Завтра, 18 травня, о 12.00 в Національному історико-меморіальному заповіднику "Биківнянські могили" відбудеться щорічне урочисте вшанування пам'яті жертв політичних репресій 1937-1941 рр, повідомили УНН у прес-службі Мінкульту.
В заході, що має на меті нагадати нам про трагедію, що була спричинена сталінським тоталітарним режимом, візьмуть участь виконуючий обов'язки Президента України та Голови Верховної Ради України О. В. Турчинова, Прем'єр-міністр України А. П. Яценюка, Міністра культури України Є. М. Нищук, голова Київської міської державної адміністрації В. Д. Бондаренка, голова Київської обласної державної адміністрації В. М. Шандри.
Офіційні представники державної влади в знак шани покладуть квіти до могил загиблих, після чого відбудеться Народне віче
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
30 квітня 1994 року відбулося відкриття Биківнянського меморіального комплексу жертвам комуністичного режиму.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2001 року № 546 поблизу селища Биківня у Биківнянському лісі в місті Києві створено Державний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили», з метою увічнення пам'яті жертв політичних репресій 1937 – 1941 рр.
24 червня 2001 року у рамках офіційного візиту в Україну Биківню відвідав Папа Іван Павло II.
Указом Президента України від 17.05.2006 року № 400/2006 Державному історико-меморіальному заповіднику «Биківнянські могили» надано статус національного.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 року № 928 «Про занесення об’єктів культурної спадщини національного значення до державного реєстру нерухомих пам’яток України» Меморіальний комплекс в пам'ять жертв політичних репресій 1930-х років віднесено до об’єктів культурної спадщини національного значення.
Биківнянський ліс став останнім місцем упокоєння для понад 100 тисяч невинно розстріляних осіб, які були заарештовані радянською спецслужбою НКВС.
Стосовно Биковнянських поховань створювалось чотири Державні комісії 1944 р., 1971 р., 1987 р. і 1988-1989 р. р. Остання Державна комісія, яка була створена 08.12. 1988 року розпорядженням Ради Міністрів УРСР за № 534 після розкопок, часткової ексгумації жертв і свідчень більше двохсот свідків встановила, що у 19-му та 20-му кварталах Дарницького лісництва біля селища Биківня поховані жертви сталінських репресій 30-х та початку 40-х років.
ДОВІДКОВО: Листом, до голови Держбуду від 20. 08. 2001 р., звертається секретар Ради охорони боротьби та мучеництва Польщі А. Пшевозьнік. Він, спираючись на якійсь газетні публікації, стверджує що ніби у Биковнянському лісі «спочиває біля 3500 поляків»
Російські офіційні джерела: Головний Державний архів Російської Федерації, головний архівіст Р.Г. Піхоня. Із доповідної Голови Комітету Держбезпеки при Раді Міністрів СРСР А. Шелєпіна до М.С. Хрущова від 03.03. 1959 р. №.Н-632-ш: «В Комитете Государственной безопасности при Совете Министров СССР с 1940 года хранятся учетные дела и другие материалы на расстрелянных в том же году пленных и интернированных офицеров, жандармов, полицейских, осадников, помещиков и т. п. Лиц бывшей буржуазной Польши…. Всего пол решениям специальной тройки НКВД СССР было расстреляно 21857 человек из них: в Котынськом лесу (Смоленская область) 4421 человек, в Старобыльском лагере близ Харькова 3820 человек, в Осташковском лагере (Калининская область 6311 человек и 7305 человек были расстреляны в других лагерях и тюрьмах Западной Украины и Западной Белоруссии.
Вся операция по ликвидации указанных лиц проводилась на основании Постановления ЦК КПСС от 5-го марта 1940 г. Все они были осуждены к высшей мере наказания по учетным делам заведенным на них как на военнопленных и интернированных в 1939 году.»
Українські офіційні джерела: Державний архів м. Києва, директор Б.П. Курінний, повідомлення від 21.09. 2001р. «Повідомляю, що в Державному архіві м. Києва відомостей про місця поховань на території м. Києва поляків-жертв тоталітаризму не виявлено»
1. Судмед-експерт Київского обласного бюро судово-медичної експертизи Юрій Коваленко: «Практически с 1971 г., я принимал участие во всех ексгумациях тисяч жертв репресий в Быковне. И со всей ответственностю заявляю: Да, там захоронены останкы, по крайней мере, несколькых десятков расстреляных в 40-м году польских офицеров''
2. Слідчий по особливо важливих справах Київської міської прокуратури Володимир Ігнатьев: «Так вот, четыре года назад, 89-м году в одном из вскрытых в Быковне ям, мы обнаружили останки не менее 30 польских офицеров''. ''Где расстреливали пленных – в Киеве или в Быковне, – сказать трудно. По всей вероятности, в Быковне. Но содержали их, насколько мне известно, в Лукьяновской тюрьме вместе с женами. Правда, на разных этажах. Кто были эти офицеры, установить тогда не удалось, а затем следствие и вовсе прекратили. Поднимите протоколы правительственной комиссии: там должны быть зафиксированы мои выводы''.
3. Бувший голова Київського міськвиконкому Микола Лаврухін: «Что касается поляков, скажу следующее. Если в Киеве и расстреливали польских военнослужащих, то речь может идти не о тисячах или сотнях, а нескольких десятках человек». «В захороненнях, мы обнаружили и останки восьми расстреляных женщин-полек».
26 листопада 2011 року на території Національно-історичного меморіального заповідника «Биківнянські могили» Президент України Віктор Янукович взяв участь у церемонії вшанування пам’яті жертв тоталітаризму. Президент України Віктор Янукович взяв участь у відкритті наріжного каменя під будівництво Меморіалу пам’яті жертв репресій 1936 – 1941 років.
У Биківнянському лісі знаходиться найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій. Тут був об'єкт спеціального призначення НКВД, де у кінці 30-х – в 40-х роках відбувалися масові захоронення розстріляних та закатованих. Трагедія Биківні стоїть в одному ряді із такими злочинами як Аушвіц, Бухенвальд, Дахау, Бабин Яр та Катинський розстріл.
Біля селища Биківня у 1930-х – початку 1940-х років (до окупації німцями Києва) в таємній обстановці здійснювались масові поховання осіб, репресованих і страчених у Києві органами НКВС. Офіційно будівництво спеціальної зони для таємних поховань розпочалося 1936 року.
В районі селища Биківня закопували приречених до розстрілу в позасудовому порядку, вирок стосовно яких виконано у місті Києві. За даними науковців, у Биківнянському лісі покоїться понад 100 тис. репресованих комуністичною владою. На сьогодні за виявленими і опрацьованими співробітниками СБУ документами встановлено прізвища понад 30000 осіб.
Ці могили було розкрито на огляд громадськості під час окупації німецькою владою з метою викриття злочинів більшовицького режиму. Однак після закінчення війни радянською владою всю інформацію було знову засекречено і проведено «власні розслідування»: три державні комісії 1945, 1971, 1987 років оголосили про те, що у Биківні поховані жертви фашизму. При цьому в ході діяльності останньої з них було виявлено та знищено багато документів. Лише четверта комісія у липні 1989 року оголосила, що у Биківні поховані жертви сталінських репресій.
Меморіал складається з семи об'єктів, розосереджених від головного входу до братської могили. Загальні композицію і філософську концепцію меморіалу складають як суто мистецькі твори монументальної скульптури, камені-присвяти, хрести – сакральні символи православно-християнської віри, так і природне історико-документальне довкілля – ландшафт.
На початку доріжки з гравію, яка веде у глибину лісу, ліворуч споруджено бронзову скульптуру чоловіка на повний зріст
(висота – 3,6 м), встановлену без плінта на ґрунт. Обабіч скульптури розташовані брили з сірого граніту, на одній з яких (праворуч) – лаконічна дата накладними бронзовими цифрами «1937». Скульптор створив психологічно сконцентрований «пам'ятник-стан». Чоловік, одягнений у чоботи, ватник, з речовим мішком в опущених і складених «у замок» руках. Документальна правдивість образу, максимально наближена до життєвої ситуації, є містким символом незчисленних репресованих, особистості яких були штучно уніфіковані, знеособлені, часто морально зламані, перетворені на аморфний натовп. Лише одна деталь натякає на минулий соціальний стан ув'язненого – окуляри, як риса, штрих до портрета колишнього працівника інтелектуальної сфери діяльності. Толерантний психологізм портретної характеристики свідчить про глибоку внутрішню трагедію людини (в широкому значенні – всього радянського народу), репресованої за власні переконання, ідеали, а потім і фізично страченої.
Ліворуч від доріжки з гравію, навпроти скульптури встановлено брилу з сірого граніту з написом: «Тут у 19 кварталі Биківнянського лісу поховані жертви політичних репресій». Неподалік від першої брили у лісі (праворуч від доріжки) – брила з сірого граніту без напису, на якій вибито хрест. Далі в лісі (ліворуч від доріжки) – ще одна брила з сірого граніту без напису, на якій також вибито хрест. У глибині лісу за поворотом, праворуч від доріжки – брила з сірого граніту з написом:«Найдорожче у вас – воля, ми оплатили її життям». У глибині лісу (праворуч від доріжки) – брила з червоного граніту з написом: «Ці сосни є свідками страшного злочину. Тут поховано тисячі невинно Убієнних. Поклонись праху їх. Вічна пам'ять».
У глибині лісу (в кінці траурної доріжки) на майданчику, викладеному брущаткою прямо розташована братська могила жертв репресій, ліворуч Центральний монумент Меморіалу із вічним вогнем, уздовж лівого боку розташовані гранітні плити із іменами українських осіб, які трагічно загинули у 1937 – 1941 роках. Праворуч польська частина Меморіалу із стіною пам’яті, братською могилою у вигляді горизонтально розташованого хреста, обкладено плитами із іменами поляків, що трагічно загинули.
На початку меморіалу – праворуч і ліворуч від скульптурної постаті репресованого (вздовж траси Київ-Бровари), а також у глибині лісу встановлено 87 стилізованих металевих хрестів. Архітектурно-просторове розпланування меморіалу разом з архітектурно-скульптурними об'єктами є вдалим вирішенням художньо-образної структури комплексу.
Щороку у травні місяці в Биківнянському лісі, що під Києвом, на місці поховань більше як 100 тисяч розстріляних більшовицькою владою людей відбувається «День скорботи», в якому, як правило, приймають участь депутати Верховної Ради України, депутати Київради, представники органів виконавчої влади, духовенство традиційних українських церков, представники партій і громадських організацій, а також широка громадськість Києва і гості столиці.
Наразі споруджено першу чергу міжнародного Меморіалу жертвам тоталітаризму 1937 – 1941 рр. на території Національно-історичного меморіального заповідника «Биківнянські могили». Автором проекту є Лариса Павлівна Скорик. В основу проекту покладено тему кам’яної меморіальної Стіни з тисячами відшуканих імен жертв, похованих у Биківнянському лісі. Стіна складається із фрагментів, що дозволяє вільно обходити биковнянські сосни, які самі є промовистими ландшафтними елементами загальної меморіальної аури. Стіна тягнеться через ліс із сходу на захід за напрямком однієї із смертних доріг і оточує територію площею 2,5 га.
21 вересня 2012 року за участю президентів Польщі Б. Комаровського та України В.Ф. Януковича на території Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» було урочисто відкрито Міжнародний Меморіал жертв тоталітаризму 1937-41 рр., який включає в себе українську та польську частини меморіалу.
Науково-дослідним інститутом пам’яткоохоронних досліджень розроблено Генеральний план розвитку Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» у м. Києві, яким передбачено заходами на території Заповідника щодо створення Музейного комплекс, спорудження дзвіниці-пам’ятника, створення ландшафтно-меморіального парку та інші заходи з охорони, використання, музеєфікації об’єктів (пам’яток) Заповідника.
http://ua.bykivnya.org/page/storichniy_oglyadhttp://io.ua/26510415p 
