячая вода, есть одноразовые подкладки для унитаза (а то и вовсе крышка с автоматически меняющимися подкладками, нажал кнопочку - вжииик! и садись себе своей личной задницей), а вместо воздушных сушилок, которые выключаются каждую секунду - нормальные бумажные полотенца.

Если говорить о ближайшем к моему дому Макдональдсе, то там расстояние между Маком и тем кафе, где я справляю нужду, когда появляется такая необходимость, меньше 30 метров.

Подводим итоги:

1. Большинство украинцев не выбирают лучшие условия при прочих равных даже если речь идет о такой фундаментальной вещи, как малая нужда, которую они начинают справлять раньше, чем слышать или видеть.
2. Из этого следует, что они не являются разумными людьми.
3. Если украинцы не способны сделать правильный выбор, чтобы помочиться, то они также неспособны сделать правильный выбор на голосовании.
4. Следовательно, всеобщее избирательное право следует как можно быстрее отменить.

Так вот, до тех самых пор я на выборы - не ногой, ну, разве что пидары прекратят кнопкодавить.

О величие Украины !! И о спецслужбах..

Просматривая утрению почту попала на рассылку. пост Саши Корпанюка. О НАШИХ УКРАИНСКИХ КАДРАХ, ИНТЕРЕСНАЯ СПРАВКА!!рекомендую..

Ян Валетов про хохлов и садок вишневий бiля хати 3

   Хохлы не умеют создавать себе кумиров. Найдите на наших форумах или в наших газетах записи, про Богом данного, мудрого президента Порошенко. Или про гениального хозяйственника и потрясающего экономиста Яценюка. Поищите, считаем ли мы кого-нибудь Великим Кормчим или мудрым Вождём? Мы не воюем ни за Президента, ни за Премьера, как бы их не звали. Украинцы не будут воевать и умирать за геополитику или вождя. Свой персональный садик (условно) нам дороже мирового господства.
(Ян Валетов, писатель, блоггер, бизнесмен)