Довелось мені в дитинстві переїхати з села в місто. Згадую період переїзду. Був для мене досить важким. Я не хотіла жити в місті. Все повторювала: "Що я там буду робити? Там нудно!". У мене були сотні аргументів. Дитячих. Нині смішних.
Незважаючи на будь-які мої ультиматуми, спроби шантажу і просто "надуті губи", ми переїхали. Я друзям розповідала тоді, що в селі краще жити. Сподіваюся, ні на кого це серйозно не вплинуло=) В дитинстві, може, й краще жити в селі, але чим дорослішим тим стаєш, тим менше того "краще".
Місто дає багато можливостей. В селі небагато перспектив.
У місті завжди щось відбувається.У селі завжди щось обговорюється.У місті можна піти на виставу, фільм, презентацію, тренінги, курси і т.д. і т.п. Багато розваг: боулінг, більярд, льодова, спортзали врешті-решт. В селі зате є бари і кафе, різного типу генделики. Але нюанс=) Якщо вас там побачать, то вже всі будуть знати, що ви там були і ЩО ви там робили=)
У селі люди живуть не так своїм життям, як життям інших. Всі знають один одного, як не в лице, то за прізвиськом, яке має людина. Кожному дають оцінку: та ворожка, та кожної неділі до церкви ходить, та брехлива, той скупий, той багатий, та бідна, той п"є, та гуляє, та добра, той поганий...
В місті менше осуду. Тут людина вільна. Більшість навколо - просто люди. Без оцінок і обговорень.
У місті особисте життя є особистим. У селі - громадським. Може, це тому, що в селі мало цікавого відбувається і будь-яка ситуація із життя певної людини сприймається як подія величезного масштабу, яку обов"язково треба обговорити.
Я багато часу проводжу в селі, але переїжджати назад в село я б не хотіла. Повторюю свої фрази з дитинства: "Що я там буду робити? Там нудно!"
Моя бабуся з мене кепкує, каже, що мене в місто не можна було колись запхати, а тепер випхати з нього не можна. Я (з моєю самоіронією) відповідаю, що то не біда, бо дівку з села можна вивезти, але село з дівки - ніколи=)