хочу сюди!
 

Катерина

42 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 43-50 років

Замітки з міткою «почуття»

Вона - його спогад

"Вона стала для нього спогадом.
Тим спогадом, куди він "тікає" від сірої реальності свого життя. Тим спогадом, який ранить і лікує водночас.
Він знає, що вона є, але для нього вона недосяжна, далека, як зірка. Він бачить її образ, її очі, волосся... І чим довше він дивиться на неї, тим більше йому здається, що її очі, її погляд проникає у саме його серце, душу.
Він закриває очі і "пірнає" у море Спогадів, щоб хоч там, досягнувши бажаного острівця, залишитися сам на сам з нею...
Пам'ять покаже йому вже вкотре той фільм, у якому вона поряд і така досяжна, так близько. Фільм, де, крім них, більше нікого немає. І до болю знайомі кадри почнуть свій танок.
Він буде вкотре її обіймати і притискати до себе, гладити її волосся, цілувати її тіло, вуста... Дивитися у її очі, бачити її грайливі вогники в них... Вкотре вона буде дражнити його, заманювати у свої тенета, підпускати на відстань подиху і відштовхувати...
Він знову буде відчувати на своїй шиї її гарячий подих, смак її поцілунку на своїх вустах. Вона знову буде поряд і даруватиме йому неймовірну насолоду...
Але вона стала для нього спогадом... Таким бажаним, болючим і незабутнім спогадом..."

Фантастичні думи ! Фантастичні мрії !

 

Якби знав я чари, що спиняють хмари,  Що два серця можуть ізвести до пари,  Що ламають пута, де душа закута,  Що в поживу ними зміниться отрута!  То тебе би, мила, обдала їх сила,  Всі би в твоїм серці іскри погасила.  Всі думки й бажання за одним ударом.  Лиш одна любов би вибухла пожаром,  Обняла б достоту всю твою істоту,  Мислі б всі пожерла, всю твою турботу, —  Тільки мій там образ і ясніє й гріє…  Фантастичні думи! Фантастичні мрії!    

Якби був я лицар і мав панцир добрий,  І над всіх був сильнй і над всіх хоробрий,  Я би з перемоги вороги під ноги,  Що мені до тебе не дають дороги!  Я б добувсь до тебе через мури й стіни,  Я побив би смоки, розметав руїни,  Я б здобув всі скарби, що їх криє море,  І до ніг би твоїх положив, о зоре!  Де б тебе не скрито, я б зламав верії.  Фантастичні думи! Фантастичні мрії! 

Якби я не дурень, що лиш в думах кисне,  Що співа і плаче, як біль серце тисне,  Що будуще бачить людське і народне,  А в сучаснім блудить, як дитя голодне,  Що із неба ловить зорі золотії,  Але до дівчини приступить не вміє, —  Ідеали бачить геть десь за горами,  А живеє щастя з рук пустив без тями  І тепер, запізно, плаче і дуріє —  Фантастичні думи! Фантастичні мрії!

( Іван ФРАНКО )

Знову про головне!!!! ))))

І дзвін струни
І сяйво місяця небесного
І холод снігу,
На весняній траві.
Все так знайомо,
Все згадується кожен рік
І дивуватися усьому,
Що відбувається набридло...
Мені...
Я так звик бути таким,
Яким подобаюсь собі,
Та чи сподобаюсь комусь я??
Чи так і залишусь на самоті.
Та вірю я в звичайне щастя,
Що кожен робить сам cобі.
І вірю я в прекрасне диво,
Хоч і не зустрічалося воно мені.
Це так прекрасно,
Бачити весняну траву.
І подих зеленої весни
І відчуття,
Що комусь не байдужі твої думки.
Я хочу щоб увесь світ,
Посміхнувся місяцю ясному,
Бо такого близького "супутника"
Їй не знайти, не бачити ніколи.

Серце також думає!

Читав не давно уривок з Біблії коли Ісус питав Петра чи  він Його любить.
Ісус питає "Петре чи ти мене любиш?" той відповів "Так, Господи, ж знаєш що люблю", і тут Ісус запитав його вдруге,"Петре чи ти мене любиш?" в цей момент він вже здивувався, думаю від чув себе так як ми коли нас матиматичка запитала другий раз скільки буде 6 на 7, при тому що на нашу думку ми й першого разу впевнено відповіли правильно. Петро відповів "Так, Господи, ж знаєш що люблю", а коли запитав в третє то той засмутився прям таки заплакав і відповів "Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе!".Для чого було аж три рази питати, та й взагалі чи Бог не знав, що відчуває Петро? А що ми відчували коли нас вчителька запитувала третій раз?О, тоді серце починало калатити, відчували не впененість, не спокій. а вся справа в тому щоб ми самі усвідомили. Наш розум постійно працює,  часто видає відповіді автоматично. А Богу йшлось про то щоб усвідомив, усвідомив це серцем. 
Чи серце - це почуття? То часто так поєдується, виставляється в один ряд:серце, валентинки,  биття серця,почуття...Емоції звязані з серцем.Бо емоції, почуття - це щось як лампочка контролю двигуна в машині, коли загорається така лампочка то значить що щось не так з мотором. Почуття часто показують що щось там в середені,під маскою є щось  не так...щось відбулось. Десь далко в морі порухались плити тектонічні, що спричинило цунамі, і ми бачимо руйнацію і смерть від гіганських хвиль.А тих плит ніхто й близько не бачив. Ти цілий тиждень чекав на вечірку.І от вечірка. Друзі, сміх, всі веселяться, атобі щось не подобається, щось не так.І не знає що.Не бачиш тої плити.Не знає що сталось.Може подорозі щось, може в автобусі хтось не то сказав, могло щось пригадатись...То є наше серце.Чим воно є? То твоє найглибше Я. Розум то як відділ пропаганди.Говорить , що робити, що говорити... А Я  є в серці.Там є не спокій,там є любов, звідти йдуть рішення любити, плакати ненавидіти, кричати...А "відділ пропаганди" повинен вирішити ці питання для нас і для оточення,як повинні представити це на зовні. Якщо дівчина покохає, то розірве з друзями , з батьками і поїде на другий край світу стане перед ним на коліна "бий мене, а я тебе люблю". Якщо чогось хочеш насправді,серце то цей наш внутрішній  "атомний реактор" не дасть тобі всидіти на місці. Коли запитати котрогось з чоловіків чого ти з нею одружився, то отримаєш моментальну відповідь 
-"З любові." 
-"а те що вона має неймовірно довгі ноги бачив?" 
-"ну так ..."
але не скаже, що йому ті ноги крутились перед очима
-"...з любові.Посвятив своє життя для неї.Напрацювався в шлюбну ніч...":)
Одружуємось бо подобаємось один одному, прагнемо один одного.
Люди в різних місцях, і врізні моменти життя відкривають для себе своє серце. Наприклад десь під лісом, на озері...діти далеко, дружина далеко, чоловік далеко, а пиво,віски,бренді близько ... Друг мені одного разу відкривав душу. Зрадив дружину да корпоративі.Каже :
-"не знаю що найшло.не знаю як то сталось і з чого то...Кохана дружина,діти..Я не знаю як то сталось.Як я маю дивитись їй в очі.Вона мені не пробачит..." 
Я ж його добре знаю, веселий, компанійський...Запитав - "а хіба не було на роботі якихось жартів...?"
 - "..ну так..."
-  "А так часом нахилившись над нею над її компом,не обнімав за плече?"
-  "...ну...щось таке було"
-  "ну то не кажи , що то з нічого, і поняття не маєш як то сталось".
Найкращий іспит совісті люди часто роблять за компютером коли залишаються самі в кімнаті.Сідають сам на сам за комп і заходять в чат,отримують питання "Хто ти?" і тоді починається розпізнання серця, ким я є.І якби не той інтернет то не пізнали б серця, бо завжди були під контролем...
 Розум глушить це все. І часто ми самі не хочемо відкрити думки серця.

Не питай

Не питай про кохання. Не варто…
Не випитуй про вірність навіки.
Я з тобою в цю хвильку,  я поруч.
Тіла шал, вуст вогонь так відверто
Промовляють без слів – «Я кохаю!»

21.10.2009

Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved

 

Поринь

 

* * * * * * * * * * * * * * * * * * *


Поринь в неосяжну безодню,

В обійми занурюйся ніжні!

Вона піднесе, заколише,

Всотає і в тебе ввіллється…

Безмежжям ти станеш глибоким,

У хвилях якого розтану;

_________________________

Купайся в мені, о, коханий!


31.07.2009


Copyright 2009 © Cтепанська Марина (SMG) Всі права захищені

 

И cнова

Ну что дорогие мои! Вот меня опять и накрыло. Наконец-то. Потому что три месяца без стихов это было очень жестко.... Накрыло меня странно. На мове. Наивными детскими рифмами. Возможно, что носители украинского так совсем не говорят и не пишут. Но даже этому нескладному стишку я радуюсь, как ребенок первому лучику солнца ))) И у меня такая просьба ко всем друзьям: если в стихе есть надругательство на мовой, пишите в комменты буду все исправлять.



Мій єдиний, ніжний, любий,

я тебе цілую в губи.

Більш за все тебе кохаю.

Скоро буду поряд, знаю

Казка почуттів чекає.

Вітром, що лани плекає,

сонцем, що зігріє море,

щастям що розвіє горе

обійму тебе. Коханий,

рідний мій козак. Бажаний.

Ти моя найкраща мрія,

сильна, пристрастна надія.

Почуття радіють волі

і єднають нашi долі.


Я закохалась а ВИ?

 
Для Тебе

 


Наші почуття пахнуть вірністю...пристрастю нестримним бажанням
Відданістю та теплом!!!!
Ще ніколи не була така впевнена у комусь..як в Тобі!!!
Ще ніколи в житті так з трепетом не чекала кожної зустрічі...
Кожного разу зі страхом заглядаю Тобі у очі....боюсь не побачити там ЛЮБОВІ!!!!
Коли Ти цілуєш мене...неначе взлітаю до неба....
Я йду по місту і відчуваю у повітрі кохання...
Посміхаюсь оточуючим. Закриваю очі і бачу сонце.Забуваю про світ і думаю лише про свій світ, про Тебе. Відчуваю, як б’ється серце. Дивлюсь на телефон і чекаю повідомлення. Радію. Стрибаю від щастя.Довіряю... Чекаю на зустріч. Живу хвилинами щастя. Відчуваю вогонь в душі. Дивлюсь Тобі в очі. Забуваю про формальності, закони і правила. Дію від імені серця.
Цьом цьом

Мій неповторний твір

Обійми ніжні… Стан гнучкий -

Твій нотний стан напружений, бринить…

На ньому ноти я виписую ретельно,

Акорди, паузи, форшлаги і морденти…

Скрипковий ключ – як заголовок;

Вигнувся, КЛЮЧ ДО МЕЛОДІЇ,
Очікує…Ще мить – звучить!

Мій неповторний твір,

Мій інструмент тендітний…

 

17.12.2010

© Stepans’ka Marina (SMG)