Замітки дощ

Замітки з міткою «дощ»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

Чи чуєш що шепоче дощ?…

17.06.15, 08:41
без, дощ, мої думки

Що тобі наспівали дощі?
Чи ти їх перестав уже чути,
І ніскільки не віриш у чудо,
Заховавши себе у плащі?

А було ж – танцював під їх спів,
Босяком брів у теплих калюжах…
І таким молодим був і дужим,
Що, здається, – весь світ би скорив!

Десь зозуля лічила літа,
А ти – ще їй і ще! – і кувала.
Чужі люди тобі посміхались,
Бо цвіли твої щастям вуста.

Де ті юнки – звабливі й святі,
Що цнотливо тулились до тебе
І прохали єдине – "Не треба!",
Бо то вперше було у житті…

А дощі лопотіли своє.
І такі вже виводили співи,
Що цвіло, як веселка, щасливе
І закохане серце твоє.

Знову літо. Ідеш у плащі.
І обходиш подалі калюжі.
І такий тобі дощ осоружний.
І для чого вони – ці дощі!

А он бачиш – танцює юнак.
І щось юнці звабливій шепоче.
Пізнаєш – ці закохані очі?
Це ж загублена юність твоя!

Одвертатися не поспішай:
Пригадай, як і ти був щасливий,
Посміхнись, може вчуєш ці співи,
Може в чудо повірить душа.

Літній дощ накрапає з небес.
І веселка світитися буде.
Світ прекрасний, кажу я вам, люди,
Доки віриш в настання чудес!

Коментарі: 0

zmi_j

І я живу СЬОГОДНІ!!! ЖИВУУУУУУУУУУ!!!

21.08.14, 09:38
дощ, життя, стосунки

Одного дня в житті настає момент, коли починаєш розуміти його цінність.

Поки молодий, здається, що житимеш вічно.

Дні схожі на строкатий карнавал, і чхати на обережність,

на «завтра», на причини і наслідки.

Є лише бажання, імпульси., є ураган пристрастей, той вир, в який хочеться з головою. І сонце світить лише для тебе, і небо завжди блакитне,

і світ біля твоїх ніг, і вічна весна за вікном.

Та обного разу приходить той день і година. І розумієш: УСЕ НЕ ТАК!

Розумієш, як усе хистко. І життя не вічне, і ти разом з ним.

Сьогодні живеш, а завтра… Ніхто не знає, що несе завтрашній день...

І ти знімаєш рожеві окуляри.

Ти так само прокидаєшся зранкуз ранку. П'єш каву, і неначе вперше відчуваєш її терпкий смак, наче вперше дивишся у вікно, слухаєш з дитинства знайому пісню

Ти розумієш – тобі подаровано дар, найцінніший, єдино важливий – дар жити.

І ти бачиш небо над головою, бачиш не лише тоді коли йде дощ, а ти без парасольки.

Відчуваєш запах кави і булочок з корицею.

І емоції яскравіші і гостріші – усе як уперше... і відчуваєш, що ЖИВЕШ!

Смак життя. Його можна відчути лише коли майже втратив. І світ стає іншим. Точніше світ завжди колишній, але ось ми бачимо його інакше.

І радіємо можливості дихати, бачити, чути, відчувати. Серце б'ється!

Я прокидаюся з ранку!

Я не знаю, чи буде у мене завтра!

Але сьогодні – у мене є СЬОГОДНІ.

І я живу СЬОГОДНІ!!!

ЖИВУУУУУУУУУУ!!!

Коментарі: 4

Воїн світла

Віршований текст. Рядочки.

26.09.13, 23:55
вірш, вона, дощ, осінь, текст

Рядочки.

Під шум дощу і тріск вінілу,

На хвилях FM діапазону,

Крізь світло фар нічних автомобілів,

В твоє місто приходить осінь.

А я не подружився з ним ще й досі.

Цікаво як ти там? Як у тебе справи?

Жаль що ти так і не дізналася,

Який я є насправді...

Місто Л, але не місто Лева,

А життя і далі тече

По артеріям і венам.

Це місто нас ніколи разом не побачить,

Та й не важливо це.

Лише осінь все зрозуміє і пробачить.

З неба краплі, з дерева листочки.

Давно забув, та все ж лови!

Для тебе ці рядочки!

Коментарі: 6

Воїн світла

Осінь в короткому плащі. Віршований текст

25.08.13, 21:40
вірш, вона, дощ, осінь

Cкоро осінь в короткому плащі,

Постукає в мої двері

і я впущу її в свої вірші.

В свій дім, в свою кімнату,

Вона принесе з собою вина

і кораблик плану.

Ми сядемо біля вікна,

Під шум дощу і тріск вінілів,

її парфюм із листя клену і зів'ялих квітів.

Листопад її волосся, зводить з розуму мене.

Вона наль'є пів келиха вина.

Свій короткий плащ зніме.

І пригорнеться до мене, так ніжно й тихо,

Неначе боячись накликати лихо.

Почне розповідати про себе, про подругу погоду,

Про те як темні хмари лють на землю воду.

А я візьму її кораблик плану

І заб'ю нам двом по спліфу.

До ранку лежатимемо в двох,

Слухаючи шум дощу і тріск вінілів...

Коментарі: 28

dytyna

Повінь в Луцьку 30.07.2013

31.07.13, 04:54
вода, дощ, катаклізми, луцьк, місто, повінь, стихія

В Луцьку впав дощ.

Дивний дощ. Він був схожий на зимову завірюху.

І його було так багато, що воді не стало місця. Вони зливалася у потік (речічку Сапалаївку, притоку Стира), у Стир, в болота, гасала вулицями.

А що градоначальники встигли за останні два роки вирізати багато дорослих дерев, то затримати і спожити зайву воду було нікому.

Ось дещо із того, що я побачила ввечері у вівторок.

https://www.youtube.com/watch?v=JE9Bmk7eO0g

Розлив річки (так ніби просто велика калюжа, але вона стоїть навколо п’яти 2-3-поверхових будинків, доступу до яких немає)

За метрів 50 від цього місця - місток.

Вода вже піднялася вище містка, а через перешкоду почала розливатися:

по вулиці, грядках, квітниках, доріжках, підвалах...

Мені важко виміряти, на скільки піднявся рівень води, але ось тут хвилі перекочуються через перешкоду - трубу, що йде до котельні:

Це за наступною перешкодою: вода, яка розлилася навколо, знайшла таки прохід і повертається в річку.

Хлопці ходили в гості до сусіда через вуличку.

Подвір’я лабораторного корпусу Волинського університету. В сусідньому будинку світяться вікна, і світло відбивається у воді на подвір’ї університету.

Коментарі: 6

jurek1962

Краплини дощу

11.10.12, 20:43
дощ, краплии дощу, лірика, осінь, погода, романтика

Осінь.
Рахує краплинами дощ
Здичавілий смуток.
Бродиш бездомником
Станціями до стацій.
Восьма, дев'ята…
І тільки би не забути
Літні обличчя ЛЮДЕЙ
В черговій фрустрації.
Осінь.
Ще не зажовтіло
Останнє листя.
Тиха молитва доріг
У вечірніх пазухах…
Десять…
Дванадцять, тринадцять...
Укотре вистигне
Слово не вимовлене
У самотніх враженнях.
Це не Голгофа,
Це осінь на склі сльозиною.
Тільки би йти
До кінця і не зупинятись, та
Перший листок опадає
Так безневинно
І,
Зрештою, станція-стація
Чотирнадцята.

Оксана Пухонська

Коментарі: 11

Ми-шутка

Сумне

10.10.12, 00:19
дощ, осінь, сумно

Пісня про дощ....

Осінь настала.

Коментарі: 30

The Beauty!

Злива

Розпороли небо блискавиці,

Вітром розшматоване на хмари,

Зливою воно несеться - кара

Галопуюча, як чорна кобилиця…

07.06.2012

Раздел: лирика пейзажная

Свидетельство о публикации № 11748

Коментарі: 5

margo60

Літній дощ

07.06.12, 08:28
дощ, ранок

Теплий літній дощ своїми ніжними краплинками стукав у закрите вікно...Просив впустити і поспілкуватися з ним..Як тільки відчинила віконце...маленькі краплинки швидко залетіли до кімнати і почали танцювати танок...Весело...Гарно...Грайливо...Але... я почала приходити в себе...як тільки помітила, що моя кімната стала мокрою... краплинки десь поділися... -Він пішов - прошепотів вітер. ...Чомусь після цього мені стало сумно... тепер залишилася я ... і спогади... Не хотілося втрачати того, з ким добре проводила час... Та мій сум побачило сонечко... усміхнулося...пригріло... приласкалою... пустило сонячних зайчиків у мою кімнату... засліпило своїм теплом...

Знову мій настрійй веселий і чудовий...

Коментарі: 6

Офели

Русалчин день (частина ІІІ)

04.06.12, 20:27
дороги, дощ, євро, потоп 2012, харків

Так вже задався цей день! Спочатку просто інформаційна сводка про наші староруські традиції , потім про мій душевний стан... А потім я по Харкову, майже як русалка, попливла на зустріч... Море було Кацарським omg

,це вулиця в центрі Харкова(відео додається). Мені прийшлося з трьох дорог вертати аби добратися до пункту Б з пункту А. До речі, це район ЮЖД. По дорозі, тобто вниз по течії Новий вірш випав у калюжу-море і булькнув: "Море хвилюється раз Море хвилюється два Море хвилюється три До Євро чотири дні applause

Коментарі: 4