Днями в Полтаві відбулися громадські слухання «Бібліотека. Місце і роль в житті територіальної громади», в яких взяли участь народні депутати України, представники органів місцевої влади, прокуратури, громадських організацій та ЗМІ. Говорили про активізацію місцевої громади стосовно дій з відновлення Полтавської обласної дитячої бібліотеки ім. Панаса Мирного, яку силоміць виселили з приміщення, повідомляє сайт «Новини Полтавщини». Нагадаємо, вже 5 років триває тяганина навколо цієї бібліотеки. Востаннє - в липні цього року - було вчинено дії силового захоплення приміщення дитячої бібліотеки.

Народний депутат України, член депутатської групи «Народна самооборона» Олесь Доній, який приїхав до Полтави, аби стати на захист інтересів дітей, стверджує, що подібне нині відбувається в усій Україні. «Йде цілеспрямований наступ войовничого капіталізму на гуманітарну сферу. Знищена дистриб'юторська мережа книгарень, йде наступ на бібліотеки», - сказав він.

Олесь Доній також закликав полтавську громаду активізуватись у питанні повернення книгарні та навів приклади зі своєї практики, коли саме таким чином (завдяки діям громади) досягались певні результати в подібних ситуаціях.

За слабку позицію при відстоюванні бібліотеки дісталося на горіхи депутатам обласної та міської рад - їм запропоновано винести це питання на розгляд найближчих сесій. Пролунали нарікання й на адресу місцевої судової влади, яку навіть звинуватили в корумпованості.

Учасники слухань ухвалили резолюцію із 7 пунктів. Так, вирішили рекомендувати керівництву Полтавської обласної дитячої бібліотеки звернутися до прокуратури Полтавської області, аби отримати її висновки щодо правомірності відчуження приміщення бібліотеки. Також керівництву бібліотеки рекомендовано звернутись до ГУМВС України у Полтавській області з вимогою прискорити розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом підпалу в приміщенні 10 тис. книжок, відкриття справи за фактом погроз посадовим особам бібліотеки та стосовно законності дій під час захоплення приміщення бібліотеки новим господарем.

Громадське зібрання звернулося до народних депутатів України з групи «Народна самооборона» (О. Донія, В. Марущенка, Ю. Стеця, В. Стретовича) з проханням провести депутатське розслідування, аби з'ясувати правомірність того, що коїться з дитячою бібліотекою в Полтаві, - повідомляє сайт ВГО "Антикримінальний вибір".

Майдан

Наприкінці минулого тижня сумнозвісний начальник управління культури Полтавської облдержадміністрації Володимир Годзенко зустрічався з колективом обласної бібліотеки для дітей ім. Панаса Мирного.

Як звичай, нічого нового він не повідомив. Але наполегливо намагався переконати колектив про те, що майно, яке за його словами, знаходиться у приміщенні захопленої бібліотеки, треба негайно вивозити… на якийсь склад у с. Розсошенці, що знаходиться під Полтавою. При цьому жодних пояснень головний «культурист» області не давав.

Бібліотекарі були здивовані. Адже судові справи ще не завершені і бібліотека не отримала остаточного вироку щодо свого подальшого існування. Але не здивовані представники місцевої громадськості, які твердо переконані, що управління культури не збирається займатися збереженням бібліотеки, а має намір її закрити.

Міністерство культури і туризму України продовжує мовчати.

Майдан

Захоплене 15 липня 2008 року приміщення Полтавської обласної бібліотеки для дітей ім. Панаса Мирного, останніми днями руйнується всередині «новими власниками».

Вантажними машинами вивозиться будівельне сміття. Доля всього майна, яке було захоплене разом з приміщенням, невідома.

Реакції з боку Міністерства культури і туризму України немає з дня захоплення приміщення дитячої бібліотеки.

На фото: Ведеться погрузка будівельного сміття через вікно.







Майдан

В одному з курганів археологи розкопали поховання жінки пізньо-сарматської доби. Орієнтовно III-IV століть нашої ери.

Поряд - бронзове люстерко, кинджал та залізні ножиці, що за формою не відрізняються від сучасних. Хоча майстри їх виготовили приблизно 1700 років тому. Також археологи знайшли срібну брошку. Фахівці кажуть - аналогів такої жіночої прикраси цієї доби ще ніхто не бачив.

Оксана Коваленко, керівник археологічної експедиції: "Жінка однозначно була дуже впливовою в своєму роді. Оскільки були покладені їй такі коштовні речі. Окрім того в черепі було знайдене залізне шильце. Можливо це й було причиною смерті".

Майдан.

Начальник управління культури Полтавської облдержадміністрації Володимир Годзенко має намір призначити свою коханку на посаду директора обласної бібліотеки для дітей ім. Панаса Мирного (саме тієї бібліотеки, приміщення якої більше місяця тому було захоплене приватними особами).

47-річна Лариса Гаврилюк зараз обіймає посаду заступника директора дитячої бібліотеки. Працює у цьому закладі трохи більше двох років. У колективі не прижилася й досі. Любить носити своєрідний одяг, показуючи всім навколо свого пупа. За що і отримала від відвідувачів бібліотеки прізвисько «Голопупенко».

Як повідомляють джерела, головний культурист області вже неодноразово пропонував пані «Голопупенко» на посаду директора бібліотеки голові Полтавської обласної державної адміністрації Валерію Асадчеву. Останній – у роздумах. Якби він побачив того пупа…

Звання “Ворог української культури” присвоюється фізичним особам за дії, спрямовані проти закладів культури, пам’яток історії та культури, інших об’єктів культури та культурного ландшафту України.

Представлення кандидатів на отримання звання Ворога української культури відбувається на сайті www.cultura.net.ua на підставі пропозицій від культурної громадськості. До розгляду приймаються пропозиції, які містять описи конкретних дій, спрямованих проти культури, та доказову базу – копії документів або свідчення людей, які доводять такі дії, а також опис наслідків та шкоди, яку завдали ці дії.

Присвоєння кандидатам звання Ворога української культури відбувається під час Надзвичайних Зборів “Україна – зона культурного лиха” або шляхом голосування на сайті www.cultura.net.ua Вороги української культури заносяться до Чорного списку, який розміщено на сайті www.cultura.net.ua

Виключення з Чорного списку та позбавлення звання Ворога української культури відбувається на підставі особистої заяви фізичної особи, яка носить це звання, рішенням Надзвичайних зборів або голосуванням на сайті www.cultura.net.ua Заява має свідчити про те, що Ворог української культури розкаявся та містити докази того, що він вжив заходів для подолання наслідків своїх дій проти української культури, а якщо це з якихось причин неможливо – зробив щось корисне для розвитку і збереження української культури, причому масштаб зробленого має перевищувати масштаб завданої шкоди.

Звання Ворога української культури не може бути надане посмертно, водночас смерть людини, що вже отримала це звання, не є підставою для виключення з Чорного списку.

Звання Ворога української культури вживається разом з іменем особи, що його носить, на рівні з іншими званнями – науковими, державними, почесними та ін. Наприклад: Доктор історичних наук, професор, заслужений діяч мистецтв, ворог української культури і т.д.

Усім представникам культурної громади України рекомендується ставитися до Ворогів української культури як до своїх особистих ворогів. Не рекомендується тиснути їм руку, бажати здоров’я, вітати зі святами, спілкуватися на неслужбові теми тощо. Заохочуються усі інші способи прояву громадського осуду по відношенню до цих людей.

Пропонується вживати звання Ворог української культури у всіх публікаціях, інтерв’ю, некрологах та т. ін. поруч з іменем людини, що його носить.

Підтримується найширше інформування громадськості про присвоєння звання Ворога української культури, повідомлення про це громаді за місцем проживання, колективу за місцем роботи, у випадку участі у політичних кампаніях – інформування керівництва політичних організацій та усіх виборців.

Державним органам, політичним та громадським організаціям не рекомендується призначати осіб, відзначених званням Ворог української культури на посади, пов’язані з культурною сферою та зі спілкуванням з громадськістю.

http://www.cultura.net.ua/

У Полтаві намагаються вирішити проблему, що виникла з появою велосипедистів-екстремалів та скутеристів. Вони використовують замість перешкод пам'ятники та інші споруди у місцях відпочинку, і зараз це набуло масового характеру. Монумент українського Кобзаря, який щойно відреставрували, - один із яскравих прикладів такого знущання над архітектурними пам'ятками, на жаль, не останній. Іноді для катання на велосипедах, скейтах та роликах використовують і дитячі майданчики, лавочки, перила, сходинки. Така неприйнятна поведінка спортсменів-аматорів наражає на небезпеку оточуючих.

Саме про це і розмовляли з головою "Руху екстремальної молоді" Дмитром Арзамасцевим та іншими активістами руху начальник управління у справах сім'ї, молоді та спорту Полтавського міськвиконкому Ігор Кислов та директор міського Центру соціальних служб Ольга Буднікова.

Загалом, у обласному центрі займаються екстремальною їздою майже 3 тисячі людей. У місті є один спеціально споруджений майданчик для велоспорту, але, як з'ясувалося, не всім він підходить.

Авторитети екстремального руху в Полтаві пропонують владі облаштувати ще кілька екстрім-майданчиків, а біля пам'ятників встановити спеціальні огорожі.

"Новини Полтавщини".

5 канал:


Не вщухають пристрасті довкола Полтавської обласної дитячої бібліотеки. Судова тяганина за приміщення бібліотеки триває уже 5 років. 20 днів тому його захопили місцеві підприємці. Зараз працівники бібліотеки виборюють у суді право залишитися тут. Тим часом у ніч проти вівторка стався новий інцидент. Невідомі потрощили двері бібліотеки - тож сто тисяч книжок залишилися без нагляду.

Наталія Граїцька працює у Полтавській обласній дитячій бібліотеці вже 23 роки поспіль. Кожного робочого дня вона видавала малечі книжки. А сьогодні готується їх переносити.

Разом з колегами вона прямує до приміщення рідного закладу. Але жінок до нього не впускає охоронець. Каже, говоріть з новими власниками. За питання про вимагання ними грошей за збереження книжок та вимогу компенсувати ще 3 з половиною мільйони гривень неотриманих прибутків ми ледь не розрахувалися камерою.

Ці молодики двадцять днів тому на світанку заволоділи приміщенням дитячої обласної бібліотеки. Зафарбували вікна, зірвали шпалери і лінолеум на підлозі. Його площа понад 500 квадратних метрів. У грошах – це майже мільйон доларів. Проти них директор бібліотеки просто безсилий.

У тій же Полтаві є ще одна значно більша дитяча бібліотека – на Лялі Убийвовк. Леонід Чобітько впевнений, якщо держава не захистить його заклад, то будуть страждати і інші бібліотеки.

Олег Дейнека, 5 канал: "В ніч з понеділка на вівторок напередодні засідання суду у справі Полтавської обласної дитячої бібліотеки та коли мали б почати виносити книги з її приміщення, його двері були понівечені невідомими. Це – вже третій інцидент з того часу, коли приміщенням Полтавської обласної дитячої бібліотеки заволоділи нові власники. До цього сталася пожежа й захоплення".

Олег Дейнека, Андрій Поставець, 5 канал

Завантажити відеосюжет (6,71Мб)

Цей же відеосюжет можна побачити прямо зараз на моїй сторінці у розділі "Відео".

Російська рок-група «ДДТ» уже другий місяць їздить по Україні з концертним туром, присвяченим 1020–річчю хрещення Києва. Напередодні концерту в столиці, який, до речі, перенесли з Майдану Незалежності на Хрещатик через приїзд Патріарха Варфоломія, соліст «ДДТ» Юрій Шевчук дав прес-конференцію. Подаємо найцікавіші запитання–відповіді.

ХОЧУ, АБИ РОСІЯ БЕЗ ВИЩИРУ ДИВИЛАСЯ НА СВОЇХ СУСІДІВ І НЕ ЛЯКАЛА КРАЇНИ ПОСТРАДЯНСЬКОГО ПРОСТОРУ

Пане Юрію, чому Ви вирішили взяти в цьому турі участь? І які у Вас враження від туру по Україні?

Коли мені запропонували взяти участь у цьому турі, я багато думав, у мене були сумніви якісь… Проте потім дійшов висновку, що це вкрай необхідно. По-перше, ми стали блаженними миротворцями, по-друге, я громадянин Росії. І я дуже хочу, аби Росія та Україна жили в мирі та дружбі.

Це дуже важливо для мене особисто, для моїх друзів, тому ми поїхали в цей тур. І не було ніяких місіонерів американського толку, людей в окулярах і піджаках. Не було також радикального націоналізму щодо релігії, якихось крайнощів. Як, наприклад, популярний у вас той афроамериканець (має на увазі Сандея Аделаджі. – Авт.) каже: «Моліться богу, і будете мільйонерами».

Нічого цього не було, була просто розмова про душу, про те, що людина складається не тільки з двох півкуль – права – це, яка холодильник повний жратви, а ліва півкуля – на якій ця жратва готується.

У людини ще є дух, душа. Людина – дуже багате створіння – це образ подоби Божої, творець, дзеркало вселеної… І ось про це ми ненав’язливо говорили з молодими людьми у 22 містах України.

Дуже радий тому, що це все відбулося.

Є багато різних музикантів… Деякі наші колеги голими танцюють на корпоративах, розважаючи нову еліту наших суспільств, яка аж сочиться жиром. А ми просто працювали за ось цю ідею. І ми знайшли її. Зараз дуже важливо думати про те, що нас розсварює, а розсварює нас дуже багато… Це і політики, і пишучі брати наші… Потрібно говорити не про те, що нас роз’єднує, а про те, що об’єднує.

Одною з потужних об’єднуючих речей є православна віра. Київська Русь хрестила всі наші слов’янські держави, батько Київ нас хрестив. Це для нас дуже важливо.

На мій погляд, основне наше завдання сьогодні – гуманізація наших суспільств, гуманізація Росії. Аби Росія без вищиру дивилася на своїх сусідів, аби не лякала країни пострадянського простору, а зі щирою усмішкою дивилася на світ.

Головне, що я виніс з цього туру, – немає ніякої ненависті в Україні до Росії. У Львові та інших містах Західної України ми збирали десятки тисяч молодих людей, які нам підспівували. Тобто царювало братство, це було чудово.

Приїхавши до себе в Петербург після першої частини туру, багато моїх друзів питали: «Ну як?» – я не розумів, перепитував: «Що «як»?» – «Ну… складно було, на вулицю, певне, не виходив на Західній Україні?» Я кажу: «Чому це, ще й як виходив»…

Ви знаєте, як от накачали наші народи, страшно вкачали по венах, по мозку цей гнилий розчин ксенофобії і ненависті. Просто страшно!

Навіть мої інтелігентні хлопці мене запитували: «Що, складно було? Напевне, охорони з тобою хтозна скільки ходило?»

У нас було надзавдання.

Я казав про музикантів, які розважають народ, і це, мабуть, чудово, але є ще надзавдання. Є таким надзавданням також приклади, йти далеко не потрібно… Був, наприклад, такий чудовий співак, як Джон Леннон, який бився за мир, проти війни у В’єтнамі, є Мадонна, яка в Африці рятує бразильських мавпочок. Тобто багато музикантів у світі займаються не тільки музикою, і в цьому нічого поганого, пафосного немає. Вони просто служать якійсь ідеї, добру – так, як вони його розуміють.

А на нашому пострадянському просторі стільки проблем… Я мотався по багатьох локальних війнах: у Сербії, Чечні, Афганістані… Хочу вам сказати, надивився я цього лайна, міжнаціональної ворожнечі, коли помирають діти, жінки, мирне населення. Будь-яка війна – це жахливо. Не казатиму нічого більше, ви самі все знаєте.

Війна – жахлива річ, особливо, коли вона йде на релігійному чи національному ґрунті. Не дай Боже, аби це ще раз повторилося.

Для нас важливо шукати шляхи, які б нам допомогли співіснувати. Політики ці всі вимруть через 30 років, а народи наші залишаться. Залишиться Грузія, Україна, Прибалтика, Таджикистан… Як ми житимемо: у стані війни, матюкатися одне на одного, скреготіти зубами чи житимемо в любові і дружбі? Ось це сьогодні важливо!

Ми собі постановили – не займатися політикою, не говорити про неї в жодному місті. Проте мушу сказати, що в башці багатьох політиків досі відбувається холодна війна. Вони міркують і говорять тими кальками, які були виведені ще у 80-ті роки. Холодна війна – це суворий, темний феодалізм. Холодна війна – це коли є той, хто на нас не подібний, він – ворог.

Так не можна! Я про це так само кажу й у Росії. Навіть виступав на економічному форумі… Щоправда, як мене туди пустили, сам не знаю. Там зіткнувся з російськими націоналістами, які більше подібні на шовіністів.

Деякі, такі, як Гліб Павловський, котрий пардон, просрав тут усі вибори, кажуть, що весь пострадянський простір – імперія… Ну не можна будувати зараз російську імперію, бо буде війна. Куди вони тягнуть наш російський народ? Не знаю. Одним десантом захопити Україну? Та вже нахлебталися ми цього! Досить!

Повинні вирости інші політики…

Те, що робить Ющенко, мені не подобається. Він намагається позбавити останнього, що зближає наші народності, – нашої духовності. Він намагається створити свою державну церкву. Що це таке? Навіщо порушувати традиції в наші й так не прості часи?

Я проти ксенофобії в Росії! Я рубаюся з нашими шовіністами через це, і рубатимуся доти, доки в мене вистачить сил.

У Вас у Севастополі була незвичайна зустріч з сином. Чи не могли б Ви про неї трошки розказати?

Мій син служить у армії. І так сталося, що вони на судні зараз здійснюють візити дружби… Заходили в порти Іспанії, Африки, Тунісу. Вийшло так, що ми приїхали в Севастополь 19 липня, а син мій прийшов у порт у Севастополі. Ми там зустрілися, уся команда була на концерті, чудово поговорили.

Йому залишилося тільки два місяці до наказу. Зараз він знову в Середземному морі. Сподіваюся, у нього все буде добре.

Мій син чесно служить батьківщині, у даний момент – Росії. Він сержант морської піхоти, жодних поблажок для нього нема. Він прослужив уже практично два роки.

Тому тут перед своєю батьківщиною я чесний, свого сина я нікуди не ховав, ні в які Англії та Америки. Мій син нормальний хлопець, який дуже любить Росію і прекрасно ставиться до України.

Я СТОЯВ НА МАЙДАНІ, І МЕНЕ ТУДИ НЕ ПУСКАЮТЬ, А КІРКОРОВ, ЯКИЙ РУБАВ БАБЛО НА ІНШІЙ СТОРОНІ, – НАРОДНИЙ АРТИСТ УКРАЇНИ

Ви на сцені на Майдані Незалежності під час Помаранчевої революції співали під гітару, під кінець сказали, що революцію роблять герої, а її надбаннями користуються падлюки…

Так, я це казав, ще казав, що Росія та України – брати і сестри. Я пам’ятаю той Майдан, і мені дуже подобалося: чудові очі, жага свободи. Також пам’ятаю 91-ий рік у Росії… Теж було чудово.

Як це так все вийшло?.. Стоячи на Майдані, я знав, як це все буде, бо бачив російський приклад.

Ці історичні моменти, нехай і короткі, але підйоми національної самосвідомості, жага до безумної волі, – це просто дивовижно.

В історії не було таких ще моментів, коли б це тривало вічно.

Тоді я вийшов на Майдан, аби сказати щось про дружбу Росії та України. Це була тоді моя головна ідея.

Я тільки сьогодні дізнався, що Ющенко громадянина Російської Федерації Філіпа Кіркорова зробив народним артистом України. А Кіркоров, у той момент, коли я виступав на Майдані, рубав бабло на іншій стороні (має на увазі виступи за Партію регіонів. – Авт.). І ви уявляєте собі такий парадокс: я стояв на Майдані, і мене туди вже не пускають, а Кіркоров – народний артист України.

Якось Ющенко заявив, що він не любить російський рок… Ну, тепер я розумію, кого він любить.

Якби був другий Майдан, Ви б на ньому виступили?

Дивлячись, для чого б він служив. Ідеї мають бути мені до душі. Також я повинен знати, що я маю робити. Це дуже важливо для мене.

Повірте мені, кожен мій рух – це плоди великих роздумів.

«ФАБРИКА ЗІРОК» – ЦЕ НЕЩАСНІ ДІТЛАХИ, ЯКИМ ЗАБИЛИ ПЛАСТМАСОЮ МОЗОК

Чи належать рок-музиканти до шоу-бізнесу?

Шоу-бізнес – це такі собі розваги, офіціанти в мистецтві: що прикажете, що вам станцювати, що заспівати? Сьогодні в Росії багато хто грішить шоу-бізнесом. Групи «Ленінград», «Бі-2», «Сплін» виступають лише на корпоративах...

Багато рок-музикантів вважають, що коли ти когось обслуговуєш, то це вже не рок-музика. Бо рок-музика – це коли ти протягуєш свою ідею, свою думку про світ, своє слово…

Ну як я можу вийти в кабак, і співати там для людей, які п’яні, спітнілі прагнуть розваг?

Я не хліб і видовища, я ділюся сокровенним. Рок-музика – це щось зовсім інше. Навіть продюсер в рок-групі не може існувати. В ДДТ ніколи не було продюсерів. Як може якийсь дядя командувати, де і що мені грати? Це маячня собача, це «фабрика зірок». Ось це шоу-бізнес, це нещасні дітлахи, яким забили пластмасою мозок.

Тобто Вас жоден багатій не затягне до себе?

Я радий усім багатим, які прийдуть до мене на концерт, але до них співати я не піду.

Яка ціна того, що Ви підтримуєте опозицію в Росії?

Ну яка тут може бути ціна... Про ціну ж не думаєш. Я ж не бухгалтер.

Коли ти думаєш про ціну – це вже шоу-бізнес. Рок-н-рольщик – він же тупий, прямолінійний, нехитрий, він спочатку робить, а потім думає.

Мої помисли завжди чисті. Водночас я завжди боюся, аби мої помисли не завели мене в пекло, боюся стати зіркою, не доведи Боже, якоюсь скотиною, яка далі свого носа не бачить, боюсь померти циніком.

Записувала Ксеня Лесів
УНІАН.

Ситуацію, яка склалася з Полтавською обласною бібліотекою для дітей ім. Панаса Мирного, коментує місцевий активіст ВГО Альянс «Майдан» Тарас Токар.

Навчальний процес полтавських школярів зірваний. Робота бібліотеки паралізована. Доступу до літератури дітям немає. «Мудрий» керівник управління культури облдержадміністрації Володимир Годзенко збирається видати наказ на переселення бібліотеки у менше приміщення, йдучи на порушення Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу». Крім того, що порушуються вимоги цього закону, картина виглядатиме так: у приміщеннях без вікон стоять по декілька столів. Кожен стіл – це бібліотечний відділ.

У захопленому ж приміщенні зараз перебуває не тільки більшість літератури та майно бібліотеки, а й роботи дітей з різних творчих гуртків. Зруйнована частина приміщень.

З дня захоплення приміщення бібліотеки пройшло 14 днів. Полтавська обласна державна адміністрація утримується від будь-яких заяв.

Майдан