В той час, як усі нормальні та цивілізовані люди вшановували пам’ять жертв голодомору, звичайно, знаходились люди, які на усі ці події 1932-33 років дивились з глумливою та недовірливою посмішкою. Є люди, які визнають голодомор, але не тільки на території України, а й на території усього колишнього СРСР. Зрозуміло, що у таких людей, дякуючи збігу обставин, ніхто не помер від кістлявої руки голоду. А чужа проблема - то не своя, і люди її можуть ніколи не зрозуміти. Нажаль, на це є право кожного. Я, наприклад, холокосту не визнаю. Визнаю, звичайно, що євреїв знищували, але й слов’ян з угро-фінами (наближена до слов’ян нація) не менше нацсти знищили. Але ж я не заперечую, що їх нищив режим, я просто проти такого завумного слова
Але є люди, які вже переходять усі норми моралі. Яскравий приклад останніх днів - це депутат від КПУ, яка засідає в луганській міській раді. Ім’я цієї сумнозвісної особи -
Наталія Мкасімєц. То є людина (якщо можна таке створіння назвати людиною), яка відкрито, на всю Країну заявила, що
«завтра, пока некоторые больные на голову голодоморцы будут свичкы у викнах палыты та голодуваты на знак пошаны до померлых, мы собираемся нашей старой, дружной компанией и устраиваем пиршество – шашлык из свинины замочен мальчиковой половиной, они же занимаются напитками, девчоночья половина кудесничает на счет всяких оливье и пироженок с мороженками; будем вкусно есть, шутить и даже танцевать.»Саме цей запис
депутат розмістила у соєму блозі тут -
http://deputat.lg.ua/blog/~1815. На випадок, якщо запис буде видалено, в чому я дуже сумніваюсь, привожу знімок сторінки блогу (клацнувши по зображенню, ви відкриєте більшу версію зображення):
Думаю, тут додати нема чого. Заперечувати голодомор - це для комуністів річ звичайна, але влаштовувати гуляння та веселощі - вже занадто. Стосовно самої депутатки - воно їй ще згадається, коли вона не пройде від комуністів і втратить свою недоторканість... Ця людина не має права носити депутатське посвічення.
На самий кінець. Профілі істоти в мережі:
