хочу сюди!
 

Наталія

40 років, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 30-40 років

Замітки з міткою «весна»

демонтаж и расфасовка

Я думаю,у каждого есть что-то вроде навозной лопаты,которой в
моменты стрессов и неприятностей вы начинаете копаться в себе,в своих
мыслях и чувствах.Избавьтесь от неё!Сожгите её!Иначе вырытая вами яма
достигнет глубин подсознания,и тогда по ночам из неё будут выходить
мертвецы.
(с)С.Кинг
  Когда-то любовь была проста и понятна - папа любит маму и они целуются. Мама любит тебя. Встречая маму, забирающую тебя из садика,- со всех ног бежишь к ней, побросав недоигранные игрушки. Рассказываешь захватывающие истории про горшки, сидящих на них коллег, злых няничек, халатно вытирающих детские задницы... Мама слушает и принимает участие в жизни, бурлящей в твоём горшке. Любовь. Но приходят дни, когда вдруг замечаешь, что маме как-то не до тебя - свои у неё горшки, и там её, чуждая тебе жизнь. И ты весь такой несчастный, брошенный. Ищешь утешения в плюшевом медвежонке, слонёнке, белом батончике с карамельной крошкой.
   И были страшные пятидневки. У вас были пятидневки? Когда родители работают, ты в садике, а забирают только на выходные. Так ждёшь этих выходных, по вечерам размазывая свою тоску по пододеяльнику и рукавам пижамки с утятами. Пятничным вечером мама тебя забирает, но как-бы не твоя, а того Пети-сируна, у которого писюн уже может показать головку. У мамы проблемы. А у тебя слоник, медвежонок, батончики. Железный самосвальчик. Бабай за шкафом.
  А потом...потом ты идёшь в школу. Мамина забота как-то постепенно сублимировалась в запреты, ограничения и наставления. Ты уже и сам пытаешься поменьше рассказывать маме про свою шкоду - у тебя свои дела, велосипеды, бутылки с карбидом. И любовь. И как ни парадоксально, но объект своей любви ты пытаешься побольней дёрнуть за косичку, обидеть, напакостить. А потом неохотно прячешь свою совесть в портфель вместе с красивыми красными цифрами, напоминающих лебедей, и качественным образцом почерка преподавателя - "прошу родителей явиться в школу". И куда-то пропало желание бежать со всех ног навстречу маме.
    Теперь-же она кажется такой неуловимо-прыткой, издевательски хохочущей, с выскальзывающими из рук жирными косичками. Где-то скачет, поблизости и хихикает то в одном ухе, то в другом. Пытаясь её поймать обнаруживаешь в своих объятьях каких-то зелёных кикимор, вместо яркого чувства. А любовь скачет вокруг и вдруг как обнимет жарко-жарко, отпрыгнет, споткнётся о подводные камни своих надежд и иллюзий, упадёт, забьётся в судороге...Смотришь, а у неё глаза, как бездонная жопа. тут уж не до спасения - добивать надо. Чтоб не мучилась.
    И опять ты стоишь, вцепившись руками в бампера разъезжающихся автобусов, понимая - чтоб не разорвало надо одну руку отпустить. Но какую? И как всегда разжимаешь ту, в которой волшебным образом оказывается "чёрная метка"  
Такое ужасное время ваще                                           
Такие ужасные дни
Такое оно это время ваще
И эти которые дни

        А хороший автобус уехал без нас
        Хороший автобус уехал прочь                          


Игрушки взорваны - какой смешной нарыв
Глухие пуговицы слов и петли глаз
Я буду безграничен, как презерватив
И буду непорочен, словно унитаз

        Но мне придется выбирать
        Кайф или больше
        Рай или больше
        Свет смерть или больше
        Хэй-йо... (с)



0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

33%, 4 голоси

8%, 1 голос

17%, 2 голоси

42%, 5 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Понеділок Пасхальної седмиці

навіяно передзвоном, почутим в Києво-Печерській Лаврі

Блакить весняна. Сонце над собором.

Лунає благовіст - небесний передзвін.

 І сходить благодать... Благословіння Боже!

© Stepanska Marina (SMG)

 

дзвони тут

Хочется...

Время одуванчиков,
зацвели сады,  
блестят глаза у мальчиков,
хочется... звезды.
Чтобы с неба яркая
прыгнула в ладонь,
кровь вскипает жаркая,
в пальчиках огонь.
Воздух абрикосовый,
пена, кружева
и зовет в объятия
мягкая трава.
И сияет розово
нежная ..звезда,
в пене абрикосовой
тихий шепот... "да".

Прогулка вечером 22 апреля

Темнота наползает

откуда-то сбоку, слева

Серо-синей тяжёлою

тучею дождевой...

Вот она

уже

закрыла полнеба,

Опустила на землю щупальца -

пыльные вихри...

Наконец,

хлынул дождь проливной!

Через десять минут туча-тьма

Вся излИлась

холодными злыми слезами

И, вздохнув облегчённо,

растаяла вдруг без следа,

А в глубоком

ультрамариновом

море над головами

Засияла алмазом блестящим

Венеры вечерней звезда.



Заметіль




Духмяна заметіль

Недовговічним квітом сипле

Встеляє килим білий.

                        Закохані, йдемо

                        В той снігоцвіт вишневий!..

 

22.04.2010

 

© Stepanska Marina (SMG)

 

 

 

 

Нарешті про самого себе!

Авжеж, нічого не писав. Все біля, та навколо, але не про себе. Чому? Сам не знаю, а якщо я чогось не знаю, то люблю в цім розібратись. Саме цим зараз і займусь.

По-перше, нарешті, після довгої перерви, мене стали цікавити події в світі, я став озиратись по сторонах, дивитсь що та де відбувається. Почав знайомитись з новими людьми, особливо приємно, що тепер серд моїх знайомих багато цікавих гарних дівчат, з якими приємно поспілкуватись на взаємно цікаві теми.

По-друге, після того, як декілька років писав тільки про себе, в думках багато накопичилось всього стороннього, тільки раніше я ці думки відкладав на дальні полиці, а тепер дістаю, роздивляюсь, вивчаю, і часто дивуюсь тому, як можна було жити раніше... а потім розумію, що інакше бути не могло. Тільки таким чином я міг стати таким, який я є, не зруйнувавши свого внутрішнього "Я".

О, доречі, про "Я"... Дивився мульти про Містера Фрімена - ото жесть! Так і хочеться впровадити парочку експерементів, запропонованих ним (-: Наприклад, почати писати "Я" завжди та повсюди з великої літери... Декілька разів пробував почати, і щось мене зупиняє... не можу Я так робити, бо звик по іншому... Точніше, можу тільки англійською мовою писати " I " заглавною, а російською та українською чомусь не виходить. Хоча, в чому принципова різниця? Чому їм можна, а Мені ні? 

В житті повний хаос відбувається. Події змінюються швидко одна за одною, без пояснень, без коментарів, як слайд-шоу: встиг побачити - твоє щастя, не встиг - сам винний; зрозумів - молодець, затупив - потім сам пошкодуєш, коли з'ясується, що це був якийсь важливий урок життя....

Хаос хаосом, але всеж простежується тенденція розвитку. Можливо, Я просто плутаю швидку та непередбачувану зміну обставин зі справжнім хаосом? В цілому ж, принципової різниці для Мене нема, і те що я плутаю одне з іншим тільки підтверджує цей факт (-:

Тепер по пунктах, короткими тезами про те, що було зроблено, які досягнення, починаючи з середини січня:

- вперше в житті спробував голодування... вражень багато, переважно неприємних, бо думав до цього що Я крутий, а з'ясувалось протилежне

- продовжую втрачати "друзів". Не пишуть, не телефонують, на привітання по інтернету не відповідають. А що їм зі мною робити? Я став сумним, не випиваю, зацікавлення не поділяю... Розумію їх, але якось хочеться хоч когось з них з собою забрати в своє нове життя

- занурився в політико-економічний квест "К12 - розшукується мер". І як завжди то зі мною буває, став співорганізатором... (хе-хе... по частині навчання та тренінгів) (-: Маю багато надій на цей квест. Знаю, що Мої надії ніколи не приводили до чогось доброго для мене, але то були старі надіх, а на нові надії Я маю нові сподівання (-:

- скоро літо... вже все нутро тремтить від бажання відправитись в подоріж... далеку та обов'язково із цікавими знайомствами та пригодами... і щоб обов'язково було складно фізично, і скрутно морально... Тільки так Мені вдається краще розуміти себе - через випробування витривалості, наполегливості, сміливості.

- серденько радіє приходу весни!!! ЯК ХОЧУ КОХАННЯ!!! ТЕПЛА!! НІЖНОСТІ!!!! АААААААААААА!!!!! (-:

ммм... маю бігти... ще ввечорі щось спробую дописати (-:

цілую, люблю, Ваш Микола (-:

 Рейтинг блогов 

Не судите за любовь меня

НЕ СУДИТЕ ЗА ЛЮБОВЬ МЕНЯ !

***************************

Прикоснитесь к Радости моей,

Испытав восторг и восхищение!

Разделите Радость этих дней!

Ведь чудесны эти дни весенние !

[ Читать дальше ]

Цветущие абрикосы и божьи коровки... Божественная красота!

Наконец-то началась Весна.. Первыми провозвестникам являются цветущие абрикосы.. И сразу в воздухе разливается аромат весны, и хочется жить, творить, любить..













это весенний ковер.. похоже на одуванчики, но на самом деле это весенний цветок "чистяк"