Юрий Шевчук снова порадовал:зы

  ... и называют его спасителем России — вот от этого меня тошнит.        

(Юрий Шевчук)

 ... она проста очень – нужно жить в мире и любить человека.  (Юрий Шевчук)

  ... заключается в том, что я не утратил способность любить. А главный недостаток — я, к сожалению, не избавился от способности ненавидеть…    (Юрий Шевчук)

Сегодня культовому музыканту, лидеру группы ДДТ исполнилось 55 лет. Музыкальная карьера Юрия Шевчука насчитывает уже больше трех десятков лет. Самое интересное, что до 1982 года музыкальный коллектив из Уфы, куда его пригласили солировать, не имел названия. Необходимость официально именоваться появилась после того, как в 1982 году «Комсомолка» объявила Первый Всесоюзный конкурс «Золотой камертон», где ДДТ стала лауреатом с песней «Не стреляй». Шевчук, как бессменный автор и исполнитель песен группы стал уникальным явлением в русской поэзии, одним из столпов русского рока. Самобытность его творчества — искреннего и философского — оставила след в сердцах миллионов поклонников, несмотря на то, что клипы и песни редко попадают в эфиры под предлогом неформатности.

[ Читать дальше ]

ДДТ обнародовали обложку и трек-лист своего нового альбома "Иначе". Песни с долгожданного диска группы Юрия Шевчука еще ни разу не издавались. К этой работе коллектив подошел с обновленным составом и свежим звуком, как сообщает выпускающая пластинку компания. Единственная песня, которая несколько дней назад с успехом дебютировала на радиостанциях страны - "Родившимся этой ночью". Пресс-служба ДДТ уверяет, что пластинка полностью оправдывает свое название, у группы действительно теперь все "Иначе".

"Иначе" - это другой способ существования во времени и пространстве, отличный от навязываемой нам модели унылого в своем "позитиве" раболепного общества потребления. Каждый из нас может погреться у костра внутренней свободы. Каждый из нас может жить иначе, не глотая циничную пропаганду, не довольствуясь банальными, мертвыми ответами на живые вопросы бытия", - комментирует название Юрий Шевчук. Узнать об альбоме можно на официальном сайте группы - ДДТ

MSN

Лидер группы «Ленинград» Сергей Шнуров рассказал, что остался непонятым либерально настроенной интеллигенцией, а ее цензура сродни цензуре Кремля

Недавно в интернете появился клип воскресшей группы «Ленинград» на песню «Химкинский лес». Лирический герой этой песни зарабатывает деньги и популярность на общественном протесте. О нем Сергей Шнуров поет: «Да и я не в накладе – получаю процент и живу в шоколаде. Звонко капает цент. Покупайте билеты, братья, я последний певец демократии». В этом лирическом герое вся либерально настроенная общественность узнала Юрия Шевчука. Но сам лидер группы «Ленинград» Сергей Шнуров рассказал Елене Мухаметшиной, что остался непонятым либерально настроенной интеллигенцией, а ее цензура сродни цензуре Кремля.

Почему вы написали песню «Химкинский лес?

«Химкинский лес» стал идиоматическим выражением и перестал быть географической точкой. События, которые там происходят, обросли каким-то количеством мифов. Это как Александр Сергеевич Пушкин, например, который тоже сейчас как некая идиома. И мне показалось, что применить некий хармсовский прием, довести ситуацию до крайнего абсурда вполне уместно.

То есть какого-то личного неприятия к Шевчуку у вас нет?

Да перестаньте. Мне вообще он симпатичен своей такой искренностью. Человек живет абсолютно честно. И в клипе я его не осмеивал, а если у кого-то сложилась такая точка зрения, то это не моя проблема. Меньше смотрите телевизор, вот что можно пожелать.

На самом деле вы не верите в то, что Шевчук или, скажем, Noize MC пиарятся?

Пиар как побочный эффект присутствует в любом жесте. Все дело в процентном соотношении. Если 90% — это пиар, а 10% — то, что просто хотелось сказать, тогда все ясно. Но я не думаю, что с Шевчуком и NoizeMCтакая история. На самом деле, наш клип скорее напоминает песню «Еду в Магадан». К тому же ирония никому никогда не мешает. Мне кажется, что мы стали очень серьезно относиться абсолютно ко всему. Я не говорю, что ирония должна быть всепронизывающей, но что-то такое, чтобы спесь с себя сбивать, должно быть. Песня — просто некая провокация и прививка обществу, что нужно как-то шире смотреть на жизнь.

Просто Шевчук за последние месяцы превратился в героя. Обвинять его в неискренности как-то неприлично, что ли.

Почему?

Строительство трассы приостановили, и он сыграл в этом не последнюю роль.

Но ведь лес уже, по-моему, порублен. Так что какая результативность? Но против Шевчука в песне ничего нет. Ни слова. Ее проблематика в том, что в нормальном обществе так дела не решаются, как у нас. Наше общество больно. Тут какие-то системные сбои, ведь, по идее, проблема Химкинского леса не стоит выеденного яйца. Назначается группа специалистов — можно их из Европы пригнать, если уж так никому не доверяют — которая решает, как должна проходить трасса. Это дело двух недель.

Профессиональной зависти к Шевчуку нет? Все-таки вместе с Боно спеть песню Боба Дилана? 

Я U2 не люблю. Мне просто подобные движения вообще не нравятся — ни в какую сторону, ни за кого. Не вышел бы и не спел.

Ваш клип очень понравился «Молодой гвардии» и «Нашим», они разместили его на своих сайтах. Вы стали голосом, озвучивающим их идеи?

Боюсь, что этим голосом сложно вообще стать, тем более мне. (Смеется.) Это все было сделано абсолютно не в их поддержку! Если Джоконду вешают в туалете, это же ни о чем не говорит. По поводу «Наших» и тому подобных организаций у меня устоявшаяся точка зрения. Они мне абсолютно несимпатичны. Если онипридут — мы не будем давать концерты. Это же элементарно.

Вы, кстати, только этим летом вместе с Шевчуком выступали на концерте в поддержку Байкала...

Да. По этому поводу у меня есть своя точка зрения. Но вокруг Байкала нет такого информационного шума. Ситуации настолько разные! Хотя, казалось бы, что-что, а Байкал нужно защищать.

А вы в принципе против дороги через Химкинский лес?

Я не посвящен в проблематику строительства дороги. Нужно быть специалистом, чтобы решать, как она должна пройти.

А ситуация с Охта-центром не аналогичная Химкинскому лесу?

Я не поддерживаю его строительство. Дорога— это необходимость, а башня — излишество.

Вас вообще можно представить защитником чего-либо именно на передовой?

Я был защитником Мариинского дворца в 1991 году, и даже не знаю, правильно я делал или неправильно. Очень сложно разобраться так, чтобы потом было не стыдно. Только придерживаясь своего чутья, если я пойму, что все, кирдык, больше так нельзя, то да, наверное, могу выйти.

За музыкантами многие готовы идти.

Какая глупость. Это значит, что общество больно. То есть эти люди, как крысы, которые идут за мальчиком с дудочкой. Вы себе представляете, что народ идет за Моцартом?

Ну, я могу себе представить, как народ идет за Шевчуком.

Ну да, я это тоже могу представить. (Смеется.) Это чревато, честно говоря. Мне вообще кажется, что даже если народ пойдет за Макаревичем, то это страшно будет. Братцы, давайте одумаемся.

В последней совместной песне NoizeMCи «Ляпис Трубецкого» говорится, что революция – в моде. Согласны?

Согласен. Революция именно что в моде.

Вы верите, что когда-нибудь рванет?

Наверное, да. Мне кажется, что самое страшное — когда большевики кричат: «Свобода, равенство, братство», значит, готовься к рабству. То есть если сейчас кричат: «Единая Россия», значит, что скоро распад.

А что вы скажете в ответ на конспирологические теории о том, почему вы записали эту песню?

А без этого не обойтись. У нас что ни скажи, в этом видят либо руку Кремля, либо вашингтонского обкома, либо жидомасонский заговор.

Ваш приятель Артемий Троицкий, защитник леса, кстати, назвал клип госзаказом.

Вы сами-то подумайте, мозгами пораскиньте. Мне даже не хочется ничего объяснять по этому поводу. Это какая-то чудовищная глупость. Вот как это должно было происходить? Мне звонят и говорят: «Ну-ка, напиши, Серега, такую песню, чтобы был общественный резонанс».

Если говорить про конспирологические сюжеты, то мне кажется, что отправная точка всего этого— диалог Шевчука и Путина. В Кремле решили, что просто пора выпускать пар. Если кого-то показывают по телевизору, по Первому каналу, значит, это кому-нибудь нужно. Представляете, какая это машина, которая думает, что выпускать в эфир. Это такая операция прикрытия. Пускай все думают про Химкинский лес. Ситуация-то в стране, по большому счету, жутковатая.

А вы согласились бы участвовать в такой встрече с Путиным?

Нет, мне это напоминает картину «Ходоки у Ленина». У меня нет вопросов ни к тому ни к другому, мне все ясно. Мне неинтересно спрашивать ни про что, потому что я представляю, какими будут ответы. Мне кажется, что когда правила игры пишутся с одной стороны, невозможно выиграть партию. Что бы ты ни делал, получается, что играешь в поддавки. Это абсолютный инфантилизм — верить, что с властью можно о чем-то договориться. Если ей нужно будет, то она сама договорится со всеми.

Но вы же ходили к Суркову. Сколько раз, кстати?

Два раза. Первый раз была эта всем известная встреча с музыкантами, а во второй раз мне поступило предложение сыграть на «Селигере», от которого я отказался.

Как долго делали клип?

Андрей Закирзянов, мой приятель, две ночи не спал, делал его. Песня родилась сама собой. Я же не могу заниматься тем, чтобы убеждать людей в том, что это не заказ, мне это не с руки, это не мой темперамент. Потом, зрячий да увидит, слышащий — услышит. Кому надо, тот вообще ничего не поймет. Странная ситуация вообще складывается. Когда были проблемы у выставки «Запрещенное искусство», все сокрушались: как же так, у нас же свободная страна. А стоит кому-то чуть влево или вправо сделать шаг, начинает работать так называемая либеральная цензура. И она гораздо страшнее нелиберальной. В этом же тоже есть проблема. Если мы либералы, то тогда уж давайте не забывать, по крайней мере, о свободе слова и свободе самовыражения, про возможность другой точки зрения.

Почему «Ленинград» собрался снова? «Рубль» денег не приносит?

С «Рублем» по-прежнему все нормально. Он играет порядка десяти концертов в месяц. У меня просто есть какие-то музыкальные идеи, которые я могу реализовать в рамках «Ленинграда». В «Рубле» это было бы неуместно. Это вопрос вкуса и гармонии ля минор и ми мажор.

Говорят, возродились к зимним корпоративам и потому что компании вышли из кризиса?

Им виднее. В интернете же одна правда. И у всех своя.

После отставки Юрия Лужкова можно ожидать, что «Ленинград» выступит в «Лужниках» или «Олимпийском»?

Нет-нет. Я думаю, сразу на Красную площадь. (Смеется.) У нас будут два концерта в Москве. 26 и 27 ноября. Думаю, что какую-то часть средств мы отправим Юрию Михайловичу в поддержку.

Вы не жалеете, что выпустили этот клип?

Думаю, что я о нем еще пожалею. Вариантов развития событий до фига. И 90% очень крутые. Из ваших вопросов, так как у меня нет интернета, я понимаю, что сейчас враг демократии номер один — это я. Быть врагом демократии номер один, да и вообще быть номер один — сложновато. (Смеется.)

Родившийся в 1961 в Киеве, Украине, художник  Юрий  Шевчук создает свою собственную неповторимую технику и стиль в художественном искусстве. Ясность и гармония, усовершенствованные цвета, восхитительные линии - особенности, которые описывают Юрия Шевчука как профессионала. Бесспорно ему можно присудить титул одного из лучших художников, живущих в Чешской республике.

(Маленькие картинки кликабельны!!!)

[ Читать дальше ]
 

Уважаемые блоггеры! Вот мой новый опрос! Как вы относитесь к удивительному Юрию Шевчуку и его группе? В комментарии прошу написать, что лично вам дало их творчество! Может быть, они вам что-то открыли? Или наоборот, раздражают чем-то? В общем, всех умоляю отписаться!!!:)

Російська рок-група «ДДТ» уже другий місяць їздить по Україні з концертним туром, присвяченим 1020–річчю хрещення Києва. Напередодні концерту в столиці, який, до речі, перенесли з Майдану Незалежності на Хрещатик через приїзд Патріарха Варфоломія, соліст «ДДТ» Юрій Шевчук дав прес-конференцію. Подаємо найцікавіші запитання–відповіді.

ХОЧУ, АБИ РОСІЯ БЕЗ ВИЩИРУ ДИВИЛАСЯ НА СВОЇХ СУСІДІВ І НЕ ЛЯКАЛА КРАЇНИ ПОСТРАДЯНСЬКОГО ПРОСТОРУ

Пане Юрію, чому Ви вирішили взяти в цьому турі участь? І які у Вас враження від туру по Україні?

Коли мені запропонували взяти участь у цьому турі, я багато думав, у мене були сумніви якісь… Проте потім дійшов висновку, що це вкрай необхідно. По-перше, ми стали блаженними миротворцями, по-друге, я громадянин Росії. І я дуже хочу, аби Росія та Україна жили в мирі та дружбі.

Це дуже важливо для мене особисто, для моїх друзів, тому ми поїхали в цей тур. І не було ніяких місіонерів американського толку, людей в окулярах і піджаках. Не було також радикального націоналізму щодо релігії, якихось крайнощів. Як, наприклад, популярний у вас той афроамериканець (має на увазі Сандея Аделаджі. – Авт.) каже: «Моліться богу, і будете мільйонерами».

Нічого цього не було, була просто розмова про душу, про те, що людина складається не тільки з двох півкуль – права – це, яка холодильник повний жратви, а ліва півкуля – на якій ця жратва готується.

У людини ще є дух, душа. Людина – дуже багате створіння – це образ подоби Божої, творець, дзеркало вселеної… І ось про це ми ненав’язливо говорили з молодими людьми у 22 містах України.

Дуже радий тому, що це все відбулося.

Є багато різних музикантів… Деякі наші колеги голими танцюють на корпоративах, розважаючи нову еліту наших суспільств, яка аж сочиться жиром. А ми просто працювали за ось цю ідею. І ми знайшли її. Зараз дуже важливо думати про те, що нас розсварює, а розсварює нас дуже багато… Це і політики, і пишучі брати наші… Потрібно говорити не про те, що нас роз’єднує, а про те, що об’єднує.

Одною з потужних об’єднуючих речей є православна віра. Київська Русь хрестила всі наші слов’янські держави, батько Київ нас хрестив. Це для нас дуже важливо.

На мій погляд, основне наше завдання сьогодні – гуманізація наших суспільств, гуманізація Росії. Аби Росія без вищиру дивилася на своїх сусідів, аби не лякала країни пострадянського простору, а зі щирою усмішкою дивилася на світ.

Головне, що я виніс з цього туру, – немає ніякої ненависті в Україні до Росії. У Львові та інших містах Західної України ми збирали десятки тисяч молодих людей, які нам підспівували. Тобто царювало братство, це було чудово.

Приїхавши до себе в Петербург після першої частини туру, багато моїх друзів питали: «Ну як?» – я не розумів, перепитував: «Що «як»?» – «Ну… складно було, на вулицю, певне, не виходив на Західній Україні?» Я кажу: «Чому це, ще й як виходив»…

Ви знаєте, як от накачали наші народи, страшно вкачали по венах, по мозку цей гнилий розчин ксенофобії і ненависті. Просто страшно!

Навіть мої інтелігентні хлопці мене запитували: «Що, складно було? Напевне, охорони з тобою хтозна скільки ходило?»

У нас було надзавдання.

Я казав про музикантів, які розважають народ, і це, мабуть, чудово, але є ще надзавдання. Є таким надзавданням також приклади, йти далеко не потрібно… Був, наприклад, такий чудовий співак, як Джон Леннон, який бився за мир, проти війни у В’єтнамі, є Мадонна, яка в Африці рятує бразильських мавпочок. Тобто багато музикантів у світі займаються не тільки музикою, і в цьому нічого поганого, пафосного немає. Вони просто служать якійсь ідеї, добру – так, як вони його розуміють.

А на нашому пострадянському просторі стільки проблем… Я мотався по багатьох локальних війнах: у Сербії, Чечні, Афганістані… Хочу вам сказати, надивився я цього лайна, міжнаціональної ворожнечі, коли помирають діти, жінки, мирне населення. Будь-яка війна – це жахливо. Не казатиму нічого більше, ви самі все знаєте.

Війна – жахлива річ, особливо, коли вона йде на релігійному чи національному ґрунті. Не дай Боже, аби це ще раз повторилося.

Для нас важливо шукати шляхи, які б нам допомогли співіснувати. Політики ці всі вимруть через 30 років, а народи наші залишаться. Залишиться Грузія, Україна, Прибалтика, Таджикистан… Як ми житимемо: у стані війни, матюкатися одне на одного, скреготіти зубами чи житимемо в любові і дружбі? Ось це сьогодні важливо!

Ми собі постановили – не займатися політикою, не говорити про неї в жодному місті. Проте мушу сказати, що в башці багатьох політиків досі відбувається холодна війна. Вони міркують і говорять тими кальками, які були виведені ще у 80-ті роки. Холодна війна – це суворий, темний феодалізм. Холодна війна – це коли є той, хто на нас не подібний, він – ворог.

Так не можна! Я про це так само кажу й у Росії. Навіть виступав на економічному форумі… Щоправда, як мене туди пустили, сам не знаю. Там зіткнувся з російськими націоналістами, які більше подібні на шовіністів.

Деякі, такі, як Гліб Павловський, котрий пардон, просрав тут усі вибори, кажуть, що весь пострадянський простір – імперія… Ну не можна будувати зараз російську імперію, бо буде війна. Куди вони тягнуть наш російський народ? Не знаю. Одним десантом захопити Україну? Та вже нахлебталися ми цього! Досить!

Повинні вирости інші політики…

Те, що робить Ющенко, мені не подобається. Він намагається позбавити останнього, що зближає наші народності, – нашої духовності. Він намагається створити свою державну церкву. Що це таке? Навіщо порушувати традиції в наші й так не прості часи?

Я проти ксенофобії в Росії! Я рубаюся з нашими шовіністами через це, і рубатимуся доти, доки в мене вистачить сил.

У Вас у Севастополі була незвичайна зустріч з сином. Чи не могли б Ви про неї трошки розказати?

Мій син служить у армії. І так сталося, що вони на судні зараз здійснюють візити дружби… Заходили в порти Іспанії, Африки, Тунісу. Вийшло так, що ми приїхали в Севастополь 19 липня, а син мій прийшов у порт у Севастополі. Ми там зустрілися, уся команда була на концерті, чудово поговорили.

Йому залишилося тільки два місяці до наказу. Зараз він знову в Середземному морі. Сподіваюся, у нього все буде добре.

Мій син чесно служить батьківщині, у даний момент – Росії. Він сержант морської піхоти, жодних поблажок для нього нема. Він прослужив уже практично два роки.

Тому тут перед своєю батьківщиною я чесний, свого сина я нікуди не ховав, ні в які Англії та Америки. Мій син нормальний хлопець, який дуже любить Росію і прекрасно ставиться до України.

Я СТОЯВ НА МАЙДАНІ, І МЕНЕ ТУДИ НЕ ПУСКАЮТЬ, А КІРКОРОВ, ЯКИЙ РУБАВ БАБЛО НА ІНШІЙ СТОРОНІ, – НАРОДНИЙ АРТИСТ УКРАЇНИ

Ви на сцені на Майдані Незалежності під час Помаранчевої революції співали під гітару, під кінець сказали, що революцію роблять герої, а її надбаннями користуються падлюки…

Так, я це казав, ще казав, що Росія та України – брати і сестри. Я пам’ятаю той Майдан, і мені дуже подобалося: чудові очі, жага свободи. Також пам’ятаю 91-ий рік у Росії… Теж було чудово.

Як це так все вийшло?.. Стоячи на Майдані, я знав, як це все буде, бо бачив російський приклад.

Ці історичні моменти, нехай і короткі, але підйоми національної самосвідомості, жага до безумної волі, – це просто дивовижно.

В історії не було таких ще моментів, коли б це тривало вічно.

Тоді я вийшов на Майдан, аби сказати щось про дружбу Росії та України. Це була тоді моя головна ідея.

Я тільки сьогодні дізнався, що Ющенко громадянина Російської Федерації Філіпа Кіркорова зробив народним артистом України. А Кіркоров, у той момент, коли я виступав на Майдані, рубав бабло на іншій стороні (має на увазі виступи за Партію регіонів. – Авт.). І ви уявляєте собі такий парадокс: я стояв на Майдані, і мене туди вже не пускають, а Кіркоров – народний артист України.

Якось Ющенко заявив, що він не любить російський рок… Ну, тепер я розумію, кого він любить.

Якби був другий Майдан, Ви б на ньому виступили?

Дивлячись, для чого б він служив. Ідеї мають бути мені до душі. Також я повинен знати, що я маю робити. Це дуже важливо для мене.

Повірте мені, кожен мій рух – це плоди великих роздумів.

«ФАБРИКА ЗІРОК» – ЦЕ НЕЩАСНІ ДІТЛАХИ, ЯКИМ ЗАБИЛИ ПЛАСТМАСОЮ МОЗОК

Чи належать рок-музиканти до шоу-бізнесу?

Шоу-бізнес – це такі собі розваги, офіціанти в мистецтві: що прикажете, що вам станцювати, що заспівати? Сьогодні в Росії багато хто грішить шоу-бізнесом. Групи «Ленінград», «Бі-2», «Сплін» виступають лише на корпоративах...

Багато рок-музикантів вважають, що коли ти когось обслуговуєш, то це вже не рок-музика. Бо рок-музика – це коли ти протягуєш свою ідею, свою думку про світ, своє слово…

Ну як я можу вийти в кабак, і співати там для людей, які п’яні, спітнілі прагнуть розваг?

Я не хліб і видовища, я ділюся сокровенним. Рок-музика – це щось зовсім інше. Навіть продюсер в рок-групі не може існувати. В ДДТ ніколи не було продюсерів. Як може якийсь дядя командувати, де і що мені грати? Це маячня собача, це «фабрика зірок». Ось це шоу-бізнес, це нещасні дітлахи, яким забили пластмасою мозок.

Тобто Вас жоден багатій не затягне до себе?

Я радий усім багатим, які прийдуть до мене на концерт, але до них співати я не піду.

Яка ціна того, що Ви підтримуєте опозицію в Росії?

Ну яка тут може бути ціна... Про ціну ж не думаєш. Я ж не бухгалтер.

Коли ти думаєш про ціну – це вже шоу-бізнес. Рок-н-рольщик – він же тупий, прямолінійний, нехитрий, він спочатку робить, а потім думає.

Мої помисли завжди чисті. Водночас я завжди боюся, аби мої помисли не завели мене в пекло, боюся стати зіркою, не доведи Боже, якоюсь скотиною, яка далі свого носа не бачить, боюсь померти циніком.

Записувала Ксеня Лесів
УНІАН.