хочу сюди!
 

Нина

49 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 50-56 років

Замітки з міткою «кохання»

Вспомнилось. взгрустнулось (о будущем,,,? о прошедшем?)

"Ніколи...вдвох...навіки...ні..."

Дощ пише й пише на  вікні.

Імла, безлике небо і сльотаво.

Коханий, то лише уява!..

Ти припадаєш до грудей щоночі.

Кохаю! Ко-ох-ха-ах-аю-аю!.. -

Десь глибоко відлунює пророче;

Під ранок із судомами вщухає...

"Любов - бов - дур - дур - дум - бум - бом!.."

Дощ зрідка бумка за вікном.

Кохання ...є...ще буде...проминуло...

Обличчя потьмянілі. Спогади поснулі.

Сум нидіє по закутках оселі...

Пробуджує і збуджує до млості

Твій дотик, що чаївся у постелі.

Очікую... І знову - ти! Раптово. В гості.

(4-5 листопада 2000р.)

©Степанька Марина (SMG)

Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная

Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.

Сядемо вкупочцi тут пiд калиною —
I над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, — срiбною хвилею
Стелеться полем туман.

Гай чарiвний, нiби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить:
Он на стрункiй та високiй осичинi
Листя пестливо тремтить.

Небо незмiряне, всипане зорями, —
Що то за божа краса!
Перлами ясними ген пiд тополями
Грає краплиста роса.

Ти не лякайся, що нiженьки босiї
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вiрная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло — нi вiтру, нi хмар…
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.

Ти не лякайся, що можуть пiдслухати
Тиху розмову твою:
Нiчка поклала всiх, соном окутала, —
Анi шелесне в гаю.

Сплять вороги твої, знудженi працею, —
Нас не сполоха їх смiх.
Чи ж нам, окраденим долею нашею,
Й хвиля кохання — за грiх? 

Просто весна прийшла ))))

Подих....
Ясний, свіжий,
Але не холодний
І весняний.
І всюди видно,
По небу,
По хмарам
І навіть по зорям,
Ясним - весняним.
Весна наближається,
Весна наближається
І сяє обличчя моє,
Від радості,
Щастя, почуттів
І кохання в мені ;)
А серце все гріє,
Нагадує все,
Але тільки ясне,
Радісне, світле.
І тепло мені
І знаю я що...
Все буде просто неймовірно!!!!
Хочу весну
І вона йде,
Але не тільки до мене
І ще більше радію
І більше свічусь,
Тим полум’ям щастя в мені )

Скажіть....

                         


 
Скажіть мені, будь ласка... Чому іноді в житті все буває так...дивно!  Чому хочеш всього і відразу, а отримуєш нічого і поступово??? Чому намагаєшся зблизитися із дорогою серцеві людиною, але не виходить - то обставини не ті, а то і сама людина того не бажає... Невже ж можливо усе життя закохуватися і так і не пізнавати справжнього щастя???... Чому не виходить вірити у краще?... Чи насправді ця надія і ці сподівання ні до чого не призводять, окрім суму, страждань і марно витраченого часу і почутів?...
   Дивлюся на інших і просто шокована - одна знайома розлучилася із хлопцем, не прозустрічавшись і двох тижнів, а тут же знаходить собі нового... І відповідь: "Набридло"... А ти дивишся на неї і відчуваєш себе якоюсь неповноцінною - люди так легко знаходять собі когось, для них це не важко, раз плюнути, а ти сидиш у очікуванні якогось незрозумілого щастя... І не відомо - чи воно буде взагалі?!... І чому, як тільки зацікавлюєшся кимось, хочеш зустрічатися, то неодмінно не виходить! Як спеціально, немовби хтось прочитав думки - і от тобі!... Адже ж знаєш, що ти далеко не потвора, навіть навпаки, не божевільний псих... Навпаки - нормальна дівчина, яка цілком заслуговує на нормальні стосунки... І треба ж так - закохатися, а потім зрозуміти, що оті нічні сльози, ті вечірні мрії біля відчиненого вікна, ті прогулянки містом у надії когось зустріти - все марно... Скажіть, будь ласка, що зі мною? Чи це в мене життя зараз таке веселе, чи, може, вже діагноз???... І все розумію, намагаюся не сумувати, але не виходить... Хочу повірити у щасливе чудо - але не можу....

7%, 1 голос

93%, 13 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Польові досліждення стосунків чаловіка і жінки ))

Проведені мною польові дослідження розуміння чоловіками і жінками один одного показали наступне.

Найчастіше чоловік не розуміє, чого хоче жінка і це призводить до конфлікту. Чоловік думає, що жінка виставляє йому претензії, дорікає йому чи просто дістає, хоча насправді жінка лише хоче зрозуміти, що і навіщо робить чоловік. Коли я кажу "давай пообіцяємо, що не будемо брехати один одному, коли у нас з'явиться хтось на стороні", чоловік сприймає це як обіцянку ні на кого не дивитися і обмеження його свободи. Хоча жінка лише хоче обіцянки чесності і прозорості у стосунках. Хіба це погано?

Коли я прошу пояснити чоловіка, що він робить і з ким, він сприймає це як контроль за його поведінкою. Хоча я лише хочу дізнатися більше про діяльність чоловіка і зробити з цього висновки, чи можна йому довіряти по життю, чи не робитиме він за моєю спиною неприємних мені речей. Я лише хочу краще зрозуміти чоловіка, відповідно - більше йому довіряти, а розуміння і довіра - це основне, що потрібно в стосунках.

Коли я питаю в чоловіка,чому ти не цікавишся моїм життям, я не дорікаю, а лише хочу дізнатися - а я тобі цікава по життю, моє життя тобі цікаве, чи лише своє і тих, хто тобі цікавий?

Коли я питаю чоловіка про його відносини з іншими жінками (дружба чи щось інше?)), я не намагаюся його контролювати, а лише хочу дізнатися його позицію і погляд на них.

Коли я питаю чоловіка про одне і те ж, що мене цікавить найбільше зараз і від чого залежить моє ставлення до нього, він думає, що я його дістаю і питає, чи не набридло мені. А я лише хочу скласти про нього думку, про його позицію по цьому питанню і від його відповіді залежатиме, чи зміниться моє ставлення до нього, чи ні. Чи довірятиму я йому ще більше, чи втрачу довіру взагалі.

Запрошую чоловіків і жінок на обговорення ;)

Весна і кохання.

І весь світ мені не чути,
Через білий, радіо, шум,
І нікого не бачу,
Тільки її.
І ніхто не відкриє двері,
Щоб спіймати хвилю
І ніхто не відкриє вікно,
Щоб побачив я сонця світ.
А очі її наче зорі,
Що зеленим світять в пітьмі,
А полум’я волосся,
Гріє душу, навіть в морозний день, мені.
Мене оточують друзі,
Чи може все ж я на самоті?
Я дуже люблю свободу,
А чи зможу я бути з кимсь?
Можливо я не знаю чого я хочу,
Можливо не дам щось в замін,
Та знаю я точно - кохаю,
ЇЇ І ЛИШ ЇЇ!!!!!!!!!!!!


Дівчина якій я це написав зрозуміє що це їй )))) Сонечко - я тебе люблю!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

я розродилася (не судіть суворо!))

Вперше зі шкільного віку я розродилася на вірш... (якщо це можна так назвати)))

Не для мене даруєш ти квіти,
не про мене твої ніжні сни,
не для мене співаєш сонети
і даруєш серпанки весни...
Зараз я усвідомити мушу
древні істини якось собі,
не дарма ж дарувала я душу,
не зважала, чи вартий, чи ні...
І тому не триматиму злості
я на тебе й твою нову суть,
я бажаю тобі тільки щастя,
знай - кохала, про це не забудь!
Я ж про це шкодувати не буду,
бо кохання - святе почуття,
заховаю 'го глибоко в душу
й пронесу промінець крізь життя.
Він пригріє мене в лиху днину
і згадаю я десь крізь роки,
як любила незтямно Людину
це найкраще, що є у житті.

Прийшла весна

ангелочек :: Весна

*              *              *
         Весна...Ти  так  її  чекав  ...
         І  довгими  зимовими  ночами
         Під  ковдрою  ти  мрії  всі  плекав
         І  призивав  її  всіма  богами...

         Весна...Здається  все  ти  їй  сказав,
         Та  в  очі  ти  їй  не  дивився...
         Та  зна  вона  як  ти  чекав
         І  зна  чому  так  зажурився...

         Весна...Ця  неповторна  мить--
         Єдина  мить  її  приходу,
         Коли  в  повітрі  щось  бринить--
         І  вітер  їй  дарує  оду...

         Весна...Вона  єдина  зрозуміє,
         І  біль  втамує  лиш  вона  одна...  
         Та  помилку  твою...ні  не  зуміє--
         Їй  часу  влада  не  дана...

         Весна...Ти  би  волів  в  ній  pозчинитись
         Залишитися  з  нею  на  завжди...
         І  вже  ніколи  не  журитись,
         По  першим  квітам  завжди  йти...

ID: 7263
Рубрика: Вірші, любовна лірика
дата надходження 20.09.2005 16:12:19
автор: ангелочек

 

Вітаю всіх, а особливо мою Аворо Вог з приходом весни!

опять отношения

Лучше быть одному, чем провести в страданиях жизнь с человеком, который тебе не подходит.

87%, 34 голоси

13%, 5 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Научиться любить

- Здравствуйте.
- Добрый день. Я могу вам чем-то помочь?
- Да. Я хочу сдать сердце в ремонт.
- Сердце?
- Понимаете, я готова отдать человеку всё-всё. Ему принадлежит моё тело, мои мысли и мечты... Всё, кроме одного. Кроме сердца. Оно разучилось любить...
- Давайте посмотрим. Так, гражданка, да вы плохо с ним обращались. Почему оно всё в порезах и шрамах?
- Это другие обращались с ним жестоко.
- А вы просто позволяли так поступать.
- Я слабая, я не смогла его защитить. Вы его вылечите?
- Надо прописать ему время.
- А где его купить?
- Его не купишь. Придётся подождать. Год, два, десять...
- Я не могу столько ждать. Это слишком долго. Может, есть другой способ его починить?
- Оно раньше исправно работало?
- Да, оно любило много. А сейчас оно тоже стучит часто-часто, но это не приносит ни радости, ни огорчения.
- Тогда всё понятно. У вас закончились чувства.
- Закончились? А где же теперь их взять?
- Их может вернуть только любовь. Но это слишком дорогое лекарство. Не каждый согласится его отдать. Ведь любовь только меняют... тоже на любовь.
- Что же мне делать?
- Вы помните, что такое счастье?
- Нет, не помню... Что вы делаете? Зачем разрываете рану на сердце?
- За болью спрятано счастье. Придётся всё вспомнить.
- Но я не хочу вспоминать, я уже давно всё забыла...
- Для любви не существует слово «Забыть». Зачем прячетесь от прошлого?
- Так надо.
- Надо? Кому?
- Мне... Ему...
- Нет. Это не нужно никому. Вспомните что-нибудь хорошее. Вот, вы улыбаетесь, и глаза блестят. Это счастье. Вам нужно найти кого-то, кто будет смотреть на вас такими же блестящими и влюблёнными глазами.
- Он отдаст мне любовь?
- Нет. Он научит любить.
- А как же я узнаю, что это любовь?
- Когда будешь скучать, если не будешь видеть его хотя бы день. Когда будешь волноваться, пока его ждёшь. Когда не сможешь уснуть, пока он не пожелает тебе спокойной ночи. Когда…
- И это любовь???
- Любовь... Подождите, вы куда?
- Простите, я никуда не разучивалась любить. Просто боль заставила меня забыть, что такое любовь...

Автор Печальная Тень Света