***
- 21.02.17, 16:05
Ті хмари над водою – то є день,
Де джміль важкий так солодко гуде
І між дерев колишеться трава.
Он сонце, як медова голова
До чаю ввечері. Із пасіки мерщій
Старий із медогонкою помчить
Бо небо хмариться і сповіщають дощ
Густе повітря й краплі на брилі
Ми не дорослі, ми іще малі –
Молочні вуса, хмарні кораблі.
Бабуся у одвірок спогляда
Як поверта із поля череда.
Вода холодна, ось вона – вода.
Єдине, що залишиться тобі.--- -------- ---
Доля мене викликає...
Доля тепер не чекає...
Доля спокути не знає,
А душа й не питає...
---
Ніч така темно тягуча
Бачу у снах сиві кручі...
В спіралях польоту щезаю,
А душа слів не має...
---
І спочинку не можу здобути,
І між знаками комі не бути,
І Тебе щось не можу забути...
Крізь роки недосяжно збагнути.
---
А десь птахи по світу кружляють,
В небесах творять наші думки.
Хтось із засідки в птахів стріляє,
Серце рвучи в криваві шматки.
---
Якби їх захистити від болю,
Якби кулі спинити в двобої,
Заховати від лютої смерті
І страждання із пам`яті стерти...
---
Ти озирнись на мить довкола...
Поглянь у світ із надсуцвіття
І замість крапки знову кома,
І знов спіральне словоліття.
---
Пробуджена промінням сила
З весни ввібрала ноти літер.
Душа втомитись не посміла,
В обіймах зустрічає вітер...
---
Ти зупинись на мить поволі
Спитай питанням без обману,
Чого це над тобою зорі
Живильним світлом гоять рану?
---
Чого птахи співають ніжно,
Чого пелюстки мріють світлом?
Невже в питаннях сенси світу?
А в серці вже... любові вітер
1731.03.14, 10:13
Она придет- вся в белом и простая!
С пакетом "Ариеля" и с борщом.
Носки и шторы в доме постирает,
Подставит в жизни белое плечо.
Детей тебе на шею - не повесит!
Ты будешь огражден от этих лаж!
И скажет: "Не нужны мне мерседесы!!!"
И сделает тебе та-акой ма-ассаж!
Потом - в полет, куда же без полета!
С земли - на небеса - и прямо в рай!
И вдруг - над ухом - тихо шепчет кто-то:
ПРОСНИСЬ, НОСКИ ВОНЯЮТ,ПОСТИРАЙ!!!!
Теперь как всегда твои ошибки: Старый мерседес - ПОДЕРЖАННЫЙ. А массаж - ЭРОТИЧЕСКИЙ!
_-_-_-_-_-_-_---_-_-_-_-_-_---_-_-_-_-_-_-_-_
Я хочу так сказати, що люблю тебе,
Але між нами відстань невідома...
Так сталося, що тут не справжнє все,
Тож будемо ми просто так, знайомі...
---
Любов моя не в смайлах, не в словах,
Вона в душі живе десь тихо-тихо...
Літає вільно в сонячних світах,
Веселкою живе в рядках із літер...
---
Я хочу так сказати та не смію
Вриватися й твою будити суть...
А втриматись як завжди не зумію
І знов схвилюю віршами весну...
---
Любов моя народжена єством,
Із творчості окрилена піснями...
Пишу її тобі простим пером,
Цілунки шлю незримими устами...
---
...........
_-_-_-_---_---_---_-_---_---_---_-_-_-_
Це про нас - мене і людину, яка мені небайдужа... Вона одна із сотень, із тисяч... і тільки вона одна...)))
---
Говорим навколо,
щоб вірити в здогад...
Спіральному колу
Даруєм думки...
На волі гуляє
Майбутнього спогад,
Шукає любові
В розливі ріки...
---
В очах твоїх смуток
Чомусь уявляю...
Несповнену пустку
Зігріти жадаю...
---
Загоїти рани,
Зректися кайданів,
З полону туману
Тре йти і мені...
---
Збережені квіти
Розквітнуть весною
З народжених літер
Складуться пісні...
Від них не сховати
Бажання горіти
Й тобі дарувати
Досвітні вогні...
---
...
Без цензури.
Прощай, холодный и бесстрастный Великолепный град рабов, Казарм, борделей и дворцов, С твоею ночью, гнойно-ясной, С твоей холодностью ужасной К ударам палок и кнутов. С твоею подлой царской службой, С твоим тщеславьем мелочным, С твоей чиновнической жопой, Которой славны, например, И Калайдович, и Лакьер. С твоей претензией — с Европой Идти и в уровень стоять. Будь проклят ты, ебена мать!
Не дозволь розплакатись у тебе на очах
Я хочу бути сильною і буду!
Синдром дощів зцілує на дахах
Інакшого когось без перелюбу
Я буду дуже сильною. Без слів
Своє прощання поглядом не скажу
Бо ти мене любити не зумів
Хоч й розлюбити зможеш не відразу.
А завтра сніг вже ляже на асфальт
На новий аркуш ми почнемо жити
Не застосуєш ти моїх порад
Бо може і не вмієш ти любити…
Тож не дозволь розплакатись… мені
Вже не до сліз. Життя міняє колір
Візьми на згадку хоч мої вірші
Якщо вже не судилося любові…