Сало (також шпек, шпиг) — тваринний підшкірний жир, найчастіше свинячий. В Україні та багатьох інших країнах є частиною традиційної національної кухні. У минулому сало було дуже важливим елементом харчування завдяки своїй дуже високій харчовій цінності (870 ккал на 100 гр.) а також здатності зберігати свої властивості протягом тривалого часу без спеціального охолодження.

Сьогодні, коли поширюється здорове харчування з невеликим вмістом жирів, сало стає більше традиційною закускою на національному столі, ніж основною стравою.

Сало для українців

В українській культурі сало набуло дещо культового значення. Як національна страва, воно стоїть поряд з такими безсумнівними візитними картками української кухні як борщ, вареники, голубці, галушки. Сало є унікальною стравою у тому сенсі, що більшість народів вживае смалець, а українці їдять його великими і малими шматками, часто з хлібом, часником та солоними овочами.

Українське сало і любов українців до нього є предметом великої кількості жартів та фольклорних історій.

Сало здавна користувалося в нашому народі особливою популярністю. Йому віддавали перевагу, навіть не підозрюючи, що воно містить багато корисних речовин, таких необхідних для людського організму. І, насамперед, — арахідонову кислоту, яка належить до ненасичених жирів і бере участь в утворенні багатьох гормонів, а, отже, в холестериновому обміні.

Медична дія сала

Біологічна активність сала в п'ять разів вище, ніж яловичого жиру. За вмістом інших незамінних жирних кислот (близько 10 відсотків) свиняче сало переважає вершкове масло. Окрім того, сучасна наука стверджує, що якість свинячого сала поліпшується при топленні. А його споживання в поєднанні з овочевими салатами попередить розвиток атеросклерозу.

Варто сказати, що свиняче сало у наших предків вважалося незамінним при лікуванні багатьох захворювань. Наприклад, для того, щоб зняти зубний біль, вони брали невеличкий шматочок несолоного сала і прикладали до хворого зуба між яснами і щокою на 15-20 хвилин. Біль іноді вщухає, все залежить від ступеня пошкодження зуба.

При болях у п'ятковій шпорі закріпляли на хворому місці шматочок старого свинячого сала. «Ліки» прикріпляли пов'язкою або шкарпеткою, потім накладали поліетилен або пергаментний папір й одягали ще одну шкарпетку. З такою пов'язкою можна навіть рухатися.

У народній медицині сало нерідко використовувалося (і зараз використовується) при лікуванні болів у суглобах.

Візьміть старе сало, пропустіть його через м'ясорубку і, додавши трохи меду, ретельно перемішайте. Потім цією сумішшю змащуйте хворі місця. Можна також змащувати ці місця смальцем (топленим салом). Компрес накладають на ніч і укутують шерстяною тканиною або шарфом.

Для загоєння ран використовують мазь, приготовану з рівної кількості свинячого жиру, ялинової смоли (живиці) і бджолиного воску. Готують мазь в емальованому посуді на слабкому вогні, постійно помішуючи протягом 10-15 хвилин. Розливають гарячим в підготовлені місткості з широкою шийкою.

Іноді після травм у багатьох людей порушуються рухові функції суглобів, які допоможе відновити суміш з 100 г свинячого жиру з 1 ст. л. куховарської солі. Цю суміш втирають в область хворого суглоба і накладають зігріваючу пов'язку. А ось ще кілька засобів з народної аптечки.

Бородавки добре видаляються перетопленим салом, змішаним з часником (співвідношення 2:1). Суміш накладають на бородавку і міняють один раз на добу.

Болі при варикозному розширенні вен усувають несолоним свіжим салом, яке прикладають за допомогою пов'язки в місцях найбільшого запалення.

Існує також старовинний народний рецепт лікування екземи: 2 ст. л. перетопленого несолоного свинячого жиру змішайте з 2 білками курячих яєць, 100 г пасльону і 1 л соку чистотілу. Настоювати суміш 2-3 дні, після чого змащувати хворі місця.

---

А Ви любите їсти сало?

 

 Мне интересно, как бы вы повели себя в ситуации, когда ваш любимый (любимая) поставил(ла) бы вам ультиматум: "Вот возьму, и уйду!!!" Ведь не секрет, что такие ситуации бывают у каждого из нас, в том случае, если один из партнеров никак не может получить желаемое.То есть, ситуации, когда мужчина или женщина, понимая, что не выходит  так, как хотелось бы настойчиво заявляет : "Или ты будешь со мной, или я сейчас повернусь и уйду навсегда". Ясное дело,что человек у которого есть свой характер или уверенность в своих желаниях и действиях, выдержит такой ультиматум, а может, поразмыслив хорошенько, сам повернется и уйдет. Но ведь бывают люди и послабее, которые из-за страха потерять любимого человека, пугаются таких слов и сделают то, что от него требуется. Вот я всегда думала, стоит ли держаться за человека, который облекает свои чувства  в категоричную форму? Была однажды невольной свидетельницей скандала между супругами, когда жена ему сказала, если не выполнишь мое требование, возьму и уйду к маме. Что греха таить, мы, все иногда любим поиграть на нервах и взять своего партнера на испуг. Но стоит ли? Поражает то, что в такой момент люди не задумываются о том, с какой легкостью произносят эти слова. Но мне кажется, если кто то испугается впервые услышав такой ультиматут, то во второй раз, может запросто взять и уйти без оглядки, даже любя. Но хуже всего, когда  выдвигая такие ультиматумы человек, которого ты любишь добивается своей цели манипулируя сексом.То есть - сделаешь, получишь секс, не сделаешь - секса не будет. Разве можно допускать, чтобы секс получали таким образом ? У многих такие ультиматумы работают довольно не плохо. Получается, что человек отдается своей половинке не по любви, а из корыстных соображений.  Ну  поведется он на это один - два раза, а потом, просто найдет утешение на стороне, потому, что его толнули на это такие вот действия.  Мне кажется, что в таких ситуациях наладить отношения способен только тот человек, который обладает способностью поставить себя на место другого. А если бы он так сказал ? Как бы при этом чувствовала себя женщина ? Если бы мне такое сказали - я бы ушла сама. Все же взаимные уступки, гораздо полезнее  любого ультиматума. Или я ошибаюсь? Как поступаете вы в такой ситуации?

    

У доповнення Хеліної теми

Стерва - это стиль! Стерва - это класс!

Стервы - это мы, это секси в нас!

Ласкова она, холодна как лед,

Взлянет сверху вниз, под каблук возьмет 

Стерва - это блеск, это взмах ресниц,

Стерва - это стресс, это боль и крик..

Женщина - магнит, женщина - дитя,

В зной и в снег манит, и живет шутя. 

Думаешь легко,  стервой в мире слыть... 

Шпильки на ногах, острым словом брить.

Это - минус страх,  это - яркий вид!

Может это месть за чреду обид?

 

Это - рваный нерв, это - недолюб,

Это - вечный звук иерехонских труб...

Это - зов веков, амазонки стать,

Ах,  как хорошо стервой быть и знать... 

Что мужчины ???  Я,  -  как бокал вина,

Как кинжал в руке, - Я  всегда нужна.

Стерва - это Я,   стерва – для тебя...

А для многих дам - это лишь мечта...

Не трать время на человека,

Который не стремится провести его с тобой.

Не тратьте жизнь свою на тех, кто вас не ценит,

На тех, кто вас не любит и не ждёт,

На тех, кто без сомнений вам изменит,

Кто вдруг пойдёт на "новый поворот".

Не тратьте слёз своих на тех, кто их не видит,

На тех, кому вы просто не нужны,

На тех, кто, извинившись, вновь обидит,

Кто видит жизнь с обратной стороны.

Не тратьте сил своих на тех, кто вам не нужен,

На пыль в глаза и благородный понт,

На тех, кто дикой ревностью простужен,

На тех, кто без ума в себя влюблён.

Не тратьте слов своих на тех, кто их не слышит,

На мелочь, не достойную обид,

На тех, кто рядом с вами ровно дышит,

Чьё сердце вашей болью не болит.

Не тратьте жизнь свою, она не бесконечна,

Цените каждый вдох, момент и час,

Ведь в этом мире, пусть не безупречном,

Есть тот, кто молит небо лишь о вас!

(с)

12 травня о 18:42 · 

Обсуждали тут с Самсоновой, как усложнился секс после 40 лет. Вернее, Вика рассказывала, а я слушала и грустила.
В молодости же как? Страсть, гормоны, и "ой, только не в меня!!!"
А после сорока всё гораздо сложнее.
Во-первых, тебе "не шешнадцать, и не первый" (с), а значит, будешь кобениться месяц. Ну, чтоб не думал, что ты лёгкая добыча какая-то. Нет, цветов-подарков в принципе не надо, но всё равно надо. Если ты не мудак. Рестораны, фотобиеннале, выставки Ван Гога, разговоры о поэзии Серебряного века и об Акунине.
Ладно, не мудак, допустим. Хороший мужик, можно ехать в гости. И едешь. И с порога начинаешь палить всякие признаки женского проживания на данной территории. Даже если мужик думает, что его бывшая всё вывезла, включая даже магнитики с холодильника - он ошибается. По-любому в ванной будут валяться ватные диски, закатившиеся под стиральную машинку карандаши, а на кухне непременно найдётся кружка с надписью "Мой самец Вова!"
И ты такая: Ага, с бабой недавно расплевался. С одной стороны это хорошо, с другой - геморройный мужик. Баба щас посидит-посидит, пятницы дождётся, набухается, начнёт названивать и рыдать "Вова, я в говнооооо, забери меня отсюдааааааа!" - и Вова сорвётся же забирать, потому что чувства ещё не остыли и всё такое. Ну и кружка, опять же. А тебе скажут: Малыш, прости, я всё ещё её люблю.
так что нужно быть настороже.
Что ещё можно спалить на раз-два? Гору носков под креслом. Значит, привык, что это всё обычно выгребает баба, ругается и стирает. Несамостоятельный мужик. Сраный прям вот даже мужик-то. Ненадёжный. Всего Ван Гога с Акуниным прям перечеркнул разом.
Если повезёт - можно найти место, где у мужика лежат лекарства. Потому что лекарства есть у каждого мужика. И ладно, если это анальгин какой, или аспирин. А то, бывает, там такая аптечка, что аж зависаешь как Пентиум один: и от поноса, и от запора, и Виагра, и трихопол с нистатином, и мазь от лишаёв, и свечи от геморроя, и валидола ведро.
И всё с ним сразу понятно: желудок слабый, сердечко тоже, про остальное вообще страшно и думать уже. И не стоит, и больное всё. Плюс геморрой, и лишай под вопросом.
Вот как с таким отношения заводить? А замужи идти? А никак. Надо валить отсюда под любым предлогом. Кроме предлога: "Что-то у меня голова болит". Этот аптекарь тебя тут же накормит всеми своими валидолами-пирамидонами, которых у него воз и тележка. Так что врать нужно про убежавшее молоко и утюг. 
Обратная ситуация и с бабой, к которой мужик в гости пришёл. На этом месте мы с Самсоном перечислили все позорные женские провалы, включая лифчик с тройным пушапом, висящий в ванной, крем от варикоза, таблетки от давления, термомаску от целлюлита, шампунь от облысения и парик на трёхлитровой банке. То есть вот закосить под молодую-здоровую-бесцеллюлитную и пышноволосую девочку не получилось однозначно.
И всего ведь не предусмотришь. Проколоться можно на чём угодно. Поэтому нормальные люди за 40 предпочитают свидания в гостиницах или на съёмных квартирах.
И вот как жить-то вообще? Как семьи создавать? Все ж уже умные такие, прошаренные, глаз намётанный. И никаких тебе загадок: ни в женщине, ни в мужчине.
Одно радует: Любовь всё-таки существует. И вот если это она и есть - то плевать тебе и на аптечку его, и на кружку, и на носки. А ему плевать на крем от варикоза и на поролон в твоём лифчике, которого там больше чем в диване.
Я не верю в любовь, которая случается в 18 лет, я верю в ту, которая случается после 40.
Думаю, объяснять почему - не надо.
Всем любви в этот четверг.

Шановні мешканці UA ! Ось і добіг кінця конкурс "2012 рік віри та надії", який проводився на нашому порталі за ініціативи та фінансової підтримки громадського об'єднання - співтовариства "Біла стріла".

Дякуємо всім за участь, підтримку, за Вашу небайдужість до популяризації Української мови, рідного материнського слова.

 Пропонуємо Вашій увазі твір, який набрав найбільшу кількість Ваших голосів і став ПЕРЕМОЖЦЕМ конкурсу.

  Миколай Чудотворець.

                                                              ( автор ___  Рус С Кія )  

Я не знаю якому богу ви вклоняєтесь та якого ви віросповідання. Я християнин старого обряду тобто, щоб ви зрозуміли, я хрищусь двома пальцями, як і мій батько христивсь. А от мати моя була, як більшість зараз православна РПЦ. Тоді, а то було майже сорок літ тому, я часто ходив з мамою у монастир і не тільки в храм молитись, а в жіночий монастир. Ще більш точніше у богодєльню. Поясню для тих хто того не знає, то така споруда при монастирі де доживають віку хворі каліцтвом, чи другими хворобами, чи просто немічні старі монашки, були там і мирські по різним причинам туди попавші. Матушка ігуменя, вибачте я не хочу називати її ім’я, знала нас з мамою давно, то мали благословення заходити у богодельню будь коли. Як то виглядало, увійшовши в двері, зразу попадали у передпокій, з права стояли столи покриті клейонкою, на один прихожани клали принесену їжу, на другий якусь одежу, та там потребувались більше простирадла, рушники, памперсів тоді не було. Тобто хто що мав лишнього. Та там потрібно була і чоловіча сила чи вміння, та просто мирянина впустити заборонялось. Електрики там не було, з опалення була груба, частіше то були дрова. Інколи я щось там робив, не хочу вихвалятись та й нема чим. Хто може ходив за лежачими то здогадуєтесь. Одного разу я з батьком, а точніше він зробив стільчик з полегшених матеріалів, а збирав цю конструкцію вже я в келії. Коли одна з монахинь взяла його в руки, то очі у неї засяяли. Стара конструкція з отвором, була зроблена з дерева, товста та на віки, та фарби на ній було стільки шарів!!! До всього то ще і милось водою, то стільчик був для старої монахині майже не підйомний, важив разів у два більше за кожну з лежачих. А обновка не всмоктувала вологу та не іржавіла, бо то був титан. Я не буду називати імена. Та монахиня зразу почала мене вихваляти, я попросив того не робити. На ліжку поряд лежала паралізована, а років їй було за дев’яносто, не працювали у неї тільки ноги, окулярів вона не потребувала, а розум і пам'ять у неї були настільки світлі, що я зараз сам хотів би мати бодай половину, що мала вона. Вона знала 5 мов, не рахуючи 4 слов’янських. А прочитала книжок стільки… Я любив з нею розмовляти, вірніше слухати, те що вона розказувала за 2-4 години, я не отримував таких знань за місяці, знаходячись там в миру. Вона довела мені то, не вказуючи словом, що ми загубимо знання, якщо не будемо слухати старих людей, втратимо мудрість накопичену тисячоліттями, а своєї не здобудемо бо життя таке коротке. Вона просто ділилась знаннями. Вона розказала що було до революції і після, і то була розповідь, як на сповіді. В той день, вона повернулась до вікна, взяла ладанку Миколи Чудотворця вставлену в кіот. Та з щасливим виглядом і сльозинками в очах протягла його мені. Вона завжди зверталась до всіх на Ви, я не був виключенням. Вона сказала, коли я відмовився,--Візьміть, то не плата вам, то від мене на спомин. Через тиждень, коли я прийшов в богодельню, монашка яка стояла на вході, подивилась мені в очі, у неї потекла сльоза, вона без слів пішла на вихід, я розуміючи куди, вийшов за нею. Я думав що ідемо на відспівування, та вона звернула, на цвинтар. У мене текли сльози ще навіть тоді, коли я приїхав додому і я не міг себе зупинити. Через деякий час, я вирішив почистити образ, розкрив і на задній кришці побачив вицвілі написи, а один свіжий, там було написано: - Добро тому, хто слухає…

Не спиш…
Який кумедний збіг.
Мовчиш…
То й добре, мій хороший.
З-поміж усіх
моїх скарбів
Любов до тебе –
найдорожчий.

Він – поза межами
жаги,
В гіркому,
чорному мовчанні.
Я не ховалась
від богів.
Вони позаздрили,
звичайно.

Не я – тепло
твоїх безсонь
І сонний усміх
прокидання…
Але – ти тут.
Моїм ласо.
Моїм невидимим
арканом.

Світаннями
мого вікна.
Легким вогнем
мого багаття…
Що з того,
що немає – «нас»?
Я є. Люблю. 
І тим багата.

Без жодного
«якби», «або»,
Без майбуття,
мети і мрії
Живу. Співаю.
І любов,
Мов дитинча,
під серцем грію.