хочу сюди!
 

MELANA

39 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 49-51 років

Замітки з міткою «зустріч»

Починати діяти потрібно вже

Почув від цікавою людини цікаву думку: даремно ми не дали перемогти Януковичу у 2004. Цікаво було б почути огрунтування такого погляду у минуле, тому що я більше дотримуюсь погляду: добре так, як є, хоча хотілось би кращого. Тобто в загальному плані динаміка розвитку суспільства в Україні як поступ від "зони і її зеків" до громадського співжиття вільних людей - мене влаштовує, особливо у порівнянні з країнами-братами по нещастю перебування в СРСР.
В котре переконуюсь, що живе безпосереднє спілкування значно продуктивніше і динамічніше за спілкування в Неті, але водночас воно чисто енергетичне і мало що лишає фіксованого. До того ж спроба фіксувати розмову навіть пост-фактум виглядало б як суцільний сумбур фраз і думок. Описати важко, а не записати означає знищити, бо найперше правило журналістики звучить так: якщо відбулась подія, але про неї ніхто не дізнався - значить події не було.
Найголовнішим в цій ознайомчій зустрічі було те, що дві діаметрально протилежні за своєю генезою, а саме: літератор-демагог та інженер-прагматик, - і знайшли повне порозуміння в головних позиціях сучасного державницького стану в Україні:
1. Двадцять років українське суспільство зріло-визрівало і зараз настає слушна година для... Для всього, тож від нас простих-непростих громадян України тепер залежить, чи ці зміни будуть позитивні чи деструктивні щодо процесу створення громадянського правового і справедливого суспільства в Україні.
2. Ринкова економіка в Україні називається "тіньовою економікою", яка і є головною потугою в майбутньому, а головним завданням є збільшення максимально отої тіньової економіки, щоб можна було без шкоди для держави і людей знищити нікому не потрібну деградовану надбудову державної економіки разом з її анти-анти-анти... державним бюрократичним апаратом.
3. Максимально спрямовувати зусилля на соціальне примирення різних верств в Україні, а не на конфронтацію. І багаті, і бідні, і середні, і службовці, і приватні бізнесмени,і навіть депутати - це все наші люди, громадяни України, а тому нам краще домовлятись про умови нормального співжиття, аніж вишукувати гарної ворожнечі. Зміст простий: багаті не повинні платити за бідних, чим нас постійно спокушають, а багаті повинні допомагати бідним перестати бути бідними! Звичайно що при цьому багаті вже не будуть такими аж багатими, але вони залишаться живими, що, погодьтесь, вартує часткових жертв.

Це основні напрямки, а узагальненим було рішення робити регулярно подібні зустрічі зацікавлених людей для обміну думок і вироблення чітких постулатів та керунків щодо співдії на майбутнє.
Як літератор, я б обіграв зміст нашої розмови таким чином: був час, коли Слово і було Ділом, але вже надійшов час, коли Слово є початком Діла, щоб по часі Слово постало за результатом Діла.
В Україні вже є багато людей, які беруться до діла самотужки на всласний розсуд і їх вже не зупинити, що і добре. Просто варто скоординувати наші зусилля, щоб не плутати справи одне одному. Так я думаю, тому вважаю за потрібне робити подібні до нашої зустрічі-наради в доброму товарствві добрих людей задля доброї справи.


Богдан Гордасевич
Львів-Рясне

Зустріч Путіна і Трампа

Зустріч любителя цілувати дітей у животик та обожнювача московських проституток ФСБ

.

Холодний сніг поверх трави…

                         

                         Холодний сніг поверх трави…                         

Коли зустрінемось з тобою.

Притиснусь, прагнучи любові,

Й почую: "Викинь з голови!.."

 

А я не викину, хоч ріж…

Твоє я пеститиму тіло,

Щоб ти відчула, як ти мила,

А ти вдавай неначе спиш…

 

Рука блукатиме моя:

Грудей торкнувши, дійде лона…

Так-так, я знаю: безсоромник!

І – сексуальний маніяк!..

 

Іще хоч тричі повтори.

І я погоджуся з тобою.

Притиснусь, прагнучи любові

В четвер ранкової пори:

 

Не дотягну до свят отих!..

Ще бозна де той відпочинок

Так сталось: що ж тепер удієш,

Коли бажання не спинить?!

 

Все сам і сам – хоч вовком вий!

А ти з роботи й на роботу.

А за вікно погляну – що там:

Холодний сніг поверх трави.

 

Невже і справді це про нас?

Та не повірю я ніколи!

"Іди – до мене!" Чий це голос?

Ти – просто диво! Я це знав!

 

Отак іще... та ще озвись,

Щоб і весна тебе почула.

І щоб розтав коли зустрінемсь

Холодний сніг поверх трави! 


Думи про однокласників

Оце знайшли мене однокласники на однойменноми сайті і запрошують на зустріч випускників у наступну суботу. З одного боку наче цікаво побачитися, а з іншого трохи боязко. Бо я практично ні з ким не бачився з випускного. А пройшло вже без малого 15 років. Зараз в пам"яті можу відтворити список прізвищ за алфавітом, до букви М точно (а це 10 чоловік), а далі можу когось і пропустити (всього нас було 26, хоч іноді хтось приходив на певний час, хтось вибував)... Клас у нас був дружний, але всі якось розбіглися після 9-го класу по технікумах, ліцеях і інших школах. Телефонів тоді навіть домашніх не було стільки, а до мобільних ще прогрес не дійшов, тож якось розгубилися всі. Можливо, хто жив десь поряд і пересікався, а я за ці роки бачився лише з 2-ма хлопцями кілька разів. Тож цікаво чи пізнаю я решту однокласків, а тим паче однокласниць? Яка їх доля? Чим займаються? Бо розійшлися ми практично дітьми, а далі у кожного був свій шлях. Чи цікаво буде спілкуватися з ними? З тих пір з"явилося багато друзів з університету, знайомі на роботі. Школа і спогади про неї поступилися новим людям, об"єктам, емоціям... Думаю це буде бурний потік інформації, як нової, так спогадів.
Ну, що ж... побачимо!

Київ

Завтра буду в Києві.

Хто хоче зустрітись - дзвоніть. Я на зв'язку.

Телефони 099-075-05-07, 063-158-76-86.

Погляд у метро

Обери мене!
Зупинись на мить.
Пропусти зупинку де б ми розішлись.
Нехай двері стиснуться, як наші серця!
Їдемо зі мною до кінця! 

"Ну, здравствуй, здравствуй..." Лист перший

 Етт зайшов у кафе. Зайняв столик у глибині залу. Нічого не думалось, нічого не хотілось. Гірке відчуття, ніби струни рвались у серці, обривки їх дряпали душу.

- Ваше замовлення пане.- Голос офіціанта, що приніс коньяк привів Етта до тями.

- Дякую.- Меркуріанець сам налив собі чарку.

З гучномовця звучала сумна мелодія, від котрої у напівтемному приміщенні було ще темніше. Етт і незчувся як пляшка стояла вже порожня. "Така порожня як і ця зала" - подумав Меркуріанець. Дійсно останній відвідувач покинув кафе вже півгодини тому. Наближалась комендантська година. Один лише Етт сидів самотньо за столиком.

- Пане, Вам потрібно іти додому. Ми вже закінчуємо роботу... - Поряд був все той же офіціант.

- Чому так рано? - Здивувався Меркуріанець.

- Комендантська година.

- А-а, так. Звичайно. - Етт підвівся, залишив "чайові". Більша половина гаманця спорожніла. Однак це Етта не хвилювало, - гроші й так скоро не будуть потрібні бо виліт екседиції через два дні.

На вулиці моросив дощ. Його відразу окутала сіра імла. Пройшов кілька десятків метрів по тротуару вздовж шосе і потрапив на автозупинку. Опинившись під навісом змахнув з лиця краплини дощу. В голові трохи проясніло. Тут же, на автозупинці, недалеко від себе, Меркуріанець побачив жіночу постать. Дощ посилився. Пориви вітру заносили його краплини під навіс. Жінка щільніше закуталась у плащ. Меркуріанця вона ніби й не помічала. Почувся гул двигуна. Під`їхав автокар.

Етт слідом за незнайомкою зайшов у порожній салон. Двері зачинились. Двигун загув потужніше. Поїхали..

За вікном нічого не було видно. Потоки води спливали по темному склу. Вона стояла повернувшись спиною. Етт не відривав погляду від стрункої постаті.

Раптом почувся скрип у кінці салону. Жінка обернулась і Меркуріанець побачив красиве обличчя, але дивилась вона не на нього. Етт повернув голову  у напрямку її погляду. З задньої кабіни вийшло кілька людей у формі з пов`язками на рукавах. Патруль.

Меркуріанець намацав у кишені піджака посвідчення. "Усе в порядку" - мимохідь глянувши на незнайомку, помітив, як вона стривожилась. Сіпнулась до виходу, очевидно, сподіваючись швидко вийти з автокара на слідуючій зупинці. Але машина мчала на повній. "Уникнути патруля не вдасться," - Вона зупинилась , не знаючи, що вдіяти.

Етт спостерігав за нею. "Вона напевне немає документів" подумав Меркуріанець. Жінка повернула обличчя. Погляди їх зустрілись. В очах невимовне хвилювання. Патрульні були за кілька кроків від Етта. Той рвучко направився до незнайомки.

- Не хвилюйтесь, я допоможу вам. - Тихо сказав їй.

- Пане, прошу ваші документи. - Звернувся до Меркуріанця старший патрульний.

Будь-ласка. - Етт простягнув йому посвідчення. Той узяв документ, пильно оглянувши, провів по ньому ерсеттером. Прилад мовчав.

- Усе в порядку? - Спитав Меркуріанець.

- Так, пане Ростер. - Відповів потрульний, назвавши ім`я прочитане у посвідченні. Він повернув Етту документ і до незнайомки:

- Ваші документи пані.

Жінка зиркнула на Меркуріанця і, відкривши сумочку, почала передивлятись у ній якісь папери. Це тривало секунд десять. Патрульні нетерпляче чекали.

- Не розумію. - Вона знизала плечима.- Де ж посвідка?

- Шелла, ти напевно забула її на письмовому столі, коли читала листа від свого родича з провінції.

Етт мало тямив, що говорив, але говорити треба було хоч що-небудь.

Незнайомка повністю ввійшла в роль. Акцент у її розмові видавав іноземку, та не міг перешкодити мелодії приємного голосу.

- Ох, пане Ростер мабуть,що так. Мені дуже прикро. Що ж тепер робити?.- Звернулась до патрульного.

- Ну, у випадку коли при Вас не має документів, то...

- Пане патрульний я можу засвідчити, що ця жінка - Шелла Венс, моя колега з Наукового Ценру.

- На жаль, пане Ростер, це не може бути прийнято за документ. Пані Венс, прошу пройти з нами.

- Куди? - Майже крикнула незнайомка - новоявлена Шелла.

- Заспокойтеся Шелла.- Меркуріанець узяв її за руку.

- Пане патрульний, дозвольте мені на хвилинку скористатись вашою рацією.

За мить Етт набрав відомий йому номер.

- Полковнику? Добрий Вечір!

- Хто це? - Прозвучало в ефірі.

- Це Сен Ростер. Розумієте тут така справа... - І Меркуріанець повідав д`Ентену суть проблеми, а саме, - що його затримали з колегою по роботі і...

- Добре передай трубку патрульному. - Донеслось з мікрофону.

За хвилину старший патрульний вибачився і патруль повернувся до задньої кабіни.

Наступна зупинка була кінцева.

Вони обоє мовчали. Коли вийшли з автокару дощ на мить стих. Етт і незнайомка стояли на мокрому асфальті перед входом у Науковий Центр.

- Дякую. - Стиха сказала вона.

- Будь-ласка. - Відповів він.

 - Мені треба йти.

Вони дивились одне на одного кілька секунд і не могли зрушити з місця. Здається ще щось не досказане лишалось між ними.

Врешті незнайомка розвернулась і пішла.

- Почекайте! - Етт наздогнав її. - Як хоча б звати вас?

- Хіба це має значення?

- Хто зна. Може на слідуючий раз вже не доведеться вигадувати. - Обоє посміхнулись.

 Їх очі були так близько. Легенький вітерець пестив її мокре волосся. Місяць на мить виглянув з-за пелени  сірих хмар, заливши світлом вулицю пробудив пітьму і розігнав її у закутки.

- Сайєна. - Сказала вона.

"Сайєна?" - Здивувався розум. "Сайєна" - Сказало його серце.

- Мені... Мені треба йти.

Меркуріанець стояв занімілий. Спогади розпалили вогонь пам`яті.

- Сайєна. - Ледь чутно мовив він. Вона пішла. Його душа вторила ім`я. Вона відходила все далі.

- Куди ти. - Стрепенувся Етт прийшовши в себе.

Місяць зайшов за хмари. вона не зупинялась. Зненацька з-за повороту вигулькнув сніп фар. З`явилась машина "Порядку", розорюючи темінь жерлами прожекторів. Сайєна, побачивши її, зупинилась. Машина наближалась.

Меркуріанець примчав до неї.

- Послухай, зараз тобі небезпечно лишатися одній. Вони заберуть тебе! - Він вказав на машину "Порядку". - Сайєна ходімо зі мною - і, не чекаючи її реакції, потягнув за собою.

- Відчепись, що ти робиш?! Хто ти такий в кінці-кінців? Можу я прийняти своє рішення! Нікому не має значення, що я думаю. Залиште всі врешті-решт мене в спокої!

Меркуріанець зупинився і відпустив її.

- Що ж, роби як знаєш. - Пустив руки.

Проносились миті. Вони стояли нерухомо. Машина вже гальмувала. Прожектори прискіпливо освітлювали їх постаті. Двигун сповільнив оберти, колеса зупинились. Сайєна поглянула на Меркуріанця.

- Пішли. -  Сказала вона 

 

2000р.

 

Історична подія: Україна і НАТО зближуються

Історична подія: Столтенберг прокоментував зустріч з міністром Полтораком і перспективи України
Відправити на пошту
 

Генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг підтвердив відкритість НАТО до вступу нових членів.

Історична подія: Столтенберг прокоментував зустріч з міністром Полтораком і перспективи України

Так у Брюсселі на зустрічі з міністром оборони України Степаном ПолторакомСтолтенберг відповів на запитання щодо перспектив вступу України до оборонного союзу, інформує Економічні новини.

Історична подія: Столтенберг прокоментував зустріч з міністром Полтораком і перспективи України

«Принцип відчинених дверей, один з основних принципів НАТО, є актуальним як для України, так і для інших країн. Вважаю історичною подією, що в новій будівлі штаб-квартири альянсу я першим міністром з країн-партнерів приймаю міністра оборони України Степана Полторака», – сказав голова НАТО.

Читайте: Полторак: Чи чекає на українців нова хвиля мобілізації

Під час зустрічі Полторак поінформував Столтенберга про особливості військово-політичної ситуації в Україні, а також розповів про реформи в українському оборонному відомстві.

«Ми усвідомлюємо, що майбутнє української держави нерозривно пов’язано з членством у системі колективної безпеки й оборони НАТО. Попри складну ситуацію на сході України, наш внесок в операції альянсу буде збережено та нарощено», – цитує слова міністра оборонне відомство України.

Перший погляд

Народ, на що ви звертаєте увагу при першій зустрічі з людиною? Особисто я чомусь на взуття, при чому це виходить само самою)

Рахуються тільки з сильними

11:56 21 червень Київ, Україна



Завершилася офіційна зустріч президентів Сполучених Штатів Америки та Росії, яку світ чекав протягом останніх місяців. Результати зустрічі широко обговорюються суспільством багатьох країн як на рівні експертів, так і на рівні простих громадян. Перші шпальти світових ЗМІ заполонили думки фахівців від геополітики та журналістів-міжнародників.Оцінки різні.Пропутінські ЗМІ та «рупори Кремля» один поперед одного завзято кричать про «як завжди, мужнього та впевненого у собі» керманича, який «сам на сам» захищав інтереси «світового добра» у боротьбі зі «світовим злом». І захистив! Не підвів такі рідні «скрепи». Дав відсіч спробам принизити гідність «останньої фортеці слов’янського світу»… Та чи насправді Путіну є чим пишатися після зустрічі? Хіба що запізненням на п’ять хвилин?
Західні ЗМІ не поділяють захват Кремля. Вони задоволені результатами, порівнюючи женевську зустріч з тою, що відбулася три роки тому у Хельсінкі між Трампом та Путіним.І вважають, що Байден, на відміну від Трампа, виглядав впевнено та зміг відстояти «західні цінності» на зустрічі зі «східним диктатором». Тоді, у 2018 році, Дональд Трамп на спільній пресконференції з Путіним заявив, що з питання втручання у вибори США «вірить йому більше, ніж американській розвідці». Ці слова пізніше стануть одним з найбільш часто використовуваних аргументів на користь занадто м'якого ставлення Трампа до Путіна.
Цього разу не було ні спільної пресконференції, ні надмірної люб'язності з боку президента США, і, на думку американських ЗМІ, це головний тріумф саміту в Женеві.
На думку західних експертів, «хельсінкське фіаско» не повторилося. Байден чітко вказав Путіну на критичне зменшення довіри до Росії з боку демократичного Заходу. І дав на роздуми Путіну певний час, цілком достатній, на його думку, для прийняття остаточного рішення про подальші дії Кремля. Або шлях на демократію та свободу, або – ворог усьому світу із відповідними діями західних країн.
Незважаючи на всі зусилля Росії, яка «відчайдушно намагається зберегти статус провідної світової держави», неприкрито агресивні дії Кремля «підривають її позиції в світі». Байден підкреслив, що саме таку ціну платять країни за порушення міжнародних норм.
Президент США чітко провів «червону лінію» для Путіна, давши тому на роздуми та прийняття рішення про подальшу спрямованість внутрішньої та зовнішньої політики Кремля пів року. Або Путін відмовиться від своїх хворобливих амбіцій, або…
Зважаючи на особистість «довічного керманича», сподіватися на перемогу розуму над амбіціями навряд чи можливо.
На жаль, Путін та його оточення настільки вже «зріднилися» з шляхом великоімперського тоталітаризму, що не допускають навіть думки про інші шляхи розвитку своєї країни.
Тільки агресія, тільки брехня, тільки свавілля як всередині країни, так і щодо інших суверенних країн. Але є ще страх. Він притаманний всьому живому. І Путін з оточенням - не виключення. Він дуже боїться залишитися вигнанцем на світовій політичній арені. Все його життя – це виконання ролей.
Спочатку таких, які відводили йому, потім такої, яку обрав він сам. Ролі Великого та Необхідного. Зараз він розуміє, що втрачає свою роль. І Байден йому на це чітко вказав.Росія – не Імперія, Путін – не головний герой свого часу. Навіть не головний Злодій. Так, середняк з хворобливими амбіціями. А повна ізоляція, яка може спіткати Путіна через пів року, якщо він не «замислиться над своєю поведінкою», може останнього доконати. І він це розуміє, хоч і не може дозволити це собі сприйняти.
Байден, своєю виваженою позицією та поведінкою, не пішов на відкрите загострення відносин між Заходом та Сходом. Путін - не зміг. Бо нічим…
Інтелектуально та технологічно знекровлена сучасна Росія не страшна Заходу. Росія, завдяки Путіну, перетворилася із політичного суб’єкта на об’єкт запеклої гри на виживання між Китаєм та Заходом, на розмінну фігуру протистояння між двома філософіями та ідеологіями розвитку суспільства.
Влада США намагатиметься за будь-яку ціну не «роздати карту» Росії на «руку» Пекіну. Тому не слід очікувати різких дій США та Євросоюзу проти Росії.
Україні не варто сподіватися на те, що колективний Захід стане на захист її національних інтересів за будь-яку ціну. Цього не буде. Україна повинна сама стати повноцінним суб’єктом міжнародних відносин, сама перебороти та перемогти внутрішні негаразди та протиріччя.Стати сильною. Слабким та невпевненим не місце у геополітиці. Бо тільки з сильними країнами є сенс реально ставати поруч та разом протистояти будь-яким зовнішнім загрозам.
https://myc.news/ua/kolonka_redaktora/schitayutsya_tolko_s_silnymi
Сторінки:
1
2
попередня
наступна