«Не презирайте скромных полевых цветов, ибо они есть
Божий дар для бедных и смиренных»…
------------------------------------------------------
«Как хорошо жить!» – думала Маленькая Ромашка.
Вы скажете:

Ромашка не может думать, она же не человек.

Ну, хорошо, не думала, а чувствовала.

Да нет же! И чувствовать она не в состоянии, ведь у цветов нет сердца.
А что же есть у скромного полевого цветка, что заставляет его раскрывать лепестки навстречу солнечным лучам? — осмелюсь возразить я. Что заставляет цветок с наслаждением впитывать благодатный свет, льющийся с небес на землю и поворачивать свою крохотную головку?

«Как хорошо жить» — думала ли, чувствовала ли (разве это важно?), Маленькая Ромашка. Она еще не могла раскрыть свои белые лепестки полностью, потому что они были слишком малы и нежны. Но уже ощущала восторг Бытия.

«Интересно, а когда я вырасту, моё счастье станет еще больше?»

Вокруг куда ни глянь, ромашки, ромашки, ромашки. Белый океан, конца которому не видно. Он колышется волнами, припадая к земле при каждом порыве ветра, и отчего-то на душе  ощущаешь покой, восторг и смятение одновременно.

Крупные, с тяжелыми головками и роскошной ярко-желтой сердцевиной и совсем маленькие, скромные и неяркие. Как они красивы, полевые цветы.

«Люди, идут люди!» — услышала тихий шепот Маленькая Ромашка.

В едва слышных словах она почувствовала тревогу. Нет, скорее даже не так. Не тревогу, а страх. Обреченность и ожидание чего-то тягостного и неизбежного.

«Не бойся — произнесла Большая Ромашка, растущая рядом. — Ты еще слишком мала, тебе ничего не грозит».

Люди веселились. Слышался громкий смех, пение, выкрики. Девушки кокетливо улыбались, то и дело поправляли локоны, делая вид, что сильно смущены, юноши смотрели на них пристально и уверенно.

Маленькая Ромашка чувствовала, как в воздухе все больше растет напряжение. Белый океан цветов излучал волны тревожного ожидания.

— Любит — не любит, плюнет — поцелует, к сердцу прижмет — к черту пошлет, любит искренне — издевается, ждет встречи — насмехается — эти странные слова говорила скороговоркой юная барышня.

Маленькая Ромашка увидела, как девушка, раскрасневшись, наверное, от  волнения, держа в руках ромашку, по очереди обрывает ее белые лепестки.

— Издевается, — раздраженно произнесла девушка, оборвав последний лепесток.
Вся компания громко рассмеялась.

Девушка рассердилась, бросила искалеченный цветок на землю и придавила его изящной ножкой в туфельке.

— Надо еще попробовать, — крикнула она. — И… Любит — не любит, плюнет —  поцелует, к сердцу прижмет — к черту пошлет.

Новый цветок был резко брошен, но уже не на землю, а в молодого человека.
 
— Насмехается — фыркнула барышня.

… А вечером, когда стихли разговоры и смех людей, ромашки тихо оплакивали своих подруг. Без белых лепестков, втоптанные в землю, маленькие желтые сердцевинки пахли особенно остро,  прощаясь с миром навсегда.

«Вот потому мы, давным-давно, придумали красивую легенду. — Услышала Маленькая Ромашка тихий шепот подруг. — Новые цветы появляются в том месте, где упала звезда».

А ночью действительно падали звезды. С неба, которое было так высоко, что казалось бесконечным и чуждым.

Их было так много, падающих звезд, что если бы у Ромашки были глаза, она бы зажмурилась.
Но!
У ромашек нет глаз, и они не могут видеть.
У ромашек нет сердца, и они не могут плакать. В отличие от нас... людей.   
 
-----------------

        Пару тижнів назад в ближчому рослинницькому магазині купила деякі цибульки і надіялась попасти в якийсь інший магазин з рослинками, бо ще не все що хотіла купила. І от в суботу мала можливість поїхати в Епіцентр. Докупила ще трішки цибульок і приїхавши додому зайнялась садівництвом   

      Мої придбання: тюльпани низько рослий яскраво алий, тюльпани ботанічні маленькі жовті, крокуси поштучно різнокольорові, крокуси в пакетиках і мускарі в пакетиках.

       

         Вирішила зробити 3 варіанта посадок: 

1. Висадила цибульки в горщики зараз

2. Висадила прямо в землю 

3. Залишила декілька цибулинок в овочевому контейнері холодильника, висаджу пізніше

Горщики залишила прямо у дворі, поки що нехай стоять як в природі. Взимку ще не вирішила що буду з ними робити, є два варіанти: знести в погріб або залишити так на дворі, бо написано, що витримують t - 20 С.

 

Це місце крокусів на клумбі

Потім пішла пересаджувати своїх питомців

І просто квіточки, які ще радують своєю рослинністю і цвітінням

Чудового настрою! 

Хоч ми і надоїли вам зі своїми квіточками, але мушу держати відповідь перед дівчатками за наш експеримент…

Садила остання, остання і звітую…

10.10.18 р і мої 2 циклопа з”явилися на світ у такому вигляді, був і третій, та  я прийняла його за бур”ян  та висмикнула… невігласка…

Але ще ж не все втрачено, бо 8 насінин садилось, почекаю ще чуток….

І щоб я не плакала в мене є два отакі манюнькі  циклопика… (подарунок друга)

Ростем, живем і заквітнем…

Повну пазуху квіток вам….   І дякую вам мій невгамовний дует за квіточки….

     З одного боку приходять спогади про те, як сама йшла до школи, а потім згадую як збирала малечу до школи. Але кожного разу при наближенні 1 вересня перед очима постають букети з айстр

      І наче ж нічого особливого в цій квітці немає, але ж їх розмаїття, форма, різноколірність і різнофактурність притягують 

У мене в цьому році не дуже якось з різноколірностю склалось, але все одно щось квітне і досить радує

Ось сама перша, що розквітла. Вона така здоровенна в диаметрі

А ця вже нарядила гарний комірець і ось ось збирається відкритись у всій своїй красі

Отже з різнокольоровими малувато, а то все білі

А ще розквіт маленький соняшок. Росточком він маленький, що і було написано на упаковці (40-60 см)

Гарного квіткового настрою! 

 

 фото бумажные https://www.liveinternet.ru/tags/%E1%F3%EC%E0%E6%ED%FB%E5+%F6%E2%E5%F2%FB+%F1%E2%EE%E8%EC%E8+%F0%F3%EA%E0%EC%E8/page2.html

       Але я хочу поговорити про прості, знайомі з дитинства, іноді наче й не примітні квіточки. 

       Календула, або Нагідки

      Пам"ятаю в дитинстві ці квіточки ми застосовували, коли робили квіткових ляльок. Ці квіточки годились як голівки зі шляпками 

       А потім, коли насіння достигало, воно ставало тведеньким і його особливості давали нам змогу нарядити на вушка сережки   

У бабусі в міжряддях на городі завжди росли Нагідки і Чорнобривці. Коли я була малою, то думала що то для краси бабуся саде, але пізніше вона мені розповіла, що вони  корисні на городі. У мене теж вони ростуть і своєю яскравістю милують око до самих морозів.

       

       Настурція, або ще кажуть Красолька

      Ця рослинка мене заворожувала з дитинства. Чому? Тому що її квіточка не була схожа на всі інші. Мені дуже подобався отой хвостик. Її ми теж пристосовували як капелюшки для наших принцес. А ще у неї цікаві листочки, схожі на листочки водяної лілії чи кувшинки. І це теж мене приваблюєю в цій рослинці.

       Чорнобривці - тагетес, бархатці

       Чорнобривці - ну дійсно бархатці, їхні пелюсточки такі різні, такі приємні на дотик. І ще оцей їхній запах, він дивний, терпкий, кислуватий, але я люблю його. 

       Є ще одна група рослин, які не так корисні з приводу відлякування різної чепухи, але вони гарні тим, що багаторічні, неприхотливі та ще й можуть прекрасно рости в напівтіні і тіні. Такі собі скромняжки, але ж такі ніжні і милі. 

     Це якась декоративна м"ята. Я її подарувала собі в Умані в Софіївському парку  Ну зовсім маленьку рослинку відкопала, на сувенірчик   А вона так гарно розростається, що вже роздаю її. Гарно, що вона розложиста і не дає рости бур"янам, на ній завжи гудуть бджілки, за якими приємно спостерігати. Зараз моя рослинка без квіточок, бо перша хвиля відквітувала, далі я їм роблю зачіску каре   і чекаю нову хвилю цвітіння

        А ось ще мої улюбленці Хости. Рослинка невибаглива і головне прекрасно переносить тінь, отже там де не ростиме Роза, буде худою Лілія, не квітуватиме Гладіолус там сміливо можна садити Хосту. Її яскраві соковиті листочки мають різнобарвне фарбування і малюнки. Квіти є і розкішні і досить скромні, але головне все ж таки листя. Хости можуть бути як основою клумби, так і відтіняти або обрамляти інші квіти і рослини, створюючи для них прекрасний фон. Ця рослинка відмінно росте під деревами, прекрасно приховує пустоти в саду, перетворюючи їх у виразні різнокольорові плями.

          Саме її властивість жити в тіні і привабила мене, а коли я стала заглиблюватись в її різноманіття і спробувала як вона росте, взагалі полюбила Хосту на завжди    Єдина проблема, це те, що під нею живуть і з"їдають листочки слизняки 

У мене є 4 різних екземплярчики. 

Ці білі дуже ароматні  

Ці ще маленькі і молоденькі, але розвиваються

Хоста Блю  кадет, вона була з більшою синьовою, але мабуть сидить в неправильному місті, то трохи змінила забарвлення.

Хоста хвиляста. Теж маленька і потребує пересадки в тінь

Так що і тінь можна прикрасити 

Квіткового всім настрою!