хочу сюда!
 

Татьяна

37 лет, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 33-45 лет

Заметки с меткой «форум»

До уваги учасників співтовариства!

для тих, хто хоче спілкуватися у закритому режимі між собою я пропоную свій форум - http://tarastokar.uaforums.net/index.php

Модерація цього форуму дозволяє спілкуватися у закритому режимі будь-якій кількості зареєстрованих користувачів (все це робиться модераторами у ручному режимі). Зараз на тому сайті троє модераторів. Кількість модераторів може бути збільшена.

Також є прикольна фукнція ПП (приватні повідомлення).

Тема виноситься на обговорення тільки для учасників співтовариства "Ми любимо тебе, Україно!".

Для тих, хто ще не відвідував мій україномовний форум

http://tarastokar.uaforums.net/ - тут багато цікавих тем і обговорень. Більше можливостей і доступів мають зареєстровані користувачі.

Если бы у детей был свой форум, какие бы темы в нём были?

"Пытается накормить меня цветной капустой: как реагировать?!"

"Не какал всего 2 дня, как спастись от трубочки, Дюфалака, клизмы и т.п.?"

"Сос!!!! Мама всю ночь спит!"

"Как вам стульчик Чико-Полли?"

"Не дают драть обои!"

"Как подкрасться к коту?"

"Поход в районную поликлинику. Накипело"

"Не дает разбрасывать кошачий наполнитель. Как реагировать?"

"Укладывает спать в 9 вечера. Как бороться?"

"Мои голопопые фотки в Интернете. Как с эти бороться?"

"Отдых за границей. А стоит ли брать с собой родителей?"

"Игра на губе и другие способы творческого самовыражения"

"Почему пачки салфеток хватает только на половину комнаты и где мама
держит вторую?"

"Что должна уметь мама в 27 с половиной лет?"

"Кто пробовал на вкус мазь бепантен? очень хочу, но пока не удалось..."

" Титя отдельно от мамы - такое возможно?"

"А вас целуют в попу?"

"Подскажите логопеда для бабушки"

"Сколько телефонов вы уже обсосали?"

Help! Надели ботинки - как теперь встать?

Как научиться спать, не выпуская грудь? Как только засну - она выпадает

Услуги: Художественное размазывание каши по лицу

У кого какой мобиль?. Свои мелодии уже надоели давайте меняться

"У мамы нос совсем не эластичный. Это нормально?"

"Помогите! Растут волосы!!!"

"Продам комплект одежды на маму, размер 46"

"Какую позу принять во сне, чтобы все домашние смотрели и умилялись.
Делимся опытом"

"Мама просто так стучит пальцами по клавиатуре или это что-то значит?"

"Делюсь опытом - в какую формочку удобнее писать"

"У кого было? Мама что-то фальшиво подвывает и мешает заснуть"

чтоб такого съесть, чтобы покакать фиолетовым?

" Масик. зайка, солнышко, лапулик, котик.. как узнать свое имя ?

"Мама как ненормальная радуется моим какашкам - к какому специалисту
обратиться?"

"В 25 лет не умеет петь! К кому обращаться?"

"У папы не зарастает лысина. Это рахит?"

"Мне - морковное пюре, себе - шоколад. Где справедливость?!"

"Где носик? Где глазки?... Они сами, что ли не знают???"

"У мамы раздуло живот. Что с ней?"

КРИК ДУШИ: Кошку кормят вкуснее! А все попытки установить
справедливость жестко пресекаются! Почему?!!!

"Опрос для грудничков: что бы вы хотели, чтобы мама съела в новогоднюю ночь"

Опрос: кто пробовал комнатные растения? Какие вкуснее?

"Надоела мамина сися! Хочу папину! Кто-нибудь сталкивался?"

Как избавиться от волос на папиной груди? На выдирание реагирует
криком. Посоветуйте безболезненный способ!

Помогите, мама не засыпает пока я минут 40 не пососу ее сисю.

"Я НАЕЛСЯ!!!!!!!!!!!!!!! Как объяснить это родителям?"

"Очень нужна ваша материальная поддержка: у нас нет соли и сахара. Ем
пустую кашу. Тошнит"

"Ладушки-ладушки....Идёт коза рогатая....А каков творческий потенциал
ваших родителей?"

"Почему всё время сестра показывает мне язык и корчит рожи. Низкий
уровень культуры?"

Помогите! Новый памперс меня полнит!!! Посоветуйте нормальную модель!

Сосать сисю и палец одновременно. Максимализм?

Каждый день моют. Есть ещё такие же грязные?"

76%, 19 голосов

8%, 2 голоса

16%, 4 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Рядовой участник, рядового форума...

Хочу предложить Вашему вниманию рядовой коментарий на рядовом российском форуме рядового участника, который за месяц до крушения самолета под Смоленском, спокойно всех уверял что не только Украина, но и Польша есть Россия и скоро вернется в родное лоно.


Что будет дальше с Украиной – вопрос непростой. Возможно, легализация двойного гражданства, о котором говорится уже давно. Как метод контроля – очень неплохой ход. В свое время массовая раздача паспортов серьезно изменила политическую ситуацию в ряде мятежных регионов Грузии и Молдавии. Другой вопрос – как этим в итоге воспользовалась Россия. Но ход был нетривиальным и в целом грамотным. Такое решение, конечно, может повести за собой начало процесса распада Украины с созданием буферной конфликтной зоны, но здесь речь идет о выборе между ужасным концом и бесконечным ужасом. Украинская несостоявшаяся и неполноценная государственность и без того вызывает вопросы, а ее агония может очень дорого обойтись окружающим территориям. Такие процессы нужно держать под контролем, поскольку хаос нарастает, и если им невозможно управлять, то его нужно хотя бы контролировать

Пришло время начинать решать возникшие проблемы, и вопрос с Украиной должен стать одним из первых шагов в этом направлении. Если у украинской элиты нет возможности содержать свою страну в качестве суверенного и независимого государства, она должна расписаться в бессилии и дать дорогу ликвидационной комиссии. В конце концов, не столь уж давно примерно в похожих условиях была разделена Польша – просто потому, что оказалась гнойником и рассадником нестабильности.

Экзамен на независимость территория под названием Украина не выдержала. Нужно это признавать и решать ее судьбу с более состоятельными соседями. Сохранять ее в качестве раритета и приятного воспоминания становится попросту опасно: при столь убогой политике туземной элиты суммы кредитов не играют никакой роли – они все равно будут растранжирены в никуда.

Поэтому переговоры вести нужно, но нужно и определиться с конечной их целью, и такой целью уже сейчас должно стать создание для Украины ликвидационной комиссии.

Моя блог-імперія поповнилася україномовним форумом

Запрошую Вас відвідати мій україномовний форум http://tarastokar.uaforums.net/ , який був відкритий мною 9 жовтня 2008 р.

Тут буде і «Дострокові вибори ВРУ – 7 грудня 2008 року», і «Політика», і «Політичні партії, громадські рухи» і «Поради сучасним політикам», і «Критикуємо владу», і «Мова», і «Історія», і «Україна-Росія», і «Україна-НАТО», і «Моя Полтава», «…Без гальмів», і інші розділи, які запропонуєте Ви.

Увага! Підхід до обговорення вище перелічених тем досить своєрідний. Зайдіть на форум і переконайтеся самі.

Користуючись нагодою, нагадаю Вам адреси моїх блогів:
http://tarastokar.livejournal.com/
http://tarastokar.blogspot.com/
http://tarastokar.hiblogger.net/
http://tarastokar.wordpress.com/
http://blog.nso.org.ua/user/961/
http://blog.i.ua/user/655045/


До зустрічі на форумі http://tarastokar.uaforums.net/ ! Давайте разом зробимо його гіпер-активним! Задля цього пишіть, давайте поради та запрошуйте своїх друзів.

Уровень сервиса в разных странах

Уровень обслуживания везде разный. Обычно принято считать, что худший он на просторах бывшего Союза. Отчасти утверждение о превосходстве европейского сервиса верно. Но передвигаясь по Европе видишь, что от страны к стране отношение официантов, ресепшионистов, гидов и прочего персонала сферы обслуживания к своей работе очень рознится. Равно как и отношение к объектам своей работы - живым людям, туристам.

Я решил для себя разобраться в примерном сравнении уровня сервиса по тем странам, где я был. За основу взял 10-балльную шкалу (чтобы удобнее было) и оценил сервис в разных странах в среднем по каждой. Сюда входит оценка официантов, работников отелей, местных гидов и работников туристической сферы (музеи, достопримечательности и прочее). Все субъективно, все примерно. Чтобы указанные величины ощущались точнее физически, я включил в оценку и сервис по Украине и России. Потом все свел в диаграмму. Получилось вот такое:



Как видите, Япония вышла за пределы 10-балльной шкалы. Местное гостеприимство настолько настоящее, что иначе оценить его невозможно. Десятку получили Греция, Швейцария и Германия. Повторюсь, это в среднем.Что касается России и Украины, как видите, они хоть и не блещут, но и не в самом конце списка. Франция, Кипр и Бельгия хуже. О Кипре и Бельгии в этом разрезе я уже писал, о Франции еще предстоит.

Вот такой субъективный статистический анализ. А раз субъективный, то можно высказать свою точку зрения. Вот ссылка на исходник - Excel-файл - можно менять оценки, добавлять-убирать страны и совершать прочие манипуляции с данными. Интересно знать ваше мнение - можно выкладывать в комменты к посту.

Можно также выкладывать на форуме.

Чётки!!!!!

Один мой друган ездил отдохнуть в Англию... Осмотрел значит он все достопримечательности, пора на родину. И в последний раз решил прогуляться по берегу Темзы. Идет, любуется на воду, Big Ben, друг не выдержал переполнивших его чувств и во весь голос заорал:

- как здесь ох"ительно!!!!!!!!!!!!!!!!

Через секунду он услышал с другого берега Темзы:

- ты прав брат!!!!!!!!

 

Мифы о Японии

Мифы о Японии !

Япония - одна из ближайших соседей России, США, Канады, Китая, Южной Кореи. Несмотря на это,наши знания об Японии и её народе содержат часто больше необоснованных мифов и легенд,чем правды. Прежде всего для того,чтобы попытаться развеять некоторые из этих мифов и приблизить нас к Японии как она есть, а не как мы привыкли её себе представлять.


Итак, вы в Японии

welcome to japan

http://youtu.be/BJQrzx1kT5I


Побывав в Японии, вы обречены на бесконечные рассказы.

 Вот теперь остановимся подробнее на том, зачем вы сюда прибыли, куда вам идти и что делать.

Здесь нет всеобщих рецептов и правил.

У каждого своя Япония.

И для меня она тоже разная.

Но я знаю и север, и юг этой страны, но не стану пока рассказывать о неизвестном юге, а просто рассмотрю привычный туристический север и центр.

Классика туризма.


Остров Хонсю - Токио, Никко, Камакура, Хаконэ в центре, а также путь на Шинкансене в Осаку, Киото и Есино - на юге. 

Япония Токио Tokyo, Japan - Akihabara District

Япония - Двадцать мифов о Японии

 
   
 

Миф первый:

Японцы узкоглазы и косоглазы

 Иллюзия меньшего размера возникает потому, что у представителей монголоидных расы есть так называемая "монголоидная складка верхнего века", заполняющее "пустое" пространство глазницы.

Однако при этом сама глазница у монголоидов больше, чем у европеоидов, так что, поскольку европеоиды привыкли к другому соотношению размеров глаза и глазницы, а размер последней мы (европеоиды) привыкли считать постоянным, то у нас и возникает ощущение, что глаза у монголоидов уже, чем у европеоидов. Но это не более чем оптический обман, кстати, характерный только для ощущений европеоидов.

Сами японцы не воспринимают европейские глаза как более широкие.
Аналогичный оптический обман происходит и с "косоглазием".

Это тоже оптический обман, связанный с тем, что у монголоидов менее выдающийся нос, а европеоиды привыкли мысленно "привязывать" глаза к носу.

Поскольку у монголоидов нос "начинается" ниже, то нам и кажется, что глаза несколько скошены.

Миф второй:

Япония - маленькая страна

Все относительно. Территория Японии - 377 тыс. кв. км. Это больше, чем, скажем, территория объединенной Германии, и почти эквивалентно территории Италии. Население Японии (125 млн. человек) лишь немногим меньше населения России.

С политической точки зрения Япония всегда была сильнейшим государством Дальнего Востока, даже более сильным, чем погрязший во внутренних конфликтах Китай.

Природа Японии также весьма разнообразна - это далеко не только мегаполисы вроде Токио, но и леса, поля, реки и горы.

Миф третий:

В Японских городах самая большая в мире плотность населения

Это неверно. В тройку самых плотно населенных городов мира входят Манила, Шанхай и Каир. Четвертое место - Париж, пятое - Бомбей.

Токио - седьмое место, Осака - девятое, Москва - тринадцатое, Нью-Йорк - четырнадцатое.

Из 105 таких городов семь - японские и тринадцать - американские.

Миф четвертый:

Многие японцы хорошо владеют боевыми искусствами

Это неверно. Да, в японских школах на уроках физкультуры преподаются некоторые виды боевых искусств, но обычно это кэндо - искусство владения мечом, бесполезное в поединке, поскольку ношение холодного оружия в Японии запрещено. Никаких реальных боевых приемов в школе не изучают, а на внешкольные занятия такими вещами мало у кого есть время.

По статистике, человека, могущего хорошо драться из-за владения специальными познаниями в этой области, куда проще встретить в других странах, чем в Японии.

Миф пятый:

У Японии нет армии

Действительно, согласно Конституции, армии у Японии нет.

Но зато есть "Силы Самообороны", представляющие собой небольшую, но хорошо вооруженную, подготовленную и боеспособную профессиональную армию.

В основном, в ее состав входят ВМФ и ВВС.

Это армия предназначена только для обороны страны, а не для проведения агрессивной военной политики.

Миф шестой:

Курилы ?

Не следует путать две разные группы территорий:

Северная и центральные Курилы.


Действительно до
1871 года входившие в состав Российской империи и затем переданные Японии, и Южные Курилы (острова Шикотан, Кунашир, Итуруп и гряда Хабомаи).

До 1947 года не входили в состав какого-либо другого государства, кроме Японии.

Именно эти четыре территории и являются камнем преткновения российско-японских отношений.
Кстати говоря, именно на острове Итуруп находилась база ВМС, с которой в 1941 году эскадра адмирала Нагумо отправилась бомбить Пёрл-Харбор.

Миф седьмой:

Япония - ужасно дорогая страна

Это не совсем верно.

Действительно, цены в Японии существенно выше, чем в США. 

Однако они близки к ценам в Европе, скажем, во Франции.

Во многом это результат не столько взвинченных цен, сколько не совсем адекватному курса йены по отношению к доллару.

А если сравнивать не цены, а соотношение зарплат и цен, то японцы окажутся ничуть не беднее, чем жители того же США.

Миф восьмой:

У японцев, как и у русских, фамилия идет после имени

Это неверно.

Все наоборот:

по традиции у японцев имя идет после фамилии.

Тем не менее, во многих других странах есть традиция "европеизировать" японские имена.

Надо отметить, что это практика не распространяется, скажем, на Китай. В имени "Мао Цзедун" "Мао" - это фамилия.

Миф девятый:

В Японии часты самоубийства

Да, в Японии есть культура самоубийства.

Но реальный уровень самоубийств ниже германского и шведского, не говоря уже о России.

Миф десятый:

Японцы - работящий и непьющий народ, не очень умеющий и любящий развлекаться

Как ни странно, к Японии это относится точно в той же степени, что и в Европе

Да, японцы много работают, и иногда "зарабатываются" до смерти, но выражение "сгореть на работе" придумано именно в России. Количество людей, умерших от переработки в современной Японии и СССР начала 1980-х, примерно одинаково. 

Японцы также не дураки выпить, причем часто больше, чем нужно, и потребление спиртных напитков в Японии постоянно растет. Представления японцев о развлечении во многом тоже похожи на российские.

Большой популярностью пользуется, скажем, отдых на природе или в компании друзей.
Кроме того, Япония - массово читающая страна.

Другое дело, что там чаще читают мангу, чем собственно книги, но это показатель только культурных особенностей, а не уровня культуры.

Миф одиннадцатый:

Японцев очень трудно понять

Это неверно!

Японцев понять ничуть не труднее, чем американцев.

Они практичны и рациональны, совсем не склонны к философским аллюзиям и глубокомысленным размышлениям.
Другое дело, что японцы вежливы и очень редко прямо отказывают или резко выражают негативное мнение, за что часто обвиняются в двуличности.

Однако это характерная черта многих вежливых людей любого народа, и вежливого русского в этом смысле понять не проще, чем вежливого японца.

Миф двенадцатый:

Японскую культуру очень трудно понять, а японский язык очень трудно изучить

Не более, чем любую другую культуру и любой другой язык. Ничего особенно трудного в японской культуре нет.

А японский язык сложен только китайскими иероглифами, с которыми, кстати, проблемы и у многих японцев.

Миф тринадцатый:

Японские дети очень много учатся в школе

В среднем не больше, чем российские дети.

Правда, они еще ходят в дзюку - репетиторские курсы для поступления в институт или в старшую школу.

Но такие курсы существуют и в других странах.
В общем и целом, объем требований к японским школьникам не превышает объема советских школьных требований 1960-х годов. Как и в СССР того времени, большое внимание уделяется заучиванию наизусть и зубрежке, потому что в Японии считается, что школа - это то место, где ребенок должен научиться трудолюбию и прилежанию.

Миф четырнадцатый:

Японцы неизобретательны

Япония держит второе место в мире (после США) по количеству ежегоднорегистрируемых патентов на изобретения, а уж раскованности мышления их писателей и художников можно только позавидовать.

Например, гибкие магнитные диски были изобретены в конце 1940-х годов именно в Японии.

Миф пятнадцатый:

Японцы - сексуальные маньяки

И близко нет ничего подобного.

По количеству изнасилований Япония во много раз отстает от США.

В Японии никогда не было эпидемий венерических заболеваний, бывших бичом Европы Нового времени.
Вообще, никакого особенного внимания сексу в японской традиции никогда не отдавалось - он был обычной частью повседневной жизни и источником множества шуток, но не предметом комплексов и терзаний.

Именно поэтому большая часть видов развлечений сексуального характера в Японии с сексом самим по себе не связана - обычно это "игры в извращения", известные и в царской России, весьма провокационные, но достаточно невинные.

Большая часть современных японцев, как женщин, так и мужчин, теряет невинность только после бракосочетания.

Миф шестнадцатый:

Японская мафия - это круто

Ничего особенного в японской мафии нет.

Во многом поведение японских якудза смахивает на поведение наших "братков".

Похожие машины, способ одеваться, манера речи...

Только японцы обычно несколько культурнее и менее агрессивны.

Как и во всем Мире, они контролируют теневую экономику и нелегальный бизнес, но менее безопасно на улицах Японии от их наличия не становится.

А вот неорганизованной преступности, наиболее опасной для простых граждан, в Японии существенно меньше.

Миф семнадцатый:

Японцы - садисты

Ничего более страшного, чем то, что творили друг с другом участники Гражданской войны в революционной России, никогда в истории человечества не было.

Но это не повод считать жителей России садистами.

А за все то, что японцы творили в Китае и Корее во время Второй мировой, японское правительство извинилось и признало свою вину.

Ни о об одной другой стране в мире этого сказать нельзя.

Миф восемнадцатый:

Японцы плохо знают языки

Современная Архитектура Японии Moderne architectureНе хуже, чем жители России или американцы.

Большей части японцев знание других языков, кроме японского, в жизни не нужно, а прочим хватает и английского.

При этом те, кто им часто пользуется, знают его обычно очень неплохо.

Миф девятнадцатый:

Современная японская массовая культура вторична по отношению к американской
Это не совсем верно.
Да, общая структура массовой культуры была позаимствована японцами в США.

В эту структуру японцы заложили свое, достаточно самобытное содержание, и потому современная японская музыка и массовая литература начинают завоевывать не только азиатские, но и американские и европейские рынки, чего никогда не происходило бы, если бы они были только дешевым повторением уже существующей западной культуры.

Миф двадцатый:

Японцам нравится, когда иностранцы могут сказать несколько слов по-японски

Не более, чем жителям СНГ нравится, когда с ними пытаются говорить на ломаном русском.

Кому-то это кажется лестным, кого-то - сильно раздражает.

В общем случае, не стоит пытаться выглядеть глупо и говорить фразы, в произношении или смысле которых вы не уверен

Ограничения в Японии

Обувь

В японском доме или ресторане, где пол покрыт татами, никогда не ходят в обуви.

Нельзя наступать обутой ногой на соломенные маты "татами" - это расценивается как святотатство. Особенно это относится к жилищам или к посещению храмов.

Также следует переобуваться в специальные тапочки до и после посещения туалета.

Приветствие

Рукопожатия не приняты, их заменяют поклоны, причем "возвращать" поклоны требуется с той же частотой и почтительностью, какую демонстрирует другая сторона. Японцы вежливы и предупредительны в общении.

Гостеприимство у японцев "в крови".

Прямой отказ не принят даже в том случае, если выполнить просьбу невозможно, поэтому стоит заранее подумать о выполнимости ваших пожеланий.

Также часто вводит в заблуждение традиционная улыбчивость японцев, особенно женщин, при любых обстоятельствах - даже отказ или какой-то неприятный момент будет сопровождаться улыбкой, что сбивает с толка многих иностранцев.

В то же время "запанибратские" отношения (даже слишком малая дистанция между собеседниками) совершенно неприемлемы и вызывают у японцев резко отрицательное отношение.

Также не рекомендуется смотреть японцу прямо в глаза - это воспринимается как агрессия, и активно жестикулировать.

Широко известна и "страсть" японцев к гигиене и чистоте.

Японцы приветствуют друг друга поклонами.

Никогда не протягивайте первым руку для рукопожатия !

Японцы вообще не любят, когда их трогают !

Поэтому не принимают похлопывания по плечу, объятий и поцелуев при встрече !


Транспорт

В метро и автобусах никто никому не уступает место.

Для инвалидов и пожилых людей есть специальные кресла, которые занимать нельзя.

Палочки

Палочки нельзя втыкать в еду или использовать их для того, чтобы пододвинуть тарелку, нельзя положить обратно кусочек уже взятого блюда и подхватить другой.

Никогда не передавайте ничего «из палочки в палочку», не накалывайте еду на палочки.

Визитные карточки

На деловых встречах надо обязательно иметь визитки, тех, кто их не имеет, японцы называю «фуранбо» (перекати-поле).

Если визитную карточку вручают вам, ее нужно взять обеими руками, изучить и только затем спрятать.

Такси

Не пытайтесь самостоятельно открыть дверцу в такси – она распахивается автоматически.

Не спрашивайте, почему на водители белые перчатки, в Токио без них за руль не садится ни один таксист.

Чаевые

Чаевые в ресторанах и отелях давать не принято, это может обидеть человека.

В местах скопления иностранцев висят специальные таблички, на которых написано, что «чаевые давать не принято, у нас все служащие получают хорошую зарплату»

Количество традиций и ритуалов, обязательных или рекомендуемых к соблюдению, просто огромно.

Практически все сферы жизни страны пронизаны сетью традиций и церемоний, особенно это заметно в общении между людьми и в общественной жизни.

Японцы бережно и любовно относятся к природе, восторгаются естественной красотой пейзажа, погодных явлений, цветов или моря.

Многочисленные церемонии созерцания цветущих деревьев, полной луны или осенних красок, являются неотъемлемыми элементами жизни общества.

Практически неизменными со средневековья сохранились традиционный японский костюм, национальный интерьер, литературный японский язык, чайная церемония, театр "кабуки", "но", "бунраку" и множество других, не менее своеобразных традиций.

И все это - в окружении сверхсовременной техногенной цивилизации.

Большое значение играет посуда, сервировка стола и декоративное оформление блюд. Перед едой принято вытирать лицо и руки специальной горячей салфеткой "осибори".

Каждое блюдо подается в специально предназначенной для него посуде и занимает строго определенное место на столе, причем для каждого человека выделяется индивидуальный стол.

Смены блюд нет, весь заказ (кроме чая) выставляется на стол сразу, но сопровождается обязательными приспособлениями для подогрева (жаровни, спиртовки) или совмещения блюд (отдельные соусники, наборы со специями и т. д.) Посуда и предметы сервировки строго подразделяются на "мужские" и "женские".

Для палочек ("хаси" или "хаши") существует отдельная подставка, а подают их в специальном красочном бумажном чехле ("хаси букуро").

"Хаси" нельзя скрещивать или втыкать в рис (это ассоциируется со смертью), нельзя указывать палочками на что-либо или размахивать ими во время еды - это считается признаком дурного тона.

Также не следует передвигать еду по тарелке или посуду по столу. Пить "до дна" и наливать себе самому не принято. Рекомендуется наполнять бокал или пиалу соседа, а он в свою очередь должен делать то же самое для вас.

Не принято курить в общественных местах, в офисах, на станциях и платформах железной дороги, а также в домах и автомобилях без разрешения хозяина.

Япония - вероятно, самая "дорогая" страна мира !

http://youtu.be/GJETDWvahqc

Цены практически на все товары и услуги превышают "среднемировые" раза в полтора, но зато и традиционные распродажи предоставляют обычно очень большие скидки !!!

PS:


Надеюсь Вам понравилась информация о Японии и планируя поездку в эту страну восходящего солнца, вы будете готовы там быть !

с ув. Сергей
Подробнее: https://kiev.cataloxy.com.ua/firms/koi.cxua.biz/news/20735_mify-o-yaponii.htm

Викриття маніпуляцій на форумах

З розвитком Інтернету політичне життя круто змінилося і з кожним днем
продовжує змінюватися все сильніше. Сторонні люди, ба навіть не самі
люди, а їхні віртуальні образи, починають чинити вплив на прийняття
рішень в реальному світі. Реальна влада тепер залежать і від думки,
озвученої на спеціальних інтернет-майданчиках, часто -
анонімами. Де-факто Інтернет вже давно впливає на думки людей і через
них - на дії державних чиновників. Інтернет ще й стирає межі. Люди з
різних країн, об'єднані однією мовою, можуть спілкуватися практично в
реальному масштабі часу, незалежно від свого місцезнаходження. А можуть і
не в реальному масштабі часу, а повернутися до теми, розпочатої багато
місяців і навіть років тому. Таким чином, сьогодні практично неможливо
заткнути рота незадоволеним чи «закопати» незручну тему в глиб Інтернету
назовсім. Ця нова реальність вже настала. Одну з основних ролей у цій
реальності грають, і ще, мабуть, довго будуть грати Інтернет-форуми.

З
появою нових механізмів впливу на громадську думку тут же з'явилися
сили , які ставлять своїм завданням маніпулювати громадською думкою в
нових умовах.

Вважається (багато в чому справедливо, хоч і не
завжди), що на форумах звучить щира думка людей і тому ступінь довіри
тут досить висока. Зрозуміло, маніпулятори всіх мастей просто не могли
обійти стороною форуми.

Сьогодні в Інтернеті є замовники, котрі
готові фінансувати це маніпулювання у своїх інтересах. Є й виконавці, що
готові виконати маніпуляції на форумах - за гроші, для розваги або з
ідейних міркувань (наприклад, з помсти або навпаки з почуття поваги до
кого-небудь). Доступ на форуми відкрито практично кожному. Немає нічого
дивного в тому, що «заслані козачки» або «борці за світлу ідею» (як
варіант - «проти Темних Сил») регулярно вступають у віртуальні сутички
на форумах. Проте ніхто не хоче бути переможеним в цій боротьбі, тим
більше - програти «віртуалу», зловмисно створеному противником для
імітації думки реальних людей. А значить, треба володіти прийомами
розпізнавання і нейтралізації цілеспрямованої активності противника на
форумах.

Про те, для чого найчастіше проводяться активні заходи
на форумах, як їх розпізнавати і як їм протистояти, ми поговоримо в
тексті статті.

Основні
проблеми протидії маніпуляторам на форумах


Основне
завдання - відрізнити того, хто на форумі працює, від того, хто
розважається. Останніх досить багато, і це створює серйозну проблему
«інформаційного шуму» або, скоріше, «помилкових цілей». Проблема
розпізнавання посилюється тим, що технологія «працюючого» на певному
етапі мало чим відрізняється від потуг «розважальника». А наслідки
неправильних і поспішних висновків можуть бути досить гнітючими.
Так
поспішний і тому неправильний висновок про подію інформаційного нападу
на форумі логічно веде до проведення відповідних зустрічних заходів
стосовно «ймовірного противника», тому що саме йому автоматично
приписуються ворожі дії. Це може призвести до небажаних наслідків:

1.
Відвернути сили від напрямку, на якому дійсно з'явиться противник.

2.
Спровокувати противника на реальні ворожі дії.
Адже нерідко на
важливих для політики форумах присутні представники обох (або більше)
ворогуючих сторін, і незрозуміла активність одного боку може
спровокувати агресію другого, яка, орієнтуючись на зовнішні ознаки,
думає, що захищається від нападу. Після цього починається ескалація
конфлікту, причому вже взагалі ніхто не зможе зрозуміти, хто і чому
насправді почав агресивні дії - кожна сторона щиро вважає «порушником
конвенції» протилежну сторону.

3. Навіть при мирному розвитку
подій, помилкове припущення подібного роду тягне за собою серйозні
витрати й витрати, яких цілком можна було б уникнути.

Способи входу маніпуляторів
на форум


Існує три принципово різних способи входу на
форум - плановий вхід, екстрений вхід і «черговий режим».

Плановий вхід на форум
Здійснюється
в спокійній обстановці, з попередньою підготовкою. Як правило, плановий
вхід на форум здійснюється у випадках, коли планується вийти на нові
для себе напрями або на нові для себе території. На підготовчому етапі
проводиться аналіз і збір інформації в Інтернеті і виявляються
Інтернет-ресурси, які можуть виявитися корисними або навпаки
представляти загрозу. Вони заздалегідь беруться під контроль. Бувають і
такі ситуації, коли на території, на яку планується вчинити дії,
Інтернет розвинений слабко. У міру того, як Інтернет розвивається,
розвивається і Інтернет-спільнота на цій території, і як наслідок,
розвиваються інтернет-форуми. Настає момент, коли треба починати
превентивно бути присутнім на інтернет-форумах, не чекаючи, коли вони
почнуть безконтрольно (або тим більше з подачі супротивника) створювати
проблеми.

Екстрений
вхід на форум

Екстрений вхід на форум практично завжди є
реакцією на події, що вже відбуваються, як правило, негативні для себе і
/ або позитивні для противника. При екстреному вході на форум часу на
підготовку практично немає. Вхід для протидії маніпуляторам здійснюється
з мінімальним урахуванням розстановки сил на форумі.

Дуже часто
реальна розстановка сил з'ясовується вже в ході віртуальної кампанії і
тоді ж проводиться корекція чисельності свого угруповання учасників
форуму і / або її поведінки. Труднощі у з'ясуванні розстановки сил
обумовлені, перш за все тим, що на інтернет-форумах між постійними
учасниками на певному етапі складаються стійкі дружні відносини.
Оскільки спілкування в рамках цих відносин відбувається «під килимом» -
особисто, через особисті поштові скриньки, по ICQ, електронною поштою, -
то виявити ці зв'язки не завжди легко, а тим більше неможливо
відстежувати переговори противника по цих каналах зв'язку.

Правда
один елемент вдається відстежити навіть при екстреному вході у форум -
це основні ніки постійних учасників. Як правило, постійні учасники
форумів дорожать цими ніками і намагаються їх не «підставляти» в
сумнівних інцидентах. Оскільки власники старих, «заслужених» ніків
встигли залишити чимало інформації про себе, яка дозволяє скласти
психологічний портрет їхнього власника, ступінь маневру власників цих
ніків обмежена і у контрманіпуляторів з'являється можливість до певної
міри керувати старожилами форуму при входженні на форум і розгортання
там свого угрупування. Наприклад, апелювати до старожилів, як до
найбільш зважених учасників форуму здатних захистити від нападок
противника, щоб підтримати свою репутацію мудрих людей.

«Черговий режим»
знаходження на форумі

«Черговий режим» - свого роду аналог
знаходження флоту біля берегів ймовірного противника. Ним користуються,
коли ми не знаємо, чи знадобиться нам цей ресурс через місяць, через рік
або ще коли-небудь. Але знаємо, що цей ресурс може знадобитися - швидше
за все як допоміжний елемент у побудові відповідної схеми вкидання
потрібної інформації або блокування чужого вкидання. При виявленні таких
потенційно потрібних, але поки незатребуваних форумів здійснює
присутність там у мінімальному «черговому» режимі в очікуванні
«особливого періоду». Якщо ж такий період явно наближається, то
«черговий режим» зазвичай переходить у плановий вхід на той чи інший
ресурс. При цьому використовуються в якості «баз» ті самі чергові
ресурси (ніки учасників форуму). Або старі ніки не використовуються, а
залишаються законсервованими у резерві та для планового входу
створюються нові ніки. У будь-якому випадку у виконавця при цьому є
якийсь гарантований інструментарій, який можна використовувати в
існуючому вигляді повністю або частково, а можна і нарощувати.

Підготовка до входу на
форум


Інформаційний вплив при плановому вході на форум
(і за скороченою схемою при екстреному), як уже було сказано, має
підготовчий період. Опрацьовується легенда. Формуються образи учасників
форуму, які виступають на нашому боці, опрацьовується сценарій роботи,
вивчається, наскільки можливо, розстановка сил на форумі, збирається
інформація про найбільш небезпечних або найбільш потрібних завсідників
форуму.

Підготовка легенди для учасників віртуальної акції має
свою специфіку. Перш за все, ця специфіка диктується тим, що на форумі
завжди обмежений формат спілкування. Для форумчан, як правило, доступні
анонімність, можливість у будь-який момент вийти з розмови, не порушуючи
етики спілкування, можливість корекції своїх висловлювань, і т.і. Також
істотним моментом є те, що більшість «заходів» інформаційних воєн
працюють на публіку, відвідувачів. Важливо щоб достовірність образу була
прийнятною для усередненого зовнішнього спостерігача, а учасники форуму
не блокували ведучого на період проведення вкидання.
Ключовим
моментом тут буде час і доцільність витрат. Під останньою розуміється
насамперед витрати на організацію підтверджень легенди в «реалі» (тобто в
реальному житті). Якщо мова йде про довгострокову програму, доведеться
подбати про деталі. У цьому сенсі кращою легендою буде «майже правда», в
усякому разі настільки, наскільки це можливо. Все ж таки, швидше за
все, доступні виконавці не є професійними акторами, так що краще, якщо
вони грають «себе у вигаданих обставин». Це важливий момент, яким
недосвідчені люди часто нехтують і в результаті зазнають фіаско. Так, на
практиці часто доводиться спостерігати як студент, що ніколи не служив в
армії, намагається створити образ «крутого хлопця», а кабінетний
працівник - зека зі стажем. На цю тему відразу згадується безсмертна
комедія «Джентельмени удачі».
У ході підготовки проводиться також і
виявлення організованих груп впливу, об'єднаних спільною метою,
сепарація їх від тих, що «розважаються». Розважаються суб'єкти, як
правило, наодинці, ну максимум це групка з 2-3 людей, які себе особливої
підготовкою не обтяжують. Така група, що безцільно імпровізує (якщо це
група) не має чіткого плану і швидко розпадається. Натомість може
формуватися інша група, теж не дуже довгоживуча, що проявляє інтерес до
самих різних питань. Це перша істотна відмінність «працюючого» учасника
форуму від «розважальника», яка кидається у вічі при спостереженні за
форумом.
Друга відмінність між «розважальником» і «працюючим» - це
мотив. Як правило, його видно, так як приховати його повністю неможливо,
а часто його ніхто і не намагається приховати. У більшості відомих
випадків більш-менш вдалої розкрутки фальшивих образів по позаслужбових
(не пов'язаних з роботою, тренувальних) цілях, коли є час вивчати
оточення, не будучи пов'язаним реальним завданням, найбільш частий мотив
«публіки що розважається» - це самореалізація в тих галузях, де суб'єкт
не реалізований в реалі. У цьому випадку суб'єкт фактично реалізує свої
мрії - частіше за все, марнославство або тягу до романтики. 

Зазвичай
персонажі такого типу «самореалізатора» для закріплення на форумі і
придбання «авторитетності» на ньому йдуть двома шляхами, як правило,
кидаючись в одну з крайнощів.

1. Чіпляються до емоційно значущих
для більшості аудиторії фактів, подій, особистостей. Часто вони роблять
це, виступаючи в ролі людей, що критикують загальну пасивність по
озвученим питанням. Або ж, виступаючи в ролі ініціаторів дискусій за
темами, що лежать за межами теми форуму - інакше і без них би вже давно
почали - але значущих в суспільній свідомості.

2. Навпаки,
позиціонують себе як любителів, новачків. Тоді вони підтакують
авторитетам, тим самим реалізуючи для себе відчуття причетності,
приналежності до касти, а в інших учасників формуючи поблажливо-зверхнє
ставлення до себе, запобігаючи тим самим засудження або того гірше -
вигнання з форуму.

У першому випадку «самореалізатори» таким
чином тікають від необхідності підтверджувати свої «видатні заслуги» і
«знання» реальними фактами, змушуючи замість цього учасників форуму, як
правило, читати цитати з якихось джерел, забезпечені мінімальними
коментарями загального характеру. А в другому ... Найбільш повно тактику
таких персонажів у другому випадку відображає шакал Табакі (англ.
Tabaqui), один з персонажей книги Редьярда Кіплінга про Мауглі.

Завдання
«самореалізуючого» персонажу - створити собі репутацію на
форумі. Створено авторитет - досягнута мета. Далі функціонування
подібного персонажу зводиться як правило до флуду, привітань зі святом і
т.п. І закінчується проколом на деталях. Адже якщо людина не знає
деталей, нюансів того образу, який він намагається створити, то в перший
час він демонструє обережність, намагається по можливості обходити
питання особистого досвіду і професійних знань. Але після того, як
репутація створена, зазвичай людина розслабляється. Персонаж перестає
ретельно контролювати свою поведінку, рано чи пізно втручається в
дискусію, яка вимагає знання деталей, і демонструє свою
некомпетентність. Злий жарт грає з такими персонажами той факт, що в
епоху Інтернету широким верствам населення стали легко доступні досить
специфічні галузі знань. У деяких людей створюється враження, що можна,
«полазячи в Google», якщо не стати фахівцем, то легко імітувати його в
обмеженому форматі спілкування, яким є форум. Проілюструвати цю
поведінку можна на прикладі футбольних уболівальників, що емоційно і
детально обговорюють стиль гри і помилки гравців, не сходячи з дивана. 
Однак
насправді неможливо дізнатися «дистанційно» нюанси роботи фахівця в
тому ж обсязі, в якому їх знає реальний фахівець. Або знати особливості
якихось подій у тому ж обсязі, як і їх учасники. Справжні учасники подій
бачать дрібні нестиковки, відчувають фальш, неприродність, починають
задавати уточнюючі питання і об'єкт «пливе» ... Так на одному з
інтернет-форумів подібний персонаж дуже барвисто і в принципі достовірно
описував жахи громадянської війни в Югославії, а потім раптом
«різонув» слух реальних учасників тих подій тим, що видав якийсь
географічний парадокс. Обережні і ввічливі запитання аудиторії висвітили
ще більш цікавий момент: товариш не дуже собі уявляв, ДЕ насправді
знаходиться Югославія. 

Для осіб, які вирішують конкретну
«службову» задачу, провідним фактором є час і ефективність вкидання
інформації (або блокування чужого вкидання). Якщо мова не йде про
підготовку персонажів «про всяк випадок» або про підміну реального
учасника (купівлі ніка) то немає можливості місяцями висіти у форумі. У
той же час, найпростіший спамерський прийом у вигляді бесіди двох
маніпуляторів за схемою «питання-відповідь» (Форумчани, не підкажете, як
вирішити таке питання? - Так зверніться туди-то і туди-то і Вам
допоможуть!) вже давно не «прокатує» навіть у підліткової аудиторії.
Інтернет-публіка ревно пильнує свою віртуальну свободу і гіперчутлива до
спроб маніпулювати громадською думкою на форумах. 

А якщо «чужі тут не
ходять»?


Іноді бувають ситуації, коли форуми - особливо
організовані за географічною ознакою - складаються з людей, що досить
довго спілкуються між собою. Як у селі кожен чужинець тут же опиняється
на виду, так і на таких форумах відбувається те ж саме. Достовірний
плановий вхід на форум утруднений, а вже про екстрений й говорити не
доводиться. Тоді доводиться купувати ніки вже наявних учасників.

Придбання
готового ніка реального учасника Інтернет-форуму - явище не рідкісне,
але не масове. Вибирається зазвичай нік, власник якого втратив інтерес
до ресурсу, відсутній тривалий час. Оскільки часто мова йде про
географічно віддалену людину або просто стоїть завдання зберегти
інкогніто покупця, виникає проблема передачі грошових коштів за нік.
Одна з поширених схем оплати в такому випадку - внесення грошових коштів
на рахунок продавця ніка за послуги мобільного зв'язку або Інтернет.
Відразу після придбання ніка змінюється пароль, зрозуміло. Чи розповість
власник ніка про пропозицію невідомих «спамерів» чи ні - для заходу це
істотних ризиків не несе. Швидше за все, куплений нік буде допоміжним
персонажем. Крім того, інформація про продаж ніка може вдарити по
репутації продавця і внести сум'яття на форум, на якому всі негайно
почнуть підозрювати всіх, тому не часто продавець допускає витік
подібної інформації.
Нік практично ніколи не набувається у
першого-ліпшого учасника форуму. Набуттю ніка передує підготовка. Для
серйозних завдань проводиться детальна попередня оцінка продавця. Це
штучні заходи. Кожного разу підхід індивідуальний.

Що і як має виконати
маніпулятор (а значить, за якими ознаками його виявляти)


Таким
чином «засланий козачок» реалізує яке-небудь із завдань інформаційної
війни (вкидання компромату, непряме підтвердження іншого вкидання,
відволікання уваги, різні варіанти реклами, блокування ворожих дій і
т.і.) повинен:

1) За мінімально допустимий час сформувати
яскравий, що запам'ятовується образ. Можливо негативний, можливо
епатажний. Або навпаки - рубаха-хлопець, наша людина. Або - «він сучий
син, але це наш, рідний вже тепер сучий син»

2) Прив'язати до
себе (примусити читати свої репліки і відповідати на них) хоча б кількох
«справжніх» учасників

3) Провести дискредитацію потенційно
небезпечних або таких що заважають учасників якщо в цьому є необхідність

4)
Ввести допоміжних персонажів (якщо вони передбачені сценарієм). Їх
функціями може бути: «пас» ведучому, підтримання активності теми,
створення уявної протидії ведучому, створення видимих підтверджень
легенди ведучого і т.і.

В ідеалі (при кваліфікованому виконанні)
провідний персонаж повинен після реалізації своїх завдань певний час
активно працювати на використовуваному ресурсі або переконливо
продемонструвати аудиторії помилкову мету своєї присутності, маскуючи
реальні цілі. Наприклад, це може бути конфліктний діалог з яким-небудь
реальним учасником форуму по темі, прямо не пов'язаної з направленням
вкидання. Вкидання відбувається в процесі з'ясування відносин,
допустимо, у вигляді ліричного відступу або ілюстрації якої-небудь
думки. Тут же така побічно вкинута інформація підхоплюється допоміжним
персонажем (можливо інший розподіл ролей), а перший учасник продовжує
робити спроби повернути дискусію в русло з'ясування стосунків із
конкретною людиною.

Технологія реалізації перших двох пунктів
може бути дуже схожа на дії «самореалізатора», суб'єкта що розважається.
Тому й складно буває відрізнити маніпулятора від «пустуна». Вхід на
форум на «гарячій» темі - один із самих банальних тактичних прийомів.
«Захистимо цих від тих!»; «Скільки можна це терпіти!» - І т.д. і т.п.
Просто вибирається тема, на яку більшість учасників вважають
непристойним не відповісти підтримкою.

Розповсюдженою помилкою на
етапі «Прив'язати до себе хоча б кількох« справжніх »учасників» є
прив'язка своєї позиції і образу до реакції спільноти. Виконавець в
такому випадку починає йти від легенди і намагатися підтвердити здогади і
очікування опонентів, помилково сподіваючись, що тим самим встановлює з
ними контакт і додає достовірності своєму образу. Це може значно
відвести впроваджений у форум нік від його початкового амплуа і зробити
неможливим або нелогічним повернення до того, заради чого він і був
вкинутий.

Проведення дискредитації потенційно небезпечних або
заважаючих учасників - тема делікатна. Це зачіпає інтереси реальних
людей, багато з яких підсвідомо вважають свій нік на Інтернет-форумі
своїм другим ім'ям. Тому вдаватися до подібних інструментів слід лише у
випадку, коли без цього обійтися категорично неможливо без шкоди для
місії, заради якої впровадження на форум сталося.

Методи
дискредитації можуть бути різними. Класичним методом можна вважати
упіймання людини на протиріччях в його власних висловлюваннях всередині
форуму - за рахунок аналізу його відповідей розміщених на форумі раніше.
Другий такий же класичний прийом дискредитації - піймання учасника
форуму на його висловлюваннях на інших ресурсах - це легко шукається при
пошуку по ніку, адресою електронної пошти, ICQ. Люди часто по-різному
позиціонують себе на різних форумах і не люблять, коли їх позиції
пов'язують в одному місці. При цьому треба розуміти, що ніки і «аськи»
можуть у людей мінятися і в різний час належати різним людям, тому
завжди є небезпека потрапити в халепу, засновуючи свої висновки на цих
ідентифікаторах.

Хоча в цілому, оскільки мова йде про підрив
віртуальної репутації або, що буває частіше, про створення внутрішніх
протиріч в співтоваристві, в рамках конкретного заходу, важлива саме
реакція широкої публіки форуму, ступінь її довіри, симпатії чи
антипатії. Така реакція публіки може бути досягнута, в тому числі,
докладним аналізом поведінки форумчан на форумі і поза ним, як було
описано вище. А може бути досягнута і менш трудомістким шляхом -
недоказовим або таким що складно перевіряється звинуваченням,
висловленим без умовного способу, впевнено й агресивно. Наприклад, в
дусі: «Ви про це напевно думали, коли хлопчика машиною збили і зникли?».
Початківець почне виправдовуватися і доводити, що цього зовсім не було —
опонент таким чином неминуче потрапляє у невигідне для себе положення.

Важливо
пам'ятати, що метод дискредитації ризикований за визначенням. Як би
ретельно не прогнозувалася реакція людини, він може відреагувати не так,
як передбачалося. І знову треба згадати, що в будь-який момент може
втрутитися чинник «підкилимної» координації дій «старожилів» форуму, теж
з непередбачуваним результатом.

Практика показала, що зазвичай
набагато більш ефективним, ніж цілеспрямована дискредитація прийомом
виявляється такий метод: вичленувати з спільноти того, что заважає
реалізації теми учасника і, хоча б тимчасово, виставити його проти іншої
маси. Можна частково зіграти на його боці, висловити йому симпатію,
повагу як сильному і чесному противнику. Наприклад, на одному ресурсі
суспільно-політичної тематики створилася група осіб, що активно
підтримують один одного за принципом «ворог мого ворога - мій друг». Щоб
їх нейтралізувати, був обраний для атаки найбільш сильний в
психологічному плані об'єкт, йому була нав'язана світоглядна дискусія, в
ході якої він побачив як би своє відображення, але з іншим знаком,
точніше по інший бік барикад. Виникле «розуміння» викликало бурю
негативних емоцій у решти групи, практично істерику, а потім і у
відповідь реакцію об'єкта на цю істерику - він був змушений висловити
своє неприйняття лінії колишніх союзників.
Можна навпаки, попередньо
проаналізувавши поведінку і погляди персонажа що атакується, змусити
його видати в запалі полеміки щось неприйнятне для більшості членів
спільноти, смішне, образливе. Зазвичай для цього ідеально підходять
релігійні або філософські переконання, «власний погляд» на історію,
комплекси малих народів і т.п.

І на закінчення декілька слів про
допоміжних персонажів. Тих, які, як ми вже говорили раніше, “родять” для
створення основному персонажу сприятливих умов для реалізації його
завдань. Їх зазвичай «промальовують» менш ретельно і це теж може
призвести до програшу основного персонажу. У «незграбному» виконанні їх
легко впізнати за часом реєстрації (зазвичай недавньої і практично
одночасної у них всіх) і неприродньої поведінки. Вони або підтримують
один одного, або лаються один з одним. Дії допоміжних персонажів - один з
головних демаскуючих факторів провідного персонажу.

Закінчуючи
статтю, треба сказати також і про те, що дуже вдало, як правило,
проходить вкидання за участю жіночого персонажу. Дивно, наскільки часто
дорослі, досвідчені і серйозні люди «проковтують» криво зліплені схеми
вкидання тільки із-за наявності в них жіночого ника.
Можна
стверджувати, що схема «питання блондинки», в процесі обговорення якого
ведучий реалізує своє завдання, працює на 90% при всій своїй
очевидності.

Ми торкнули лише основні моменти, що дозволяють
побачити ознаки інформаційної війни на форумі і відрізнити інформаційну
війну від «фонової активності» звичайних учасників форуму. Упор був
зроблений на психологічні аспекти виявлення маніпулювання. Однак слід
пам'ятати, що подібні висновки вимагають уточнення та підтвердження
методом аналізу Інтернет-активності підозрюваного персонажу, про що вже
було сказано вище. При подібному аналізі досить добре себе
зарекомендували кілька основних методів:

1. Пошук по ключових фразах. У
більшості основних пошукових машин підтримується оператор запитів
«лапки». Працює він наступним чином. Якщо в пошуковий рядок, наприклад,
Яндекса або Google поставити фразу в лапках, то будуть знайдені тексти,
де ця фраза зустрічається повністю. За рахунок цього можна знайти форуми
або блоги, в яких шуканий персонаж залишав свої тексти. Враховуючи, що
персонаж може не просто «копіпастити» свої тексти, а й змінювати їх у
тій чи іншій мірі, пошук треба проводити за різними словосполученнями з
тексту. Особливості роботи цього оператора такі, що чим коротша фраза,
тим вища ступінь достовірності пошуку.

2. Розумовий пошук - по стійких
словосполученнях, кількістю згадок ключових слів і словосполучень в
посту і т.д. Одночасно аналізується і час появи відповідних
висловлювань, публікацій для локалізації всіх (або більшості) площадок,
що використовуються противником для реалізації своїх цілей. На блогах
супротивник може змінювати дати своїх постів. На форумах зробити це
практично неможливо. 
Проте, кажучи про методи виявлення інших
майданчиків, де противник розміщує свої матеріали, ми хочемо застерегти
від безоглядної довіри цим методам. Вони носять допоміжний характер і
тільки при збігу великої кількості непрямих ознак і при їх
несуперечності можна робити висновок про те, що інформація заслуговує на
довіру. Та й то висновок цей не завжди буде вірним. Для ілюстрації
думки про ненадійність аналізу поведінки персонажа на інших майданчиках
наведемо кілька прикладів.

На практиці проблему створюють, до
прикладу, «продані» ніки. Часто для маскування професійно працюючий
новий власник ніка використовує деякі стійкі вирази старого власника. А
оскільки мотиви і цілі перебування на форумі у старого і нового
власників ніка різні, це може також сильно спотворити результати
аналізу.

Ще більш складну проблему створює аналіз «схожості
стилів викладу». Ми б віднесли цей критерій до найменш достовірних - з
урахуванням того, якому значному відсотку випадків на підставі цього
критерію робилися абсолютно неправильні висновки. Люди, для яких
перебування на форумі є роботою, часто імітують чужі стилі навмисно. Але
ще частіше «форумні жителі» просто неусвідомлено переймають стилі,
вдалі висловлювання, переконливі аргументи інших людей. 

Ще раз
хотілося б відзначити, що тема «супроводу» або навпаки, блокування
інформаційного вкидання в «реалі» (тобто за межами Інтернету) свідомо
залишена за кадром з міркувань етики і безпеки.
***

www.uvo.cv.ua                                                                  community.livejournal.com/bryhada_ua/38172.html

О словах и не только..

Слов созвучных в мире масса, все стремятся в обиход,
из привычного запаса в тот же час на ум придет: супостат, постпред, нелепость, постамент, постель, компост,
ипостась, апостроф, крепость
и везде маячит – ПОСТ.

К ним припомнится с испугу ратной службы атрибут:
ПОСТ военные друг другу, отстояв наряд, сдают.

Улыбнувшись (если нужно) и прищурившись хитро,
ПОСТ таможенный натужно за добро дает «добро».

Рвут противников на части, позабыв про срам и стыд:
ПОСТ чиновника во власти блага многие сулит.

Оставаться настороже после сделок и афер:
ПОСТ - приставка «после» тоже,
ПОСТсоветский, например.

Можно к этому добавить, расставляя по местам:
ПОСТ на форуме оставить, значит высказаться там.

Только дальше не про это, а явление одно:
православная диета так же названа давно.

Сорок девять дней до Пасхи, до конца апреля вплоть,
надо всем не без опаски остудить и дух и плоть.

Принимать судьбу покорно, унижения терпеть,
не ходить в кино с попкорном, телевизор не смотреть.

Долг супружеский отсрочить, на скоромной пище – крест,
организм свой обесточить и отправить под арест.

Бросить это так, за здрасьте, будет сложно, говорят.
Хорошо, что наши власти все для этого творят.

В этом деле подписались, и поехало – пошло:
все от гречки отказались (двадцать гривен за кило).

Будет партия большая переправлена в ответ
нам посылкой из Китая, несмотря на вкус и цвет.

Кошке дать икру минтая (все равно она с душком).
Лифт, как роскошь, презирая на этаж зайти пешком.

Повести себя порою, как отъявленный аскет:
стать умеренным с водою, не включать ни газ, ни свет.

Со спиртным, увы, проститься, не курить, лечить бронхит
(разве, тот, кто-то не поститься вдруг случайно угостит).

Пропустил электротранспорт и в маршрутку ни ногой.
Покупать билеты – барство (плюс полтинник за любой).

Необутым и раздетым, волю всю, собрав в кулак,
при свечах читать газеты по колонке натощак.

Под реформенным предлогом заложили беспредел:
принят Кодекс по налогам, - малый бизнес не у дел.

Ну а там пенсионерам скажут, сколько и почем,
прибегая к крайним мерам, оставаясь нипричем.

Можно смять страницы эти и ругнуться, как на грех:
в наспех принятом бюджете много дырок и прорех.

Аритмично бьется сердце, несварение души…
Разговеться… Разговеться? На какие, блин, шиши?!

Днем и ночью все не спится, но пока перловка есть,
то молиться и молиться, чтобы хоть ее поесть/

 И.Факторовский