хочу сюди!
 

Татьяна

57 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 55-58 років

Замітки з міткою «двоє»

Ти, я i любов



… так буде… бажаю, аби так…

несподівано серед багатьох ти єдиним лише поглядом вирізниш мене і… вже
очей не відведеш… неспроможний це зробити… а серце…невідомо, чому,
стукатиме просто в горлі… маленьким живим створінням здаватиметься воно…


долонями ніжно-ніжно відгортатимеш пелюстки… одну за одною… без поспіху…
намагаючись не пошкодити їх і не завдати щонайменшого болю… а
пришвидшене, уривчасте дихання, тремтіння вуст напіввідкритих, вологих
видаватимуть твої ледь стримувані нетерплячість та вируючу пристрасть…

і цими вустами торкатимешся мене, цілуватимеш… в самісіньку, приховану
за пелюстками середину… так м'яко і солодко… і питимеш мою росу…
злизуватимеш… кінчиком язика гарячого куштуватимеш… насолоджуючись
щокраплиночкою… гурман!.. достоту, цінитель… рос, зібраних на пелюстках…
ти вдихатимеш мій запах… свіжий  та солодкий  і пряний водночас… він
бентежить душу… розбурхує почуття… кров пульсує в скронях… добігаючи до…
і ти відчуваєш себе вулканом…готовим вивергнутися…шаленіючи хвилями..
блискавицями…

і я розкриватимусь… таємницями, піддаючись твоїм губам, пальцям…
нашіптуванням… млітиму… від невимовного щастя… роситимусь краплями
кохання духмяними…

після шторму… виверження… спалахів-блискавок… вирушай… іди, не
озираючись, далі.. геть… згадуючи до самої смертної миті… цю незабутню
зустріч… неповторне піднесення… захват екстатичний… самозабуття в
єднанні… божественну натхненну любов… гармонію і красу… злиття нас двох…

ця пам'ять житиме завжди в тобі… найдорожча, найсвітліша, безцінна згадка…любов моя залишиться з тобою…я  з тобою усюди… доти…
 
а я збережу твої поцілунки, коханий… як печатки…вони оберігатимуть від
сторонніх… скарб… проникнення… тепло твоє… любов зоряну… в собі навіки…

але… не зривай мене!.. не став у вазу, навіть найкращу… не роби
полонянкою гербарію… адже це – забуття… зів'яла, висохла врода… померле
за життя кохання… його псуватиме гниль… перетиратимуть на труху жучки та
міль… ти не згадуватимеш… гидуватимеш… мумією… мною… твоєю
найпрекраснішою колись… квіткою… вразливою… тендітною… трояндою…

25-26.12.2011



© Copyright: Марина Степанская, 2011
Свидетельство о публикации №11112269905

Не питай

Не питай про кохання. Не варто…
Не випитуй про вірність навіки.
Я з тобою в цю хвильку,  я поруч.
Тіла шал, вуст вогонь так відверто
Промовляють без слів – «Я кохаю!»

21.10.2009

Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved

 

Поринь

 

* * * * * * * * * * * * * * * * * * *


Поринь в неосяжну безодню,

В обійми занурюйся ніжні!

Вона піднесе, заколише,

Всотає і в тебе ввіллється…

Безмежжям ти станеш глибоким,

У хвилях якого розтану;

_________________________

Купайся в мені, о, коханий!


31.07.2009


Copyright 2009 © Cтепанська Марина (SMG) Всі права захищені

 

Мій неповторний твір

Обійми ніжні… Стан гнучкий -

Твій нотний стан напружений, бринить…

На ньому ноти я виписую ретельно,

Акорди, паузи, форшлаги і морденти…

Скрипковий ключ – як заголовок;

Вигнувся, КЛЮЧ ДО МЕЛОДІЇ,
Очікує…Ще мить – звучить!

Мій неповторний твір,

Мій інструмент тендітний…

 

17.12.2010

© Stepans’ka Marina (SMG)

Не озираючись

         - Не озираючись, іду.

       - Тобі услід дивлюсь і

Посміхаюсь. Плачу серцем…

- Скінчаться мандри – повернусь я.

Чекай. 

              -Чекатиму. Як скажеш, серце…



29.10.2009


Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved


Ми творимо світ

Нас двоє, ми творимо світ.

Світ яскравий, неповторний. Світ , в якому кожен звук має свій колір, слова  відразу перетворюються на образи, які кружляють навколо, злітають над нами,  і ми самі стаємо легкими, кольоровими, мінливими, яскравими.... Ми підносимось угору на незбагненну донині височінь, занурюємось один в  одного, всотуємо: ти - мене, я - тебе, зливаємося в єдиний, потужний океан. Світло, колір, звук - все відчувається на дотик, смак і запах. І вони такі несхожі на ті, що ми знали колись. Ми творимо світ і ніхто не може бути втаємниченим в процес творення. Лише ми двоє. Ніч... Зорі...Шепіт... Океан... 24.05.2009 Copyright 2009 ©Степанська Марина (SMG) Всі права захищені

Місяць і Сонце.

Я - Місяць. Життєдайне Сонце - ти.

Коли воно не сяє,

Чи зможе місяць у пітьмі блищати?

©Степанська Марина (SMG)

Чи найкраще?...

Одна й та сама тема на різні лади.
Обидва вірші - дещо жартівливі.
З реальністю та персонами - ніякого зв'язку

_______________________________________________________________________

Чи найкраще пасую


Примірка жінки чоловіком.
Оптимістичний вірш.

Примір-но мене – чи найкраще пасую? –
До стану тонкого й кремезних плечей.
Чи вигідно чреслам? Чи гідно несу я
Красу твою мужню? І відблиск очей

Сталево-холодних теплішає – гідна
Я бути з тобою у будні й свята;
Й цілунки мої не лише принагідно,
Й не дружні - у щічку - оціниш. Я – та,

Кого ти кохатимеш палко, тілесно;
З ким обмін думками й мовчання удвох –
Інтимно-відкриті та бажані, чесні;
Біль ділиться  й щастя зроста - на обох.



18.05.2011

© Stepans’ka Marina (SMG)



Чи пасую найліпше

Примірка жінки чоловіком
Іронічний вірш.

Примір-но мене – чи пасую найліпше –
До стану тонкого, кремезних плечей?
Чи не теліпаюсь навколо? Не тисну?
Чи тепло та вигідно чреслам твоїм?
Мене ти вдягатимеш в будні й на свято?
Для шкіри твоєї мій дотик найкращий?
Зносивши, чи викинеш? В шафу запхаєш?
Чи зносу довіку не буде? Примір-но
 Ретельно.
                      В мені залишись-но!


16.05.2011

© Stepans’ka Marina (SMG)


Диптих

ДИПТИХ
Посміхаєшся ти

Посміхаєшся. Ти!?. Не мені…
Мчать авто… Очі-фари-вогні –

Блим!.. Гудіння… Завмерло. Ловлю
Погляд. Губи шепочуть… "Люблю!.."

Не мені?.. Посміхаєшся ти.
Йдеш?!. Ні!.. Ти. Я. Не в змозі піти.




Посміхаюсь

Посміхаюсь. Красуня!.. Навпроти.
Очі-фари-вогні – мчать авто… Ти

Ніби дивишся вбік. Розумію -
Острах… Трепет… Напруга. Зумію

Я піти? Не сказати "Кохаю!"?..
Не зізнатись "Тебе я шукаю!"?

13.04.2011
by Stepans’ka Marina (SMG)

"© Stepans’ka Marina (SMG)"

Свіча кохання. Вінок сонетів. Сонет 1.

Гублюсь в солодкій глибині,

Жаждиво дихаю тобою.

І безтурботному мені

Так хороше горіти грою...

Безкрая далина ланів

Стає під небом голубою...

Це наші неповторні дні,

Повязані навік судьбою.

Я двері настіж відчиняю -

Туди, де квилять журавлі...

А твої теплі рученята,

Мов неприкаяні жалі....

Ми тільки двоє на землі -

В тобі до краплі розчиняюсь...

Валерій Кулик, травень 2001 року

P.S. Цей вірш дарую А....В.. smile